Справа № 420/42460/25
27 березня 2026 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Потоцької Н.В.
розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження (в порядку ст. 262 КАС України) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування відмови, зобов'язання надати відстрочку від призову на військову службу,
В провадженні Одеського окружного адміністративного суду перебуває адміністративна справа за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_2 , в якому позивач просить:
визнати протиправною та скасувати відмову ІНФОРМАЦІЯ_2 , оформлену повідомленням №20251127-199933 від 04 грудня 2025 року;
зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_3 надати ОСОБА_1 відстрочку від призову під час мобілізації на підставі пункту 7 частини першої статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивач звернувся до ІНФОРМАЦІЯ_4 із заявою про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період на підставі п. 7 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», проте отримав відмову через відсутність будь-яких передбачених Порядком №560 документів для підтвердження інвалідності дитини; надана ним копія посвідчення інваліда IV Вільнюського територіального відділення Служби встановлення інвалідності та працездатності при Міністерстві соціального забезпечення та праці Литовської республіки NР №1595558 від 05.10.2023 не встановлювало групи інвалідності ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_5 , мало строк дії до 17.09.2025 (який скінчився) та не є документом за формою, визначеною МОЗ або Мінсоцполітики.
На переконання позивача така відмова не грунтується на вимогах чинного законодавства, зокрема ст. 9 Конституції України (чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України), оскільки при розгляді заяви позивача не враховано, що Литовська Республіка є учасником Гаазької конвенції, що скасовує вимогу легалізації іноземних офіційних документів, укладеної 05 жовтня 1961 року, до якої також приєдналася Україна. Відповідно до положень зазначеної Конвенції, офіційні документи, видані на території однієї договірної держави та засвідчені апостилем, підлягають визнанню на території іншої договірної держави без будь-якої додаткової легалізації.
Процесуальні дії
Ухвалою суду від 30.12.2025 відкрито провадження по справі в порядку спрощеного позовного провадження (відповідно до ст. 262 КАСУ) без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
16.01.2026 року за вхід.№6190/26 надійшов відзив на позов, в якому наголошено на необґрунтованості вимог позивача. При первинному поданні позивачем документів на отримання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період, за результатами розгляду протоколом від 26.11.2025 р. №47 комісія ухвалила рішення про відмову у наданні йому відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період, оскільки ОСОБА_1 не було надано будь-яких передбачених Порядком №560 документів для підтвердження інвалідності дитини; надана ним копія посвідчення інваліда IV Вільнюського територіального відділення Служби встановлення інвалідності та працездатності при Міністерстві соціального забезпечення та праці Литовської республіки NР №1595558 від 05.10.2023 не встановлювало групи інвалідності ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_5 , мало строк дії до 17.09.2025 (який скінчився) та не є документом за формою, визначеною МОЗ або Мінсоцполітики.
Повторно позивачем до заяви про надання відстрочки згідно пункту 7 частини 1 статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» було знову не надано будь-яких передбачених Порядком №560 документів для підтвердження інвалідності дитини (із зазначенням групи та причини інвалідності); долучені ним копії перекладів документів Литовської республіки та висновки ЛКК КНП «Центр первинної медико-санітарної допомоги №18» не встановлюють ступеню інвалідності ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_5 та не можуть вважатися на території України документами на підтвердження інвалідності за формою, визначеною МОЗ або Мінсоцполітики.
Тому 03.12.2025 Комісією ІНФОРМАЦІЯ_2 розглянуто заяву ОСОБА_1 про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі пункту 7 частини 1 статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», за результатами розгляду у наданні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації позивачу було законно повторно відмовлено.
ОСОБА_1 перебуває на військовому обліку у ІНФОРМАЦІЯ_6 з 11.02.2011, що підтверджується відомостями із системи «Оберіг» (240120230640867100737).
27.11.2025 року ОСОБА_1 через застосунок ДІЯ подано заяву про отримання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період №20251127-199933.
