24 березня 2026 р.Справа № 440/9559/25
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: П'янової Я.В.,
Суддів: Русанової В.Б. , Бегунца А.О. ,
за участю секретаря судового засідання Тютюник О.Ю.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Київського дочірнього підприємства "НМУ"ЕЛЕКТРОПІВДЕНМОНТАЖ" на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 22.10.2025, головуючий суддя І інстанції: І.С. Шевяков, м. Полтава, повний текст складено 12.11.25 у справі № 440/9559/25
за позовом Київського дочірнього підприємства "НМУ"ЕЛЕКТРОПІВДЕНМОНТАЖ"
до Головного управління ДПС у Полтавській області
про скасування податкового повідомлення-рішення,
Київське дочірнє підприємство "НМУ "Електропівденмонтаж" (далі за текстом також - позивач, КДП "НМУ "ЕПМ") звернулося до суду з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Полтавській області (далі за текстом також - відповідач, ГУ ДПС у Полтавській області), в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ГУ ДПС у Полтавській області від 11.04.2025 за № 00045120706.
Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 22 жовтня 2025 року адміністративний позов залишено без задоволення.
Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, позивач оскаржив його в апеляційному порядку, оскільки вважає, що рішення ухвалене при неправильному застосуванні норм матеріального та порушенні норм процесуального права.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги позивач зазначає про неврахування судом першої інстанції того, що згідно з актом перевірки податковим органом установлені обставини поставки товару, хоча товар і не випущено у вільний обіг. Уважає, що надходження на митну територію України обумовленого товару свідчить про те, що розрахунки за валютними операціями фактично відбулись, та відсутня у платника мета виведення валютних коштів за межі України. Вказує, що оскільки постачальником товар на суму 540 341,82 дол. США, яка перерахована КДП «НМУ «ЕПМ», поставлений своєчасно, з дотриманням граничних строків розрахунків за валютною операцією з імпорту товару на виконання зовнішньоекономічної угоди, товар за валютною операцією реально отриманий, твердження контролюючого органу про порушення платником граничних строків розрахунків є помилковим.
За результатами апеляційного розгляду позивач просить скасувати оскаржуване рішення суду першої інстанції та ухвалити нове судове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.
Від відповідача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому він зазначає, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи, рішення ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права. Вважає рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим, а тому апеляційну скаргу просить залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Апеляційна скарга розглядається у судовому засіданні відповідно до приписів статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України (далі також - КАС України).
Колегія суддів, переглянувши справу за наявними у ній доказами, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з таких підстав.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що Головним управлінням ДПС у Полтавській області проведена документальна позапланова виїзна перевірка КДП "НМУ "ЕПМ" з питань дотримання вимог валютного законодавства за період з 12.12.2023 по останній день перевірки (14.03.2025) у зв'язку з надходженням до Головного управління ДПС у Полтавській області листів ДПС України (від 26.07.2024 за №21564/7/99-00-07-04-02-07 (вх. ГУ ДПС у Полтавській області від 26.07.2024 за №2884/8/16-31), від 12.09.2024 за № 25596/7/99-00-07-04-02-07 (вх. ГУ ДПС у Полтавській області від 13.09.2024 за №3450/8/16-31)) з інформацією про виявлені факти ненадходження валютних коштів або товару в установлені НБУ граничні строки розрахунків за зовнішньоекономічним контрактом № 223/12-12TROECH від 12.12.2023, укладеним з нерезидентом.
За результатами перевірки складено акт від 21.03.2025 за №3614/16-31-07-06-02/25656015 (далі - Акт перевірки) /а.с. 48, зворотній бік - 52/, яким установлено порушення позивачем частини третьої статті 13 Закону України від 21 червня 2018 року №2473-VIII "Про валюту і валютні операції" щодо ненадходження товару по контракту №223/12-12TROE CH від 12.12.2023, укладеного з нерезидентом TIANJIN RICHSEN OIL EQUIPMENT CO., LTD, Китай в сумі 42 334,80 дол. США на 276 дні з 12.06.2024 - 14.03.2025, в сумі 84 669,60 дол. США на 244 дні з 14.07.2024 - 14.03.2025, в сумі 295 333,02 дол. США на 239 дні з 19.07.2024 - 14.03.2025, в сумі 1004,40 дол. США (не значна сума), в сумі 50 000,00 дол. США на 234 дні з 24.07.2024 - 14.03.2025, в сумі 30 000,00 дол. США на 230 дні з 28.07.2024 - 14.03.2025, в сумі 37 000,00 дол. США на 228 дні з 30.07.2024 - 14.03.2025.
