Справа №500/5974/25
26 березня 2026 рокум. Тернопіль
Тернопільський окружний адміністративний суд, у складі головуючого судді Мартиць О.І. розглянувши у письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Великоберезовицької селищної ради про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії
ОСОБА_1 через представника адвоката Покотила Юрія Володимировича звернувся до Тернопільського окружного адміністративного суду з позовом до Великоберезовицької селищної ради (далі - відповідач), в якому просить:
визнати протиправною бездіяльність Великоберезовицької селищної ради щодо неприйняття на пленарному засіданні сесії Великоберезовицької селищної ради рішення по заяві ОСОБА_1 від 09.09.2025 про передачу в оренду земельної ділянки площею 0,1201 га, кадастровий номер 6125285100:02:001:0018, розташованої в АДРЕСА_1 ;
зобов'язати Великоберезовицьку селищну раду повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 09.09.2025 про передачу в оренду земельної ділянки площею 0,1201 га, кадастровий номер 6125285100:02:001:0018, розташованої в АДРЕСА_1 , та на черговій сесії прийняти рішення у відповідності до вимог передбачених статтею 123 Земельного кодексу України.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що за результатами розгляду Великоберезовицькою селищною радою як землевласником земельної ділянки, на якій розташований належна ОСОБА_1 вагова з надвірними будівлями і спорудами, заяви позивача про передачу земельної ділянки в оренду, жодного рішення не було прийнято.
Відсутність рішення органу місцевого самоврядування про передачу земельної ділянки в оренду або відмову в такій передачі після спливу встановленого законом строку розгляду заяви свідчить про протиправну бездіяльність відповідача, що слугувало підставою для звернення до суду з даним позовом.
Ухвалою суду від 17.10.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Постановлено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Копію ухвали про відкриття провадження у справі від 17.10.2025 Великоберезовицька селищна рада отримала 17.10.2025, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа.
Відповідач у строк встановлений судом (п'ятнадцять днів з дня вручення йому ухвали про відкриття провадження у справі) відзив на позов не подав, як і будь-які докази у спростування позовних вимог. Клопотань про продовження процесуального строку також до суду не надходило.
Відповідно до ч.6 ст.162 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
У зв'язку з відрахуванням зі штату Тернопільського окружного адміністративного суду судді Мандзія О.П. (у провадженні якого перебувала дана справа) 05.01.2026 проведено повторний автоматизований розподіл цієї адміністративної справи. Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями Тернопільського окружного адміністративного суду від 05.01.2026 дану справу передано для розгляду судді Мартиць О.І.
Ухвалою суду від 08.01.2026 прийнято до провадження адміністративну справу №500/5974/25 за позовною заявою ОСОБА_1 до Великоберезовицької селищної ради про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії. Роз'яснено учасникам справи, що у зв'язку із зміною складу суду розгляд справи починається спочатку.
Суд, дослідивши письмові докази та письмові пояснення, викладені у позові, встановив наступні обставини та відповідні до них правовідносини.
Як слідує з матеріалів справи ОСОБА_1 є власником вагової з надвірними будівлями і спорудами загальною площею 426 кв. м, що знаходиться по АДРЕСА_2 .
09.09.2025 позивач звернувся до Великоберезовицької селищної ради із заявою, в якій просив укласти з ним договір оренди земельної ділянки площею 0,1201 га з кадастровим номером 6125285100:02:001:0018 для будівництва та обслуговування інших будівель громадської забудови, яка розташована по АДРЕСА_2 . До заяви було долучено відповідні графічні матеріали та копії документів, які посвідчували право власності на об'єкт нерухомості, що розташований на земельній ділянці, а також документи, які посвідчували особу позивача.
Вказана заява 09.09.2025 зареєстрована Великоберезовицькою селищною радою за №1485.
Згідно з розпорядженням селищного голови Великоберезовицької селищної ради від 11.09.2025 №182 скликано чергову 59 сесію Великоберезовицької селищної ради VIII скликання, призначено її пленарне засідання на 23.09.2025 та затверджено проект порядку денного 59 сесії VIII скликання згідно додатку.
Відповідно до проекту порядку денного на розгляд сесії виносились питання за №17 про припинення договору оренди землі та передачу в оренду земельної ділянки ОСОБА_1 , розташованої в АДРЕСА_1 .