До заяви додано:
Свідоцтво про народження дитини.pdf
Пенсійне посвідчення чи посвідчення, що підтверджує призначення соціальної допомоги.pdf
Паспорт громадянина України.pdf
Військово-обліковий документ.pdf
Висновок про наявність порушень функцій організму №121.pdf
Свідоцтво про шлюб ОСОБА_3 pdf
Рішення щодо рівня повсякденного функціонування.pdf
Рішення щодо характеру і умов праці.pdf
Колія посвідки на постійне проживання ОСОБА_4 pdf
Копія РНОКПП ОСОБА_4 pdf
Посвідчення інваліда НОМЕР_1 .pdf
04.12.2025 через застосунок ДІЯ позивачем отримано повідомлення №20251127-199933, в якому зазначено, що протоколом №48 від 03.12.2025 позивачу відмовлено у наданні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період, так як ним не надано документів, що підтверджують інвалідність за формою, визначеною МОЗ.
Із матеріалів справи судом також встановлено наступне.
10.09.2025 Агентством із захисту прав осіб з інвалідністю при Міністерстві соціального захисту та праці Литовської Республіки ОСОБА_5 видано посвідчення інваліда № НОМЕР_2 , яке діє безстроково. У посвідченні також зазначено: рівень повсякденного функціонування - п'ятнадцять відсотків (15%).
Посвідчення перекладено на українську мову та містить апостиль.
09.09.2025 Агентством із захисту прав осіб з інвалідністю при Міністерстві соціального захисту та праці Литовської Республіки, Територіальний відділ Плунге прийнято Рішення щодо рівня повсякденного функціонування, його причини, часу виникнення, строку, відсотків втраченої працездатності №STS-12226.
У рішенні встановлено: «ТЕРИТОРІАЛЬНИЙ ВІДДІЛ ПЛУНГЕ (далі - «територіальний відділ») Агентства із захисту прав осіб з інвалідністю при Міністерстві соціального захисту та праці Литовської Республіки (далі - «Агентство») прийняв до розгляду клопотання про оцінку рівня повсякденного функціонування ( ОСОБА_6 (MARJA PROKOPENKO), ІНФОРМАЦІЯ_5 ) від 01.09.2025.
Рівень повсякденного функціонування визначається та рішення щодо рівня повсякденного функціонування, його причини, часу виникнення, строку, відсотків втраченого повсякденного функціонування (далі - Рішення) приймається відповідно до Опису рівня повсякденного функціонування, без оцінки базового повсякденного функціонування особи та індивідуальної потреби в допомозі.
У акті оцінки повсякденного функціонування територіального відділення від 09.09.2025 №4831 вказано діагноз (-и): Z94.0 Наявність трансплантованої нирки; D59.3 Гемолітико-уремічний синдром, N18.5 Хронічна хвороба нирок 5 стадії.
Діагноз Z94.0 відповідає критерію базового повсякденного функціонування - критерію 8. Стан у перший рік після трансплантації нирки або недостатність функції трансплантованої нирки та/або її відторгнення, оскільки D59.3, N18.5 стан після трансплантації трупної нирки 31.12.2021, середній імунологічний ризик, CMV R+/D+. Хронічна хвороба власних нирок, G5DA3, тромбінова ангіопатія. Атиповий гемолітичний уремічний синдром. GFG 78 мл/хв., підтверджено 27.08.2025 нефрологом, 18.08.2025 епікризом.
Причина рівня повсякденного функціонування, відповідно до пункту 37.2 Опису рівня повсякденного функціонування - хвороба або стан, що виникли до 24 років;
Відповідно до пункту 36 Опису рівня повсякденного функціонування, встановлюється 15-відсотковий рівень повсякденного функціонування та 85-відсотковий рівень втрати повсякденного функціонування.
Термін рівня повсякденного функціонування встановлюється з 01.09.2025 до - безстроково.
Рівень повсякденного функціонування, відповідно до пункту 4 частини 6 статті 19 Закону Литовської Республіки «Про основи захисту прав осіб з інвалідністю», встановлюється на невизначений термін (коли непередбачувані зміни навколишнього середовища та/або порушення функцій організму особи, які можуть вплинути на зміну рівня повсякденного функціонування особи. та/або порушення функцій організму особи є постійними, незмінними), оскільки зміни мають постійний характер.
