Харківський окружний адміністративний суд
61700, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
Харків
27 березня 2026 року № 520/7859/25
Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Мороко А.С., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Авто Тренд" (пров. Акварельний, буд. 1/3, с. Подвірки, Харківська обл., Харківський р-н, 62371, код ЄДРПОУ 38493680) до Харківської митниці (вул. Миколаївська, буд. 16-Б, м. Харків, Харківська обл., Харківський р-н, 61005, код ЄДРПОУ44017626) про визнання протиправним та скасування рішення,-
Товариство з обмеженою відповідальністю "Авто Тренд" звернулось до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд:
- визнати протиправним та скасувати рішення Харківської митниці про коригування митної вартості товарів № UА807000/2025/000046/2 від 30.01.2025;
- стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Авто Тренд" (код ЄДРПОУ 38493680) витрати на оплату професійної правничої допомоги у сумі 5000,00 грн.
В обґрунтування позову зазначено, що рішення про коригування митної вартості № UА807000/2025/000046/2 від 30.01.2025 Харківської митниці є необґрунтованим та безпідставним, оскільки під час митного оформлення позивачем надано всі документи на підтвердження вартості товарів і обраного методу її визначення.
Ухвалою суду прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито спрощене провадження у справі.
Представником відповідача надано до суду відзив на адміністративний позов, в якому Харківська митниця проти позову заперечує, посилаючись на законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення. Представник відповідача зазначив, що Харківською митницею не вимагались від позивача зайві документи, а лише ті, що можуть містити числове значення необхідне для обрахунку складових значень митної вартості товару.
Від представника позивача надано до суду відповідь на відзив, в якій зазначено, що відповідачем не прийнято до уваги пояснення та додаткові документи, надіслані до відповідача позивачем після митного оформлення товару в порядку ст. 55 Митного кодексу України, а саме: 1. Акт ЛШ00-001184 надання послуг від 03.02.2025 з експедитором. 2. Платіжна інструкція № 14565 від 03.02.2025. 3. Лист експедитора № 1 від 24.03.2025. 4. Митна транзитна декларація Т1. Просить суд врахувати, що пояснення та документи щодо всіх “розбіжностей», нібито виявлених митним органом, були надані позивачем до митниці, а також надані до суду та жоден з аргументів, викладених у позовній заяві, не спростований митним органом у відзиві.
Суд зазначає, що згідно положень ч.ч.1, 2 ст.257 КАС України за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності. За правилами спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка справа, віднесена до юрисдикції адміністративного суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.
Відповідно до ч.5 ст. 262 КАС України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Отже, враховуючи вищевикладене, дана справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними в матеріалах справи доказами.
Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, проаналізувавши доводи позову і заперечень проти нього, суд встановив наступне.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Авто Тренд", код ЄДРПОУ - 38493680, зареєстровано у відповідності до чинного законодавства України як суб'єкт господарювання.
Матеріалами справи підтверджено, що між позивачем та виробником товару RUIAN WEIDI AUTO SPARE PARTS Co., Ltd. (Китай) укладено контракт № AR26042023 від 26.04.2023.
Умовами контракту передбачене наступне: продавець продає, а покупець купує товар - запасні частини, матеріали для ремонту автомобілів на умовах FOB Нінгбо, Китай. Асортимент товару визначається в інвойсах, які є невід'ємною частиною цього контракту (п. 1.1 контракту).
Ціна товару, що поставляється, встановлюється у доларах США за одиницю товару і визначається в інвойсах, які є невід'ємною частиною цього контракту. Ціна товару включає вартість упаковки, маркування, доставки до місця призначення та навантаження на судно, вартість експортних митних процедур, мит, податків, що сплачується при вивезенні (п. 3.2. контракту).
Згідно з інвойсом № WDAT20240809 від 09.08.2024, наданим продавцем, позивач ввіз на митну територію України товар на загальну суму 12 188,00 доларів США.
30.01.2025 для митного оформлення товару позивач надав до відповідача електронну митну декларацію № 25UA807200001181U5.
Як вбачається з матеріалів справи, декларантом заявлено митну вартість товару за 1 методом. В графі 12 митної декларації «відомості про вартість» позивач зазначив митну вартість товару - 558012,57грн., яка вираховується шляхом додавання вартості товару за інвойсом до витрат на транспортування товару до кордону України.
На підтвердження митної вартості товару позивачем до Харківської митниці подано наступні документи:
1. Декларацію митної вартості.
2. Пакувальний лист.
3. Інвойс WDAT20240809 від 09.08.2024.
4. Коносамент HYSF2024101444B від 16.11.2024 .
5. Залізнична накладна № 31513852 від 19.01.2025.
6. Сертифікат про походження товару.
7. Банківський платіжний документ № 001447662 від 24.10.2024.
8. Рахунок експедитора № LS-4616859 від 17.01.2025.
9. Довідка експедитора № 451452-2 від 17.01.2025.
10. Додаткова угода №1 від 01.11.2023 до контракту № AR26042023 від 26.04.2023.
11. Контракт з виробником № AR26042023 від 26.04.2023.
12. Договір про транспортно-експедиторське обслуговування № АТ-23-0205 від 15.11.2023.
13. Додаткова угода № 1 від 03.01.2024 до договору про транспортно-експедиторське
обслуговування № АТ-23-0205 від 15.11.2023.
14. Заявка від 11.11.2024 до договору про транспортне - експедиторське обслуговування.
30.01.2025 від Харківської митниці до позивача надійшло повідомлення про надання додаткових документів, а саме: виписку з бухгалтерської документації; транспортно-експедиційні рахунки, рахунки експедиційних витрат, заявки перевезення, договори, рахунки збереження товарів в місце призначення, рахунки завантаження-розвантаження контейнера/товару, портові збори тощо.; каталоги, специфікації, загальні справжні прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; копію митної декларації країни відправлення (походження) з перекладом; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
Як зазначає позивач, ним надіслані додаткові документи та надано лист №60 від 30.01.2025 щодо здійснення оформлення товару в порядку статті 55 Митного Кодексу України.
