Іменем України
27 березня 2026 рокум. ДніпроСправа № 360/97/26
Суддя Луганського окружного адміністративного суду Тихонов І.В., розглянувши в порядку спрощеного провадження без виклику (повідомлення) сторін адміністративну справу за позовом Середи Ігоря Євгеновича в інтересах ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити певні дії,
До Луганського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Середи Ігоря Євгеновича в інтересах ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 , в якому представник позивача просить:
- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 відносно ОСОБА_1 щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати на суму невиплаченої індексації грошового забезпечення за період з 05 жовтня 2017 року по день фактичної виплати індексації грошового забезпечення включно - 28 листопада 2025 року за весь час затримки виплати, а також компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати на суму невиплаченого грошового забезпечення за період з 29 січня 2020 року по день фактичної виплати перерахунку грошового забезпечення включно - 20 грудня 2025 року за весь час затримки виплати;
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати на суму невиплаченої індексації грошового забезпечення за період з 05 жовтня 2017 року по день фактичної виплати індексації грошового забезпечення включно - 28 листопада 2025 року за весь час затримки виплати, а також компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати на суму невиплаченого грошового забезпечення за період з 29 січня 2020 року по день фактичної виплати перерахунку грошового забезпечення включно - 20 грудня 2025 року за весь час затримки виплати.
Позовну заяву обґрунтовано тим, що позивач проходив службу у ІНФОРМАЦІЯ_1 (Військова частина НОМЕР_1 )
При цьому, за період з 05 жовтня 2017 року по 28 лютого 2018 року позивачу не була нарахована та виплачена індексація грошового забезпечення та за період з 29 січня 2020 року по 18 липня 2022 року, не нараховано та не виплачено грошове забезпечення виходячи із розміру прожиткового мінімуму станом на 1 січня відповідного календарного року.
28 листопада 2025 року на виконання рішення Луганського окружного адміністративного суду у справі № 360/671/25, на розрахунковий рахунок позивача була нарахована сума індексації грошового забезпечення.
Також, 20 грудня 2025 року на виконання рішення Луганського окружного адміністративного суду у справі № 360/672/25 на розрахунковий рахунок позивача була нарахована сума перерахунку грошового забезпечення.
Позивач вважає, що відповідач має виплатити компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати на суму невиплаченої індексації за весь час затримки виплати - за період з 05 жовтня 2017 року по день фактичної виплати індексації, а також втрату частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати на суму невиплаченого грошового забезпечення за весь час затримки виплати - за період з 29 січня 2020 року по день фактичної виплати перерахунку грошового забезпечення.
Вказані обставини стали підставою для звернення позивача до суду.
Ухвалою суду від 26.01.2026 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд справи визначено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
Відповідач надав відзив на позовну заяву, відповідно до якого просить відмовити у задоволенні позовних вимог, з огляду на таке.
Позивач проходив службу у військовій частині НОМЕР_1 , згідно довідки від 18.04.2025 №08/2092 у період з 05.10.2017 по 01.10.2022.
Згідно наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 (далі - начальника загону) від 30.09.2022 №3089-ОС «Про особовий склад» виключений зі списків особового складу та всіх видів забезпечення та вибув для подальшого проходження служби в розпорядження начальника НОМЕР_2 прикордонного загону.
Таким чином, позивач з військової частини НОМЕР_1 позивач не звільнявся.
На виконання рішення Луганського окружного адміністративного суду від 19.05.2025 позивачу по справі №360/672/25 було здійснено перерахунок та виплата грошового забезпечення у розмірі 76744,08 грн. згідно платіжної інструкції від 19.12.2025 №33983 з відрахування військового збору у розмірі 4983,98 грн. та ПДФО у розмірі 17940,18 грн., про що свідчить розрахунковий лист від 27.01.2026 №82.
