26 березня 2026 року справа №200/7087/25
м. Дніпро
Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Гаврищук Т.Г., суддів: Блохіна А.А., Сіваченка І.В., розглянув в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 09 жовтня 2025 року у справі № 200/7087/25 (головуючий І інстанції Куденков К.О.) за позовом Головного управління Держпраці у Донецькій області до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Донецькій області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - ОСОБА_1 , про визнання протиправною і скасування постанови,-
Позивач звернувся до суду з позовом до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Донецькій області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (далі - ВПВР, відповідач), в якому просить: визнати протиправною і скасувати постанову головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Донецькій області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Бойницької Ольги Анатоліївни від 08.09.2025 про накладення штрафу у розмірі 5100,00 грн на Головне управління Держпраці у Донецькій області за невиконання рішення суду по виконавчому провадженню ВП № 78200203 у справі за виконавчим листом № 200/4952/23, виданого 28.03.2025 Донецьким окружним адміністративним судом.
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 29 вересня 2025 року залучено ОСОБА_1 до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору.
Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 09 жовтня 2025 року позов задоволено.
Визнано протиправною і скасовано постанову головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Донецькій області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Бойницької Ольги Анатоліївни від 8 вересня 2025 ВП № 78200203 про накладення штрафу.
Не погодившись з таким рішенням, третьою особою подано апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову в повному обсязі.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги третя особа посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.
Третя особа вважає, що у зв'язку з невиконанням рішення суду у повному обсязі та відповідно до вимог статей 63, 75 Закон №1404-VIII, головним державним виконавцем правомірно було винесено постанову про накладання штрафу на боржника - Головне управління Держпраці у Донецькій області.
Судом першої інстанції при вирішенні справи не було враховано, що накладення штрафу за невиконання рішення, що зобов'язує боржника до вчинення певних дій, є видом юридичної відповідальності боржника за невиконання покладеного на нього зобов'язання. Застосування такого заходу реагування є обов'язком державного виконавця і направлено на забезпечення реалізації мети виконавчого провадження як завершальної стадії судового провадження.
Умовою для накладення на боржника у виконавчому проваджені штрафу є невиконання ним виконавчого документа (судового рішення) без поважних причин. У залежності від характеру правовідносин і змісту зобов'язання, примусове виконання якого відбувається у межах виконавчого провадження, поважними причинами можуть визнаватися такі обставини, які створили об'єктивні перешкоди для невиконання зобов'язання, і подолання яких для боржника було неможливим або ускладненим.
Отже, на час прийняття державним виконавцем рішення про накладення штрафу має бути встановленим факт невиконання боржником судового рішення без поважних причин.
Станом на дату прийняття оскаржуваної постанови про накладення штрафу (08 вересня 2025 року) відомості про повне виконання боржником рішення суду в добровільному порядку у державного виконавця були відсутні.
Суд першої інстанції безпідставно дійшов висновку про те, що викладені позивачем обставини є поважними причинами невиконання рішення суду, пославшись на статті 23 та 116 Бюджетного кодексу України (БКУ), не дослідивши, чому саме кошторис не складено/не затверджено та які дії для його затвердження позивач вчинив.
При цьому позивач не подав жодних доказів складання кошторису з урахуванням зобов'язань за судовим рішенням, адже судове рішення є обов'язковим до виконання бюджетними установами та чи було кошторис своєчасно надано на затвердження Голові Держпраці. Також Головним управлінням Держпраці у Донецькій області не надано інформації, пояснень за яких саме підстав кошторис залишився незатвердженим Головою Держпраці через що позивач не отримав фінансового забезпечення, адже затвердження кошторису є обов'язком Голови Держпраці, відповідно до Положення №96. Складання кошторису є обов'язковим для всіх бюджетних установ.
Вищевикладене не доводить об'єктивності причин які унеможливили або значно ускладнили виконання рішення. Жодної інформації, доказів поважності причин не виконання судового рішення позивачем не надано.
Справа розглянута у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами відповідно до ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги відповідача.
Суд, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, дійшов висновку про те, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.
Судом першої інстанції та під час апеляційного провадження встановлено, що відповідно до відомостей з Єдиного державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань Головне управління Держпраці у Донецькій області перебуває в стані припинення з 29.09.2020.
Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 20 листопада 2023 року у справі № 200/4952/23 задоволено частково адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Держпраці у Донецькій області про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання до вчинення певних дій, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та суми вихідної допомоги. Стягнуто з Головного управління Держпраці у Донецькій області на користь ОСОБА_1 суму середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період з 17 лютого 2022 року по 11 листопада 2022 року у розмірі 155 720, 83 грн з утриманням при виплаті передбачених законом податків та інших обов'язкових платежів. Визнано протиправною бездіяльність Головного управління Держпраці у Донецькій області щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 при звільненні грошової компенсації за всі дні невикористаної щорічної основної та щорічної додаткової відпустки за період з 24 квітня 2021 року по 11 листопада 2022 року. Зобов'язано Головне управління Держпраці у Донецькій області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за всі дні невикористаної щорічної основної відпустки та щорічної додаткової відпустки за період з 24 квітня 2021 року по 11 листопада 2022 року з утриманням передбачених законом податків та інших обов'язкових платежів. В іншій частині позову відмовлено.
Постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 18 листопада 2024 року апеляційні скарги ОСОБА_1 та Головного управління Держпраці у Донецькій області на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 20 листопада 2023 року у справі № 200/4952/23 залишені без задоволення. Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 20 листопада 2023 року у справі № 200/4952/23 залишено без змін.
28 березня 2025 року у вказаній справі видано виконавчі листи.
ГУ Держпраці складено розрахунковий лист на оплату за дні невикористаних відпусток за 56 днів відпустки на суму 32679,36 грн на користь ОСОБА_1 .
Також позивач надав до суду копію наказу від 03.04.2025 № 2-ЛК «Про виплату грошової компенсації за невикористані дні щорічних ОСОБА_1 » яким вирішено виплатити: ОСОБА_1 грошову компенсацію за 56 днів щорічної відпустки за період з 24 квітня 2021 року по 11 листопада 2022 року з утриманням передбачених законом податків та інших обов'язкових платежів, а саме: 30 календарних днів щорічної основної відпустки за період роботи з 29.04.2021 по 28.04.2022; 16 календарних днів щорічної основної відпустки за період роботи 29.04.2022 по 11.11.2022; 10 календарних днів щорічної додаткової відпустки за стаж державної служби більш 14 років. Підстава зазначена рішення Донецького окружного адміністративного суду від 20 листопада 2023 року по справі № 200/4952/23.
Постановою головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Донецькій області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Бойницької Ольги Анатоліївни від 28.05.2025 вирішено відкрити виконавче провадження № 78200203 з виконання виконавчого листа № 200/4952/23, виданого 28.03.2025 Донецьким окружним адміністративним судом, про зобов'язання Головне управління Держпраці у Донецькій області (код ЄДРПОУ: 39790445, місцезнаходження: вул. Прокоф'єва, буд. 82, м. Покровськ, Донецька область, 85302) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 ) грошову компенсацію за всі дні невикористаної щорічної основної відпустки та щорічної додаткової відпустки за період з 24 квітня 2021 року по 11 листопада 2022 року з утриманням передбачених законом податків та інших обов'язкових платежів.
Головне управління Держпраці у Донецькій області листом від 16.04.2025 № 57-ЛК/25 до т.в.о. начальника Східного міжрегіонального управління Державної служби України з питань праці інформувало про те, що відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 26 серпня 2020 року № 762 «Деякі питання територіальних органів Державної служби з питань праці» перебуває у стані ліквідації. У зв'язку з цим річний кошторис та план асигнувань на 2025 рік не були затверджені, а також, через відсутність відомостей у Єдиній базі даних мережі розпорядників та одержувачів коштів державного бюджету, отримання бюджетних асигнувань (фінансування) є неможливим. На виконання постанов Першого апеляційного адміністративного суду, зокрема від 18 листопада 2024 року у справі № 200/4952/23, просить, як правонаступника, здійснити оплату відповідно до зазначеного рішення суду, а саме по справі № 200/4952/23 - виплата середнього заробітку за період 17.02.2022 по 11.11.2022 та компенсації за дні невикористаних щорічних відпусток за період з 24.04.2021 по 11.11.2022 у загальній сумі 204 244,66 грн, яких до виплати на картковий рахунок - 151 662,16 грн, податок на доходи фізичних осіб (18%) - 33 912,04 грн, військовий збір (1,5%) - 2 825,99 грн, єдиний соціальний внесок (8,41 %) - 15 844,47 грн..
