27 березня 2026 року м. Рівне№460/24242/25
Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Друзенко Н.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, адміністративну справу за позовом
ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ТД ГЕРАСИМЧУК»
доДержавної служби України з безпеки на транспорті
про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинення певних дій, -
30.12.2025 ТОВ «ТД Герасимчук» звернулось в суд з позовом до Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправною та скасування постанови Управління державного нагляду (контролю) у Рівненській області про застосування адміністративно-господарського штрафу №073275 від 23.12.2025.
Ухвалою від 31.12.2025 відкрито провадження в справі №460/24242/25. Розгляд справи вирішено провести за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін у строки, визначені статтею 258 Кодексу адміністративного судочинства України.
Згідно з позовною заявою та відповіддю на відзив, поданою у формі додаткових пояснень, вимоги ґрунтуються на безпідставності притягнення до відповідальності за відсутність на момент проведення перевірки документів, визначених ст.48 Закону України «Про автомобільний транспорт», позаяк зупинений транспортний засіб ТОВ «ТД Герасимчук», не використовується і не використовувався.
Відповідно до відзиву на позов, сторона відповідача позов не визнала. На обґрунтування своїх заперечень вказала, що факт того, що перевезення вантажу виконувались водієм за відсутності на момент проведення перевірки роздруківки/тахокарти з повіреного та адаптованого тахографа щодо режимів роботи та відпочинку водія ОСОБА_1. за 21.11.2025 є підтвердженим, а вказані обставини зафіксовані в акті, який саме і є первинним носієм доказової інформації. Доводи позивача, викладені у позові, жодним чином не спростовують та не змінюють встановлених на місці події фактичних обставин, зафіксованих в акті проведення перевірки, не створюють для цього акту наслідків юридично неправомірного документу та не нівелюють зафіксованих в акті обставин.
Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, суд встановив наступні обставини справи.
21.11.2025 старшим державним інспектором відділу державного нагляду (контролю) у Рівненській області був зупинений транспортний засіб Ford реєстраційний номер НОМЕР_1 , що належить ТОВ «Цільова комерція» згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_2
Судом встановлено, що водієм було надано товарно-транспортні накладні від 21.11.2025 серії Х08№02207596, згідно якої автомобільним перевізником є ТОВ «ТД Герасимчук».
Під час проведення перевірки контролюючим органом було виявлено порушення статті 48 Закону України «Про автомобільний транспорт», а саме: перевезення вантажу виконувались водієм за відсутності на момент проведення перевірки роздруківки/тахокарти з повіреного та адаптованого тахографа щодо режимів роботи та відпочинку водія ОСОБА_1 за 21.11.2025.
За результатами перевірки складено акт проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час здійснення перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом №ОАР052066 від 21.11.2025 року, про що ознайомлено водія ОСОБА_1 .
Листом №104319/37.2/24-25 від 08.12.2025 ТОВ «ТД Герасимчук» було запрошено на розгляд справи 23 грудня 2025 року з 10:00 по 12:00 у приміщенні Управління за адресою: м.Рівне, вул. Відінська, 8.
Вказаний лист було відправлено на офіційну електронну адресу позивача (ІНФОРМАЦІЯ_1). Вказана адреса електронної пошти внесена ТОВ «ТД Герасимчук» до Єдиного державного реєстру фізичних осіб-підприємців, юридичних осіб та громадських формувань як офіційна електронна адреса станом на дату відправлення запрошення.
На розгляді справи представник ТОВ «ТД Герасимчук» був відсутній, пояснень чи заперечень на адресу відповідача не надавалося, вказана обставина не заперечується сторонами по справі.
Постановою Управління державного нагляду (контролю) у Рівненській області про застосування адміністративно-господарського штрафу №073275 від 23.12.2025 було притягнуто до відповідальності ТОВ «ТД Герасимчук» за порушення статті 48 Закону України «Про автомобільний транспорт», відповідальність за яке передбачена вимогами абз.3 част.1 ст.60 Закону України «Про автомобільний транспорт».
Вважаючи дії відповідача щодо винесення постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу протиправними, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.
Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст. 1 Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №103 від 11.02.2015 Державна служба України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Віце-прем'єр-міністра з відновлення України - Міністра розвитку громад та територій і який реалізує державну політику з питань безпеки на наземному транспорті.