На підставі висновків Акта перевірки Головним управлінням ДПС у Полтавській області прийнято податкове повідомлення-рішення від 11.04.2025 за №00045120706, яким за порушення термінів розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності визначено суму пені - 16 064 212,49 грн /а.с. 44/.
Не погодившись із указаним податковим повідомленням-рішенням, позивач звернувся до суду з позовом у цій справі.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що висновки акта від 21.03.2025 за №3614/16-31-07-06-02/25656015, яким установлено порушення позивачем частини третьої статті 13 Закону України від 21 червня 2018 року №2473-VIII "Про валюту і валютні операції", є обґрунтованими, а оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийняте на підставі, в порядку та у спосіб, установлені законом.
Колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції, оскільки вони знайшли своє підтвердження під час апеляційного розгляду справи та виходить з такого.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Правові засади здійснення валютних операцій, валютного регулювання та валютного нагляду, права та обов'язки суб'єктів валютних операцій і уповноважених установ та відповідальність за порушення ними валютного законодавства визначено Законом України "Про валюту і валютні операції" № 2473-VIII від 21.06.2018.
Відповідно до статті 1 Закону України "Про валюту і валютні операції" № 2473-VIII від 21.06.2018 (далі - Закон № 2473-VIII) Національний банк України має право встановлювати граничні строки розрахунку за операціями з експорту та імпорту товарів.
За приписами пункту 2 статті 13 Закону України №2473-VIII у разі встановлення Національним банком України граничного строку розрахунків за операціями резидентів з експорту товарів грошові кошти підлягають зарахуванню на рахунки резидентів у банках України у строки, зазначені в договорах, але не пізніше строку та в обсязі, встановлених Національним банком України. Строк виплати заборгованості обчислюється з дня митного оформлення продукції, що експортується, а в разі експорту робіт, послуг, прав інтелектуальної власності та (або) інших немайнових прав - з дня оформлення у письмовій формі (у паперовому або електронному вигляді) акта, рахунка (інвойсу) або іншого документа, що засвідчує їх надання.
Згідно з положенням пункту 3 статті 13 Закону України №2473-VIII у разі встановлення Національним банком України граничного строку розрахунків за операціями резидентів з імпорту товарів їх поставка має здійснюватися у строки, зазначені в договорах, але не пізніше встановленого Національним банком України граничного строку розрахунків з дня здійснення авансового платежу (попередньої оплати).
У разі встановлення Національним банком України граничного строку розрахунків за операціями резидентів з експорту товарів грошові кошти підлягають зарахуванню на рахунки резидентів у банках України у строки, зазначені в договорах, але не пізніше строку та в обсязі, встановлених Національним банком України. Строк виплати заборгованості обчислюється з дня митного оформлення продукції, що експортується, а в разі експорту робіт, послуг, прав інтелектуальної власності та (або) інших немайнових прав - з дня оформлення у письмовій формі (у паперовому або електронному вигляді) акта, рахунка (інвойсу) або іншого документа, що засвідчує їх надання (частина друга статті 13 Закону №2473-VIII).
Відповідно до п.21 розділу II Положення про заходи захисту та визначення порядку здійснення окремих операцій в іноземній валюті, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 02.01.2019 за №5, із змінами і доповненнями (далі - Положення № 5), граничні строки розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів становлять 365 календарних днів.
Постановою Правління НБУ від 02.01.2019 за №7 затверджено Інструкцію про порядок валютного нагляду банків за дотриманням резидентами граничних строків розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів (далі - Інструкція № 7). Ця Інструкція розроблена відповідно до статей 6, 7, 15, 25, 44, 56 Закону України "Про Національний банк України", статей 12, 13 Закону України "Про валюту і валютні операції" та встановлює порядок здійснення банком валютного нагляду за дотриманням його клієнтами-резидентами (крім банків) установлених Національним банком України (далі - Національний банк) граничних строків розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів (далі - граничні строки розрахунків) та порядок інформування банком Національного банку про дотримання клієнтами-резидентами (крім банків) та банком граничних строків розрахунків.
