Рішення від 27.03.2026 по справі 380/879/26

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 березня 2026 рокусправа № 380/879/26

Львівський окружний адміністративний суд у складі судді Желік О.М. розглянувши в порядку спрощеного провадження без повідомлення (виклику) сторін адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «БоксВей» до Львівської митниці про визнання протиправними та скасування рішень, -

ВСТАНОВИВ:

до Львівського окружного адміністративного суду звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю «БоксВей» (далі позивач, ТОВ «БоксВей») з позовом до Львівської митниці (далі відповідач, митний орган), в якому просить:

- визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів №UA209000/2025/900725/2 від 17.12.2025;

- визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів №UA209000/2025/900726/2 від 17.12.2025;

- визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів №UA209000/2025/900734/2 від 19.12.2025.

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що позивачем ввезено на митну територію України товар із визначенням митної вартості товару за першим методом - ціною договору, однак митним органом прийняті рішення про коригування митної вартості товарів. Стверджує, що для митного оформлення надано всі документи, які підтверджують заявлену митну вартість імпортованого товару. Звертає увагу, що відповідачем не визначено та не повідомлено позивача в установленому порядку про наявність хоча однієї із підстав, визначених ч. 3 ст. 53 Митного кодексу України (далі - МК України), які б свідчили про виникнення у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості, у зв'язку з чим пов'язується можливість витребування митним органом додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. З метою захисту порушеного права товариство звернулося до суду з цим позовом.

Ухвалою суду від 19.01.2026 відкрито спрощене позовне провадження в адміністративній справі без виклику сторін.

Ухвалою суду від 27.03.2026 відмовлено у задоволенні клопотання відповідача про розгляд справи з повідомленням (викликом) сторін.

Відповідач проти позову заперечив з підстав викладених у відзиві. Вважає спірні рішення обґрунтованими та правомірними. Відповідач зазначає, про відсутність замовлення до контракту, відсутності підписів в рахунку-фактурі, відсутність банківських документів на оплату транспортно-експедиційний послуг та відсутність заявок на перевезення. Відповідач вважає, що виявлені розбіжності цілком підставні. З урахуванням зазначеного, у зв'язку з розбіжностями, митним органом обґрунтовано прийнято рішення про коригування заявленої митної вартості товару. Зазначає, що витрати на правову допомогу є неспівмірними. Також відповідач вважає, що посадові особи Львівської митниці при здійсненні контролю митної вартості імпортованого позивачем товару діяли в межах повноважень та відповідно до вимог чинного законодавства України. Тому, у задоволенні позовних вимог просить відмовити.

Позивач подав до суду відповідь на відзив, в якій зазначив, що відповідач, витребовуючи додаткові документи діяв не в межах, та не у спосіб, передбачений чинним законодавством. Вказує, що зауваження, які зазначені у відзиві на позовну заяву, були спростовані у позовній заяві. Також звернув увагу на те, що повідомлення від митниці щодо подання додаткових документів, не містять посилань на конкретні виявлені недоліки документів, які подані для митного оформлення. Вказані обставини свідчать про відсутність обґрунтованого сумніву митного органу у неповноті, достовірності поданих декларантом відомостей та підтверджують неправомірність дій відповідача, щодо витребування додаткових документів, що як наслідок є самостійною підставою для визнання протиправними та скасування оскаржуваних рішень відповідача.

Розглянувши подані документи і матеріали, сукупно оцінивши докази, які мають значення для справи, суд встановив таке:

Товариство з обмеженою відповідальністю «БоксВей» (місце знаходження: 79040, Львівська область, м. Львів, вул. Курмановича В. Генерала, буд. 9, офіс 3-1, код ЄДРПОУ 45896389) зареєстроване як юридична особа 04.06.2025. Основним видом економічної діяльності вказаного підприємства є неспеціалізована оптова торгівля (46.90).

16.06.2025 між Товариством з обмеженою відповідальністю «БоксВей» (далі по тексту ТОВ, покупець) та компанією «XINGTAI OUYATE BICYCLE CO., LTD» (постачальник, продавець) укладено зовнішньоекономічний Контракт №XQB062025, відповідно до якого Продавець поставляє та передає у власність Покупця дитячі товари (надалі Товар), а Покупець приймає та оплачує Товар згідно з інвойсами, які є невід'ємною частиною цього Контракту.

На виконання вимог зовнішньоекономічного Контракту №XQB062025, згідно Рахунку-фактури (інвойсу) №XQB2025_1 від 14.08.2025 покупець придбав у продавця товар, загальною вартістю 12769,28 доларів США.

Позивач, з метою митного оформлення вказаного товару 17.12.2025 подав до Львівської митниці електронну митну декларацію №25UA209170109874U0, відповідно до якої було заявлено до митного оформлення імпортний товар з найменуванням, описом та характеристикою, зазначеними у графі 31 митної декларації, зокрема на які прийняті оскаржувані рішення (тов. 1 - Дитячі іграшкові чотири колісні машинки (квадроцикли, екскаватори, самокати) інтерактивні, розвиваючі із звуковими та світловими ефектами., тов. 2 - Інвентар та обладнання для зайняття фізкультурою, гімнастикою або для гри на свіжому повітрі: Батути в комплекті в розібраному вигляді (складається з металевого каркасу, сходів, сітки, захисної сітки, сітки для стрибків та монтажного набору., тов. 3 - Меблі для сидіння, з пластиковим каркасом, які не перетворюються на ліжка: дитяче крісло для годування на пластиковому каркасі з пластиковим сидінням-стільцем для їжі, розкладне, без електричного приводу, не для встановлення в автомобілі).

Декларантом до митного контролю, разом з митною декларацією №25UA209170109874U0 в якості підстави для застосування основного методу було надано наступні документи, які місять відомості щодо ціни товару та дають можливість обчислити її, зазначені у графі 44 митної декларації: зовнішньоекономічний договір (контракт) №XQB062025 від 16.06.2025; рахунок-проформа №XQB2025_1 від 14.08.2025; рахунок-фактура (iнвойс) №XQB2025_1 від 14.08.2025; пакувальний лист б/н від 14.08.2025; банківський платіжний документ, щодо товару №37 від 20.08.2025; банківський платіжний документ, щодо товару №82 від 01.10.2025; договір про надання транспортно-експедиторських послуг з перевезення експортно-імпортних та транзитних вантажів №К010725-23 від 02.07.2025; рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору (контракту) про транспортно-експедиційні послуги №1205 від 03.12.2025; коносамент №UTRUST25092522 від 03.10.2025; накладна УМВС №05125011 від 05.12.2025; автотранспортна накладна №2933 від 15.12.2025; митна декларація країни відправлення №0202202500001066830 від 29.09.2025.

За результатами опрацювання наданих документів Львівська митниця надіслала вимогу в якій просила надати додаткові документи, що підтверджують митну вартість відповідно до статті 53 Митного кодексу України. У відповідь на вимогу позивач просив підтвердити митну вартість товарів та провести митне оформлення згідно наявних документів та на вимогу надав наступні документи: - прайс-лист; - інтернет пропозиція.

16.06.2025 між Товариством з обмеженою відповідальністю «БоксВей» (далі по тексту ТОВ, покупець) та компанією «TIANJIN U-NOD INTERNATIONAL TRADE CO., LTD» (постачальник, продавець) укладено зовнішньоекономічний Контракт №KND062025, відповідно до якого Продавець поставляє та передає у власність Покупця меблі (надалі Товар), а Покупець приймає та оплачує Товар згідно з інвойсами, які є невід'ємною частиною цього Контракту.

На виконання вимог зовнішньоекономічного Контракту №KND062025 від 16.06.2025 позивач здійснив такі поставки:

1. Відповідно до рахунку-фактури (інвойсу) №UND25286 від 28.09.2025 покупець придбав у продавця товар, загальною вартістю 8 958,81 доларів США.

Позивач, з метою митного оформлення вказаного товару 17.12.2025 подав до Львівської митниці електронну митну декларацію №25UA209170109908U2, відповідно до якої було заявлено до митного оформлення імпортний товар з найменуванням, описом та характеристикою, зазначеними у графі 31 митної декларації, зокрема на які прийняті оскаржувані рішення (тов. 1 - Меблі для сидіння - крісла, з оббивкою з тканини (екошкіра), з металевим каркасом, що обертаються, з регульовано висотою).

Декларантом до митного контролю, разом з митною декларацією №25UA209170048730U1 в якості підстави для застосування основного методу було надано наступні документи, які місять відомості щодо ціни товару та дають можливість обчислити її, зазначені у графі 44 митної декларації: зовнішньоекономічний договір (контракт) №KND062025 від 16.06.2025; рахунок-проформа №UND25286 від 17.06.2025; рахунок-фактура (iнвойс) №UND25286 від 28.09.2025; пакувальний лист б/н від 28.09.2025; банківський платіжний документ, щодо товару №14 від 25.06.2025; банківський платіжний документ, щодо товару №96 від 13.10.2025; договір про надання транспортно-експедиторських послуг з перевезення експортно-імпортних та транзитних вантажів №2233-Т/25 від 22.07.2025; рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору (контракту) про транспортно-експедиційні послуги №75067 від 08.12.2025; коносамент №UTRUST25092835 від 05.10.2025; накладна УМВС №05325004 від 07.12.2025; автотранспортна накладна №4348 від 12.12.2025; митна декларація країни відправлення №021720250000283444 від 01.10.2025.

