про залишення позовної заяви без руху
Справа № 500/1157/26
27 березня 2026 рокум.Тернопіль
Суддя Тернопільського окружного адміністративного суду Грицюк Р.П., розглянувши клопотання відповідача у справі за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Тернопільській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень рішень, -
До Тернопільського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Тернопільській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень рішень.
Ухвалою від 09.03.2026 відкрито провадження у цій справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.
Відповідачем подано клопотання про залишення позовної заяви фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 у справі №500/1157/26 без розгляду, оскільки ФОП ОСОБА_1 відповідно до ст.56 ПК України подавав до Державної податкової служби України адміністративні скарги:
- на податкове повідомлення-рішення від 28.10.2025 №00188660901 (вх. ДПС №5869/С/6, №5871/С/6 від 10.11.2025). Рішенням про результати розгляду скарги ДПС України від 02.01.2026 №44/6/99-00-06-03-02-06 залишено без змін оскаржуване податкове повідомлення-рішення, а скаргу - без задоволення. Вказане рішення ДПС України отримано позивачем 22.01.2026 (відправлення R068047299270);
- на податкове повідомлення-рішення від 28.10.2025 №00188680901 (вх. ДПС №5866/С/6 від 10.11.2025). Рішенням про результати розгляду скарги ДПС України від 02.01.2026 №43/6/99-00-06-03-02-06 залишено без змін оскаржуване податкове повідомлення-рішення, а скаргу - без задоволення. Вказане рішення ДПС України отримано позивачем 22.01.2026 (відправлення R067072881122);
- на податкове повідомлення-рішення від 28.10.2025 №00188670901 (вх. ДПС №5861/С/6 від 10.11.2025). Рішенням про результати розгляду скарги ДПС України від 02.01.2026 №62/6/99-00-06-03-02-06 залишено без змін оскаржуване податкове повідомлення-рішення, а скаргу - без задоволення. Вказане рішення ДПС України було отримано позивачем 22.01.2026 (відправлення R067072845495).
Згідно поштових відправлень рішення по адміністративним скаргам надсилались платнику на адресу: АДРЕСА_1 (вказана адреса зазначена і в вихідних даних позовної заяви). Таким чином, у даних правовідносинах момент виникнення права на оскарження платником податків податкового повідомлення-рішення виникає з моменту (дня), зазначеного поштовою службою в повідомленні про вручення поштового відправлення платнику у відповідності до п.42.5 ст.42 ПК України. Усі три рішення про результати розгляду скарги вручені позивачу 22.01.2026. Проте згідно підсистеми «Електронний суд» позовна заява сформована 02.03.2026.
Тому зазначає, що ФОП ОСОБА_1 пропустив визначений п.56.19 ст.56 ПК України місячний строк оскарження з дня що настає за днем закінчення процедури адміністративного оскарження - 22.02.2026
Представником відповідача подано додаткові пояснення по справі у доповнення до клопотання про залишення позовної заяви без розгляду, в яких просить врахувати, що в доказах надіслання помилково були зазначені тільки номера поштових відправлень №R068047299270, №R067072881122 та №R067072845495. Також повідомляє, що ГУ ДПС у Тернопільській області надавались бланки рекомендованих листів про вручення з трек-номером відправлення рішень по скарзі.
Щодо рішення про результати розгляду скарги ДПС України від 02.01.2026 №43/6/99-00-06-03-02-06: рекомендований лист про вручення (Д) №R068047298885 засвідчує факт отримання ДПС України корінця поштового відправлення №R067072881122, яким ДПС України направило платнику рішення №43/6/99-00-06-03-02-06 і який був ним отриманий 22.01.2026 (трекінги зі шрихкодами №R068047298885 та №R067072881122 з сайту «Укрпошти»), посилання на відправлення №R067072881122 міститься у бланку рекомендованого листа про вручення.
Щодо рішення про результати розгляду скарги ДПС України від 02.01.2026 №44/6/99-00-06-03-02-06: рекомендований лист про вручення (Д) №R068047299270 засвідчує факт отримання ДПС України корінця поштового відправлення №R067072882390, яким ДПС України направило платнику рішення №44/6/99-00-06-03-02-06 і який був ним отриманий 22.01.2026 (трекінги зі шрихкодами №R068047299270 та №R067072882390 з сайту «Укрпошти»), посилання на відправлення №R067072882390 міститься на бланку рекомендованого листа про вручення.
Щодо рішення про результати розгляду скарги ДПС України від 02.01.2026 №62/6/99-00-06-03-02-06: рекомендований лист про вручення (Д) №R068047286852 засвідчує факт отримання ДПС України корінця поштового відправлення №R067072845495, яким ДПС України направило платнику рішення №62/6/99-00-06-03-02-06 і який був ним отриманий 22.01.2026 (трекінги зі шрихкодами №R068047286852 та №R067072845495 з сайту «Укрпошти»), посилання на відправлення №R067072845495 міститься на бланку рекомендованого листа про вручення.