Листом Великоберезовицької селищної ради від 30.09.2025 №1888 позивача повідомлено, що питання про передачу в оренду земельної ділянки площею 0,1201 га, кадастровий номер 6125285100:02:001:0018, яка розташована по АДРЕСА_1 , розглядалося на сесії селищної ради 23.09.2025, за результатами голосування рішення не прийнято.
Не погодившись із бездіяльністю органу місцевого самоврядування, позивач звернувся до суду із даним позовом.
Згідно з ч.2 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Перевіряючи юридичну та фактичну обґрунтованість бездіяльності відповідача на відповідність вимогам ч.2 ст.2 КАС України, суд виходить з наступного.
Згідно зі ст.14 Конституції України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.
Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (ч.2 ст.19 Конституції України).
За змістом ст.3 Земельного кодексу України (далі - ЗК України, у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) земельні відносини в Україні регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.
Відповідно до ч.2 ст.4 ЗК України завданням земельного законодавства є регулювання земельних відносин з метою забезпечення права на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави, раціонального використання та охорони земель.
Згідно з ч.1 ст.116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.
Сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб (ч.1 ст.122 ЗК України).
Частиною 11 ст.120 ЗК України обумовлено, що якщо об'єкт нерухомого майна (жилий будинок (крім багатоквартирного), інша будівля або споруда), об'єкт незавершеного будівництва розміщений на земельній ділянці державної або комунальної власності, що не перебуває у користуванні, набувач такого об'єкта нерухомого майна зобов'язаний протягом 30 днів з дня державної реєстрації права власності на такий об'єкт звернутися до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування з клопотанням про передачу йому у власність або користування земельної ділянки, на якій розміщений такий об'єкт, що належить йому на праві власності, у порядку, передбаченому статтями 118, 123 або 128 цього Кодексу.
Орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, зобов'язаний передати земельну ділянку у власність або користування набувачу в порядку, встановленому цим Кодексом.
Пропущення строку подання клопотання, зазначеного в абзаці першому цієї частини, не може бути підставою для відмови набувачу (власнику) такого об'єкта у передачі йому у власність або користування земельної ділянки, на якій розміщений такий об'єкт.
Тобто ч.11 ст.120 ЗК України передбачає для власника (набувача) об'єкта нерухомого майна, розміщеного на земельній ділянці державної або комунальної власності, три варіанти набуття у власність або користування земельної ділянки державної або комунальної власності:
ст.118 ЗК України (порядок безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами);
ст.123 ЗК України (порядок надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування);
ст.128 ЗК України (порядок продажу земельних ділянок державної та комунальної власності громадянам та юридичним особам).
При зверненні до Великоберезовицької селищної ради із заявою про надання в оренду земельної ділянки, на якій розташований належні позивачеві на праві власності об'єкт нерухомості, ОСОБА_1 обрав порядок надання земельної ділянки державної або комунальної власності у користування, який визначений ст.123 ЗК України.
Згідно з ч.1 ст.123 ЗК України надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування.
Рішення зазначених органів приймається на підставі проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у разі:
надання земельної ділянки із зміною її цільового призначення;
формування нової земельної ділянки (крім поділу та об'єднання).
Надання у користування земельної ділянки, зареєстрованої в Державному земельному кадастрі відповідно до Закону України "Про Державний земельний кадастр", право власності на яку зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, без зміни її меж та цільового призначення здійснюється без складення документації із землеустрою.
Відповідно до ч.1 ст.124 ЗК України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу.
Частиною 3 ст.124 ЗК України передбачено, що передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, громадянам, юридичним особам, визначеним частинами другою, третьою статті 134 цього Кодексу, здійснюється в порядку, встановленому статтею 123 цього Кодексу.
При цьому ч.2 ст.134 цього ж Кодексу передбачено, що не підлягають продажу, передачі в користування на конкурентних засадах (на земельних торгах) земельні ділянки державної чи комунальної власності у разі, зокрема, розташування на земельних ділянках об'єктів нерухомого майна (будівель, споруд), що перебувають у власності фізичних або юридичних осіб.