За результатами проведеного контролю митної вартості товару відповідачем винесено рішення про коригування митної вартості товарів № UA807000/2025/000046/2 від 30.01.2025, відповідно до якого митна вартість товару визначена митницею за другорядним резервним методом на підставі цінової інформації, наявної в ЄAIC.
Відповідно до гр. 28, 30 оскаржуваного рішення відповідачем скориговано митну вартість: товару № 1 в сторону збільшення з 11136,25 дол. США до 35566,74 дол. США., визначивши її у розмірі 7,59 доларів за один кілограм.
30.01.2025 на підставі рішення про коригування митної вартості товарів, відповідачем також видано картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA807200/2025/000053.
Позивач не погодився із завищенням митної вартості і звернувся до відповідача із заявою про випуск товару у вільний обіг під гарантійні зобов'язання згідно із ч.7 ст.55 Митного кодексу України.
Надавши відповідачу нову митну декларацію № 25UA807200001292U6 від 31.01.2025 та додатково сплатив мито у розмірі 51083.93 грн. та ПДВ у розмірі 214552.52 грн. Разом сума склала 265 636,45 грн.
У подальшому, ТОВ "Авто Тренд" звернулось до Харківської митниці з заявою № 24/03-1 від 24.03.2025 з проханням скасувати рішення про коригування митної вартості товару.
В обґрунтування заявленої митної вартості позивач додатково надав відповідачу роз'яснення щодо складової митної вартості та надав наступні документи:
1. Акт ЛШ00-001184 надання послуг від 03.02.2025 з експедитором.
2. Платіжна інструкція № 14565 від 03.02.2025.
3. Лист експедитора № 1від 24.03.2025.
4. Митна транзитна декларація Т1.
У відповідь на звернення позивача щодо перегляду рішення про коригування митної вартості відповідачем надіслано лист від 31.03.2025, у якому відмовлено у скасуванні рішення про коригування митної вартості.
Позивач, вважаючи рішення про коригування митної вартості товарів № UА807000/2025/000046/2 від 30.01.2025 протиправним, прийнятим із порушенням порядку, передбаченого митним законодавством та таким, що підлягає скасуванню, звернувся до суду з даним позовом.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно із ч. 1 ст. 246 Митного кодексу України, метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.
Відповідно до ч. 1 ст. 248 Митного кодексу України, митне оформлення розпочинається з моменту подання митному органу декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання митним органом від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.
Декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії або їх електронні (скановані) копії, засвідчені електронним цифровим підписом декларанта або уповноваженої ним особи (ч. 1 ст. 257 Митного кодексу України).
Статтею 264 Митного кодексу України встановлено, що відмова органу доходів і зборів у прийнятті митної декларації повинна бути вмотивованою, а про причини відмови має бути письмово повідомлено декларанта; орган доходів і зборів відмовляє у прийнятті митної декларації виключно з таких підстав: митна декларація не містить усіх відомостей або подана без документів, передбачених статтею 335 цього Кодексу; електронна митна декларація не містить встановлених законодавством обов'язкових реквізитів; митну декларацію подано з порушенням інших вимог, встановлених цим Кодексом; у разі відмови у прийнятті митної декларації посадовою особою органу доходів і зборів заповнюється картка відмови у прийнятті митної декларації за формою, встановленою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.
Згідно із ч. 3 ст. 318 Митного кодексу України, митний контроль передбачає виконання митними органами мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.
Статями 49, 50 Митного кодексу України визначено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Відомості про митну вартість товарів використовуються, зокрема, для нарахування митних платежів.
Частинами 4, 5 статті 58 Митного кодексу України встановлено, що митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті. Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця.
Згідно із п. п. 5, 6, 7 ч. 10 ст. 58 Митного кодексу України, при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, зокрема, витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України; витрати на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов'язані з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України; витрати на страхування цих товарів.
Заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом. Декларант зобов'язаний: заявляти митну вартість, визначену ним самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації (ч.ч. 1, 2 ст. 52 Митного кодексу України).
Відповідно до ст. 57 Митного кодексу України, визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний. Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу. Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності. У разі неможливості визначення митної вартості товарів, згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу, за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63цього Кодексу. При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу. Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи. У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.
Згідно із ч. 2 ст. 53 Митного кодексу України, документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
Частиною 3 статті 53 Митного кодексу України встановлено, що у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); виписку з бухгалтерської документації; ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; копію митної декларації країни відправлення; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
Згідно із ч. 4 ст. 53 Митного кодексу України, у разі якщо орган доходів і зборів має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв'язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) такі документи: виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України; довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам; 3) розрахунок ціни (калькуляцію).
Частинами 1, 2 статті 53 Митного кодексу України передбачено вичерпний перелік документів, що подається декларантом митному органу для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення.
Згідно із ч. ч. 1-3 ст. 54 Митного кодексу України, контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58цього Кодексу. За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55цього Кодексу.
Відповідно до ч. ч. 6, 7 ст. 54 Митного кодексу України, митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості. У разі якщо під час проведення митного контролю митний орган не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично.
Згідно із ч. 1 ст. 55 Митного кодексу України, рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.
У разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GAТТ). Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) митними органами митних вартостях (ч. ч. 3, 4 ст. 64 Митного кодексу України).
Аналіз вищевказаних норм законодавства вказує, що при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості, митний орган зобов'язаний перевірити складові числового значення митної вартості, правильність розрахунку, здійсненого декларантом, упевнитись в достовірності та точності заяв, документів чи розрахунків, поданих декларантом, а також відсутності обмежень для визначення митної вартості за ціною договору, наведених у ст. 58 Митного Кодексу України.
Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву в правильності визначення митної вартості є обов'язковою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митному органу право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.
Єдиними підставами, які надають контролюючому органу право відійти від встановлених обмежень, які пов'язані із перевіркою основного переліку документів що підтверджують митну вартість товарів, та витребувати від декларанта додаткові документи, є лише наявність передбачених законодавцем обставин, а саме, у випадку якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, адже такі вади не дозволяють митному органу законно здійснити визначений законом мінімум митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи для розмитнення задекларованого товару.
Відповідно до п.п. 3.16, 3.17 Загального додатку до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур встановлено стандартне правило, що на підтвердження декларації на товари митна служба вимагає тільки ті документи, які є необхідними для проведення контролю за даною операцією та забезпечення виконання усіх вимог щодо застосування митного законодавства. У випадках, коли окремі підтверджуючі документи не можуть бути представлені разом з декларацією на товари з причин, які визнані митною службою обґрунтованими, вона дозволяє подачу таких документів протягом визначеного періоду часу.
Разом з тим, витребовувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 Митного кодексу України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.
Суд звертає увагу, що митним органом мають аналізуватись лише ті документи та відомості в них, що дійсно мають вплив на формування митної вартості товарів.
Правомірність такого підходу неодноразово оцінювалася судами, зокрема Верховний Суд у постанові від 13.10.2021у справі № 804/15600/15 наголосив, що витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.
Судом встановлено, що підставою для прийняття рішення № UА807000/2025/000046/2 від 30.01.2025 про коригування митної вартості товару слугувало:
1. наявні рішення про визначення митної вартості за ідентичним товаром по даному підприємству;
2. не надано договори зазначені в графі 3 залізничної накладної СМГС №31513852;
3. в сертифікаті про походження товарів відправник (експортер) не відповідає морському коносаменту №HYSF2024101444B;
4. в СМГС №31513852 зазначено відправник Гливеця, але відповідно до коносаменту №HYSF2024101444B вантаж прибув до Gdansk, тобто відсутні складові митної вартості на маршруті Gdansk-Гливиця;
5. також за Інформацією в мережі Інтернет (сайт www.maersk.com/tracking) контейнер MRKU3454227, було вивантажено з судна у порту Gdansk (Польща) 15.01.2025 та вивезено з порту 16.01.2025. Згідно Інформації СМГС № 31513852 товар навантажено на транспортний засіб для доставки в Україну 19.01.2025. Таким чином вбачаються додатково понесені витрати на зберігання товару в порту призначення, однак вищевказані витрати не зазначені у відповідних графах ДМВ та не відображенні в жодному документі, таким чином, відомості стосовно такої складової митної вартості як транспортування не підтвердженні документально, не визначені кількістю та достовірно, що суперечить положенням п. 2 ч. 2 ст. 52, ч. 2,9,10 та 21 ст. 58 МКУ;
6. згідно заявки на перевезення № 451452 до договору на транспортно-експедиційні послуги №AT-23-0205 в розділі «додаткові витрати» зазначено що зберігання контейнера в порту/терміналі/станції здійснюється відповідно до умов лінійного агента, але в рахунку на перевезення №LS-4616859 від 17.01.2025 відсутні витрати на зберігання товару;
7. в рахунку на перевезення № LS-4616859 від 17.01.2025 відсутнє посилання на географічні пункти між якими було здійснено переміщення вантажу це свідчить про суттєві розбіжності, які впливають на правильність визначення митної вартості, оскільки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей стосовно ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, або містять суттєві розбіжності;
8. відсутні каталоги, специфікації, загальні прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;
9. неможливість надати декларантом всі витребувані додаткові документи передбачені п.3 ст.53 МКУ.
У рішенні також зазначено, що з метою забезпечення повноти оподаткування було проведено аналіз баз даних АСМО Інспектор та ЄАІС Держмитслужби України та встановлено, що рівень митної вартості раніше визнаних (визначених) товарів, оформлених митними органами становить: товар 1) 7,59 $/кг. Враховуючи вищезазначене, митну вартість даних товарів скориговано до цього рівня.
Джерелом інформації для даного рішення по товарам є наявна у митного органу цінова інформація щодо раніше визнаних (визначених) митними органами митна декларація № 24UA100120222935U4 від 09.12.2024 (товар 1).
Надаючи оцінку доводам відповідача, суд зазначає наступне.
Щодо посилання митного органу на те, що у сертифікаті про походження товару відправник (експортер) не відповідає морському коносаменту №HYSF2024101444B, суд зазначає наступне..
Згідно із ч. 2 ст. 53 Митного кодексу України сертифікат про походження товару не є документом, який має обов'язково подаватись для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення.
В той же час, зі змісту оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товарів не вбачається, яким саме чином вказана обставина вплинула на достовірність визначення ціни задекларованого позивачем товару.
Крім того, до митниці позивачем направлено заяву № 24/03-1 від 24.03.2025 про перегляд оскаржуваного рішення, в якій роз'яснено, що в графі 1 вказаний агент, який отримує сертифікат на прохання експортера, в свою чергу у графі 7 в такому випадку вказується виробник та замовник сертифікату. Отже, експортер та продавець товару вказаний в графі 7 сертифікату про походження товару.
Щодо не надання до митниці договорів, зазначених в графі 3 залізничної накладної СМГС №31513852, суд зазначає таке.
Для підтвердження витрат на транспортування товару декларантом відповідно до частини 2 статті 53 Митного кодексу України подаються транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів. Згідно із наказом МФУ від 24 травня 2012 року №599 «Про затвердження Форми декларації митної вартості та Правил її заповнення» до зазначених документів можуть належати:
- рахунок-фактура (акт виконаних робіт (наданих послуг) від виконавця договору (контракту) про надання транспортно-експедиційних послуг, що містить реквізити сторін, суму та умови платежу, інші відомості, відповідно дс яких встановлюється належність послуг до товарів;
- банківські та платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортно- експедиційних послуг відповідно до виставленого рахунка-фактури;
- калькуляція транспортних витрат (якщо перевезення товарів здійснюється з використанням власного транспортного засобу), що містить відомості про маршрут перевезення, його протяжність у кілометрах до місця ввезення на митну територію України та по митній території України, розмір тарифної ставки на перевезення за одиницю виміру (вагу) товару за 1 кілометр маршруту.
