Справа № 554/28/25 Номер провадження 33/814/108/26Головуючий у 1-й інстанції Лизенко А. В. Доповідач ап. інст. Корсун О. М.
26 березня 2026 року м. Полтава
Суддя Судової палати з розгляду кримінальних справ Полтавського апеляційного суду Корсун О.М., за участю секретаря судового засідання Пархоменко Ю.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою представника особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 - адвоката Бовдира С.І., на постанову Шевченківського районного суду м. Полтава від 30 червня 2025 року,
Цією постановою
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,
визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, і накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 1 000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 гривень, із позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 рік.
Стягнуто з ОСОБА_1 605 гривень 60 копійок судового збору.
За постановою місцевого суду ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні ним адміністративного правопорушення за таких обставин.
22 грудня 2024 року приблизно о 07 годині 36 хвилин ОСОБА_1 по вул. Європейській, 113 в м. Полтава в порушення вимог п.2.5 ПДР України керував транспортним засобом «RENAULT MASTER», н.з. НОМЕР_1 , з ознаками алкогольного сп'яніння у вигляді: запаху алкоголю з порожнини рота, почервоніння шкіри обличчя, вираженого тремтіння пальців рук, та відмовився від проходження у встановленому законодавством порядку огляду на стан названого сп'яніння на місці зупинки та в медичному закладі.
В апеляційній скарзі адвокат Бовдир С.І. просить скасувати постанову Шевченківського районного суду м. Полтава від 30 червня 2025 року та закрити провадженні у справі щодо ОСОБА_1 у зв'язку з відсутністю події та складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП. Свої вимоги мотивує тим, що суд першої інстанції: не врахував те, що є відсутнім факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом, матеріали справи не містять належних, допустимих, достовірних і достатніх доказів наявності в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП; вийшов за межі обставин, які ставились у вину ОСОБА_1 в протоколі, встановивши та визнавши ОСОБА_1 винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, яке мало місце 22 грудня 2024 року, при цьому, від осіб, уповноважених на складання протоколу про адміністративне правопорушення, уточнень чи клопотань не надходило; безпідставно відмовив у задоволенні клопотання про виклик свідків, поверхово дослідив докази по справі.
Особі, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , та його представнику - адвокату Бовдира С.І., було належним чином повідомлено про місце, дату, час судового засідання апеляційного суду, та вони заявили клопотання про здійснення апеляційного розгляду без їх участі.
Відповідно до ч.6 ст.294 КУпАП неявка в судове засідання особи, яка подала скаргу, інших осіб, які беруть участь у провадженні у справі про адміністративне правопорушення, не перешкоджає розгляду справи, крім випадків, коли є поважні причини неявки або в суду відсутня інформація про належне повідомлення цих осіб.
Суд апеляційної інстанції заслухав думку ОСОБА_1 та адвоката Бовдира С.І. в попередньому судовому засіданні на підтримку апеляційної скарги, допитав свідка ОСОБА_2 та поліцейського Рибалку Д.В., вивчив матеріали справи, проаналізував доводи апеляційної скарги та дійшов висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.
Статтею 294 КУпАП регламентовано, що судове рішення суду першої інстанції переглядається в межах доводів апеляційної скарги.
Виходячи з положень ст.252 КУпАП, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Згідно зі ст.245 КУпАП завданням судді при розгляді справ про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності із законом.
Відповідальність за ч.1 ст.130 КУпАП настає, зокрема, за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп'яніння.
Висновок місцевого суду про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП - відмови ним як особою, яка керувала транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп'яніння, відповідає фактичним обставинам справи, підтверджується наявними в матеріалах справи належними, допустимими, достовірними, а у своїй сукупності достатніми та взаємозв'язаними доказами, і є обґрунтованим.
