26 березня 2026 року Київ справа №320/5724/25
Київський окружний адміністративний суд у складі судді Сас Є.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1
до Міністерства юстиції України
про зобов'язання вчинити певні дії,
Рух справи
Позивач звернувся до Київського окружного адміністративного суду з позовною заявою, якою просить суд:
1. Зобов'язати Міністерство юстиції України розглянути заяву від 10.01.2014 про звільнення на підставі ч. 3 ст. 38 КЗпП України та надати інформацію за запитом від 08.10.2024.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначає, що відповідач, як розпорядник публічної інформації, протиправно відмовив у наданні інформації, що перебуває у його володінні та безпосередньо стосується позивача. Запитувана інформація щодо змісту резолюцій посадових осіб, реєстраційно-контрольної картки та рішення за результатами розгляду заяви від 10.01.2014 є публічною інформацією, оскільки вона була створена або повинна була бути створена в процесі виконання відповідачем владних управлінських функцій та стосується реалізації трудових прав позивача. Факт наявності такої інформації підтверджується попереднім листом відповідача від 14.01.2014, яким вже здійснювався розгляд заяви позивача по суті. Отже, твердження відповідача про відсутність запитуваної інформації у реєстраційних базах є необґрунтованим та свідчить або про неналежне ведення діловодства, або про умисне приховування інформації, що не звільняє його від обов'язку забезпечити доступ до неї. Крім того, з урахуванням правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 23.09.2019 у справі № 826/2778/14, відповідач був зобов'язаний повторно розглянути заяву позивача від 10.01.2014, що передбачає створення відповідних рішень та документів. Таким чином, запитувана інформація або фактично існує, або повинна була бути створена в межах виконання відповідачем своїх обов'язків. Відповідно до законодавства України, кожна особа має право на доступ до інформації, зокрема до інформації про себе, а розпорядник публічної інформації зобов'язаний надати таку інформацію на запит, крім випадків, прямо передбачених законом. Відмова у наданні інформації без належних правових підстав є порушенням права на доступ до публічної інформації. Вважає, що дії відповідача щодо відмови у наданні запитуваної інформації є протиправними, порушують право позивача на доступ до публічної інформації та підлягають визнанню незаконними з покладенням обов'язку надати запитувану інформацію.
Київський окружний адміністративний суд ухвалою від 07.02.2025 позовну заяву залишив без руху.
Київський окружний адміністративний суд ухвалою від 28.02.2025 відкрив провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Відповідач проти задоволення позовних вимог зазначає, що позовні вимоги є необґрунтованими, з огляду на наступне. Заява позивача від 10.01.2014 про звільнення належним чином розглянута Міністерством ще у 2014 році, про що йому було повідомлено листом від 14.01.2014. Отже, обов'язок щодо розгляду звернення виконано, а чинне законодавство не передбачає повторного розгляду тієї ж заяви. Крім того, всі обставини, пов'язані зі звільненням позивача, включаючи оцінку його заяви від 10.01.2014, вже були предметом судового розгляду у справі № 826/2778/14. Верховний Суд надав остаточну правову оцінку відповідним правовідносинам, визнавши наказ про звільнення незаконним та поновивши позивача на посаді. Таким чином, права позивача були відновлені, а повторне порушення тих самих питань суперечить принципу правової визначеності та остаточності судових рішень. Після поновлення на посаді у 2020 році позивач не вчиняв жодних дій, спрямованих на реалізацію свого права на звільнення за частиною третьою статті 38 КЗпП України, а в подальшому був звільнений на іншій законній підставі у зв'язку зі скороченням посади. За таких обставин заява від 10.01.2014 втратила свою актуальність, а її повторний розгляд є юридично неможливим. Щодо запиту на публічну інформацію від 08.10.2024, Міністерством надано вичерпну відповідь із зазначенням об'єктивної причини неможливості надання запитуваних документів, а саме закінчення строків їх зберігання відповідно до вимог законодавства. Відтак, порушення права позивача на доступ до публічної інформації відсутнє. Фактично позивач намагається штучно створити новий спір та обійти встановлені процесуальні строки звернення до суду, повторно ставлячи під сумнів обставини, які вже були досліджені судами та отримали остаточну правову оцінку. Водночас, відповідно до положень Кодексу адміністративного судочинства України, судовий захист надається лише у разі наявності реального порушення прав, свобод чи інтересів особи. Позивач не довів факту такого порушення з боку Міністерства юстиції України. З огляду на викладене, позовні вимоги є безпідставними, необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню у повному обсязі.
