Харківський окружний адміністративний суд
61700, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
27 березня 2026 року Справа № 520/31715/25
Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Садової М. І., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні в приміщенні суду в місті Харкові адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України, Військової частина НОМЕР_1 про визнання протиправним та скасування рішення. зобов'язання вчинити певні дії,
Позивач звернувся до суду із адміністративним позовом до відповідача у якому просить:
- визнати протиправним та скасувати рішення про відмову в призначенні ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги, оформленого Протоколом засідання Комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, № 19/в від 20 вересня 2024 року, як члену сім'ї загиблого військовослужбовця - її сина ОСОБА_2 , який загинув ІНФОРМАЦІЯ_1 під час виконання обов'язків військової служби (вимога-1);
- зобов'язати Міністерство оборони України (надалі - відповідач-1) повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення їй ОГД після смерті сина військовослужбовця ВЧ НОМЕР_2 ОСОБА_2 , який загинув ІНФОРМАЦІЯ_1 під час виконання обов'язків військової служби (вимога-2);
- зобов'язати Міністерство оборони України призначити та виплатити ОСОБА_1 частку одноразової грошової допомоги як матері, члену сім'ї загиблого військовослужбовця - її сина військовослужбовця ОСОБА_2 , який загинув ІНФОРМАЦІЯ_1 під час виконання обов'язків військової служби (вимога-3);
- визнати протиправним та скасувати наказ командира Військової частини НОМЕР_2 від 14.03.2022 за №1 "Про результати спеціального службового розслідування щодо обставин смерті солдата ОСОБА_2 (вимога-4);
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 (надалі - відповідач-2), повторно провести спеціальне розслідування нещасного випадку з військовослужбовцем зі смертельним наслідком, а саме за фактом смерті військовослужбовця солдата ОСОБА_2 відповідно до вимог Інструкції про розслідування та облік нещасних випадків з військовослужбовцями, професійних захворювань і аварій у Збройних Силах України, затверджена наказом Міністерства оборони України від 27.10.2021 за №332, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні (вимога-5).
В обґрунтування позову покликається на те, що позивач є матір'ю військовослужбовця ОСОБА_2 , який загинув внаслідок військової агресії російської федерації проти України при захисті Батьківщини. Попри те, наказом відповідача-2 від 14.03.2022 установлено, що загибель її сина наступала внаслідок його особистої необережності. У зв'язку із цим відпоідач-1 відмовив у виплаті одноразового грошової допомоги, адже така допомога не виплачується у разі настання смерті військовослужбовця внаслідок навмисного спричинення тілесного ушкодження. Позивач вважає такі рішення відповідачів протиправними та просить їх скасувати, адже службове розслідування за вказаним фактом проведено поверхнево, не з'ясовано усіх обставини загибелі сина. Просить позов задовольнити.
Відповідачами не подано до суду відзиви, які б містили заперечення на позов.
Харківський окружний адміністративний суд своєю ухвалою від 10.12.2025 залишив адміністративний позов без руху для усунення недоліків, які викладені у мотивувальній частині цієї ухвали.
05.01.2026 суд своєю ухвалою поновив позивачу строк звернення до суду із адміністративним позовом у справі № 520/31715/25. Прийняв адміністративний позов до розгляду та відкрити провадження у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України, Військової частина НОМЕР_1 про визнання протиправним та скасування рішення. зобов'язання вчинити певні дії.
14.01.2026 ухвалою суду відмовлено у клопотанні сторони позивача про витребування доказів.
Розгляд і вирішення адміністративної справи проводиться за правилами письмового провадження на підставі матеріалів справи.
Відповідно до вимог частини четвертої статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши матеріали справи, з'ясувавши дійсні обставини справи та перевіривши їх доказами, суд прийшов до наступного з огляду на таке.
ОСОБА_3 та ОСОБА_1 були батьками ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджено копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_3 .
24.02.2022 ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_3 відповідно наказу №30 від 24.02.2022 призначений на посаду стрільця стрілецького відділення стрілецького взводу стрілецької роти ВЧ НОМЕР_2 . 27.02.2022 перебуваючи на посту №4, у м. Харків, на перетині АДРЕСА_1 , біля підземного пішоходного переходу, виконуючи військові обов'язки, солдат ВЧ НОМЕР_2 ОСОБА_2 загинув, внаслідок вогнепального поранення у голову.
27.02.2022 складено рапорт командира стрілецького взводу стрілецької роти ВЧ НОМЕР_2 яким доповідається командиру ВЧ НОМЕР_2 про обставини смерті ОСОБА_2
27.02.2022 складено протокол опитування свідка ОСОБА_4 командиром ОСОБА_5 «27.02.2022 близько 22.00 год., працюючи над графіком чергувань, почув постріли (коротку чергу). Прибувши на місце, а саме підземний перехід побачив ОСОБА_2 із вогнепальним пораненням голови без ознак життя».
27.02.2022 складено протокол опитування свідка ОСОБА_6 командиром ОСОБА_5 « 27.02.2022 близько 22.00 год. знаходився на посту №5. З посту №4, а саме підземного переходу, почув коротку автоматну чергу. На місця події побачив ОСОБА_2 з вогнепальним пораненням голови».