На виконання рішення Луганського окружного адміністративного суду від 05.06.2025 по справі №360/671/25 позивачу було здійснено нарахування та виплата індексації грошового забезпечення у розмірі 20067,00 грн. згідно платіжної інструкції від 26.11.2025 №30953 з відрахування військового збору у розмірі 1003,35 грн. та ПДФО у розмірі 3612,06 грн., про що свідчить розрахунковий лист від 29.12.2025 №1490.
Кошти, які підлягають нарахуванню у порядку компенсації громадянину частини доходу у зв'язку з порушенням строків її виплати, мають компенсаторний характер, дія вищенаведених нормативних актів поширюється на підприємства, установи, організації всіх форм власності і господарювання та застосовується у всіх випадках порушення встановлених термінів виплати грошових доходів, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи), та стосується усіх доходів, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру. Компенсація за порушення строків виплати такого доходу проводиться незалежно від порядку і підстав його нарахування, тобто, чи самим підприємством, установою чи організацією добровільно або на виконання судового рішення.
На думку відповідача, зміст і правова природа спірних правовідносин у розумінні положень статей 1-3 Закону № 2050-ІІІ, окремих положень Порядку № 159 дають підстави вважати, що право на компенсацію втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати особа набуває незалежно від того, чи були такі суми їй попередньо нараховані, але не виплачені.
Разом з тим, за приписами Конституції України та КАС України, судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
У разі невиконання судового рішення, позивач має право на виплату компенсації за час затримки виконання судового рішення. Однак, коли суми нараховуються за рішенням суду - підстава для виплати компенсації виникає у зв'язку з несвоєчасним виконанням рішення суду. Отже, визначальними обставинами для виплати компенсації є дати нарахування та фактичної виплати вказаних доходів, оскільки основною умовою для виплати громадянину компенсації, передбаченої статтею 2 Закону №2050-III є порушення встановлених строків саме виплати нарахованих доходів.
За таких обставин, право на компенсацію позивач набуває після набрання законної сили судовим рішенням та у разі несвоєчасної виплати відповідачем сум доходу, які стягнуто на підставі цього рішення.
Рішення Луганського окружного адміністративного суду від 19.05.2025 у справі 360/672/25 та від 05.06.2025 у справі 360/671/25 виконані, а тому відповідач вважає, що відсутні правові підстави щодо нарахування та виплати позивачу компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати на суми грошового забезпечення за весь час затримки виплати з 05.10.2017 по день фактичної виплати 28.11.2025 та з 29.01.2020 по день фактичної виплати 20.12.2025.
На підставі наведеного, просить відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.
Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих доказів, оцінивши докази відповідно до вимог ст.ст.72-79 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд дійшов такого.
ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстрований з адресою: АДРЕСА_1 ) проходив службу у відповідача, що не заперечують сторони по справі.
Рішенням Луганського окружного адміністративного суду від 19.05.2025 по справі № 360/672/25, залишеним без змін постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 27.11.2025, зобов'язано військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 грошового забезпечення (посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення, розмір яких визначається із застосуванням розміру посадового окладу) за період з 29 січня 2020 року по 18 липня 2022 року, виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, розрахованих шляхом множення прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» станом на 01 січня 2020 року, Законом України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» станом на 1 січня 2021 року, Законом України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» станом на 1 січня 2022 року, на відповідні тарифні коефіцієнти згідно з пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», з урахуванням раніше виплачених сум.
На виконання рішення Луганського окружного адміністративного суду від 19.05.2025 позивачу було здійснено перерахунок та виплата грошового забезпечення у розмірі 76744,08 грн. згідно платіжної інструкції від 19.12.2025 №33983 з відрахування військового збору у розмірі 4983,98 грн. та ПДФО у розмірі 17940,18 грн., про що свідчить розрахунковий лист від 27.01.2026 №82.
З урахуванням військового збору у розмірі 4983,98 грн та ПДФО у розмірі 17940,18 грн, позивачу на картковий рахунок 20.12.2025 зараховано 76744,08 грн що не заперечується сторонами по справі.
