27 березня 2026 рокум. Рівне№460/11997/25
Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Максимчука О.О., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до НОМЕР_1 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (в/ч НОМЕР_2 ) та ІНФОРМАЦІЯ_1 та НОМЕР_3 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_4 ) про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинення певних дій,
1. Стислий виклад позицій учасників справи.
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся через свого представника до Рівненського окружного адміністративного суду (далі - суд) з адміністративним позовом (позовною заявою) до НОМЕР_1 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (в/ч НОМЕР_2 ) (далі - відповідач-1), ІНФОРМАЦІЯ_1 (ВЧ НОМЕР_5 ) (відповідач-2), НОМЕР_3 прикордонного загону ДПС України (ВЧ НОМЕР_4 ) (відповідач-3), в якому позивач просить суд визнати неправомірними дії відповідача-1 та зобов'язати його:
- нарахувати та виплатити позивачу індексацію грошового забезпечення за період з 01.07.2015 по 28.02.2018 із застосуванням базового місяця для обчислення індексації - січня 2008 року, з урахуванням раніше виплачених сум;
- здійснити перерахунок та виплату позивачу індексацію грошового забезпечення за період з 01.03.2018 по 06.06.2024 із врахування вимог абзаців 4, 5, 6 пункту 5 постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року № 1078, з урахуванням раніше виплачених сум;
- нарахувати та виплатити позивачу компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати на суму невиплаченої індексації за весь час затримки виплати - за період з липня 2015 року по день фактичної виплати індексації;
- виплатити позивачу грошову компенсацію за належне, але не отримане протягом проходження військової служби речове майно відповідно до довідок №107/24 та №108/24.
Позовна заява обґрунтована тим, що позивач проходив військову службу в лавах Державної прикордонної служби України та наказом начальника прикордонного загону Державної прикордонної служби України (в/ч НОМЕР_2 ) від 06.06.2024 звільнений з військової служби. Позивач зазначає, що у період з 01.07.2015 по 28.02.2018 йому не виплачувалась індексація грошового забезпечення із застосуванням базового місяця для обчислення індексації - січня 2008 року, а з березня 2018 року по 06.06.2024 йому нараховувалося та виплачувалася поточна індексація з урахуванням березня 2018 року, як місяця обчислення наростаючим підсумком індексу споживчих цін, водночас протиправно не виплачено індексації - різниці у вказаному періоді, тому з метою відновлення порушених прав, звернувся до суду із цим позовом та просив позов задовольнити його повністю.
Відповідач-1 скористався своїм правом на подання відзиву на позовну заяву та подав до суду свій відзив на позов, де заперечує щодо позовних вимог позивача. В обґрунтування заперечень зазначає, що в період з 01.07.2015 по 28.02.2018 та з 01.03.2018 по 30.07.2020 позивач не проходив службу в ІНФОРМАЦІЯ_2 та на фінансовому забезпечені не перебував, а тому відсутні підстави для нарахування позивачу індексації грошового забезпечення у вказаних періодах. Зауважує, що періодами проходження позивачем військової служби у відповідача-1 є лише з 31.07.2020 по 06.06.2024, водночас вважає, що відсутні підстави для нарахування позивачу індексації грошового забезпечення як різниці між сумою індексації і розміром підвищення доходу («індексації-різниці»), виходячи із фіксованої величини, оскільки доказів того, що розмір підвищення грошового доходу є нижчим за суму індексації, матеріали справи не містять. Крім того зазначає, що позовні вимоги про нарахування та виплату позивачу компенсації за неотримане речове майно також не підлягають задоволенню, оскільки відповідно до наказу начальника НОМЕР_1 прикордонного загону №1204-АГ від 07.06.2024, позивачу виплачено компенсацію за не отримане речове майно, що підтверджується платіжною інструкцією № 2538 від 07.06.2024. З огляду на вказане, вважає позовні вимоги необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.
Відповідач-2 скористався своїм правом на подання відзиву на позовну заяву та подав до суду свій відзив на позов, де заперечує щодо позовних вимог позивача. В обґрунтування заперечень зазначає, що під час проходження військової служби позивачу виплачувалось належне грошове забезпечення, яке обчислювалось та нараховувалось у межах виділених НОМЕР_6 прикордонному загону коштів, у відповідності до ст. 17 Конституції України, ст. 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», Постанови Кабінету Міністрів України від 07.11.2007 року № 1294 «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», Постанови Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 року № 889 «Питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців Збройних Сил, Державної прикордонної служби, Національної гвардії, Служби зовнішньої розвідки та осіб начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту Державної служби з надзвичайних ситуацій», Інструкції № 425. Крім того стверджує, що у позовній заяві відсутні будь-які позовні вимоги, претензії, прохання адресовані до Військової частини НОМЕР_5 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 ). З огляду на вказане, просить у задоволенні позовних вимог до відповідача-1 відмовити повністю.