Головне управління Держпраці у Донецькій області листом від 10.06.2025 № 115.1-ЛК/25 «Щодо постанов виконавчого провадження №78200203» повідомив відповідача про те, що на виконання рішення у справі №200/4952/23 до відкриття виконавчого провадження №78200203 Управлінням Держпраці здійснено нарахування ОСОБА_1 грошової компенсації за всі дні невикористаної щорічної основної відпустки та щорічної додаткової відпустки за період з 24 квітня 2021 року по 11 листопада 2022 року, а саме: -видано наказ від 03.04.2025 №2-ЛК «Про виплату грошової компенсації за невикористані дні відпусток ОСОБА_1 »; - складено розрахунковий лист на оплату за дні невикористаних відпусток за 56 днів відпустки на суму 32679,36 грн. Також зазначено, що відсутність кошторису Управління Держпраці на 2025 рік (що унеможливлює видатки), ліквідаційною комісією здійснено звернення до Міжрегіонального управління, як правонаступника, з метою виконання рішення суду та постанов виконавчого провадження у повному обсязі. Відсутність фінансування ліквідаційної комісії Управління Держпраці, що унеможливлює своєчасне виконання постанов виконавчого провадження №78200203 на підставі виконавчого листа №200/4952/23 від 28.03.2025, активні дії боржника щодо звернення до правонаступника, часткове виконання рішення у справі (нарахування компенсації) свідчать про відсутність протиправності, бездіяльності Ліквідаційної комісії Управління Держпраці щодо виконання постанов виконавчого провадження.
Головне управління Держпраці у Донецькій області листом від 13.06.2025 № 119-ЛК/25 до т.в.о. начальника Східного міжрегіонального управління Державної служби України з питань праці повідомило про відкриття виконавчого провадження №78200203 на підставі виконавчого листа №200/4952/23 від 28.05.2025 щодо зобов'язання Головне управління Держпраці у Донецькій області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за всі дні невикористаної щорічної основної відпустки та щорічної додаткової відпустки за період з 24 квітня 2021 року по 11 листопада 2022 року з утриманням передбачених законом податків та інших обов'язкових платежів. З урахуванням відсутності кошторису Управління Держпраці на 2025 рік, просило Міжрегіональне управління, як правонаступника, виконати зазначені постанови у повному обсязі, а саме: - постанова про стягнення виконавчого збору від 28.05.2025 року на суму 32000,00 грн; - постанова про стягнення з боржника витрат виконавчого провадження від 28.05.2025 на суму 82,00 грн..
У наступному позивач звернувся з листом від 25.06.2025 № 122.1-ЛК/25 до Голови Державної служби України з питань праці «Про виділення додаткових коштів на виконання судових рішень», в якому зазначив, що на виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду від 20.11.2023 у справі №200/4952/23, яке набуло чинності після прийняття постанови Першого апеляційного адміністративного суду 18 листопада 2024 року у справі № 200/4952/23, необхідно здійснити виплату середнього заробітку за період з 17.02.2022 по 11.11.2022 та грошової компенсації за дні невикористаних щорічних відпусток за період з 24.04.2021 по 11.11.2022 на користь ОСОБА_1 в загальній сумі 204 244,66 грн. Також повідомлено про відкриття виконавчого провадження №78200203 на підставі виконавчого листа №200/4952/23 від 28.05.2025 щодо стягнення виконавчого збору від 28.05.2025 на суму 32000,00 грн, стягнення з боржника витрат виконавчого провадження від 28.05.2025 на суму 82,00 грн. Загальна потреба в додатковому фінансуванні для виконання зазначених судових рішень становить 397230,33 грн. Головне управління Держпраці у Донецькій області звертається з проханням виділити Східному міжрегіональному управлінню Державної служби України з питань праці додаткові кошторисні призначення у 2025 році за КЕКВ 2800 «Інші поточні видатки» в сумі 397230,33 грн для забезпечення повного виконання судових рішень.
Державний виконавець Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Донецькій області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції склав вимогу від 27.06.2025 № 12711 до Головного управління Держпраці у Донецькій області в якій зазначив, що в провадженні Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Донецькій області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції перебуває виконавче провадження № 78200203 від 28.05.2025 з примусового виконання виконавчого листа № 200/4952/23 виданого 28.03.2025 Донецьким окружним адміністративним судом про зобов'язання Головного управління Держпраці у Донецькій області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за всі дні невикористаної щорічної основної відпустки та щорічної додаткової відпустки за період з 24 квітня 2021 року по 11 листопада 2022 року з утриманням передбачених законом податків та інших обов'язкових платежів. З метою неупередженого, своєчасного і в повному обсязі виконання рішення керуючись положеннями Закону України «Про виконавче провадження» відповідач вимагає надати документально підтверджену відповідь стосовно виконання вимог вищезазначеного виконавчого документа.