2. Згідно з Рахунком-фактурою (інвойсом) №UND25292 від 28.09.2025 покупець придбав у продавця товар, загальною вартістю 10 095,97 доларів США.

ТОВ з метою митного оформлення вказаного товару 19.12.2025 подало до Львівської митниці електронну митну декларацію №25UA209170110807U5 відповідно до якої було заявлено до митного оформлення імпортний товар з найменуванням, описом та характеристикою, зазначених у графі 31 митної декларації (тов.1 - Меблі для сидіння - крісла, з оббивкою з тканини (екошкіра), з металевим каркасом, що обертаються, з регульовано висотою).

Декларантом позивача до митного контролю, разом з митною декларацією №25UA209170110807U5 в якості підстави для застосування основного методу було надано наступні документи, які місять відомості щодо ціни товару та дають можливість обчислити її, зазначені у графі 44 митної декларації: зовнішньоекономічний договір (контракт) №KND062025 від 16.06.2025; рахунок-проформа №UND25292 від 17.06.2025; рахунок-фактура (iнвойс) №UND25292 від 28.09.2025; пакувальний лист б/н від 28.09.2025; банківський платіжний документ, щодо товару №26 від 22.07.2025; банківський платіжний документ, щодо товару №97 від 13.10.2025; договір про надання транспортно-експедиторських послуг з перевезення експортно-імпортних та транзитних вантажів №2233-Т/25 від 22.07.2025; рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору (контракту) про транспортно-експедиційні послуги №75051 від 08.12.2025; коносамент №UTRUST25092839 від 05.10.2025; накладна УМВС №05325003 від 07.12.2025; автотранспортна накладна №7462 від 18.12.2025; митна декларація країни відправлення №021720250000283443 від 01.10.2025.

Львівською митницею прийняті рішення про коригування митної вартості товарів:

- щодо МД №25UA209170109874U0 прийнято рішення про коригування митної вартості товарів №UA209000/2025/900725/2 від 17.12.2025 загальна сума коригування щодо товару №1 складає 18 800,12 дол. США; щодо товару №2 складає 3 016 дол. США; щодо товару №3 складає 533,33 дол. США, а також оформлена картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA209170/2025/064758. Внаслідок прийнятого рішення про коригування митної вартості товарів №UA209000/2025/900725/2 від 17.12.2025, позивачем сплачено податків на загальну суму 203 828,94 - інформація відображена у графі В митної декларації №25UA209170110093U1, яка подана позивачем на виконання відповідного рішення митного органу та з метою випуску товарів у вільний обіг. Як наслідок різниця між сумою митних платежів, що повинен був сплатити позивач при оподаткуванні товару та сплатив, внаслідок прийняття оскаржуваного рішення про коригування митної вартості, становить 60 324,51 грн. та зазначена у графі В МД №25UA209170109874U0.

- щодо МД №25UA209170109908U2 прийнято рішення про коригування митної вартості товарів №UA209000/2025/900726/2 від 17.12.2025 загальна сума коригування складає 28 162,23 дол. США, а також оформлена картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA209170/2025/064759. Внаслідок прийнятого рішення про коригування митної вартості товарів №UA209000/2025/900726/2 від 17.12.2025, позивачем сплачено податків на загальну суму 237 603,61 - інформація відображена у графі В митної декларації №25UA209170110160U8, яка подана позивачем на виконання відповідного рішення митного органу та з метою випуску товарів у вільний обіг. Як наслідок різниця між сумою митних платежів, що повинен був сплатити позивач при оподаткуванні товару та сплатив, внаслідок прийняття оскаржуваного рішення про коригування митної вартості, становить 137 991,49 грн. та зазначена у графі В МД №25UA209170109908U2.

- щодо МД №25UA209170110807U5 прийнято рішення про коригування митної вартості товарів №UA209000/2025/900734/2 від 19.12.2025 загальна сума коригування складає 28 104,09 дол. США, а також оформлена картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA209170/2025/064773. Внаслідок прийнятого рішення про коригування митної вартості товарів №UA209000/2025/900734/2 від 19.12.2025, позивачем сплачено податків на загальну суму 237 970,82 - інформація відображена у графі В митної декларації №25UA209170110939U4, яка подана позивачем на виконання відповідного рішення митного органу та з метою випуску товарів у вільний обіг. Як наслідок різниця між сумою митних платежів, що повинен був сплатити позивач при оподаткуванні товару та сплатив, внаслідок прийняття оскаржуваного рішення про коригування митної вартості, становить 128 456,40 грн. та зазначена у графі В МД №25UA209170110807U5.

Рішення митного органу №UA209000/2025/900725/2 від 17.12.2025 у графі 33 вмотивовано тим, що Львівською митницею були встановлені невідповідності у поданих документах та відсутність належних відомостей, які обґрунтовують заявлені числові значення митної вартості, визначеної за основним методом. За результатами проведеного опрацювання встановлено:

«- поставка даного товару здійснюється на підставі Контакту №XQB062025 від 16.06.2025, укладеного між ТОВ «БОКСВЕЙ» та Компанією «XINGTAI OUYATE BICYCLE CO., LTD». Пунктом 1.1. даного Договору зазначено, що Продавець поставляє та передає у власність Покупця меблі (надалі Товар), а Покупець приймає та оплачує Товар згідно з інвойсами, які є невід'ємною частиною цього Контракту. Оскільки, наданий інвойс (рахунок-фактура) може уточнювати та більш детально розкривати зміст договірних умов, тобто таким документом погоджуються істотні умови контракту, зокрема кожної окремої поставки, та такий є невід'ємною частиною контракту, а відтак додатком до такого, то такий документ підлягає погодженню, шляхом підписання сторонами. Поданий до митного оформлення інвойс №XQB2025_1 від 14.08.2025 підписаний лише стороною Продавця, але не містить підпису Покупця. Крім цього пунктом 1.2. Контракту передбачено, що Продавець постачає товар партіями на підставі замовлень Покупця. Однак жодного замовлення до митного оформлення не надавалось. За даних обставин такий інвойс не вважається підписаним, а відтак таким, що узгоджує істотні умови конкретної партії товару, відповідно не є документом, що підтверджує числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари;

- п.11 Контракту, передбачається, що даний контракт вступає в дію з моменту його підписання і діє до моменту виконання сторонами всіх зобов?язань щодо нього у повному обсязі. У той же час Контрактом не визначено поняття момент повного виконання. При цьому, із урахуванням того, що контракт укладено у м. Львів, Україна, то до такого застосовується законодавство України, а відтак строк дії договору обов?язково погоджується при укладенні сторонами (ч.3 ст. 180 ГКУ). При цьому строк - є певний момент у часі, з настанням якого пов?язана дія чи подія. Однак контракт не містить положень щодо строку дії контракту, що не дозволяє перевірити його чинність на момент подання митної декларації щодо оцінюваних товарів;

- в митній декларації країни експорту №0202202500001066830 від 29.09.2025 в графі «країна кінцевого призначення» вищевказаної декларації зазначено Poland (Польща), що суперечить умовам даної зовнішньоекономічної операції; окрім того в графі «номер накладної(дорожнього листа)» наявний номер документу258458888, який до митного оформлення не подано. Також не може бути взята до уваги як документ, що підтверджує факт експорту товарів, через відсутність в ній дати експорту, у зв'язку з чим наведені в ній відомості не є остаточними.

Одним із основних документів, що підтверджують митну вартість товарів є банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару (пункт 4 частини другої статті 53 Кодексу). Згідно з нормами Закону України ід 21 червня 2018 року № 243- VIII «Про валюту і валютні операції», Положення про здійснення операцій із валютними цінностями, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 02.01.2019 №2, для здійснення платіжної операції з переказу іноземної валюти використовується платіжна інструкція в іноземній валюті, реквізити якої передбачено Положенням про порядок виконання надавачами платіжних послуг платіжних інструкцій в іноземній валюті та банківських металах, затвердженим постановою Правління Національного банку України від 28.07.2008 № 216 (далі - Положення №216). У якості банківських платіжних документів, що стосуються оцінюваного товару, декларантом додатково надано копії платіжних інструкцій в іноземній валюті або банківських металах від 20.08.2025 року №37, від 01.10.2025 №82, які не можуть бути взяті до уваги, оскільки не містять обов'язкових реквізитів, визначених Положенням №216, зокрема підпису(ів) (власноручного(их)/електронного(их) відовіальної(их) особи(іб) платника , яка(і) відповідно до законодавства України має(ють) право розпоряджатись рахунком.

На вимогу митного органу декларантом додатково надіслані прайс - лист, інформацію з інтернет видань. Надіслані на вимогу митного органу додатково надані документи не усувають та не пояснюють встановлених розбіжностей. Інших документів на вимогу не надано.»