Верховний Суд в Постановах від 31.05.2019 року по справі №804/16553/14 та від 15.10.2024 по справі № 520/6058/24 зазначив, що якщо законом не визначено доказ (докази), виключно яким (-ми) повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення, то такі витрати можуть підтверджуватися будь-якими доказами. Митний кодекс України не визначив вид доказів, якими повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення товарів (не вказав, що такими доказами можуть бути лише фінансові та/або бухгалтерські документи), а тому довідка про транспортні витрати є допустимим доказом на підтвердження витрат на перевезення товарів.
Верховний Суд зазначив, що довідки про транспортні витрати є допустимим доказом на підтвердження витрат на перевезення товарів, враховуючи, що Правилами №599 наведено приблизний перелік документів, які можуть підтвердити витрати на транспортування. При цьому, положеннями Митного кодексу України не визначено конкретного переліку документів, якими повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення товарів.
Як вбачається з матеріалів справи, організація перевезення вантажу здійснена експедитором ТОВ «Ламан Шипінг». Декларантом до митниці при митному оформлені товару надано договір про транспортне - експедиторське обслуговування № АТ-23-0205 від 15.11.2023, укладений між ТОВ «Авто Тренд» та експедитором ТОВ «Ламан Шипінг» та додаткову угоду № 1 від 03.01.2024 до нього.
Умовами даного договору передбачено, що експедитор зобов'язався організувати за рахунок клієнта транспортно-експедиторське обслуговування (ТЕО), перевезення експортно-імпортних та транзитних вантажів по території України і в міжнародному сполученні, а також надати інші транспортно-експедиторські послуги клієнту за згодою сторін (п.1.1). При необхідності для виконання своїх зобов'язань за договором, укладати від свого імені договори з транспортними організаціями, контейнерними лініями, автомобільними перевізниками, складами зберігання та другими організаціями. Документом, що підтверджує наявність та зміст такого договору з транспортними організаціями, є транспортний документ - коносамент, автомобільна накладна, авіа накладна або залізнична накладна (2.1.1).
Крім того, умовами додаткової угоди № 1 від 03.01.2024 передбачено, що експедитор зобов'язаний надати клієнту серед іншого довідку про транспортні витрати для пред'явлення в митні органи (п 2.1.7). Оплата здійснюється після доставки вантажу на склад ТОВ «Авто Тренд» (п. 4.1.3).
Експедитором ТОВ «Ламан Шипінг» на виконання умов договору організовано морське перевезення від Китаю до Польщі, на підтвердження чого до митниці надано коносамент № HYSF2024101444B від 16.11.2024 та організована доставка вантажу залізничним транспортом до України на підтвердження чого до митниці надано залізничну накладну № № 31513852 від 19.01.2025.
У зв'язку з тим, що ТОВ «Авто Тренд» мало взаємовідносини саме з експедитором ТОВ «Ламан Шипінг» до митниці надано договорів, довідку про транспортні витрати, а також рахунок на оплату саме від ТОВ «Ламан Шипінг». Як зазначив позивач ТОВ «Авто Тренд» не укладало ніяких угод з перевізниками, не є стороною в цих угодах, не здійснювало оплати напряму перевізникам, тому надати до митниці договори, вказані в гр. 3 залізничної накладної не було можливості.
За таких підстав, надання документів на підтвердження транспортних витрат саме від експедитора, а не кінцевих перевізників, відповідає умовам укладеного позивачем договору з експедитором та положенням митного законодавства України.
Після розмитнення та доставки товару на склад, ТОВ «Авто Тренд» оплачено послуги експедитора та підписано акт надання послуг. На підтвердження вартості перевезення та експедиторських послуг додатково до митниці разом с заявою про перегляд рішення направлено акт № ЛШ00-001184 надання послуг від 03.02.2025 з експедитором, платіжну інструкцію № 14565 від 03.02.2025 про оплату послуг експедитора.
Щодо таких підстав для винесення рішення, як: в СМГС №31513852 зазначено відправник Гливеця, але відповідно до коносаменту №HYSF2024101444B вантаж прибув до Gdansk, тобто відсутні складові митної вартості на маршруті Gdansk-Гливиця; також за Інформацією в мережі Інтернет (сайт www.maersk.com/tracking) контейнер MRKU3454227, було вивантажено з судна у порту Gdansk (Польща) 15.01.2025 та вивезено з порту 16.01.2025. Згідно Інформації СМГС № 31513852 товар навантажено на транспортний засіб для доставки в Україну 19.01.2025. Таким чином вбачаються додатково понесені витрати на зберігання товару в порту призначення, однак вищевказані витрати не зазначені у відповідних графах ДМВ та не відображенні в жодному документі, таким чином, відомості стосовно такої складової митної вартості як транспортування не підтвердженні документально, не визначені кількістю та достовірно, що суперечить положенням п. 2 ч. 2 ст. 52, ч. 2,9,10 та 21 ст. 58 МКУ; згідно заявки на перевезення № 451452 до договору на транспортно-експедиційні послуги №АТ-23-0205 в розділі «додаткові витрати» зазначено що зберігання контейнера в порту/терміналі/станції здійснюється відповідно до умов лінійного агента, але в рахунку на перевезення №LS-4616859 від 17.01.2025 відсутні витрати на зберігання товару; в рахунку на перевезення № LS-4616859 від 17.01.2025 відсутнє посилання на географічні пункти між якими було здійснено переміщення вантажу це свідчить про суттєві розбіжності, які впливають на правильність визначення митної вартості, оскільки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей стосовно ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, або містять суттєві розбіжності, суд зазначає наступне.
