з питань залишення позову без розгляду
27 березня 2026 рокусправа №380/4031/26
Суддя Львівського окружного адміністративного суду Хома О.П., розглянувши клопотання відповідача про залишення без розгляду позовної заяви ОСОБА_1 до Територіального управління БЕБ у Львівській області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії,
В провадженні Львівського окружного адміністративного суду перебуває адміністративна справа за позовом ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_2 ) до Територіального управління БЕБ у Львівській області (далі - відповідач, ТУ БЕБ у Львівській області) про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії.
Ухвалою суду від 10.03.2026 відкрито спрощене позовне провадження без виклику сторін.
Відповідач 24.03.2026 (вх. № 23845) подав клопотання про залишення позовної заяви без розгляду з підстав пропуску позивачем строку звернення до суду.
В обґрунтування клопотання зазначив, що місячний строк для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби, є спеціальним строком, встановленим частиною 5 статті 122 КАС України. Водночас після внесення з 19.07.2022 Законом № 2352-IX змін до статті 233 Кодексу законів про працю України (далі - КзПП), у спорах, пов'язаних з оплатою праці, підлягає застосуванню тримісячний строк звернення до суду, який має пріоритет перед процесуальними строками адміністративного судочинства. Вказує, що позивач отримуючи щомісячно грошове забезпечення, як він вважає не в повному обсязі, протягом більше ніж двох років не звертався до суду з метою захисту своїх прав та інтересів. Такі дії не можуть вважатися такими, що вчинені в розумний строк, без обґрунтованих зволікань. Твердження позивача стосовно того, що йому стало відомо про визначення розміру його посадового окладу після складання відповідачем грошового атестату від 02.03.2026 № 20 не відповідають фактичним обставинам справи, оскільки ОСОБА_1 був ознайомлений з окладами, які підлягають йому до виплати відповідно до наказів Територіального управління БЕБ у Львівській області від 18.09.2023 №73-к/ДСК (19.09.2023), від 31.01.2024 №4к/ДСК (31.01.2024) та від 09.04.2024 №10к/ ДСК (09.04.2024). Про факт ознайомлення із зазначеними наказами свідчить зворотній листок-ознайомлення з особистим підписом позивача та проставленням дати ознайомлення. З огляду на наведене, вважає, що кінцевий строк на оскарження правильності нарахування грошового забезпечення відповідно до зазначених наказів мав припадати на 19.12.2023, 30.04.2024 та 09.07.2024 відповідно, тобто протягом трьох місяців з дня, коли позивач дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права відповідно до вимог статті 233 КЗпП. Звернення позивача до суду 09.03.2026 свідчить про пропуск строку звернення до суду.
Суд, розглянувши клопотання, дійшов таких висновків.
Частиною першою статті 118 Кодексу адміністративного судочинства (далі - КАС України) визначено, що процесуальні строки - це встановлені законом або судом строки, у межах яких вчиняються процесуальні дії. Процесуальні строки встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені - встановлюються судом.
Згідно із частиною першою статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Відповідно до абзацу першого частини другої статті 122 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Згідно з частиною третьою статті 122 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Частиною п'ятою статті 122 КАС України передбачено, що для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.
Проте положення статті 122 КАС України не містять норми, які б врегульовували порядок звернення осіб, які перебувають (перебували) на публічній службі, до адміністративного суду у справах про стягнення належної їм заробітної плати у разі порушення законодавства про оплату праці.
Такі правовідносини регулюються положеннями статті 233 КЗпП України.
Офіційне тлумачення положення вищевказаної норми надав Конституційний Суд України у рішеннях від 15 жовтня 2013 року № 8-рп/2013 і № 9- рп/2013.
Так, у рішенні від 15 жовтня 2013 року № 8-рп/2013 (справа № 1-13/2013) Конституційний Суд України дійшов висновку, що в аспекті конституційного звернення, положення частини другої статті 233 КЗпП України у системному зв'язку з положеннями статей 1, 12 Закону України «Про оплату праці» необхідно розуміти так, що у разі порушення роботодавцем законодавства про оплату праці не обмежується будь-яким строком звернення працівника до суду з позовом про стягнення заробітної плати, яка йому належить, тобто усіх виплат, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством, зокрема й за час простою, який мав місце не з вини працівника, незалежно від того, чи було здійснене роботодавцем нарахування таких виплат.
Згідно з пунктом 2.1 мотивувальної частини вказаного рішення поняття заробітна плата і оплата праці, які використано у законах, що регулюють трудові правовідносини, є рівнозначними в аспекті наявності у сторін, які перебувають у трудових відносинах, прав і обов'язків щодо оплати праці, умов їх реалізації та наслідків, що мають настати у разі невиконання цих обов'язків.
Верховний Суд у постанові від 19 січня 2023 року у справі №460/17052/21, надаючи оцінку поняттям грошова винагорода, одноразова грошова допомога при звільненні та оплата праці і заробітна плата, які використовується у законодавстві, що регулює трудові правовідносини, дійшов висновку, що вказані поняття є рівнозначними.