Щодо обраного методу коригування митної вартості у оскаржуваному рішенні зазначено: «Проведено консультації з декларантом згідно з ст.57 МКУ. Неможливо застосувати наступні методи визначення митної вартості, а саме методу 2а (ст. 59 МКУ) та методу 2б (ст.60 МКУ) з причини відсутності в митного органу та декларанта інформації про ідентичні та подібні (аналогічні) товари, методу 2в (ст.62 МКУ) та методу 2г (ст.63 МКУ) з причини відсутності в митного органу вартісної основи для розрахунку митної вартості. Застосовано метод 2ґ (ст. 64 МКУ). Митний кодекс України від 13.03.2012 №1495-VI розділ ІІІ. Основою для розрахунку слугувала митна вартість товару товару №1 «іграшки», оформленого за МД №UA209170/2025/083891 від 29.09.2025. Скоригована митна вартість склала 5,51 дол.США/кг. Основою для розрахунку слугувала митна вартість товару товару №2 «батути», оформленого за МД №UA500500/2025/032360 від 15.10.2025. Скоригована митна вартість склала 3,77 дол.США/кг. Основою для розрахунку слугувала митна вартість товару товару №3 «меблі», оформленого за МД №UA500580/2025/007487 від 30.09.2025. Скоригована митна вартість склала 4,01 дол.США/кг. Коригування на обсяг партії товару, комерційні рівні не здійснювалося оскільки заявлені показники оцінюваної партії товару відповідають таким у джерелі.»

Рішення митного органу №UA209000/2025/900726/2 від 17.12.2025 у графі 33 вмотивовано тим, що Львівською митницею були встановлені невідповідності у поданих документах та відсутність належних відомостей, які обґрунтовують заявлені числові значення митної вартості, визначеної за основним методом. За результатами проведеного опрацювання встановлено:

«- поставка даного товару здійснюється на підставі Контакту №KND062025 від 16.06.2025, укладеного між ТОВ «БОКСВЕЙ» та Компанією «TIANJIN U-NOD INTERNATIONAL TRADE CO., LTD». Пунктом 1.1. даного Договору зазначено, що Продавець поставляє та передає у власність Покупця меблі (надалі Товар), а Покупець приймає та оплачує Товар згідно з інвойсами, які є невід'ємною частиною цього Контракту. Оскільки, наданий інвойс (рахунок-фактура) може уточнювати та більш детально розкривати зміст договірних умов, тобто таким документом погоджуються істотні умови контракту, зокрема кожної окремої поставки, та такий є невід'ємною частиною контракту, а відтак додатком до такого, то такий документ підлягає погодженню, шляхом підписання сторонами. Поданий до митного оформлення інвойс UND25286 від 28.09.2025р. підписаний лише стороною Продавця, але не містить печатки та підпису Покупця. Крім цього пунктом 1.2. Контракту передбачено, що Продавець постачає товар партіями на підставі замовлень Покупця. Однак жодного замовлення до митного оформлення не надавалось. За даних обставин такий інвойс не вважається підписаним, а відтак таким, що узгоджує істотні умови конкретної партії товару, відповідно не є документом, що підтверджує числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари;

Декларантом подано рахунок-фактура на оплату транспортних послуг №75067 від 08.12.2025, виставлений відповідно до Договору про транспортно-експедиторське обслуговування №2233-Т/25 від 22.07.2025. Відповідно до п.4.3 оплата робіт та послуг здійснюється Клієнтом протягом 3(трьох) банківських днів на умовах передоплати та на підставі рахунків встановлених Експедитором якщо інше не передбачено Заявкою. Заявка до митного оформлення не подана. Однак будь-які платіжні документи, що підтверджують факт оплати послуг за рахунком №75067 від 08.12.2025 декларантом до митного оформлення не надано. Слід зазначити, що відсутність оплати отриманих послуг не дає можливості митному органу здійснити контроль правильності визначення митної вартості товарів шляхом перевірки числових значень складових митної вартості в частині вартості отриманих транспортно-експедиційних послуг.

Одним із основних документів, що підтверджують митну вартість товарів є банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару (пункт 4 частини другої статті 53 Кодексу). Згідно з нормами Закону України ід 21 червня 2018 року № 243- VIII «Про валюту і валютні операції», Положення про здійснення операцій із валютними цінностями, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 02.01.2019 №2, для здійснення платіжної операції з переказу іноземної валюти використовується платіжна інструкція в іноземній валюті, реквізити якої передбачено Положенням про порядок виконання надавачами платіжних послуг платіжних інструкцій в іноземній валюті та банківських металах, затвердженим постановою Правління Національного банку України від 28.07.2008 № 216 (далі - Положення №216). У якості банківських платіжних документів, що стосуються оцінюваного товару, декларантом додатково надано копії платіжних інструкцій в іноземній валюті або банківських металах від 25.06.2025 №14, від 13.10.2025 №96, які не можуть бути взяті до уваги, оскільки не містять обов'язкових реквізитів, визначених Положенням №216, зокрема підпису(ів) (власноручного(их)/електронного(их) відповідальної(их) особи(іб) платника, яка(і) відповідно до законодавства України має(ють) право розпоряджатись рахунком;

- в митній декларації країни експорту від 30.09.2025 №021720250000282589 не може бути взята до уваги як документ, що підтверджує факт експорту товарів, через відсутність в ній дати експорту, у зв'язку з чим наведені в ній відомості не є остаточними.

На вимогу митного органу декларантом додатково надіслані прайс-лист, інформацію з інтернет видань. Надіслані на вимогу митного органу додатково надалі документи не усувають та не пояснюють встановлених розбіжностей. Інших документів на вимогу не надано.»

Щодо обраного методу коригування митної вартості у оскаржуваному рішенні зазначено:

«Проведено консультації з декларантом згідно з ст.57 МКУ. Неможливо застосувати наступні методи визначення митної вартості, а саме методу 2а (ст. 59 МКУ) та методу 2б (ст.60 МКУ) з причини відсутності в митного органу та декларанта інформації про ідентичні та подібні (аналогічні) товари, методу 2в (ст.62 МКУ) та методу 2г (ст.63 МКУ) з причини відсутності в митного органу вартісної основи для розрахунку митної вартості. Застосовано метод 2ґ (ст. 64 МКУ). Митний кодекс України від 13.03.2012 №1495-VI розділ ІІІ. Основою для розрахунку слугувала митна вартість товару «крісла», оформленого за МД №UA209170/2025/089884 від 18.10.2025. Скоригована митна вартість склала 4,01 дол.США/кг. Коригування на обсяг партії товару, комерційні рівні не здійснювалося оскільки заявлені показники оцінюваної партії товару відповідають таким у джерелі.»

Щодо рішення митного органу №UA209000/2025/900734/2 від 19.12.2025 у графі 33 вмотивовано тим, що Львівською митницею були встановлені невідповідності у поданих документах та відсутність належних відомостей, які обґрунтовують заявлені числові значення митної вартості, визначеної за основним методом. Під час здійснення контролю опрацьовано інформацію, що міститься у наданих до митного оформлення товаросупровідних документах та встановлено наступне:

«- поставка даного товару здійснюється на підставі Контакту №KND062025 від 16.06.2025, укладеного між ТОВ «БОКСВЕЙ» та Компанією «TIANJIN U-NOD INTERNATIONAL TRADE CO., LTD». Пунктом 1.1. даного Договору зазначено, що Продавець поставляє та передає у власність Покупця меблі (надалі Товар), а Покупець приймає та оплачує Товар згідно з інвойсами, які є невід'ємною частиною цього Контракту. Оскільки, наданий інвойс (рахунок-фактура) може уточнювати та більш детально розкривати зміст договірних умов, тобто таким документом погоджуються істотні умови контракту, зокрема кожної окремої поставки, та такий є невід'ємною частиною контракту, а відтак додатком до такого, то такий документ підлягає погодженню, шляхом підписання сторонами. Поданий до митного оформлення інвойс UND25292 від 28.09.2025 підписаний лише стороною Продавця, але не містить печатки та підпису Покупця. Крім цього пунктом 1.2. Контракту передбачено, що Продавець постачає товар партіями на підставі замовлень Покупця. Однак жодного замовлення до митного оформлення не надавалось. За даних обставин такий інвойс не вважається підписаним, а відтак таким, що узгоджує істотні умови конкретної партії товару, відповідно не є документом, що підтверджує числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари;

Декларантом подано рахунок-фактура на оплату транспортних послуг №75051 від 08.12.2025, виставлений відповідно до Договору про транспортно-експедиторське обслуговування №2233-Т/25 від 22.07.2025. Відповідно до п.4.3 оплата робіт та послуг здійснюється Клієнтом протягом 3(трьох) банківських днів на умовах передоплати та на підставі рахунків встановлених Експедитором якщо інше не передбачено Заявкою. Заявка до митного оформлення не подана. Однак будь-які платіжні документи, що підтверджують факт оплати послуг за рахунком №75051 від 08.12.2025 декларантом до митного оформлення не надано. Слід зазначити, що відсутність оплати отриманих послуг не дає можливості митному органу здійснити контроль правильності визначення митної вартості товарів шляхом перевірки числових значень складових митної вартості в частині вартості отриманих транспортно-експедиційних послуг.