Рішення прийнято на підставі акту оцінки рівня повсякденного функціонування №DL-4831 від 09.09.2025, виданого територіальним відділенням.
Оскільки особа звернулася до Агентства до закінчення раніше встановленого терміну рівня повсякденного функціонування, рішення №7085, прийняте 04.10.2023 Каунаським територіальним відділом №4 Агентства, та видане на підставі цього рішення посвідчення особи з інвалідністю №595558 втрачають чинність з 09.09.2025…».
Рішення перекладено на українську мову та містить апостиль.
09.09.2025 Агентством із захисту прав осіб з інвалідністю при Міністерстві соціального захисту та праці Литовської Республіки, Територіальний відділ Плунге прийнято Рішення щодо Характеру і умов праці №DPS-1425, яке також містить визначення рівня повсякденного функціонування 15% з 01.09.2025 до - безстроково.
Рішення перекладено на українську мову та містить апостиль.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби визначається Законом України "Про військовий обов'язок і військову службу" від 25.03.1992 №2232-ХІІ (далі - Закон №2232-ХІІ).
Відповідно до частини 7 статті 1 Закону №2232-ХІІ виконання військового обов'язку громадянами України забезпечують державні органи, органи місцевого самоврядування, утворені відповідно до законів України військові формування, підприємства, установи та організації незалежно від підпорядкування і форм власності в межах їх повноважень, передбачених законом, та районні (об'єднані районні), міські (районні у містах, об'єднані міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя (далі - територіальні центри комплектування та соціальної підтримки).
Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні" зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" введено в Україні воєнний стан, який триває до цього часу.
Указом Президента України від 24.02.2022 №69/2022 "Про загальну мобілізацію" було оголошено про загальну мобілізацію на території Вінницької, Волинської, Дніпропетровської, Донецької, Житомирської, Закарпатської, Запорізької, Івано-Франківської, Київської, Кіровоградської, Луганської, Львівської, Миколаївської, Одеської, Полтавської, Рівненської, Сумської, Тернопільської, Харківської, Херсонської, Хмельницької, Черкаської, Чернівецької, Чернігівської областей, міста Києва, яка триває по цей час.
Закон України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" визначає правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні, засади організації цієї роботи, повноваження органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також обов'язки підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності (далі - підприємства, установи і організації), повноваження і відповідальність посадових осіб та обов'язки громадян щодо здійснення мобілізаційних заходів.
Приписами статті 1 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" визначено, що мобілізація - комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано.
Статтею 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" визначені категорії громадян, для яких встановлена відстрочка від призову на військову службу під час мобілізації.
Згідно пункту 7 частини 1 статті 23 Закону №3543-XII (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) не підлягають призову на військову службу під час мобілізації військовозобов'язані жінки та чоловіки, на утриманні яких перебуває повнолітня дитина, яка є особою з інвалідністю I чи II групи.
Водночас, зі змісту норм статті 23 Закону №3543-XII слідує, що визначений перелік осіб, які мають право на відстрочку від призову під час мобілізації є вичерпний та у кожному конкретному випадку особам, які не підлягають призову, або підпадають під умови відстрочки слід надати той обсяг документів, який підтвердить існування обставин, достатніх для того, щоб уповноважений суб'єкт владних повноважень міг прийняти відповідне рішення.
Судом встановлено, що 27.11.2025 року ОСОБА_1 через застосунок ДІЯ подано заяву про отримання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період №20251127-199933. До заяви додано: Свідоцтво про народження дитини.pdf; Пенсійне посвідчення чи посвідчення, що підтверджує призначення соціальної допомоги.pdf; Паспорт громадянина України.pdf; Військово-обліковий документ.pdf; Висновок про наявність порушень функцій організму №121.pdf; Свідоцтво про шлюб ОСОБА_3 pdf; Рішення щодо рівня повсякденного функціонування.pdf; Рішення щодо характеру і умов праці.pdf; Копія посвідки на постійне проживання ОСОБА_4 pdf; Копія РНОКПП ОСОБА_4 pdf; Посвідчення інваліда НОМЕР_1 .pdf
04.12.2025 через застосунок ДІЯ позивачем отримано повідомлення №20251127-199933, в якому зазначено, що протоколом №48 від 03.12.2025 позивачу відмовлено у наданні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період, так як ним не надано документів, що підтверджують інвалідність за формою, визначеною МОЗ.
