26 березня 2026 р. № 400/3067/26
м. Миколаїв
Миколаївський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Гордієнко Т. О. розглянув заяву про забезпечення позову в адміністративній справі
за позовомОСОБА_1 , АДРЕСА_1 ,
до відповідачаВійськової частини НОМЕР_1 , АДРЕСА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , АДРЕСА_4 ,
провизнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії; касування постанови, оформленої довідкою від 31.10.2025 року № 2025-1015-1403-0497-3; скасування наказу та рішень,
Позивач звернувся до суду з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , військової частини НОМЕР_1 з вимогами:
1. Визнати протиправними дії (бездіяльність) ІНФОРМАЦІЯ_1 , ВЛК ІНФОРМАЦІЯ_1 , які полягають у нездійсненні перегляду постанови військово-лікарської комісії ІНФОРМАЦІЯ_3 , оформленої у вигляді довідки військово-лікарської комісії №2025-1015-1403-0497-3 від 31.10.2025.
2. Скасувати постанову військово-лікарської комісії ІНФОРМАЦІЯ_4 , оформлену у вигляді довідки військово-лікарської комісії №2025-1015-1403-0497-3 від 31.10.2025.
3. Визнати протиправними та скасувати всі рішення, прийняті за наслідками порушення процедури призову ОСОБА_1 на військову службу, зокрема, але не виключно, накази начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 про призов ОСОБА_1 на військову службу під час мобілізації та направлення для проходження військової служби до Військової частини НОМЕР_1 .
4. Скасувати наказ командира Військової частини НОМЕР_1 про зарахування ОСОБА_1 до списків особового складу Військової частини НОМЕР_1 .
5. Зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 звільнити ОСОБА_1 з військової служби з подальшим виключенням його зі списків особового складу Військової частини НОМЕР_1 .
25 березня 2026 року позивачем до суду подано заяву про забезпечення позову шляхом заборони військовій частині НОМЕР_1 здійснювати будь-які дії з переміщення для подальшого проходження військової служби під час мобілізації на особливий період солдата ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , до набрання законної сили судовим рішенням у адміністративній справі; зупинення дії наказу ІНФОРМАЦІЯ_2 щодо мобілізації ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , до набрання законної сили судовим рішенням у адміністративній справі.
Відповідно до ч. 2 ст. 150 КАС України, забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:
1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або
2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
При розгляді клопотання суд повинен встановити чи є хоча б одна із зазначених вище обставин та навести мотиви для задоволення клопотання.
Верховний Суд у своїх судових рішеннях неодноразово зазначав, що забезпечення позову - це надання позивачеві тимчасової правової охорони його прав та інтересів, за захистом яких він звернувся до суду, до вирішення спору судом та набрання рішенням суду законної сили. Заходи забезпечення позову є втручанням суду у спірні правовідносини до їх вирішення, тому вони повинні застосовуватися судом з підстав та в порядку, прямо передбаченому законом.
Підстави забезпечення позову, передбачені частиною другою статті 150 КАС України, є оціночними, тому суд повинен у кожному випадку, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи є хоча б одна з названих обставин, і оцінити, чи не може застосуванням заходів забезпечення позову бути завдано ще більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти.
При цьому заходи забезпечення мають бути вжиті лише в межах позовних вимог та бути адекватними та співмірними з позовними вимогами.
Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з майновими наслідками заборони відповідачеві вчиняти певні дії.
Отже, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками цього судового процесу.
Подібні за змістом висновки були висловлені Верховним Судом, зокрема, у постанові від 21.11.2018 у справі № 826/8556/17 та в подальшому підтримані у постановах від 01.06.2022 у справі №580/5656/21, від 18.05.2023 у справі №500/4200/22, від 21.02.2024 у справі №420/11311/23.
Позивач просить зупинити дію наказу ІНФОРМАЦІЯ_2 щодо мобілізації ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , до набрання законної сили судовим рішенням у адміністративній справі.