Одним із основних документів, що підтверджують митну вартість товарів є банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару (пункт 4 частини другої статті 53 Кодексу). Згідно з нормами Закону України ід 21 червня 2018 року № 243- VIII «Про валюту і валютні операції», Положення про здійснення операцій із валютними цінностями, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 02.01.2019 №2, для здійснення платіжної операції з переказу іноземної валюти використовується платіжна інструкція в іноземній валюті, реквізити якої передбачено Положенням про порядок виконання надавачами платіжних послуг платіжних інструкцій в іноземній валюті та банківських металах, затвердженим постановою Правління Національного банку України від 28.07.2008 № 216 (далі - Положення №216). У якості банківських платіжних документів, що стосуються оцінюваного товару, декларантом додатково надано копії платіжних інструкцій в іноземній валюті або банківських металах від 22.07.2025 №26, від 13.10.2025 №97, які не можуть бути взяті до уваги, оскільки не містять обов'язкових реквізитів, визначених Положенням №216, зокрема підпису(ів) (власноручного(их)/електронного(их) відповідальної(их) особи(іб) платника, яка(і) відповідно до законодавства України має(ють) право розпоряджатись рахунком;

- митна декларації країни експорту від 01.10.2025 №021720250000283443 не може бути взята до уваги як документ, що підтверджує факт експорту товарів, через відсутність в ній дати експорту, у зв'язку з чим наведені в ній відомості не є остаточними. Окрім того, в графі «номер накладної(дорожнього листа)» наявний номер документу 264778234, який до митного оформлення не подано.

Щодо обраного методу коригування митної вартості у оскаржуваному рішенні зазначено: «Проведено консультації з декларантом згідно з ст.57 МКУ. Неможливо застосувати наступні методи визначення митної вартості, а саме методу 2а (ст. 59 МКУ) та методу 2б (ст.60 МКУ) з причини відсутності в митного органу та декларанта інформації про ідентичні та подібні (аналогічні) товари, методу 2в (ст.62 МКУ) та методу 2г (ст.63 МКУ) з причини відсутності в митного органу вартісної основи для розрахунку митної вартості. Застосовано метод 2ґ (ст. 64 МКУ). Митний кодекс України від 13.03.2012 №1495-VI розділ ІІІ. Основою для розрахунку слугувала митна вартість товару «крісла», оформленого за МД №UA100060530103 від 30.09.2025. Скоригована митна вартість склала 4,01 дол.США/кг. Коригування на обсяг партії товару, комерційні рівні не здійснювалося оскільки заявлені показники оцінюваної партії товару відповідають таким у джерелі.»

Вважаючи протиправними рішення відповідача про коригування митної вартості товарів позивач звернувся до суду

Даючи правову оцінку спірним правовідносинам, судом враховано наступні обставини справи та норми чинного законодавства.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини першої статті 49 Митного кодексу України від 13 березня 2012 року № 4495-VI, з наступними змінами та доповненнями (далі - МК України) митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Частиною другою статті 52 МК України передбачено, що декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; 2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.

Згідно з пунктом 1 частини третьої статті 52 МК України декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, мають право: надавати митному органу (за наявності) додаткові відомості у разі потреби уточнення інформації.

Частиною першою статті 53 МК України встановлено, що у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Відповідно до частини другої статті 53 МК України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Частина третя статті 53 МК України визначає, що у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Як передбачено ч.5 цієї статті, забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

Згідно з пунктом 1 частини четвертої статті 54 МК України митний орган під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов'язаний: здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Частиною п'ятою статті 54 МК України передбачено, що митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право: 1) упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; 2) у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості; 3) у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів; 4) проводити в порядку, визначеному статтями 345 - 354 цього Кодексу, перевірки правильності визначення митної вартості товарів після їх випуску; 5) звертатися до митних органів інших країн із запитами щодо надання відомостей, необхідних для підтвердження достовірності заявленої митної вартості; 6) застосовувати інші передбачені цим Кодексом форми митного контролю.

Як передбачено ч.1 ст.57 МК України, визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами:1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Частиною 2 цієї ж статті передбачено, що основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Як передбачено ч.3 ст.57 МК України, кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 58 МК України метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо: щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів.

Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні (частина друга статті 58 МК України).

У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 цього Кодексу (частина третя статті 58 МК України).

Згідно положень ч.1 ст.64 МК України, у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GAТТ).

Частиною другою статті 64 МК України передбачено, що митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) митними органами митних вартостях.

Наведені норми у своїй сукупності дозволяють прийти до таких висновків:

- основним методом визначення митної вартості товарів є метод - за ціною договору;

- повноваження митного органу при здійсненні контролю правильності визначення митної вартості товарів обмежуються перевіркою числового значення заявленої митної вартості;

- наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів є імперативною умовою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів (п.52 постанови Верховного Суду від 23 грудня 2021 року справа № 200/6508/20-а);

- сумніви митниці є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари (п.53 постанови Верховного Суду від 23 грудня 2021 року справа № 200/6508/20-а);

- митний орган зобов'язаний зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки сумнівних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності (п.54 постанови Верховного Суду від 23 грудня 2021 року справа № 200/6508/20-а), що відповідає принципу «належного урядування»;

- необхідність витребування додаткових документів передусім є способом упевнитися у тому, що декларант правильно визначив митну вартість, та буде переслідувати легітимну мету;

- застосування чи не застосування інших методів визначення митної вартості має бути обґрунтованим.

При цьому, етапи формування та перевірки митної вартості умовно можна розділити на такі:

- визначення митної вартості декларантом;

- перевірка визначеної митної вартості митним органом, яка включає:

наявність обґрунтованих сумнівів;

надіслання вимоги, задля усунення таких сумнівів та упевнення у тому, що декларант правильно визначив митну вартість;

- обґрунтування обраного методу визначення митної вартості.

Щодо визначення митної вартості за основним методом та наявності у митного органу обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Перелік поданих позивачем документів, що наведений судом вище, відповідає переліку документів, передбачених ст.53 МК України та підтверджує числові значення заявленої митної вартості у згаданих митних деклараціях.

При цьому, суд вважа' необґрунтованими мотиви відповідача з приводу наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, з урахуванням такого.

Щодо мотивів рішення про коригування митної вартості №UA209000/2025/900725/2 від 17.12.2025 наведених у графі 33:

«.. поданий до митного оформлення інвойс №XQB2025_1 від 14.08.2025 підписаний лише стороною Продавця, але не містить підпису Покупця. Крім цього пунктом 1.2. Контракту передбачено, що Продавець постачає товар партіями на підставі замовлень Покупця. Однак жодного замовлення до митного оформлення не надавалось.»

Суд звертає увагу, що пункт розділу 1 контракту №XQB062025 від 16.06.2025 не передбачає, що рахунок-фактура вважається погодженим лише в разі підписанні такого документа продавцем та покупцем. У вказаному положенні зазначено лише, що у рахунку-фактурі зазначається найменування, асортимент, кількість та ціна товару, однак не конкретизується способи їх «узгодження». Окрім того, рахунок-фактура містить печатку та підпис уповноваженої особи продавця «XINGTAI OUYATE BICYCLE CO., LTD», Китай.

Суд зазначає, що комерційний інвойс у зовнішньоекономічній діяльності є документом, який підтверджує факт укладення угоди купівлі-продажу товару та містить інформацію про його вартість і характеристики, що використовується, зокрема, для митних цілей. При цьому законодавством України не встановлено обов'язкової уніфікованої форми інвойсу та не передбачено обов'язку його підписання покупцем. Рекомендації №6 Європейської економічної комісії ООН «Формуляр-зразок уніфікованого рахунка для міжнародної торгівлі» передбачають необхідність підпису продавця, тоді як вимоги щодо підпису покупця відсутні.

Крім того, суд враховує, що позивач об'єктивно не впливає на зміст документів, які формуються та надаються продавцем, як стороною зовнішньоекономічного контракту. Водночас фактичні дії позивача, спрямовані на прийняття товару, його оплату та декларування, свідчать про погодження умов, викладених у виставленому інвойсі.

Суд також бере до уваги, що після прийняття оскаржуваного рішення про коригування митної вартості відповідачем було здійснено митне оформлення товару на підставі тих самих документів без будь-яких застережень, що додатково підтверджує фактичне визнання їх належності та допустимості.

Щодо доводів відповідача про відсутність замовлення (заявки) як складової документального підтвердження митної вартості, суд зазначає, що така заявка не є первинним документом, який підтверджує ціну товару, оскільки може містити лише інформацію про асортимент та кількість продукції. При цьому законодавством України, зокрема положеннями ст.53 МК України, не передбачено обов'язку подання замовлення як документа, що підтверджує митну вартість товарів.

Судом встановлено, що відповідно до п. 1.3 Контракту №XQB062025 від 16.06.2025 найменування, асортимент, кількість та ціна товару узгоджуються сторонами на кожну партію та зазначаються у проформах-інвойсах, які є невід'ємною частиною контракту. Таким чином, саме проформа-інвойс та подальший комерційний інвойс є документами, що фіксують погоджені сторонами істотні умови поставки.

Матеріалами справи підтверджено, що під час митного оформлення декларантом подано рахунок-проформу №XQB2025_1 від 14.08.2025, комерційний інвойс, а також банківські платіжні документи, які в сукупності містять усі необхідні відомості щодо ціни, фактично сплаченої за товар.

Суд враховує, що рахунок-проформа за своєю правовою природою є попереднім інвойсом, який використовується для узгодження умов поставки, зокрема ціни та обсягів, і після його погодження сторони оформлюють комерційний інвойс. Отже, надану проформу можна розцінювати як документ, що підтверджує погодження замовлення між сторонами.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що подані декларантом документи у своїй сукупності підтверджують заявлену митну вартість товару, містять усі необхідні відомості щодо ціни та умов поставки, а тому у митного органу були відсутні правові підстави для невизнання заявленої митної вартості та її коригування.