Щодо відмови позивачу у наданні відстрочки на підставі п.7 ч. 1 ст. 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію", суд зазначає наступне.
Згідно пункту 7 частини 1 статті 23 Закону №3543-XII (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) не підлягають призову на військову службу під час мобілізації військовозобов'язані жінки та чоловіки, на утриманні яких перебуває повнолітня дитина, яка є особою з інвалідністю I чи II групи.
Постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 №560 затверджений Порядок проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період (далі - Порядок №560, в редакції на момент виникнення спірних правовідносин), яким, серед іншого, врегульовано процедуру надання військовозобов'язаним та резервістам відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період, та її оформлення.
Так, відповідно до Додатку №5 зазначеного Порядку документами, які підтверджують право на відстрочку за пунктом 7 частини першої статті 23 Закону №3543-XII є:
для підтвердження інвалідності дитини - довідка до акта огляду медико-соціальною експертною комісією за формою, визначеною МОЗ, або витяг з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи, або посвідчення, яке підтверджує відповідний статус, або пенсійне посвідчення чи посвідчення, що підтверджує призначення соціальної допомоги відповідно до Законів України Про державну соціальну допомогу особам з інвалідністю з дитинства та дітям з інвалідністю, Про державну соціальну допомогу особам, які не мають права на пенсію, та особам з інвалідністю, в яких зазначено групу та причину інвалідності, або довідка для отримання пільг особами з інвалідністю, які не мають права на пенсію чи соціальну допомогу, за формою, затвердженою Мінсоцполітики.
Використання розділового сполучника «або» вказує на альтернативність переліку документів, що підтверджують факт інвалідності дитини.
Такий правовий висновок міститься у постанові Верховного Суду від 24.04.2019 у справі №815/1554/17: «… Граматичний аналіз тексту наведеної вище норми дає підстави для висновку, що вжитий законодавцем роз'єднувальний сполучник «або» виділяє дві окремі підстави…».
Судом встановлено, що позивачем надано наступні документи:
Посвідчення інваліда № НОМЕР_2 від 10.09.2025 на ім'я ОСОБА_5 , яке видано Агентством із захисту прав осіб з інвалідністю при Міністерстві соціального захисту та праці Литовської Республіки та в якому зазначено, що ОСОБА_5 має рівень повсякденного функціонування - п'ятнадцять відсотків (15%). Посвідчення діє безстроково. Посвідчення перекладено на українську мову та містить апостиль;
Рішення щодо рівня повсякденного функціонування, його причини, часу виникнення, строку, відсотків втраченої працездатності №STS-12226 від 09.09.2025, прийняте Агентством із захисту прав осіб з інвалідністю при Міністерстві соціального захисту та праці Литовської Республіки, Територіальний відділ Плунге.
У рішенні встановлено: «ТЕРИТОРІАЛЬНИЙ ВІДДІЛ ПЛУНГЕ (далі - «територіальний відділ») Агентства із захисту прав осіб з інвалідністю при Міністерстві соціального захисту та праці Литовської Республіки (далі - «Агентство») прийняв до розгляду клопотання про оцінку рівня повсякденного функціонування ( ОСОБА_6 (MARJA PROKOPENKO), ІНФОРМАЦІЯ_5 ) від 01.09.2025.
Рівень повсякденного функціонування визначається та рішення щодо рівня повсякденного функціонування, його причини, часу виникнення, строку, відсотків втраченого повсякденного функціонування (далі - Рішення) приймається відповідно до Опису рівня повсякденного функціонування, без оцінки базового повсякденного функціонування особи та індивідуальної потреби в допомозі.