Підпунктами 2, 15, 19, 54, 57, 58 пункту 5 даного Положення передбачено, що Укртрансбезпека відповідно до покладених на неї завдань: здійснює державний нагляд (контроль) за додержанням вимог законодавства, норм на автомобільному, міському електричному, залізничному транспорті; здійснює габаритно-ваговий контроль транспортних засобів у зонах габаритно-вагового контролю; здійснює контроль за додержанням перевізниками вимог режиму праці та відпочинку, що здійснюють перевезення пасажирів і вантажів автомобільним транспортом; проводить перевірки за додержанням суб'єктами господарювання, фізичними особами та юридичними особами вимог законодавства про транспорт; проводить перевірку транспортно-експедиційної документації на здійснення перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом; здійснює контроль наявності, видачу дозвільних документів на здійснення перевезень та контроль відповідності виду перевезення, що фактично здійснюється.
Згідно з пунктом 8 вказаного Положення Укртрансбезпека здійснює свої повноваження безпосередньо, через утворені в установленому порядку територіальні органи.
Засади організації та діяльності автомобільного транспорту визначені Законом України «Про автомобільний транспорт» №2344-ІІІ від 05.04.2001, що регулює відносини між автомобільними перевізниками, замовниками транспортних послуг, органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, пасажирами, власниками транспортних засобів, а також їх відносини з юридичними та фізичними особами - суб'єктами підприємницької діяльності, які забезпечують діяльність автомобільного транспорту та безпеку перевезень.
Статтею 2 Закону №2344-ІІІ передбачено, що законодавство про автомобільний транспорт складається із цього Закону, законів України «Про транспорт», «Про дорожній рух», чинних міжнародних договорів та інших нормативно-правових актів у сфері автомобільних перевезень.
Статтею 5 цього Закону визначено, що основним завданням державного регулювання та контролю у сфері автомобільного транспорту є створення умов безпечного, якісного й ефективного перевезення пасажирів та вантажів, надання додаткових транспортних послуг.
Відповідно до частини 12 статті 6 цього Закону, державному контролю підлягають усі транспортні засоби українських та іноземних перевізників, що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів і вантажів на території України. А згідно з частиною 14 статті 6 Закону передбачено, що державний контроль автомобільних перевізників на території України здійснюється шляхом проведення планових, позапланових і рейдових перевірок (перевірок на дорозі).
Процедуру проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі) щодо додержання автомобільними перевізниками вимог законодавства про автомобільний транспорт визначає Порядок здійснення державного контролю на автомобільному транспорті затверджений постановою Кабінету Міністрів України №1567 від 08.11.2006.
Відповідно до пункту 3 Порядку №1567 рейдові перевірки на автомобільному транспорті проводяться посадовими особами Укртрансбезпеки та її територіальних органів у форменому одязі, які мають відповідне службове посвідчення і направлення на рейдову перевірку.
Пунктом 5 Порядку №1567 передбачено, що під час проведення рейдової перевірки перевіряється дотримання автомобільними перевізниками та водієм вимог законодавства про автомобільний транспорт. Вичерпний перелік питань щодо дотримання вимог законодавства про автомобільний транспорт, який перевіряється під час проведення рейдової перевірки посадовими особами, розробляється Укртрансбезпекою і затверджується Мінрозвитку.
За приписами пункту 8 Порядку №1567, рейдова перевірка проводиться шляхом зупинення транспортного засобу або без такого зупинення. Рейдова перевірка без зупинення транспортного засобу проводиться на автовокзалах, автостанціях, автобусних зупинках, у місцях посадки та висадки пасажирів, стоянки таксі і транспортних засобів, місцях навантаження та розвантаження вантажних автомобілів, у зонах габаритно-вагового контролю, на інших об'єктах, що використовуються автомобільними перевізниками для забезпечення діяльності автомобільного транспорту.
Відповідно до пункту 13 Порядку №1567, у разі виявлення в ході рейдової перевірки транспортного засобу порушення вимог законодавства про автомобільний транспорт посадовою особою, яка провела перевірку, складається акт проведення рейдової перевірки дотримання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час здійснення перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом за формою згідно з додатком 2.
У разі виявлення в ході рейдової перевірки порушень правил перевезення великогабаритних, великовагових вантажів посадовою особою додатково складається акт про перевищення транспортним засобом нормативних габаритних параметрів за формою згідно з додатком 3 або акт про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів за формою згідно з додатком 4.