Такий висновок об'єктивно підтверджуються даними відеозаписів, записаних на технічних носіях інформації, з яких установлено те, що 22 грудня 2024 року приблизно о 07 годині 35-36 хвилин із території стоянки виїхав водій автомобіля «RENAULT MASTER», н.з. НОМЕР_1 , проїхав певну відстань проїзною частиною та здійснив стоянку по вул. Європейській, 113 у м. Полтава. Після зупинки відбулося задимлення даного транспортного засобу, у зв'язку з чим, на це місце за викликом прибули працівники ДСНС та поліцейські, водій автомобіля «RENAULT MASTER», н.з. НОМЕР_1 , перебував на місці водія в цьому транспортному засобі з моменту керування транспортним засобом, здійснення зупинки та до прибуття поліції, і цим водієм був ОСОБА_1 , при цьому, за відсутності інших осіб у салоні даного транспортного засобу та поруч із ним. У подальшому ОСОБА_1 підходив до відчиненого капота автомобіля «RENAULT MASTER», н.з. НОМЕР_1 , цікавлячись станом транспортного засобу, зачиняв і відчиняв його, підтвердив те, що відбулося задимлення в автомобілі. Свідок (працівник стоянки) підтвердив те, що 21 грудня 2024 року о 18 годині 15 хвилин на територію стоянки заїжджав та 22 грудня 2024 року приблизно о 07 годині 35 хвилин із території стоянки виїжджав автомобіль «RENAULT MASTER», н.з. НОМЕР_1 , під керуванням особи, зареєстрованої у відповідному журналі як ОСОБА_3 . За продемонстрованою фотокарткою свідок (працівник стоянки) впізнав ОСОБА_1 за зовнішніми ознаками як особу, схожу на водія, який керував автомобілем «RENAULT MASTER», н.з. НОМЕР_1 , та виїжджав з території стоянки за вказаних вище обставин. Окрім того, сам ОСОБА_1 , вказуючи про те, що він не керував автомобілем, висував непослідовні й суперечливі версії, а саме спочатку зазначав, що він був пасажиром, але не знає хто керував автомобілем, як цей транспортний засіб потрапив на місце, де відбулося задимлення, та чи взагалі транспортним засобом хтось керував, і, в той же час, перебував саме на місці водія, далі вказував, що транспортним засобом приїхала його дружина, але дружина ОСОБА_1 , яка прибула на місце події, заперечила цей факт, вказавши, що не знає як ОСОБА_1 опинився в даному місці, оскільки вона була в лікарні. Саме на зазначених вище версіях наполягав ОСОБА_1 (заперечував факт керування автомобілем узагалі, навіть приїзд на місце, де відбулося задимлення), і жодним чином не вказував про те, що він спочатку приїхав на стоянку та вже потім вживав алкоголь. Також ОСОБА_1 повідомляв про те, що не має взагалі посвідчення водія, однак відповідно до довідки Відділу АП УПП у Полтавській області в нього наявне посвідчення водія серії НОМЕР_2 . На місці події поліцією з пояснень свідків та матеріалів відеозапису було встановлено, що до виїзду зі стоянки ОСОБА_1 мав ознаки алкогольного сп'яніння, затим на місці, де відбулося задимлення, «газував» (активно натискав на педаль газу з увімкненим двигугом), що узгоджується з відеозаписами з камер спостереження, відповідно до яких автомобіль «RENAULT MASTER», н.з. НОМЕР_1 , привертав увагу людей, які перебували на зупинці громадського транспорту, попереду й позаду даного транспортного засобу тривалий час з'являлись великі об'єми диму. Поліцейським було повідомлено ОСОБА_1 про виявлення в нього ознак алкогольного сп'яніння і сам ОСОБА_1 підтвердив факт попереднього вживання ним алкоголю. Разом з тим, ОСОБА_1 на неодноразові вимоги поліції відмовився від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння відповідно до встановленого порядку: як на місці зупинки з використанням спеціального технічного засобу, який здійснюється поліцейським, так і в медичному закладі. Водночас поліцейським було роз'яснено ОСОБА_1 те, що за вказані вище дії (відмова особи, яка керувала транспортним засобом, від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння в установленому порядку) передбачено адміністративну відповідальність за ч.1 ст.130 КУпАП (а.с.9-10).
Поліцейський ОСОБА_4 , який складав протокол про адміністративне правопорушення, в судовому засіданні апеляційної інстанції підтвердив те, що він прибував за викликом на лінію «102» про загорання автомобіля. Працівники ДСНС встановили те, що не мало місце загорання, а була особа, яка "газувала" транспортним засобом. У автомобілі «RENAULT MASTER», н.з. НОМЕР_1 , на водійському сидінні перебував ОСОБА_1 . На місці події з відеозаписів та показань свідків було встановлено те, що ОСОБА_1 керував автомобілем. ОСОБА_1 мав ознаки алкогольного сп'яніння та на відповідні вимоги відмовився від проходження огляду на стан названого сп'яніння. Дата й час керування ОСОБА_1 транспортним засобом зазначались на підставі відеоматеріалів.
Таким чином повідомлені поліцейським ОСОБА_4 у суді апеляційної інстанції обставини повністю відповідають даним відеофіксації.
Окрім того, ОСОБА_1 в судовому засіданні апеляційної інстанції підтвердив факт його відмови від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння на місці події та в медичному закладі.
