печерський районний суд міста києва
Справа № 757/63784/25-к
17 лютого 2026 року м. Київ
Печерський районний суд міста Києва в складі:
слідчого судді - ОСОБА_1 ,
з участю секретаря судового засідання - ОСОБА_2 ,
прокурора - ОСОБА_3 ,
представника власника майна - ОСОБА_4 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві клопотання прокурора першого відділу управління процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення Департаменту нагляду за додержанням законів Національною поліцією України та органами, які ведуть боротьбу з організованою злочинністю, Офісу Генерального прокурора ОСОБА_3 про накладення арешту на тимчасово вилучене майно у кримінальному провадженні № 12025000000000212 від 21.01.2025,
Короткий виклад обставин клопотання
До слідчого судді надійшло клопотання сторони кримінального провадження про накладення арешту на майно, яке було вилучено в ході проведення обшуку 09.12.2025 автомобіля марки TOYOTA LAND CRUISER 200 д.н.з. НОМЕР_1 , vin НОМЕР_2 який знаходиться у користуванні ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , а саме: автомобіля марки TOYOTA LAND CRUISER 200 д.н.з. НОМЕР_1 , vin НОМЕР_2 , що перебуває у власності ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Метою накладення арешту вказано забезпечення збереження речових доказів та забезпечення спеціальної конфіскації.
Позиція сторін кримінального провадження
Під час розгляду клопотання прокурор ОСОБА_3 клопотання підтримав та просив його задовольнити.
Власник майна, ОСОБА_6 , в судове засіданні не прибув, будучи належно повідомленим про день, час та місце розгляду справи.
Представник ОСОБА_5 , адвокат ОСОБА_4 , під час судового засідання заперечував проти задоволення клопотання посилаючись на те, що власником автомобіля є ОСОБА_6 та фактично вказаним автомобілем користується охоронець ОСОБА_7 .
Прокурор ОСОБА_3 додатково зазначив, що фактична належність вказаного автомобіля ОСОБА_5 та користування ним вказаним автомобілем доведена долученими до матеріалів клопотання документами, в тому числі рапортами працівників поліції.
Правове обґрунтування
Процесуальні правовідносини регулюються главою 17 «Арешт майна» розділу ІІ «Заходи забезпечення кримінального провадження» КПК України.
Статтею 2 КПК України передбачено, що завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Відповідно до ч. 1 ст. 131 КПК України захід забезпечення кримінального провадження застосовується з метою досягнення дієвості цього провадження.
Одним із заходів забезпечення кримінального провадження є арешт майна (ч. 2 ст. 131 КПК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та (або) користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.
Згідно з ч. 1 ст. 170 КПК України завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, відчуження.
Відповідно до п. 1 ч. 2, ч. 3 ст. 170 КПК України арешт допускається з метою забезпечення збереження речових доказів. У такому випадку арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.
Згідно з ч. 1 ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Обставини, встановлені слідчим суддею
В обґрунтування клопотання вказано, що Офісом Генерального прокурора здійснюється нагляд за додержанням законів під час здійснення ГСУ НП України досудового розслідування у кримінальному провадженні № 12025000000000212 від 21.01.2025 за підозрою ОСОБА_5 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 255; ч. 3 ст. 27, ч. 4 ст. 28, ч. 4 ст. 190; ч. 3 ст. 27, ч. 4 ст. 28, ч. 5 ст. 190; ч. 2 ст. 15, ч. 3 ст. 27, ч. 4 ст. 28, ч. 4 ст. 190 КК України, ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 255; ч. 5 ст. 27, ч. 4 ст. 28, ч. 4 ст. 190; ч. 5 ст. 27, ч. 4 ст. 28, ч. 5 ст. 190; ч. 2 ст. 15, ч. 5 ст. 27, ч. 4 ст. 28, ч. 4 ст. 190 КК України, а також за фактами вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4, ч. 5 ст. 190, ч. 3 ст. 209 КК України.
Досудовим розслідуванням встановлено, що на території України діє злочинна організація, до складу якої входять громадяни України, Чеської Республіки, Литовської Республіки, Латвійської Республіки та інших країн, які здійснюють заволодіння коштами громадян Європейського Союзу шахрайським шляхом із використанням електронно-обчислювальної техніки методами «вішинг» та «спуфінг», а саме шляхом надання потерпілим неправдивої інформації про нібито несанкціонований доступ до їхніх банківських рахунків та необхідність тимчасового переказу коштів на інший «безпечний банківський рахунок» або у придбанні криптовалюти.
