27 березня 2026 р. № 400/8485/25
м. Миколаїв
Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі головуючого судді Лісовської Н.В., розглянув за правилами спрощеного позовного провадження в порядку письмового провадження адміністративну справу
за позовомОСОБА_1 , АДРЕСА_1 ,
до відповідачаВійськової частини НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ,
провизнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 (далі по тексту - Позивач) звернулася з позовною заявою до Військової частини НОМЕР_1 (далі по тексту - Відповідач) з вимогами про:
- визнання протиправною бездіяльності Військової частини НОМЕР_1 щодо обчислення та виплати ОСОБА_1 грошового забезпечення з 01.01.2019 року по 18.07.2022 року, грошової допомоги на оздоровлення за 2019-2022 роки, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2019-2022 роки, без врахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законами України «Про Державний бюджет України на 2019- 2022 роки»;
- зобов'язання Військової частини НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошове забезпечення з 01.01.2019 року по 18.07.2022 року, грошової допомоги на оздоровлення за 2019-2022 роки, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2019-2022 роки, грошової компенсації за невикористані дні щорічної основної відпустки з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначеного шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб встановленого Законами України «Про Державний бюджет України на 2019-2022 роки» станом на 1 січня кожного року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з пунктом 4 постанови Кабінет Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30.08.2017 року №704, та провести їх виплату з урахуванням раніше виплачених сум.
В обґрунтування позовних вимог Позивач зазначила, що під час проходження служби у військовій частині НОМЕР_1 їй невірно розраховували посадовий оклад та оклад за військовим званням, без урахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом станом на 1 січня відповідного календарного року, що призвело до значно меншого розміру виплаченого грошового забезпечення. При видачі наказу про виключення зі списків особового складу військової частини, Відповідач не надав Позивачу грошовий атестат та довідку про суми належні до виплати при звільненні. Зазначені обставини зумовили звернення Позивача до суду з даним позовом задля захисту своїх порушених прав.
Ухвалою від 13.08.2025 року суд відкрив провадження у справі та ухвалив розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження (головуючий суддя Мельник О.М.). Витребувано у Військової частини НОМЕР_1 докази по справі, а саме: грошовий атестат ОСОБА_1 та довідку про нараховані та виплачені види грошового забезпечення, в якій зазначити розміри посадового окладу і окладу за військовим званням (включаючи додаткові та одноразові види грошового забезпечення) помісячно за період з 01.01.2022 до 13.06.2023 року.
Відповідно до наказу голови Миколаївського окружного адміністративного суду від 17.02.2026 № 33-к суддю ОСОБА_2 відраховано зі штату Миколаївського окружного адміністративного суду у зв'язку зі звільненням його на підставі рішенням Вищої ради правосуддя від 17.02.2026 № 215/0/15-26 у відставку.
Згідно з розпорядженням керівника апарату Миколаївського окружного адміністративного суду «Про призначення повторного автоматизованого розподілу справи №400/8485/25» було здійснено повторний автоматизований розподіл цієї справи.
Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями головуючим суддею для розгляду цієї справи визначено суддю Лісовську Н.В.
Ухвалою суду від 24.02.2026 р. прийнято справу № 400/8485/25 до свого провадження та визначено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження відповідно до ст. 260 КАС України (без виклику сторін).
Правом на подання відзиву на позовну заяву Відповідач не скористався, позовних вимог не заперечив, про наявність перешкод для підготовки відзиву суд не повідомив. Оскільки Відповідач у спірних правовідносинах є суб'єктом владних повноважень, то суд на підставі частини 4 статті 159 КАС України кваліфікує неподання ним відзиву на позовну заяву без поважних причин як визнання позову.
Справу розглянуто в порядку письмового провадження.
З'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дослідивши матеріали, що містяться у справі, суд встановив наступне:
Позивач проходила військову службу у військовій частині НОМЕР_1 з 14.05.2014 року до 13.06.2023 року.
Відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 13.06.2023 року №164 Позивач виключена із списків особового складу військової частини і всіх видів забезпечення.