У межах розгляду цієї заяви, судом не може даватись оцінка правомірності/протиправності дій, наказів відповідачів, оскільки встановлення очевидності ознак їх протиправності без розгляду справи по суті, є неприпустимим, адже саме під час розгляду спору по суті, учасниками справи надаються відповідні докази на підтвердження своєї правової позиції, забезпечується принципи змагальності та рівності учасників справи.
Суд не вбачає достатніх підстав, які б вказували на необхідність забезпечення позову саме у такий спосіб. Сам по собі факт прийняття відповідачами рішень, які стосуються прав та інтересів позивача, не може автоматично свідчити про те, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити виконання рішення суду, а факт порушення прав та інтересів позивача підлягає доведенню у встановленому законом порядку.
Щодо забезпечення позову в частині заборони військовій частині НОМЕР_1 здійснювати будь-які дії з переміщення для подальшого проходження військової служби під час мобілізації на особливий період солдата ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , до набрання законної сили судовим рішенням у адміністративній справі, то суд зазначає наступне.
У випадку звернення сторони із вимогою про забезпечення позову, заявник повинен обґрунтувати причини звернення із такою вимогою. З цією метою, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.
Вжиття заходів забезпечення адміністративного позову нерозривно пов'язано з підставами та предметом адміністративного позову і ними обумовлюється.
Так, предметом спору у цій справі є, зокрема, скасування індивідуальних актів, зокрема, наказу про призов позивача на військову службу.
Спосіб забезпечення позову, про який просить позивач, не є нерозривно пов'язаним з підставами та предметом адміністративного позову, оскільки ніяк не вплине на можливість припинення юридичної сили індивідуальними актами у разі набрання законної сили рішенням суду, якщо позов буде задоволено.
Суд також зауважує, що представник позивача, подаючи заяву про забезпечення позову та, перераховуючи можливі негативні наслідки у випадку незадоволення поданої заяви, жодних доказів на підтвердження наявності підстав, передбачених ст. 150 КАС України, які є обов'язковими для постановлення ухвали про забезпечення позову, не надав, а подана заява ґрунтується лише на припущеннях.
Суд наголошує, що із матеріалів справи судом не встановлено обставин того, що Військова частина НОМЕР_1 має намір вчинити або вчиняє певні дії щодо направлення/переведення військовослужбовця ОСОБА_1 для проходження військової служби до іншого місця служби або іншої Військової частини, жодних доказів на підтвердження вказаного позивачем до заяви про забезпечення позовну не долучено.
Разом з цим, суд наголошує, що ч. 3 ст. 151 КАС України доповнено п. 10 згідно із Законом №2359-IX від 08.07.2022, відповідно до якого не допускається забезпечення позову шляхом зупинення наказу або розпорядження командира (начальника), відданого військовослужбовцю в умовах воєнного стану чи в бойовій обстановці.
Таким чином, процесуальний закон містить пряму заборону вживати заходи забезпечення позову, шляхом зупинення наказу або розпорядження командира (начальника), відданого військовослужбовцю в умовах воєнного стану чи в бойовій обстановці.
Суд зауважує, що таке направлення/перевід буде можливе тільки на підставі наказу або розпорядження командира (начальника), зупинення дії якого забороняється, як уже зазначено вище, згідно з п. 10 ч. 3 ст. 151 КАС України.
З огляду на викладене, надавши оцінку доводам заявника, суд дійшов висновку про наявність підстав для відмови у задоволенні заяви позивача про забезпечення позову.
Керуючись статями 150, 152, 154, 241, 243, 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Відмовити у задоволенні заяви про забезпечення позову.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення (підписання) суддею в порядку ст. 256 КАС України.
Апеляційна скарга на цю ухвалу може бути подана до П'ятого апеляційного адміністративного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення (складання) в порядку, визначеному ст.ст. 295-297 КАС України.
Суддя Т. О. Гордієнко