27 березня 2026 року м. Кропивницький Справа № 340/6314/25
Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Науменка В.В., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін адміністративну справу
за позовом: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 )
до відповідача: Департамент Патрульної поліції (вул. Федора Ернеста, б. 3, м. Київ, 03150, ЄДРПОУ 40108646)
про визнання протиправним, скасування рішення та зобов'язання вчинити певні дії,, -
Позивач звернувся до Кіровоградського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд:
1) Визнати протиправним та скасувати наказ Департаменту патрульної поліції №545 від 25 серпня 2025 року про застосування до ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення у вигляді суворої догани.
2) Зобов'язати відповідача вилучити наказ з особової справи ОСОБА_1 .
3) Визнати протиправною бездіяльність Департаменту патрульної поліції щодо ненаданні ОСОБА_1 доступу до матеріалів службового розслідування та порушення права на правову допомогу.
4) Вирішити питання про стягнення судового збору.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивача безпідставно притягнуто до дисциплінарної відповідальності, оскільки позивач під час виїзду на виклик щодо домашнього насильства діяв правомірно та у межах наданих йому повноважень, водночас позивач порушив порядок проведення службового розслідування, зокрема не надав можливості ознайомитись з матеріалами службового розслідування.
Ухвалою від 22.09.2025 року позовну заяву залишено без руху (а.с. 13-14).
У встановлений судом строк від позивача до суду надійшла заява про усунення недоліків та докази сплати судового збору (а.с. 16, 17).
Ухвалою суду від 01.10.2025 відкрито провадження у справі, вирішено її розгляд проводити у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, встановлено порядок та строки вчинення процесуальних дій (а.с. 18).
Від відповідача 15.10.2025 до суду надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого відповідач позовні вимоги не визнає, у задоволенні позову просить відмовити.
Зазначає, що відповідно до проведеного службового розслідування були встановлені факти порушення позивачем службової дисципліни, що виразилось у неналежному реагуванні на повідомлення, яке надійшло на скорочений номер екстреного виклику "102" за фактом вчинення домашнього насильства.
Наголошується, що відповідач під час прийняття оскаржуваного наказу діяв на підставі, у межах та у спосіб, визначені законом, оспорюваний наказ є правомірним та скасуванню не підлягає (а.с. 21-33).
Від позивача 28.10.2025 надійшла відповідь на відзив, у якій позивач наполягає на обґрунтованості позову а доводи, викладені у відзиві, вважає безпідставними та такими, що не спростовують позовних вимог (а.с. 160-161).
Від відповідача до суду 31.10.2025 надійшли заперечення (а.с. 175-177).
Дослідивши надані сторонами матеріали та з'ясувавши фактичні обставини справи, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.
Судом з матеріалів справи встановлено, що ОСОБА_1 перебуває на службі в Національній поліції України на посаді інспектора взводу №2 роти №3 батальйону УПП в Кіровоградській області ДПП, має спеціальне звання старший лейтенант поліції.
Також встановлено, що 26.07.2025 о 06 годині 36 хвилин на спеціальну лінію "102" надійшло повідомлення від ОСОБА_2 про те, що його батько у нетверезому статі прийшов до помешкання, де вони з матір'ю проживають, по АДРЕСА_2 , поводиться агресивно, вони з матір'ю батька не пускають. В ході розмови повідомив, що мати його впустила, вони сваряться, потім повідомив, що батько вже пішов та допомога наразі не потрібна.
Зазначене повідомлення зареєстроване Кропивницьким РУП ГУНП в Кіровоградській області в ІПНП ЄО за №41686 від 26.07.2025 (а.с. 38).
Вказана подія відповідно до даних ІПНП ЄО за №41686 від 26.07.2025 зареєстрована як «домашнє насильство».
На вказане повідомлення здійснено реагування нарядом поліції "Ліана-0109" у складі інспектора взводу №2 роти №3 батальйону УПП в Кіровоградській області ДПП старшого лейтенанта поліції ОСОБА_1 та інспектора взводу №2 роти №3 батальйону УПП в Кіровоградській області ДПП капрала поліції ОСОБА_3 , що підтверджується матеріалами справи та сторонами не заперечується.