Відповідно до ст.377 Цивільного кодексу України до особи, яка набула право власності на об'єкт нерухомого майна (житловий будинок (крім багатоквартирного), іншу будівлю або споруду), об'єкт незавершеного будівництва, право власності на який зареєстровано у визначеному законом порядку, або частку у праві спільної власності на такий об'єкт, одночасно переходить право власності (частка у праві спільної власності) або право користування земельною ділянкою, на якій розміщений такий об'єкт, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для відчужувача (попереднього власника) такого об'єкта, у порядку та на умовах, визначених Земельним кодексом України. Істотною умовою договору, який передбачає перехід права власності на об'єкт нерухомого майна (житловий будинок (крім багатоквартирного), іншу будівлю або споруду), об'єкт незавершеного будівництва, який розміщений на земельній ділянці і перебуває у власності відчужувача, є умова щодо одночасного переходу права власності на таку земельну ділянку (частку у праві спільної власності на неї) від відчужувача (попереднього власника) відповідного об'єкта до набувача такого об'єкта.
Як встановлено судом, позивач звернувся до відповідача із заявою від 09.09.2025 про надання в оренду земельної ділянки площею 0,1201 га з кадастровим номером 6125285100:02:001:0018, яка розташована на території Великоберезовицької територіальної громади та на якій знаходяться будівлі та споруди, що перебувають у власності ОСОБА_1 , та доданими документами.
Вказана заява 09.09.2025 зареєстрована Великоберезовицькою селищною радою за №1485, що відповідачем не заперечується.
Однак, рішення по цьому питанню відповідачем прийнято не було.
Суд наголошує, що саме нормами Земельного кодексу України (ч.11 ст.120) передбачено обов'язок позивача як власника нерухомого майна, розташованого на земельній ділянці, яка не належить йому на праві власності або користування, звернутися до відповідного органу місцевого самоврядування з клопотанням про надання йому такої земельної ділянки, зокрема, в користування (оренду).
Цьому обов'язку власника об'єкта нерухомості кореспондує обов'язок органу місцевого самоврядування відповідно до повноважень, визначених ст.122 ЗК України, передати земельну ділянку у власність або користування набувачу в порядку, встановленому цим Кодексом.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16.02.2021 у справі №910/2861/18 звернула увагу на важливість принципу superficies solo cedit (збудоване на поверхні слідує за землею); принцип єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованої на ній будівлі або споруди, який хоча безпосередньо і не закріплений у загальному вигляді в законі, тим не менш знаходить свій вияв у правилах ст.120 Земельного кодексу України, ст.377 Цивільного кодексу України, інших положеннях законодавства.
За таких обставин та з урахування вищезазначеного правового регулювання, суд дійшов висновку про те, що позивачем як власником об'єкта нерухомого майна, розміщеного на земельній ділянці Великоберезовицької селищної ради, які не перебувають у користуванні, належним чином виконано свій обов'язок, визначений чинним законодавством щодо звернення до відповідача з клопотанням про передачу йому у користування земельної ділянки, на якій розміщений такий об'єкт.
Вказана позиція суду відповідає висновкам Верховного Суду, висловлених у постанові від 07.11.2024 у справі №300/5082/23.
При цьому, відповідно до ч.1 ст.26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються відповідно до закону питання регулювання земельних відносин.
Статтею 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" визначено, що рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень.
Рішення ради приймається на її пленарному засіданні після обговорення більшістю депутатів від загального складу ради, крім випадків, передбачених цим Законом. При встановленні результатів голосування до загального складу сільської, селищної, міської ради включається сільський, селищний, міський голова, якщо він бере участь у пленарному засіданні ради, і враховується його голос.
Рішення ради щодо безоплатної передачі земельної ділянки комунальної власності у приватну власність (крім земельних ділянок, що перебувають у користуванні громадян, та випадків передачі земельної ділянки власнику розташованого на ній жилого будинку, іншої будівлі, споруди) приймається не менш як двома третинами голосів депутатів від загального складу ради.
Рішення ради приймаються відкритим поіменним голосуванням, окрім випадків, передбачених пунктами 4 і 16 статті 26, пунктами 1, 29 і 31 статті 43 та статтями 55, 56 цього Закону, в яких рішення приймаються таємним голосуванням. Результати поіменного голосування підлягають обов'язковому оприлюдненню та наданню за запитом відповідно до Закону України "Про доступ до публічної інформації". На офіційному веб-сайті ради розміщуються в день голосування і зберігаються протягом необмеженого строку всі результати поіменних голосувань. Результати поіменного голосування є невід'ємною частиною протоколу сесії ради.