Згідно з пунктом 16 Порядку №1567 матеріали, складені за результатами рейдової перевірки, формуються у справи про порушення вимог законодавства про автомобільний транспорт та розглядаються керівником або заступником керівника територіального органу Укртрансбезпеки в територіальному органі Укртрансбезпеки за місцезнаходженням автомобільного перевізника або за місцем виявлення порушення (за письмовою заявою автомобільного перевізника або його уповноваженої особи) протягом двох місяців з дня його виявлення.
Пунктом 17 Порядку №1567 передбачено, що справа про порушення розглядається у присутності автомобільного перевізника або уповноваженої ним особи.
Про час і місце розгляду справи про порушення автомобільному перевізнику або його уповноваженій особі повідомляється не пізніше ніж за сім календарних днів до дня розгляду особисто під підпис чи шляхом надсилання повідомлення засобами поштового зв'язку (рекомендованим листом з повідомленням про вручення) або на адресу електронної пошти (за наявності) з урахуванням вимог Закону України «Про адміністративну процедуру». У разі неявки автомобільного перевізника або його уповноваженої особи справа про порушення розглядається без їх участі.
Отже, Порядком №1567 установлено обов'язок органу державного контролю повідомити суб'єкта господарювання про час і місце розгляду справи про порушення транспортного законодавства. Водночас, неявка суб'єкта господарювання на розгляд такої справи не є перешкодою для її розгляду та прийняття відповідного рішення.
Позовні вимоги ґрунтуються, зокрема, на тому, що позивач не був належним чином повідомлений про розгляд справи 23.12.2025, що є підставою для скасування оскаржуваної постанови.
Як встановлено судом, листом №104319/37.2/24-25 від 08.12.2025 ТОВ «ТД Герасимчук» було запрошено на розгляд справи 23 грудня 2025 року з 10:00 по 12:00 у приміщенні Управління за адресою: м.Рівне, вул. Відінська, 8. Вказаний лист було відправлено на офіційну електронну адресу позивача, що внесена до Єдиного державного реєстру фізичних осіб-підприємців, юридичних осіб та громадських формувань.
При цьому, стороною відповідача надано підтвердження того, що лист на офіційну електронну адресу позивача було відправлено 10.12.2025.
Натомість доводи сторони позивача про отримання через електронну пошту запрошення на розгляд справи лише 24.12.2025 є абсолютно голослівними.
Відтак, відповідач виконав свій обов'язок щодо повідомлення позивача про розгляд справи відповідно до вимог чинного законодавства.
Отже, у даному випадку, відповідно до вимог Порядку №1567, не було порушено процедури розгляду справи та винесення постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу. Тому, процедура розгляду оспорюваної постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу є дотриманою.
Відсутність особи під час розгляду справи про накладення адміністративно-господарського штрафу не позбавляє особу спростовувати вину у суді та у зв'язку з цим, не може бути самостійною підставою для скасування постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу. Такий висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеної у постановах від 01 березня 2018 року у справі №820/4810/17, від 14 грудня 2023 року у справі №280/1426/20, від 21 грудня 2023 року у справі №560/11763/22, від 06 червня 2024 року у справі №340/1617/22.
За визначеннями, наведеними у статті 1 Закону №2344-ІІІ, автомобільний перевізник - це фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами; внутрішні перевезення - перевезення пасажирів та/чи вантажів територією України без перетину державного кордону України; послуга з перевезення пасажирів чи вантажів - перевезення пасажирів чи вантажів транспортними засобами на договірних умовах із замовником послуги за плату; товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу (крім фізичних осіб, які здійснюють перевезення вантажу за рахунок власних коштів та для власних потреб) документ, призначений для обліку товарно-матеріальних цінностей на шляху їх переміщення, розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи, що може використовуватися для списання товарно-матеріальних цінностей, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, який складається у паперовій та/або електронній формі та містить обов'язкові реквізити, передбачені цим Законом та правилами перевезень вантажів автомобільним транспортом.
Частиною першою статті 33 Закону №2344-ІІІ визначено, що автомобільним перевізником, що здійснює перевезення вантажів на договірних умовах, є суб'єкт господарювання, який відповідно до законодавства надає послугу згідно з договором про перевезення вантажу транспортним засобом, що використовується на законних підставах.
Відповідно до частини першої статті 60 Закону №2344-ІІІ за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи.
