ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА
справа № 753/2712/26
провадження № 3/753/1425/26
"19" березня 2026 р. Дарницький районний суд міста Києва у складі:
головуючий суддя Бондаренко М.С.,
секретар судового засідання Струсевич К.О.,
учасники судового провадження:
прокурор Мигаль А.В.,
адвокат Александров Д.О.,
розглянувши матеріали про притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,
встановив:
До Дарницького районного суду м. Києва 11 лютого 2026 року надійшов протокол про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення від 24 січня 2026 року серії ЕПР1 № 574258, водій ОСОБА_1 24 січня 2026 року, о 11 год. 45 хв., у м. Києві, на вул. Бориспільське шосе, керував транспортним засобом «Volkswagen», державний номерний знак НОМЕР_1 , із ознаками алкогольного сп'яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, порушення координації рухів та мови. Від проходження огляду на місці зупинки за допомогою тесту «Драгер» або у лікаря нарколога водій ОСОБА_1 відмовився на бодікамеру поліцейських. Своїми діями ОСОБА_1 порушив вимоги п. 2.5 Правил дорожнього руху, тим самим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП.
У судовому засіданні брала участь прокурор Дарницької окружної прокуратури м. Києва Мигаль А.В., яка вважала долучені матеріали достатніми для притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Адвокат Александров Д.О., який діяв в інтересах ОСОБА_1 , оголосив у судовому засіданні клопотання, в якому просив закрити провадження у справі у зв'язку з відсутністю події та складу адміністративного правопорушення, посилаючись на те, що матеріали справи не містять належних, допустимих і достатніх доказів того, що ОСОБА_1 керував транспортним засобом у момент його зупинки працівниками поліції. На обґрунтування зазначеного вказував, що з наданого відеозапису з нагрудних камер поліцейських не вбачається факту керування транспортним засобом ОСОБА_1 , а зафіксовані епізоди стосуються вже подальшого спілкування після зупинки автомобіля. При цьому сам ОСОБА_1 від початку заперечував факт керування, зазначаючи, що за кермом перебував інший водій, а працівниками поліції не було зібрано жодних доказів на підтвердження протилежного. Крім того, звертав увагу, що матеріали справи містять суперечності щодо обставин події та не підтверджують факту відмови ОСОБА_1 від проходження огляду у встановленому законом порядку, а сам він, навпаки висловлював готовність пройти медичний огляд у закладі охорони здоров'я. Все викладене, на переконання адвоката Александрова Д.О., вказує про відсутність доказів як факту керування, так і факту відмови від огляду, що виключає можливість притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності.
Сам ОСОБА_1 у судове засідання 19 березня 2026 року не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, водночас подав до суду письмові пояснення у яких зазначив, що не погоджується із складеним стосовно нього протоколом за ч. 1 ст. 130 КУпАП. Він у поясненнях вказав, що працівниками поліції не було зафіксовано факту його керування транспортним засобом, адже керував автомобілем його син. Одночасно ОСОБА_1 і зазначав, що він не відмовлявся від проходження огляду на стан сп'яніння у встановленому законом порядку, а лише заперечував проти проведення огляду на місці зупинки за допомогою спеціального технічного засобу, натомість висловлював готовність пройти відповідний огляд у закладі охорони здоров'я.
Також у поясненнях він зазначив, що його позиція під час спілкування з працівниками поліції була послідовною, однак останні проігнорували його волевиявлення щодо проходження огляду в медичному закладі та безпідставно склали протокол про адміністративне правопорушення.
Суддя, перевіривши матеріали справи про адміністративні правопорушення, заслухавши думку прокурора та адвоката, дійшла таких висновків.
Положеннями ст. 251 КУпАП передбачено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Ці дані встановлюються, зокрема, протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, речовими доказами, іншими документами тощо.
