Справа № 420/7630/26
27 березня 2026 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Попова В.Ф., розглянувши у письмовому провадженні заяву ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язати вчинити певні дії,
встановив:
Позивач звернувся з позовною заявою до ІНФОРМАЦІЯ_1 , в якій просить:
- визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка полягає у не розгляді звернення ОСОБА_1 від 16 лютого 2026 року про проведення заочного військово-лікарського огляду відповідно до Наказу МОУ № 402 та Постанови КМУ від 16.08.2024 № 932;
- визнати протиправним та скасувати Направлення на ВЛК № 6863032 від 17.03.2026 року, видане ВЛК ІНФОРМАЦІЯ_2 щодо ОСОБА_1 , як таке, що порушує право позивача на проведення заочного медичного огляду та є нездійсненним у зв'язку з перебуванням позивача за межами України;
- зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_3 провести заочний військово-лікарський огляд ОСОБА_1 на підставі наявних медичних документів та даних електронної системи охорони здоров'я (ЕСОЗ) eHealth, відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 16.08.2024 № 932 та Наказу Міністерства оборони України від 14.08.2008 № 402, та прийняти рішення за його результатами з метою вирішення питання про виключення позивача з військового обліку на підставі пункту 3 частини 6 статті 37 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу».
Ухвалою суду від 24.03.2026 року у справі відкрито спрощене позовне провадження без повідомлення учасників справи.
27.03.2026 року позивач подав заяву про забезпечення позову.
Обґрунтовуючи заяву позивач зазначає, що невжиття заходів забезпечення позову шляхом зупинення дії зазначеного направлення до набрання рішенням у справі законної сили може істотно ускладнити та навіть унеможливити ефективний захист його прав, оскільки існує реальна та безпосередня загроза притягнення позивача до адміністративної та/або кримінальної відповідальності за неявку на ВЛК за вказаним направленням. Також вказує, не може виконати цю вимогу через постійне проживання за межами України (в Республіці Польща), а саме направлення є предметом судового оскарження, на думку позивача, відповідач може ініціювати процедуру притягнення до відповідальності за ухилення від військового обліку (статті 210, 210-1 КУпАП, статті 336, 337 КК України).
Дослідивши зміст заяви про забезпечення позову, позовної заяви та доданих документів суд не знаходить підстав для її задоволення з огляду на такі обставини.
Відповідно до ст. 150 КАС України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову
Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:
1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або
2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
Таким чином, вказаною правовою нормою установлено вичерпний перелік підстав для вжиття заходів забезпечення позову.
Перелік видів забезпечення позову визначений ст. 151 КАС України.
Суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.
Наведені у ст. 150 КАС України підстави є оціночними, тому містять небезпеку для застосування заходів забезпечення позову всупереч цілям цієї статті при формальному дотриманні її вимог. Необґрунтоване вжиття таких заходів може привести до правових ускладнень, значно більших, ніж ті, яким вдалося б запобігти, тому суд повинен у кожному випадку, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи є хоча б одна з названих обставин, і оцінити, чи не може застосуванням заходів забезпечення позову бути завдано ще більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти.
Крім того, в ухвалі про забезпечення позову суд повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення у справі, а також вказати, в чому будуть полягати дії, направлені на відновлення прав позивача, оцінити складність вчинення цих дій, встановити, що витрати, пов'язані з відновленням прав будуть значними.
Обов'язковою умовою застосування заходів забезпечення позову є наявність хоча б однієї з таких обставин: очевидність небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі; доведення позивачем того, що захист його прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат; очевидність ознак протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень.
Заявник обов'язково повинен обґрунтувати своє клопотання і з цією метою подати докази наявності фактичних обставин, з якими пов'язує застосування певного заходу забезпечення позову. Доказами у даному випадку вважатимуться будь-які відомості, що вказують на ймовірне порушення чиїхось прав (свобод, інтересів) під час провадження у справі. При цьому тягар доказування при розгляді клопотання покладається виключно на заявника.
Обґрунтовуючи заяву про забезпечення позову, заявник вказує, що дії відповідача щодо направлення його на ВЛК є очевидно протиправним, що фактично є змістом та обґрунтуванням заявлених позовних вимог.
Суд відхиляє посилання позивача на можливість його притягнення до адміністративної відповідальності, що фактично є його припущеннями, які не підтверджуються жодними доказами.
Суд не вбачає у цій справі, що невжиття заходів забезпечення позову може ускладнити та навіть унеможливити ефективний захист прав позивача, оскільки обґрунтувань цьому не наведено, а наведені не є такими
Суд зазначає, що заходи забезпечення позову вживаються судом з метою охорони прав та інтересів позивача на час розгляду справи та такі заходи не можуть вирішувати спірні відносини по суті.
Відтак, суд вважає, що забезпечуючи даний позов шляхом зупинення дії направлення на ВЛК до вирішення справи по суті, судом фактично ухвалюється рішення без розгляду справи по суті, що не відповідає меті застосування правового інституту забезпечення позову.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні заяви про забезпечення позову.
Керуючись ст. ст. 150, 151, 243, 248 КАС України,
ухвалив:
Відмовити у задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до П'ятого апеляційного адміністративного суду в 15-денний строк з дня складання повного судового рішення.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Суддя В.Ф. Попов