26 березня 2026 року м. Рівне№460/23705/25
Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Дудар О.М., за участю сторін та інших осіб, які беруть участь у справі:
позивача: представник Троянчук Д.М.,
відповідача: представник Довгалюк І.Л.,
розглянувши у підготовчому засіданні процесуальне питання, пов'язане з розглядом адміністративної справи за позовом
фізичної особи-підприємця ОСОБА_1
доГоловного управління ДПС у Рівненській області
про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі - ФОП ОСОБА_1 , позивач ) звернувся з позовом до Головного управління ДПС у Рівненській області (далі - відповідач) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.
Позивач просив суд:
- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Рівненській області №15588/1700240523 від 01.09.2025, податкове повідомлення-рішення №15592/1700240523 від 01.09.2025, вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-155941700240523 від 01.09.2025, рішення №15596/1700240523 від 01.09.2025 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом або платником своєчасно ненарахованого єдиного внеску, податкове повідомлення-рішення №15584/1700240523 від 01.09.2025, податкове повідомлення-рішення №15587/1700240523 від 01.09.2025, податкове повідомлення-рішення №15589/1700240523 від 01.09.2025.
Справа розглядається за правилами загального позовного провадження.
Позивачем подано заяву про зміну предмета позову, згідно з якою позивач просить суд визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення №15588/1700240523 від 01.09.2025, податкове повідомлення-рішення №15592/1700240523 від 01.09.2025, вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-155941700240523 від 01.09.2025, рішення №20962/1700240523 від 26.11.2025 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом або платником своєчасно ненарахованого єдиного внеску, податкове повідомлення-рішення №15584/1700240523 від 01.09.2025, податкове повідомлення-рішення №15587/1700240523 від 01.09.2025, податкове повідомлення-рішення №15589/1700240523 від 01.09.2025.
У підготовчому засіданні 19.03.2026 представник позивача пояснив суду, що потреба у зміні предмета позову виникла у зв'язку з тим, що рішенням ДПС України від 24.11.2025 №33630/6/99-00-06-02-01-06 про результати розгляду скарги було відкликано рішення відповідача від 01.09.2025 №15596/1700240523 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом або платником своєчасно ненарахованого єдиного внеску. Проте, нове рішення від 26.11.2025 №20962/1700240523 було отримано позивачем лише 17.03.2026 разом з відзивом на позовну заяву.
Представник відповідача у підготовчому засіданні 19.03.2026 зауважила, що позивач пропустив строк звернення до суду із позовною вимогою про визнання протиправним та скасування від 01.09.2025 №15596/1700240523 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом або платником своєчасно ненарахованого єдиного внеску.
Ухвалою від 19.03.2026 суд після відкриття провадження залишив без руху позовну заяву ФОП ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Рівненській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень в частині позовних вимог про визнання протиправним та скасування рішення від 26.11.2025 №20962/1700240523 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом або платником своєчасно ненарахованого єдиного внеску, запропонував позивачу у встановлений строк усунути недоліки позовної заяви шляхом подання суду заяви про поновлення строку звернення до суду із зазначенням підстав для поновлення строку та доказів на їх обґрунтування.
Позивач у встановлений судом строк подав заяву про поновлення строку звернення до суду, вказавши, що нове рішення від 26.11.2025 №20962/1700240523 за результатами розгляду скарги ним було отримано 17.03.2026 одночасно з відзивом на позовну заяву. Зокрема, згідно з долученої відповідачем до відзиву копії конверту вбачається, що таке рішення було направлено за адресою: АДРЕСА_1 . Водночас, зареєстрованою адресою місцезнаходження позивача є така: АДРЕСА_2 . У зв'язку з неправильно вказаною адресою позивач не отримав поштове відправлення від відповідача та не міг вчасно оскаржити рішення від 26.11.2025 №20962/1700240523.
У підготовчому засіданні 26.03.2026 представник позивача підтримав подану заяву та пояснив суду, що факт надсилання відповідачем рішення від 26.11.2025 №20962/1700240523 не підтверджує факт його отримання позивачем. Просив суд визнати поважними причини пропуску та поновити ФОП ОСОБА_1 строк звернення до суду з позовом в частині визнання протиправним та скасування рішення від 26.11.2025 №20962/1700240523 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним податковим органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску.
Представник відповідача у підготовчому засіданні 26.03.2026 заперечила проти поновлення позивачу строку звернення до адміністративного суду. Пояснила суду, що копію рішення від 26.11.2025 №20962/1700240523 було надіслано ФОП ОСОБА_1 рекомендованим листом з повідомленням про вручення за актуальною податковою адресою: АДРЕСА_3 . Рекомендований лист з повідомленням про вручення повернувся у зв'язку із закінченням терміну зберігання. Ці обставини підтверджуються копією та оригіналом відповідного конверта. Зазначила, що жодна норма податкового законодавства не зобов'язує контролюючий орган здійснювати заходи для з'ясування причин невручення рішення, чи для вжиття додаткових заходів (як-то електронні засоби зв'язку, кур'єрська доставка і т.д.) щодо вручення надісланих документів.