«п.11 Контракту, передбачається, що даний контракт вступає в дію з моменту його підписання і діє до моменту виконання сторонами всіх зобов?язань щодо нього у повному обсязі. У той же час Контрактом не визначено поняття момент повного виконання. При цьому, із урахуванням того, що контракт укладено у м. Львів, Україна, то до такого застосовується законодавство України, а відтак строк дії договору обов?язково погоджується при укладенні сторонами (ч.3 ст. 180 ГКУ). При цьому строк - є певний момент у часі, з настанням якого пов?язана дія чи подія. Однак контракт не містить положень щодо строку дії контракту, що не дозволяє перевірити його чинність на момент подання митної декларації щодо оцінюваних товарів.»

Суд зазначає, що відповідно до абз. 13 ст. 1 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність» зовнішньоекономічний договір (контракт) є домовленістю двох або більше суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності та їх іноземних контрагентів, спрямованою на встановлення, зміну або припинення їх взаємних прав та обов'язків у зовнішньоекономічній діяльності.

Разом з тим суд звертає увагу, що відповідач у своєму рішенні посилається на норми Господарського кодексу України, який згідно з ч. 3 ст. 17 Закону України №4196-IX «Про особливості регулювання діяльності юридичних осіб окремих організаційно-правових форм у перехідний період та об'єднань юридичних осіб» від 09.01.2025 визнано таким, що втратив чинність з дня введення в дію цього Закону, тобто з 28.08.2025. Таким чином, формуючи відповідні висновки, митний орган застосував норми нечинного законодавства.

Суд зазначає, що форма і порядок укладення зовнішньоекономічного договору (контракту), а також права та обов'язки його сторін регулюються Законом України «Про міжнародне приватне право» та іншими законами України. При цьому такий договір може бути визнаний недійсним виключно у судовому порядку у разі його невідповідності вимогам законодавства України або чинним міжнародним договорам, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України.

Щодо доводів відповідача про відсутність визначеного строку договору, суд зазначає, що відповідно до ст. 631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснювати свої права та виконувати свої обов'язки відповідно до договору, а не лише певний момент у часі, як помилково зазначено відповідачем.

Згідно з ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент його вчинення стороною (сторонами) вимог, встановлених частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Відповідно до ч. 2 ст. 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність прямо встановлена законом (нікчемний правочин), і в такому випадку визнання його недійсним судом не вимагається.

Відповідно до ч. 1- 3, 5 та 6 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу та іншим актам цивільного законодавства, інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка його вчиняє, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх дітей.

Частиною 1 ст. 220 ЦК України передбачено, що у разі недодержання сторонами вимоги закону щодо нотаріального посвідчення договору такий договір є нікчемним. Водночас чинне законодавство не встановлює обов'язку нотаріального посвідчення зовнішньоекономічного договору, укладеного між юридичними особами.

Суд звертає увагу, що в оскаржуваному рішенні посадова особа митниці не наводить жодних належних обґрунтувань та не посилається на норми чинного законодавства, які б прямо визначали недійсність спірного договору. У зв'язку з цим слід врахувати положення ст. 204 ЦК України, відповідно до яких правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Оскільки відповідачем не наведено жодної норми закону, яка б свідчила про недійсність укладеного сторонами зовнішньоекономічного договору, а також відсутнє рішення суду про визнання його недійсним, такий договір є правомірним.

Крім того, судом встановлено, що подальші дії відповідача, а саме здійснення митного оформлення товару після винесення оскаржуваних рішень про коригування митної вартості, свідчать про фактичне визнання митним органом зовнішньоекономічного контракту №XQB062025 від 16.06.2025 як чинного, оскільки будь-які застереження, зокрема картки відмови чи протоколи про порушення митних правил, при випуску товару у вільний обіг відсутні.

Відповідно до ч. 1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх його істотних умов. Істотними є умови про предмет договору, умови, визначені законом як істотні або необхідні для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї зі сторін має бути досягнуто згоди.

Суд бере до уваги, що пунктом 11 Контракту «Інші умови договору» передбачено, що договір набирає чинності з моменту його підписання та діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань. Водночас пунктом 3 Контракту «Ціна та загальна вартість» визначено, що загальна вартість товару, який постачається за цим контрактом, становить не більше 2 000 000,00 USD.

Таким чином, наведені умови свідчать про те, що Контракт №XQB062025 від 16.06.2025 є довгостроковим, розрахованим на багаторазові поставки товару до повного виконання сторонами своїх зобов'язань, що повністю відповідає положенням цивільного законодавства України.

«в митній декларації країни експорту №0202202500001066830 від 29.09.2025 в графі «країна кінцевого призначення» вищевказаної декларації зазначено Poland (Польща), що суперечить умовам даної зовнішньоекономічної операції; окрім того в графі «номер накладної(дорожнього листа)» наявний номер документу 258458888, який до митного оформлення не подано. Також не може бути взята до уваги як документ, що підтверджує факт експорту товарів, через відсутність в ній дати експорту, у зв'язку з чим наведені в ній відомості не є остаточними.»

Суд зазначає, що доводи відповідача щодо відсутності документу №258458888 є безпідставними, оскільки вказаний реквізит зазначений у коносаменті №UTRUST25092522 від 03.10.2025, який було подано декларантом до митного оформлення, та за своєю суттю є даними про лінійний коносамент.

Щодо посилань відповідача на недоліки митної декларації країни відправлення, суд звертає увагу, що відповідно до ч. 2 ст. 53 Митного кодексу України така декларація не належить до основних документів, що підтверджують митну вартість товарів. Відповідно до п. 7 ч. 3 ст. 53 МК України копія митної декларації країни відправлення є додатковим документом, який подається декларантом лише за наявності.

Суд також враховує, що позивач не впливає на порядок заповнення експортної митної декларації, оскільки вона формується відправником товару відповідно до вимог законодавства країни експорту, а тому подається митному органу в тому вигляді, в якому була отримана. Крім того, позивач не зобов'язаний володіти інформацією щодо особливостей заповнення окремих граф такої декларації, зокрема графи «Держава (регіон) торгівлі».

При цьому суд зазначає, що відповідач не посилається на жодні норми чинного законодавства Китайської Народної Республіки, які б регламентували порядок заповнення експортної митної декларації, та не обґрунтовує, яким саме чином повинні бути заповнені відповідні графи. Натомість наведені відповідачем доводи ґрунтуються виключно на припущеннях, без належного нормативного підтвердження.

З огляду на викладене, суд доходить висновку, що наведені відповідачем зауваження щодо відсутності документа та недоліків митної декларації країни відправлення не є належним та допустимим обґрунтуванням для прийняття оскаржуваного рішення.

«… У якості банківських платіжних документів, що стосуються оцінюваного товару, декларантом додатково надано копії платіжних інструкцій в іноземній валюті або банківських металах від 20.08.2025 №37, від 01.10.2025 №82, які не можуть бути взяті до уваги, оскільки не містять обов'язкових реквізитів, визначених Положенням №216, зокрема підпису(ів) (власноручного(их)/електронного(их) відовіальної(их) особи(іб) платника, яка(і) відповідно до законодавства України має(ють) право розпоряджатись рахунком.»

Суд зазначає, що відповідно до ч. 2 ст. 40 Закону України «Про платіжні послуги» платіжна інструкція повинна містити інформацію, яка дає змогу надавачу платіжних послуг ідентифікувати платника та отримувача, їх рахунки, надавачів платіжних послуг, суму операції, а також інші реквізити, необхідні для належного виконання платіжної операції.

Частиною 7 ст. 40 зазначеного Закону встановлено, що Національний банк України визначає обов'язкові реквізити платіжних інструкцій, а також особливості їх оформлення, захисту та прийняття до виконання у відповідних нормативно-правових актах.

Суд враховує, що Положенням про порядок виконання надавачами платіжних послуг платіжних інструкцій в іноземній валюті та банківських металах, затвердженим постановою Правління Національного банку України від 28.07.2008 №216 (у редакції постанови від 25.08.2022 №189), а саме пунктом 14 розділу 2, визначено перелік обов'язкових реквізитів платіжної інструкції. Зокрема, підпунктом 10 пункту 14 передбачено, що така інструкція повинна містити призначення платежу.

Відповідно до пункту 15 зазначеного Положення платник заповнює реквізит «Призначення платежу» таким чином, щоб надати повну інформацію про платіжну операцію та документи, на підставі яких вона здійснюється, при цьому повнота інформації забезпечується платником з урахуванням вимог законодавства України.

Разом з тим суд звертає увагу, що чинне законодавство України не містить визначення поняття «повнота інформації» у контексті заповнення реквізиту «Призначення платежу», що свідчить про його оціночний характер, а також не встановлює обов'язку зазначення у такому реквізиті конкретно визначених даних, зокрема обов'язкового зазначення реквізитів контракту чи рахунку-фактури.

Судом встановлено, що у банківських платіжних документах №37 від 20.08.2025 та №82 від 01.10.2025 у реквізиті «Призначення платежу» міститься посилання на контракт №XQB062025 від 16.06.2025, а також на рахунок-проформу №XQB2025_1 від 14.08.2025.