Наказом Міністерства транспорту України №363 від 14.10.1997 затверджено Правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, що визначають права, обов'язки і відповідальність власників автомобільного транспорту - перевізників та вантажовідправників і вантажоодержувачів - замовників.
Згідно із розділом 1 (Терміни та поняття) Правил №363, терміни та поняття вживаються в такому значенні: перевізник - це фізична або юридична особа - суб'єкт господарювання, що надає послуги з перевезень вантажів чи здійснює за власний кошт перевезення вантажів автомобільними транспортними засобами; договір про перевезення вантажів - двостороння угода між перевізником, вантажовідправником чи вантажоодержувачем, що є юридичним документом, яким регламентуються обсяг, термін та умови перевезення вантажів, права, обов'язки та відповідальність сторін щодо їх додержання; замовлення на перевезення вантажів - документ, який подає вантажовідправник перевізникові на доставляння обумовленої партії вантажів в узгоджені терміни; замовник - вантажовідправник або вантажоодержувач, який уклав з перевізником договір про перевезення вантажів; вантажовідправник - будь-яка фізична або юридична особа, яка подає перевізнику вантаж для перевезення; вантажоодержувач - будь-яка фізична або юридична особа, яка здійснює приймання вантажів, оформлення товарно-транспортних документів та розвантаження транспортних засобів у встановленому порядку.
Також за змістом визначень, що наведені у Правилах №363, товарно-транспортна документація - комплект юридичних документів, на підставі яких здійснюють облік, приймання, передавання, перевезення, здавання вантажу та взаємні розрахунки між учасниками транспортного процесу; товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.
Відповідно до пункту 11.1 розділу 11 (Правила оформлення документів на перевезення) Правил №363 основним документом на перевезення вантажів є товарно-транспортна накладна, форму якої наведено в додатку 7 до цих Правил. Товарно-транспортна накладна може оформлюватись суб'єктом господарювання без дотримання форми, наведеної в додатку 7 до цих Правил, за умови наявності в ній інформації про назву документа, дату і місце його складання, найменування (прізвище, ім'я, по батькові) перевізника та/або експедитора, замовника, вантажовідправника, вантажоодержувача, найменування та кількість вантажу, його основні характеристики та ознаки, які надають можливість однозначно ідентифікувати цей вантаж, автомобіль (марка, модель, тип, реєстраційний номер), причіп/напівпричіп (марка, модель, тип, реєстраційний номер), пункти навантаження та розвантаження із зазначенням повної адреси, посади, прізвища та підписів відповідальних осіб вантажовідправника, вантажоодержувача, водія та/або експедитора.
З матеріалів справи судом встановлено, що у товарно-транспортній накладній від 21.11.2025 серії Х08№02207596, яка надана під час перевірки, автомобільним перевізником зазначено ТОВ «ТД Герасимчук».
В позовній заяві заперечується особа автомобільного перевізника виключно з тих мотивів, що у товарно-транспортній накладній від 21.11.2025 серії Х08№02207596, яка надана водієм для перевірки вказано транспортний засіб з реєстраційним номером НОМЕР_3 , в той час як під час проведення перевірки було зупинено транспортний засіб з реєстраційним номером НОМЕР_4 .
Дослідивши відеозаписом рейдової перевірки з портативного відеореєстратора інспектора, судом встановлено наступне:
- 01:20 відео 1 водій зауважує, що йому вчора тільки дали цей транспортний засіб після техогляду;
- 05:30 відео 1 інспектор повідомляє, що у ТТН не вказано код ЄДРПОУ автомобільного перевізника ТОВ «ТД Герасимчук», на що водій відповідає, що зараз йому зателефонує;
- 06:50 відео 1 водій телефонує своєму перевізникові, звертаючись: «Володя, добрий день!» (директором ТОВ «ТД Герасимчук» є Володимир Герасимчук);
- з 07:05 відео 1 інспектор провів телефонну розмову з Герасимчуком Володимиром, описавши йому суть виявленого порушення;
- з самого початку відео 2 інспектор повідомляє, що водій надав для перевірки ТТН, в якій в графі автомобільний перевізник відсутній код ЄДРПОУ, автомобільний перевізник ТОВ «ТД Герасимчук», на що отримує відповідь: «Так, все вірно!».
- далі на відеозаписі зафіксовано процедуру складення акту.
Слід наголосити на тому, що згідно змісту наданих позивачем до суду додаткових пояснень, останній не заперечує відповідний зміст відеозаписів.