Розглянувши заяву про поновлення строку звернення до суду, заслухавши представників сторін, дослідивши докази, подані сторонами в обґрунтування своїх позицій, суд зазначає таке.
Згідно з ч.1 ст.122 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Частинами 2, 3 статті 122 КАС України передбачено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до ч.4 ст.122 КАС України, якщо законом передбачена можливість досудового порядку вирішення спору і позивач скористався цим порядком, або законом визначена обов'язковість досудового порядку вирішення спору, то для звернення до адміністративного суду встановлюється тримісячний строк, який обчислюється з дня вручення позивачу рішення за результатами розгляду його скарги на рішення, дії або бездіяльність суб'єкта владних повноважень.
Отже, КАС України передбачає можливість установлення іншими законами спеціальних строків звернення до адміністративного суду, а також спеціального порядку обчислення таких строків. Такі спеціальні строки мають перевагу в застосуванні порівняно із загальним строком звернення до адміністративного суду, визначеним ч.2 ст.122 цього Кодексу, а також скороченими строками, визначеними ч.4 ст.122 КАС України.
Відносини у сфері оподаткування, права та обов'язки платників податків і зборів, компетенцію контролюючих органів, повноваження та обов'язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України (далі - ПК України).
Статтею 56 ПК України передбачено, що у платника податків є право розсуду в обранні адміністративного та/або судового порядку оскарження такого рішення після його отримання. Обрання платником податків в першу чергу адміністративного порядку оскарження рішення не виключає можливості надалі звернутися до суду з відповідним позовом, що визнається досудовим порядком вирішення спору. Водночас якщо після отримання рішення контролюючого органу платник податків звертається до суду з позовом, його право на адміністративне оскарження такого рішення втрачається.
Пунктом 56.18 статті 56 ПК України визначено, що з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення або інше рішення контролюючого органу у будь-який момент після отримання такого рішення.
Відповідно до п.56.19 ст.56 ПК України, у разі коли до подання позовної заяви проводилася процедура адміністративного оскарження, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення або інше рішення контролюючого органу про нарахування грошового зобов'язання протягом місяця, що настає за днем закінчення процедури адміністративного оскарження відповідно до пункту 56.17 цієї статті.
Зі змісту п.56.2, 56.3, 56.17 ст.56, п.57.3 ст.57 ПК України вбачається, що процедура адміністративного оскарження податкового повідомлення-рішення розпочинається з дня подання скарги до контролюючого органу вищого рівня, яка засвідчує безпосередню незгоду платника з визначеними йому грошовими зобов'язаннями, і закінчується настанням однієї з подій, передбачених П.56.17 ст.56 ПК України. Строк для подачі первинної скарги за загальним правилом становить 10 календарних днів, що настають за днем отримання платником податків податкового повідомлення-рішення.
Суд зазначає, що норма п.56.19 ст.56 ПК України є спеціальною щодо норми частини четвертої ст.122 КАС України, має перевагу в застосуванні у податкових спорах і регулює визначену її предметом групу правовідносин - оскарження в судовому порядку податкових повідомлень-рішень та інших рішень контролюючих органів про нарахування грошових зобов'язань за умови попереднього використання позивачем досудового порядку вирішення спору (застосування процедури адміністративного оскарження - абзац третій п.56.18 ст.56 ПК України). Вона встановлює строк для їх оскарження протягом місяця, що настає за днем закінчення процедури адміністративного оскарження відповідно до пункту 56.17 цієї статті.
Отже, за сформованою судовою практикою, строк звернення до суду з позовом про скасування податкового повідомлення-рішення за умови попереднього використання досудового порядку вирішення становить місяць, що настає за днем закінчення процедури адміністративного оскарження.
Такі висновки суду узгоджуються з висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 18.04.2024 у справі №420/11771/23.
Судом встановлено, що оспорюване рішення від 26.11.2025 №20962/1700240523 було прийнято відповідачем на підставі рішення ДПС України про результати розгляду скарги від 24.11.2025 №33630/6/99-00-06-02-01-06.
Заяву про зміну предмета позову подано суду 18.03.2026, тобто з пропуском місячного строку звернення.
Обґрунтовуючи поважність причин пропуску строку звернення до суду, позивач вказує на те, що оспорюване рішення 17.03.2026 ним було отримано одночасно з відзивом на позовну заяву.
Відповідач вказує на надіслання позивачу рішення від 26.11.2025 №20962/1700240523 з дотриманням порядку, визначеного Податковим кодексом України.
На підтвердження зазначеної обставини податковим органом долучено до матеріалів справи копію конверта з повідомленням про вручення поштового відправлення з трек-номером 3302300326371 (т.9 - а.а.с.170-171), оригінали яких було досліджено судом у підготовчому засіданні.