Крім того, зазначені платіжні документи містять дату здійснення операції, суму платежу в доларах США, а також реквізити рахунків сторін, що узгоджується з іншими документами, поданими до митного оформлення. При цьому судом встановлено, що загальна вартість товару у розмірі 12 769,28 доларів США на момент митного оформлення була сплачена у повному обсязі.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що подані банківські платіжні документи містять достатній обсяг інформації для ідентифікації відповідної господарської операції та беззаперечно підтверджують здійснення оплати саме за спірну поставку товару, у зв'язку з чим доводи відповідача є необґрунтованими.

У рішеннях про коригування митної вартості №UA209000/2025/900726/2 від 17.12.2025 та №UA209000/2025/900734/2 від 19.12.2025 митний орган наводить однотипні розбіжності наведені у графі 33, а саме:

«… Поданий до митного оформлення інвойс UND25286 від 28.09.2025 та UND25292 від 28.09.2025 підписаний лише стороною Продавця, але не містить печатки та підпису Покупця. Крім цього пунктом 1.2. Контракту передбачено, що Продавець постачає товар партіями на підставі замовлень Покупця. Однак жодного замовлення до митного оформлення не надавалось.»

Суд зазначає, що положення розділу 1 Контракту №KND062025 від 16.06.2025 не містять вимоги щодо обов'язкового підписання рахунку-фактури одночасно продавцем та покупцем як умови його погодження. Вказані положення передбачають лише, що у рахунку-фактурі зазначаються найменування, кількість та ціна товару, однак не конкретизують способу їх погодження між сторонами.

При цьому судом встановлено, що подані до митного оформлення рахунки-фактури містять підпис та печатку уповноваженої особи продавця - «TIANJIN U-NOD INTERNATIONAL TRADE CO., LTD» (Китай), що відповідає загальноприйнятій практиці оформлення таких документів у зовнішньоекономічній діяльності.

Суд звертає увагу, що комерційний інвойс у сфері зовнішньоекономічної діяльності є документом, який продавець надає покупцю для підтвердження укладення угоди купівлі-продажу товарів та відображення їх вартості, і використовується, зокрема, для митних цілей.

Водночас законодавство України не встановлює обов'язкової уніфікованої форми інвойсу. При цьому рекомендації Європейської економічної комісії ООН №6 «Формуляр-зразок уніфікованого рахунка для міжнародної торгівлі» передбачають необхідність підпису продавця (постачальника), однак не містять вимоги щодо обов'язкового підпису покупця.

Суд також враховує, що позивач не впливає на зміст документів, які формуються та надаються продавцем як контрагентом за зовнішньоекономічним договором. Водночас подальші дії позивача, зокрема прийняття товару, його ввезення та декларування, свідчать про погодження умов, викладених у відповідному інвойсі.

Суд зазначає, що під час митного оформлення декларантом були надані рахунок-фактура та банківські платіжні документи, які містять усі необхідні відомості щодо ціни товару, фактично сплаченої за нього.

Щодо доводів відповідача про відсутність замовлення (заявки), суд зазначає, що така заявка не є первинним документом, який визначає митну вартість товару, оскільки за своєю суттю вона може містити лише інформацію про кількість та асортимент товару, а отже не має значення для визначення числових показників митної вартості. При цьому чинне законодавство не містить визначення обов'язкових реквізитів такої заявки.

Судом також встановлено, що до митного контролю були подані рахунки-проформи №UND25286 від 17.06.2025 та №UND25292 від 17.06.2025. За своєю правовою природою рахунок-проформа є попереднім інвойсом, який використовується для узгодження істотних умов поставки, зокрема ціни, кількості та асортименту товару, і після його погодження формується комерційний інвойс. Таким чином, рахунок-проформа може розглядатися як документ, що фактично виконує функцію замовлення.

Суд звертає увагу, що положення п. 1.2 Контракту не можуть тлумачитися відокремлено від інших умов договору. Зокрема, п. 1.3 Контракту передбачає, що найменування, асортимент, кількість та ціна товару узгоджуються сторонами на кожну партію та зазначаються у проформах-інвойсах, які є невід'ємною частиною Контракту.

З огляду на те, що декларантом під час митного оформлення було надано рахунки-проформи, комерційний інвойс та банківські платіжні документи, суд дійшов висновку, що всі необхідні відомості щодо ціни товару, фактично сплаченої за нього, були надані митному органу, а отже підстави для невизнання заявленої митної вартості були відсутні.

Крім того, суд зазначає, що відповідно до ч. 3 ст. 53 Митного кодексу України до переліку додаткових документів належать, зокрема, каталоги, специфікації та прейскуранти (прайс-листи) виробника товару, тоді як замовлення (заявка) не віднесене законодавцем до таких документів.

Таким чином, подані декларантом документи в сукупності підтверджують заявлену митну вартість товару, а доводи відповідача є необґрунтованими.

Разом з тим суд звертає увагу, що відповідач у своїх зауваженнях посилається на норми Господарського кодексу України, який відповідно до ч. 3 ст. 17 Закону України №4196-IX «Про особливості регулювання діяльності юридичних осіб окремих організаційно-правових форм у перехідний період та об'єднань юридичних осіб» від 09.01.2025 визнано таким, що втратив чинність з 28.08.2025. Таким чином, митний орган, формуючи свої висновки, застосував норми нечинного законодавства.

Суд зазначає, що форма і порядок укладення зовнішньоекономічного договору (контракту), а також права та обов'язки його сторін регулюються Законом України «Про міжнародне приватне право» та іншими законами України. Такий договір може бути визнаний недійсним виключно у судовому порядку у разі його невідповідності вимогам законодавства України або чинним міжнародним договорам.

Щодо доводів відповідача стосовно строку договору, суд зазначає, що відповідно до ст. 631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснювати свої права і виконувати свої обов'язки, а не лише певний момент у часі, як помилково тлумачить відповідач.

Згідно з ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання вимог, встановлених ст. 203 цього Кодексу. Відповідно до ч. 2 ст. 215 ЦК України правочин є нікчемним у разі, якщо його недійсність прямо встановлена законом.

Відповідно до ч. 1- 3, 5 та 6 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити законодавству, інтересам держави і суспільства; особа повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення має бути вільним; правочин повинен бути спрямований на реальні правові наслідки.

Частиною 1 ст. 220 ЦК України передбачено, що недодержання вимоги щодо нотаріального посвідчення договору тягне його нікчемність лише у випадках, коли така вимога прямо встановлена законом. Водночас законодавство України не містить вимоги щодо обов'язкового нотаріального посвідчення зовнішньоекономічних договорів між юридичними особами.

Суд звертає увагу, що у оскаржуваному рішенні відповідач не наводить жодних норм чинного законодавства, які б прямо визначали недійсність спірного контракту. Відтак, відповідно до ст. 204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Оскільки відповідач не довів наявності підстав недійсності договору та не надав відповідного судового рішення, зовнішньоекономічний контракт є правомірним.

Крім того, судом встановлено, що подальші дії відповідача, а саме здійснення митного оформлення товару після прийняття оскаржуваних рішень, свідчать про фактичне визнання ним контракту №KND062025 від 16.06.2025 як чинного, оскільки під час випуску товару у вільний обіг не було оформлено жодних карток відмови чи протоколів про порушення митних правил.

Відповідно до ч. 1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним за умови досягнення сторонами згоди з усіх його істотних умов.

Суд бере до уваги, що пунктом 11 Контракту «Інші умови договору» передбачено, що договір набирає чинності з моменту його підписання та діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань. Водночас пунктом 3 Контракту визначено, що загальна вартість товару, який постачається за цим контрактом, становить не більше 2 000 000,00 USD.

Таким чином, наведені умови свідчать про те, що Контракт №KND062025 від 16.06.2025 є довгостроковим, розрахованим на багаторазові поставки товару до повного виконання сторонами своїх зобов'язань, що відповідає положенням цивільного законодавства України.

«…Заявка до митного оформлення не подана. Однак будь-які платіжні документи, що підтверджують факт оплати послуг за рахунками №75067 від 08.12.2025 та №75051 від 08.12.2025 декларантом до митного оформлення не надано …»

Суд зазначає, що відповідно до частини другої статті 53 Митного кодексу України для підтвердження заявленої митної вартості, зокрема складової транспортних витрат, декларантом подаються транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів.

Судом встановлено, що разом із митними деклараціями №25UA209170109908U2 від 17.12.2025 та №25UA209170110807U5 від 19.12.2025 декларантом було подано належний та достатній пакет документів, а саме: договір про надання транспортно-експедиторських послуг №2233-Т/25 від 22.07.2025, рахунки-фактури №75067 та №75051 від 08.12.2025 року, коносаменти №UTRUST25092835 та №UTRUST25092839 від 05.10.2025, накладні УМВС, автотранспортні накладні, а також митні декларації країни відправлення. Зазначені документи містять усі необхідні відомості щодо маршруту перевезення, сторін правовідносин, вартості транспортно-експедиційних послуг та їх зв'язку з оцінюваними товарами.