Головне управління Держпраці у Донецькій області листом від 01.07.2025 № 126.1-ЛК/25 «Щодо вимоги виконавця» повідомило відповідача про те, що на виконання рішення у справі №200/4952/23 Управлінням Держпраці здійснено нарахування ОСОБА_1 грошової компенсації за всі дні невикористаної щорічної основної відпустки та щорічної додаткової відпустки за період з 24 квітня 2021 року по 11 листопада 2022 року, а саме: - видано наказ від 03.04.2025 №2-ЛК «Про виплату грошової компенсації за невикористані дні відпусток ОСОБА_1 »; - складено розрахунковий лист на оплату за дні невикористаних відпусток за 56 днів відпустки на суму 32679,36 грн. Роз'яснено, що відповідно до пункту 3 Постанови Кабінету Міністрів України від 26 серпня 2020 року № 762 «Деякі питання територіальних органів Державної служби з питань праці» Східне міжрегіональне управління Державної служби України з питань праці є правонаступником Головного управлінням Держпраці у Донецькій області. Управління Держпраці перебуває у стані ліквідації. Повідомлено про те, що Управління Держпраці листом від 16.04.2025 №57-ЛК/25 у зв'язку з тим, що річний кошторис та план асигнувань Управління Держпраці на 2025 рік не були затверджені, а також, через відсутність відомостей у Єдиній базі даних мережі розпорядників та одержувачів коштів державного бюджету, через що отримання бюджетних асигнувань (фінансування) є неможливим повідомлено правонаступника про необхідність виконання вищевказаного рішення суду. Зазначає, що Управління Держпраці листом від 13.06.2025 року №119-ЛК/25 повідомлено Міжрегіональне управління про відкриття виконавчого провадження №78200203 та необхідність виконання постанов виконавчого провадження на підставі виконавчого листа №200/4952/23 від 28.05.2025. 25 червня 2025 року Ліквідаційною комісією Управлінням Держпраці листом №122.1-ЛК/25 повідомлено Державну служби України з питань праці про необхідність у додатковому виділенні коштів правонаступнику за КЕКВ 2800 «Інші поточні видатки» з метою виконання рішення у справі 200/4952/23.
Східне міжрегіональне управління Державної служби України з питань праці звернулося до Державної служби України з питань праці листом №СХ/2/537-ЦА-25 від 11.07.2025 «Щодо виділення бюджетних асигнувань», в якому просило розглянути питання щодо виділення додаткових бюджетних асигнувань у сумі 409 918,49 грн за КЕКВ 2800 «Інші поточні видатки».
В додатках до цього листа була зазначена Інформація щодо справ за позовом про стягнення зі Східного міжрегіонального управління Державної служби України з питань праці, які набрали законної сили станом на 11.07.2025, в якій зазначена, зокрема, ОСОБА_1 у справі № 200/4952/23.
Відділ примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Донецькій області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції склав вимогу виконавця 21.07.2025 № 14663 до Головного управління Держпраці у Донецькій області, в якій зазначив, що в провадженні Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Донецькій області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції перебуває виконавче провадження №78200203 від 28.05.2025 з примусового виконання виконавчого листа № 200/4952/23 виданого 28.03.2025 Донецьким окружним адміністративним судом. Державний виконавець вимагає у зв'язку з надходження скарги стягувача надати документально підтверджену відповідь щодо виконання вимог виконавчого документа.
Крім того, до суду надано виписку з рахунку Східного міжрегіонального управління Державної служби України з питань праці станом на 23.07.2025.
Постановою головного державного виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Донецькій області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Бойницької Ольги Анатоліївни від 8 вересня 2025 року ВП № 78200203 вирішено за невиконання рішення суду накласти на Головне управління Держпраці у Донецькій області штраф на користь держави в розмірі 5100 грн..
Наведені обставини сторонами не оспорюються. Спірним у цій справі є правомірність прийняття головним державним виконавцем постанови від 8 вересня 2025 року ВП № 78200203 про накладення на Головне управління Держпраці у Донецькій області штрафу на користь держави в розмірі 5100 грн. за невиконання рішення суду.