Оцінивши відеозаписи рейдової перевірки з портативного відеореєстратора інспектора у сукупності з іншими доказами у справі, суд приходить до наступного висновку.
Із зафіксованих на відео обставин вбачається, що водій під час проведення перевірки не заперечував належність здійснюваного перевезення відповідному суб'єкту господарювання, а також безпосередньо здійснив телефонний дзвінок особі, яку назвав своїм перевізником. При цьому зі змісту розмови встановлено, що така особа є директором ТОВ «ТД Герасимчук», який був обізнаний із обставинами перевезення та спілкувався з інспектором щодо виявлених порушень.
Крім того, зафіксовано, що інспектор повідомив про відсутність коду ЄДРПОУ автомобільного перевізника у товарно-транспортній накладній, водночас водій фактично підтвердив, що перевізником є саме ТОВ «ТД Герасимчук», а під час телефонної розмови директор вказаного товариства не заперечив цього факту, погодившись із наведеною інформацією.
Таким чином, наведені відеодокази у їх сукупності свідчать про те, що саме ТОВ «ТД Герасимчук» виступало автомобільним перевізником у спірних правовідносинах, а отже є належним суб'єктом відповідальності за виявлені порушення законодавства про автомобільний транспорт.
Водночас, з матеріалів справи судом встановлено, що ТТН від 21.11.2025 серії Х08№02207596, яка надана водієм для перевірки відображає зміст господарської операції з перевезення вантажу на замовлення ТОВ «Київхліб» до різних замовників автомобільним перевізником ТОВ «ТД Герасимчук».
Той факт, що в ТТН зазначено інший номерний знак транспортного засобу жодним чином не заперечує інших доказів, які отримані в процесі проведення перевірки, зокрема ТТН та відеозапису рейдової перевірки, які безумовно свідчать, що в даному випадку автомобільним перевізником виступало саме ТОВ «ТД Герасимчук». Очевидно, що невідповідність номерного знаку відбулася внаслідок заміни транспортного засобу перевізником після оформлення документів на перевезення.
Посилання позивача на те, що водій під час проведення перевірки помилково надав товарно-транспортну накладну, яка не стосується спірних правовідносин, суд вважає безпідставними та такими, що не впливають на правомірність оскаржуваної постанови.
Контролюючий орган під час здійснення державного нагляду (контролю) діє виключно в межах та у спосіб, визначених законом, і оцінює обставини перевезення на підставі документів, пред'явлених водієм на момент перевірки. Відтак саме документи, надані під час перевірки, є підставою для встановлення належного перевізника та фіксації можливих порушень законодавства.
Крім того, суд враховує, що позивачем не заперечується сам факт виявленого порушення вимог статті 48 Закону України «Про автомобільний транспорт», а саме відсутність у водія на момент проведення перевірки належних документів щодо режиму праці та відпочинку (тахокарт/роздруківок з тахографа). Зазначена обставина є самостійною та достатньою підставою для притягнення автомобільного перевізника до відповідальності, передбаченої абзацом третім частини першої статті 60 вказаного Закону.
Таким чином, доводи позивача не спростовують встановлених відповідачем порушень та не свідчать про протиправність оскаржуваної постанови, у зв'язку з чим підстав для її скасування суд не вбачає.
При цьому, суд зазначає, що позивач не був позбавлений права під час розгляду справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт надати пояснення та/або додаткові докази Державній служби України з безпеки на транспорті в особі відділу Державного нагляду (контролю) у Рівненській області щодо складення документів відносно неналежної особи, та вказати про допущення порушень відповідними особами при заповненні товарно-транспортної накладної.
Відповідно до статті 1 Закону №2344-ІІІ, документи на вантаж - це документи, визначені відповідно до Митного кодексу України, законів України «Про транспортно-експедиторську діяльність», «Про транзит вантажів», інших актів законодавства, в тому числі міжнародних договорів України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, які необхідні для здійснення перевезення вантажу автомобільним транспортом.
Відповідно до абзацу 2 пункту 15 Порядку №1567 під час проведення рейдової перевірки (перевірки на дорозі) перевіряється виключно: наявність визначених статтями 39 і 48 Закону України «Про автомобільний транспорт» документів, на підставі яких здійснюються перевезення автомобільним транспортом.