12.06.2025 р. представник Позивача звернувся до Відповідача із адвокатським запитому якому просив:
- надати довідку ОСОБА_1 про всі нараховані та виплачені види грошового забезпечення в якій зазначити розміри посадового окладу і окладу за військовим званням (включаючи додаткові та одноразові види грошового забезпечення) помісячно за період з 01.01.2022 до 13.06.2023 року;
- надати грошовий атестат ОСОБА_1 ;
- нарахувати та виплатити з урахуванням раніше виплачених сум ОСОБА_1 грошове забезпечення з 01.01.2019 до 13.06.2023 року, грошову допомогу на оздоровлення за 2019-2023 роки, грошову компенсацію за невикористану додаткову відпустку як учаснику бойових дій за 2019-2023 роки, матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань за 2019-2023 роки з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначеного шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб встановленого Законами України «Про Державний бюджет України на 2019-2023 роки» станом на 1 січня кожного року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з пунктом 4 постанови Кабінет Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30.08.2017 року №704, та провести їх виплату з урахуванням раніше виплачених сум.
Відповідач відповіді не надав.
Вважаючи бездіяльність Відповідача протиправною, Позивач звернулася із зазначеним позовом до суду.
Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлення єдиної системи їх соціального та правового захисту, гарантування військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливих умов для реалізації їх конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни та регулювання відносин у цій галузі визначено Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 р. №2011-XII (далі по тексту - Закон України №2011-XII).
Відповідно до статті 1 Закону України №2011-XII, соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі.
За приписами частини першої статті 9 Закону України №2011-XII, держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
Згідно частин другої, третьої статті 9 Закону України №2011-XII, до складу грошового забезпечення входять посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення та індексація грошового забезпечення.
Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.
Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.
Відповідно до частини четвертої статті 9 Закону України №2011-XII, грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України.
З 01.01.2008 р. розміри грошового забезпечення військовослужбовців були установлені Постановою Кабінету Міністрів України від 07.11.2007 р. №1294.
У подальшому, Кабінетом Міністрів України 30.08.2017 р. з питання визначення розмірів грошового забезпечення військовослужбовців було прийнято постановою «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30.08.2017 №704 (далі по тексту - Постанова Кабінету Міністрів України №704).
Згідно пункту 10 Постанови Кабінету Міністрів України №704 згадане рішення набирало чинності з 01.01.2018р.
Згідно пункту 4 Постанови Кабінету Міністрів України №704 (у первинній редакції на дату прийняття) установлено, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14.
Таким чином, Урядом України було запроваджено дві розрахункові величини обчислення окладу за посадою та окладу за військовим званням, а саме: 1) розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року; 2) 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року.
Постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2017 №1052 до пункту 10 Постанови Кабінету Міністрів України №704 були внесені зміни у частині календарної дати набуття чинності і строк початку дії цього нормативного акту було перенесено з 01.01.2018 на 01.01.2019.
Таким чином, станом на 01.01.2018 р. Постанова Кабінету Міністрів України №704 не діяла, а питання розмірів грошового забезпечення військовослужбовців було регламентовано постановою Кабінету Міністрів України №1294.
При цьому, пунктом 4 Постанови Кабінету Міністрів України №704 у редакції Постанова Кабінету Міністрів України №103 було установлено, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2018, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14.
Отже, з 01.03.2018 р. Урядом України було запроваджено одну розрахункову величину обчислення окладу за посадою та окладом за військовим званням, а саме - розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2018.
Пункт 4 Постанови Кабінету Міністрів України №704 у редакції постанови Кабінету Міністрів України №103 діяв до моменту скасування пункту 6 постанови Кабінету Міністрів України №103 у межах справи №826/6453/18 (постанова Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020), тобто до 29.01.2020.
З 29.01.2020 р. була відновлена юридична дія пункту 4 Постанови Кабінету Міністрів України №704 у первісній редакції, де передбачалось, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14.
Відтак, з 29.01.2020 р. знов почало діяти правило двох розрахункових величин обчислення окладу за посадою та окладу за військовим званням, а саме: 1) розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року; 2) 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року.
Проте, згідно пункту 3 розділу ІІ Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 06.12.2016 №1774-VІІІ, мінімальна заробітна плата після набрання чинності цим Законом не застосовується як розрахункова величина для визначення посадових окладів та заробітної плати працівників та інших виплат. До внесення змін до законів України щодо незастосування мінімальної заробітної плати як розрахункової величини вона застосовується у розмірі прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня календарного року, починаючи з 01.01.2017 р.