Разом з тим, показання ОСОБА_1 про його невинуватість у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, те, що він не керував автомобілем «RENAULT MASTER», н.з. НОМЕР_1 , не був водієм перед висуванням йому вимог щодо проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння, а спав у даному транспортному засобі на пасажирському сидінні, та доводи апеляційної скарги про відсутність у справі факту керування ОСОБА_1 транспортним засобом, позбавлені підстав і є неспроможними, оскільки спростовуються даними наведених вище відеозаписів, які є засобами об'єктивного контролю та не викликають сумнівів у своїй достовірності.
Що стосується показань ОСОБА_2 , який, як він підтвердив у судовому засіданні апеляційного суду, працює з ОСОБА_1 декілька років і перебуває з ним у товариських відносинах, то вони не спростовують винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, оскільки по-перше, факт вчинення ОСОБА_1 цього правопорушення в повному обсязі підтверджено даними відеофіксації, по-друге, свідок ОСОБА_2 підтвердив лише те, що 22 грудня 2024 року о 07 годині 36 хвилин від був вдома, а ОСОБА_1 перебував на стоянці в автомобілі, й вони повинні були їхати на маршрут. 22 грудня 2024 року о 13 годині він прибув на місце, де його чекав ОСОБА_1 та була поліція, яка склала щодо ОСОБА_1 протокол. Тобто свідок ОСОБА_2 не був очевидцем обставин, які мали місце під час вчинення ОСОБА_1 вказаного вище адміністративного правопорушення.
Щодо посилань апелянта на нездійснення місцевим судом допиту свідків, то можливість реалізації прав, передбачених законодавством України, в тому числі на допит свідків, стороні особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, було надано під час провадження в суді апеляційної інстанції, якою вона й скористалися в повному обсязі в спосіб, який уважала за необхідне. У ході апеляційного провадження апеляційним судом за клопотанням адвоката було допитано як свідків ОСОБА_2 та поліцейського Рибалку Д.В. Від допиту ОСОБА_5 та ОСОБА_6 сторона особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, відмовилась. При цьому, обставини вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, та оформлення щодо нього матеріалів провадження в повному обсязі зафіксовано даними відеозаписів. Із урахуванням наведених вище обставини в їх сукупності, як наслідок, є відсутніми підстави для визнання обрунтованими доводів про існування неповноти судового розгляду в даній справі, яка би перешкодила встановленню істини в даній справі та перешкодила прийняттю правильного судового рішення.
Доводи апеляційної скарги про те, що місцевий суд вийшов за межі наведених у протоколі обставин, встановивши дату вчинення правопорушення, відмінну від тієї, яка зазначена в протоколі, є безпідставними. Суд апеляційної інстанції вважає, що в цьому разі зазначення в постанові дати вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення - 22 грудня 2024 року, аніж від тієї, що міститься в протоколі (який датований 22 грудня 2024 року) - 21 грудня 2024 року, відповідно до матеріалів провадження вказує на технічну описку в протоколі, яка не впливає на встановлені фактичні обставини, доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, правильність кваліфікації його дій за ч.1 ст.130 КУпАП, не свідчить про порушення судом першої інстанції меж судового розгляду, а тому не є істотним порушенням вимог процесуального закону, яке було би підставою для скасування судового рішення.
Отже, наведені вище докази безперечно доводять винуватість ОСОБА_1 у вчиненні ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, та об'єктивних обставин не довіряти їм немає. Підстав для висновку про недопустимість, недостовірність чи неналежність цих доказів не встановлено.
Таким чином, доводи апеляційної скарги, з яких ставиться питання про скасування оскаржуваної постанови й закриття провадження щодо ОСОБА_1 на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП, не знайшли свого підтвердження.
Як убачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 є водієм із посвідченням водія серії НОМЕР_2 , що підтверджується даними довідки Відділу АП УПП у Полтавській області (а.с.8).
Таким чином, із урахуванням положень ст.23, 33 КУпАП, суд першої інстанції правильно наклав на ОСОБА_1 за ч.1 ст.130 КУпАП стягнення у вигляді штрафу в розмірі 1 000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян із позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 рік відповідно до санкції ч.1 ст.130 КУпАП, яка є безальтернативною.
Отже, апеляційна скарга не підлягає задоволенню.
Керуючись ст.294 КУпАП, апеляційний суд,
Апеляційну скаргу представника особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 - адвоката Бовдира С.І., залишити без задоволення, а постанову Шевченківського районного суду м. Полтава від 30 червня 2025 року щодо ОСОБА_1 - без зміни.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню не підлягає.
Суддя Полтавського
апеляційного суду О.М. Корсун