27.02.2022 складено протокол опитування свідка ОСОБА_7 командиром ОСОБА_5 «27.02.2022 близько 22.00 год. знаходився на посту №4. В той час відвернувся і через хвилину почув коротку автоматичну чергу. На місці події я побачив військовослужбовця ОСОБА_2 з вогнепальним пораненням голови без ознак життя».
27.02.2022 проведено слідчим Шевченківського відділу поліції ГУ Національної поліції в Харківській області проведено огляд місця події, за адресою виявлення трупу ОСОБА_2 із вогнепальним пораненням голови «проведеним оглядом встановлено: відкрита ділянка місцевості, а саме підземний пішохідний перехід, який знаходиться за адресою: м. Харків, перетин автомобільних доріг вул. Дерев'янко з вул. Сумською. Зі сторони, яка знаходиться на стороні ОСОБА_8 , при спуску до даного переходу на сходах вбачається труп чоловічої статі з пораненням в ділянці лівого ока голови. Дана особа лежить на підлозі, ноги підведені по сходах вгору, тулуб та голова донизу. Дана особа одягнена у одяг збройних сил, біля голови вбачається ділянка з кров'ю. На сходах біля тулубу вбачаються фрагменти мозку…. На відстані близько десяти метрів вбачається зброя, а саме АК-74 з номером реєстрації НОМЕР_4 ».
Наказом від 27.02.2022 №36 ОСОБА_2 виключено зі списків військової частини з моменту надання свідоцтва про смерть.
27.02.2022 складено повідомлення про наслідки нещасного випадку (смерть), що стався із ОСОБА_2
28.02.2022 наказом командира Військової частини НОМЕР_2 №29аг призначено спеціальне розслідування за фактом загибелі ОСОБА_2
28.02.2022 складено повідомлення про нещасний випадок (зникнення або смерть).
11.03.2022 видано лікарське свідоцтво про смерть ОСОБА_2 , причиною смерті визначено наскрізне вогнепальне кульове поранення голови.
11.03.2022 складено висновок експерта №10-12/788-ДМ/22 відповідно якого смерть ОСОБА_2 настала прижиттєво, миттєво, в результаті одного пострілу з вогнепальної зброї.
14.03.2022 затверджено акт №172 проведення розслідування (спеціального розслідування) нещасного випадку (зникнення, смерті) - загибелі солдата ОСОБА_2 27.02.2022. Причиною нещасного випадку визначено - власна необережність ОСОБА_2 та порушення ним правил поводження зі зброєю. Відповідно до акту, 27.02.2022 близько 22.00 год. солдат ОСОБА_2 , під час виконання бойового завдання, перебуваючи на позиції №4, а саме у підземному переході біля перехрестя вулиць Дерев'янко та Сумської у м. Харкові, проявив недбалість, не поставив особисту зброю - автомат 5,45 мм АК -74 на запобіжник та здійснив мимовольні постріли, через що отримав поранення у голову, в наслідок якого настала смерть останнього.
14.03.2024 відповідачем прийнято наказ № 1 «Про факт загибелі солдата ОСОБА_2 під час викання обов'язків військової служби». Відповідно до наказу установлено, що 27.02.2022 близько 22:00 год. солдат ОСОБА_2 під час виконання бойового завдання, перебуваючи на позиції, а саме у підземному переході біля перехрестя вул. Дерев'янко та Сумської у м. Харкові, проявив недбалість, не поставив особисту зброю - автомат 5.45 мм АК -74 на запобіжник та здійснив мимовільні постріли, через що отримав поранення у голову, внаслідок якого настала смерть останнього. Нещасний випадок з військовослужбовцем ОСОБА_2 стався під час виконання ним обов'язків військової служби. Військовослужбовець ОСОБА_2 не перебував в стані алкогольного сп'яніння або під вливом наркотичних чи токсичних або отруйних речовин. Загибель ОСОБА_2 настала внаслідок його особистої необережності та не є небойовою людською втратою.
Позивач не погоджується із таким висновком зробленим в оспорюваному наказі в частині причин настання смерті ОСОБА_2
20.04.2022 видано свідоцтво про смерть ОСОБА_2 серії НОМЕР_5 .
13.05.2022 відповідно до наказу відповідача-2 №3 ОСОБА_2 вважається таким, що у лютому 2022 брав безпосередню участь у бойових діях стримуючи збройну агресію російської федерації.
Відповідно до витягу із протоколу засідання штатної ВЛК 12 Регіональної військово-лікарської комісії від 25.01.2024№274 встановлено, що поранення солдата ОСОБА_2 (поранення і причина смерті), Так, пов'язані із захистом Батьківщинии.
Комісією Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум матері загиблого солдата ОСОБА_2 відмовлено у призначенні ОГД, що підтверджено витягом з протоколу від 20.09.2024 № 19/в. Із протоколу установлено, що
Однак позивач наводить аргументи про те, що причиною смерті ОСОБА_2 є нещасний випадок, що не може бути підставою, для відмови у призначенні ОГД, оскільки доказів того, що ОСОБА_2 вчинено адміністративне правопорушення, внаслідок навмисного спричинення собі тілесних ушкоджень немає.