Обставини, встановлені судом та зміст спірних правовідносин
10.01.2014 позивач подав заяву про звільнення з посади за власним бажанням відповідно до ч. 3 ст. 38 КЗпП України.
Листом від 14.01.2014 №14-Я/31 Міністерство юстиції повідомило позивача про результати розгляду заяви.
Надалі, у зв'язку з оскарженням наказу про звільнення, судами у справах №826/2778/14 та №640/24557/20 встановлено, що зазначена заява була предметом розгляду та що Мін'юст виконав обов'язки щодо її опрацювання.
Постановою Верховного Суду від 23.09.2019 у справі №826/2778/14 позивача поновлено на посаді. Таким чином, його волевиявлення про звільнення внаслідок поновлення на посаді втратило актуальність.
08.10.2024 позивач звернувся із запитом про надання інформації щодо розгляду заяви від 10.01.2014, а саме щодо результатів її розгляду, змісту резолюцій посадових осіб, їх копій, копій реєстраційно-контрольної картки та рішення Міністерства юстиції України по суті заяви.
Листом №153498/Пі-Я-6483/14.9 від 05.11.2024 Міністерство повідомило, що відомості про таку заяву у системі документообігу не значяться, а строк зберігання документів минув згідно з п. 82 Переліку типових документів, затвердженого наказом Мін'юсту №578/5 від 12.04.2012.
Вважаючи, що відповідачем порушено право позивача на доступ до публічної інформації, позивач, за захистом своїх прав, звернувся до суду.
Норми права, які застосував суд та мотиви їх застосування
Відповідно до вимог ч.2ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Приписами статті 40 Конституції України визначено, що держава гарантує, що усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов'язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк.
Відповідно до ч.1, 2 ст.7 Закону України від 02.10.1992 №2657-XII «Про інформацію» право на інформацію охороняється законом. Держава гарантує всім суб'єктам інформаційних відносин рівні права і можливості доступу до інформації. Ніхто не може обмежувати права особи у виборі форм і джерел одержання інформації, за винятком випадків, передбачених законом.
Порядок здійснення та забезпечення права кожного на доступ до інформації, що знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом, та інформації, що становить суспільний інтерес, визначає Закон України «Про доступ до публічної інформації» 13 січня 2011 року № 2939-VI (далі - Закон № 2939-VI), що містить такі положення:
- публічна інформація - це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб'єктами владних повноважень своїх обов'язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом (стаття 1);
- метою цього Закону є забезпечення прозорості та відкритості суб'єктів владних повноважень і створення механізмів реалізації права кожного на доступ до публічної інформації (стаття 2);
- доступ до інформації забезпечується серед іншого шляхом надання інформації за запитами на інформацію (стаття 5);
- суб'єктами відносин у сфері доступу до публічної інформації є: 1) запитувачі інформації - фізичні, юридичні особи, об'єднання громадян без статусу юридичної особи, крім суб'єктів владних повноважень; 2) розпорядники інформації - суб'єкти, визначені у статті 13 цього Закону; 3) структурний підрозділ або відповідальна особа з питань доступу до публічної інформації розпорядників інформації (стаття 12);
- розпорядниками інформації для цілей цього Закону визнаються в тому числі суб'єкти владних повноважень - органи державної влади, інші державні органи, органи місцевого самоврядування, органи влади Автономної Республіки Крим, інші суб'єкти, що здійснюють владні управлінські функції відповідно до законодавства та рішення яких є обов'язковими для виконання (стаття 13);
- запит на інформацію - це прохання особи до розпорядника інформації надати публічну інформацію, що знаходиться у його володінні. Письмовий запит подається в довільній формі. Запит на інформацію має містити: 1) ім'я (найменування) запитувача, поштову адресу або адресу електронної пошти, а також номер засобу зв'язку, якщо такий є; 2) загальний опис інформації або вид, назву, реквізити чи зміст документа, щодо якого зроблено запит, якщо запитувачу це відомо; 3) підпис і дату за умови подання запиту в письмовій формі (стаття 19);
- розпорядник інформації має надати відповідь на запит на інформацію не пізніше п'яти робочих днів з дня отримання запиту; у разі якщо запит стосується надання великого обсягу інформації або потребує пошуку інформації серед значної кількості даних, розпорядник інформації може продовжити строк розгляду запиту до 20 робочих днів з обґрунтуванням такого продовження. Про продовження строку розпорядник інформації повідомляє запитувача в письмовій формі не пізніше п'яти робочих днів з дня отримання запиту. (стаття 20);
- рішення, дії чи бездіяльність розпорядників інформації можуть бути оскаржені до керівника розпорядника, вищого органу або суду.