Відповідно до Наказу Міністерства фінансів України від 24.05.2012 №599 «Про затвердження Форми декларації митної вартості та Правил її заповнення», до документів, що підтверджують транспортні витрати, можуть належати рахунок-фактура (акт виконаних робіт), банківські та платіжні документи, а також інші документи, які дозволяють ідентифікувати вартість перевезення. При цьому зазначений нормативно-правовий акт не встановлює вичерпного переліку таких документів.

Правову позицію щодо відсутності виключного переліку доказів підтвердження транспортних витрат висловлено Верховним Судом у постанові від 31.05.2019 у справі №804/16553/14, де зазначено, що у разі, якщо законом не визначено конкретний вид доказів, такі витрати можуть підтверджуватись будь-якими належними та допустимими доказами.

Таким чином, суд доходить висновку, що подані декларантом документи у своїй сукупності підтверджують понесені транспортні витрати, які обґрунтовано включені до митної вартості товару.

Щодо доводів відповідача про необхідність подання заявки на перевезення, суд зазначає, що така вимога не ґрунтується на положеннях чинного законодавства. Частини друга та третя статті 53 Митного кодексу України не передбачають обов'язку декларанта подавати заявку на перевезення як документ, що підтверджує митну вартість товару.

Більше того, відповідно до частини п'ятої статті 53 Митного кодексу України забороняється вимагати від декларанта будь-які документи, відмінні від тих, що прямо передбачені цією статтею.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 16.11.2018 у справі №813/1012/17, де зазначено, що заявка на перевезення не є первинним чи розрахунковим документом та не підтверджує факт надання транспортних послуг або їх вартість, а отже вимога про її подання є безпідставною.

Суд також бере до уваги, що позивачем додатково до матеріалів справи подано платіжні інструкції №116 та №117 від 12.12.2025, які підтверджують факт оплати транспортно-експедиторських послуг, а також заявки на перевезення, що додатково підтверджують реальність господарських операцій, хоча їх подання не є обов'язковим.

Крім того, суд зазначає, що у межах контролю правильності визначення митної вартості предметом доказування є саме числові значення складових митної вартості товару, зокрема ціна товару та витрати на його транспортування. При цьому умови та строки оплати не впливають на визначення митної вартості.

Зазначена правова позиція узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 29.07.2020 у справі №420/1709/19, відповідно до яких відомості про строки та умови оплати не є складовими митної вартості та не можуть бути підставою для висновків про її недостовірність.

Отже, з огляду на подані позивачем документи та їх належну доказову силу, суд дійшов висновку, що транспортні витрати підтверджені належними та допустимими доказами, правомірно включені до митної вартості товару, а вимоги митного органу щодо надання додаткових документів, не передбачених законом, є безпідставними.

«… У якості банківських платіжних документів, що стосуються оцінюваного товару, декларантом додатково надано копії платіжних інструкцій в іноземній валюті або банківських металах №14 від 25.06.2025, №96 від 13.10.2025, №26 від 22.07.2025 та №97 від 13.10.2025, які не можуть бути взяті до уваги, оскільки не містять обов'язкових реквізитів, визначених Положенням №216, зокрема підпису(ів) (власноручного(их)/електронного(их) відповідальної(их) особи(іб) платника, яка(і) відповідно до законодавства України має(ють) право розпоряджатись рахунком …»

Суд зазначає, що відповідно до частини другої статті 40 Закону України «Про платіжні послуги» платіжна інструкція повинна містити інформацію, яка дає змогу ідентифікувати платника та отримувача, їх рахунки, надавачів платіжних послуг, суму операції, а також інші реквізити, необхідні для належного виконання платіжної операції.

Частиною сьомою статті 40 зазначеного Закону встановлено, що Національний банк України визначає обов'язкові реквізити платіжних інструкцій та особливості їх оформлення у відповідних нормативно-правових актах.

Суд враховує, що Положенням про порядок виконання надавачами платіжних послуг платіжних інструкцій в іноземній валюті та банківських металах, затвердженим постановою Правління Національного банку України від 28.07.2008 №216 (у редакції постанови від 25.08.2022 №189), зокрема пунктом 14 розділу 2, визначено перелік обов'язкових реквізитів платіжної інструкції. Підпунктом 10 пункту 14 передбачено, що така інструкція повинна містити призначення платежу.

Разом з тим суд звертає увагу, що чинне законодавство України не містить визначення поняття «повнота інформації» у контексті заповнення реквізиту «Призначення платежу», що свідчить про його оціночний характер та відсутність обов'язку зазначення у такому реквізиті чітко визначеного переліку даних, зокрема обов'язкового зазначення реквізитів контракту чи рахунку-фактури.

Судом встановлено, що у банківських платіжних документах №14 від 25.06.2025 та №96 від 13.10.2025, поданих разом із митною декларацією №25UA209170109908U2, у реквізиті «Призначення платежу» міститься посилання на контракт №KND062025 від 16.06.2025, а також на рахунок-проформу №UND25286 від 17.06.2025.

Крім того, зазначені платіжні документи містять дату здійснення операції, суму платежу в доларах США, а також реквізити рахунків сторін, що узгоджується з іншими документами, поданими до митного оформлення. Судом встановлено, що загальна вартість товару у розмірі 8958,810 доларів США на момент митного оформлення була сплачена у повному обсязі.

Аналогічно, у банківських платіжних документах №26 від 22.07.2025 та №97 від 13.10.2025, поданих разом із митною декларацією №25UA209170110807U5, у реквізиті «Призначення платежу» також міститься посилання на контракт №KND062025 від 16.06.2025 та рахунок-проформу №UND25292 від 17.06.2025.

Зазначені платіжні інструкції містять усі необхідні реквізити, зокрема дату операції, суму платежу, реквізити сторін, та узгоджуються з іншими документами у матеріалах справи. При цьому судом встановлено, що загальна сума за товар у розмірі 10 095,970 доларів США також була повністю сплачена на момент митного оформлення.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що подані банківські платіжні документи містять достатній обсяг інформації для ідентифікації відповідних господарських операцій, підтверджують здійснення оплати саме за спірні поставки товару та узгоджуються з іншими документами, поданими до митного оформлення, у зв'язку з чим доводи відповідача про їх неналежність є необґрунтованими.

«… в митних деклараціях країни експорту №021720250000283444 від 01.10.2025 та №021720250000283443 від 01.10.2025 не можуть бути взяті до уваги як документ, що підтверджує факт експорту товарів, через відсутність в них дати експорту, у зв'язку з чим наведені в них відомості не є остаточними, окрім того, в митній декларації країни експорту №021720250000283443 від 01.10.2025 в графі «номер накладної(дорожнього листа)» наявний номер документу 264778234, який до митного оформлення не подано»

Суд зазначає, що відповідно до частини другої статті 53 Митного кодексу України митна декларація країни відправлення не належить до основних документів, які підтверджують митну вартість товарів.

Водночас, згідно з пунктом 7 частини третьої статті 53 Митного кодексу України, копія митної декларації країни відправлення є додатковим документом, що подається декларантом за наявності для підтвердження заявленої митної вартості товарів.

Суд звертає увагу, що позивач не є суб'єктом, який складає або заповнює експортну митну декларацію країни відправлення, а відтак не має впливу на зміст та порядок заповнення її граф. Такий документ подається митному органу України у тому вигляді, в якому він отриманий від іноземного контрагента.

При цьому суд враховує, що позивачу об'єктивно не може бути відомий порядок заповнення окремих граф експортної декларації, зокрема графи «Держава (регіон) торгівлі», оскільки такі питання регулюються законодавством іноземної держави.

Разом з тим, відповідач, обґрунтовуючи свої сумніви щодо належності та достовірності митної декларації країни відправлення, не посилається на жодні норми чинного законодавства країни експорту, які б регламентували порядок її заповнення, а також не надає доказів того, яким саме чином повинні бути заповнені відповідні графи такої декларації. Натомість доводи відповідача ґрунтуються виключно на припущеннях та суб'єктивних висновках.

Суд враховує правову позицію Верховного Суду, відповідно до якої при оцінці доказів суд зобов'язаний надавати належну мотивацію прийняттю або відхиленню кожного доказу та виходити з того, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Крім того, судом встановлено, що документ №259372150, на відсутність якого посилається відповідач, фактично ідентифікується як лінійний коносамент та зазначений у коносаменті №UTRUST25092839 від 05.10.2025, який був поданий декларантом до митного оформлення разом із митною декларацією №25UA209170110807U5.

Отже, з огляду на викладене, суд дійшов висновку, що митна декларація країни відправлення має допоміжний характер, а доводи відповідача щодо її невідповідності не підтверджені належними та допустимими доказами і ґрунтуються на припущеннях, що є неприпустимим у розумінні процесуального законодавства.

Щодо зобов'язання митного органу зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки сумнівних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.

Зміст частини 3 статті 53 МК України вказує на те, що письмова вимога надсилається за умови наявності розбіжності у поданих документах, наявності ознаки підробки або відсутності всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Як було встановлено судом вище законодавчо визначених умов для надіслання вимоги у відповідача не було, оскільки подані позивачем документи до митної декларації у своїй сукупності підтверджували числові значення задекларованої митної вартості.

Разом з тим, наведений порядок є способом упевнитися у тому, що декларант правильно визначив митну вартість, що є легітимною метою.