За приписами частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно статті 1 Закону України від 02 червня 2016 року № 1404-VIII «Про виконавче провадження» (далі - Закон № 1404-VIII) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Відповідно до статті 2 Закону № 1404-VIII виконавче провадження здійснюється з дотриманням таких засад: 1) верховенства права; 2) обов'язковості виконання рішень; 3) законності; 4) диспозитивності; 5) справедливості, неупередженості та об'єктивності; 6) гласності та відкритості виконавчого провадження; 7) розумності строків виконавчого провадження; 8) співмірності заходів примусового виконання рішень та обсягу вимог за рішеннями; 9) забезпечення права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності державних виконавців, приватних виконавців.
Статтею 10 Закону № 1404-VIII передбачено, що заходами примусового виконання рішень є: 1) звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об'єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами; 2) звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника; 3) вилучення в боржника і передача стягувачу предметів, зазначених у рішенні; 4) заборона боржнику розпоряджатися та/або користуватися майном, яке належить йому на праві власності, у тому числі коштами, або встановлення боржнику обов'язку користуватися таким майном на умовах, визначених виконавцем; 5) інші заходи примусового характеру, передбачені цим Законом.
Згідно з частиною першою статті 18 Закону № 1404-VIII виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Пунктом 16 частини третьої статті 18 Закону № 1404-VIII передбачено, що виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право накладати стягнення у вигляді штрафу на фізичних, юридичних та посадових осіб у випадках, передбачених законом.
Частинами першою- третью статті 63 Закону № 1404-VIII передбачено, що за рішеннями, за якими боржник зобов'язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження.
У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність.
Виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, передбаченого частиною другою цієї статті, повторно перевіряє виконання рішення боржником.
У разі повторного невиконання без поважних причин боржником рішення, якщо таке рішення може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та вживає заходів примусового виконання рішення, передбачених цим Законом.
Відповідно до частини першої статті 75 Закону № 1404-VIII у разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов'язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб - 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на боржника - юридичну особу - 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання.
Частиною другою статті 75 Закону № 1404-VIII передбачено, що у разі повторного невиконання рішення боржником без поважних причин виконавець у тому самому порядку накладає на нього штраф у подвійному розмірі та звертається до органів досудового розслідування з повідомленням про вчинення кримінального правопорушення.
Аналіз вищенаведених норм дозволяє дійти висновку про те, що накладення штрафу за невиконання рішення, що зобов'язує боржника до вчинення певних дій, є видом юридичної відповідальності боржника за невиконання покладеного на нього зобов'язання.
Застосування такого заходу реагування є обов'язком державного виконавця і націлено на забезпечення реалізації мети виконавчого провадження як завершальної стадії судового провадження.
Умовою для накладення на боржника у виконавчому проваджені штрафу є невиконання ним виконавчого документа (судового рішення) без поважних причин. У залежності від характеру правовідносин і змісту зобов'язання, примусове виконання якого відбувається у межах виконавчого провадження, поважними причинами можуть визнаватися такі обставини, які створили об'єктивні перешкоди для невиконання зобов'язання, і подолання яких для боржника було неможливим або ускладненим.
Колегія суддів погоджується з доводами апеляційної скарги , що невиконання боржником рішення суду лише без поважних на те причин, тягне за собою певні наслідки, встановлені нормами Закону № 1404-VIII. На час прийняття державним виконавцем рішення про накладення штрафу має бути встановленим факт невиконання боржником судового рішення без поважних причин. Поважними, у розумінні наведених норм Закону №1404-VІІІ, можуть уважатися об'єктивні причини, які унеможливили або значно ускладнили виконання рішення боржником та, які не залежали від його власного волевиявлення.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 10.09.2019 у справі № 0840/3476/18, від 09.12.2020 у справі № 522/19758/18, від 13 листопада 2025 року у справі № 260/9788/23.
В межах спірних правовідносин судом встановлено, що Головним управлінням Держпраці у Донецькій області на виконання судового рішення у справі № 200/4952/23 здійснено нарахування ОСОБА_1 грошової компенсації за всі дні невикористаної щорічної основної відпустки та щорічної додаткової відпустки за період з 24 квітня 2021 року по 11 листопада 2022 року, видано наказ від 03.04.2025 №2-ЛК «Про виплату грошової компенсації за невикористані дні відпусток ОСОБА_1 »; складено розрахунковий лист на оплату за дні невикористаних відпусток за 56 днів відпустки на суму 32679,36 грн..
Щодо виплати нарахованої суми було зазначено про відсутність кошторису Управління Держпраці на 2025 рік, що унеможливлює видатки.