Відповідно до матеріалів справи, зокрема - відеозаписів з нагрудної камери (портативного відеорегістратора, яким під час відпрацювання виклику користувався позивач), судом встановлено, що 26.07.2025 о 06 годині 53 хвилини наряд «Ліана-0109» прибув на зазначений виклик, та біля будинку їх зустрів заявник - неповнолітній ОСОБА_2 , який провів поліцейських до квартири, де перебувала жінка - мати заявника, ОСОБА_4 , яка повідомила поліцейським, що проживала з чоловіком на ім'я ОСОБА_5 приблизно 20 років у цивільному шлюбі, від якого має спільну дитину. На даний час вони спільно не проживають. Між чоловіком та жінкою часто відбуваються сварки, під час яких він «простягає до неї руки», тобто регулярно її б'є. Напередодні він знову в нетверезому стані намагався її побити, а 26.07.2025 вранці прийшов до неї додому та намагався потрапити всередину, проте жінка його не пускала, оскільки боялась, що він її знову поб'є. Чоловік також пробував залізти у вікно, повторно стукав у двері, потім знеструмив помешкання через електролічильник. Після невдалих спроб потрапити всередину квартири чоловік зімітував погіршення стану здоров'я та попросив води. Жінка відчинила двері, дала води. Чоловік почув, що син викликав поліцію, та пішов у невідомому напрямку. Також ОСОБА_4 повідомила поліцейським, що напередодні чоловік ОСОБА_5 забрав в неї мобільний телефон, а зранку 26.07.205, коли намагався потрапити до неї у квартиру, зазначав, що хоче віддати телефон, проте так і не віддав його. Позивач запитала у жінки, чи буде вона писати заяву про неповернення телефону, на що остання відповіла ствердно, проте зауважила, що для неї важливіше, щоб колишній чоловік припинив її переслідувати, погрожувати їй та бити, ніж телефон. Поліцейські зазначили, що не можуть змусити чоловіка не приходити до неї. Позивач запитала ОСОБА_4 , що саме буде предметом заяви: погрози чи неповернення телефону? Поліцейський ОСОБА_6 також наголосив, що необхідно обрати щось одне. В результаті ОСОБА_4 написала заяву щодо погроз фізичною розправою відносно неї та її сина. На запитання поліцейських ОСОБА_4 уточнила, що чоловік їй не лише погрожує, а й б'є, як її, так і сина, який намагається її захистити. Позивач відмітила, що бачить на тілі ОСОБА_4 синці. ОСОБА_4 також зазначила, що дуже боїться чоловіка, який знає де вона працює (магазин «Файномаркет») та те, що сьогодні буде її зміна, а тому неодмінно спробує їй нашкодити, на що поліцейські порадили не відчиняти двері та не спілкуватись з ним, після чого залишили приміщення.
За результатами відпрацювання повідомлення поліцейським ОСОБА_3 складено електронний рапорт, відповідно до змісту якого зазначено, що «інформація не підтвердилась». Також зазначено, що «заявниця скаржиться на систематичні залякування з боку чоловіка, який є батьком її дитини та з яким вона не має спільного проживання, у зв'язку з чим у заявниці було відібрано заяву та пояснення» (а.с. 38). Відомостей про здійснення нарядом поліції «Ліана-0109» будь-яких інших заходів під час відпрацювання зазначеного повідомлення матеріали справи не містять.
Відповідно до доповідної записки начальника відділу адміністративної практики УПП в Кіровоградській області ДПП майора поліції Шевченка С. вбачається, що 29.07.2025 в ході дослідження адміністративної практики у сфері запобігання та протидії домашньому насильству щодо реагування та відпрацювання працівниками УПП викликів про «домашнє насильство» виявлено недоліки по відпрацюванню виклику, зареєстрованому в ЄО ІПНП №41686 від 26.07.2025 - електронний рапорт не відповідає вимогам пп. 16 п. 2 розділу ІХ Інструкції №357 від 27.04.2020 та дорученню УПП в Кіровоградській області ДПП від 03.04.2025 №15/41/34/012025, а саме: не вірно вказано статус про дітей (вказано як заявник, а має бути потерпілим), відсутня інформація про кривдника, не повністю заповнені відомості про осіб, які були на місці події, відсутня інформація про проведення працівниками поліції форми оцінки ризиків щодо постраждалих осіб по факту вчинення домашнього насильства відповідно до наказу від 13.03.2019 №369/180. Враховуючи встановлені факти, ініційоване питання про призначення службового розслідування (а.с. 35).
За даним фактом 29.07.2025 відповідно до наказу №88 було призначено службове розслідування, утворено дисциплінарну комісію (а.с. 36-37).
Відповідно до висновку службового розслідування від 08 серпня 2025 року (затверджено начальником УПП в Кіровоградській області ДПП 11.08.2025), дисциплінарна комісії дійшла висновку про підтвердження факту порушення службової дисципліни під час реагування на повідомлення за фактом вчинення домашнього насильства, зареєстрованого до журналу ЄО Кропивницького районного управління поліції ГУНП в Кіровоградській області від 26.07.2025 №41686, та за вчинення дисциплінарного проступку - порушення вимог пунктів 1, 2 та 3 ч. 1 ст. 18, пунктів 2, 5 та 18 статті 23 Закону України "Про національну поліцію", пунктів 1, 3 та 4 частини 3 статті 1 Дисциплінарного статуту, пункту 2 частини 1 статті 10 Закону України "Про запобігання та протидію домашньому насильству", підпунктів 5, 7, 11 пункту 3 розділу ІХ Інструкції №357, пункту 6 розділу ІІ Порядку ведення єдиного обліку в органах (підрозділах) поліції заяв і повідомлень про кримінальні правопорушення та інші події, затвердженого наказом МВС України від 08.02.2019 №100, підпунктів 2.4.1, 2.4.6 пункту 2.4 розділу ІІ посадової інструкції інспектора взводу №2 роти №3 батальйону УПП в Кіровоградській області ДПП, затвердженої наказом ДПП №724 від 09.04.2024, до позивача пропонувалось застосування дисциплінарного стягнення у вигляді суворої догани (а.с. 124-149).