На підтвердження того, що ОСОБА_1 вчинив адміністративне правопорушення, суду надано: протокол про адміністративне правопорушення від 24 січня 2026 року серії ЕПР1 № 574258, складений стосовно ОСОБА_1 ; направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів; водійське посвідчення ОСОБА_1 ; реєстраційна картка транспортного засобу «Volkswagen», державний номерний знак НОМЕР_1 ; відеозаписи з бодікамер з місця події № 473526, 472252, 472390, 472255.
Частиною першою статті 130 КУпАП передбачена відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Отже, відповідальність за вказаною статтею настає не лише за керування транспортним засобом у стані сп'яніння, а так само і за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідного огляду. Тобто, факт відмови водія від проходження огляду на стан наркотичного сп'яніння сам по собі утворює склад правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Відповідно до пункту 2.5 Правил дорожнього руху водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Процедура виявлення у водіїв ознак алкогольного сп'яніння та проведення огляду водіїв на стан алкогольного сп'яніння визначена ст. 266 КУпАП, Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, Порядком направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення у водіїв стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
У п. 2 Розділу І Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої спільним наказом Міністерства внутрішніх справ України та Міністерства охорони здоров'я України №1452/735 від 09 листопада 2015 року, огляду на стан сп'яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп'яніння згідно з ознаками такого стану.
Огляд на стан сп'яніння проводиться: поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом; лікарем закладу охорони здоров'я (у сільській місцевості за відсутності лікаря-фельдшером фельдшерсько-акушерського пункту, який пройшов спеціальну підготовку) (п. 6 Інструкції).
У разі відмови водія транспортного засобу від проходження огляду на стан сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу або його незгоди з результатами огляду, проведеного поліцейським, такий огляд проводиться в найближчому закладі охорони здоров'я, якому надано право на його проведення відповідно до статті 266 Кодексу України про адміністративні правопорушення (п. 7 Інструкції).
Суддею перевірено заперечення висловлені щодо порушень з боку працівників поліції при складанні матеріалів про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 та не встановлено таких при його оформленні.
Також суддя дослідила відеозаписи із нагрудної камери працівника поліції, події мали наступну послідовність.
Із відеозапису з бодікамери № 473526 вбачається, що запис розпочинається у ту мить, коли ОСОБА_1 , перебуваючи біля водійських дверей транспортного засобу, сперечається з працівниками поліції щодо пред'явлення документів, не заперечуючи факту керування.
При цьому будь-які інші особи, у тому числі його син, поруч із ним на цей момент відсутні.
З відеозапису з бодікамери № 472252 встановлено, що на початку фіксації, коли працівники поліції запропонували ОСОБА_1 пройти огляд на стан сп'яніння із використанням приладу «Драгер», останній у категоричній формі відмовився від проходження огляду на місці, водночас висловивши бажання пройти його у закладі охорони здоров'я.
Як вбачається з цього ж відеозапису, приблизно на 09 хв 30 с. після складання стосовно ОСОБА_1 адміністративних матеріалів за порушення правил користування ременем безпеки, працівники поліції висловили готовність супроводити його до закладу охорони здоров'я для проходження огляду.
Однак, ОСОБА_1 своєю поведінкою демонстрував небажання їхати до медичного закладу та намагався уникнути подальшого спілкування з працівниками поліції, у тому числі ховався до автомобіля сина, який приїхав на місце події.
Крім того, на 12 хвилині зазначеного відеозапису працівники поліції роз'яснили ОСОБА_1 правові наслідки відмови від проходження огляду, а саме можливість складання стосовно нього протоколу за ч. 1 ст. 130 КУпАП, однак останній продовжував наполягати на тому, що транспортним засобом не керував, фактично ухиляючись від проходження огляду у медичному закладі.
