з питань забезпечення позову
27 березня 2026 р. № 487/9670/25
м. Миколаїв
Миколаївський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Малих О.В., розглянувши заяву позивача про забезпечення позову в адміністративній справі
за позовомОСОБА_1 , АДРЕСА_1 ,
до відповідачаІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_2 ,
провизнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до ІНФОРМАЦІЯ_2 , в якому просить:
- визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_2 щодо включення на військовий облік та призову на військову службу під час мобілізації відомості у Єдиний державний у реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів про ОСОБА_1 ;
- зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_3 внести зміни до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів про виключення з військового обліку ОСОБА_1 .
Ухвалою від 12.11.2025 року суд передав справу на розгляд до Заводського районного суду м. Миколаєва.
Ухвалою Заводського районного суду м. Миколаєва від 23.12.2025 року суд відкрив провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження.
Ухвалою Заводського районного суду м. Миколаєва від 06.02.2026 року суд передав справу на розгляд до Миколаївського окружного адміністративного суду.
Ухвалою від 17.03.2026 року суд прийняв справу до свого провадження та продовжити її розгляд. Розгляд справу ухвалено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження відповідно до ст. 262 КАС України (без виклику сторін у судове засідання).
27 березня 2026 року від позивача надійшла заява про забезпечення позову шляхом заборони ІНФОРМАЦІЯ_4 вчиняти будь-які дії щодо призову на військову службу під час мобілізації ОСОБА_1 , в тому числі: видавати йому направлення на проходження військово-лікарської комісії, повторної (контрольної) військово-лікарської комісії, видавати, надсилати повістки за місцем проживання та місцем роботи з будь-яких питань військового обліку, складати протоколи чи виносити постанови у справі про адміністративне правопорушення, до набрання законної сили судовим рішенням у адміністративній справі.
Заява обґрунтована тим, що предметом позову у даній справі є визнання протиправною бездіяльності відповідача та зобов'язання внести до ЄДР призовників, військовозобов'язаних та резервістів «Оберіг» відомостей про виключення ОСОБА_1 з військового обліку.
Якщо до набрання законної сили рішенням суду відповідач вчинить дії щодо направлення позивача на ВЛК та подальшого призову на військову службу під час мобілізації, правовий статус позивача незворотно зміниться з «військовозобов'язаного/виключеного з обліку» на «військовослужбовця».
Відповідно до ст. 37 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», підстави для звільнення з військової служби , відповідно до ст. 26, суттєво відрізняються від підстав для виключення з військового обліку.
Якщо позивач набуде статусу військовослужбовця, рішення суду про зобов'язання ТЦК та СП виключити його з обліку або визнати незаконним скасування такого виключення не стане підставою для його демобілізації, оскільки ст. 26 вказаного Закону не містить такої підстави для звільнення під час воєнного стану, як виключення з обліку у 2022 році.
Таким чином, у разі задоволення позову, рішення суду не матиме жодного сенсу для позивача, адже він не зможе повернутися до попереднього статусу, а виконання рішення суду стане об'єктивно неможливим.
Як стверджує позивач, застосування заходів забезпечення позову матиме наслідком лише відтермінування можливих мобілізаційних процедур щодо ОСОБА_1 на період судового розгляду, що жодним чином не становить загрози обороноздатності держави. Водночас невжиття заходів призведе до фатальних правових наслідків для позивача, повністю нівелюючи його право на судовий захист, гарантоване ст. 55 Конституції України. Заявлені заходи є абсолютно співмірними та адекватними у розумінні ч. 2 ст. 151 КАС України, оскільки лише тимчасова заборона вчиняти мобілізаційні дії щодо особи, яка законно виключена з військового обліку, здатна запобігти незворотній зміні статусу цієї особи та забезпечити реальне й ефективне виконання майбутнього рішення суд.
Дослідивши заяву та додані до неї докази, суд встановив наступне:
Відповідно до ч. 1 та 2 ст. 150 КАС України, Суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.
Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:
1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або
2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
У відповідності до положень ч. 1 та 2 ст. 151 КАС України, позов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.
Суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.
Згідно ч. 1 ст. 154 КАС України, заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.
Залежно від обставин справи суд може забезпечити позов повністю або частково (ч. 4 ст. 154 КАС України).
Разом з цим, у відповідності до п. 5 ч. 3 ст. 151 КАС України, не допускається забезпечення позову шляхом зупинення дії рішення суб'єкта владних повноважень, яке не є предметом оскарження в адміністративній справі, або встановлення заборони або обов'язку вчиняти дії, що випливають з такого рішення.
Відповідно до ч. 9 ст. 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» визначено, зокрема, що військовослужбовці - особи, які проходять військову службу.
Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 24 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» початком проходження військової служби вважається день відправлення у військову частину з відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або день прибуття до Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, відповідного підрозділу Служби зовнішньої розвідки України - для громадян, призваних на військову службу під час мобілізації, на особливий період та на військову службу за призовом осіб офіцерського складу.
З аналізу вище зазначених норм, вбачається, що військовозобов'язані, які були призвані на військову службу під час мобілізації, в особливий період, набувають нового юридичного статусу - військовослужбовці.
Таким чином, якщо особу буде призвано на військову службу під час мобілізації, в особливий період, він набуде нового юридичного статусу військовослужбовця, що унеможливить виконання рішення суду, якщо його буде прийнято на користь позивача.
Згідно ч. 1, ч. 3 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» Громадяни зобов'язані:
з'являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строк та місце, зазначені в повістці (військовозобов'язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, військовозобов'язані, резервісти розвідувальних органів України - за викликом відповідного підрозділу розвідувальних органів України), для взяття на військовий облік військовозобов'язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період, направлення для проходження медичного огляду.
Під час мобілізації громадяни зобов'язані з'явитися:
військовозобов'язані та резервісти, які приписані до військових частин для проходження військової служби у воєнний час або до інших підрозділів чи формувань для виконання обов'язків за посадами, передбаченими штатами воєнного часу, - на збірні пункти територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки у строки, зазначені в отриманих ними повістках або мобілізаційних розпорядженнях.
Проте, слід зазначити, що станом на дату розгляду заяви, позивачем не додано жодних документів щодо призову на військову службу.
Відповідно до ч. 3 ст. 38 Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу», органи Національної поліції України у встановленому законом порядку зобов'язані за зверненнями територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, Центрального управління або регіональних органів Служби безпеки України доставити до таких територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, Центрального управління або регіональних органів Служби безпеки України осіб, які вчинили адміністративні правопорушення, передбачені статтями 210, 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Стаття 262 КУпАП визначає, що адміністративне затримання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, може провадитися лише органами (посадовими особами), уповноваженими на те законами України.
Суд зазначає, що адміністративне затримання це виключне повноваження відповідних органів (ст.262 КУпАП) за наявності відповідних обставин (вчинення особою адміністративного правопорушення) і вказане повноваження не може бути обмежене судом.
Так, в заяві про забезпечення позову не зазначено, які законодавчі обмеження наявні у заявника (відстрочка, бронювання) щодо вчинення відносно нього мобілізаційних заходів, які б могли бути підставою для забезпечення позову.
Слід зазначити, що здійснення мобілізаційних заходів не пов'язано з наявністю або відсутністю заявника в розшуку.
Суд також звертає увагу, що предметом позову у даній справі є зобов'язання ІНФОРМАЦІЯ_2 внести зміни до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів про виключення з військового обліку ОСОБА_1 .
Жодних дій або рішення відповідача щодо призову та мобілізації позивача заявником не оскаржуються, не є предметом розгляду справи.
З огляду на викладене, суд відмовляє позивачу у задоволенні заяви про забезпечення позову.
Керуючись ст. 150 - 154, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
У задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову - відмовити.
Ухвалу про забезпечення позову може бути оскаржено. Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.
Апеляційна скарга на ухвалу може бути подана до П'ятого апеляційного адміністративного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її складення в порядку, визначеному ст. 295-297 з урахуванням п. 15.5 Перехідних положень КАС України.
Суддя Оксана Володимирівна Малих