Рішення сільської, селищної, міської ради у п'ятиденний строк з моменту його прийняття може бути зупинено сільським, селищним, міським головою і внесено на повторний розгляд відповідної ради із обґрунтуванням зауважень. Рада зобов'язана у двотижневий строк повторно розглянути рішення. Якщо рада відхилила зауваження сільського, селищного, міського голови і підтвердила попереднє рішення двома третинами депутатів від загального складу ради, воно набирає чинності.
Відповідно до вимог ч.4 ст.49 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" депутат зобов'язаний брати участь у роботі сесій ради, засідань постійної та інших комісій ради, до складу яких його обрано.
Депутат має право ухвального голосу з усіх питань, які розглядаються на сесіях ради, а також на засіданнях постійної та інших комісій ради, до складу яких його обрано (ч.6 ст.49 Закону).
В силу повноважень, наданих депутату Законом України "Про місцеве самоврядування в Україні", депутат місцевої ради має право ухвального голосу, а не зобов'язаний віддати свій голос за підготовлений виконавчим органом проект рішення.
Даючи правову оцінку дій суб'єкта владних повноважень під час розгляду заяви від 09.09.2025 та вирішуючи питання відсутності чи наявності протиправних дій (бездіяльності) в діях відповідача суб'єкта владних повноважень, який є колегіальним органом, суд вважає за необхідне зазначити, що незважаючи на те, що законодавець наділив депутатів місцевої ради правом ухвального голосу, це не звільняє їх від обов'язку забезпечити активну участь у діяльності ради та утворюваних нею органів, нести обов'язки перед виборцями, радою та її органами, виконувати їх доручення. Що в даному випадку зроблено не було.
Крім того, законодавець визначив, що рішення сільської, селищної, міської ради у п'ятиденний строк з моменту його прийняття може бути зупинено сільським, селищним, міським головою і внесено на повторний розгляд відповідної ради із обґрунтуванням зауважень. Рада зобов'язана у двотижневий строк повторно розглянути рішення. Якщо рада відхилила зауваження сільського, селищного, міського голови і підтвердила попереднє рішення двома третинами депутатів від загального складу ради, воно набирає чинності.
Суд констатує, що в межах цієї адміністративної справи позивач звернувся до відповідача не із зверненням, а із заявою про надання у користування земельної ділянки, зареєстрованої в Державному земельному кадастрі відповідно до Закону України "Про Державний земельний кадастр", право власності на яку зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, за наслідками розгляду якої суб'єкт владних повноважень мав би прийняти відповідне управлінське рішення, в той час, як останній обмежився лише направленням позивачу відповіді у формі листа від 30.09.2025 №1888.
За наведеного правового регулювання, відсутність належним чином оформленого рішення Великоберезовицької селищної ради про передачу в оренду земельної ділянки чи відмову в такій передачі, винесеному на її пленарному засіданні, свідчить про те, що уповноважений орган не прийняв жодного рішення з числа тих, які він повинен був ухвалити за законом.
Відтак, у спірних правовідносинах є протиправна бездіяльність.
Як передбачено п.4 ч.1 ст.5 КАС України способом захисту прав особи від протиправної бездіяльності є визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії. Тобто дії, які він повинен вчинити за законом.
Відповідно до ч.2 ст.9 КАС України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Для цього адміністративний суд наділений відповідними повноваженнями, зокрема, ч.4 ст.245 КАС України визначено, що у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.
Аналіз зазначених норм, у їх взаємозв'язку з ч.2 ст.2 КАС України, свідчить про те, що такі повноваження суд реалізує у разі встановленого факту порушення прав, свобод чи інтересів позивача, що зумовлює необхідність їх відновлення належним способом у тій мірі, у якій вони порушені. Зміст вимог позову, як і, відповідно, зміст рішення, має виходити з потреби захисту саме порушених прав, свобод та інтересів у цій сфері.