Постановою Правління НБУ від 24.02.2022 за №18 "Про роботу банківської системи в період запровадження воєнного стану" внесені зміни до встановлення граничного терміну розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів: згідно пункту 142 Постанови граничні строки розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів становлять 180 календарних днів та застосовуються до операцій, здійснених з 05 квітня 2022 року.
В пункті 143 Постанови НБУ № 18 зазначається, що граничні строки розрахунків, в п.142 - цієї постанови: не поширюються на операцію з експорту, імпорту товарів (уключаючи незавершені розрахунки за операцією), сума якої (в еквіваленті за офіційним курсом гривні до іноземних валют, установленим Національним банком України на дату здійснення операції) є меншою, ніж розмір, передбачений ст. 20 Закону України від 06.12.2019 № 361-IX «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення», крім дроблення операцій з експорту товарів або дроблення валютних операцій.
Водночас фінансові операції є пороговими, якщо сума, на яку здійснюється кожна із них, дорівнює чи перевищує 400 000,00 грн або дорівнює чи перевищує суму в іноземній валюті, банківських металах, інших активах, еквівалентну за офіційним курсом гривні до іноземних валют і банківських металів 400 000,00 грн на момент проведення фінансової операції.
Перелік випадків, у яких банк завершує здійснення валютного нагляду за дотриманням резидентами граничних строків розрахунків за операціями з імпорту товарів, передбачено у пунктах 9, 10 та 12 розділу ІІІ Інструкції №7.
Відповідно до підпункту 2 пункту 6 Інструкції № 7 банк здійснює валютний нагляд за дотриманням резидентом граничних строків розрахунків за операцією резидента з імпорту товарів, якщо на дату оплати резидентом товару нерезидентом не була здійснена поставка за операцією з імпорту товару з оформленням типів митних декларацій (далі - МД), зазначених у підпункті 3 пункту 9 розділу III цієї Інструкції, та відображенням інформації про таке оформлення у реєстрі МД, або документів, зазначених у підпунктах 3, 4 пункту 9 розділу III цієї Інструкції, або в банку немає інформації про здійснення поставки за такою операцією.
Банк завершує здійснення валютного нагляду за дотриманням резидентами граничних строків розрахунків у разі імпорту продукції, яка ввозиться в Україну, - після отримання інформації з реєстру МД про здійснення поставки за імпортною операцією з оформленням МД типу ІМ-40 «Імпорт», ІМ-41 «Реімпорт», ІМ-51 «Переробка на митній території», ІМ-72 «Безмитна торгівля», ІМ-75 «Відмова на користь держави», ІМ-76 «Знищення або руйнування» (якщо продукція згідно із законодавством України підлягає митному оформленню) або після пред'явлення резидентом документа (крім МД), який використовується для митного оформлення продукції (якщо на продукцію, що імпортується, згідно із законодавством України не оформляється МД) (підпункт 3 пункту 9 Інструкції № 7).
Відповідно до частини 2 статті 1 Митного кодексу України (далі - МКУ) відносини, пов'язані із справлянням митних платежів, регулюються Митним кодексом України, Податковим кодексом України та іншими законами України з питань оподаткування.
Статтею 12 МКУ встановлено, що митний склад - це митний режим, відповідно до якого іноземні або українські товари зберігаються під митним контролем із умовним повним звільненням від оподаткування митними платежами та без застосування заходів нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності.
Іноземні товари, поміщені в митний режим митного складу, зберігають статус іноземних товарів (частина перша статті 126 МКУ), а власник товару має можливість як передати права власності на іноземні товари, поміщені у митний режим митного складу (стаття 128 МКУ) для вивезення їх з території України на підставі нових товаросупровідних документів та МД, так і оформити товари у митні режими експорту, реекспорту, транзиту, тимчасового вивезення, переробки за межами митної території України (частина п'ята статті 129 МКУ).