Аналогічні правові висновки містяться у постанові Великої Палати Верховного Суду від 11.12.2019 у справі №240/4946/18, постанові Верховного Суду від 18.02.2021 у справі №200/3775/20-а, постанові Верховного Суду від 11.02.2021 у справі №200/3757/20-а.
Відтак, під час розв'язання колізії між нормами пункту 3 розділу ІІ Закону України №1774-VІІІ та пункту 4 Постанови Кабінету Міністрів України №704, у редакції до внесення змін Постановою Кабінету Міністрів України №103, перевагу належить віддати положенням закону як акту вищої юридичної сили.
Водночас, з 29.01.2020 р. була відновлена дія такої величини обчислення розміру окладу за посадою та окладом за військовим званням, як прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений законом на 1 січня календарного року на відміну від попереднього правила обчислення розміру окладу за посадою та окладом за військовим званням як прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений законом станом на 01.01.2018 р.
З вказаного слідує, що 29.01.2020 р. настала подія підвищення розміру винагороди за службу діючого військовослужбовця за складовими: оклад за посадою та оклад за військовим званням за рахунок виникнення у суб'єкта владних повноважень органу фінансового забезпечення обов'язку обраховувати ці показники із використанням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановлений законом на 1 січня календарного року, тобто станом на 01.01.2020 р., а не прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2018 р.
З 01.10.2020 р. набула чинності Постанова Кабінету Міністрів України від 28.10.2020 р. №1038, котра також внесла зміни до порядку обчислення розмірів посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців.
Приписами статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2018 рік» від 07.12.2017 №2246-VIII визначено, що станом на 01.01.2018 прожитковий мінімум на одну працездатну особу складає - 1762,00 грн.
Положеннями статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» від 14.11.2019 № 294-IX встановлено, що станом на 01.01.2021 прожитковий мінімум на одну працездатну особу - 2027,00 грн.
Положеннями статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» від 15.12.2020 №1082-IX встановлено, що станом на 01.01.2021 прожитковий мінімум на одну працездатну особу - 2270,00 грн.
Положеннями статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» від 02.12.2021 №1928-IX встановлено, що станом на 01.01.2022 прожитковий мінімум на одну працездатну особу - 2481,00 грн.
Положеннями статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» від 03.11.2022 №2710-IX встановлено, що станом на 01.01.2023 прожитковий мінімум на одну працездатну особу - 2684,00 грн.
З викладеного вбачається, що грошове забезпечення Позивача обчислюється:
- за період з 30.01.2020 - 31.12.2020 із використанням показника прожиткового мінімуму для працездатної особи станом на 2020 р. згідно Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік»;
- за період 01.01.2021 р. - 31.12.2021 р. із використанням показника прожиткового мінімуму для працездатної особи станом на 01.01.2021 р. згідно Закону України «Про Державний бюджет України на 2021 рік»;
- за період 01.01.2022 р. - 31.12.2022 р. із використанням показника прожиткового мінімуму для працездатної особи станом на 01.01.2022 р. згідно Закону України «Про Державний бюджет України на 2022 рік»;
- за період 01.01.2023 р. - 20.05.2023 р. із використанням показника прожиткового мінімуму для працездатної особи станом на 01.01.2023 р. згідно Закону України «Про Державний бюджет України на 2023 рік».
У зв'язку з прийняттям змін до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України №704 у редакції постанови КМУ №103 від 21.02.2018, розмір посадових окладів військовослужбовців визначався виходячи з прожиткового мінімуму станом на 01.01.2018, що фактично призвело до фіксації розрахункової величини. Разом з тим, постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 відповідні зміни було визнано протиправними та скасовано, у зв'язку з чим з цієї дати відновлено дію пункту 4 постанови №704 у первісній редакції, яка передбачає визначення посадових окладів шляхом множення прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт. Враховуючи, що до моменту набрання законної сили зазначеним судовим рішенням діяла змінена редакція пункту 4 постанови №704, правові підстави для застосування первісної редакції цієї норми виникли саме з 29.01.2020, що обумовлює визначення періоду перерахунку грошового забезпечення саме з цієї дати.