З огляду на викладене позивач наводять доводи про протиправність рішень відповідачів та просить їх скасувати, у зв'язку із чим звернувся до суду за захистом порушених прав.
Щодо позовних вимог-4- та -5, суд прийшов наступного.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.
Наказом Міністерства оборони України від 27.10.2021 за № 332, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 24.12.2021 за №1667/37289, затверджена Інструкція про розслідування та облік нещасних випадків з військовослужбовцями, професійних захворювань і аварій у Збройних Силах України (далі також Інструкція № 332).
За приписами п. 1 розділу 1 Інструкції №332 ця Інструкція визначає процедуру проведення розслідування та обліку нещасних випадків з військовослужбовцями Збройних Сил України, Державної спеціальної служби транспорту (у тому числі з відрядженими зі Збройних Сил України, Державної спеціальної служби транспорту), військовозобов'язаними та резервістами, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - військовослужбовці), отриманих ними професійних захворювань, їх загибелі або смерті зі встановленням зв'язку з виконанням обов'язків військової служби і аварій, що сталися у військових частинах, військових навчальних закладах, установах та організаціях Збройних Сил України, Державній спеціальній службі.
Пунктами 2, 3 розділу II Інструкції № 332 визначено, що про кожний нещасний випадок потерпілий або військовослужбовець, який його виявив, чи інша особа повинен(на) негайно сповістити безпосереднього командира (начальника).
У разі настання нещасного випадку безпосередній командир (начальник) або керівник робіт зобов'язаний: терміново організувати надання домедичної допомоги, а за можливості - невідкладної (екстреної) медичної допомоги потерпілому військовослужбовцю, забезпечити за потреби його доставку до закладу охорони здоров'я; негайно повідомити про нещасний випадок командира військової частини; зберегти до прибуття комісії з розслідування (спеціального розслідування) нещасного випадку місце події та устаткування, яке там знаходилось, у такому стані, у якому вони перебували на дату настання нещасного випадку (якщо це не загрожує життю чи здоров'ю інших військовослужбовців і не призведе до більш тяжких наслідків), а також вжити заходів щодо недопущення подібних нещасних випадків.
Разом з тим слід зазначити, що відповідно до вимог п. 7 розділу II Інструкції № 332 нещасні випадки зі смертельним наслідком або внаслідок яких військовослужбовцем отримані тяжкі травми, групові нещасні випадки та випадки зникнення або смерті військовослужбовців підлягають спеціальному розслідуванню та розслідуються з урахуванням вимог розділу III цієї Інструкції.
Пунктами 1-3 розділу III Інструкції № 332 визначено, що спеціальному розслідуванню підлягають: нещасні випадки з військовослужбовцями зі смертельним наслідком; нещасні випадки, унаслідок яких військовослужбовцем отримані тяжкі травми; групові нещасні випадки, що сталися одночасно з двома і більше військовослужбовцями, незалежно від тяжкості шкоди їх здоров'ю; випадки зникнення військовослужбовців, за відсутності ознак ухилення від військової служби; випадки смерті військовослужбовців.
Спеціальне розслідування зазначених вище випадків проводиться за наявності ознак того, що випадок стався під час виконання обов'язків військової служби.
Про груповий нещасний випадок, нещасний випадок зі смертельним наслідком, нещасний випадок, що спричинив тяжкі травми, випадок зникнення військовослужбовця або його смерті за наявності ознак того, що випадок стався під час виконання обов'язків військової служби командир військової частини зобов'язаний негайно доповісти через засоби зв'язку та протягом трьох годин надати письмове повідомлення за Формою НВ - 11 безпосередньому командиру (начальнику) за підпорядкованістю; до Спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері за місцем, де стався нещасний випадок, зникнення або смерть; до Військової служби правопорядку у Збройних Силах України; до відповідного військового органу нагляду чи контролю у сфері, з якою пов'язаний нещасний випадок (органу нагляду за безпечним веденням робіт військовослужбовцями, пожежного нагляду, контролю безпеки військової служби, контролю безпеки дорожнього руху, санітарно-епідеміологічного нагляду тощо).
Командир (начальник) органу військового управління вищого рівня, який отримав від командира підпорядкованої військової частини повідомлення, зобов'язаний призначити своїм наказом комісію для проведення спеціального розслідування.
До складу комісії зі спеціального розслідування включаються:
один із заступників командира (голова комісії) органу військового управління вищого рівня; начальники відповідних служб органу військового управління вищого рівня або їх заступники; начальники відповідних служб військової частини, у якій стався нещасний випадок; командир підрозділу (крім безпосереднього командира), де стався нещасний випадок; представник відповідного військового органу нагляду чи контролю у сфері, з якою пов'язаний нещасний випадок (органу нагляду за безпечним веденням робіт військовослужбовцями, пожежного нагляду, контролю безпеки військової служби, контролю безпеки дорожнього руху, санітарно-епідеміологічного нагляду тощо), за узгодженням з начальником цього органу; представник Військової служби правопорядку у Збройних Силах України за узгодженням з її керівником.