Статтею 34 Закону №2344-ІІІ передбачено, що автомобільний перевізник повинен виконувати вимоги цього Закону та інших законодавчих і нормативно-правових актів України у сфері перевезення пасажирів та/чи вантажів.
Статтею 48 Закону №2344-ІІІ установлено перелік документів, на підставі яких виконуються вантажні перевезення.
За умовами частини першої статті 48 Закону №2344-III автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред'являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення.
Документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є:
для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством;
для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством.
Основні права та обов'язки водія транспортного засобу при перевезенні вантажу у внутрішньому сполученні визначені статтею 49 Закону №2344-ІІІ.
Так, за приписами частини другої указаної норми водій транспортного засобу зобов'язаний: мати при собі та передавати для перевірки уповноваженим на те посадовим особам документи, передбачені законодавством, для здійснення зазначених перевезень.
Наказом Міністерства розвитку громад та територій України №703 від 16.04.2025 затверджений Вичерпний перелік питань щодо дотримання вимог законодавства про автомобільний транспорт, який перевіряється під час проведення рейдової перевірки посадовими особами Державної служби України з безпеки на транспорті.
Розділом ІІ врегульовано перелік питань щодо вантажних перевезень, перевезень вантажів у внутрішньому сполученні.
Так, відповідно до пункту 1 розділу ІІ Переліку №703 перевіряється наявність та надання водієм для перевірки документів, на підставі яких виконується перевезення:
1) посвідчення водія відповідної категорії;
2) реєстраційні документи на транспортний засіб;
3) товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документом на вантаж;
4) протокол перевірки технічного стану транспортного засобу;
5) договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності;
6) для вантажних автомобілів з повною масою понад 3,5 тонни: картку водія або інформацію з діючого та повіреного тахографа (заповнені реєстраційні листки режиму праці та відпочинку водіїв - тахокарти у кількості, встановленій ЄУТР), або бланк підтвердження діяльності, або у разі обладнання транспортного засобу цифровим тахографом - роздруковану на паперовому носії інформацію про роботу та відпочинок водія (водіїв);
7) для вантажних автомобілів з повною масою до 3,5 тонн включно: індивідуальну контрольну книжку водія або копію графіка змінності водіїв, або картку водія, або інформацію з діючого та повіреного тахографа (заповнені реєстраційні листки режиму праці та відпочинку водіїв - тахокарти у кількості, встановленій ЄУТР), або у разі обладнання транспортного засобу цифровим тахографом - роздруковану на паперовому носії інформацію про роботу та відпочинок водія;
8) санітарна книжка водія (експедитора), зайнятого перевезенням харчових продуктів, із результатами медичного огляду;
9) у разі перевезення небезпечних вантажів: свідоцтво про допущення транспортних засобів до перевезення визначених небезпечних вантажів; свідоцтво про підготовку водіїв транспортних засобів, що перевозять небезпечні вантажі; письмова інструкція на випадок аварії або надзвичайної ситуації відповідно до Європейської Угоди про міжнародне дорожнє перевезення небезпечних вантажів, до якої Україна приєднана відповідно до Закону України від 02 березня 2000 року №1511-III «Про приєднання України до Європейської Угоди про міжнародне дорожнє перевезення небезпечних вантажів (ДОПНВ)».
Статтею 18 Закону №2344-III визначено, що з метою організації безпечної праці та ефективного контролю за роботою водіїв транспортних засобів автомобільні перевізники зобов'язані: організовувати роботу водіїв транспортних засобів, режими їх праці та відпочинку відповідно до вимог законодавства України; здійснювати заходи, спрямовані на забезпечення безпеки дорожнього руху; забезпечувати виконання вимог законодавства з питань охорони праці; здійснювати організацію та контроль за своєчасним проходженням водіями медичного огляду, забезпечувати їх санітарно-побутовими приміщеннями й обладнанням.
Контроль за роботою водіїв транспортних засобів має забезпечувати належне виконання покладених на них обов'язків і включає організацію перевірок режимів їх праці та відпочинку, а також виконання водіями транспортних засобів вимог цього Закону та законодавства про працю.
Положення щодо режимів праці та відпочинку водіїв транспортних засобів визначається законодавством.
Відповідно до Конвенції Міжнародної організації праці 1979 року №153 про тривалість робочого часу та періоди відпочинку на дорожньому транспорті, статті 18 Закону №2344-ІІІ та з метою організації безпечної праці та ефективного контролю за роботою водіїв колісних транспортних засобів Наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 07.06.2010 №340, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 14.09.2010 за №811/18106 затверджено Положення про робочий час і час відпочинку водіїв колісних транспортних засобів.