Наказом №545 від 25.08.2025, за результатами проведеного службового розслідування щодо порушення службової дисципліни під час реагування на повідомлення за фактом вчинення домашнього насильства, зареєстрованого до журналу ЄО Кропивницького районного управління поліції ГУНП в Кіровоградській області від 26.07.2025 №41686, за вчинення дисциплінарного проступку, що виразився у порушенні вимог пунктів 1, 2 та 3 ч. 1 ст. 18, пунктів 2, 5 та 18 статті 23 Закону України "Про національну поліцію", пунктів 1, 3 та 4 частини 3 статті 1 Дисциплінарного статуту, пункту 2 частини 1 статті 10 Закону України "Про запобігання та протидію домашньому насильству", підпунктів 5, 7, 11 пункту 3 розділу ІХ Інструкції №357, пункту 6 розділу ІІ Порядку ведення єдиного обліку в органах (підрозділах) поліції заяв і повідомлень про кримінальні правопорушення та інші події, затвердженого наказом МВС України від 08.02.2019 №100, підпунктів 2.4.1, 2.4.6 пункту 2.4 розділу ІІ посадової інструкції інспектора взводу №2 роти №3 батальйону УПП в Кіровоградській області ДПП, затвердженої наказом ДПП №724 від 09.04.2024, до позивача застосовано дисциплінарне стягнення у вигляді суворої догани (а.с. 152-153).
Не погоджуючись з накладенням такого дисциплінарного стягнення, позивач ініціював розгляд даної справи в адміністративному суді.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам та встановленим обставинам справи, суд зазначає таке.
За приписами ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Наведена норма означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.
Правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України регулюються Законом України "Про Національну поліцію", Дисциплінарним статутом органів внутрішніх справ України, затвердженим Законом України від 22 лютого 2006 року №3460-IV та Положенням про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 114 від 29 липня 1991 року.
Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України "Про Національну поліцію", Національна поліція України - це центральний орган виконавчої влади, який служить суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку.
Частиною 1 ст. 17 Закону України "Про Національну поліцію", передбачено, що поліцейським є громадянин України, який склав Присягу поліцейського, проходить службу на відповідних посадах у поліції і якому присвоєно спеціальне звання поліції.
Згідно з ч. 1 ст. 59 Закону України "Про Національну поліцію", служба в поліції є державною службою особливого характеру, яка є професійною діяльністю поліцейських з виконання покладених на поліцію повноважень.
В силу вимог ст. 18 Закону України «Про Національну поліцію», поліцейський зобов'язаний неухильно дотримуватись положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції та Присяги поліцейського; поважати і не порушувати прав і свобод людини.
Відповідно до пункту 1 частини 3 статті 1 Статуту службова дисципліна, крім основних обов'язків поліцейського, визначених статтею 18 Закону України «Про Національну поліцію», зобов'язує поліцейського:
1) бути вірним Присязі поліцейського, мужньо і вправно служити народу України;
2) знати закони, інші нормативно-правові акти, що визначають повноваження поліції, а також свої посадові (функціональні) обов'язки;
3) поважати права, честь і гідність людини, надавати допомогу та запобігати вчиненню правопорушень;
4) безумовно виконувати накази керівників, віддані (видані) в межах наданих їм повноважень та відповідно до закону;
5) вживати заходів до негайного усунення причин та умов, що ускладнюють виконання обов'язків поліцейського, та негайно інформувати про це безпосереднього керівника;
6) утримуватися від дій, що перешкоджають іншим поліцейським виконувати їхні обов'язки, а також які підривають авторитет Національної поліції України;
7) утримуватися від висловлювань та дій, що порушують права людини або принижують честь і гідність людини;
8) знати і виконувати заходи безпеки під час несення служби, дотримуватися правил внутрішнього розпорядку;
9) підтримувати рівень своєї підготовки (кваліфікації), необхідний для виконання службових повноважень;
10) берегти службове майно, забезпечувати належний стан зброї та спеціальних засобів;
11) поважати честь і гідність інших поліцейських і працівників поліції, надавати їм допомогу та стримувати їх від вчинення правопорушень;
12) дотримуватися правил носіння однострою та знаків розрізнення;
13) сприяти керівникові в організації дотримання службової дисципліни, інформувати його про виявлені порушення, у тому числі вчинені іншими працівниками поліції;
14) під час несення служби поліцейському заборонено перебувати у стані алкогольного, наркотичного та/або іншого сп'яніння.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 19 Закону України "Про Національну поліцію", у разі вчинення протиправних діянь поліцейські несуть кримінальну, адміністративну, цивільно-правову та дисциплінарну відповідальність відповідно до закону. Підстави та порядок притягнення поліцейських до дисциплінарної відповідальності, а також застосування до поліцейських заохочень визначаються Дисциплінарним статутом Національної поліції України, що затверджується законом.
Статтею 1 Статуту визначено, що службова дисципліна - дотримання поліцейським Конституції і законів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів Національної поліції України, нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, Присяги поліцейського, наказів керівників.