Відповідно до частини другої статті 233 КЗпП України (у редакції, чинній до змін, внесених згідно із Законом України від 01.07.2022 № 2352-IX) у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.
Законом України від 01.07.2022 № 2352-IX, який набрав чинності з 19.07.2022, частини першу і другу статті 233 КЗпП України викладено в такій редакції:
Працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.
Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116).
Отже, до 19.07.2022 КЗпП України не обмежував будь-яким строком право працівника на звернення до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати. Після цієї дати строк звернення до суду з трудовим спором, у тому числі про стягнення належної працівнику заробітної плати, обмежений трьома місяцями з дня, коли працівник дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права.
Такий правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 19.01.2023 у справі № 460/17052/21, від 25.04.2023 у справі № 380/15245/22, від 17.08.2023 у справі № 380/14039/22, від 07.10.2024 у справі № 500/7802/23, які в силу частини п'ятої статті 242 КАС України є обов'язковими для врахування при розгляді даної справи.
З огляду на правові позиції Конституційного Суду України щодо незворотності дії в часі законів та інших нормативно-правових актів (рішення від 09.02.1999 № 1-рп/99, від 13.05.1997 № 1-зп, від 05.04.2001 № 3-рп/2001), Верховний Суд у рішенні від 06.04.2023 у зразковій справі № 260/3564/22 дійшов висновку про поширення дії частини першої статті 233 КЗпП України (у редакції Закону № 2352-IX) тільки на ті відносини, які виникли після набуття цією нормою чинності.
Відповідно до правової позиції Верховного Суду у складі судової палати з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Касаційного адміністративного суду, викладеної в постанові від 21.03.2025 у справі № 460/21394/23, період до 19 липня 2022 року регулюється положеннями статті 233 КЗпП України, у редакції до внесення змін Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин», яка визначає право особи на звернення до суду із позовом про стягнення належної їй заробітної плати (грошового забезпечення) без обмеження будь-яким строком.
Крім цього, рішенням Конституційного Суду № 1-р/2025 від 11.12.2025 визнано такою, що не відповідає Конституції України (є неконституційною), частину першу статті 233 КЗпП України в частині встановлення тримісячного строку для звернення працівника до суду про стягнення заробітної плати та інших належних працівникові виплат.
Встановлено, що частина перша статті 233 КЗпП України в частині встановлення тримісячного строку для звернення працівника до суду про стягнення заробітної плати та інших належних працівникові виплат, визнана неконституційною, утрачає чинність із дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.
Суд у вказаному рішенні наголосив, що установлення тримісячного строку звернення працівника до суду про стягнення заробітної плати та інших належних працівникові виплат суперечить Конституції України, оскільки призводить до фактичного звуження змісту та обсягу конституційних прав, гарантованих статтями 43 і 55 Конституції України, порушує гарантії своєчасного одержання винагороди за працю та позбавляє працівника реальної можливості ефективно реалізувати право на судовий захист, що суперечить частині першій статті 8, частині сьомій статті 43, частині першій статті 55 Конституції України.
Також, Верховний Суд у складі судової палати з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Касаційного адміністративного суду у постанові від 21.03.2025 у справі № 460/21394/23 погодився із висновком апеляційного суду про те, що початок перебігу тримісячного строку для подання адміністративного позову [у частині вимог за період з 19 липня 2022 року по 30 березня 2023 року] слід обчислювати з моменту, коли позивач набув достовірної та документально підтвердженої інформації про обсяг і характер виплачених йому сум, що, у цій справі, відбулося шляхом вручення грошового атестата (тобто, письмового документа, у якому детально зазначено суми, нараховані та виплачені позивачу при звільненні). Судова палата вважає обґрунтованим висновок про те, що саме дата вручення позивачу зазначеного документа є подією, з якою пов'язаний початок перебігу строку звернення до суду, та наголосила, що визначення моменту вручення грошового атестата як початку перебігу строку відповідає вимогам частини другої статті 233 КЗпП України та не суперечить принципу юридичної визначеності.
Із матеріалів справи суд встановив, що грошовий атестат № 20 був виданий відповідачем ОСОБА_1 02.03.2026. Із позовною заявою позивач звернувся до суду 09.03.2026, тобто в межах строку, встановленого частиною другою статті 233 КЗпП України.
Отже, подане представником відповідача клопотання про залишення позову без розгляду у зв'язку із пропуском позивачем строку звернення до суду задоволенню не підлягає.
Керуючись статтями 122, 240, 241, 243, 248, 256, 294 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
У задоволені клопотання Територіального управління БЕБ у Львівській області про залишення позовної заяви без розгляду, - відмовити повністю.
Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення, якщо інше не передбачено цим Кодексом.
Ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, під час розгляду справи в письмовому провадженні, набирає законної сили з моменту її підписання суддею (суддями).
Ухвала оскарженню не підлягає, заперечення на неї можуть бути включені до апеляційної скарги на судове рішення.
Суддя Хома О. П.