Згідно з пунктом 1.3 розділу I Положення №340 вимоги цього Положення поширюються на автомобільних перевізників та водіїв, які здійснюють внутрішні перевезення пасажирів чи/та вантажів колісними транспортними засобами (далі - ТЗ).
Відповідно до пунктів 6.1, 6.3 розділу VI Положення №340, автобуси, що використовуються для нерегулярних і регулярних спеціальних пасажирських перевезень, для регулярних пасажирських перевезень на міжміських автобусних маршрутах протяжністю понад 50 км, вантажні автомобілі з повною масою понад 3,5 тонн повинні бути обладнані діючими та повіреними тахографами.
Водій, що керує ТЗ, на автобусних маршрутах протяжністю до 50 км включно, вантажними автомобілями з повною масою до 3,5 тонн включно, веде індивідуальну контрольну книжку водія (додаток 3) або повинен мати копію графіка змінності водіїв, або використовувати діючий та повірений тахограф.
У разі тимчасової непрацездатності водія чи перебування його у відпустці, а також якщо водій не здійснював перевезення пасажирів чи/та вантажів, Перевізник може заповнювати бланк підтвердження діяльності (додаток 4). Водії зберігають бланк підтвердження діяльності протягом робочої зміни та 28 днів з дня її закінчення (пункт 6.4 розділу VI Положення №340).
Згідно з пунктом 7.1 розділу VII Положення №340, органи, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху проводять перевірку встановленого режиму праці та відпочинку водіїв відповідно до законодавства України.
Порядок використання тахографів встановлено Інструкцією з використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільному транспорті, затвердженого наказом Міністерства транспорту та зв'язку України №385 від 24.06.2010 (в редакції Наказу №532 від 21.03.2025).
У цій Інструкції терміни вживаються у такому значенні, зокрема:
аналоговий контрольний пристрій (тахограф) - тахограф, в якому використовується тахокарта;
картка - смарт-картка цифрового контрольного пристрою (тахографа) із вбудованою мікросхемою, призначеною для використання в цифровому контрольному пристрої, яка дозволяє ідентифікувати власника картки та дає можливість передавати і зберігати дані;
контрольний пристрій (тахограф) - обладнання, призначене для встановлення на транспортних засобах для відображення, реєстрації, друку, зберігання та виведення в автоматичному або напівавтоматичному режимі інформації про рух таких транспортних засобів (у тому числі їхню швидкість) та про певні періоди роботи та відпочинку їхніх водіїв;
смарт-тахограф - цифровий тахограф, який забезпечує реєстрацію місцезнаходження транспортного засобу в певних точках протягом щоденного періоду роботи водія, дистанційне виявлення можливих маніпуляцій або неправомірного використання тахографа та інтерфейс для взаємодії з інтелектуальними транспортними системами;
тахокарта - бланк, призначений для внесення й зберігання зареєстрованих даних, який вводять в аналоговий контрольний пристрій (тахограф) та на якому маркувальні пристрої останнього здійснюють безперервну реєстрацію інформації, що підлягає фіксуванню відповідно до положень ЄУТР.
Відповідно до пункту 3 розділу ІІІ Інструкції №385, водій транспортного засобу, обладнаного тахографом:
забезпечує правильну експлуатацію тахографа та управління режимами його роботи відповідно до інструкції виробника тахографа;
своєчасно встановлює, змінює і заповнює тахокарти та забезпечує їх належне зберігання;
використовує тахокарти (у разі використання аналогового тахографа) або у разі використання цифрового тахографа, у тому числі смарт-тахографа - особисту картку водія кожного дня, протягом якого керував транспортним засобом;
має при собі: заповнені тахокарти у кількості, що передбачена ЄУТР, або картку водія чи роздруківку даних роботи тахографа у разі обладнання транспортного засобу цифровим тахографом або смарт-тахографом;
у разі несправності або пошкодження тахографа інформує про це відповідну посадову особу автомобільного перевізника, з яким водій перебуває у трудових відносинах (для найманих водіїв);
у разі несправності або пошкодження тахографа, автомобільний перевізник повинен його відремонтувати в ПСТ до відправлення такого транспортного засобу в рейс.