Відтак, вимоги Позивача про визнання протиправною бездіяльності Відповідача щодо обчислення та виплати грошового забезпечення Позивачу без урахуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня відповідного календарного року є обґрунтованими.
Оцінюючи вимоги Позивача щодо перерахунку грошової допомоги на оздоровлення та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, одноразової грошової допомоги при звільненні, грошової компенсації за невикористані дні щорічної основної відпустки, суд керується наступними приписами законодавства України.
Розділом XXIII Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженим Наказом Міністра оброни України 07.06.2018 № 260 (далі Порядок № 260) врегульовано порядок виплати грошової допомоги для оздоровлення. Так, пунктами 1.2. передбачено, що військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, які набули (набувають) право на отримання щорічної основної (канікулярної) відпустки, один раз на рік виплачується грошова допомога для оздоровлення в розмірі місячного грошового забезпечення.
Грошова допомога для оздоровлення надається військовослужбовцям у разі вибуття їх у щорічну основну відпустку повної тривалості, або у другу частину щорічної основної відпустки (у тому числі в дозволених випадках за невикористану відпустку за минулі роки), або без вибуття у відпустку (за їх рапортом протягом поточного року) на підставі наказу командира військової частини, а командиру (начальнику) - на підставі наказу вищого командира (начальника) із зазначенням у ньому суми грошової допомоги.
Нарахування та виплата матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, передбачена нормами пункту 1, підпункту третього пункту 7, пункту 9 розділу XXIV Порядку № 260, за якими військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, один раз на рік надається матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань у розмірі, що не перевищує їх місячного грошового забезпечення.
Розділ XXXI Порядку № 206 передбачає можливість грошової компенсації за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки, в тому числі за минулі роки у разі звільнення військовослужбовця з військової служби. Так, за приписами пункту 3 цього розділу у рік звільнення військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), звільненим з військової служби за віком, станом здоров'я, у зв'язку з безпосереднім підпорядкуванням близькій особі, у зв'язку зі скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, які не використали щорічну основну відпустку або використали частково, за їх бажанням надається відпустка із наступним виключенням зі списків особового складу військової частини та виплачується грошове забезпечення у розмірі відповідно до кількості наданих днів відпустки або виплачується. З огляду на те, що компенсація за невикористані дні відпустки пов'язана з місячним грошовим забезпеченням, вона підлягає перерахунку в зв'язку з зміною розміру грошового забезпечення у відповідний період.
Оскільки грошова допомога на оздоровлення, матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань, грошова компенсація за невикористані дні щорічної основної відпустки відповідно до наведених вище норм Порядку № 260 розраховуються виходячи з місячного грошового забезпечення, перерахунок грошового забезпечення за період 2020-2022 років тягне з собою необхідність перерахунку і цих виплат, здійснених в зазначений період.
З урахування вищевикладеного, суд доходить висновку про обґрунтованість позовних вимог та необхідність для задоволення позову.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Положеннями ч. 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Судові витрати відсутні.
Керуючись ст. 2, 19, 139, 241, 244, 242-246, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
1. Позов ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 - задовольнити частково.
2. Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо обчислення та виплати ОСОБА_1 грошового забезпечення з 29.01.2020 року по 18.07.2022 року, грошової допомоги на оздоровлення за 2020-2022 роки, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2020-2022 роки, без врахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законами України «Про Державний бюджет України на 2020-2022 роки».
3. Зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_2 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 ) грошове забезпечення з 29.01.2020 року по 18.07.2022 року, грошової допомоги на оздоровлення за 2020-2022 роки, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2020-2022 роки, грошової компенсації за невикористані дні щорічної основної відпустки з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначеного шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб встановленого Законами України «Про Державний бюджет України на 2019-2022 роки» станом на 1 січня кожного року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з пунктом 4 постанови Кабінет Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30.08.2017 року №704, та провести їх виплату з урахуванням раніше виплачених сум.
4. В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга може бути подана до П'ятого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.
Дата складення повного судового рішення 27.03.2026 р.
Суддя Н.В. Лісовська