Так, суд є правозастосовуючим органом, тобто, не створюючи нових правових норм, не підміняючи собою органи виконавчої та законодавчої влади, на підставі закону у встановленому процесуальним законом порядку вирішує справи.
Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості й забезпечує ефективне поновлення в правах (абз.10 п.9 Рішення Конституційного Суду України від 30.01.2003 №3-рп/2003).
Європейський суд з прав людини неодноразово у своїх рішеннях, аналізуючи національні системи правового захисту на предмет дотримання права на ефективність внутрішніх механізмів в аспекті забезпечення гарантій, визначених ст.13 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, вказував, що для того, щоб бути ефективним, засіб захисту має бути незалежним від будь-якої вжитої на розсуд державних органів дії, бути безпосередньо доступним для тих, кого він стосується (див. рішення від 06.09.2005 у справі "Гурепка проти України" (Gurepka v. Ukraine), заява №61406/00, п. 59); спроможним запобігти виникненню або продовженню стверджуваному порушенню чи надати належне відшкодування за будь-яке порушення, яке вже мало місце (див. рішення від 26.10.2000 у справі "Кудла проти Польщі" (Kudla v. Poland), заява №30210/96, п. 158) (п.29 рішення Європейського суду з прав людини від 16.08.2013 у справі "Гарнага проти України" (Garnaga v. Ukraine), заява №20390/07).
Щодо ефективності обраного судом способу захисту (зобов'язання відповідача повторно розглянути заяву) Велика Палата Верховного Суду в постанові від 06.11.2019 у справі №509/1350/17 зазначила, що суд має право визнати бездіяльність суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язати вчинити певні дії. Суд може зобов'язати суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.
З урахуванням наведеного, суд дійшов висновку, що у спірних правовідносинах належним та ефективним способом захисту порушеного права позивача, за встановлених обставин, є визнання протиправною, в контексті ч.2 ст.2 КАС України, бездіяльності Великоберезовицької селищної ради щодо неприйняття рішення за результатами розгляду заяви ОСОБА_1 від 09.09.2025 про передачу в оренду земельної ділянки площею 0,1201 га, кадастровий номер 6125285100:02:001:0018, та зобов'язання відповідача повторно розглянути цю заяву позивача та прийняти на пленарному засіданні сесії ради відповідне рішення за результатом її розгляду, з урахуванням висновків суду, викладених в мотивувальній частині рішення суду.
Згідно з ч.1 ст.9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до ч.1 ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
При цьому, згідно ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Таким чином, враховуючи встановлені судом обставини справи, оцінивши добуті докази в їх сукупності за правилами ст.90 КАС України та аналізуючи наведені положення законодавства, суд приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення повністю.
При задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа (ч.1 ст.139 КАС України).
Оскільки позов підлягає до задоволення повністю, то суд присуджує на користь позивача здійснені ним та документально підтверджені судові витрати по сплаті судового збору розмірі 968,96 грн згідно з квитанцією від 13.10.2025 за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позов задовольнити повністю.
Визнати протиправною бездіяльність Великоберезовицької селищної ради щодо неприйняття рішення за результатами розгляду заяви ОСОБА_1 від 09.09.2025 про передачу в оренду земельної ділянки площею 0,1201 га, кадастровий номер 6125285100:02:001:0018.
Зобов'язати Великоберезовицьку селищну раду повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 09.09.2025 про передачу в оренду земельної ділянки площею 0,1201 га, кадастровий номер 6125285100:02:001:0018, та прийняти на пленарному засіданні сесії ради відповідне рішення за результатом її розгляду, з урахуванням висновків суду, викладених в мотивувальній частині рішення суду.
Стягнути з Великоберезовицької селищної ради на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір у розмірі 968 (дев'ятсот шістдесят вісім) гривень 96 (дев'яносто шість) копійок.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відповідно до частини першої статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Згідно із статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Повне судове рішення складено 26 березня 2026 року.
Реквізити учасників справи:
позивач:
- ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_3 , РНОКПП: НОМЕР_1 );
відповідач:
- Великоберезовицька селищна рада (місцезнаходження: вул. Степана Бандери, 26, смт Велика Березовиця, Тернопільська обл., Тернопільський р-н, 47724, код ЄДРПОУ: 04393462).
Головуючий суддя Мартиць О.І.