Статтею 74 МКУ визначено, що імпорт (випуск для вільного обігу) - це митний режим, відповідно до якого іноземні товари після сплати всіх митних платежів, встановлених законами України на імпорт цих товарів, та виконання усіх необхідних митних формальностей випускаються для вільного обігу на митній території України.
Судом установлено, що між КДП "НМУ "ЕПМ", Україна (як Покупцем) та Компанією Tianjin Richsen Oil Equipment Co., Ltd., Китай (як Продавцем) був укладений Контракт № 223/12-12TROE CH від 12.12.2023 (далі також- Контракт).
Згідно з Контрактом постачальник зобов'язується протягом дії контракту поставляти і передавати у власність покупця, а покупець зобов'язується приймати та оплачувати товар, перелік та кількість якого визначаються специфікаціями.
Відповідно до умов Специфікації умови поставки товару: FOB (згідно з "Інкотермс 2020").
КДП "НМУ "ЕПМ" за період з 15.12.2023 по 01.02.2024 перерахувала на користь нерезидента компанії Tianjin Richsen Oil Equipment Co., Ltd., Китай 540 341,82 дол. США.
Станом на 12.12.2023 згідно з даними бухгалтерського обліку підприємства по рахунку №632 «Розрахунки з іноземними постачальниками» по імпортному контракту № 223/12-12TROE CH від 12.12.2023, укладеного з нерезидентом TIANJIN RICHSEN OIL EQUIPMENT CO., LTD, Китай дебіторська (кредиторська) заборгованість відсутня.
Згідно з міжнародними транспортними накладними (CMR) нерезидентом здійснено перевезення товару до митного органу Львівська митниця ДФС у березні-квітні 2024 року. В подальшому товар направлений до Полтавської митниці ДФС. На товар (Труба холоднотягнута РЕ OD 88,9 мм WT 6,45 мм, EU R2 PSL-2 P110-11, являє собою насосно-компресорні труби з вуглецевої безшовні для газонафтових свердловин, код товару 730429, Муфта для НКТ РЕ OD 88,9 мм WT 6,45 мм, EU R2 PSL-2 P110-11, Муфта для НКТ РЕ OD 88,9 мм WT 7,34 мм, NUE PSL-2 P110-11, код товару 730792) оформлені митні декларації в режимі ІМ 74 ДЕ, ІМ 74 АА:
24UA806050000446U1 від 11.04.2024;
24UA806050000447U0 від 11.04.2024;
24UA806050000451U0 від 11.04.2024;
24UA806050000452U0 від 11.04.2024;
24UA806050000340U0 від 21.03.2024;
24UA806050000341U9 від 22.03.2024;
24UA806050000342U8 від 22.03.2024;
24UA806050000343U7 від 22.03.2024;
24UA806050000353U1 від 25.03.2024;
24UA806050000354U0 від 25.03.2024;
24UA806050000356U9 від 25.03.2024;
24UA806050000363U6 від 27.03.2024;
24UA806050000364U5 від 28.03.2024;
24UA806050000365U4 від 28.03.2024;
24UA806050000443U4 від 10.04.2024
24UA806050000444U3 від 10.04.2024
24UA806050000445U2 від 11.04.2024.
В подальшому товар направлений до Полтавської митниці.
У ході перевірки дотримання платником термінів розрахунку за зовнішньо-економічним контрактом податковим органом вантажно-митні декларації типу ІМ 74 ДЕ не прийняті до уваги як документ, що засвідчує отримання від нерезидента "ENERGY LINE AG" (Швейцарія) товару, що призвело до нарахування пені за порушення строків розрахунків з нерезидентами та прийняття рішення про застосування фінансових санкцій.
Сторонами у справі визнається, що уповноважений банк не отримував від позивача вантажно-митні декларації типу ІМ 74 ДЕ, ІМ 74 АА, що також підтверджено представником позивача у судовому засіданні. Тобто платником не було вжито жодних заходів для зняття зовнішньоекономічної операції з банківського контролю.