Таким чином, в матеріалах справи наявні докази того, що позивач пропустив визначений п.56.19 ст.56 ПК України місячний строк оскарження з дня, що настає за днем закінчення процедури адміністративного оскарження.
Вирішуючи клопотання представника відповідача про залишення позовної заяви без розгляду суд зазначає наступне.
Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 171 КАС України суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, зокрема, чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу.
Відповідно до статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Приписами частини 2 статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Для реалізації конституційного права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності вказаних суб'єктів у сфері управлінської діяльності в Україні створено систему адміністративних судів.
Порядок здійснення судочинства в адміністративних судах визначає КАС України, частиною 1 статті 5 якого передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.
Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог (частина 2 статті 9 КАС України).
Статтею 160 КАС України передбачено, що у позовній заяві позивач викладає свої вимоги щодо предмета спору та їх обґрунтування; позовна заява подається в письмовій формі позивачем або особою, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб. Водночас, приписами статтей 160, 161, 172 КАС України обов'язкові вимоги до форми і змісту позовної заяви та документів, що додаються до позовної заяви, а також правила об'єднання в одній позовній заяві декількох позовних вимог.
Умовами прийнятності позовної заяви до розгляду є її відповідність вимогам щодо форми і змісту, які визначені у статті 160, 161, 172 КАС України, а також дотриманні визначених статтею 122 КАС України строків звернення до суду, обов'язковому поданні переліку матеріалів, що повинні бути додані до неї, в тому числі і в частині сплати судового збору та, у разі пропуску строку звернення до суду, подання відповідного клопотання про його поновлення, доказів поважності причин його пропуску.
Тож право на судовий захист не є абсолютним. Законодавством встановлені вимоги, які мають бути дотримані особою, яка звертається до суду за захистом прав, свобод та інтересів.
Однак, подана позивачем до суду позовна заява не відповідає деяким вимогам, які встановлені наведеними вище приписам КАС України для позовної заяви, як умовам її прийнятності до розгляду адміністративним судом, а саме вимогам частини 6 статті 161 КАС України, оскільки звернувшись до суду із вказаним позовом (позовною заявою) позивач пропустив строк звернення до адміністративного суду, однак не зазначив у позові і не додав до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.
Частина 1 статті 118 КАС України визначає, що процесуальні строки - це встановлені законом або судом строки, у межах яких вчиняються процесуальні дії. Процесуальні строки встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені - встановлюються судом. Процесуальні строки визначаються днями, місяцями і роками, а також можуть визначатися вказівкою на подію, яка повинна неминуче настати.
Правові висновки щодо порядку застосування норм статті 118 КАС України викладені, зокрема у постановах Верховного Суду 17 вересня 2021 року у справі №420/473/20, від 5 травня 2022 року у справі № 240/10663/20, від 1 червня 2022 року у справі № 460/100/21, від 18 січня 2023 року у справі № 160/6211/21 та від 14 березня 2023 року у справі № 160/26351/21.
За загальними правилами, визначеним частинами 1 та 2 статті 122 КАС України, позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів (абзац 1 частини 2 статті 122 КАС України). Водночас, приписами частини 3 статті 122 КАС України передбачено, що для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Спеціальним нормативно-правовим актом, який встановлює окремі правила та положення для регулювання відносин оподаткування та захисту прав учасників податкових відносин, в тому числі захисту порушеного права в судовому порядку, є Податковий кодекс України.
Статтею 56 Податкового кодексу України визначено порядок оскарження рішень контролюючих органів. Так, відповідно до пункту 56.1 статті 56 Податкового кодексу України, рішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку.
Пунктом 56.18 статті 56 Податкового кодексу України визначено, що з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення або інше рішення контролюючого органу у будь-який момент після отримання такого рішення. Рішення контролюючого органу, оскаржене в судовому порядку, не підлягає адміністративному оскарженню. Процедура адміністративного оскарження вважається досудовим порядком вирішення спору.
Отже, пунктом 56.18 статті 56 Податкового кодексу України встановлено спеціальний строк у податкових правовідносинах, протягом якого за загальним правилом платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення або інше рішення контролюючого органу.
Водночас пунктом 56.19 статті 56 Податкового кодексу України, за умови використання платником податків досудового порядку вирішення спору, яким вважається адміністративне оскарження відповідного рішення контролюючого органу, встановлено скорочений строк звернення до суду. Зокрема, у разі коли до подання позовної заяви проводилася процедура адміністративного оскарження, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення або інше рішення контролюючого органу про нарахування грошового зобов'язання протягом місяця, що настає за днем закінчення процедури адміністративного оскарження відповідно до пункту 56.17 цієї статті.