Зокрема, учасники злочинної організації здійснювали систематичні дзвінки до іноземних громадян під виглядом нібито представників правоохоронних органів та банківських установ, з метою переконання останніх про наявність начебто виявленої загрози викрадення коштів, що знаходяться на їх банківських рахунках чи нібито виявлення фактів спроби отримання від імені потерпілих кредитів у банківських установах. При цьому, використовуючи довіру потерпілих, одразу вказували останнім шляхи вирішення начебто існуючої загрози втрати коштів наступним чином:
- переконати потерпілого перевести кошти на вказаний зловмисниками нібито «безпечний» банківський рахунок, придбання біткоїнів, тощо;
- за допомогою програмного забезпечення віддаленого доступу до комп'ютерних пристроїв, яке потерпілий, на вимогу злочинця мав встановити на своєму пристрої, особисто здійснити переказ коштів на заздалегідь підготовлений рахунок (криптогаманець), отримавши від потерпілого реквізити банківської картки, термін її дії та CVV-код;
- пропонували потерпілому зняти готівку у найближчому відділенні банку (банкоматі) та передати її третій особі, яка начебто є представником служби безпеки іноземного банку з метою доставки її до безпечного місця.
На даний час встановлено, що учасники злочинної організації у вищевказаний протиправний спосіб здійснили заволодіння коштами 31 громадян Чеської Республіки, 13 громадян Латвійської Республіки та 3 громадян Литовської Республіки, в результаті чого останнім завдано збитку на загальну понад 50 000 000 грн.
Під час досудового розслідування встановлено, що до вчинення даного кримінального правопорушення причетний ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який виконував роль «організатора».
09.12.2025 на підставі ухвали Печерського районного суду м. Києва проведено обшук автомобіля TOYOTA LAND CRUISER 200 д.н.з. НОМЕР_1 , vin НОМЕР_2 , що перебуває у власності ОСОБА_6 та користуванні ОСОБА_5 , під час якого виявлено та вилучено наступне майно: автомобіль TOYOTA LAND CRUISER 200 д.н.з. НОМЕР_1 , vin НОМЕР_2 .
На думку органу досудового розслідування, вилучений під час обшуку 09.12.2025 автомобіль TOYOTA LAND CRUISER 200 д.н.з. НОМЕР_1 , vin НОМЕР_2 , придбаний за кошти, отримані злочинним шляхом, а право власності зареєстровано за ОСОБА_6 з метою уникнення від кримінальної відповідальності та приховування майна, здобутого злочинним шляхом.
Постановою слідчого від 11.12.2025 вилучене майно визнано речовим доказом у кримінальному провадженні.
09.12.2025 слідчим складено та в порядку ст. 135, 278 КПК України вручено ОСОБА_5 повідомлення про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 255, ч. 3 ст. 27 ч. 4 ст. 28 ч. 4 ст. 190, ч. 3 ст. 27 ч. 4 ст. 28 ч. 5 ст. 190, ч. 2 ст. 15 ч. 3 ст. 27 ч. 4 ст. 28 ч. 4 ст. 190 КК України.
15.12.2025 постановою слідчого оголошено підозрюваного ОСОБА_5 в розшук.
Клопотання про арешт тимчасово вилученого майна направлено до суду 11.12.2025.
Мотиви слідчого судді
При вирішенні питання про арешт майна, яке має значення для виконання завдань кримінального провадження, слідчий суддя, суд повинен враховувати: (1) правову підставу для арешту майна; (2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини 2 статті 170 КПК); (3) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини 2 статті 170 КПК); (4) можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини 2 статті 170 КПК); (5) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини 2 статті 170 КПК); (6) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; (7) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб (частина 2 статті 173 КПК).
Норма-дефініція речових доказів (стаття 98 КПК) щодо критеріїв (умов) визнання матеріальних об'єктів речовими доказами (були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин) з одного боку дійсно, сформульована в категоричній формі, і вказані умови мають бути дотримані для визнання тих чи інших речей речовими доказами. У той же час, слід зважати на стадію кримінального провадження.
Так, на стадії досудового розслідування не всі обставини, що підлягають з'ясуванню у кримінальному провадженні, можуть бути достовірно встановлені одразу ж, оскільки розслідування - це процес пізнання обставин подій минулого, пов'язаний з пошуком, виявленням та фіксацією відповідних слідів злочинного діяння.
Системний аналіз норм КПК та практики ЄСПЛ дозволяє дійти висновку, що КПК оперує поняттями, які відповідають декільком різним стандартам доказування (переконання) - стандарт «обґрунтованої підозри», переконання (доведення) «поза розумним сумнівом» та стандарти «достатніх підстав (доказів)» тощо. Стандарти «достатніх підстав (доказів)» використовуються в широкому колі різноманітних ситуацій, що виникають в ході кримінального провадження, тому вони не є сталими, а залежать від конкретної ситуації, цілі прийняття тих чи інших рішень (вчинення дій) та їх правових наслідків. При цьому, вони застосовуються як для прийняття процесуальних рішень слідчими суддями (судом) (статті 157, 163, частина 5 статті 234, 260 та інші статті КПК), так і слідчими, прокурорами (статті 134, 271, 276 КПК та інші).