У акті оцінки повсякденного функціонування територіального відділення від 09.09.2025 №4831 вказано діагноз (-и): Z94.0 Наявність трансплантованої нирки; D59.3 Гемолітико-уремічний синдром, N18.5 Хронічна хвороба нирок 5 стадії.
Діагноз Z94.0 відповідає критерію базового повсякденного функціонування - критерію 8. Стан у перший рік після трансплантації нирки або недостатність функції трансплантованої нирки та/або її відторгнення, оскільки D59.3, N18.5 стан після трансплантації трупної нирки 31.12.2021, середній імунологічний ризик, CMV R+/D+. Хронічна хвороба власних нирок, G5DA3, тромбінова ангіопатія. Атиповий гемолітичний уремічний синдром. GFG 78 мл/хв., підтверджено 27.08.2025 нефрологом, 18.08.2025 епікризом.
Причина рівня повсякденного функціонування, відповідно до пункту 37.2 Опису рівня повсякденного функціонування - хвороба або стан, що виникли до 24 років;
Відповідно до пункту 36 Опису рівня повсякденного функціонування, встановлюється 15-відсотковий рівень повсякденного функціонування та 85-відсотковий рівень втрати повсякденного функціонування.
Термін рівня повсякденного функціонування встановлюється з 01.09.2025 до - безстроково.
Рівень повсякденного функціонування, відповідно до пункту 4 частини 6 статті 19 Закону Литовської Республіки «Про основи захисту прав осіб з інвалідністю», встановлюється на невизначений термін (коли непередбачувані зміни навколишнього середовища та/або порушення функцій організму особи, які можуть вплинути на зміну рівня повсякденного функціонування особи. та/або порушення функцій організму особи є постійними, незмінними), оскільки зміни мають постійний характер.
Рішення прийнято на підставі акту оцінки рівня повсякденного функціонування №DL-4831 від 09.09.2025, виданого територіальним відділенням.
Оскільки особа звернулася до Агентства до закінчення раніше встановленого терміну рівня повсякденного функціонування, рішення №7085, прийняте 04.10.2023 Каунаським територіальним відділом №4 Агентства, та видане на підставі цього рішення посвідчення особи з інвалідністю №595558 втрачають чинність з 09.09.2025…». Рішення перекладено на українську мову та містить апостиль;
Рішення щодо Характеру і умов праці №DPS-1425 від 09.09.2025, прийняте Агентством із захисту прав осіб з інвалідністю при Міністерстві соціального захисту та праці Литовської Республіки, Територіальний відділ Плунге, яке також містить визначення рівня повсякденного функціонування 15% з 01.09.2025 до - безстроково. Рішення перекладено на українську мову та містить апостиль.
Наказом Міністерства охорони здоров'я України від 05.06.2012 №420, із змінами, внесеними згідно з Наказами Міністерства охорони здоров'я №2067 від 10.12.2024 та №1697 від 10.11.2025, «Про затвердження Порядку та Критеріїв встановлення ступеня стійкої втрати професійної працездатності в рамках проведення оцінювання повсякденного функціонування особи», відповідно до статті 7 Закону України «Про реабілітацію осіб з інвалідністю в Україні» та «Порядку проведення оцінювання повсякденного функціонування особи», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 листопада 2024 року №1338, та з метою приведення у відповідність до законодавства затверджено:
1) Порядок встановлення ступеня стійкої втрати професійної працездатності в рамках проведення оцінювання повсякденного функціонування особи.
2) Критерії встановлення ступеня стійкої втрати професійної працездатності в рамках проведення оцінювання повсякденного функціонування особи.
Частиною 10 «Порядку встановлення ступеня стійкої втрати професійної працездатності в рамках проведення оцінювання повсякденного функціонування особи» визначено, що за наявності у особи наслідків, спричинених двома або більше випадками, ступінь стійкої втрати професійної працездатності встановлюється:
1) при I групі інвалідності - не вище 100%;
2) при II групі інвалідності - не вище 85%;
3) при III групі інвалідності - не вище 65%.