Так, у довідці експедитора № 451452-2 від 17.01.2025, яку разом з рахунком надано до митниці при митному оформлені товару є посилання на географічні пункти, а саме даною довідкою підтверджуються витрати на морське транспортування вантажу в контейнері 1*40HQ, MRKU3454227 по коносаменту HYSF2024101444B по маршруту морський торговий порт Нінгбо (Китай) - морський торговий порт Гданськ (Польща) складають 34815.00грн., згідно рахунку № LS-4616859.
Міжнародне залізничне перевезення вантажу за межами державного кордону України Гданськ (Польща) - п/п Мостиська-Пшемисль, Україна - 8912.64грн., згідно рахунку № LS-4616859.
Так представник позивача зауважив, що діюче законодавство України не містить норм про необхідність вказання географічних пунктів між якими здійснено переміщення вантажу саме у рахунку на оплату послуг експедитора, тому зазначення їх у довідці експедитора не суперечить чинному законодавству та не впливає на визначення числового показника митної вартості товару.
Крім того, на звернення ТОВ «Авто Тренд» експедитор надав лист № 1 від 24.03.2025, який надіслано до митниці в рамках ст. 55 Митного кодексу України, з наступними роз'ясненнями, в якому зазначено, що вантаж у контейнері MRKU3454227 від RUIAN WEIDI AUTO SPARE PARTS Co., Ltd. був відправлений з порту Нінбо, Китай та доставлений у порт Гданськ, Польща морським сполученням за коносаментом HYSF2024101444B.
З порту Гданськ до залізничної станції Харків-сортувальна вантаж у зазначеному контейнері транспортувався залізничним сполученням. При цьому, з порту Гданськ до залізничної станції Глівіце вантаж прямував залізничним сполученням за Транзитним документом (Т1) № 25PL322080NU6DXZK2, згідно умов залізничного оператора.
На станції Глівіце залізничний рухомий склад, на якому перевозився завантажений контейнер MRKU3454227, було переобладнано для продовження руху по залізничній колії в Україну, із оформленням прямої залізничної накладної СМГС 31513852 від станції Глівіце до станції Харків-сортувальна у зв'язку з тим, що колії в Європі вужчі ніж в Україні. В Європі поширена так звана європейська колія, у якої відстань між внутрішніми краями рейок становить 1435 мм. В Україні зараз колії мають ширину 1520 мм, і рухомий склад для них використовується інший.
На підтвердження перевезення товару з м. Гданськ надано митну транзитну декларацію Т1.
Суд зазначає, що T1 (транзитна декларація) - це документ, який є митною гарантією і застосовується для товарів, що перетинають територію Євросоюзу транзитом або для гарантії доставки товару від кордону ЄС до митного складу, або внутрішньої митниці чи навпаки.
Під транзитною митною декларацією розуміється бланк ТІ, що заповнюється на імпортні товари, що транспортуються від одного митного поста до іншого. Вони перетинають територію держави від прибуття до вибуття в незмінному вигляді, тобто, транзитом, і не потрапляють під митні збори і податки. Об'єктом декларування виступають товари, вироблені за межами ЄС, що випливають із США, Азії і митних складів Європи.
Також у листі № 1 від 24.03.2025 зазначено, що вартість послуг за наземне перевезення вантажу залізничним транспортом за межами України, яка визначена у рахунку ТОВ «ЛАМАН ШИПІНГ» № LS-4616859 від 17.01.2025, в номенклатурі «Міжнародне залізничне перевезення вантажу за межами державного кордону України», в розмірі 8912.64 грн., включає перевезення вантажу від RUIAN WEIDI AUTO SPARE PARTS Co., Ltd. залізничним транспортом з порту Гданськ до станції Глівіце та зі станції Глівіце до пункту перетину Мостиська-Пшемисль.
З приводу виникнення додатково понесених витрат на зберігання товару в порту призначення, зазначено, що контейнер MRKU3454227 вивантажено з судна в порту Gdansk (Польща) 15.01.2025, вивезено з порту 16.01.2025, навантажено для доставки в Україну 19.01.2025. Витрати на зберігання товару в порту призначення понесено не було у зв'язку з тим, що згідно умов морського оператора (лінії), при вивозу сервісом залізничних контейнерних перевезень надається 10 безкоштовних днів з моменту вивантаження на портовий термінал і до завантаження на залізничну платформу.
Остаточна вартість послуг, у тому числі, пов'язаних з морським, наземним перевезенням, обробкою вантажу, в порту, на терміналах/станціях, між позивачем та ТОВ «Ламан Шипінг» узгоджено та визначено у рахунку компанії № LS-4616859 від 17.01.2025 та довідці № 451452-2 від 17.01.2025.
Отже, позивачем були включені всі складові до розрахунку митної вартості товару, а сума витрат на транспортування товару до кордону України підтверджена належними документами.
Щодо зауваження митного органу у спірному рішенні в частині того, що декларантом не надано каталогів, специфікацій, загальних прейскурантів (прайс-листів), а також відсутня експортна митна декларація країни відправлення, представник позивача у позовній заяві звернув увагу, що складання специфікації не передбачено умовами контракту з продавцем.
Крім того, згідно з ч. 3 ст. 53 Митного кодексу України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару, 7) копію митної декларації країни відправлення.
В постанові Верховного Суду від 23.10.2020 у справі №810/690/17 вказано, що прайс-лист: по-перше, не є основним документом відповідно до частини другої статті 53 Митного кодексу України, який підтверджує митну вартість товарів, по-друге, прайс-лист - це довідник цін (тарифів) на товари та/або види послуг, який адресований невизначеному колу покупців, по-третє, жодний нормативний акт, зокрема міжнародний, не встановлює вимоги до форми та змісту прайс-листів. Тобто прайс-лист є документом довільної форми, а тому митний орган не може посилатися на неповноту чи обмеженість його відомостей як на підставу для коригування митної вартості товару.