Відповідач-3 скористався своїм правом на подання відзиву на позовну заяву та подав до суду свій відзив на позов, де заперечує щодо позовних вимог позивача. В обгрунтування заперечень зазначає, що згідно наявних облікових даних ОСОБА_1 з 07.08.2016 по 19.08.2017 проходив військову службу за контрактом у військовій частині НОМЕР_4 та виключений зі списків особового складу наказом начальника НОМЕР_3 прикордонного загону Державної прикордонної служби України від 19.08.2017 № 429-ОС, у зв'язку з вибуттям для подальшого проходження військової служби до ІНФОРМАЦІЯ_4 з 19 серпня 2017 року. Зауважує, що під час проходження військової служби позивачу виплачувалось належне грошове забезпечення, яке обчислювалось та нараховувалось у межах виділених прикордонному загону коштів. Крім того відповідач-3 стверджує, що в Положенні № 1115/2009 прямо передбачено, що у разі звільнення військовослужбовця зі служби, з ним розраховується та військова частина, з якої його було виключено з грошового забезпечення, відтак і розрахунок при звільненні в тому числі й у разі незгоди щодо порядку розрахунку, має здійснити виключно та військова частина, з якої військовослужбовець звільнявся з військової служби. З огляду на вказане, вважає позовні вимоги до відповідача-3 необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.
2. Заяви, клопотання учасників справи, інші процесуальні дії у справі.
Позовна заява подана до суду 15.07.2025 у електронній формі із використанням електронного кабінету підсистеми ""Електронний суд" ЄСІТС, надійшла до суду і була зареєстрована в автоматизованій системі діловодства суду 15.07.2025.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 15.07.2025 визначено суддю Максимчука О.О. головуючим суддею (суддею-доповідачем) з розгляду справи за вказаною позовною заявою.
Ухвалою від 21.07.2025 суд прийняв вказану позовну заяву до розгляду і відкрив провадження в адміністративній справі, вирішив розгляд справи здійснювати суддею одноособово за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, встановив учасникам справи строки на подання заяв по суті спору та залучив до участі у справі дповідача-2 та відповідача-3.
Відповідачі скористались своїм правом на подання відзиву на позовну заяву та подали 31.07.2025, 04.08.2025 свої відзиви до суду.
На момент розгляду справи по суті і ухвалення судом цього рішення інші заяви, клопотання від учасників справи до суду не надійшли, а також суд не здійснював інші процесуальні дії у справі (забезпечення доказів, вжиття заходів забезпечення позову, зупинення і поновлення провадження тощо).
З урахуванням вимог частини 4 статті 229 КАС України при розгляді справи в порядку письмового провадження суд не здійснював фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
3. Встановлені судом обставини справи та зміст спірних правовідносин.
Розглянувши наявні у справі матеріали, з'ясувавши доводи та аргументи сторін, на яких ґрунтуються їх позовні вимоги і заперечення, дослідивши подані сторонами письмові докази, суд встановив такі фактичні обставини справи та відповідні їм правовідносини, що враховані судом при вирішення спору по суті.
ОСОБА_1 в період з 01.07.2015 по 06.06.2024 проходив військову службу в лавах Державної прикордонної служби України.
Відповідно до наказу начальника НОМЕР_3 прикордонного загону Державної прикордонної служби України «Про особовий склад» від 07.08.2016 № 226-ОС ОСОБА_1 прийнято на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період та зараховано до списків особового складу НОМЕР_3 прикордонного загону.
Відповідно до наказу начальника НОМЕР_3 прикордонного загону Державної прикордонної служби України «Про особовий склад» від 19.08.2017 № 429-ОС ОСОБА_1 виключено зі списків особового складу НОМЕР_3 прикордонного загону, вказане слідує з листа відповідача-3 від 10.06.2025.
Відповідно до наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_5 від 21.08.2017 №191-ос позивача, який прибув для подальшого проходження служби з ВЧ НОМЕР_7 , зараховано до списків особового складу частини, на всі види забезпечення та призначено на посаду з 21.08.2017.
Надалі позивач відповідно до витягу з наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 від 23.07.2020 №439-ос, виключений зі списків особового складу та вибув для подальшого проходження військової служби у розпорядження начальника НОМЕР_1 прикордонного загону ДПС України, після чого позивача з 06.06.2024 виключено зі списків особового складу та всіх видів забезпечення у зв'язку зі звільненням з військової служби у запас, що підтверджується витягом з наказу начальника НОМЕР_1 прикордонного загону ДПС України (військова частина НОМЕР_2 ).
На звернення позивача відповідач-2 листом від 12.06.2025 повідомив, що за період з 01.07.2015 по 31.07.2016 та з 21.08.2017 по 28.02.2018 під час проходження військової служби у військовій частині НОМЕР_5 індексація грошового забезпечення ОСОБА_1 не виплачувалась в зв'язку з відсутністю фінансування. Відповідно до розпорядження Голови Державної прикордонної служби України №T/116-1743 від 03.03.2020 року та №0.11-5760/06-20 Вих. від 02.06.2020 обов'язок із нарахування заборгованості із індексації покладено на орган, з якого військовослужбовець звільняється з військової служби.
У відповідь на звернення позивача відповідач-1 листом від 11.06.2025 №09/9129-25-Вих повідомив, що в період з 01.07.2020 по 30.07.2020 ОСОБА_1 військову службу в військовій частині НОМЕР_2 не проходив, тому інформація про виплачену індексацію грошового забезпечення за цей період відсутня. Також інформуємо, що відповідно до пункту 3 розділу «Прикінцеві положення» Закону України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» від 03.11.2022 № 2710-IX у 2023 році призупинено дію Закону України «Про індексацію грошових доходів населення». Інформацію про нараховані суми грошового забезпечення надано у вигляді довідок.