Згідно з пунктом 7 розділу ІІІ Інструкції №385, автомобільні перевізники:
забезпечують водіїв, які відправляються в рейс, необхідною кількістю тахокарт або паперу для роздруківки даних, що відповідають типу тахографа;
зберігають інформацію, отриману за допомогою тахографа, кожного водія протягом 12 місяців з дати останнього запису, а протоколи перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу, свідоцтва про повірку - протягом одного року з дати закінчення строку їх дії;
аналізують інформацію щодо дотримання режимів праці та відпочинку водіїв, отриману за допомогою тахографа, а в разі виявлення порушень вживають заходів щодо недопущення та запобігання виникненню їх в подальшому.
А відповідно до пункту 8 розділу ІІІ Інструкції №385, автомобільні перевізники забезпечують належну експлуатацію тахографів та транспортних засобів та здійснюють періодичні інспекції, які включають перевірку:
правильності роботи тахографа та відповідності його типу згідно із законодавством (обов'язковість установлення тахографа певного типу - аналоговий або цифровий (у тому числі смарт-тахограф));
наявності та цілісності таблички тахографа та його пломб, а також маркування таблички та пломб тахографа знаком ПСТ, внесеним до Переліку;
дотримання вимог щодо періодичності проведення перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу, а також перевірки тахографа;
дотримання вимог щодо періодів роботи та відпочинку водіїв та їх відповідність параметрам руху, зареєстрованим тахографом;
наявності у водіїв транспортних засобів тахокарт у кількості, визначеній пунктом 3 цього розділу, або наявності та чинності картки для цифрового тахографа (у тому числі смарт-тахографа);
строків зберігання відповідної інформації, отриманої за допомогою тахографа, протоколів перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу та повірки тахографа.
В акті зафіксовано, що «перевезення вантажу виконувалися за відсутності на момент проведення перевірки роздруківки / тахокарти з повіреного та адаптованого пристрою тахографа щодо режимів роботи та відпочинку водія ОСОБА_1 за 21.11.2025».
Жодних заперечень щодо фіксації такого факту водій в акті не зауважував.
Сторона позивача, ні в позовній заяві, ні в додаткових поясненнях, обставини даного правопорушення нічим не спростовувала.
Абзацом 3 частини першої статті 60 Закону №2344-ІІІ передбачено, за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи, а саме, за перевезення пасажирів та вантажів за відсутності на момент проведення перевірки документів, визначених статтями 39 і 48 цього Закону, - штраф у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Аналіз вищенаведених норм права свідчить про те, що тахокарти, а також роздруківки даних роботи цифрового тахографа є документами, передбаченими законодавством України, на підставі яких виконуються пасажирські і вантажні перевезення автомобільним транспортом, та підпадають під інші документи, визначені законодавством, оформлення яких передбачено статтею 48 Закону № 2344-III.
Оскільки документів, передбачених статтею 48 Закону №2344-III, водій ТОВ «ТД Герасимчук» посадовим особам Укртрансбезпеки під час проведення перевірки не надав, а також не надано таких при розгляді справи, суд дійшов висновку про те, що позивачем порушено вимоги чинного законодавства та при цьому не наведено обґрунтованих підстав для скасування оскаржуваної постанови.
Відповідач, як суб'єкт владних повноважень, при прийнятті постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу, діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені законодавчими актами України, а вказана постанова відповідає критеріям правомірності, обґрунтованості та розсудливості, відповідно, підстави для її скасування відсутні.
З огляду на викладене, в задоволенні позовних вимог ТОВ «ТД Герасимчук» слід відмовити повністю.
Підстави для застосуванні положень статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України відсутні.
Керуючись статтями 241-246, 255, 257-262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
У задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «ТД Герасимчук» до Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправною та скасування постанови Управління державного нагляду (контролю) у Рівненській області про застосування адміністративно-господарського штрафу №073275 від 23.12.2025 відмовити повністю.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Повний текст рішення складений 27 березня 2026 року
Учасники справи:
Позивач - ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ТД ГЕРАСИМЧУК» (вул. Київська, 110Е, м.Рівне, Рівненський р-н, Рівненська обл., 33012, ЄДРПОУ/РНОКПП 45855709)
Відповідач - Державна служба України з безпеки на транспорті (проспект Перемоги,14, м.Київ,01135, ЄДРПОУ/РНОКПП 39816845)
Суддя Н.В. Друзенко