Аналогічний за змістом висновок зазначено Верховним Судом і у постанові від 08.12.2022 у справі №420/2792/19, де акцентовано увагу, що наявність же чи відсутність у прайс-листі певних відомостей (реквізитів), зокрема, інформації щодо умов поставки, не може свідчити про заниження митної вартості товарів.
Водночас, суд зазначає, що прайс-лист від виробника товару може опосередковано бути корисним при визначенні митної вартості за другорядними методами ніж перший.
В рамках спірних правовідносин прайс-лист доповнює доведену митну вартість товару разом з іншими наданими документами та сам по собі не підтверджує та не спростовує митну вартість товару як такого.
Крім того, суд звертає увагу, що такі документи як каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару, складаються виробником товару у процесі здійснення його господарської діяльності та не є технічними, товаросупровідними документами або документами, що засвідчують якість товару.
Обов'язкової вимоги щодо отримання від суб'єкта зовнішньоекономічної діяльності - виробника товару вказаної вище документації чинним законодавством, що регулює порядок виконання зовнішньоекономічних операцій, не передбачено.
Таким чином, відомості, наведені у вказаних документах виробника товару, не мають імперативного характеру, а, отже, у разі їх наявності можуть прийматися митними органами лише до уваги як додаткове джерело інформації.
Аналогічні висновки викладені у постанові Верховного Суду від 27.01.2022 по справі №810/3667/15.
Щодо порівняння рівня заявленої митної вартості товару з інформацією, наявною в автоматизованій системі митного оформлення Інспектор, та наявністю у митного органу інформації, що задекларований рівень митної вартості товару нижче, ніж рівень митної вартості на подібні товари, оформлені в митному відношенні іншими митницями ДМСУ раніше, суд зазначає, що інформація в автоматизованій системі митного оформлення та спрацювання ризиків є рекомендацією, обов'язковою до виконання, посадовій особі митного органу більш ретельно опрацювати подані до митного контролю та митного оформлення документи.
Таким чином, у Харківської митниці Держмитслужби виникли підстави для більш детального аналізу умов зовнішньоекономічної операції щодо вирішення складного випадку визначення митної вартості.
Відповідно до ч. 1 ст. 337 МК України перевірка документів та відомостей, які подаються митному органу під час переміщення через митний кордон України, здійснюється візуально, із застосуванням інформаційних технологій (шляхом проведення формато-логічного контролю, контролю співставлення, контролю із застосуванням системи управління ризиками) та в інші способи, передбачені МК України.
Згідно з вимогами п.2 ч .2 ст. 52 МК України декларант зобов'язаний подавати митному органу достовірні відомості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню. Митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів відповідно до ч. 5 ст. 54 МК України має право упевнюватися в достовірності або точності будь - якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості та письмово запитувати у декларанта або уповноваженої ним особи встановлені ст. 53 МК України додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості.
З матеріалів справи вбачається, що позивач надав розширений пакет документів для підтвердження правильності та достовірності визначення ним митної вартості задекларованих товарів.
Судом встановлено, що при прийнятті митницею рішення про коригування митної вартості товару за основу було взято наявну в митниці цінову інформацію, що міститься в ціновій базі Єдиної автоматизованої інформаційної системи (ЄАІС).
Застосування митницею ціни за відомостями спеціалізованої бази даних Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби України суд вважає необґрунтованим, оскільки самі по собі відомості згаданої системи не містять жодних параметрів, об'єктивно необхідних для судження про схожість, подібність, аналогічність чи ідентичність товарів. Потрібні для такого судження характеристики товару можуть бути з'ясовані лише у спосіб порівняння змісту поданих до митного оформлення документів з документами про властивості раніше імпортованого товару.
Аналогічний висновок щодо застосування норм матеріального права, викладений в постанові Верховного Суду від 09.11.2022 у справі № 520/10381/2020.
Судом також встановлено, що при прийнятті митницею рішення про коригування митної вартості товару № UА807000/2025/000046/2 від 30.01.2025 за основу було взято наявну в митниці цінову інформацію, що міститься в ціновій базі Єдиної автоматизованої інформаційної системи (ЄАІС).
Застосування митницею ціни за відомостями спеціалізованої бази даних Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби України суд вважає необґрунтованим, оскільки самі по собі відомості згаданої системи не містять жодних параметрів, об'єктивно необхідних для судження про схожість, подібність, аналогічність чи ідентичність товарів. Потрібні для такого судження характеристики товару можуть бути з'ясовані лише у спосіб порівняння змісту поданих до митного оформлення документів з документами про властивості раніше імпортованого товару.
Аналогічний висновок щодо застосування норм матеріального права, викладений в постанові Верховного Суду від 09.11.2022 у справі № 520/10381/2020.
Щодо неподання декларантом всіх витребуваних додаткових документів, передбачених ч.3 ст. 53 Митного кодексу України.
Системний аналіз правових норм вказує на те, що митні органи мають право витребовувати додаткові документи на підтвердження задекларованої митної вартості у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що є обов'язковою обставиною, з якою закон пов'язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Разом з тим витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 Митного кодексу України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.
Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд в постанові від 15.10.2024 у справа № 520/6058/24.
Під час розгляду справи зі змісту наявних в матеріалах справи доказів встановлено, що підприємством позивача було надано до митного оформлення необхідний перелік документів, передбачений ч.ч. 1-2 ст. 53 Митного кодексу України.
Однак, як встановлено судом, відповідачем під час винесення спірних у даній справі рішень не було наведено належних обґрунтувань щодо наявності сумніву в числових значеннях наданих документів, що могло б бути підставою для запиту додаткових документів. При цьому, такий запит повинен містити як обґрунтування причин запиту, так і конкретизацію того які саме складові митної вартості не підтверджені або викликали сумніви, в чому саме полягають розбіжності, чи впливають вони на митну вартість, які додаткові документи можуть спростувати ці сумніви.