Запитувач має право оскаржити: 1) відмову в задоволенні запиту на інформацію; 2) відстрочку задоволення запиту на інформацію; 3) ненадання відповіді на запит на інформацію; 4) надання недостовірної або неповної інформації; 5) несвоєчасне надання інформації; 6) невиконання розпорядниками обов'язку оприлюднювати інформацію відповідно до статті 15 цього Закону; 7) інші рішення, дії чи бездіяльність розпорядників інформації, що порушили законні права та інтереси запитувача.
Разом з тим, відповідно до ч. ч. 1-3 ст. 22 Закону України «Про доступ до публічної інформації», розпорядник інформації має право відмовити в задоволенні запиту в таких випадках:
1) розпорядник інформації не володіє і не зобов'язаний відповідно до його компетенції, передбаченої законодавством, володіти інформацією, щодо якої зроблено запит;
2) інформація, що запитується, належить до категорії інформації з обмеженим доступом відповідно до частини другої статті 6 цього Закону;
3) особа, яка подала запит на інформацію, не оплатила передбачені статтею 21 цього Закону фактичні витрати, пов'язані з копіюванням або друком;
4) не дотримано вимог до запиту на інформацію, передбачених частиною п'ятою статті 19 цього Закону.
Оскарження рішень, дій чи бездіяльності розпорядників інформації до суду здійснюється відповідно до Кодексу адміністративного судочинства України (стаття 23);
- відповідальність за порушення законодавства про доступ до публічної інформації несуть особи, винні у вчиненні таких порушень: 1) ненадання відповіді на запит; 2) ненадання інформації на запит; 3) безпідставна відмова у задоволенні запиту на інформацію; 4) неоприлюднення інформації відповідно до статті 15 цього Закону; 5) надання або оприлюднення недостовірної, неточної або неповної інформації; 6) несвоєчасне надання інформації; 7) необґрунтоване віднесення інформації до інформації з обмеженим доступом; 8) нездійснення реєстрації документів; 9) навмисне приховування або знищення інформації чи документів (стаття 24).
Процедуру розгляду звернень громадян, запитів на отримання публічної інформації у разі, якщо суб'єкт відносин у сфері доступу - запитувач інформації є фізичною особою або громадським об'єднанням без статусу юридичної особи; здійснення контролю за дотриманням строків їх розгляду; основні вимоги до організації і проведення особистого прийому громадян; загальні засади ведення діловодства за зверненнями громадян та запитами на отримання публічної інформації у Міністерстві юстиції України, його територіальних органах, підприємствах, установах та організаціях, що належать до сфери його управління врегульовано Порядком розгляду звернень та організації особистого прийому громадян у Міністерстві юстиції України, його територіальних органах, підприємствах, установах та організаціях, що належать до сфери його управління затвердженого наказом Міністерства юстиції України 15.02.2017 за № 388/5 (далі - Порядок № 388/5).
Відповідно до пункту 12 розділу І Порядку №388/5 організація діловодства за зверненнями громадян, запитами на отримання публічної інформації у Міністерстві юстиції України забезпечується Державним секретарем Міністерства юстиції України, в органах і установах юстиції - заступником керівника органу чи установи відповідно до розподілу повноважень.
Організація діловодства за зверненнями громадян та запитами на отримання публічної інформації у Міністерстві юстиції України покладається на Департамент комунікації, документообігу та контролю, який забезпечує:
- організацію роботи зі зверненнями громадян та запитами на отримання публічної інформації;
- надання інформаційно-довідкових послуг фізичним та/або юридичним особам з питань, що стосуються діяльності Міністерства юстиції України, які надходять на єдиний багатоканальний телефонний номер та електронну адресу Міністерства юстиції України;
- особистий прийом громадян, які звернулись до Міністерства юстиції України;
- надання роз'яснень у межах повноважень.