Як вбачається з Рішення щодо рівня повсякденного функціонування, його причини, часу виникнення, строку, відсотків втраченої працездатності №STS-12226 від 09.09.2025, ОСОБА_5 має 85-відсотковий рівень втрати працездатності.
Суд вважає, що надані позивачем Рішення щодо рівня повсякденного функціонування, його причини, часу виникнення, строку, відсотків втраченої працездатності №STS-12226 від 09.09.2025, прийняте Агентством із захисту прав осіб з інвалідністю при Міністерстві соціального захисту та праці Литовської Республіки, Територіальний відділ Плунге та Посвідчення інваліда №0208714 від 10.09.2025 на ім'я ОСОБА_5 , яке видано Агентством із захисту прав осіб з інвалідністю при Міністерстві соціального захисту та праці Литовської Республіки є належними та достатніми доказами інвалідності дитини - ОСОБА_5 .
За цих обставин суд відхиляє твердження відповідача щодо непідтверження позивачем інвалідності дитини через не надання документів за формою, визначеною МОЗ або Мінсоцполітики, оскільки це один із альтернативних документів, які передбачені Порядком №560.
Щодо визнання на території України без додаткової легалізації документів, виданих Литовською Республікою суд зазначає наступне.
Відповідно до статті 13 Закону України "Про міжнародне приватне право" (2709-15) документи, що видані уповноваженими органами іноземних держав у встановленій формі, визнаються дійсними в Україні в разі їх легалізації, якщо інше не передбачено законом або міжнародним договором України.
Міжнародні договори України, які регулюють питання правових відносин і міжнародної правової допомоги у цивільних справах, містять положення про те, що документи, складені або засвідчені компетентним органом однієї Договірної Сторони та підтверджені підписом уповноваженої особи й офіційною печаткою, є дійсними на території іншої Договірної Сторони без подальшого засвідчення.
07.07.1993 року між Україною та Литовською Республікою підписано Договір між Україною і Литовською Республікою про правову допомогу та правові відносини у цивільних, сімейних і кримінальних справах, який ратифіковано 17.12.1993. З 20.11.1994 року Договір набрав чинності.
Статтею 13 (Дійсність документів) цього Договору визначено, що документи, які були на території однієї з Договірних Сторін складені або засвідчені судом або офіційною особою (постійним перекладачем, експертом і т.ін.) в межах їх компетенції та встановленою формою і завірені гербовою печаткою, приймаються на території іншої Договірної Сторони без будь-якого іншого засвідчення. Документи, які на території однієї Договірної Сторони розглядаються як офіційні, користуються і на території іншої Договірної Сторони доказовою силою офіційних документів.
Також 22 грудня 2003 року для України набула чинності Гаазька Конвенція, що скасовує вимогу легалізації іноземних офіційних документів, 1961 року.
Офіційні документи, які будуть використовуватись на території держав - учасниць Гаазької конвенції, мають бути засвідчені спеціальним штампом «Apostille» (апостиль), проставленим компетентним органом держави, в якій був складений документ та не потребують будь-якого подальшого засвідчення (легалізації).
Литовська Республіка є учасником Гаазької конвенції, що скасовує вимогу легалізації іноземних офіційних документів, укладеної 05 жовтня 1961 року.
Конституція України (стаття 9) визначає, що чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.
Суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України (ч. 1 ст. 7 КАС України).
Якщо міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, встановлені інші правила, ніж ті, що встановлені законом, то застосовуються правила міжнародного договору України (ч. 5 ст. 7 КАС України).
З урахуванням вказаного нормативного врегулювання спірних правовідносин, суд дійшов висновку, що Рішення щодо рівня повсякденного функціонування, його причини, часу виникнення, строку, відсотків втраченої працездатності №STS-12226 від 09.09.2025, прийняте Агентством із захисту прав осіб з інвалідністю при Міністерстві соціального захисту та праці Литовської Республіки, Територіальний відділ Плунге та Посвідчення інваліда №0208714 від 10.09.2025 на ім'я ОСОБА_5 , яке видано Агентством із захисту прав осіб з інвалідністю при Міністерстві соціального захисту та праці Литовської Республіки цілком відповідає документам, визначеним у Додатку 5 до Порядку №560 (або витяг з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи, або посвідчення, яке підтверджує відповідний статус).