Рішенням Луганського окружного адміністративного суду від 05.06.2025 по справі № 360/671/25, залишеним без змін постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 22.10.2025, зобов'язано ІНФОРМАЦІЯ_1 (Військова частина НОМЕР_1 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 05 жовтня 2017 по 28 лютого 2018 року включно із застосуванням місяця, за яким починається обчислення індексу споживчих цін (місяця підвищення доходу) для розрахунку індексації грошового забезпечення - січень 2008 року, в сумі 20067,00 грн.
На виконання рішення Луганського окружного адміністративного суду від 05.06.2025 позивачу було здійснено нарахування та виплата індексації грошового забезпечення у розмірі 20067,00 грн. згідно платіжної інструкції від 26.11.2025 №30953 з відрахування військового збору у розмірі 1003,35 грн. та ПДФО у розмірі 3612,06 грн., про що свідчить розрахунковий лист від 29.12.2025 №1490.
З урахуванням військового збору у розмірі 1003,35 грн та ПДФО у розмірі 3612,06 грн, позивачу на картковий рахунок 27.11.2025 зараховано 15451,59 грн, що підтверджується випискою по надходженням по картці/рахунку та не заперечується сторонами по справі.
Позивач вважає, що має право на отримання компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати на суму невиплаченої індексації грошового забезпечення за весь час затримки за період з 05 жовтня 2017 року по день фактичного нарахування та виплати, а саме 27.11.2025, а також на суму перерахованого грошового забезпечення за весь час затримки за період з 29 січня 2020 року по день фактичного нарахування та виплати, а саме 20.12.2025, у зв'язку із чим звернувся до суду з цим позовом.
Вирішуючи адміністративну справу по суті заявлених вимог, надаючи оцінку обставинам (фактам), якими обґрунтовано вимоги і заперечення учасників справи, суд виходить з такого.
Відповідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Питання, пов'язані зі здійсненням компенсації громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, врегульовані Законом України від 19.10.2000 №2050-III «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» (надалі - Закон № 2050-III).
Згідно із статтями 1, 2 Закону №2050-III підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи), така компенсація провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період, починаючи з дня набрання чинності цим Законом. Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії, соціальні виплати, стипендії, заробітна плата (грошове забезпечення) та інші.
Тобто, стаття 2 Закону №2050-III прямо передбачає, що під доходами, на які поширюються правила щодо компенсації втрат, у цьому Законі слід розуміти, зокрема й заробітну плату. Індексація грошового забезпечення є складовою заробітної плати.
Основною умовою для виплати громадянину передбаченої статтею 2 Закону №2050-III компенсації є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів. Своєю чергою компенсація за порушення строків виплати такого доходу проводиться незалежно від порядку та підстав його нарахування: самим підприємством, установою чи організацією добровільно чи на виконання судового рішення.
Відповідно до статті 3 Закону №2050-III сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться).
Зі змісту приведених норм слідує, що їх дія поширюється на підприємства, установи та організації всіх форм власності і господарювання та застосовується у всіх випадках порушення встановлених термінів виплати грошових доходів, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи), та стосується усіх доходів, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру (пенсії, соціальні виплати, стипендія, заробітна плата).
Виплата громадянам суми компенсації провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати нарахованих доходів у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць (стаття 4 Закону №2050-ІІІ).
З метою реалізації Закону №2050-ІІІ постановою Кабінету Міністрів України 21.02.2001 №159 затверджено Порядок проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати (надалі - Порядок №159).
Пункти 1, 2 Порядку №159 відтворюють положення Закону №2050-ІІІ та конкретизують підстави та механізм виплати компенсацій.
Згідно з абзацом 1 пункту 4 Порядку №159 сума компенсації обчислюється як добуток нарахованого, але невиплаченого грошового доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) і приросту індексу споживчих цін (індексу інфляції) у відсотках для визначення суми компенсації, поділений на 100.