Причини неподання вказаних документів банку з метою завершення здійснення валютного нагляду за дотриманням резидентами граничних строків розрахунків КДП "НМУ "ЕПМ" в позові та представником позивача в судових засіданнях не пояснені.
Як наслідок, податковим органом було отримано інформацію про виявлені "АТ "Полтавабанк" факти ненадходження валютних коштів або товару в установлені НБУ граничні строки розрахунків.
Колегія суддів ураховує, що відповідно до пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України документальна позапланова перевірка здійснюється за наявності хоча б однієї з таких підстав:
78.1.1 отримано податкову інформацію, що свідчить про порушення платником податків валютного, податкового законодавства, законодавства у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення та іншого не врегульованого цим Кодексом законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит контролюючого органу, в якому зазначаються порушення цим платником податків відповідно валютного, податкового та іншого не врегульованого цим Кодексом законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, протягом 15 робочих днів з дня, наступного за днем отримання запиту.
Відповідно до абзаців 1-3 пункту 73.3 статті 73 ПК України контролюючі органи мають право звернутися до платників податків та інших суб'єктів інформаційних відносин із письмовим запитом про подання інформації (вичерпний перелік та підстави надання якої встановлено законом), необхідної для виконання покладених на контролюючі органи функцій, завдань, та її документального підтвердження.
10.03.2025 ГУ ДПС в Полтавській області спрямовано запит №1 щодо надання письмових пояснень та підтверджуючих документів у зв'язку з надходженням до Головного управління ДПС у Полтавській області листів ДПС України (від 26.07.2024 №21564/7/99-00-07-04-02-07 (вх. ГУ ДПС у Полтавській області від 26.07.2024 №2884/8/16-31), від 12.09.2024 № 25596/7/99-00-07-04-02-07 (вх. ГУ ДПС у Полтавській області від 13.09.2024 №3450/8/16-31)) з інформацією про виявлені факти ненадходження валютних коштів або товару в установлені НБУ граничні строки розрахунків за зовнішньоекономічним контрактом №223/12-12TROE CH від 12.12.2023, укладеним з нерезидентом.
У відповідь на запит Головного управління ДПС у Полтавській області КДП "НМУ "ЕПМ" не надано пояснень та документів, які б свідчили про надходження товарів за імпортними операціями та/або валютної виручки за експортними операціями в термін, без порушення граничних строків.
КДП "НМУ "ЕПМ" не надало податковому органу жодної відповіді на вказаний запит, хоча його отримання підтверджено в матеріалах адміністративної справи та представником платника у судовому засіданні.
На уточнюючі запитання суду щодо причин відсутності реагування на запит, відсутності надання пояснень та підтверджуючих документів, представник позивача вмотивованої відповіді не надав.
Під час апеляційного розгляду справи позивачем наведені обставини не спростовано.
Надання платником фінансово-господарських документів під час проведення перевірки є необхідною умовою підтвердження правомірності задекларованих ним показників податкового обліку. Обов'язок платника зберігати документи й надавати їх під час перевірки контролюючому органу кореспондує з компетенцією контролюючого органу здійснювати перевірку на підставі документів. Ненадання платником документів на підтвердження задекларованих показників податкового обліку прирівнюється нормами пункту 44.6 статті 44 ПК України до їх відсутності. Винятком є випадки виїмки документів або іншого їх вилучення правоохоронними органами та іншими компетентними органами. Якщо платник після закінчення перевірки та до прийняття рішення контролюючим органом за результатами такої перевірки надає документи, що підтверджують показники, відображені ним у податковій звітності, але не надані під час перевірки (у випадках, передбачених абзацами другим і четвертим пункту 44.7 цієї статті), такі документи повинні бути враховані контролюючим органом під час розгляду ним питання про прийняття рішення.
Так само під час позапланової документальної перевірки позивачем не надано витребуваних відповідачем 10.03.2025 документів на підтвердження даних обліку, а відтак контролюючий орган правомірно визнав наслідком ненадання документів їх відсутність, з огляду на що колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про правомірність формування висновків акта перевірки на підставі наявних матеріалів.