В цьому контексті слід також зазначити і про те, що орган митної служби у вимозі повинен конкретизувати документи, надання яких може усунути сумніви достовірності відомостей, які зазначені у первинно поданих документах.

Надіслання письмових вимог, які містять загальний перелік документів, передбачений ч.3 ст.53 МК України, без конкретизації тих, які можуть усунути сумніви, буде порушувати такі складові принципу «належного урядування» як послідовність, ясність дій митного органу та юридичну визначеність у спірних правовідносинах.

Крім того, у всіх наведених вище спірних рішеннях відповідач зазначив, що неможливо застосувати наступні методи визначення митної вартості, а саме методу 2а (ст. 59 МКУ) та методу 2б (ст.60 МКУ) з причини відсутності в митного органу та декларанта інформації про ідентичні та подібні (аналогічні) товари, методу 2в (ст.62 МКУ) та методу 2г (ст.63 МКУ) з причини відсутності в митного органу вартісної основи для розрахунку митної вартості. Застосовано метод 2ґ (ст. 64 МКУ). Митний кодекс України від 13.03.2012 №4495-VI розділ III. Основою для розрахунку слугувала митна вартість товару товару №1 «іграшки», оформленого за МД №UA209170/2025/083891 від 29.09.2025. Скоригована митна вартість склала 5,51 дол.США/кг. Основою для розрахунку слугувала митна вартість товару товару №2 «батути», оформленого за МД №UA500500/2025/032360 від 15.10.2025. Скоригована митна вартість склала 3,77 дол.США/кг. Основою для розрахунку слугувала митна вартість товару товару №3 «меблі», оформленого за МД №UA500580/2025/007487 від 30.09.2025. Скоригована митна вартість склала 4,01 дол.США/кг. Основою для розрахунку слугувала митна вартість товару «крісла», оформленого за МД №UA209170/2025/089884 від 18.10.2025. Скоригована митна вартість склала 4,01 дол.США/кг. Основою для розрахунку слугувала митна вартість товару «крісла», оформленого за МД №UA100060530103 від 30.09.2025. Скоригована митна вартість склала 4,01 дол.США/кг.

Щодо застосування чи не застосування інших методів визначення митної вартості має бути обґрунтованим.

У відповідності до положень ч.5 ст.242 КАС України, при виборі і застосуванні норм права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Так, у постанові від 08.02.2019 у справі №825/648/17 Верховний Суд зазначив наступне: «… рішення про коригування митної вартості товару не може базуватися виключно на інформації ЄАІС ДФС України, оскільки порядок її формування, ведення, отримання інформації, а також порядок використання її даних суб'єктами господарських відносин при здійсненні ними зовнішньоекономічної діяльності МК України не передбачено. Також слід врахувати, що в ЄАІС ДФС України відсутня інформація про коригування заявленої митної вартості товарів, а також інформація щодо судових рішень з питань визначення митної вартості товарів та методів її визначення, у зв'язку з чим така інформаційна база не містить всіх об'єктивних даних щодо імпортованих в Україну товарів, які підтверджуються документально та підлягають обчисленню.

Відповідно до пунктів 2, 4 частини другої статті 55 МК України, прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування.

Між тим, як вбачається з оскаржуваних позивачем рішень про коригування митної вартості товарів, зазначено лише дату та номер митної декларації, на підставі якої здійснено коригування митної вартості, що не дає підстав вважати таке рішення обґрунтованим та мотивованим у контексті норм пунктів 2, 4 частини другої статті 55 МК України.

Так, у рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім номера та дати митних декларацій, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, митний орган повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням другорядних методів.».

Застосовуючи наведений висновок до спірних правовідносин, суд зазначає, що спірні рішення не містять жодних пояснень щодо зроблених контролюючим органом коригувань на обсяги партій ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов, тощо.

Крім того, обрання такої вартості не було жодним чином обґрунтовано.

Такі обставини також вказують на необґрунтованість спірних рішень при визначенні митної вартості за методом 2 ґ.

Частинами 1, 2 статті 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно зі статтею 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Контролюючий орган не вказав переконливих аргументів, що надані декларантом документи в своїй сукупності не підтверджують числові значення складових митної вартості товару та не дають можливість здійснити митне оформлене товару за визначеним декларантом основним методом за ціною договору, не обґрунтував висновки належними та беззаперечними доказами для виникнення правових підстав по застосуванню другорядного методу. Наявність у митного органу обґрунтованих сумнівів щодо правильності визначеної декларантом митної вартості товару у цій справі відповідачем не доведена.

Суд наголошує, що принцип прийняття рішення на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України є орієнтиром при реалізації повноважень владного суб'єкта, який вимагає від останнього діяти на виконання закону, за умов та обставин, визначених ним, з дотриманням встановленої законом процедури. Критерій прийняття рішення, вчинення (невчинення) дії обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення або вчинення дії, відображає принцип обґрунтованості рішення або дії. Він вимагає від суб'єкта владних повноважень враховувати як обставини, на обов'язковість урахування яких прямо вказує закон, так і інші обставини, що мають значення у конкретній ситуації. Суб'єкт владних повноважень повинен уникати прийняття невмотивованих висновків, обґрунтованих припущеннями, а не конкретними обставинами. Несприятливе для особи рішення повинно бути вмотивованим.

Підсумовуючи наведене, суд вважає, що під час розгляду справи встановлено невідповідність спірного рішення митного органу критеріям правомірності передбачених п.1 та п.3 ч.2 ст.2 КАС України.

Відтак, суд прийшов до висновку про обґрунтованість та підставність позовних вимог і вважає, що позов підлягає задоволенню.

Відповідно до приписів ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Позивачем під час звернення до суду з цим позовом сплачено судовий збір у розмірі 3921,28 грн. Саме таку суму судового збору слід стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Щодо витрат на правову допомогу. Суд зазначає, що згідно з ч. 4 ст. 134 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України), для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно до ч. 7 ст. 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

На підтвердження понесених позивачем витрат на правничу допомогу до матеріалів справи надано Договір №1-24/10/25 про надання правової допомоги від 24.10.2025, Додаткова угода №10 від 31.12.2025 до Договору №1-24/10/25.

Суд звертає увагу, що при встановленні розміру гонорару за надання професійної правничої допомоги враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно до ч. 9 ст. 139 КАС України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов'язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Водночас, для включення всієї суми гонорару у відшкодування за рахунок відповідача, має бути встановлено, що позов позивача задоволено, а також має бути встановлено, що за цих обставин справи такі витрати позивача були необхідними, а розмір є розумний та виправданий, що передбачено у ст. 30 Законом України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність». Тобто, суд оцінює рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.

Аналіз наведених положень процесуального закону дає підстави для висновку про те, що документально підтверджені судові витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають компенсації стороні, яка не є суб'єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень.

При цьому, суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.

Аналогічний правовий висновок зробив Верховний Суд у постанові від 26 червня 2019 року при розгляді справи №200/14113/18-а.

Враховуючи викладене, оцінивши наявні у матеріалах справи докази, перевіривши відповідність заявленої до стягнення суми наданому обсягу адвокатських послуг, суд вважає, що обґрунтованим, об'єктивним і таким, що підпадає під критерій розумності, є визначення вартості послуг адвоката у сумі 7500 грн, саме ця сума судових витрат на правничу допомогу адвоката підлягає присудженню на користь позивача.

Керуючись ст. ст. 2, 6, 8-10, 13, 14, 72-77, 90, 139, 242-246, 255, 293, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів прийняте Львівською митницею №UA209000/2025/900725/2 від 17.12.2025.

Визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів прийняте Львівською митницею №UA209000/2025/900726/2 від 17.12.2025.

Визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів прийняте Львівською митницею №UA209000/2025/900726/2 від 19.12.2025.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Львівської митниці (ЄДРПОУ 43971343) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «БоксВей» (ЄДРПОУ 45896389) 3921 (три тисячі дев'ятсот двадцять одна) грн 28 коп. сплаченого судового збору а також 7500 (сім тисяч п'ятсот) грн витрат на професійну правничу допомогу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду, з врахуванням гарантій встановлених пунктом 3 Розділу VI «Прикінцевих положень» Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Желік О.М.

Попередній документ

135214551

Наступний документ

135214553

Інформація про рішення:

№ рішення:	135214552
№ справи:	380/879/26
Дата рішення:	27.03.2026
Дата публікації:	30.03.2026
Форма документу:	Рішення
Форма судочинства:	Адміністративне
Суд:	Львівський окружний адміністративний суд
Категорія справи:	Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи з приводу реалізації державної політики у сфері економіки та публічної фінансової політики, зокрема щодо; митної справи (крім охорони прав на об’єкти інтелектуальної власності); зовнішньоекономічної діяльності; спеціальних заходів щодо демпінгового та іншого імпорту, у тому числі щодо; визначення митної вартості товару

Стан розгляду справи:

Стадія розгляду:	Розглянуто (27.03.2026)
Дата надходження:	16.01.2026
Предмет позову:	про визнання протиправними та скасування рішень про коригування митної вартості

Учасники справи:

суддя-доповідач:

ЖЕЛІК ОЛЕКСАНДРА МИРОСЛАВІВНА

відповідач (боржник):

Львівська митниця

позивач (заявник):

Товариство з обмеженою відповідальністю "БоксВей"

представник позивача:

Шокало Володимир Степанович