Стаття 12 Статуту вказує, що дисциплінарний проступок це протиправна винна дія чи бездіяльність поліцейського, що полягає в порушенні ним службової дисципліни, невиконанні чи неналежному виконанні обов'язків поліцейського або виходить за їх межі, порушенні обмежень та заборон, визначених законодавством для поліцейських, а також у вчиненні дій, що підривають авторитет поліції.
Статтею 11 Статуту визначено, що за порушення службової дисципліни поліцейські незалежно від займаної посади та спеціального звання несуть дисциплінарну відповідальність згідно з цим Статутом.
Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 07 листопада 2018 року № 893 затверджено Порядок проведення службових розслідувань у Національній поліції України (надалі, також - Порядок).
Цей Порядок визначає процедуру проведення службового розслідування стосовно поліцейського, права учасників службового розслідування, порядок оформлення його результатів, прийняття та реалізації рішень за результатами службового розслідування.
Відповідно до п. 1 розділу V Порядку, проведення службового розслідування полягає в діяльності дисциплінарної комісії із збирання, перевірки та оцінки матеріалів і відомостей про дисциплінарний проступок поліцейського з метою своєчасного, повного та об'єктивного з'ясування всіх обставин його вчинення, установлення причин і умов учинення дисциплінарного проступку, вини поліцейського, ступеня тяжкості дисциплінарного проступку, розміру заподіяної шкоди та для підготовки пропозицій щодо усунення причин учинення дисциплінарних проступків.
Відповідно до п. 4 розділу V Порядку, службове розслідування має встановити наявність чи відсутність складу дисциплінарного проступку в діянні (дії чи бездіяльності) поліцейського, з приводу якого (якої) було призначено службове розслідування.
Аналіз наведених правових норм дає підстави для висновку, що підставою для притягнення особи до дисциплінарної відповідальності є дисциплінарний проступок, сутність якого полягає у невиконанні чи неналежному виконанні службової дисципліни та означає недотримання Конституції і законів України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів, інших нормативно-правових актів та Присяги.
Отже, підставою для накладення дисциплінарного стягнення є виключно фактичні дані, що свідчать про реальну наявність у діях поліцейського ознак дисциплінарного проступку, зокрема протиправної поведінки, шкідливих наслідків та причинного зв'язку між ним і дією (бездіяльністю) порушника дисципліни.
Згідно матеріалів справи, підставою для притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності стало неналежне реагування останнього на факт вчинення домашнього насильства.
Організаційно-правові засади запобігання та протидії домашньому насильству, основні напрями реалізації державної політики у сфері запобігання та протидії домашньому насильству, спрямовані на захист прав та інтересів осіб, які постраждали від такого насильства, визначає Закон України "Про запобігання та протидію домашньому насильству" від 7 грудня 2017 року № 2229-VIII (далі - Закон №2229).
Частина 1 статті 1 Закону №2229 надає визначення термінів, що вживаються у цьому Законі, зокрема:
домашнє насильство - діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім'ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім'єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь;
психологічне насильство - форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров'ю особи;
фізичне насильство - форма домашнього насильства, що включає ляпаси, стусани, штовхання, щипання, шмагання, кусання, а також незаконне позбавлення волі, нанесення побоїв, мордування, заподіяння тілесних ушкоджень різного ступеня тяжкості, залишення в небезпеці, ненадання допомоги особі, яка перебуває в небезпечному для життя стані, заподіяння смерті, вчинення інших правопорушень насильницького характеру;
кривдник - особа, яка вчинила домашнє насильство у будь-якій формі;
особа, яка постраждала від домашнього насильства (далі - постраждала особа), - особа, яка зазнала домашнього насильства у будь-якій формі;
оцінка ризиків - оцінювання вірогідності продовження чи повторного вчинення домашнього насильства, настання тяжких або особливо тяжких наслідків його вчинення, а також смерті постраждалої особи.
Відповідно до ч. 2 статті 3 Закону №2229, дія законодавства про запобігання та протидію домашньому насильству незалежно від факту спільного проживання поширюється на таких осіб:
1) подружжя;
2) колишнє подружжя;
3) наречені;
4) мати (батько) або діти одного з подружжя (колишнього подружжя) та інший з подружжя (колишнього подружжя);
5) особи, які спільно проживають (проживали) однією сім'єю, але не перебувають (не перебували) у шлюбі між собою, їхні батьки та діти;
6) особи, які мають спільну дитину (дітей);
7) батьки (мати, батько) і дитина (діти);
8) дід (баба) та онук (онука);
9) прадід (прабаба) та правнук (правнучка);
10) вітчим (мачуха) та пасинок (падчерка);
11) рідні брати і сестри;
12) інші родичі: дядько (тітка) та племінник (племінниця), двоюрідні брати і сестри, двоюрідний дід (баба) та двоюрідний онук (онука);
13) діти подружжя, колишнього подружжя, наречених, осіб, які мають спільну дитину (дітей), які не є спільними або всиновленими;
14) опікуни, піклувальники, їхні діти та особи, які перебувають (перебували) під опікою, піклуванням;
15) прийомні батьки, батьки-вихователі, патронатні вихователі, їхні діти та прийомні діти, діти-вихованці, діти, які проживають (проживали) в сім'ї патронатного вихователя.