Суд встановив, що зазначене поштове відправлення повернулося адресанту, причина повернення - "за закінченням терміну зберігання".
При цьому, відповідач на конверті правильно зазначив адресу позивача: АДРЕСА_3 . Однак, працівниками органу поштового зв'язку було допущено помилку під час роздрукування повідомлення про вручення поштового відправлення, зазначено адресу позивача: 33015, Рівненська область, м.Рівне, вул.Щаслива, 9.
Суд бере до уваги посилання представника відповідача на те, що контролюючий орган не несе відповідальності за дії поштової установи, та на норми ст.42 Податкового кодексу України, якою передбачено, що у разі якщо пошта не може вручити платнику податків документ у зв'язку з відсутністю за місцезнаходженням посадових осіб платника податків, їхньою відмовою прийняти документ, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, документ вважається врученим платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причини невручення.
Однак, суд вважає справедливим таке покликання у разі обґрунтування правомірності дій податкового органу, спрямованих на реалізацію своїх повноважень, якщо такі дії повинні бути вчинені за умови отримання платником податку відповідного документа (податкової вимоги, податкового повідомлення-рішення тощо). У цьому ж випадку йдеться про реалізацію позивачем свого права на оскарження спірного рішення та про необхідність забезпечити державою в особі контролюючого органу дотримання такого права.
Таким чином, у спірних правовідносинах суд, вирішуючи питання поважності причин пропуску строку звернення до суду, констатує доведеним факт отримання позивачем оспорюваного рішення від 26.11.2025 №20962/1700240523 одночасно з відзивом на позовну заяву у цій справі - 17.03.2026.
Крім того, встановлені судом вищеописані обставини підтверджують як факт відсутності у позивача станом до 17.03.2026 інформації щодо обумовленого рішення, так і факт відсутності будь-яких умисних дій, спрямованих на уникнення від отримання такого рішення відповідача.
Оцінюючи обставини, що перешкоджали реалізації процесуального права на звернення до суду, на які позивач посилається як на поважні, суд виходить з оцінки та аналізу всіх наведених у заяві доводів і з того, чи мав позивач за таких обставин можливість своєчасно реалізувати право на звернення до суду (чи відсутні були вагомі перешкоди, труднощі для реалізації цього права).
За приписами ст.8 КАС України, суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.
Можливість особи без перепон одержати судовий захист є головним змістовним аспектом поняття доступу до правосуддя.
Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує кожному право на справедливий суд, що включає, крім іншого, право на розгляд справи. Відповідні положення Конвенції знайшли своє втілення також у статті 55 Конституції України, згідно з якою права і свободи людини і громадянина захищає суд; кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Право на розгляд справи означає право особи звернутися за захистом до суду та право на те, що його справа буде розглянута та вирішена судом. Обов'язковою умовою дотримання цього права є те, що особі має бути забезпечена можливість реалізації зазначених прав без будь-яких обмежень, перешкод чи ускладнень.
Поряд з цим, право на доступ до правосуддя не є абсолютним і обмежене передусім встановленим строком звернення до суду.
Відтак, одним із правових механізмів забезпечення реалізації гарантованого Конвенцією права особи на доступ до правосуддя, є поновлення судом пропущеного з поважних причин строку на звернення до суду, з дотриманням засад оптимальності і пропорційності.
Так, розуміючи важливість дотримання оптимального балансу між забезпеченням реалізації права особи на доступ до правосуддя та принципом правової визначеності, Європейський Суд з прав людини сформував правову позицію, відповідно до якої встановлення обмежень доступу до суду у зв'язку з пропуском строку звернення повинно застосовуватися з певною гнучкістю і без надзвичайного формалізму, воно не застосовується автоматично і не має абсолютного характеру; перевіряючи його виконання, слід звертати увагу на обставини справи (справи "Белле проти Франції", "Ільхан проти Туреччини", "Пономарьов проти України", "Щокін проти України" тощо).
Одним із визначальних критеріїв для прийняття судом рішення про поновлення чи непоновлення строку є досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав окремої особи, з обов'язковим врахуванням того, що одним з основних елементів принципу верховенства права є принцип правової визначеності. При цьому дотримання строків однаковою мірою стосується всіх учасників судового спору, які мають абсолютне право на справедливий розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом.
У зв'язку з наведеним, враховуючи встановлені обставини, суд дійшов висновку про наявність підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду з позовом поважними, а тому такий строк підлягає поновленню.
Керуючись статтями 121, 241, 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Заяву позивача задовольнити.
Поновити фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 пропущений строк звернення до адміністративного суду із позовною заявою до Головного управління ДПС у Рівненській області про визнання протиправним рішення від 26.11.2025 №20962/1700240523 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом або платником своєчасно ненарахованого єдиного внеску.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення.
Ухвала окремо не оскаржується. Заперечення на ухвалу можуть бути включені до апеляційної скарги на рішення суду.
Суддя О.М. Дудар