У постанові від 11.10.2019 року у справі № 640/20468/18 Верховний Суд здійснив системне тлумачення норм права, які регулюють питання обчислення строку звернення до суду в податкових спорах, висловивши правову позицію про те, що строки звернення до суду після застосування досудового порядку вирішення спору є коротшими, ніж звичайні строки. Верховний Суд у вказаній постанові за результатом комплексного аналізу правового регулювання зазначив, що норма пункту 56.19 статті 56 Податкового кодексу України є спеціальною нормою, яка регулює визначену її предметом групу правовідносин - оскарження податкових повідомлень-рішень та інших рішень контролюючих органів про нарахування грошових зобов'язань за умови використання платником податків досудового порядку вирішення спору.
Верховний Суд у складі судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов'язкових платежів Касаційного адміністративного суду прийняв постанову від 26.11.2020 року у справі 500/2486/19, в якій зазначив, що строк для звернення до суду у разі застосування платником податку досудового порядку оскарження податкового повідомлення-рішення чи іншого рішення контролюючого органу про нарахування грошового зобов'язання встановлений безпосередньо пунктом 56.19 ст. 56 Податкового кодексу України і становить один місяць від наступного дня після закінчення процедури адміністративного оскарження відповідно до пунктів 56.17 цієї статті. Як наслідок, Верховний Суд зазначив, що колізія між нормами пунктів 56.18 і 56.19 статті 56 Податкового кодексу України відсутня.
Таким чином, строк на оскарження рішення, винесеного податковим органом у позивача за нормами діючого законодавства обраховується як шестимісячний строк для звернення до суду встановлюється за умови, що рішення оскаржене в адміністративному порядку не було, в разі адміністративного оскарження податкового повідомлення-рішення строк звернення до суду складає один місяць. Зазначений правовий висновок був сформований Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 16.07.2025 року у справі №500/2276/24.
Зокрема, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16.07.2025 року у справі №500/2276/24 вказала, що в адміністративному судочинстві можна виділити такі строки оскарження рішень/дій/бездіяльності суб'єкта владних повноважень:
1) якщо платник податків не оскаржував рішення контролюючого органу в досудовому (адміністративному) порядку - строк звернення до суду становить 6 місяців (частина 2 статті 122 КАС України);
2) якщо платник податків оскаржував рішення контролюючого органу в досудовому (адміністративному) порядку, яке не стосується нарахування грошових зобов'язань (наприклад, блокування ПН; присвоєння ризикового статусу тощо), - строк звернення до суду становить 3 місяці (частина 4 статті 122 КАС України);
3) якщо платник податків оскаржував рішення контролюючого органу в досудовому (адміністративному) порядку, яке передбачає нарахування грошових зобов'язань (наприклад, податкове повідомлення-рішення), - строк звернення до суду становить 1 місяць (пункт 56.19 статті 56 ПК України).
Також, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16.07.2025 року у справі №500/2276/24 звернула увагу на те, що судова практика Верховного Суду є усталеною і тривалий час незмінною, тому у платників податків не повинно бути двозначного розуміння положень чинного законодавства щодо строку звернення до суду з позовними вимогами про оскарження податкових повідомлень-рішень після процедури адміністративного оскарження цих повідомлень-рішень. Аналогічне викладено і у постанові Верховного Суду від 14.08.2025 року у справі №280/3851/21.
Дослідивши матеріали позовної заяви з додатками суд встановив, що позивач подав до суду свій адміністративний позов з приводу оскарження податкових повідомлень-рішень від 28.10.2025 № 00188680901, від 28.10.2025 № 00188660901, від 28.10.2025 № 00188670901. Водночас, з цією позовною заявою позивач звернувся 03.03.2026, тобто із пропуском місячного строку звернення після процедури адміністративного оскарження таких податкових повідомлень та отримання рішень за результатами такого оскарження, а саме дата вручення 22.01.2026.
Отже, суд констатує факт пропуску позивачем строку звернення до суду з цим позовом щодо оскарження прийнятих контролюючим органом податкових повідомлень-рішень.
Наслідки пропущення строків звернення до адміністративного суду регламентовані статтею 123 КАС України, відповідно до частини 1 якої у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку. Частиною 2 цієї ж статті передбачено, що якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
Отже відповідно до усталеної судової практики застосування вказаних норм, строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів. При цьому перебіг такого строку починається з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів, а строк звернення до суду у суб'єкта владних повноважень обчислюється з дня виникнення підстав, що дають такому суб'єкту право на пред'явлення визначених законом вимог.
Наведені вище висновки узгоджуються із правовими позиціями Верховного Суду, викладеними, зокрема у постановах від 17.09.2021 у справі №420/473/20, від 05.07.2023 у справі №380/15396/22, від 13.02.2024 у справі №140/9165/23 та інших.