У відповідь на звернення позивача відповідач-3 листом від 10.06.2025 №08/9620-25-Вих повідомив, що індексація грошового забезпечення ОСОБА_1 протягом 2016-2017 років не нараховувалась, оскільки кошторисні призначення Державної прикордонної служби України на 2016 та 2017 роки не передбачали здійснення видатків на виплату індексації грошових доходів військовослужбовців. Враховуючи розпорядження Адміністрації Державної прикордонної служби від 03.03.2020 №Т/116-1743, виплата індексації проводиться органом Державної прикордонної служби України, з якого військовослужбовець був виключений зі списків частини, у зв'язку із звільненням з військової служби, з урахуванням невиплаченої індексації грошового забезпечення під час проходження служби в інших органах Державної прикордонної служби України.
Позивач не погоджується з такою позицією відповідачів щодо обрахунку індексації його грошового забезпечення, а тому звернувся до суду з цим позовом з наведеними вище позовними вимогами.
Отже у цій справі, яка розглядається судом, предметом спору є зобов'язання відповідача-1 нарахувати та виплатити позивачу індексацію грошового забезпечення за період з 01.07.2015 по 28.02.2018 із застосуванням базового місяця для обчислення індексації - січня 2008 року, з урахуванням раніше виплачених сум; здійснити перерахунок та виплату позивачу індексацію грошового забезпечення за період з 01.03.2018 по 06.06.2024 із врахування вимог абзаців 4, 5, 6 пункту 5 постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року № 1078, з урахуванням раніше виплачених сум; нарахувати та виплатити позивачу компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати на суму невиплаченої індексації за весь час затримки виплати - за період з липня 2015 року по день фактичної виплати індексації; виплатити позивачу грошову компенсацію за належне, але не отримане протягом проходження військової служби речове майно відповідно до довідок №107/24 та №108/24.
4. Нормативно-правове регулювання спірних правовідносин та висновки суду.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Спеціальним законом, який визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі є Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі - Закон № 2011-XII, у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
Відповідно до частин 1, 2 статті 9 Закону № 2011-XII держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів. До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону (частина 3 статті 9 Закону № 2011-XII).
Преамбулою Закону №1282-XII встановлено, що цей Закон визначає правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України.
Відповідно до статті 1 Закону № 1282-XII індексація грошових доходів населення - встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.
Згідно з положеннями статті 2 Закону № 1282-XII індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема, оплата праці (грошове забезпечення). Індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.
Відповідно до статті 4 Закону №1282-XII індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка. Підвищення грошових доходів населення у зв'язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, у якому опубліковано індекс споживчих цін.
Згідно з частиною 1 статті 5 Закону №1282-XII підприємства, установи та організації підвищують розміри оплати праці у зв'язку з індексацією за рахунок власних коштів.
Підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з Державного бюджету України, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв'язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів Державного бюджету України (частина 2 статті 5 Закону № 1282-XII).
Відповідно до статті 6 Закону №1282-XII у разі виникнення обставин, передбачених статтею 4 цього Закону грошові доходи населення визначаються як результат добутку розміру доходу, що підлягає індексації в межах прожиткового мінімуму для відповідних соціальних і демографічних груп населення, та величини індексу споживчих цін. Порядок проведення індексації грошових доходів населення визначається Кабінетом Міністрів України.
Правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення визначені Порядком №1078, який поширюється на підприємства, установи та організації незалежно від форми власності і господарювання, а також на фізичних осіб, що використовують працю найманих працівників.
Суд зауважує, що Постановою №1013 (набрала чинності з 15.12.2015 та підлягала застосуванню з 01.12.2015) було внесено зміни до Порядку №1078, відповідно до яких запроваджено єдині підходи при проведенні індексації грошових доходів населення у разі їх підвищення.
Відповідно до п. 1-1 Порядку № 1078 підвищення грошових доходів громадян у зв'язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, в якому офіційно опубліковано індекс споживчих цін. Індексація грошових доходів населення проводиться у разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який встановлюється в розмірі 103 відсотка. Індекс споживчих цін обчислюється Держстатом і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях.
Обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком починаючи з березня 2003 року - місяця опублікування Закону України від 06.02.2003 №491-IV "Про внесення змін до Закону України "Про індексацію грошових доходів населення". Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений в абзаці другому цього пункту.
Пунктом 2 Порядку №1078 встановлено, що індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані в гривнях на території України, які не мають разового характеру, зокрема, грошове забезпечення військовослужбовців, поліцейських, осіб рядового і начальницького складу, посадових осіб митної служби.
Відповідно до пункту 4 Порядку №1078 індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення. У межах прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, індексуються оплата праці (грошове забезпечення), розмір аліментів, визначений судом у твердій грошовій сумі, допомога по безробіттю та матеріальна допомога у період професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації безробітного, що надаються залежно від страхового стажу у відсотках середньої заробітної плати, стипендії.
Сума індексації грошових доходів громадян визначається як результат множення грошового доходу, що підлягає індексації, на величину приросту індексу споживчих цін, поділений на 100 відсотків.
Згідно з абзацами 1-6 пункту 5 Порядку №1078, у разі підвищення тарифних ставок (окладів), стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, визначених у пункті 2 цього Порядку, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків.
Обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення.
Сума індексації у місяці підвищення грошових доходів, зазначених у абзаці першому цього пункту, не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу.
Якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу, сума індексації у цьому місяці визначається з урахуванням розміру підвищення доходу і розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу.
У разі зростання заробітної плати за рахунок інших її складових без підвищення тарифних ставок (окладів) сума індексації не зменшується на розмір підвищення заробітної плати. У разі коли відбувається підвищення тарифної ставки (окладу), у місяці підвищення враховуються всі складові заробітної плати, які не мають разового характеру.