Підставою для здійснення компенсації громадянам втрати частини доходів є дотримання таких основних умов: нарахування належних доходів (заробітної плати, пенсії, соціальних виплат, стипендії); порушення встановлених строків їх виплати (як з вини так і без вини підприємств всіх форм власності і господарювання); затримка виплати доходів на один і більше календарних місяців; зростання цін на споживчі товари і тарифи на послуги; доходи не повинні носити разового характеру (пенсії, соціальні виплати, стипендії, заробітна плата).
Кошти, які підлягають нарахуванню в порядку компенсації частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати, мають компенсаторний характер. Вони спрямовані на забезпечення достатнього життєвого рівня та купівельної спроможності особи у зв'язку з інфляційними процесами та зростанням споживчих цін на товари та послуги.
Аналогічна правова позиція наведена у постановах Верховного Суду України від 11.07.2017 №21-2003а16, Верховного Суду від 22.06.2018 у справі №810/1092/17, від 13.01.2020 у справі №803/203/17 та від 15.10.2020 у справі №240/11882/19.
При цьому, використане у статті 3 Закону №2050-ІІІ формулювання стосовно того, що компенсація обчислюється як добуток нарахованого, але не виплаченого грошового доходу за відповідний місяць, означає, що має існувати обов'язкова складова обчислення компенсації - невиплачений грошовий дохід, який може бути або нарахований, або який можна нарахувати, зокрема, і на підставі судового рішення.
Зміст і правова природа спірних правовідносин у розумінні положень статей 1-3 Закону №2050-ІІІ дають підстави вважати, що право на компенсацію втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати особа набуває незалежно від того, чи були такі суми їй попередньо нараховані, але не виплачені.
Аналогічна правова позиція наведена у постановах Верховного Суду від 22.06.2018 у справі №810/1092/17, від 13.01.2020 у справі №803/203/17, від 29.10.2020 у справі №280/729/19, від 29.04.2021 у справі №240/6583/20.
Тож у випадку бездіяльності роботодавця щодо нарахування та виплати працівнику грошового забезпечення, така особа має право на компенсацію втрати доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати. При цьому, донарахування належних громадянину сум компенсації втрати доходів має здійснюватися до дня фактичної виплати заборгованості, щодо якої порушені строки виплати.
Судом встановлено, що фактична остаточна виплата позивачу доходу (індексації грошового забезпечення за період з 05 жовтня 2017 року по 28 лютого 2018 року), відбулась 27 листопада 2025 року.
Також, фактична остаточна виплата позивачу доходу (перерахованого грошового забезпечення за період з 29 січня 2020 року по 18 липня 2022 року), відбулась 20 грудня 2025 року.
Під час судового розгляду вказаної категорії справ суд застосовує правову позицію, викладену Верховним Судом у своїх постановах, зокрема від 19.05.2022 у справі №200/3859/21, від 24.01.2023 у справі №200/10176/19-а.
Так, Верховний Суд дійшов висновку про те, що основними умовами для виплати суми компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати є: порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів та виплата нарахованих доходів. При цьому виплата компенсації втрати частини доходів здійснюється в день виплати основної суми доходу.
Таким чином обов'язок з виплати компенсації виникає у випадку порушення строків виплати доходів та виплати нарахованих доходів.
Оскільки такий обов'язок відповідачем при виплаті позивачеву належних сум грошового забезпечення та індексації грошового забезпечення за період з 05 жовтня 2017 року по 28 лютого 2018 року та з 29 січня 2020 року по 18 липня 2022 року не дотримано, право останнього на виплату компенсації порушено.
З урахуванням того, що несвоєчасне нарахування належних сум грошового забезпечення та остаточний розрахунок з позивачем відбулися у зв'язку з неправомірним нарахуванням такого розрахунку відповідачем, тобто з його вини, позивач має право на отримання компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати.
З огляду на викладене суд дійшов висновку про протиправну бездіяльність відповідача щодо виплати позивачу компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати грошового забезпечення та індексації грошового забезпечення у належному розмірі за період з 05 жовтня 2017 року по 28 лютого 2018 року та з 29 січня 2020 року по 18 липня 2022 року, у зв'язку із чим порушене право позивача підлягає відновленню.