Разом із цим, п. 4 розділу III Інструкції № 332 зазначає, що спеціальне розслідування нещасних випадків проводиться протягом 15 робочих днів. За потреби зазначений строк може бути подовжений командиром (начальником), який призначив комісію зі спеціального розслідування, але не більш як на тридцять днів або на строк, необхідний для проведення медичних досліджень закладом охорони здоров'я, технічної та (або) судово-медичної експертиз (досліджень) та отримання їх висновків. За результатами спеціального розслідування комісія з урахуванням висновків експертиз та (або) досудового розслідування складає акт за формою НВ-2 та оформлює інші матеріали, передбачені цією Інструкцією.
Згідно з п. 6 розділу III Інструкції № 332 до матеріалів спеціального розслідування включаються:
1) копія наказу про утворення комісії зі спеціального розслідування;
2) акт розслідування за формою НВ-2, до якого додаються:
протокол огляду місця події (додаток 10):
ескіз місця події, що сталася (додаток 11). необхідні плани, схеми, фотознімки;
висновок експертизи (технічної, медичної тощо), якщо за рішенням комісії зі спеціального розслідування вона проводилася;
протоколи опитування (додаток 12) та пояснювальні записки (додаток 13) свідків та інших осіб, причетних до події;
копії документів про проходження потерпілими військовослужбовцями навчання, інструктажу і перевірки знань щодо заходів безпеки під час виконання обов'язків військової служби та копії документів про проходження військової служби;
медичний висновок про причини смерті або характер травми потерпілого військовослужбовця, а також про наявність в його організмі алкоголю, наркотичних чи токсичних або отруйних речовин;
копії актів перевірок (довідок за результатами перевірок) та приписів, що стосуються нещасного випадку, виданих командиру військової частини представниками вищого командування або представниками відповідних військових органів нагляду чи контролю (органу нагляду за безпечним веденням робіт військовослужбовцями, пожежного нагляду, контролю безпеки військової служби, контролю безпеки дорожнього руху, санітарно-епідеміологічного нагляду тощо) до настання нещасного випадку і під час його розслідування.
Також, згідно з п. 7 III Інструкції № 332 командир військової частини, де стався зазначений у пункті 1 цього розділу випадок, зобов'язаний після затвердження акта розслідування за формою НВ-2:
протягом двох робочих днів видати наказ, в якому зазначаються питання, визначені в пункті 18 розділу II цієї Інструкції;
протягом трьох робочих днів після видання наказу надіслати матеріали спеціального розслідування разом з копіями наказу командиру (начальнику), який призначив розслідування, до військового органу державного нагляду або контролю, до Військової служби правопорядку у Збройних Силах України, до військових частин, представники яких брали участь у розслідуванні, а також до Спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері, де проводилось кримінальне провадження за фактом травмування, загибелі, зникнення або смерті військовослужбовця.
Суд установив у матеріалах службового розслідування наявні: наказ про проведення службового розслідування за фактом загибелі солдата ОСОБА_2 призначено наказом відповідача-2 28.02.2022 № 29аг та цим же наказом створено комісію з розслідування нещасного випадку; повідомлення про нещасний випадок від 28.02.2022 №36, повідомлення про наслідки нещасного випадку форми НВ-4, акт про нещасний випадок №171 від 14.03.2022, акт розслідування за формою НВ-2, № 172 від 14.03.2022, протоколи опитування свідків від 27.02.2022, лікарське свідоцтво про смерть від 11.03.2022.
Аналізуючи акт проведення розслідування нещасного випадку з військовослужбовцем ОСОБА_2 суд установив, що до такого акта додано: - рапорт командира стрілецького взводу стрілецької роти військової частини НОМЕР_2 старшого лейтенанта ОСОБА_9 ; - витяг з наказу командира військової частини НОМЕР_2 № 30 від 24.02.2022; - протокол опитування командира взводу МТЗ старшого сержанта ОСОБА_4 ; - протокол опитування кулеметника стрілецького відділення стрілецького взводу стрілецької роти рядовий ОСОБА_7 ; протокол опитування стрільця стрілецького відділення стрілецького взводу стрілецької роти солдата ОСОБА_6 ; - лікарське свідоцтво про смерть № 10-12/788-дм.
Отже в порушення процедури розслідування нещасного випадку матеріали службового розслідування не містять: протоколу огляду місця події, ні фото місця події, ні схеми, ні інших документів, які характеризують місце події; письмових пояснень свідків, які безпосередньо знаходилися на місці події та бачили як позивач отримав тілесні ушкодження; відсутні копії документів, про проходження потерпілим військовослужбовцем навчання, інструктажу і перевірки знань щодо заходів безпеки та довідки за результатами такої перевірки та таких даних не містить акт від 14.03.2022 № 172 - все вказане свідчить про порушення процедури розслідування.
Разом із тим у акті від 14.03.2022 № 1 відповідач зазначає про порушення солдатом ОСОБА_10 ст. 11, 13 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, відносно чого суд відмічає наступне.