Аналізуючи наведені норми Закону суд приходить до висновку, що ОСОБА_4 , її колишній чоловік ОСОБА_5 та їх спільний син ОСОБА_2 є особами, на яких поширюється дія законодавства про запобігання та протидію домашньому насильству, навіть за умови відсутності факту спільного проживання та/або перебування у шлюбі.
Пунктом 2 частини 3 статті 6 Закону №2229 визначено, що до органів та установ, на які покладаються функції із здійснення заходів у сфері запобігання та протидії домашньому насильству, належать, серед іншого, уповноважені підрозділи органів Національної поліції України.
Отже, позивач, як інспектор УПП в Кіровоградській області, є уповноваженим працівником підрозділу органу Національної поліції України, на якого покладено функції із здійснення заходів у сфері запобігання та протидії домашньому насильству.
Стаття 10 Закону №2229 визначає повноваження уповноважених підрозділів органів Національної поліції України у сфері запобігання та протидії домашньому насильству, до яких віднесено:
1) виявлення фактів домашнього насильства та своєчасне реагування на них;
2) прийом і розгляд заяв та повідомлень про вчинення домашнього насильства, у тому числі розгляд повідомлень, що надійшли до кол-центру з питань запобігання та протидії домашньому насильству, насильству за ознакою статі та насильству стосовно дітей, вжиття заходів для його припинення та надання допомоги постраждалим особам з урахуванням результатів оцінки ризиків у порядку, визначеному центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері запобігання та протидії домашньому насильству, спільно з Національною поліцією України;
3) інформування постраждалих осіб про їхні права, заходи і соціальні послуги, якими вони можуть скористатися;
4) винесення термінових заборонних приписів стосовно кривдників;
5) взяття на профілактичний облік кривдників та проведення з ними профілактичної роботи в порядку, визначеному законодавством;
6) здійснення контролю за виконанням кривдниками спеціальних заходів протидії домашньому насильству протягом строку їх дії;
7) анулювання дозволів на право придбання, зберігання, носіння зброї та боєприпасів їх власникам у разі вчинення ними домашнього насильства, а також вилучення зброї та боєприпасів у порядку, визначеному законодавством;
8) взаємодія з іншими суб'єктами, що здійснюють заходи у сфері запобігання та протидії домашньому насильству, відповідно до статті 15 цього Закону;
9) звітування центральному органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері запобігання та протидії домашньому насильству, про результати здійснення повноважень у цій сфері у порядку, визначеному центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері запобігання та протидії домашньому насильству.
Відповідно до частини 1 статті 20 Закону №2229, суб'єкти, що здійснюють заходи у сфері запобігання та протидії домашньому насильству, відповідно до компетенції забезпечують надання дієвої допомоги та захисту постраждалим особам з урахуванням основних засад запобігання та протидії домашньому насильству, визначених статтею 4 цього Закону.
До спеціальних заходів щодо протидії домашньому насильству, згідно статті 24 Закону №2229, належать:
1) терміновий заборонний припис стосовно кривдника;
2) обмежувальний припис стосовно кривдника;
3) взяття на профілактичний облік кривдника та проведення з ним профілактичної роботи;
4) направлення кривдника на проходження програми для кривдників.
Відповідно до пункту 2 частини першої статті 10 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», пункту 18 частини першої статті 23 Закону України «Про Національну поліцію», наказом Міністерства соціальної політики України, Міністерства внутрішніх справ України від 13 березня 2019 року №369/180 затверджено Порядок проведення оцінки ризиків домашнього насильства (далі - Порядок №369/180).
Зазначений Порядок визначає процедуру проведення оцінки вірогідності продовження чи повторного вчинення домашнього насильства, настання тяжких або особливо тяжких наслідків його вчинення, а також смерті постраждалої особи, з метою визначення ефективних заходів реагування, спрямованих на припинення такого насильства та попередження його повторного вчинення.
Оцінка ризиків проводиться шляхом спілкування/бесіди з постраждалою від такого насильства особою або її представником, з'ясування обставин конфлікту та виявлення чинників і умов, які створюють або можуть створювати небезпеку для цієї особи. За результатами заповнення форми оцінки ризиків вчинення домашнього насильства поліцейський уповноваженого підрозділу поліції визначає рівень небезпеки, який враховується під час винесення термінового заборонного припису стосовно кривдника, вжиття інших заходів для припинення такого насильства, недопущення його продовження чи повторного вчинення, надання допомоги постраждалим особам.
Відбираючи від постраждалої особи відповіді на такі запитання, поліцейський визначає таким чином рівень небезпеки: високий, середній або низький. І, що важливо, відмова або небажання постраждалої особи спілкуватися із правоохоронними органами може розцінюватися представниками поліції як високий рівень небезпеки. Тобто, якщо на всі запитання отримано відповіді «Без відповіді/Невідомо», поліцейський уповноваженого підрозділу поліції на свій розсуд може оцінити ситуацію як таку, що має високий рівень небезпеки.
