26 березня 2026 року м. Київ справа №320/19128/23
Суддя Київського окружного адміністративного суду Лапій С.М., розглянувши в м. Києві у порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма Оршівська» до Головного управління ДПС у Чернівецькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,
До Київського окружного адміністративного суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «Агрофірма Оршівська» з позовом, в якому просить скасувати прийняте Головним управлінням ДПС у Чернівецькій області податкове повідомлення - рішення від 06.02.2023 №00000898/Ж10/24-13-07-08.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 05.06.2023 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.
Позовні вимоги обґрунтовані протиправністю податкового повідомлення-рішення від 06.02.2023 №00000898/Ж10/24-13-07-08 з підстав відсутності у ньому посилань на норми Податкового кодексу України, на підставі яких зроблено розрахунок застосованих штрафних санкцій.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, Головним управлінням ДПС у Чернівецькій області на підставі направлень від 21.12.2022 №2748/Ж3/24-13-07-08, №2749/Ж3/24-13-07-08 та №22750/Ж3/24-13-07-06, наказу №1701-п від 16.12.2022 та відповідно до п.п. 19-1.1.4 ст. 19-1, п.п. 20.1.4 ст. 20, п.п. 75.1.2 ст. 75, п.п. 78.1.8 ст. 78 ПК України проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «Агрофірма Оршівська» щодо дотримання податкового законодавства при декларуванні за жовтень 2022 року від'ємного значення з податку на додану вартість, у тому числі заявленого до відшкодування з бюджету, за результатами якої 18.01.2023 складено акт №193/Ж5/24-13-07-08/3801730 (далі по тексту - Акт перевірки).
Актом перевірки встановлено порушення п. 198.1 ст. 198, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, абз. б) п. 200.4 ст. 200, п. 201.1 ст. 201 ПК України, оскільки ТОВ «Агрофірма Оршівська» завищено суму ПДВ, яка підлягає бюджетному відшкодуванню на 904 896грн. та порушення п. 192.1 ст. 192, п. 198.1, 198.3, 198.6 ст. 198, п. 201.1 ст. 201 ПК України, п.п. 1 п. 4 розділу V Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 28.01.2016 №21 у зв'язку з чим встановлено завищення показника рядка 21 декларації «Сума від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду» декларації за жовтень 2022 року у розмірі 748 221грн.
На підставі встановленого порушення відповідачем 06.02.2023 прийнято податкове повідомлення - рішення №00000898/Ж10/24-13-07-08, яким за порушення п. 198.1 ст. 198, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 201.1 ст. 201 ПК України позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, задекларовану у декларації №9246706788 від 20.11.2022 за жовтень 2022 року у розмірі 438 063,00грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 109 516,00грн.
В порядку адміністративного оскарження податкове повідомлення - рішення від 06.02.2023 залишено без змін, а скарга без задоволення.
Не погоджуючись з оскаржуваним податковим повідомленням - рішенням, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.
Надаючи правову оцінку обставинам, що склалися між сторонами, суд зазначає наступне.
Відповідно до положень частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України до податковою кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з:
а) придбання або виготовлення товарів та послуг;
б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статурного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);
в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, ні и рай отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;
г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу;
ґ) ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України.
Згідно з п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладним и/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями (тимчасовими, додатковими та іншими видами митних декларацій, за якими сплачуються суми податку до бюджету при ввезенні товарів на мигну територію України), іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.
Відповідно до п.п. 69.1 п. 69 підрозділу 10 розділу XX Податкового кодексу України, платники податків, які мають можливість своєчасно виконувати податкові обов'язки щодо дотримання термінів сплати податків та зборів, подання звітності, у тому числі звітності, передбаченої пунктом 46.2 статті 46 цього Кодексу, реєстрації у відповідних реєстрах податкових накладних, розрахунків коригування, звільняються від відповідальності за несвоєчасне виконання таких обов'язків, граничний термін виконання яких припадає па період починаючи з 24 лютого 2022 року до дня набрання чинності Законом України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо особливостей податкового адміністрування податків, зборів та єдиного внеску під час дії воєнного, надзвичайного стану" за умови реєстрації такими платниками податкових накладних та розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних до 15 липня 2022 року, подання податкової звітності до 20 липня 2022 року та сплати податків та зборів у строк не пізніше 31 липня 2022 року.
Платники ПДВ зобов'язані до 15 липня 2022 року зареєструвати в ЄРПН ПН/РК, складені за операціями з постачання товарів/послуг, здійсненими протягом лютого -- травня 2022 року.