Як встановлено судом, постановою Кабінету Міністрів України від 26 серпня 2020 року № 762 «Деякі питання територіальних органів Державної служби з питань праці» ліквідовано як юридичну особу публічного права Головне управління Державної служби з питань праці у Донецькій області. Утворено Східне міжрегіональне управління Державної служби з питань праці як юридичну особу публічного права. Східне міжрегіональне управління Державної служби з питань праці є правонаступником Головного управління Державної служби з питань праці у Донецькій області.
Відповідно до статей 23 та 116 Бюджетного кодексу України, будь-які бюджетні зобов'язання та платежі з бюджету можна здійснювати лише за наявності відповідного бюджетного призначення, встановленого законом про Державний бюджет України. Взяття зобов'язань без відповідних бюджетних асигнувань та здійснення видатків бюджету з перевищенням бюджетних призначень є порушенням бюджетного законодавства.
Отже, фактичне та у повному обсязі виконання ГУ Держпраці рішення суду можливе за умови наявності відповідних бюджетних асигнувань на відповідні цілі за рахунок коштів Державного бюджету України.
Проте, позивач, який перебуває в стані припинення, не має відповідного бюджетного фінансування для виконання рішення суду у справі № 200/4952/23 в частині виплати нарахованих коштів. Позивачем вживалися заходи щодо виплати заборгованості за рішенням суду.
Як встановлено судом, про вказані обставини було повідомлено державного виконавця.
Пунктом 3 частини третьої статті 18 Закону № 1404-VIII передбачено, що виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право з метою захисту інтересів стягувача одержувати безоплатно від державних органів, підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності, посадових осіб, сторін та інших учасників виконавчого провадження необхідні для проведення виконавчих дій пояснення, довідки та іншу інформацію, в тому числі конфіденційну.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що у спірному випадку причиною невиконання рішення суду у справі №200/4952/23 слугували обставини відсутності у боржника відповідного фінансового забезпечення.
Верховний Суд у постанові від 13.06.2018 у справі № 757/29541/14-а дійшов висновку, що невиконання судового рішення управлінням ПФУ в частині виплати грошових коштів за відсутності відповідного фінансового забезпечення та фактичної відсутності коштів не може вважатися невиконанням судового рішення без поважних причин. Накладення штрафу у такому випадку жодним чином не захищає право особи на отримання бюджетних коштів.
З огляду на наведене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що в межах спірних правовідносин, у державного виконавця відсутні підстави для накладення штрафу на боржника за невиконання без поважних причин рішення суду, відповідно до частини другої статті 63 Закону № 1404-VIII.
За таких обставин, судом першої інстанції правомірно задоволено позов.
Колегія суддів також зазначає, що під час апеляційного провадження позивачем було надано копії платіжних інструкцій №20 від 26.01.2026, №77 від 20.02.2026, №117 від 13.03.2026,№116 від 13.03.2026, за якими Східне міжрегіональне управління Державної служби з питань праці здійснило на користь ОСОБА_1 відповідні виплати на виконання судового рішення у справі № 200/4952/23.
Колегія суддів вважає, що правомірність не складення/не затвердження кошторису Головному управлінню Держпраці у Донецькій області, не є предметом позову у цій справі, а тому доводи апеляційної скарги в цій частині колегією суддів не прийнято до уваги.
Відповідно до положень ч.1 ст. 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового судового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального та процесуального права.
За приписами пункту 1 частини першої статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Оцінюючи доводи апеляційної скарги, суд зазначає, що ці доводи були ретельно перевірені та проаналізовані судом першої інстанції під час розгляду та ухвалення рішення, їм була надана відповідна правова оцінка, жодних нових аргументів, які б доводили порушення судом першої інстанцій норм матеріального права, у апеляційній скарзі не наведено.
У контексті оцінки доводів апеляційної скарги колегія суддів звертає увагу на позицію Європейського суду з прав людини, зокрема, у справах «Проніна проти України» (пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.
Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент.
Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.
Оскільки судом першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги правильно встановлені обставини справи, судове рішення є обґрунтованим, ухваленим з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду першої інстанції не вбачається.
Апеляційний суд дійшов висновку про те, що підстави для скасування рішення суду першої інстанції відсутні, а тому відхиляє апеляційну скаргу і залишає судове рішення без змін.
Керуючись 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 09 жовтня 2025 року у справі № 200/7087/25 - залишити без задоволення.
Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 09 жовтня 2025 року у справі №200/7087/25 - залишити без змін.
Постанова у повному обсязі складена 26 березня 2026 року.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили 26 березня 2026 року та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, передбаченому ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя: Т.Г. Гаврищук
Судді: А.А. Блохін
І.В. Сіваченко