Згідно з ст. 11 Статуту (із змінами станом на 23.04.2021) така передбачає необхідність виконання завдань оборони України, захисту її суверенітету, територіальної цілісності та недоторканності, а також завдань, визначених міжнародними зобов'язаннями України покладає на військовослужбовців наступні обов'язки: свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов'язок; бути хоробрим, ініціативним і дисциплінованим; беззастережно виконувати накази командирів (начальників) і захищати їх у бою, як святиню оберігати Бойовий Прапор своєї частини; постійно підвищувати рівень військових професійних знань, вдосконалювати свою виучку і майстерність, знати та виконувати свої обов'язки та додержуватися вимог статутів Збройних Сил України; знати й утримувати в готовності до застосування закріплене озброєння, бойову та іншу техніку, берегти державне майно; дорожити бойовою славою Збройних Сил України та своєї військової частини, честю і гідністю військовослужбовця Збройних Сил України; поважати бойові та військові традиції, допомагати іншим військовослужбовцям, що перебувають у небезпеці, стримувати їх від вчинення протиправних дій, поважати честь і гідність кожної людини; бути пильним, суворо зберігати державну таємницю; вести бойові дії ініціативно, наполегливо, до повного виконання поставленого завдання; виявляти повагу до командирів (начальників) і старших за військовим званням, сприяти їм у підтриманні порядку і дисципліни; додержуватися правил військового вітання, ввічливості й поведінки військовослужбовців, завжди бути одягненим за формою, чисто й охайно.
Однак якого саме обов'язку не дотримався солдат ОСОБА_2 наказ від 14.03.2022 не містить.
Відповідно до ст. 13 цього Статуту (із змінами станом на 23.04.2021) військовослужбовець зобов'язаний додержуватися вимог безпеки, вживати заходів до запобігання захворюванню, травматизму, повсякденно підвищувати фізичну загартованість і тренованість, утримуватися від шкідливих для здоров'я звичок.
Попри те сторона відповідача-1 не надала жодних доказів, які б підтверджували обізнаність солдата про додержання правил безпеки суду не надано.
Разом із тим, за заявою позивача від 14.03.2022 внесено відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань про кримінальне правопорушення №12022221200000422 про вчинення кримінального правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України. Короткий виклад обставин: 27.02.2022 року у пішохідному переході, який розташований на перехресті вулиць Дерев'янка та Сумській громадянин ОСОБА_2 в результаті необережного поводження з вогнепальною зброєю спричинив собі вогнепальне поранення голови, внаслідок якого помер.
Постановою слідчого СВ Харківського РУП № 3 ГУ НП в Харківській області лейтенант поліції Лукирич А.А., розглянувши матеріали досудового розслідування, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12022221200000422 від 14.03.2022 року, за ч. 1 ст. 115 КК України, на підставі довідки про причину смерті гр.. ОСОБА_2 , 1999 р.н., встановлено, що причиною смерті останньої є: проникаюче наскрізне вогнепальне поранення голови. Під час досудового розслідування, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12022221200000422 від 14.03.2022 року не встановлено ознак складу кримінального правопорушення-злочину, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України, тому дане кримінальне провадження доцільно закрити. Ураховуючи викладене, керуючись ст. 110, п.2 ч.1 ст. 284 КПК України - закрити кримінальне провадження у зв'язку із відсутністю складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України.
Ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м. Харкова від 23.10.2025 у справі № 638/14947/25 скасовано постанову слідчого СВ ХРУП № 3 ГУНП в Харківській області лейтенанта поліції Лукирич Аліни від 28.06.2022 про закриття кримінального провадження № 12022221200000422 від 14.03.2022 за ч. 1 ст. 115 КК України, адже у кримінальному провадженні № 12022221200000422 від 14.03.2022 не було допитано жодного свідка, відсутні будь-які докази того, що проводилася робота по виявленню свідків кримінального правопорушення, відсутні будь-які фото та відео- матеріали, проведено лише судово-медичну експертизу трупа.
З огляду на викладене вище суд дійшов переконання про те, що на момент прийняття оспорюваного наказу, у матеріалах службового розслідування були відсутні докази стосовно того, що ОСОБА_2 отримав травму саме в результаті особистої необережності та порушення ним статей 11, 13 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України. Жодних доказів, які б підтверджували вказані факти та порушення вимог Статуту при отриманні травми в матеріалах службового розслідування не містяться.
З огляду на викладене вище суд прийшов висновку про те, що стороною відповідача-2 не спростовано допущені при ухваленні оспорюваного рішення Військовою частиною НОМЕР_2 установлених даних судом у цій справі, а відтак суд прийшов переконання про те, що таке рішення суб'єкта владних повноважень є протиправним, а тому підлягає скасуванню.
Згідно з Рекомендаціями Комітету Міністрів Ради Європи (далі - КМРЄ) № R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень (concerning the exercise of discretionary powers by administrative authorities), прийнятими 11.03.1980 на 316-й нараді, під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.
Водночас у рішенні ЄСПЛ від 02.06.2006 у справі «Волохи проти України» (заява № 23543/02) при наданні оцінки повноваженням державних органів суд виходив з декількох ознак, зокрема щодо наявності дискреції. Так, суд вказав, що норма права є «передбачуваною», якщо вона сформульована з достатньою чіткістю, що дає змогу кожній особі - у разі потреби за допомогою відповідної консультації - регулювати свою поведінку. «…надання правової дискреції органам виконавчої влади у вигляді необмежених повноважень було б несумісним з принципом верховенства права. Отже, закон має з достатньою чіткістю визначати межі такої дискреції, наданої компетентним органам, і порядок її здійснення, з урахуванням законної мети даного заходу, щоб забезпечити особі належний захист від свавільного втручання».