З Акту перевірки вбачається, що на порушення вищезгаданих пунктів ТОВ «Агрофірма Оршівська» включило до складу податкового кредиту суми ПДВ по податкових накладних, які не зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних/розрахунків коригувань всього в сумі 269 750 грн. по наступних операціях:
- у лютому 2022 року відповідно до рядка 53 таблиці 2. 1 додатку 1 до декларації з ПДВ за лютий 2022 року по взаємовідносинах з ТОВ "ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ ГРАВІЙНО-ПІЩАНИЙ КАР'ЄР" (ІПН 422944424065) включено суму 208359,52грн., ПДВ 41671,9грн.
Відповідно до даних Єдиного реєстру податкових накладних/розрахунків коригувань зареєстровано податкових накладних на суму 47272,68грн. ПДВ 9454,54грн. (податкова накладна №2 від 01.02.2022 року на суму 19104,38 гри. ПДВ 3820.88грн., податкова накладна №3 від 02.02.2022 року на суму 7733,67грн., ПДВ 1546,73грн., податкова накладна №4 від 03.02.2022 року на суму 20023,83грн., ПДВ 4004,77грн.. податкова накладна №17 від 14.02.2022 року на суму 410,80грн., ПДВ 82,1 6грн.);
- у березні 2022 року відповідно до рядка 10 таблиці 2.1 додатку 1 до декларації з ПДВ за березень 2022 року по взаємовідносинах з ПАТ "Галнафтохім" (ІПН 239586213047) включено суму 1146000,00грн., ПДВ 229200грн. Відповідно до даних Єдиного реєстру податкових накладних/розрахунків коригувань відсутні зареєстровані податкові накладні по взаємовідносинах з ТОВ «Агрофірма Оршівська». Дана сума включена до складу бюджетного відшкодування (рядок 36 додатку 3 декларації з ПДВ за жовтень 2022 р.);
- у квітні 2022 року відповідно до рядка 32 таблиці 2.1 додатку І до декларації з ПДВ за квітень 2022 року по взаємовідносинах з ТОВ "ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ ГРАВІЙНО-ПІЩАНИЙ КАР'ЄР" (ІПН 422944424065) включено суму 41666,67грн., ПДВ 8333,33грн. Відповідно до даних Єдиного реєстру податкових накладних/розрахунків коригувань відсутні зареєстровані податкові накладні по взаємовідносинах з ТОВ «Агрофірма Оршівська».
Відповідно до підпункту 1 пункту 4 розділу V Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 28.01.2016 № 21 «Порядок заповнення податкової декларації», розділ II "Податковий кредит":
1) до розділу II «Податковий кредит» (рядки 10, 11 та 13 декларації) включаються обсяги придбання (виготовлення, будівництва, спорудження, створення) з податком на додану вартість (рядки 10.1, 10.2 та 10.3) або без податку на додану вартість (рядок 10.4) товарів/послуг, необоротних активів на митній території України, ввезених на митну територію України товарів, необоротних активів (рядки 11.1, 11.2 та 11.3), отриманих на митній території України від нерезидента послуг (рядки 13.1 та 13.2).
При заповненні рядків 10.1, 10.2 та/або 10.3 обов'язковим є подання (Д1) (додаток 1), що заповнюється в розрізі контрагентів.
У ході проведення перевірки контролюючим органом встановлено включення до складу таблиці 2.1 "Відомості про операції з придбання з податком на додану вартість, які підлягають оподаткуванню за основною ставкою, та ставками 7% та 14%» додатку 1 до декларації з ПДВ та відповідно до складу до рядка 10 декларації з податку на додану вартість операцій з контрагентами з невизначеним індивідуальним податковим номером:
- за травень 2021 року по ряд. 1 з обсягом постачання 1000000 грн., ПДВ 200000 грн.;
- за липень 2021 року по ряд. 1 з обсягом постачання 28146,25 грн., ПДВ 5629,25 грн.;
- за лютий 2022 року по ряд. 1 з обсягом постачання 23333,33 гри., ПДВ 4666,67 грн.
На порушення вищезгаданих пунктів, а також у зв'язку з неможливістю ідентифікувати контрагента взаємовідносини з яким включені до складу податкового кредиту та відповідно перевірити реєстрацію вище зазначених сум в Єдиному реєстрі податкових накладних, що входять до складу рядка 10 декларації з ПДВ, ТОВ «Агрофірма Оршівська» не мала права включати неідентифіковані показники до складу податкового кредиту декларації з ПДВ.