До чергового підвищення тарифних ставок (окладів), стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, крім щомісячних страхових виплат потерпілим на виробництві (з урахуванням виплат на необхідний догляд за потерпілим) та членам їх сімей, до визначеної суми індексації додається сума індексації, яка складається внаслідок перевищення величини індексу споживчих цін порогу індексації, зазначеного у пункті 1-1 цього Порядку.
З системного аналізу вказаних норм суд дійшов висновку, що місяць, в якому відбулося підвищення тарифних ставок (окладів), є базовим місяцем при проведенні індексації грошового забезпечення військовослужбовців. Разом з тим, якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу, то базовий період не змінюється, а сума індексації у цьому місяці визначається з урахуванням розміру підвищення доходу і розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу.
Відповідно до пункту 6 Порядку № 1078 виплата сум індексації грошових доходів здійснюється за рахунок джерел, з яких проводяться відповідні грошові виплати населенню, а саме, підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з державного бюджету, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв'язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів державного бюджету.
У разі несвоєчасної виплати сум індексації грошових доходів громадян проводиться їх компенсація відповідно до законодавства (абз. 8 п. 4 Порядку № 1078).
З аналізу наведених правових норм випливає, що для визначення базового місяця для проведення індексації доходів необхідно обрати місяць, в якому заробітна плата працівника зросла за рахунок її постійних складових.
Висновки аналогічного характеру викладено, зокрема, в постановах Верховного Суду від 13.01.2020 у справі № 803/203/17 і від 22.07.2020 у справі № 400/3017/19.
Станом на грудень 2015 року розмір посадових окладів військовослужбовців визначався постановою Кабінету Міністрів України від 07.11.2007 №1294 "Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб"№1294, яка набрала чинності з 01.01.2008 та діяла до 01 березня 2018 року, тобто до набрання чинності Постановою № 704, якою затверджено нову тарифну сітку розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу, офіцерського складу (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу.
А тому, за умови останнього підвищення військовослужбовцям посадового окладу в січні 2008 року, місяцем для розрахунку індексації грошового забезпечення для цілей застосування Порядку № 1078 (із змінами, внесеними Постановою № 1013) є січень 2008 року.
Такий правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 29 листопада 2021 року у справі № 120/313/20-а, від 26 січня 2022 року у справі № 400/1118/21, від 28 вересня 2022 року у справі № 560/3965/21 та від 28 вересня 2022 року у справі № 400/1119/21, а також у постановах від 20 квітня 2022 року у справі №420/3593/20, від 09 червня 2022 року у справі № 600/524/21-а, правовідносини у яких є подібними до правовідносин у цій справі, а тому зазначені висновки є релевантними до цієї справи.
З наявної в матеріалах справи відповіді відповідача-2 від 12.06.2025 слідує, що за період з 01.07.2015 року по 31.07.2016 та з 21.08.2017 по 28.02.2018 року індексація грошового забезпечення позивачу не нараховувалась та не виплачувалась.
У відповідь на звернення позивача відповідач-3 листом від 10.06.2025 №08/9620-25-Вих повідомив, що індексація грошового забезпечення позивачу протягом 2016-2017 років не нараховувалась, оскільки кошторисні призначення Державної прикордонної служби України на 2016 та 2017 роки не передбачали здійснення видатків на виплату індексації грошових доходів військовослужбовців.
Вказане також підтверджується наявними у матеріалах справи особистими картками грошового забезпечення за період з 2015 по 2018 роки. Крім того, відповідачем-2 та відповідачем-3 не заперечується, що під час проходження позивачем військової служби у військовій частині НОМЕР_4 та військовій частині НОМЕР_5 , обрахунок індексації грошового забезпечення позивача здійснювався без урахування базового місяця січень 2008 року, а доказів протилежного матеріали справи не містять та відповідачами не надано.
Суд зауважує, що індексація грошового забезпечення як складова грошового забезпечення військовослужбовців є однією з основних державних гарантій щодо оплати їх праці, тому підлягає обов'язковому нарахуванню і виплаті. Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 19.07.2019 у справі №240/4911/18 та від 07.08.2019 у справі № 825/694/17.
При цьому, проведення індексації у зв'язку з зростанням споживчих цін (інфляцією) є обов'язком для всіх роботодавців, незалежно від форми власності та виду юридичної особи, в тому числі відповідача.
Суд зазначає, що обмежене фінансування жодним чином не впливає на наявність чи відсутність у позивача права на нарахування індексації грошового забезпечення, що є предметом спору у цій справі. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 23.10.2019 у справі №825/1832/17.
Отже, при нарахуванні позивачу індексації грошового забезпечення за період з 01.07.2015 року по 31.07.2016, з 07.08.2016 по 19.08.2017 та з 21.08.2017 по 28.02.2018 слід застосовувати базовим місяцем січень 2008, який протиправно не було застосовано відповідачем-2 та відповідачем-3, оскільки розмір посадових окладів військовослужбовців визначався Постановою №1294, яка набула чинності 01.01.2008, після чого наступна зміна розмірів посадових окладів військовослужбовців відбулась після прийняття Постанови №704, яка набрала чинності 01.03.2018.