Частиною 1 статті 121 КАС України передбачено, що суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
У постанові Верховного Суду від 29.09.2022 у справі №500/1912/22 колегія суддів зазначила про те, що причина пропуску строку може вважатися поважною, якщо вона відповідає одночасно усім таким умовам: 1) це обставина або кілька обставин, яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом строк; 2) це обставина, яка виникла об'єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк; 3) ця причина виникла протягом строку, який пропущено; 4) ця обставина підтверджується належними і допустимими засобами доказування.
Крім того, Велика Палата Верховного Суду аналізуючи застосування правового інституту строків звернення до адміністративного суду у постанові від 20.11.2019 у справі №9901/405/19 вказала, що закон запроваджує оцінні, якісні параметри визначення причин пропуску такого строку. Вони повинні бути поважними, реальними або непереборними і об'єктивно нездоланними на час плину строків звернення до суду. Ці причини (чи фактори об'єктивної дійсності) мають бути несумісними з обставинами, коли суб'єкт звернення до суду знав або не міг не знати про порушене право, ніщо правдиво йому не заважало звернутися до суду, але цього він не зробив і через власну недбалість, легковажність, байдужість, неорганізованість чи інші подібні за суттю ставлення до права на доступ до суду порушив ці строки. Інакшого способу визначити, які причини належить віднести до поважних, ніж через зовнішню оцінку (кваліфікацію) змісту конкретних обставин, хронологію та послідовність дій суб'єкта правовідносин перед зверненням до суду за захистом свого права, немає. Під таку оцінку мають потрапляти певні явища, фактори та їх юридична природа; тривалість строку, який пропущений; те, чи могли і яким чином певні фактори завадити вчасно звернутися до суду, чи перебувають вони у причинному зв'язку із пропуском строку звернення до суду; яка була поведінка суб'єкта звернення протягом цього строку; які дії він вчиняв, і чи пов'язані вони з готуванням до звернення до суду тощо.
З урахуванням наведеного суд дійшов висновку про те, що КАС України передбачає можливість поновлення пропущеного процесуального строку лише у разі його пропуску з поважних причин. Причини пропуску строку є поважними, якщо обставини які зумовили такі причини є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що оскаржує судове рішення, та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належними доказами.
Водночас, матеріали позовної заяви з додатками не містять у собі передбаченої приписами ч. 1 ст. 121 КАС України заяви позивача про поновлення строку звернення до суду щодо частини позовних вимог, строк звернення з якими позивач пропустив, із відповідними обґрунтуваннями та доказами поважності причин пропуску такого строку.
Суд звертає увагу на те, що небажання позивача вчасно реалізувати процесуальні права та недоведення факту того, що можливість подання ним позовної заяви у визначені законом строки не залежали від його волевиявлення або було зумовлено вагомими та непереборними обставинами, свідчить про втрату можливості захисту порушених, на переконання позивача, прав у судовому порядку.
Такий підхід відповідає принципу правової визначеності (res judicata) як складової верховенства права, а також законності (заборони незастосування норми закону, яка відповідає критерію якості, передбачуваності та легітимної мети). Цей висновок корелюється з правовою позицією Верховного Суду, сформованою у постанові від 13.02.2024 №140/9165/23, яку суд враховує в силу приписів ч. 5 ст. 242 КАС України.
Отже, не реалізація позивачем права на звернення до суду з позовною заявою в межах строку звернення до суду зумовлена власною пасивною поведінкою позивача.
Оскільки матеріали справи не містять доказів, які б підтверджували факт своєчасного звернення позивача до суду із позовом, а також заяви про поновлення пропущеного строку з обґрунтуванням та доказами поважності причин пропущення строку звернення до суду із позовом, а тому позивачу слід усунути недоліки позовної заяви шляхом подання до суду заяви про поновлення пропущеного строку звернення до суду з письмовими поясненнями і доказами на підтвердження наявності обставин, що зумовили пропуск позивачем строку звернення до суду, вказавши причини, які є об'єктивно непереборними та не залежали від волевиявлення особи, були пов'язані з дійсними істотними перешкодами та труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій.
На підставі викладеного та керуючись статтями 122, 123, 160, 161, 169, 171, 241, 243, 256 КАС України, суд -
Позовну заяву фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Тернопільській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень рішень залишити без руху.
Встановити позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви - п'ять днів з дня вручення цієї ухвали.
Роз'яснити, що у випадку неусунення недоліків позовної заяви у встановлений судом строк позовну заяву буде залишено без розгляду на підставі частини п'ятнадцятої статті 171, пункту 7 частини першої статті 240 КАС України.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та не може бути оскаржена окремо від рішення суду.
Суддя Грицюк Р.П.