26 березня 2026 р. № 400/13319/25
м. Миколаїв
Миколаївський окружний адміністративний суд у складі судді Гордієнко Т. О. розглянув у письмовому провадженні адміністративну справу
за позовомОСОБА_1 , АДРЕСА_1 ,
до відповідачаГоловного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, , майдан Свободи,5, Держпром, під'їзд 3, пов. 2, м. Харків, 61022
третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачаГоловне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області, вул. Морехідна, 1, м. Миколаїв, 54008,
провизнання протиправним та скасування рішення від 12.11.2025 року № 948010166844; зобов'язання вчинити певні дії,
Позивач звернулася до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області про визнання протиправним та скасування рішення від 12.11.2025 року № 948010166844 про відмову у переведенні на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015 № 889-VІІІ; зобов'язання зарахувати до стажу державної служби періоди роботи в органах місцевого самоврядування з 01.10.2006 року по 25.09.2017 року, періоди роботи в Миколаївській районній державній адміністрації з 26.09.2017 по 03.11.2025 та призначити пенсію державного службовця з 03.11.2025 року відповідно до Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015 № 889-VІІІ, здійснивши перерахунок і виплату пенсії (з урахуванням виплачених сум) на підставі довідок про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця та інші складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця, виданих Службою у справах дітей Миколаївської районної державної адміністрації 03.11.2025 року за № 41-3 та № 41-з/1.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що позивач має достатній трудовий стаж, що дає право на призначення пенсії державного службовця.
Відповідач надав відзиви на позов, просив відмовити у задоволенні позову, оскільки у позивача відсутній стаж на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, що дає право на призначення пенсії державного службовця.
Третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача надала пояснення на позов, просила відмовити у задоволенні позову з аналогічних підстав, що зазначені відповідачем у відзиві.
Позивач надала відповідь на відзив, просила позов задовольнити.
Відповідно до ч.1 ст. 263 КАС України, суд розглядає справу в порядку письмового провадження. Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складання повного судового рішення (ч. 5 ст. 250 КАС України).
Дослідив докази, суд дійшов висновку:
Позивач, ІНФОРМАЦІЯ_1 , отримує пенсію по інвалідності, призначену відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-ІV.
03.11.2025 позивач звернулася до ГУ ПФУ в Миколаївській області з заявою про перехід з пенсії по інвалідності за Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058 на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015 № 889.
За принципом екстериторіальності заяву розглянути ГУ ПФУ в Харківській області.
Рішенням ГУ ПФУ в Харківській області від 12.11.2025 року № 948010166844 відповідач відмовив позивачу у переведенні з пенсії по інвалідності за Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058 на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015 № 889.
У рішенні зазначено, що відповідно до трудової книжки НОМЕР_1 , ОСОБА_1 працювала з 03.10.2006 по 22.01.2017 в Миколаївській районній раді в органах місцевого самоврядування, на посаді начальника загального відділу.
Вищезазначений період неможливо врахувати до стажу державної служби, так як посади не відносяться до відповідних категорій посад державної служби, передбачених ст. 25 Закону № 3723.
ОСОБА_1 має 8 років 8 місяців 20 днів стажу на посадах державного службовця.
Тому позивачу відмовлено в перерахунку пенсії, оскільки відсутній необхідний стаж на посадах державної служби.
Згідно із статтею 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Відповідно до преамбули Закону №1058-ІV, він визначає принципи, засади і механізм функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій. Зміна умов і норм загальнообов'язкового державного пенсійного страхування здійснюється виключно шляхом внесення змін до цього Закону.
У статті 9 Закону №1058-ІV зазначено, що відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
Статтею 10 Закону №1058-ІV передбачено, що особі, яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника), призначається один із цих видів пенсії за її вибором.
Відповідно до пункту 2 розділу ХІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №889-VІІІ з 01 травня 2016 року втратив чинність Закон №3723-XII, крім статті 37, що застосовується до осіб, зазначених у пункті 10 і 12 цього розділу.
Пунктами 10, 12 розділу ХІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №889-VІІІ передбачено, що державні службовці, які на день набрання чинності цим Законом займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 Закону України «Про державну службу» №3723-XII та актами Кабінету Міністрів України, мають право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» №3723-XII у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців. Для осіб, які на день набрання чинності цим Законом мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених статтею 25 Закону України «Про державну службу» № 3723-XII та актами Кабінету Міністрів України, зберігається право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» № 3723-XII у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
Таким чином, за наявності в особи станом на 01.05.2016 певного стажу державної служби (10 років для осіб, що на зазначену дату займали посади державної служби, або 20 років незалежно від того, чи працювала особа станом на 01.05.2016 на державній службі), така особа зберігає право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону № 3723-XII, але за такої умови: у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
Такий висновок відповідає позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеній у постанові від 13.02.2019 у справі №822/524/18.
Аналогічна правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду від 30.05.2025 у справі № 580/4708/24.
Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Відповідно до пункту 2 Порядку обчислення стажу державної служби, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.05.1994 №283 (діяв до набрання чинності Законом України «Про державну службу» №889), робота на посадах в органах місцевого самоврядування, передбачених у статті 14 Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування», а також на інших посадах, не зазначених у цій статті, віднесених Кабінетом Міністрів України до відповідної категорії посад в органах місцевого самоврядування зараховується до стажу державної служби.