Такої ж позиції притримується Верховний Суд у постанові від 19.04.2023 у справі №380/10594/21, у якій вказує, що у періоді з 1 грудня 2015 року до 28 лютого 2018 року повноваження державних органів щодо визначення «місяця підвищення тарифних ставок (окладів)» для цілей застосування Порядку №1078 (із змінами, внесеними постановою Кабінету Міністрів України від 9 грудня 2015 року №1013) не були дискреційними, оскільки нормами означеного Порядку установлено лише один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки відповідної установи галузі бюджетної сфери - проведення індексації грошових доходів у разі перевищення величини індексу споживчих цін порогу індексації, встановленого у розмірі 101 відсоток до 1 січня 2016 року чи 103 відсотки після 1 січня 2016 року, починаючи з місяця останнього підвищення тарифної ставки (окладу) за посадою, яку обіймає працівник, яким для військовослужбовців у спірному періоді був січень 2008 року.
З огляду на вказане, суд вважає за необхідне задовольнити позовні вимоги позивача шляхом зобов'язання відповідача-2 нарахувати та виплатити індексацію грошового забезпечення позивача за період з 01.07.2015 року по 31.07.2016 та з 21.08.2017 по 28.02.2018 та відповідача-3 за період з 07.08.2016 по 19.08.2017 із застосуванням базового місяця - січень 2008 року, що відповідає місяцю зміни тарифних ставок (окладів) військовослужбовців.
Суд зауважує, що під час вирішення питання щодо визначення належного відповідача, який мав обов'язок здійснити нарахування та виплату індексації грошового забезпечення у спірні періоди, суд врахував висновки Верховного Суду викладені у постанові від 19 травня 2025 року у справі № 420/20215/23, де Суд зокрема дійшов висновку такого висновку: «оскільки індексації підлягають грошові доходи, які не мають разового характеру, а у спірний період позивачка проходила військову службу та перебувала на грошовому забезпеченні у НОМЕР_1 Прикордонному загоні Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_2 ), висновки суду апеляційної інстанції про те, що стягнення належного грошового забезпечення на користь позивачки має проводитись саме із суб'єкта владних повноважень за останнім місцем служби перед звільненням (ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_8 ), не можна визнати обґрунтованим.».
У вказаній постанові від 19 травня 2025 року у справі № 420/20215/23 Верховний Суд вказав, що твердження суду апеляційної інстанції про те, що виплата індексації проводиться органом Державної прикордонної служби України, з якого військовослужбовець був виключений зі списків частини у зв'язку із звільненням з військової служби, що спрямовано на уникнення подвійного стягнення заборгованості грошового забезпечення за попереднім місцем служби та за останнім, оскільки за останнім місцем служби суб'єкт владних повноважень зобов'язаний здійснити повний розрахунок з військовослужбовцем перед звільненням з урахуванням заборгованостей з попередніх місць служби, не спростовує висновків про те, що виплата індексації грошового забезпечення здійснюється за місцем перебування військовослужбовців на грошовому забезпеченні у спірний період, оскільки індексація грошових доходів не є виплатою військовослужбовцю у зв'язку зі звільненням чи заборгованістю, а є періодичною виплатою й у цій справі є спірною.
Відтак, суд відхиляє доводи представника відповідача-3, що саме остання військова частина де проходив службу позивач має розрахувати позивача за всіма належними видами забезпечення.
Щодо позовних вимог в частині зобов'язання відповідача-1 здійснити перерахунок та виплату позивачу індексації грошового забезпечення за період з 01.03.2018 по 06.06.2024 із врахування вимог абзаців 4, 5, 6 пункту 5 постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року № 1078, з урахуванням раніше виплачених сум, суд зазначає таке.
Як слідує з наявних у матеріалах справи особистих карток грошового забезпечення №56 за період з січня 2018 по грудень 2018 та №34 за період з січня 2019 по грудень 2019, позивач перебував на фінансовому забезпеченні у військовій частині НОМЕР_5 у період з 21.08.2017 по 30.07.2020, про що свідчить штамп військової частини НОМЕР_5 на вказаних особистих картках грошового забезпечення та зазначення дати початку роботи - 21.08.2017 та дати звільнення - 30.07.2020.
Водночас, у період з 31.07.2020 по 06.06.2024 позивач проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_2 , що не заперечується відповідачем-1.
Оцінюючи обґрунтованість позовних вимог у частині нарахування та виплати позивачу індексації грошового забезпечення з урахуванням вимог абзаців 4, 5, 6 пункту 5 постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року № 1078, суд зазначає, що у зв'язку з підвищенням у березні 2018 року посадових окладів, у тому числі в позивача, правила нарахування індексації не змінилися та березень 2018 року став базовим місяцем для нарахування індексації, а обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з квітня 2018 року (місяця наступного за місяцем підвищення тарифних ставок).
Визначення березня 2018 року як базового місяця у межах даної справи не є спірним та підтверджується довідкою про нараховану та виплачену індексацію грошового забезпечення від 11.06.2025 №556, виданою військовою частиною НОМЕР_2 .
У позовній заяві позивач вказує, що у межах спірних правовідносин відповідач-1 безпідставно не врахував норми абзаців 4, 5, 6 пункту 5 Порядку № 1078 та починаючи з березня 2018 не виплачував індексацію грошового забезпечення в фіксованому розмірі.
Так, Закон №1282-XII і Порядок №1078 не містить такого поняття як «фіксована» сума індексації. Цей термін фігурував у Додатку 4 до Порядку №1078 у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 13.06.2012 року № 526, де були наведені приклади обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації.