Якщо рівень небезпеки оцінюється як низький або середній, а інші чинники/обставини, що можуть вплинути на рівень небезпеки, відсутні - терміновий заборонний припис стосовно кривдника виноситься на розсуд поліцейського уповноваженого підрозділу поліції. У разі високого рівня небезпеки поліцейський уповноваженого підрозділу поліції обов'язково виносить терміновий заборонний припис стосовно кривдника.
Під час вирішення питання про винесення припису пріоритет надається безпеці постраждалої особи. Зазначена вимога поширюється також на місце спільного проживання (перебування) постраждалої особи та кривдника незалежно від їхніх майнових прав на відповідні житлові приміщення. При винесенні припису працівник уповноваженого підрозділу поліції отримує пояснення від кривдника, постраждалої особи (її представника), свідка (ів) (у разі наявності).
Відповідно до п. 2, п. 3 розділу ІІ Порядку №369/180, за результатами заповнення форми оцінки ризиків вчинення домашнього насильства поліцейський уповноваженого підрозділу поліції визначає рівень небезпеки, який ураховується під час винесення термінового заборонного припису стосовно кривдника, вжиття інших заходів для припинення такого насильства, недопущення його продовження чи повторного вчинення, надання допомоги постраждалим особам.
Фактори небезпеки/ризику щодо вчинення домашнього насильства визначаються за результатами оцінки дій кривдника, які свідчать про ймовірність настання летальних наслідків у разі вчинення домашнього насильства, і представлені у формі оцінки ризиків вчинення домашнього насильства у вигляді питань, на які відповідає поліцейський уповноваженого підрозділу поліції за результатами спілкування з постраждалою особою, та загальної оцінки ситуації вчинення домашнього насильства з метою виявлення вірогідності продовження чи повторного вчинення домашнього насильства, настання тяжких або особливо тяжких наслідків його вчинення, а також смерті такої особи.
Форма оцінки вчинення домашнього насильства складається із 27 питань, на які поліцейський має відповісти «так», «ні», «без відповіді» / «невідомо» (додаток 1 до Порядку №369/180).
Пунктом 7 порядку №369/180 визначено, що залежно від визначеного рівня небезпеки, яка загрожує постраждалій особі, поліцейський уповноваженого підрозділу поліції приймає рішення щодо необхідності винесення термінового заборонного припису стосовно кривдника та застосування заходів, передбачених частиною другою статті 25 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству».
Якщо рівень небезпеки оцінюється як низький або середній, а інші чинники/обставини, що можуть вплинути на рівень небезпеки, відсутні, терміновий заборонний припис стосовно кривдника виноситься на розсуд поліцейського уповноваженого підрозділу поліції.
У разі високого рівня небезпеки поліцейський уповноваженого підрозділу поліції обов'язково виносить терміновий заборонний припис стосовно кривдника.
Суд звертає увагу, що згідно з положеннями чинного законодавства результати оцінки ризиків є обов'язковими для поліцейського уповноваженого підрозділу поліції під час винесення термінового заборонного припису стосовно кривдника, вжиття інших заходів для припинення домашнього насильства, недопущення його продовження чи повторного вчинення та надання допомоги постраждалим особам у порядку, визначеному законодавством.
Без складання оцінки ризиків поліцейський уповноваженого підрозділу поліції не спроможний визначити рівень небезпеки: високий, середній або низький, та не може з'ясувати обставин конфлікту та виявити чинники й умови, які створюють або можуть створювати небезпеку для цієї особи.
З матеріалів справи, зокрема - наданих відповідачем відеозаписів з бодікамер, вбачається, що позивач, разом поліцейським ОСОБА_7 , прибувши на виклик, зареєстрований в системі як "домашнє насильство", будь-якої оцінки ризиків у відповідності до вимог чинного законодавства не провів, анкетування потерпілої особи відповідно до Порядку №369/180 не здійснив, заперечивши кваліфікацію подій як «домашнє насильство».
Із наданих відповідачем матеріалів службового розслідування вбачається, що позивач та її напарник під час спілкування зі ОСОБА_4 дізнались, що остання та її син неодноразово зазнавали фізичного та психологічного насильства з боку чоловіка, проте жодних заходів відносно останнього не вжили, навіть не встановивши належним чином його особу, не вжили заходів щодо встановлення його місцезнаходження, не вжили заходів, прямо передбачених Законом України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», зокрема - винесення термінового заборонного припису та, за наявності встановлених законом підстав, складання протоколу про адміністративне правопорушення за ст. 173-2 КУпАП.
Фактично позивач та її напарник просто залишили місце виклику, склавши рапорт про те, що факт домашнього насильства не знайшов свого підтвердження, тим самим залишивши ОСОБА_4 та її неповнолітнього сина в небезпеці.
Крім цього, матеріали справи свідчать про те, що ОСОБА_4 неодноразово повідомляла позивача та її напарника про те, що чоловік забрав в неї мобільний телефон та не віддає, що в свою чергу має ознаки кримінального правопорушення, проте жодних заходів позивач та її напарник не вжили, не відібрали у потерпілої відповідної заяви, не повідомили про цей факт черговому для належної реєстрації та подальшого реагування.