З огляду на вимоги ч. 3 статті 170 КПК арешт майна на підставі п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК (тобто з метою забезпечення збереження речових доказів) передбачає дотримання стандарту «достатніх підстав» вважати, що майно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 КПК.
Відповідно до ч. 4. ст. 170 КПК України арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або третьої особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно підлягатиме спеціальній конфіскації у випадках, передбачених Кримінальним кодексом України.
Арешт накладається на майно третьої особи, якщо вона набула його безоплатно або за вищу або нижчу ринкової вартості і знала чи повинна була знати, що таке майно одержане внаслідок вчинення злочину та/або є доходами від такого майна.
Відповідно до ч. 1 ст. 64-2 КПК України, - третьою особою, щодо майна якої вирішується питання про арешт, може бути будь-яка фізична або юридична особи.
Стандарт «достатніх підстав (доказів)» для цілей арешту з метою забезпечення збереження речових доказів передбачає наявність доказів, які об'єктивно зв'язують певну річ з кримінальним правопорушенням (демонструють можливу приналежність до його вчинення в якості знаряддя або матеріального об'єкту, що містить певне відображення або інформацію про злочин), тобто наділяють її саму можливістю виконувати функцію доказу у кримінальному провадженні, і вони є достатніми, щоб виправдати її тимчасове обтяження у вигляді арешту для можливого використання в процесі доказування стороною обвинувачення у подальшому.
У судовому засіданні представник підозрюваного ОСОБА_5 , адвокат ОСОБА_4 , заперечував факт користування ОСОБА_5 даним авто. Вказував, що авто було вилучено поруч з домоволодінням, що за адресою: адресою: АДРЕСА_1 , і що ним користувався охоронець ОСОБА_7 , який здійснює догляд за будинком і який саме надав ключ від авто. Проте, кому належить будинок, і хто найняв ОСОБА_7 як охоронця для догляду за будинком, йому невідомо. Указував, що накладенням арешту будуть порушені права власника майна ОСОБА_6 , однак повноваження діяти в його інтересах суду не надав. При цьому визнав, що у разі накладення арешту на автомобіль, до якого, з його слів, ОСОБА_5 не має жодного стосунку, то права ОСОБА_5 не будуть порушеними.
Натомість, протоколами нсрд від 02.09.2025 підтверджено, що місцем фактичного проживання підозрюваного ОСОБА_5 є будинок, що за адресою: АДРЕСА_1 , де останній проживав разом зі своєю співмешканкою, ОСОБА_18 , та її сестрою, ОСОБА_19 , яка наразі продовжує в ньому проживати. Авто було вилучено саме біля цього будинку, а не сусідніх.
На думку органу досудового розслідування, вилучений під час обшуку 09.12.2025 TOYOTA LAND CRUISER 200 д.н.з. НОМЕР_1 , vin НОМЕР_2 , придбаний за кошти, отримані ОСОБА_5 злочинним шляхом, а право власності зареєстровано за ОСОБА_6 з метою уникнення від кримінальної відповідальності та приховування майна, здобутого злочинним шляхом.
Слідчий суддя звертає увагу, що досудове розслідування у кримінальному провадженні здійснюється також за фактами вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4, ч. 5 ст. 190, ч. 3 ст. 209 КК України.
За ст. 209 КК України злочином визнається набуття, володіння, використання, розпорядження майном, щодо якого фактичні обставини свідчать про його одержання злочинним шляхом, у тому числі здійснення фінансової операції, вчинення правочину з таким майном, або переміщення, зміна форми (перетворення) такого майна, або вчинення дій, спрямованих на приховування, маскування походження такого майна або володіння ним, права на таке майно, джерела його походження, місцезнаходження, якщо ці діяння вчинені особою, яка знала або повинна була знати, що таке майно прямо чи опосередковано, повністю чи частково одержано злочинним шляхом.
Власник майна, ОСОБА_6 , у судове засідання не прибув, докз яких причин авто, що зареєстроване на нього, знаходиться за місцем проживання ОСОБА_5 та чому ключі від авто перебувають у користуванні охоронця ОСОБА_7 , не надав.
На сьогоднішній день органом досудового розслідування не встановлена особа, яка найняла як охоронця ОСОБА_7 для догляду за будинком та передала йому в користування дане авто.