А отже, у ІНФОРМАЦІЯ_4 , як суб'єкта владних повноважень, який зобов'язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень, не було правових підстав для невизнання документів, виданих Литовською Республікою, щодо оцінювання повсякденного функціонування ОСОБА_5 .
Неврахування таких документів прямо суперечить статті 9 Конституції України. Твердження відповідача про те, що для підтвердження інвалідності дитини необхідно надати виключно довідку до акта огляду медико-соціальною експертною комісією за формою, визначеною МОЗ не відповідає самій суті Порядку №560, оскільки Кабінет Міністрів України, як видавник нормативно-правового акту прямо передбачив перелік альтернативних документів, якими можливо підтвердити факт інвалідності дитини.
Враховуючи все вищевикладене, суд дійшов висновку, що відмовляючи позивачу у наданні відстрочки від призову на військову службу, відповідач не врахував всі фактичні обставини справи та вдався до «надмірного формалізму» через занадто формальне ставлення до передбачених законом вимог та неврахування вимог міжнародних договорів.
В адміністративному судочинстві добросовісність (несвавільність, розумність, справедливість) рішення суб'єкта владних повноважень означає, що при його прийнятті повинен бути застосований певний стандарт поведінки посадових осіб такого суб'єкта, що характеризується законністю, транспарентністю та повагою до прав та інтересів суб'єкта приватного права (від лат. uberrima fides - найбільш добросовісний).
Суд вважає за необхідне звернути увагу сторін на принцип офіційного з'ясування всіх обставин у справі, який насамперед полягає у активній ролі суду при розгляді справи. В адміністративному процесі, на відміну від суто змагального процесу, де суд оперує виключно тим, на що посилаються сторони, мають бути повністю встановлені обставин справи, щоб суд ухвалив справедливе та об'єктивне рішення.
Водночас суд зазначає, що позовні вимоги підлягають задоволенню шляхом визнання протиправним та скасування протоколу №48 від 03.12.2025 ІНФОРМАЦІЯ_2 в частині відмови ОСОБА_1 у надані відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період на підставі пункту 7 частини першої статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», а не відмови ІНФОРМАЦІЯ_4 , оформленої повідомленням №20251127-199933 від 04 грудня 2025 року, так як відповідно актом індивідуальної дії щодо надання/відмови у наданні відстрочки від призову на військову службу є саме протокол комісії ІНФОРМАЦІЯ_4 , відповідно до Порядку №560.
При цьому, повідомлення носить суто інформативний характер щодо прийнятого рішення.
Разом з цим, як вбачається з повідомлення №20251127-199933 від 04.12.2025, підставою для відмови у наданні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період було лише не надання документів, що підтверджують інвалідність за формою, визначеною МОЗ. Інших підстав не встановлено.
Згідно із позицією Верховного Суду, яка сформована, зокрема, у постановах від 13.02.2018 у справі №361/7567/15-а, від 07.03.2018 у справі №569/15527/16-а, від 20.03.2018 у справі №461/2579/17, від 20.03.2018 у справі №820/4554/17, від 03.04.2018 у справі №569/16681/16-а, від 12.04.2018 справі №826/8803/15, від 21.06.2018 у справі №274/1717/17, від 14.08.2018 у справі №820/5134/17, від 17.10.2019 у справі №826/521/16, від 30.03.2021 у справі №400/1825/20, від 14.09.2021 у справі №320/5007/20 та від 27.09.2021 року у справі №380/8727/20, дискреційні повноваження - це можливість діяти за власним розсудом, в межах закону, можливість застосувати норми закону та вчинити конкретні дії (або дію) серед інших, кожні з яких окремо є відносно правильними (законними); відповідно до завдань адміністративного судочинства, визначених статтею 2 КАС України, адміністративний суд не наділений повноваженнями втручатися у вільний розсуд (дискрецію) суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за критеріями визначеними статтею; завдання правосуддя полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання вимог права, інакше порушується принцип розподілу влади; принцип розподілу влади заперечує надання адміністративному суду адміністративно - дискреційних повноважень - єдиним критерієм здійснення правосуддя є право, тому завданням адміністративного судочинства завжди є контроль легальності; перевірка доцільності переступає компетенцію адміністративного суду і виходить за межі адміністративного судочинства; адміністративний суд не може підміняти інший орган державної влади та перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які законодавством віднесенні до компетенції цього органу.