З огляду на зазначене, дискреційними є такі повноваження, у межах яких норма права допускає кілька варіантів поведінки суб'єкта владних повноважень у кожній конкретній ситуації та встановлених обставинах справи, кожна з яких буде правомірною.
Аналогічні висновки щодо тлумачення дискреційних повноважень суб'єкта управлінської діяльності викладені, зокрема, у постановах Верховного Суду від 01.05.2023 у справі №540/913/21, від 16.05.2023 у справі №380/3195/22, від 23.06.2023 у справі №160/6214/21, від 20.06.2024 у справі №340/2259/23, від 08.07.2025 у справі №280/2822/23.
Суд відмічає, що відповідач-2 є правонаступником Військової частини НОМЕР_2 , що підтверджено доказами, які містяться у матеріалах справи.
З огляду на викладене вище суд прийшов переконання про те, що ефективним способом захисту порушеного права позивача є зобов'язання відповідача-2 повторно провести спеціальне розслідування нещасного випадку з військовослужбовцем зі смертельним наслідком, а саме за фактом смерті військовослужбовця солдата ОСОБА_2 відповідно до вимог Інструкції про розслідування та облік нещасних випадків з військовослужбовцями, професійних захворювань і аварій у Збройних Силах України, затверджена наказом Міністерства оборони України від 27.10.2021 за №332, з урахуванням висновків суду.
Щодо позовних вимог з -1 до -3, суд прийшов наступного.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни визначає Закон України «Про військовий обов'язок і військову службу» від 25.03.1992 №2232-ХІІ (надалі - Закон України №2232-ХІІ, у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).
Статтею 41 Закону №2232-ХІІ передбачено, що виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та резервістів під час виконання ними обов'язків служби у військовому резерві здійснюється в порядку і на умовах, встановлених Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».
Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 №2011-XII (надалі - Закон України №2011-ХІІ, в редакції чинній на момент загибелі військовослужбовця) відповідно до Конституції України визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі.
Частиною 1 ст.16 Закону України №2011-XII встановлено, що одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - одноразова грошова допомога), - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.
Відповідно до п.1 ч.2 ст.16 Закону України №2011-XII одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі, зокрема, загибелі (смерті) військовослужбовця під час виконання ним обов'язків військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби, або смерті особи, звільненої з військової служби, протягом року після звільнення її з військової служби, якщо смерть настала внаслідок поранення, контузії, каліцтва, захворювання, пов'язаних з виконанням обов'язків військової служби.
Згідно з ч.1 ст.16-1 Закону України №2011-XII у випадках, зазначених у підпунктах 1-3 пункту 2 статті 16 цього Закону, право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги мають батьки, один із подружжя, який не одружився вдруге, діти, які не досягли повноліття, утриманці загиблого (померлого). Утриманцями вважаються члени сім'ї, які мають право на пенсію у разі втрати годувальника відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» за загиблого (померлого) військовослужбовця, військовозобов'язаного або резервіста (особу, звільнену з військової служби, смерть якої настала протягом року після звільнення).
Частиною 3 ст.16-2 Закону України №2011-XII передбачено, що розмір одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) військовослужбовця в період дії воєнного стану визначається Кабінетом Міністрів України.
Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 №64/2022, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 №2102-IX, введено в Україні воєнний стан із 05год. 30хв. 24.02.2022 строком на 30 діб. Указами Президента України протягом періоду з 24.02.2022 по цей час продовжувався строк дії воєнного стану в Україні.
Згідно з ч. ч. 6, 8, 9 ст. 16-3 Закону України №2011-XIІ одноразова грошова допомога призначається і виплачується Міністерством оборони України, іншими центральними органами виконавчої влади, що здійснюють керівництво військовими формуваннями та правоохоронними органами, а також органами державної влади, військовими формуваннями та правоохоронними органами, в яких передбачено проходження військової служби військовослужбовцями, навчальних (або перевірочних) та спеціальних зборів - військовозобов'язаними, проходження служби у військовому резерві - резервістами. Особи, які мають право на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої цим Законом, можуть реалізувати його протягом трьох років з дня виникнення у них такого права. Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги визначається Кабінетом Міністрів України.
Механізм призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності (далі - одноразова грошова допомога) військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - військовослужбовець, військовозобов'язаний та резервіст) визначається Порядком №975.
За приписами п.3 Порядку №975 днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги є: у разі загибелі (смерті) військовослужбовця, військовозобов'язаного та резервіста - дата смерті, що зазначена у свідоцтві про смерть.
Згідно з пп.1 п.4 Порядку №975 одноразова грошова допомога призначається у разі загибелі (смерті) військовослужбовця під час виконання ним обов'язків військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби, або смерті особи, звільненої з військової служби, протягом року після звільнення її з військової служби, якщо смерть настала внаслідок поранення, контузії, каліцтва, захворювання, пов'язаних з виконанням обов'язків військової служби.
Відповідно до п.5 Порядку №975 одноразова грошова допомога призначається і виплачується рівними частинами членам сім'ї, батькам та утриманцям загиблого (померлого) військовослужбовця, військовозобов'язаного та резервіста.