Проте постановою Уряду від 09.12.2015 року №1013 цей Додаток був викладений у новій редакції і з 01.12.2015 року у цьому Додатку, як і в цілому Порядку № 1078, поняття фіксованої суми індексації не згадується.
З 01.12.2015 року в абзацах 3, 4, 5, 6 пункту 5 Порядку №1078 по суті йде мова про поняття індексації-різниці, право на яку виникає тільки тоді, коли у місяці підвищення тарифних ставок (окладів) розмір доходу менший суми можливої індексації, визначеної в цьому місяці.
Абзаци 3, 4 пункту 5 Порядку №1078 у редакціях, які застосовувались з 15.03.2018 року передбачали обставини, за наявності яких у місяці підвищення доходу індексація (не)нараховується, а саме: сума індексації у місяці підвищення грошових доходів, зазначених у абзаці першому цього пункту не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу (абзац 3); сума індексації у місяці підвищення грошових доходів нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу (абзац 4).
Якщо у місяці підвищення тарифних ставок (окладів, посадових окладів, грошового доходу) сума цієї індексації нараховується, то абзац 6 пункту 5 Порядку № 1078 додатково указує, що ця сума індексації-різниці виплачується до чергового підвищення тарифних ставок (окладів, посадових окладів) і до неї надалі додається поточна індексація, яка складається, коли величина індексу споживчих цін перевищує поріг індексації у розмірі 103 відсотки.
Системний аналіз пункту 1, абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку № 1078 (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) дає суду підстави зробити висновок, що нарахування й виплата суми індексації-різниці мають щомісячний фіксований характер, гарантуються законом і є обов'язковими для підприємств, установ та організацій незалежно від форми власності і господарювання, а також для фізичних осіб, які використовують працю найманих працівників.
Враховуючи те, що індексація грошового забезпечення є однією із основних державних гарантій щодо оплати праці, та з огляду на правила й умови нарахування суми індексації-різниці, які встановлені абзацами 3, 4, 6 пункту 5 Порядку № 1078, суд дійшов висновку, що повноваження відповідача щодо виплати цієї суми індексації не є дискреційними. Своєю чергою, обмежене фінансування жодним чином не впливає на право позивача отримати такий вид індексації грошового забезпечення.
З урахуванням того факту, що 01.03.2018 року набрала чинності Постанова №704, якою були встановлені нові розміри окладів військовослужбовців, та з огляду на правила пунктів 5, 10-2 Порядку № 1078, березень 2018 року став місяцем підвищення доходу позивача, за яким слід здійснювати обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації грошового забезпечення.
Системний і цільовий способи тлумачення абзаців 3, 4 Порядку № 1078 дають суду підстави зробити висновок, що у зв'язку із підвищенням у березні 2018 року доходу позивача відповідачу належало вирішити питання, чи має останній право на отримання суми індексації-різниці, а якщо так, то у якому розмірі.
Вказані висновки відповідають правовій позиції Верховного Суду, викладеній у постановах від 23.03.2023 року у справі №400/3826/21, від 29.03.2023 року у справі №380/5493/21, від 06.04.2023 року у справі №420/11424/21, від 20.04.2023 року у справі №320/8554/21, від 11.05.2023 року у справі № 260/6386/21 у подібних правовідносинах.
З огляду на абзац 4 пункту 5 Порядку № 1078 позивач (військовослужбовець) має право на отримання суми індексації-різниці за умови, якщо розмір підвищення доходу в березні 2018 дорівнює або є меншим за суму можливої індексації, що склалася у березні 2018 року. Якщо ця умова наявна, то розмір належної індексації-різниці визначається як різниця між сумою можливої індексації і розміром підвищення доходу.
Відповідно до вимог Закону № 1282-XII та Порядку № 1078 обов'язок визначення розміру підвищення грошового доходу працівника та суми індексації, що склалася у місяці підвищення цього грошового доходу, а також встановлення факту перевищення розміру підвищення грошового доходу працівника над сумою індексації, що склалася у місяці його підвищення з метою вирішення питання про наявність підстав для виплати індексації у місяці підвищення доходу (базовому місяці) покладається безпосередньо на роботодавця.
Натомість, відповідач-1 та відповідач-2 при нарахуванні та виплаті позивачу індексації грошового забезпечення за період з 01.03.2018 не врахували положення абзаців 4, 5, 6 пункту 5 Порядку № 1078 і не навели належних розрахунків та, як наслідок, не підтвердили правомірності дій щодо правильного обрахунку індексації грошового забезпечення позивача за період з 01.03.2018 по 31.12.2022 та з 01.01.2024 по 06.06.2024 з урахуванням означених абзаців пункту 5 Порядку № 1078.
Така позиція суду узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 23.03.2023 у справі № 400/3826/21 та від 15.06.2023 у справі № 120/6277/22.
Суд звертає увагу, що положення абзацу 18 пункту 3 Прикінцевих положень Закону України «Про Державний бюджет України на 2023 рік», яким зупинено на 2023 рік дію Закону України «Про індексацію грошових доходів населення», є чинними та не визнавалися неконституційним.
Відтак, підприємства, установи, організації у 2023 році звільнені від обов'язку здійснювати нарахування та виплату індексації доходів, зокрема, оплати праці (грошового забезпечення). Обчислення індексу споживчих цін для нарахування сум індексації у 2023 році не здійснюється.