Водночас, повноваження державних органів не є дискреційними, коли є лише один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки суб'єкта владних повноважень.
Тобто, у разі настання визначених законодавством умов відповідач зобов'язаний вчинити конкретні дії і, якщо він їх не вчиняє, його можна зобов'язати до цього в судовому порядку.
Отже, дискреційне повноваження може полягати у виборі діяти, чи не діяти, а якщо діяти, то у виборі варіанту рішення чи дії серед варіантів, що прямо або опосередковано закріплені у законі. Важливою ознакою такого вибору є те, що він здійснюється без необхідності узгодження варіанту вибору будь-ким.
Позиція Верховного Суду щодо застосування частини четвертої статті 245 КАС України, а саме, щодо можливості зобов'язання суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, висловлена у постановах від 04.09.2021 у справі №320/5007/20, від 14.09.2021 у справі №320/5007/20, від 23.12.2021 у справі №480/4737/19 та від 13.10.2022 у справі №380/13558/21.
Таким чином, у випадку коли закон встановлює повноваження суб'єкта публічної влади в імперативній формі, тобто його діяльність чітко визначена законом, то суд може зобов'язати відповідача прийняти конкретне рішення чи вчинити певну дію.
За цих обставин суд дійшов висновку про застосування спонукаючого способу захисту порушеного права, який не має усіченого впливу і забезпечує ефективний захист прав та інтересів Позивача від порушень з боку відповідача шляхом зобов'язання ІНФОРМАЦІЯ_2 надати ОСОБА_1 відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період на підставі пункту 7 частини першої статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» за заявою від 27.11.2025 №20251127-199933.
Решта доводів та заперечень сторін висновків суду по суті заявлених позовних вимог не спростовують. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.
При розв'язанні спору, суд зважає на практику Європейського суду з прав людини щодо застосування ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі за текстом - Конвенція; рішення від 21.01.1999 року у справі "Гарсія Руїз проти Іспанії", від 22.02.2007 року у справі "Красуля проти Росії", від 05.05.2011 року у справі "Ільяді проти Росії", від 28.10.2010 року у справі "Трофимчук проти України", від 09.12.1994 року у справі "Хіро Балані проти Іспанії", від 01.07.2003 року у справі "Суомінен проти Фінляндії", від 07.06.2008 року у справі "Мелтекс ЛТД (MELTEX LTD) та Месроп Мовсесян (MESROP MOVSESYAN) проти Вірменії") і тому надав оцінку усім обставинам справи, котрі мають юридичне значення для правильного вирішення спору, та дослухався до усіх аргументів сторін, які ясно і чітко сформульовані та здатні вплинути на результат вирішення спору.
Керуючись ст.ст.2-9, 242, 246, 250, 251, 255, 262, 293-297 КАС України, суд,
Адміністративний позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування відмови, зобов'язання надати відстрочку від призову на військову службу - задовольнити повністю.
Визнати протиправним та скасувати протокол №48 від 03.12.2025 ІНФОРМАЦІЯ_2 в частині відмови ОСОБА_1 у надані відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період на підставі пункту 7 частини першої статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
Зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_3 надати ОСОБА_1 відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період на підставі пункту 7 частини першої статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» за заявою від 27.11.2025 №20251127-199933.
Рішення набирає законної сили згідно ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст.ст. 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України.
ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 )
ІНФОРМАЦІЯ_7 (адреса: АДРЕСА_2 , ЄДРПОУ НОМЕР_4 , електронна пошта: ІНФОРМАЦІЯ_8 )
Головуючий суддя Нінель ПОТОЦЬКА