Таким чином суд приходить до висновку, що факти, викладені у висновку службового розслідування від 08.08.2025, знайшли своє підтвердження у ході судового розгляду даної справи.
Отже, суд приходить до висновку, що позивачем допущено неналежне реагування на повідомлення за фактом вчинення домашнього насильства, зареєстрованого до журналу ЄО Кропивницького районного управління поліції ГУНП в Кіровоградській області від 26.07.2025 №41686, що свідчить про порушення позивачем вимог законодавства щодо запобігання та протидії домашньому насильству та службової дисципліни, а відтак притягнення останнього до дисциплінарної відповідальності є обґрунтованим.
Суд приймає до уваги, що обрання того чи іншого виду дисциплінарного стягнення є правом роботодавця в залежності від його оцінки та кваліфікації дій особи, відносно якої має бути застосовано таке стягнення, тобто належить до дискреційних повноважень відповідача, який за умови встановлення факту порушення службової дисципліни має право з урахуванням всіх обставин справи та особи порушника обрати один з визначених законом видів покарання.
Аналогічні висновки містяться в постановах Верховного Суду від 21.12.2018 року по справі №805/623/16-а, від 25.04.2018 року у справі №800/547/17, від 22.03.2019 року у справі 804/676/18, від 22.11.2019 року у справі 826/6107/18, від 31.03.2020 року у справі 806/2492/16, від 25.06.2020 року у справі №2240/2329/16.
В даному випадку суд приймає до уваги, що відповідачем під час обрання виду дисциплінарного стягнення враховано характер проступку, попередню поведінку позивача, її ставлення до служби, а відтак застосування до позивача такого виду дисциплінарного стягнення, як сувора догана, суд вважає обґрунтованим.
Що стосується доводів позивача про порушення порядку проведення службового розслідування, а саме - незабезпечення права на надання пояснень та ненадання копій матеріалів розслідування, суд зазначає наступне.
Відповідно до пунктів 2, 3, 5 розділу ІV Порядку проведення службових розслідувань у Національній поліції України, поліцейський, стосовно якого проводиться службове розслідування, під час його проведення має право:
надавати пояснення, подавати відповідні документи та матеріали, що стосуються обставин, які досліджуються;
подавати клопотання про отримання і залучення до матеріалів розслідування нових документів, отримання додаткових пояснень від осіб, які мають стосунок до справи;
ознайомлюватися з матеріалами, зібраними під час проведення службового розслідування, робити їх копії за допомогою технічних засобів з урахуванням обмежень, передбачених Кримінальним процесуальним кодексом України, Законами України «Про захист персональних даних», «Про державну таємницю» та іншими законами;
подавати скарги на дії осіб, які проводять службове розслідування;
брати участь у розгляді справи на відкритому засіданні дисциплінарної комісії;
користуватися правничою допомогою, послугами представника.
Поліцейський, стосовно якого проводиться службове розслідування, має право відмовитися від надання пояснень.
Поліцейський, стосовно якого проводиться службове розслідування, має інші права, визначені статтею 18 Дисциплінарного статуту Національної поліції України.
Відповідно до п. 13 розділу V Порядку проведення службових розслідувань у Національній поліції України, поліцейський, стосовно якого проводиться службове розслідування, та інші особи можуть надавати усні або письмові пояснення (у тому числі з накладанням електронного цифрового підпису) щодо відомих їм відомостей про діяння, яке стало підставою для призначення службового розслідування.
Усні пояснення можуть фіксуватися особою, яка проводить службове розслідування, у тому числі за допомогою технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і відеозапису, засобів фото- і відеозапису з подальшим накладанням на файл електронного цифрового підпису.
Частинами 1-4 статті 18 Дисциплінарного статуту Національної поліції України визначено, що під час проведення службового розслідування поліцейський має право на захист, що полягає в наданні йому можливості надавати письмові пояснення щодо обставин вчинення дисциплінарного проступку та докази правомірності своїх дій.
Поліцейський, стосовно якого проводиться службове розслідування, має право:
1) надавати пояснення, подавати відповідні документи та матеріали, що стосуються обставин, які досліджуються;
2) подавати клопотання про отримання і залучення до матеріалів розслідування нових документів, отримання додаткових пояснень від осіб, які мають відношення до справи;
3) ознайомлюватися з матеріалами, зібраними під час проведення службового розслідування, робити їх копії за допомогою технічних засобів з урахуванням обмежень, передбачених Кримінальним процесуальним кодексом України, законами України "Про захист персональних даних", "Про державну таємницю" та іншими законами;
4) подавати скарги на дії осіб, які проводять службове розслідування;
5) користуватися правничою допомогою.
Поліцейський, стосовно якого проводиться службове розслідування, має право відмовитися від надання пояснень. Факт такої відмови фіксується шляхом складення акта, що підписується членом дисциплінарної комісії, присутнім під час відмови, та іншими особами, присутніми під час відмови.
Досліджені матеріали справи свідчать про те, що позивач скористалась своїм правом надати пояснення, що стосуються обставин, які досліджуються, що підтверджується наявними у справі письмовими поясненнями позивача (а.с. 42), наявними у справі відеоматеріалами, іншими матеріалами справи.