Таким чином, досліджені відеозаписи підтверджують, що ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом «Volkswagen», державний номерний знак НОМЕР_1 , після його зупинки працівниками поліції, які виявили у нього ознаки алкогольного сп'яніння, відмовився від проходження огляду на стан сп'яніння як із використанням спеціального технічного засобу на місці зупинки, так і в подальшому у закладі охорони здоров'я, що є порушенням вимог п. 2.5 ПДР України та тягне за собою відповідальність, передбачену ч. 1 ст. 130 КУпАП.
З приводу доводів ОСОБА_1 та його адвоката про те, що він не керував транспортним засобом, суддя зазначає, що вони спростовуються дослідженими відеозаписами.
Так, з відеозапису з бодікамери № 472252 вбачається, що на 03 хвилині ОСОБА_1 вступає у тривалу суперечку з працівниками поліції щодо обставин та точного часу його зупинки, а також на 05 хв 30 сек продовжує відповідну поведінку, що узгоджується з його перебуванням саме у статусі водія.
Також суддя відхиляє твердження ОСОБА_1 про те, що транспортним засобом керував його син, оскільки такі доводи не знаходять свого підтвердження у матеріалах справи.
Із тих же відеозаписів вбачається, що син ОСОБА_1 прибув на місце події вже після зупинки транспортного засобу працівниками поліції.
При цьому протягом всього часу фіксації сам син ОСОБА_1 жодного разу не заявляв, що саме він керував автомобілем, що додатково спростовує версію останнього.
З огляду на те, що у справі зібрано достатньо доказів, суд вважає підтвердженим те, що ОСОБА_1 вчинено адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП, та є всі підстави для притягнення його до адміністративної відповідальності і накладення на нього стягнення в межах санкції ч. 1 ст. 130 КУпАП.
При накладенні адміністративного стягнення на ОСОБА_1 з урахуванням характеру вчиненого правопорушення, особи порушника, ступеню його вини, обставин, які пом'якшують та обтяжують його відповідальність, вважаю, що стягнення у виді штрафу в розмірі, що передбачено цією санкцією, із позбавленням права керувати транспортними засобами, відповідає вимогам ст.ст. 23, 33 КУпАП і є домірним вчиненому.
Накладення такого стягнення відповідає принципу співвідношення між тяжкістю вчиненого адміністративного правопорушення та заходом державного примусу.
Положеннями ст. 40-1 КУпАП передбачено, що у провадженні по справі про адміністративне правопорушення у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення сплачується судовий збір особою, на яку накладено таке стягнення. Розмір і порядок сплати судового збору встановлюється законом.
Відповідно до ч. 5 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» у разі ухвалення судом постанови про накладення адміністративного стягнення ставка судового збору встановлюється у розмірі 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Вичерпний перелік осіб, які звільняються від сплати судового збору, міститься у ст. 5 вказаного Закону.
У розпорядженні суду відсутні документи, які б свідчили про те, що ОСОБА_1 відноситься до осіб, які підлягають звільненню від сплати судового збору, а відтак, з нього слід стягнути судовий збір за ухвалення постанови про накладення адміністративного стягнення.
З урахуванням викладеного та керуючись ч. 1 ст. 130, статтями 23, 33, 40-1, 251, 252, 280, 283-285, 294 КУпАП, ч. 5 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», суддя,
ухвалила:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , визнати винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та накласти на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 грн, із позбавленням права керувати транспортними засобами на строк один рік.
Відповідно до ч. 2 ст. 308 КУпАП у разі несплати штрафу протягом 15 днів з дня винесення постанови у порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення з ОСОБА_1 підлягає стягненню подвійний розмір штрафу у сумі 34 000 грн.
Стягнути з ОСОБА_1 судовий збір за винесення постанови про накладення адміністративного стягнення у розмірі 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 665,60 грн.
Постанова може бути оскаржена протягом десяти днів з дня її винесення.
Апеляційна скарга подається до Київського апеляційного суду через Дарницький районний суд міста Києва.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.
Постанова може бути пред'явлена до виконання протягом трьох місяців з наступного дня після набрання нею законної сили.
Суддя Марина БОНДАРЕНКО