Згідно із пунктом 2 цього Порядку, до стажу державної служби зараховуються, зокрема, на посадах в органах місцевого самоврядування, передбачених у статті 14 Закону України "Про службу в органах місцевого самоврядування".
Ст. 14 Закону України "Про службу в органах місцевого самоврядування" (в редакції, чинній до набрання чинності Законом України «Про державну службу» №889) встановлено, що до п'ятої категорії посад відноситься, зокрема, посади керуючих справами виконавчих апаратів районних рад; до шостої категорії, зокрема, - керівників управлінь, відділів та інших структурних підрозділів виконавчих органів міських (міст районного значення), районних у містах рад та їх заступників.
Відповідно до трудової книжки позивача, вона в період з 03.10.2006 по 25.09.2017 працювала у Миколаївській районній раді на посаді начальника відділу районної ради, керуючою справами виконавчого апарату районної ради.
Відповідно до п. 4 Порядку обчислення стажу державної служби, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 березня 2016 р. № 229 (постанова набирає чинності з дня набрання чинності Законом України від 10 грудня 2015 р. № 889-VIII Про державну службу), до стажу державної служби зараховуються: час перебування на посадах в органах місцевого самоврядування, передбачених Законом України «Про службу в органах місцевого самоврядування».
Тому відповідач протиправно не зарахував зазначений період до стажу державної служби.
Також позивач у період з 26.09.2017 по 03.11.2025 (дати подання заяви про призначення пенсії відповідно до Закону «Про державну службу») працює у Миколаївській райдержадміністрації та з 26.09.2017 їй присвоєно ранг державного службовця.
Наданий ГУ ПФУ в Харківській області до відзиву витяг форми РС-право свідчить, що вказаний період не зараховано до державної служби.
Тому позов в цій частині належить задовольнити та зобов'язати відповідача зарахувати вказаний період до стажу державної служби.
Отже, посади, які обіймав позивач за час роботи в органах місцевого самоврядування, відносяться до посад, визначених статтею 14 Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування». Стаж роботи позивача на посадах органів місцевого самоврядування за період з 11.11.1997 по 01.05.2016 становить більше 10 років.
Враховуючи, що позивач досягла віку, встановленого статтею 26 Закону №1058-IV, на день набрання чинності Законом №889-VIІІ мала більш як 10 років стажу на посадах державної служби, загальний стаж державної служби становить більше 20 років та позивач станом на дату подання працює на посаді державної служби, суд дійшов висновку, що вона має право на отримання пенсії на умовах, передбачених статтею 37 Закону №3723-ХІІ, відповідно до пункту 10 Прикінцевих та перехідних положень Закону №889-VIІІ.
Тому відповідач протиправно відмовив позивачу у призначенні пенсії відповідно до Закону України "Про державну службу".
Відповідно до ст. 45 Закону № 1058, пенсія призначається з дня звернення за пенсією.
Тому відповідач повинен призначити позивачу пенсію з дати звернення - 03.11.2025.
Щодо позовних вимог в частині зобов'язання врахувати довідки про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця та інші складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця, виданих Службою у справах дітей Миколаївської районної державної адміністрації 03.11.2025 року за № 41-3 та № 41-з/1, - суд зазначає, що зазначені вимоги є передчасними, оскільки при розгляді заяви позивача відповідач взагалі відмовив позивачу у переведенні на пенсію відповідно до Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015 №889.
Відтак, спору щодо застосування складових заробітної плати та довідки для призначення пенсії на час звернення позивача у цій справі до суду не існувало.
Відповідач ще не приймав рішення щодо переведення позивача на пенсію відповідно до Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015 №889 на виконання цього рішення суду, а тому відсутні підстави вважати, що права позивача у зазначеній частині при переведенні з одного виду пенсії на інший будуть порушені.
Оскільки судовому захисту підлягають порушені права чи інтереси особи, а не ті, що можливо/ймовірно будуть порушені у майбутньому, у задоволенні цих позовних вимог слід відмовити, як передчасних.
Відповідно до вимог ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Тому позовні вимоги слід задовольнити частково.
Судові витрати по справі відсутні.
Керуючись ст. 2, 19, 139, 241 - 246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
1. Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (майдан Свободи,5, Держпром, під'їзд 3, пов. 2, м. Харків, 61022, ідентифікаційний код 14099344) задовольнити частково.
2. Визнати протиправними та скасувати рішення від 12.11.2025 року № 948010166844.
3. Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області (майдан Свободи,5, Держпром, під'їзд 3, пов. 2, м. Харків, 61022, ідентифікаційний код 14099344) зарахувати до стажу державної служби періоди роботи з 03.10.2006 по 25.09.2017, з 26.09.2017 по 03.11.2025 та призначити пенсію ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) згідно Закону України «Про державну службу» з 03.11.2025.
5. В решті позову відмовити.
Рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи в порядку, визначеному ст. 255 КАС України. Строк на апеляційне оскарження рішення суду 30 днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження 30 днів з дня складання повного судового рішення.
Апеляційна скарга подається в порядку та строки, визначені ст.ст. 295-297 КАС України.
Суддя Т. О. Гордієнко