Контроль за змістом, якістю підготовки, оформленням на належному рівні документів, дотриманням строків розгляду звернень громадян, запитів на отримання публічної інформації, а також організацією діловодства за зверненнями громадян, запитами на отримання публічної інформації та зберіганням документів у структурних підрозділах апарату Міністерства юстиції України, органів і установ юстиції покладається на їх керівників.
У структурних підрозділах апарату Міністерства юстиції України ведення діловодства за зверненнями громадян, запитами на отримання публічної інформації покладається на визначену керівником посадову особу або декількох осіб. Зазначені функції зазначаються у їх посадових інструкціях.
Додержання вимог цього Порядку № 388/5 є обов'язковим для всіх структурних підрозділів апарату Міністерства юстиції України, органів і установ юстиції.
Розгляд звернень, запитів на отримання публічної інформації структурними підрозділами апарату Міністерства юстиції України, органу, установи юстиції згідно з резолюцією спрямовується на об'єктивне та своєчасне вирішення порушених заявниками питань, перевірку викладених фактів, прийняття рішення відповідно до чинного законодавства, забезпечення його виконання та інформування заявників про результати розгляду.
Відповідь за результатами розгляду звернень громадян, запитів на отримання публічної інформації обов'язково надається заявнику тим органом, який їх отримав.
Оцінка аргументів учасників справи та висновки суду
Щодо вимоги позивача про розгляд заяви від 10.01.2014.
Судом встановлено, що заява позивача від 10.01.2014 розглянута Міністерством юстиції України, про що позивача повідомлено листом від 14.01.2014 № 14-Я/31.
Наказом заступника Міністра - керівника апарату Іващенка Ю.І від 03.02.2014 № 178/к «Про звільнення ОСОБА_1 » Позивача звільнено з посади головного спеціаліста відділу внутрішнього аудиту діяльності апарату та територіальних органів Управління внутрішнього аудиту
Верховний Суд постановою від 23.09.2019 у справі № 826/2778/14 у пункті 48 дійшов до висновку, що заява позивача про звільнення на підставі частини третьої статті 38 КЗпП України у визначений ним строк з 15 січня 2014 року підлягала задоволенню, позивача поновлено на посаді, що свідчить про відновлення його трудових прав та фактичне поновлення трудових правовідносин між сторонами.
Наказом Мін'юсту від 27.03.2020 № 1307/к позивача звільнено з посади головного спеціаліста відділу внутрішнього аудиту діяльності апарату та територіальних органів Управління внутрішнього аудиту Мін'юсту 30.03.2020 у зв'язку зі скороченням посади державної служби внаслідок зміни структури або штатного розпису державного органу без скорочення чисельності або штату державних службовців з припиненням державної служби відповідно до пункту 1 частини першої статті 87 Закону України «Про державну службу».
Окружний адміністративного суду міста Києва рішенням від 28.09.2022, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 06.02.2023 у справі № 640/24557/20, позовні вимоги ОСОБА_1 про визнання протиправною бездіяльності Мін'юсту, яка полягає у затримці виконання постанови Верховного Суду від 23.09.2019 у справі № 826/2778/14 про поновлення ОСОБА_1 на посаді; визнання протиправними дій Міністерства щодо видання наказу від 27.03.2020 № 1307/к про звільнення ОСОБА_1 з посади головного спеціаліста відділу внутрішнього аудиту діяльності апарату та територіальних органів Управління внутрішнього аудиту з 30.03.2020 за відсутності зазначеної посади у структурі підрозділу та штатному розпису; скасування наказу Мін'юсту від 27.03.2020 № 1307/к щодо звільнення ОСОБА_1 з посади з припиненням державної служби, як незаконний з часу його видання; поновлення ОСОБА_1 на роботі залишив без задоволення.
Отже, правовідносини, пов'язані з поданням позивачем вказаної заяви від 10.01.2014, перевірка правомірності дій (бездіяльності) відповідача в цій частині вже були предметом судового контролю, а відповідна позовна вимога спрямована на ревізію рішення суду у справі № 826/2778/14, яким остаточно вирішеного судовий спір.
Отже, підстав для задоволення вимоги щодо повторного розгляду відповідачем відповідної заяви не вбачається.