Як свідчать наявні в матеріалах справи, докази зазначених обґрунтувань митним органом під час листування із декларантом наведено не було, проте наведено у спірних у даній справі рішеннях про коригування митної вартості.
Також, відповідачем не було наведено у оскаржуваних рішеннях ніяких відомостей про характеристики товарів, умови постачання цих товарів або інші комерційні умови (торгова марка, виробник), до ціни яких було скориговано вартість поставлених підприємством позивача товарів.
Відтак, суд приходить до висновку про те, що доводи митного органу стосовно наявності підстав, передбачених ч.3 ст. 53 Митного кодексу України, для витребування від позивача додаткових доказів, визначених приписами п.1 ч.3 ст.53 Митного кодексу України, стосовно спірної у даній справі митної декларації не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи, а подані декларантом до митного органу документи у своїй сукупності підтверджують заявлену товариством митну вартість та її складові частини, не мають розбіжностей, відомості про визначення митної вартості в цих документах є достовірними, базуються на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.
Також у відзиві на позовну заяву відповідач вказує, що у результаті порівняння задекларованого за ціною угоди рівня митної вартості оцінюваних товарів з рівнем митної вартості ідентичних та подібних товарів, було встановлено, що рівень митної вартості товару: №1 згідно ЄАІС - 7,59 дол. США/кг., задекларований рівень митної вартості - 2,3765 дол. США/кг. (джерело: ЕМД №24UA100120222935U4 (UA100120/2024/222935) від 09.12.2024 (тов. 15).
З цього приводу суд зазначає, що у постановах Верховного Суду від 17.01.2022 у справі №520/2000/19, від 09.11.2022 у справі № 520/10381/2020, від 07.12.2023 у справі № 380/23618/21 викладено правові висновки, які передбачають, що при застосуванні резервного методу крім номера та дати митної декларації має бути зазначена докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні.
Позиція Верховного Суду України при вирішенні спорів про коригування митної вартості товарів полягає у наступному: посилання на використання цінової бази Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби у Рішенні про коригування допускається тільки при визначенні митної вартості відповідно до положень статей 59, 60 та 64 Кодексу з обов'язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, з поясненнями щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо. У випадку визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу (стаття 64 Кодексу) зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні. Проте, текст оскарженого рішення про коригування митної вартості не містить жодних відомостей про будь-які характеристики ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, обсяги партій, умов поставки, комерційних умов тощо. Відповідачем зазначено лише номер та дату митних декларацій, які стали джерелом інформації для коригування митної вартості та не зазначено докладної інформації, та джерел, які використовувалися контролюючим органом, при її визначенні, а саме ним не було зазначено митна вартість якого товару бралася за основу, торгова марка, фактурна вартість, країна експорту цього товару, час експорту в Україну, виробник, маршрут транспортування товару та інші комерційні умови поставки..
Судом установлено, що у спірному рішенні відповідач обмежився лише посиланням на номер та дату митної декларації, яка була взята за основу для коригування митної вартості оцінюваних товарів, умови поставки та країну походження товару, не навівши при цьому жодних пояснень зроблених коригувань, зокрема, не зазначивши обсяги партії товару, митна вартість якого товару (назва, характеристики) бралася за основу, торгову марку, фактурну вартість, країну експорту цього товару в Україну, виробника, маршрут транспортування товару та інші комерційні умови поставки.
При цьому, оскільки відповідачем не надано жодних доводів та доказів стосовно подібності вказаних товарів, то зазначене свідчить про необґрунтованість вказаних доводів відповідача.
Водночас, розбіжність між рівнем заявленої декларантом митної вартості товару та рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких вже здійснено, може бути лише підставою для сумніву у правильності визначення митної вартості, проте не є достатньою підставою для висновку про недостовірність даних щодо заявленої декларантом митної вартості та, як наслідок, коригування митної вартості за другорядними методами.
Правилами заповнення рішення про коригування митної вартості товарів (затверджені наказом Міністерства фінансів України №598 від 24.05.2012 р., зареєстрований в Міністерстві юстиції України 01.06.2012р. за №883/21195; далі за текстом - Правила №598), оскільки у графі 33 рішення про коригування митної вартості "Обставини прийняття Рішення та джерела інформації, що використовувалися митним органом для визначення митної вартості" зазначаються причини, через які митна вартість імпортованих товарів не може бути визначена за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), у тому числі: неподання основних документів, які підтверджують відомості про заявлену митну вартість товарів (згідно з переліком та відповідно до умов, наведених у статті 53 Кодексу); невірно проведений розрахунок митної вартості; невідповідність обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 розділу III Кодексу; надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.
Зазначається послідовність застосування методів визначення митної вартості та причин, через які не був застосований кожний з методів, що передує методу, обраному митним органом.
У графі також вказується про проведення процедури консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору методів визначення митної вартості товарів відповідно до вимог статей 59 - 61 Кодексу. Результати проведеної консультації, а також причини, через які не можуть бути застосовані методи визначення митної вартості товарів за ціною договору щодо ідентичних, подібних (аналогічних) товарів (наприклад, відсутня інформація щодо вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів), фіксуються у графі.
У випадку визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу (стаття 64 Кодексу) зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні.
Враховуючи вищевикладене, суд зазначає, що зі змісту оскаржуваного у даній справі рішення про коригування митної вартості товарів № UА807000/2025/000046/2 від 30.01.2025 вбачається, що останні не містять жодних відомостей про будь-які характеристики ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, обсяги партій, умов поставки, комерційних умов тощо. Так, відповідачем вказано лише номер та дату митної декларації, яка стала джерелом інформації для коригування митної вартості, що свідчить про помилковість зазначених доводів відповідача.