Тому, ураховуючи, що автомобіль був вилучений за місцем фактичного проживання ОСОБА_5 , який обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 255; ч. 5 ст. 27, ч. 4 ст. 28, ч. 4 ст. 190; ч. 5 ст. 27, ч. 4 ст. 28, ч. 5 ст. 190; ч. 2 ст. 15, ч. 5 ст. 27, ч. 4 ст. 28, ч. 4 ст. 190 КК України, безпосередньо біля будинку, де проживає підозрюваний, а не в іншому місці, а ключі від автомобіля перебували у користуванні особи (охоронця), яка пов'язана з цим домоволодінням, орган досудового розслідування розцінює авто саме як можливий доказ легалізації, тобто, в тому числі орган досудового розслідування намагається довести ст. 209 КК України, тому втрата цього доказу вочевидь ускладнить досудове розслідування.
Наведене у сукупності свідчить про наявність у вилученого автомобіля ознак речових доказів, передбачених ст. 98 КПК України.
На даній стадії досудового розслідування не всі обставини, що підлягають з'ясуванню у кримінальному провадженні, можуть бути достовірно встановлені одразу ж, оскільки розслідування та дослідження доказів - це процес пізнання обставин подій минулого, пов'язаний з пошуком, виявленням та фіксацією відповідних слідів злочинного діяння.
Згідно з практикою ЄСПЛ, який, проаналізувавши питання пропорційності втручання в право на мирне володіння майном, дійшов висновку, що ст.1 Протоколу №1 до Конвенції передбачає втручання в право мирного володіння майном за умови існування розумного взаємозв'язку пропорційності між використаними засобами, якими обмежується право, та ціллю заради досягнення якої застосовуються такі засоби (п. 203 рішення ЄСПЛ від 05.03.2019 у справі «Узан та інші проти Туреччини»/Uzan and others v. Turkey, заяви №19620/05, 41487/05, 17613/08, 19316/08).
Тобто, обмежити особу в праві мирно володіти майном можна не просто, коли існує необхідність здійснення такого втручання в її право з метою виконання завдань кримінального провадження, а виключно, якщо виконати завдання кримінального провадження в інший спосіб, аніж через застосування такого обмеження, за наявних обставин неможливо.
Ураховуючи, що предметом досудового розслідування є ймовірне заволодіння шляхом обману коштами іноземних громадян, учасники злочинної організації здійснюють їх розподіл, після чого, отримавши можливість розпорядження ними, вчиняють дії, спрямовані на приховування та маскування їх походження, а дане авто було вилучено за місцем проживання підозрюваного ОСОБА_5 , який раніше був засуджений 05.12.2029 вироком Дарницького районного суду м. Києва у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 255, ч. 4 та ч. 5 ст. 27, ч. 3 ст. 307, ч. 2 ст. 209 КК України, даний транспортний засіб відповідає ознакам речового доказу, а тому підлягає арешту з метою збереження речових доказів шляхом заборони відчуження та розпорядження.
При цьому, слідчий суддя відмовляє в частину користування даним майном. Такий спосіб арешту майна є найменш обтяжливий та не призведе до негативних наслідків, які суттєво позначаються на інтересах інших осіб та власника.
Такий запобіжний захід, на думку слідчого судді, на даній стадії кримінального провадження, коли тривають слідчі дії і не всі обставини можуть бути встановлені відразу, унеможливить відчуження автомобіля на користь добросовісного набувача та забезпечить баланс між необхідністю досягнення цілей й завдань кримінального провадження та правом власника та третіх осіб щодо користування транспортним засобом.
Крім того, арешт майна є тимчасовим заходом і не позбавляє права власності остаточно, застосовується виключно в інтересах кримінального провадження, є пропорційним з огляду на тяжкість інкримінованих злочинів, розмір можливих незаконних доходів та суспільний і міжнародний інтерес у розслідуванні. Також, власник майна у подальшому не позбавлений права звернутися до суду з клопотанням про скасування арешту у разі, коли в подальшому у застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.
На підставі викладеного вище, керуючись ст. 131, 132, 170-173, 309 КПК України, слідчий суддя
Клопотання - задовольнити частково.
Накласти арешт у кримінальному провадженні № 12025000000000212 від 21.01.2025 на майно, яке було вилучено 19.12.2025 в ході проведення обшуку автомобіля TOYOTA LAND CRUISER 200 д.н.з. НОМЕР_1 , vin НОМЕР_2 , а саме:
-автомобіль TOYOTA LAND CRUISER 200, д.н.з. НОМЕР_1 , vin НОМЕР_2 , який перебуває у власності ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , шляхом заборони відчуження та розпорядження транспортним засобом.
Ухвала підлягає негайному виконанню.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Роз'яснити сторонам кримінального провадження, що підозрюваний, захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково, арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування за їх клопотанням, якщо вони доведуть, що в подальшому в застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.
Повний текст ухвали складено та проголошено 24.02.2026 о 16:15.
Слідчий суддя ОСОБА_20