Справа № 495/150/26
Номер провадження 3/495/86/2026
26 березня 2026 рокум. Білгород-Дністровський
Суддя Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області Топалова А.Л., розглянувши матеріали, які надійшли від відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_1 » ІНФОРМАЦІЯ_2 про притягнення до адміністративної відповідальності за ч.2 ст. 204-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , тимчасово не працює,
09.01.2026 до Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_1 » ІНФОРМАЦІЯ_2 надійшов протокол про адміністративне правопорушення серії ПдРУ №000039Е від 02.01.2026 року з доданими до нього матеріалами відносно ОСОБА_1 за ч.2 ст. 204-1 Кодексу України про адміністративне правопорушення (далі КУпАП) з таким формулюванням: "02.01.2026 о 16:00 год. прикордонним нарядом «Прикордонний патруль» спільно з ПОРВ (з м.д.н.п. Старокозаче) та НПУ на напрямку Володимирівка (Україна) - Штефанешть (Республіка Молдова), прикордонного знаку №0638/04, на відстані 800 м. від державного кордону було виявлено гр. України ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , який спільно з гр. України ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 здійснив спробу незаконного перетину державного кордону з України в Республіку Молдова поза пунктами пропуску в пішому порядку групою осіб. Своїми діями порушив вимоги ст. 9,12 Закону України «Про Державний кордон України», чим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 204-1 КУпАП.
У судове засідання ОСОБА_1 не з'явився.
Представника ОСОБА_1 адвокат Галинський В.С. у судовому засіданні пояснив, що ОСОБА_1 03.01.2026 був мобілізований до лав Збройних Сил України, тому не може особисто брати участь у судовому засіданні, вину не визнає. Клопотав про закриття провадження у справі у зв'язку з відсутністю події та складу адміністративного правопорушення. Зазначив, що оскільки, на його думку, у матеріалах справи не міститься жодного доказу та взагалі не зазначено, які умисні дії були вчинені гр. ОСОБА_1 , які свідчать про спробу перетнути державний кордон України будь-яким способом поза пунктами пропуску, оскільки його було зупинено на шляху до с.Володимирівка. Викладена у протоколі фабула адміністративного правопорушення не відображає, в чому саме полягає суть вчиненого ОСОБА_1 правопорушення, не зазначено в чому саме полягають дії з кваліфікуючою ознакою "спроба незаконного перетинання", не наведено, які саме дії здійснював останній, протокол не містить жодних відомостей щодо дій, вчинених останнім, які б відповідали об'єктивній стороні правопорушення, передбаченого ст.204-1 КУпАП.
Долучив письмове пояснення ОСОБА_1 , який зазначив, що 02.01.2026 перевозив працівників, які працювали на винограднику ФГ "Діоса" з с.Дальнічен в с.Чистоводне. Серед них також був ОСОБА_2 . По дорозі, на околиці с.Володимирівка їх зупинили працівники поліції, з якими були працівники прикордонної служби, переіврили документи. Після цього його та ОСОБА_2 відвезли на заставу в с.Крутоярівка для складання протоколу за перебування у прикордонній смузі без військово-облікових документів, де він підписав пояснення, яке уважно не читав через відсутність окулярів, про те, що з правопорушенням згоден. Наміру перетинати кордон не мав.
До клопотання про закриття провадждення у справі адвокатом долучено письмові пояснення очевидців ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , які підтверджують пояснення ОСОБА_1 .
Будучи допитаним в якості свідка ОСОБА_5 у судовому засіданні пояснив, що він працює агрономом-виноградарем ПраТ "Вікторія" та 02.01.2026 перебував у відрядженні в с.Чистоводне, с.Дальничени Білгород-Дністровського району Одеської області, що пітверджуєтьсянаказом та посвідченням про відрядження, наданими до справи. ОСОБА_1 був водієм вантажного автомобіля, на якому вони з робітниками на виноградники ФГ "Діоса" та працювали на відстані 200м від Державного кордону України. Після чого, під час повернення додому, коли вони наблизились до с.Володимирівка, автомобіль зупинив наряд прикордонників та поліції. У працівників перевірили військово-облікові документи, після чого двох осіб призивного віку - ОСОБА_1 та ОСОБА_2 відвезли на заставу ніби-то для уточнення та оформлення документів. Жодної спроби перетину кордону ОСОБА_1 та ОСОБА_2 не здійснювалось.
Дослідивши матеріали справи та оцінивши наявні докази у їх сукупності, судом встановлено, що провадження по справі підлягає закриттю, виходячи з наступного.
Відповідно до положень ст. 1 КУпАП завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції, законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов'язків, відповідальності перед суспільством.
Згідно з положеннями ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу, впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.
Відповідно до вимог ст. 245 КУпАП завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
Відповідно до вимог ст. 280 КУпАП суд, при розгляді справи про адміністративне правопорушення, крім іншого, зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до вимог ст. 251, 252 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, свідків, а також іншими документами.
Частиною 2 статті 204-1 КУпАП передбачено відповідальність за перетинання або спроба перетинання державного кордону України будь-яким способом поза пунктами пропуску через державний кордон України або в пунктах пропуску через державний кордон України без відповідних документів або з використанням підробленого документа чи таких, що містять недостовірні відомості про особу, чи без дозволу відповідних органів влади.
Суд звертає увагу, що при складанні протоколу про адміністративне правопорушення працівником прикордонної служби не була розкрита об'єктивна сторона адміністративного правопорушення, інкримінованого ОСОБА_1 .