Пунктом 85.2 ПК України передбачено, що платник податків зобов'язаний надати посадовим (службовим) особам органів державної податкової служби у повному обсязі всі документи, що належать або пов'язані з предметом перевірки. Такий обов'язок виникає у платника податків після початку перевірки.
Своєю чергою, обов'язок контролюючого органу здійснювати перевірку на підставі та з урахуванням первинних документів кореспондується з обов'язком платника податків зберігати такі документи та надавати їх до перевірки (пп.16.1.5, 16.1.12 п.16.1 ст.16 ПК України).
Так, відповідно до п.44.1 ст.44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
В силу приписів п.44.3 ст.44 ПК України платники податків зобов'язані забезпечити зберігання документів, визначених пунктом 44.1 статті 44 ПК України, а також документів, пов'язаних із виконанням вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, протягом визначених законодавством термінів.
Відповідно до пункту 44.6 статті 44 ПК України у разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в абзаці другому пункту 44.7 цієї статті платник податків не надає посадовим особам органу державної податкової служби, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності.
Водночас суд першої інстанції обґрунтовано врахував послідовну практику Верховного Суду, викладену, зокрема, у постанові від 27.04.2022 у справі №20/13197/20, за якою наслідки, передбачені пунктом 44.6. статті 44 ПК України, стосуються документів, що відповідають сукупно наступним умовам: документи, що належать або пов'язані з предметом перевірки; на підставі яких платник веде облік доходів, витрат та інших показників; безпосередньо пов'язані із визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань; зберігання яких є законодавчим обов'язком платника податків; вимога щодо надання яких містилася у належно оформленому запиті контролюючого органу.
У справах №820/6190/16, №160/6768/20, №826/13633/17 Верховний Суд звернув увагу на необхідність дослідження доказів наявності чи відсутності в розпорядженні позивача документів, обсяг яких визначено п.44.1 ст.44 ПК України, неможливості їх надання контролюючому органу з причин, які в силу приписів статті 44 ПК України вважаються поважними.
У судовому засіданні на уточнюючі запитання суду щодо причин неможливості надання документів банку/контролюючому органу, представник позивача повідомив суд, що позивач не вважав за необхідне надавати документи на вимогу контролюючого органу. Щодо ненадання документів банку вмотивованої відповіді представник не надав.
Оскільки позивачем безпідставно не надано пояснення та підтверджуючі документи ані банку, ані на запит контролюючого органу, також не надано пояснення під час проведення перевірки та разом зі запереченнями на акт перевірки, застосування до позивача наслідків, передбачених пунктом 44.6. статті 44 ПК України є таким, що ґрунтується на законі.
Розмір пені в сумі 16 064 212,49 грн згідно з оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням не є спірним.
З урахуванням наведеного правового регулювання, установлених обставин у справі та висновків Верховного Суду, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що оспорюване рішення податкового органу про застосування до позивача пені за порушення строків розрахунку у сфері зовнішньоекономічної діяльності прийняте відповідачем на підставі, у межах та у спосіб, що передбачений законодавством України, відповідає критеріям, визначених частиною другою статті 2 КАС України, що, у свою чергу, свідчить про відсутність правових підстав для його скасування.
Доводи апеляційної скарги є безпідставними, спростовуються наведеним вище та не впливають на правомірність висновків суду першої інстанції.
Суд першої інстанції надав оцінку всім обставинам справи, котрі мають юридичне значення для правильного вирішення спору та дослідив всі аргументи сторін, які здатні вплинути на результат вирішення спору.
Відповідно до пункту першого частини першої статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
Згідно зі статтею 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення із додержанням норм матеріального і процесуального права.
Оскільки доводи апеляційної скарги, не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об'єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому оскаржуване рішення слід залишити без змін.
Ураховуючи положення статті 139 КАС України, підстави для розподілу судових витрат зі сплати судового збору відсутні.
Керуючись статтями 139, 242, 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Апеляційну скаргу Київського дочірнього підприємства "НМУ"ЕЛЕКТРОПІВДЕНМОНТАЖ" залишити без задоволення.
Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 22.10.2025 у справі № 440/9559/25 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Головуючий суддя Я.В. П'янова
Судді В.Б. Русанова А.О. Бегунц
Повний текст постанови складено 27.03.2026