Сума індексації грошового забезпечення є складовою частиною грошового забезпечення і відповідно до Закону, підлягає обов'язковому нарахуванню та виплаті, однак це не спростовує факту того, що на 2023 рік зупинено дію Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» приписами абзацу 18 пункту 3 Прикінцевих положень Закону України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» №2710-IX від 03.11.2022, який підлягає застосуванню у спірних правовідносинах у даній справі.
Оскільки дію Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» зупинено на 2023 рік, то підзаконний нормативно-правовий акт Порядок №1078, який прийнятий на виконання вимог статті 6 вказаного Закону, також не може діяти протягом 2023 року.
Тому, підстави для визнання протиправними дій щодо не врахування абзаців 4, 5, 6 Порядку №1078 при нарахуванні та виплаті індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2023 по 31.12.2023 відсутні.
Разом з тим, щодо нарахування індексації за період з 01.01.2024 по 06.06.2024, суд зазначає таке.
У разі зростання посадового окладу з січня 2024 сума індексації грошового забезпечення має визначатися з урахуванням положень пункту 5 Порядку №1078, тобто значення індексу споживчих цін у січні приймається за 1 або 100 відсотків і для проведення подальшої індексації, обчислення індексу споживчих цін починається з лютого 2024 року.
У разі, якщо підвищення посадових окладів у січні 2024 року не відбувається, то обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації здійснюється з січня 2024 року.
Відповідачем-1 не надано суду доказів нарахування індексації грошового забезпечення з січня 2024 року. Крім того, відповідач-1 у своєму відзиві не заперечує факту не врахування вимог абзаців 4, 5, 6 пункту 5 Порядку № 1078 під час нарахування позивачу індексації грошового забезпечення та зазначив, що відсутні підстави для здійснення такого нарахування позивачу індексації-різниці.
Водночас, враховуючи встановлені судом обставини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині визнання протиправними дій та зобов'язання відповідача-1 здійснити перерахунок та виплату позивачу індексації грошового забезпечення із врахуванням вимог абзаців 4, 5, 6 пункту 5 Порядку № 1078 підлягають до часткового задоволення, з урахуванням встановлених судом періодів проходження позивачем військової служби у військовій частині НОМЕР_5 та військовій частині НОМЕР_2 , а саме шляхом зобов'язання відповідача-2 за період з 01.03.2018 по 30.07.2020 та відповідача-1 за період з 31.07.2020 по 31.12.2022 та з 01.01.2024 по 06.06.2024 здійснити нарахування та виплату позивачу індексації грошового забезпечення із врахуванням вимог абзаців 4, 5, 6 пункту 5 Порядку № 1078.
Щодо позовних вимог позивача про зобов'язання нарахувати та виплатити йому компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати індексації, суд зазначає таке.
Вимогами частини 7 пункту 4 Порядку № 1078 визначено, що у разі несвоєчасної виплати сум індексації грошових доходів населення громадянам провадиться їх компенсація відповідно до законодавства.
Так, питання, пов'язані зі здійсненням компенсації громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, врегульовані Законом України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» від 19.10.2000 року №2050-ІІІ (далі - Закон №2050-ІІІ) та Порядком проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 159 (далі - Порядок №159).
Відповідно до статті 1 Закону №2050-III підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).
Згідно з статтею 2 Закону №2050-IIІ, компенсація громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати (далі - компенсація) провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом.
Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: заробітна плата (грошове забезпечення)
Статтею 4 Закону №2050-III встановлено, що виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць.
Згідно пунктом 2 Порядку №159 компенсація громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати (далі - компенсація) проводиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати грошових доходів, нарахованих громадянам за період, починаючи з 1 січня 2001 року.
Відповідно до пункту 3 Порядку №159 компенсації підлягають такі грошові доходи, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру: сума індексації грошових доходів громадян.
Згідно із пунктом 4 цього Порядку сума компенсації обчислюється як добуток нарахованого, але невиплаченого грошового доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) і приросту індексу споживчих цін (індексу інфляції) у відсотках для визначення суми компенсації, поділений на 100.
Зміст зазначених норм права дає підстави дійти висновку, що основними умовами для виплати суми компенсації є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів (у тому числі пенсії) та виплата нарахованих доходів. Виплата компенсації втрати частини доходів здійснюється в день виплати основної суми доходу.
Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Касаційного адміністративного суду від 24.07.2024 у справі №520/2674/2020.
Оскільки дохід лише буде виплачений позивачу на виконання цього рішення суду, відповідачі наразі не вирішували питання про право позивача на таку компенсацію, у зв'язку з чим на момент винесення цього рішення не порушили право позивача у цій частині, що є підставою для відмови у задоволенні позовних вимог щодо нарахування та виплати позивачу компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати на суму невиплаченої індексації за весь час затримки виплати, як передчасних.
Позивачем також заявлено позовну вимогу про зобов'язання відповідача-1 виплатити позивачу грошову компенсацію за належне, але не отримане протягом проходження військової служби речове майно, відповідно до довідок №107/24 та №108/24.
Так, суд з наявних у матеріалах справи довідок-розрахунків №107/24 та №108/24 про заборгованість за речове майно право на отримання майна з 08.2011 по 01.2017 та з 01.2017 по 05.2024 встановив, що позивачу нараховано компенсацію за належне, але не отримане протягом проходження військової служби речове майно у розмірі 8757,54 грн та 37946,14 грн відповідно.