Зазначена позиція суду відповідає висновкам Верховного Суду, викладеним у постановах від 21.12.2018 р. по справі №815/1670/17, від 25.02.2021 у справі №810/3295/17.
Відтак, враховуючи вищевикладене, суд зазначає, що відповідачем не надано до суду належних та достатніх доказів правомірності прийнятого рішення про коригування митної вартості № UА807000/2025/000046/2 від 30.01.2025.
Відповідно до вимог ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
З урахуванням встановлених обставин, суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Авто Тренд".
Усі інші аргументи сторін вивчені судом, однак є такими, що не потребують детального аналізу у судовому рішенні, оскільки вищенаведених висновків суду не спростовують.
Розподіл судових витрат здійснити в порядку ст. 139 КАС України.
Також, представником позивача разом із позовними вимогами було заявлено клопотання про стягнення на користь позивача судових витрат на професійну правничу допомогу, а в подальшому до суду подано клопотання про долучення до матеріалів справи доказів щодо розміру витрат позивача на професійну правничу допомогу, згідно якого вартість таких витрат для позивача склала 5000,00 грн.
Надаючи оцінку вказаному клопотанню представника позивача, суд зазначає наступне.
Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Згідно із ч.7 ст.139 КАС України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Отже, суд зазначає, що положеннями ч.1 ст.132 КАС України, передбачено, що до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до положень ст.134 КАС України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Також суд зазначає, що згідно із положеннями ст.26 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» передбачено, що адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.
Відповідно до ст.1 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Як визначено приписами ч.3 ст.27 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» передбачено, що до договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права.
Під час, розгляду справи встановлено, що 04.01.2024 р. між ТОВ «Авто Тренд» та ТОВ «ЗМЗ ПС» укладений договір про надання правничої (правової) допомоги № 04/01-24C. Відповідно до п.1.1. договору про надання правничої допомоги ТОВ «ЗМЗ ПС» взяло на себе зобов'язання надавати позивачу професійну правову допомогу, а саме: юридичні послуги по представництву інтересів позивача в будь-яких судах.
Відповідно до п. 3.1. договору про надання правничої допомоги сторони узгодили, що позивач здійснює попередню оплату юридичних послуг в розмірі, узгодженому сторонами в додаткових угодах до цього договору.
24.03.2025 сторони уклали додаткову угоду № 29, відповідно до якої ТОВ «ЗМЗ ПС» зобов'язується надати юридичні послуги по представництву інтересів позивача в Харківському окружному адміністративному суді, Другому апеляційному адміністративному суді, Верховному суді України за позовом ТОВ «Авто Тренд» до Харківської митниці про визнання протиправними та скасування рішень про коригування митної вартості товарів № UА807000/2025/000046/2 від 30.01.2025.
Сторони узгодили, що ТОВ «Авто Тренд» здійснює попередню оплату юридичних послуг на рахунок ТОВ «ЗМЗ ПС» в розмірі 5 000,00 без ПДВ за підготовку позовної заяви до суду.
Позивач здійснив попередню оплату послуг в розмірі 5 000,00 грн., що підтверджується відповідною платіжною інструкцією № 14069 від 24.03.2025 з відміткою банку про виконання платежу. Таким чином, сума витрат позивача на правничу допомогу адвоката в суді першої інстанції складає 5 000,00 грн.
31.03.2025 між сторонами було підписано акт прийому-передачі виконаних послуг відповідно до якого вартість послуг склала 5000,00 грн.
Аналіз долучених до заяви документів свідчить, що в рамках надання послуг за договором про надання правової допомоги позивачу було надано послуги з професійної правничої допомоги.
Враховуючи положення ст. 134 КАС України суд зазначає, що до витрат на правову допомогу, які підлягають відшкодуванню позивачу належать ті, що пов'язані із розглядом справи.
Суд зазначає, що враховуючи вищевикладене та оцінивши наявні в матеріалах справи докази складу та розміру витрат, пов'язаних з оплатою професійної правничої допомоги, перевіривши їх розумну необхідність для справи та відповідність наданих послуг видам правової допомоги, визначеним статтями 19 та 20 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність, а також враховуючи складність справи та предмет позову, співмірність складності справи та обсягу виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), а також конкретні обставини справи, суд приходить до висновку, що сума, заявлена позивачем щодо сплати професійної правничої допомоги є співмірною із складністю справи та обсягом виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), у зв'язку з чим слід дійти висновку про те, що на користь позивача підлягає стягненню сума суму витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 5000,00 грн.
Відтак, суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення клопотання позивача про вирішення питання про судові витрати.
Також, на користь позивача підлягають стягненню витрати по сплаті судового збору у розмірі 3984,55 грн.
Керуючись ст. ст. 2, 6-10, 13, 14, 77, 139, 205, 242-246, 250, 255, 257-263, 293, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Авто Тренд" (пров. Акварельний, буд. 1/3, с. Подвірки, Харківська обл., Харківський р-н, 62371, код ЄДРПОУ 38493680) до Харківської митниці (вул. Миколаївська, буд. 16-Б, м. Харків, Харківська обл., Харківський р-н, 61005, код ЄДРПОУ44017626) про визнання протиправним та скасування рішення - задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати рішення Харківської митниці про коригування митної вартості товарів № UА807000/2025/000046/2 від 30.01.2025.
Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю АВТО ТРЕНД (код ЄДРПОУ 38493680) за рахунок бюджетних асигнувань Харківської митниці (код ЄДРПОУ 44017626) судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 3984 (три тисячі дев'ятсот вісімдесят чотири) грн. 55 коп.
Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю АВТО ТРЕНД (код ЄДРПОУ 38493680) за рахунок бюджетних асигнувань Харківської митниці (код ЄДРПОУ 44017626) витрати на професійну правничу допомогу в сумі 5000 (п'ять тисяч) грн.00 коп.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Суддя Мороко А.С.