Аналіз правових норм Закону України №2011-ХІІ та Порядку №975 свідчать про те, що одноразова грошова допомога за своєю правовою природою є гарантованою державою соціальною допомогою, яка виплачується, зокрема, членам сім'ї військовослужбовця у разі, якщо смерть настала під час виконання військовослужбовцем обов'язків військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби.
Отже, одноразова грошова допомога виплачується: 1) членам сім'ї військовослужбовця; 2) якщо смерть настала під час виконання військовослужбовцем обов'язків військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби.
Вказані висновки узгоджуються з правовою позицією, висловленою Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.01.2024 у справі №560/17953/21.
Частиною першою статті 16-4 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» встановлено, що призначення і виплата одноразової грошової допомоги не здійснюються, якщо загибель (смерть), поранення (контузія, травма або каліцтво), захворювання, інвалідність або часткова втрата працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовця, військовозобов'язаного або резервіста є наслідком:
а) вчинення ним кримінального або адміністративного правопорушення;
б) вчинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння;
в) навмисного спричинення собі тілесного ушкодження, іншої шкоди своєму здоров'ю або самогубства (крім випадку доведення особи до самогубства, встановленого судом);
г) подання особою завідомо неправдивих відомостей для призначення і виплати одноразової грошової допомоги.
Аналогічні положення закріплені у пункті 29 Порядку № 975.
Приймаючи рішення про відмову у виплаті одноразового грошової допомоги матері загиблого ІНФОРМАЦІЯ_1 внаслідок поранення, пов'язаного із захистом Батьківщини, солдата ОСОБА_2 , відповідач-1 виходив із того, що причиною смерті солдата є нещасний випадок, що стався внаслідок порушення правил поводження із зброєю, що у відповідності до ст. 172-19 КУпАП є адміністративним правопорушенням. Згідно з ст. 16-4 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» навмисне спричинення собі тілесного ушкодження є підставою для невиплати одноразової грошової допомоги. У зв'язку із наведеним матері загиблого солдата відмовлено у виплаті такої допомоги.
Відповідно до витягу з протоколу засідання штатної військово-лікарської комісії 12 Регіональної військово-лікарської комісії Міністерства оборони України від 25.01.2024 № 274 поранення солдата ОСОБА_2 , проникаюче наскрізне вогнепальне голови, яке призвело кульове поранення голови. Руйнування до смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується повторним свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_6 ; лікарським свідоцтвом про 10-12/788-Дм; актом спеціального розслідування (ф. НВ-2, НВ-3), проведеного на підставі наказу командира в/ч НОМЕР_2 від 28.02.2022 № 29аг; довідкою командира в/ч НОМЕР_2 про безпосередню участь особи у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією рф проти України від 17.01.2024 № 1572/108 - поранення та причини смерті - Так, пов'язане із захистом Батьківщини.
Наведене надає підстави дійти висновку про те, що ОСОБА_2 помер безпосередньо під час виконання заходів необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією рф проти України, перебуваючи на території Харківської області, поранення та причина смерті Так, пов'язане із захистом Батьківщини.
Разом із тим, суд виходить із того, що в матеріалах службового розслідування відсутні докази стосовно того, що ОСОБА_2 загинув в результаті особистої необережності та навмисного спричинення собі тілесного ушкодження.
Водночас, що стосується посилання відповідача-1 на скоєння ОСОБА_2 , адміністративних правопорушень, передбачених ст. ст. 172-19 КУпАП, як на підставу відмови то суд такі до уваги не бере, оскільки рішення, постанови чи протоколи, якими було б встановлено належним чином факт вчинення військовослужбовцем зазначених адміністративних правопорушень не надано.
У зв'язку з викладеним, суд вважає безпідставними доводи відповідача-1 при прийнятті оспорюваного рішення про те, що ОСОБА_2 не є загиблим військовослужбовцем або померлим, внаслідок поранення (контузії, травми, каліцтва), отриманого під час захисту Батьківщини, а мати загиблого військовослужбовця не має права на отримання одноразової грошової допомоги.
Слід зазначити, що одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті) військовослужбовця за своєю природою має компенсаторний характер, спрямована матеріально підтримати, наскільки це можливо, членів сім'ї (батьків, дітей, дружину) та утриманців загиблого військовослужбовця після втрати близької людини (годувальника).
Відповідно до положень ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Згідно зі ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Отже, враховуючи зазначене суд дійшов висновку про те, що відмова у призначенні позивачу одноразової грошової допомоги є необґрунтованою та прийнятою без об'єктивного врахування усіх обставин справи, а тому таке оспорюване рішення необхідно визнати протиправним та скасувати.
Щодо позовних вимог про зобов'язання відповідача повторно розглянути заяву позивача про призначення одноразової грошової допомоги та призначити і виплатити одноразову грошову допомогу, суд прийшов наступного.
Згідно з Рекомендаціями Комітету Міністрів Ради Європи (далі - КМРЄ) № R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень (concerning the exercise of discretionary powers by administrative authorities), прийнятими 11.03.1980 на 316-й нараді, під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.
Дискреційні повноваження - це сукупність прав та обов'язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, передбачених нормативно-правовим актом, проектом нормативно-правового акта.