Як доказ вчинення правопорушення матеріали справи містять лише зазначений вище протокол про адміністративне правопорушення; рапорти; копію паспорту громадянина України. При цьому рапорт містить лише повтор фабули правопорушення, викладений у адмінпротоколі серії ПдРУ №000039Е від 02.01.2026 року, без жодної деталізації обставин.
Об'єктивна сторона правопорушення, передбаченого статтею 204-1 КУпАП, полягає у перетинанні або спробі перетинання державного кордону України будь-яким способом поза пунктами пропуску через державний кордон України або в пунктах пропуску через державний кордон України без відповідних документів або за документами, що містять недостовірні відомості про особу, чи без дозволу відповідних органів влади.
Перетинання державного кордону поза пунктами пропуску через державний кордон може означати, що особа перетнула державний кордон: поза місцем розташування пункту пропуску; поза місцем, визначеним у пункті пропуску для безпосереднього перетинання державного кордону; хоча і в зазначеному місці, але в час, коли пункт пропуску не функціонував.
Відповідно спроба перетнути кордон поза пунктами пропуску через державний кордон означає певні умисні дії особи спрямовані на те, щоб перетнути державний кордон: поза місцем розташування пункту пропуску; поза місцем, визначеним у пункті пропуску для безпосереднього перетинання державного кордону; хоча і в зазначеному місці, але в час, коли пункт пропуску не функціонував.
Однак, в матеріалах справи не міститься жодного належнго та допустимого доказу, що ОСОБА_1 спробував перетнути державний кордон України будь-яким способом поза пунктами пропуску.
Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 22.12.2010 року № 23-рп/2010 адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до неї ґрунтується на конституційних принципах і правових презумпціях, в тому числі, і закріпленої в статті 62 Конституції України презумпції невинуватості.
У своєму рішенні від 10 лютого 1995 року, у справі «Аллене де Рібемон проти Франції», ЄСПЛ зазначив, що сфера застосування принципу презумпції невинуватості значно ширше, ніж це передбачають: презумпція невинуватості обов'язкова не тільки для кримінального суду, який вирішує питання про обґрунтованість обвинувачення, а й для всіх інших суспільних відносин.
Виходячи зі змісту ст. 62 Конституції України, принцип презумпції невинуватості особи полягає в тому, що вина особи, яка притягається до відповідальності, має бути доведена належними доказами, а не ґрунтуватись на припущеннях, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Суд повинен обґрунтувати свої висновки лише доказами, які є достатньо переконливими, чітко сформульованими, тобто такими, які не залишають місце сумнівам, оскільки наявність останніх не узгоджується зі стандартом доведення «поза розумним сумнівом». Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до неї ґрунтуються на конституційному принципі: презумпції невинуватості (ст. 62 Конституції України).
Тягар доведення складу адміністративного правопорушення покладається на адміністративний орган, разом з тим, особа, яка притягається до відповідальності, звільняється від обов'язку доводити свою причетність до скоєння правопорушення.
Відповідно до принципу «поза розумним сумнівом» (п. 43 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Кобець проти України» від 14.02.2008 року), доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість обвинуваченого доведено поза розумним сумнівом.
Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях.
Сукупність вказаних обставин свідчить про відсутність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 204-1 КУпАП, так як обставини викладені в протоколі про адміністративне правопорушення в частині встановлення об'єктивної сторони не підтверджені належними і допустимими доказами, що виключає його адміністративну відповідальність за вказаною правовою кваліфікацією.
Адміністративні справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення штрафних санкцій має саме суб'єкт владних повноважень (п. 110 рішення ЄСПЛ у справі «Компанія «Вестберґа таксі Актіеболаґ» та Вуліч проти Швеції» (Vastberga taxi Aktiebolag and Vulic v. Sweden № 36985/97).
ЄСПЛ, серед іншого, зазначив, що «…суд не може відшуковувати докази на користь обвинувачення, оскільки це становитиме порушення права на захист (особа не може належним чином підготуватися до захисту) та принципу рівності сторін процесу (оскільки особа має захищатися від обвинувачення, яке підтримується не стороною обвинувачення, а фактично судом)» (справи «Малофєєв проти Росії», рішення від 30.05.2013 року та «Карелін проти Росії», заява № 926/08, рішення від 20.09.2016 року).
Відповідно до вимог ст. 245, 251, 252, 280 КУпАП суд зобов'язаний повно, всебічно та об'єктивно з'ясувати всі обставини справи, дослідити в судовому засіданні наявні у справі докази, дати їм належну правову оцінку і, в залежності від встановленого, прийняти мотивоване законне рішення.
Враховуючи, що в силу принципу презумпції невинуватості всі сумніви у винуватості особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь, суд приходить до висновку, що вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 204-1 КУпАП, не доведена належними, допустимими та достовірними доказами.
За таких обставин, провадження у адміністративній справі, стосовно ОСОБА_1 , підлягає закриттю на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП - у зв'язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 204-1 КУпАП.
Враховуючи вищевикладене та керуючись ст. 27, 33-35, 204-1, 221, 247 КУпАП, суд
Провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , закрити на підставі ст.247 ч. 1 п. 1 КУпАП у зв'язку із відсутністю події та складу адміністративного правопорушення.
Постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена до Одеського апеляційного суду через Білгород-Дністровський міськрайонний суд протягом десяти днів з дня винесення постанови.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.
Суддя Анна ТОПАЛОВА
суду.