Що стосується надання позивачу копій матеріалів службового розслідування, суд зазначає, що аналіз наведених норм законодавства свідчить про те, що поліцейський має право на ознайомлення з такими матеріалами, зокрема - робити копії з них, з урахуванням передбачених законом обмежень. Разом з тим, наведені норми законодавства не зобов'язують осіб, які проводять службове розслідування, виготовляти копії таких матеріалів, засвідчувати їх, відсилати поштою, тощо.
Тобто, за необхідності ознайомлення з матеріалами службового розслідування, позивачу необхідно було особисто вчинити активні дії, у тому числі шляхом особистого виготовлення копії усіх або окремих документів за допомогою технічних засобів, з урахуванням обмежень, передбачених Кримінальним процесуальним кодексом України, законами України "Про захист персональних даних", "Про державну таємницю" та іншими законами.
Матеріали справи містять клопотання позивача від 06.08.2025 про виготовлення копій усіх матеріалів службового розслідування (а.с. 75), на якому вчинено резолюцію «Дозволяю зробити копії з урахуванням обмежень та заборон, передбачених законодавством України».
В матеріалах справи також наявний рапорт старшого інспектора відділу моніторингу та аналітичного забезпечення УПП в Кіровоградській області ДПП Інни Бирловської від 07.08.2025, зі змісту якого вбачається, що 06.08.2025 позивач прибула до відділу моніторингу та аналітичного забезпечення для надання пояснень. Під час спілкування з позивачем остання ознайомилась з Актом дослідження відеозапису (щодо відпрацювання виклику 26.07.2025), після чого подала, серед іншого, клопотання про надання копій матеріалів службового розслідування. Позивачу було запропоновано негайно ознайомитись з усіма матеріалами службового розслідування, та за необхідності відзняти їх копії, проте позивач відмовилась особисто робити копії та просила, щоб такі копії зробила Бирловська І. Остання зазначила, що нею вже виготовлялись та 29.07.2025 надавались позивачу копії матеріалів, проте позивач відмовилась їх отримати. Позивачу знову було запропоновано самостійно зробити необхідні копії, проте позивач відмовилась. У цей же день, 06.08.2025 приблизно о 20 годині 12 хвилин Бирловська, після закінчення зміни наряду «Ліана-0109», намагалась вручити позивачу копії матеріалів службового розслідування, проте позивач відмовилась їх отримати та зазначила про необхідність надіслання їх поштою на її адресу (а.с. 76-78). Вказані події були зафіксовані Бирловською на нагрудний відеорегістратор.
Матеріали справи також містять ще одне клопотання позивача - від 08.09.2025, про надання їй копій усіх матеріалів службового розслідування (а.с. 155); рапорт старшого інспектора відділу моніторингу та аналітичного забезпечення УПП в Кіровоградській області ДПП Шокодько О. від 17.09.2025 про те, що позивач на повідомлення останнього щодо готовності запитуваних копії матеріалів просила направити їх поштою (а.с. 156); а також супровідний лист про направлення позивачу копій запитуваних матеріалів від 16.09.2025 №10200/41/34/01-2025, який містить власноручний напис позивача про їх отримання 24.09.2025 та підпис останньої (а.с. 157).
Таким чином, суд дійшов висновку, що позивачу неодноразово надавалась можливість ознайомитись з матеріалами службового розслідування та відзняти копії необхідних документів, проте позивач розпорядилась своїми правами на власний розсуд, отримавши відповідні матеріали лише 24.09.2025.
Отже, дослідивши зазначені матеріали справи суд не встановив будь-яких порушень щодо порядку призначення та проведення службового розслідування та/або винесення спірного наказу.
Відповідно до ч.1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно з ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У разі надання відповідачем доводів, які в сукупності з іншими доказами у справі свідчать про правомірність його рішень, дій чи бездіяльності, позивач має спростовувати ці доводи. Наведене випливає зі змісту частини першої статті 77 КАС України.
З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що позивач, всупереч вимогам статті 77 КАС України, не довів ті обставини, на яких ґрунтуються його позовні вимоги, в той час як відповідачем правомірність спірних дій та рішень підтверджено належними та допустимими доказами.
Отже, судом не встановлено будь-яких ознак протиправності в діях відповідача під час прийняття ним оскаржуваного наказу №545 від 25.08.2025, а тому позовні вимоги щодо визнання його протиправним та скасування, а також похідні позовні вимоги є такими, що задоволенню не підлягають.
Враховуючи викладене, у задоволенні позову необхідно відмовити.
У зв'язку з відмовою у задоволенні позову судові витрати, понесені позивачем, стягненню не підлягають.
Доказів понесення відповідачем судових витрат до суду не надано.
Керуючись статтями 139, 241-246, 250 КАС України, суд, -
У задоволенні позову відмовити.
Судові витрати вважати фактично понесеними.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене до Третього апеляційного адміністративного суду у порядку та у строки, встановлені статтями 295, 297 КАС України.
Суддя Кіровоградського
окружного адміністративного суду В.В. НАУМЕНКО