Здійснюючи судочинство, Європейський суд з прав людини неодноразово аналізував межі, спосіб та законність застосування дискреційних повноважень національними органами, їх посадовими особами. Зокрема, в рішенні ЄСПЛ від 17.12.2004 у справі «Педерсен і Баадсгаард проти Данії» («Pedersen and Baadsgaard v. Denmark», заява № 49017/99) зазначено, що, здійснюючи наглядову юрисдикцію, суд, не ставлячи своїм завданням підміняти компетентні національні органи, перевіряє, чи відповідають рішення національних держаних органів, які їх винесли з використанням свого дискреційного права, положенням Конвенції та Протоколів до неї. Суд є правозастосовчим органом та не може підміняти державний орган, рішення якого оскаржується, відміняти замість нього рішення, яке визнається протиправним, приймати інше рішення, яке б відповідало закону, та давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, які належать до компетенції такого суб'єкта владних повноважень.
Водночас у рішенні ЄСПЛ від 02.06.2006 у справі «Волохи проти України» (заява № 23543/02) при наданні оцінки повноваженням державних органів суд виходив з декількох ознак, зокрема щодо наявності дискреції. Так, суд вказав, що норма права є «передбачуваною», якщо вона сформульована з достатньою чіткістю, що дає змогу кожній особі - у разі потреби за допомогою відповідної консультації - регулювати свою поведінку. «…надання правової дискреції органам виконавчої влади у вигляді необмежених повноважень було б несумісним з принципом верховенства права. Отже, закон має з достатньою чіткістю визначати межі такої дискреції, наданої компетентним органам, і порядок її здійснення, з урахуванням законної мети даного заходу, щоб забезпечити особі належний захист від свавільного втручання».
З огляду на зазначене, дискреційними є такі повноваження, у межах яких норма права допускає кілька варіантів поведінки суб'єкта владних повноважень у кожній конкретній ситуації та встановлених обставинах справи, кожна з яких буде правомірною.
Аналогічні висновки щодо тлумачення дискреційних повноважень суб'єкта управлінської діяльності викладені, зокрема, у постановах Верховного Суду від 01.05.2023 у справі №540/913/21, від 16.05.2023 у справі №380/3195/22, від 23.06.2023 у справі №160/6214/21, від 20.06.2024 у справі №340/2259/23, від 08.07.2025 у справі №280/2822/23.
З огляду на викладене вище суд прийшов переконання про те, що ефективним способом захисту порушеного права позивача є зобов'язання Міністерства оборони України повторно розглянути заяву позивача стосовно призначення їй одноразової грошової допомоги після загибелі її сина ОСОБА_11 , з урахуванням висновків суду, у зв'язку із чим у позовні вимозі про призначення та виплату такої допомоги відмовити.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Згідно з ч. 2 ст. 77 цього Кодексу в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
З огляду на викладене вище суд прийшов висновку про задоволення позову частково.
У відповідності до ст. 139 КАС Україна за рахунок бюджетних асигнувань відповідачів на користь позивача необхідно стягнути судовий збір у сумі по 968,50 грн з кожного.
Керуючись ст. 243-246, 250, 255, 257-262, 295, 297 КАС України, суд,
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Міністерства оборони України, Військової частина НОМЕР_1 про визнання протиправним та скасування рішення. зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Міністерства оборони України, оформленого протоколом засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 20 вересня 2024 року № 19/в про відмову у виплаті одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 , як матері загиблого ОСОБА_2 , який загинув ІНФОРМАЦІЯ_1 під час виконання обов'язків військової служби.
Зобов'язати Міністерство оборони України повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення їй одноразової грошової допомоги, як матері загиблого військовослужбовця ОСОБА_2 , який загинув ІНФОРМАЦІЯ_1 під час виконання обов'язків військової служби.
Визнати протиправним та скасувати наказ командира Військової частини НОМЕР_2 від 14.03.2022 № 1 «Про результати спеціального службового розслідування стосовно обставини смерті ОСОБА_2 ».
Зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 провести повторне службове розслідування нещасного випадку з військовослужбовцем зі смертельним наслідком, а саме за фактом смерті військовослужбовця солдата ОСОБА_2 , який загинув ІНФОРМАЦІЯ_1 , відповідно до вимог Інструкції про розслідування та облік нещасних випадків з військовослужбовцями, професійних захворювань і аварій у Збройних Силах України, затвердженої наказом Міністерства оборони України від 27.10.2021 за №332, з урахуванням висновків суду.
В решті позовних вимог відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Міністерство оборони України на користь ОСОБА_1 судовий збір у сумі 968,50 грн.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Військової частина НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1 судовий збір у сумі 968,50 грн.
Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасники справи:
позивач ОСОБА_1 , місце проживання - АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_7 ;
відповідач Міністерство оборони України, місцезнаходження - місто Київ, проспект Повітрофлотський, будинок №6, код ЄДРПОУ 00034022;
відповідач Військова частина НОМЕР_1 , місцезнаходження - місто Харків, код ЄДРПОУ НОМЕР_8 .
Повне судове рішення складено та підписано суддею 27.03.2026.
Суддя М. І. Садова