У ході розгляду справи суд також встановив, що відповідно до наказу ІНФОРМАЦІЯ_6 від 07.06.2024 №1204-АГ вирішено питання щодо виплати грошової компенсації за не отримане речове майно, з врахуванням грошової компенсації податку з доходів фізичних осіб, наступним військовослужбовцям звільнених в запас (відставку), замість належних до видачі предметів речового майна під час проходження служби в Державній прикордонній службі України, серед іншого головному сержанту ОСОБА_2 у розмірі 54782 (п'ятдесят чотири тисячі сімсот вісімдесят дві) гривні 18 копійок.
Відповідач-1 у своєму відзиві наголошує на тому, що прав позивача в частині нарахування та виплати компенсації за належне, але не отримане протягом проходження військової служби речове майно, відповідачем-1 не порушено, оскільки така компенсація виплачена позивачу відповідно до платіжної інструкції №2538.
У матеріалах справи наявна платіжна інструкція №2538 від 10.06.2024, згідно з якою відповідачем позивачу на картковий рахунок перераховано 45710,45 грн, де у призначенні платежу зазначено - «компенсація за речове майно за період проходження служби, в тому числі ПДФО 8373,90 грн, згідно наказу №1204-АГ від 07.06.2024».
З вказаного слідує, що відповідач-1 здійснив часткову виплату позивачу грошової компенсації за неотримане речове майно, з врахуванням грошової компенсації податку з доходів фізичних осіб, яка визначена наказом від 07.06.2024 №1204-АГ у розмірі 54782,18 грн. Зокрема невиплаченою залишається компенсація у розмірі 9071,73 грн (54782,18 грн - 45710,45 грн).
З урахуванням нарахованої, але не виплаченої у повному розмірі компенсації за належне, але не отримане протягом проходження військової служби речове майно, позовні вимоги позивача у цій частині слід задовольнити частково шляхом зобов'язання відповідача-1 виплатити позивачу грошову компенсацію за належне, але не отримане протягом проходження військової служби речове майно у розмірі 9071,73 грн.
За приписами частини першої та другої статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб'єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх дій та докази, надані позивачем, суд дійшов висновку, що встановлені у справі обставини частково підтверджують позицію позивача, покладену в основу позовних вимог, а відтак, позовну заяву належить задовольнити частково.
5. Розподіл судових витрат.
Приписами пункту 13 частини 1 статті 5 Закону України "Про судовий збір" позивача звільнено від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях, то ж позивач при зверненні до суду із позовною заявою судовий збір не сплачував, і крім того він не подав до суду доказів понесення ним будь-яких інших судових витрат. А тому у суду відсутні передбачені законом підстави для стягнення на користь позивача судових витрат за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі.
Керуючись статтями 241-246, 255, 257-262, 295 КАС України, суд
Адміністративний позов ОСОБА_1 до НОМЕР_1 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_2 ), ІНФОРМАЦІЯ_7 (військова частина НОМЕР_5 ), НОМЕР_3 прикордонного загону ДПС України (військова частина НОМЕР_4 ) - задовольнити частково.
Визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_5 щодо ненарахування та н виплати ОСОБА_1 за період з 01.07.2015 по 31.07.2016 та з 21.08.2017 по 28.02.2018 індексації грошового забезпечення із застосуванням базового місяця січень 2008 року.
Зобов'язати Військову частину НОМЕР_5 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01.07.2015 по 31.07.2016 та з 21.08.2017 по 28.02.2018 із застосуванням базового місяця - січень 2008 року.
Визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_4 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 за період з 07.08.2016 по 19.08.2017 індексації грошового забезпечення із застосуванням базового місяця січень 2008 року.
Зобов'язати Військову частину НОМЕР_4 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 07.08.2016 по 19.08.2017 із застосуванням базового місяця - січень 2008 року.
Визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_5 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 за період з 01.03.2018 по 30.07.2020 індексації грошового забезпечення відповідно до вимог абзаців 4, 5, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року №1078.
Зобов'язати Військову частину НОМЕР_5 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01.03.2018 по 30.07.2020 відповідно до вимог абзаців 4, 5, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року №1078, з урахуванням раніше виплачених сум.
Визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_2 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 за період з 31.07.2020 по 31.12.2022 та з 01.01.2024 по 06.06.2024 індексації грошового забезпечення відповідно до вимог абзаців 4, 5, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року №1078.
Зобов'язати Військову частину НОМЕР_2 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 31.07.2020 по 31.12.2022 та з 01.01.2024 по 06.06.2024 відповідно до вимог абзаців 4, 5, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року №1078, з урахуванням раніше виплачених сум.
Визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_2 щодо нарахування, але не виплати у повному обсязі ОСОБА_1 грошової компенсації за належне, але не отримане протягом проходження військової служби речове майно.
Зобов'язати Військову частину НОМЕР_2 виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за належне, але не отримане протягом проходження військової служби речове майно у розмірі 9071,73 грн.
У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Учасники справи:
Позивач: ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_8 );
Відповідач: НОМЕР_1 прикордонний загін Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_2 ) (місцезнаходження: АДРЕСА_2 ; код ЄДРПОУ: НОМЕР_9 ).
Відповідач: ІНФОРМАЦІЯ_7 (військова частина НОМЕР_5 ) (місцезнаходження: АДРЕСА_3 ; код ЄДРПОУ: НОМЕР_10 ).
Відповідач: НОМЕР_3 прикордонний загін Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_4 ) (місцезнаходження: АДРЕСА_4 ; код ЄДРПОУ: НОМЕР_11 ).
Суддя Олександр МАКСИМЧУК