За нормами частин першої та другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Таким чином, суд вважає за необхідне зобов'язати відповідача нарахувати і виплатити позивачу компенсацію втрати частини доходів у зв'язку із порушенням строків виплати грошового забезпечення та індексації грошового забезпечення за період з 05 жовтня 2017 року по 28 лютого 2018 року та з 29 січня 2020 року по 18 липня 2022 року, починаючи з 05.10.2017 по день фактичної виплати грошового забезпечення - 27.11.2025, та з 29.01.2020 по день фактичної виплати грошового забезпечення - 20.12.2025.
Суд зауважує, що питання складу грошового забезпечення військовослужбовців було предметом розгляду Великої Палати Верховного Суду, яка у постанові від 6 лютого 2019 року в справі №522/2738/17 дійшла наступних висновків.
Згідно із частинами другою та третьою статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення. Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.
Отже, до складу грошового забезпечення військовослужбовців входять чотири види складових: 1) посадовий оклад; 2) оклад за військовим званням; 3) щомісячні додаткові види грошового забезпечення; 4) одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Тобто, до грошового забезпечення військовослужбовців як розрахункової величини не включаються одноразові додаткові види грошового забезпечення, зокрема щорічні, щоквартальні, разові додаткові види грошового забезпечення, крім щомісячних, або тих, що виплачуються раз на місяць.
Посилання відповідача на те, що суд у своєму рішенні по справі № 360/672/25, окрім, зобов'язання здійснити перерахунок грошового забезпечення, одночасно зобов'язав здійснити перерахунок одноразових додаткових видів грошового забезпечення, зокрема: винагорода за бойове чергування, грошової допомоги для оздоровлення, судом до уваги не беруться, оскільки вказаним рішенням суду зобов'язано військову частину НОМЕР_1 здійснити позивачу перерахунок та виплату складових грошового забезпечення, розмір яких залежить від розміру посадового окладу та/або окладу за військове звання, а також щомісячних додаткових видів грошового забезпечення. При цьому, питання щодо винагороди за бойове чергування, грошової допомоги для оздоровлення, зазначеним рішенням суду по справі № 360/672/25 не вирішувалось.
Сторонами суду не наведено інших специфічних, доречних та важливих аргументів, які суд зобов'язаний оцінити, виконуючи свої зобов'язання щодо пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
На підставі викладеного суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог, у зв'язку із чим їх необхідно задовольнити.
Щодо розподілу судових витрат суд зазначає наступне.
При зверненні до суду із позовом позивачем сплачено судовий збір у розмірі 1064,96 грн.
Відповідно до статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Зважаючи на те, що суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог, відповідно до приписів частини першої статті 139 КАС України позивачу необхідно відшкодувати 1064,96 грн за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Керуючись статтями 2, 5, 8, 9, 19, 20, 32, 72, 77, 90, 94, 132, 139, 241-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
Позовні вимоги Середи Ігоря Євгеновича в інтересах ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстрований з адресою: АДРЕСА_1 ) до військової частини НОМЕР_1 (місцезнаходження: АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_4 ) про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити певні дії, задовольнити.
Визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати на суму невиплаченої індексації грошового забезпечення та невиплаченого грошового забезпечення за період з 05 жовтня 2017 року по 27 листопада 2025 року та з 29 січня 2020 року по 20 грудня 2025 року.
Зобов'язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням термінів виплати індексації грошового забезпечення за період з 05 жовтня 2017 року по 27 листопада 2025 року та грошового забезпечення за період з 29 січня 2020 року по 20 грудня 2025 року, відповідно до Закону України від 19.10.2000 № 2050-ІІІ «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» та Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 №159.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань військової частини НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 1064,96 грн (одна тисяча шістдесят чотири гривні 96 коп).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга подається до Першого апеляційного адміністративного суду.
Суддя І.В. Тихонов