Щодо вимоги позивача щодо надання інформацію за запитом від 08.10.2024.
Відповіддю Міністерства юстиції України № 153498/Пі-Я-6483/14.9 від 05.11.2024 позивачу повідомлено про відсутність запитуваних документів у зв'язку із закінченням строків їх зберігання відповідно до пункту 82 Переліку типових документів, що створюються в діяльності органів державної влади, затвердженого наказом Міністерства юстиції України № 578/5 від 12.04.2012.
Суд звертає увагу, що Велика Палата Верховного Суду вже неодноразово у своїх постановах, застосовуючи частину першу статті 1 Закону №2939-VI, зазначала про такі обов'язкові ознаки публічної інформації, як документованість, створення (отримання) інформації суб'єктом владних повноважень у процесі виконання своїх повноважень або знаходження у володінні цього суб'єкта з інших підстав. Розпорядник публічної інформації зобов'язаний надати ту публічну інформацію, якою він володіє і яка певним чином задокументована (відображена на матеріальних носіях) (постанови Великої Палати Верховного Суду від 10.02.2021 у справі №9901/22/20, від 19.10.2023 у справі №9901/337/21).
Суд зазначає, що з аналізу наведених норм вбачається, що розпорядник інформації зобов'язаний надавати лише ту інформацію, якою він володіє, та не зобов'язаний створювати нову інформацію, якщо вона не існує та не була створена у процесі виконання його повноважень.
Судом встановлено, що відповідач надав відповідь на інформаційний запит позивача від 08.10.2024, у якій викладено неможливість надання запитуваної інформації у зв'язку із закінченням строків зберігання відповідних документів.
Відповідно до пункту 6 частини першої статті 14 Закону України «Про доступ до публічної інформації» № 2939-VI, розпорядники інформації зобов'язані надавати достовірну, точну та повну інформацію, а також у разі потреби перевіряти правильність та об'єктивність наданої інформації. Отже, на відповідача покладається обов'язок не лише формально відповісти на запит, але й забезпечити повноту та обґрунтованість такої відповіді.
Суд вважає, що забезпечення вимоги повноти та обгрунтованості відповіді у даному випадку вимагає зазначення номеру та дати документів, які засвідчують знищення відповідних матеріальних носіїв, проте ця інформація у відповіді відсутня.
Водночас з відповідної відповіді не можливо встановити чи відповідна інформація (її матеріальні носії) створювались (реєстраційно-контрольна картка та рішення Міністерства юстиції України по суті цієї заяви).
За таких обставин суд дійшов висновку, що відповідь надана відповідачем не відповідає вимогам повноти та належної обґрунтованості, а отже, не забезпечує реалізацію права позивача на доступ до публічної інформації.
З огляду на викладене, суд доходить висновку, що Міністерство юстиції України надало неповну інформацію на запит позивача, у зв'язку з чим позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.
З урахуванням повноважень суду, передбачених статтею 245 КАС суд визнає дії відповідача протиправними та зобов'язує його повторно розглянути запит ОСОБА_1 від 08.10.2024 відповідно до вимог Закону України “Про доступ до публічної інформації», з урахуванням висновків суду.
Розподіл судових витрат
Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору розподіл судових витрат не проводиться.
Керуючись статтями 242-246, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
1. Позовні вимоги - задовольнити частково.
2. Визнати протиправними дії Міністерства юстиції України щодо надання неповної відповіді на запит ОСОБА_1 від 08.10.2024 відповідно до вимог Закону України «Про доступ до публічної інформації».
3. Зобов'язати Міністерство юстиції України повторно розглянути запит ОСОБА_1 від 08.10.2024 відповідно до вимог Закону України «Про доступ до публічної інформації», з урахуванням висновків суду.
4. У задоволені решти позовних вимог - відмовити.
5. Надіслати учасникам справи (їх представникам) копію судового рішення в порядку, передбаченому ч. 5 ст. 251 Кодексу адміністративного судочинства України.
Рішення може бути оскаржена до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення та набирає законної сили в порядку встановленому статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України.
Учасники справи:
позивач: ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_1 ;
відповідач: Міністерство юстиції України: м. Київ, вул. Городецького, буд. 13; код ЄДРПОУ: 00015622
Суддя Сас Є.В.