Відповідно до п. 109.1 ст. 109 ПК України податковим правопорушенням є протиправне винне діяння платника податку, контролюючих органів та або їх посадових осіб, інших суб'єктів у випадках, прямо передбачених цим Кодексом.
Відповідно до статті 112 ПК України особа вважається винного у вчиненні правопорушення, якщо буде встановлено, що вона мала можливість для дотримання правил та норм, за порушення яких цим Кодексом передбачена відповідальність, проте не вжила достатніх заходів щодо їх дотримання.
Відповідно до ст. 16 та ст. 36 ПК України невиконання або неналежне виконання встановлених законом правил завжди є наслідком дій (бездіяльності) особи, які кваліфікуються як умисні, оскільки як невиконання і неналежне виконання є порушенням обов'язків закріплених за платником податків.
Відповідно до п. 111.4 ст. 111 ПК України триваюче правопорушення - безперервне невиконання норм цього Кодексу платником податків, який вчинив певні дії чи допустив бездіяльність і не вчиняв подальших дій для його усунення.
З Акту перевірки вбачається, що позивачем до перевірки не було надано доказової бази, зокрема, яка доводить, що платник податків не мав можливості для дотримання правил та норм, встановлених Кодексом та не вжив достатніх заходів для їх дотримання та згідно п. 109.1 ст. 109 Податкового кодексу України, вважається податковим правопорушенням, яке є протиправним, винним (у випадках прямо передбачених цим Кодексом).
Письмові пояснення з питання податку на додану вартість, під час перевірки та на момент закінчення терміну проведення перевірки посадовими особами підприємства не надавались.
На обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що при складанні податкових повідомлень - рішень до них заноситься інформація, передбачена відповідними формами, встановленими Порядком надіслання контролюючими органами податкових повідомлень-рішень платникам податків, який затверджений наказом Міністерства фінансів України 28.12.2015 №1204.
Податкові повідомлення-рішення у випадках, визначених Кодексом, повинні містити: суму та підставу для визначення (нарахування/зменшення) грошового зобов'язання та/або податкового зобов'язання, що повинен сплатити платник податків, та/або суму та підставу для зменшення бюджетного відшкодування та/або зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість, та/або зменшення податку на доходи фізичних осіб, задекларованого до повернення з бюджету, зокрема при використанні права на податкову знижку, та/або збільшення/зменшення суми податкових зобов'язань, заявленої у податковій декларації, або суми податкового кредиту, заявленої у податковій декларації з податку на додану вартість, та посилання на норми Кодексу та/або іншого закону, контроль за виконанням якого покладено на контролюючі органи, відповідно до яких здійснено їх розрахунок.
На думку позивача, відповідно до інформації, зазначеної в податковому повідомленні -рішенні, не зрозуміло на підставі чого було застосовано штрафну санкцію, а отже, в оскаржуваному рішенні відсутні посилання на норми ПК України або іншого закону, відповідно до якого зроблено розрахунок, у зв'язку з чим воно є незаконним.
Так, відповідно до пунктів 123.1 та 123.2 статті 123 ПК України вчинення платником податків діянь, що зумовили визначення контролюючим органом суми податкового зобов'язання та/або іншого зобов'язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2 (крім випадків зменшення суми податку на доходи фізичних осіб, задекларованої до повернення з бюджету у зв'язку із використанням права на податкову знижку), 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, -
тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 10 відсотків суми визначеного податкового зобов'язання та/або іншого зобов'язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи, завищеної суми бюджетного відшкодування.
Діяння, передбачені пунктом 123.1 цієї статті, вчинені умисно, -
тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 25 відсотків від суми визначеного податкового зобов'язання та/або іншого зобов'язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи, завищеної суми бюджетного відшкодування.
Отже, застосування п. 123.2 ст. 123 ПК України можливе лише у випадку встановлення податковим органом умислу в діях платника, що зумовили визначення контролюючим органом суми податкового зобов'язання та/або іншого зобов'язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи.
Відповідно до п. 109.1 ст. 109 ПК України податковим правопорушенням є протиправне, винне (у випадках, прямо передбачених ПК України) діяння (дія чи бездіяльність) платника податку (в тому числі осіб, прирівняних до нього), контролюючих органів та/або їх посадових (службових) осіб, інших суб'єктів у випадках, прямо передбачених ПК України.
При цьому, згідно з абзацом другим зазначеного пункту діяння вважаються вчиненими умисно, якщо існують доведені контролюючим органом обставини, які свідчать, що платник податків удавано, цілеспрямовано створив умови, які не можуть мати іншої мети, крім як невиконання або неналежне виконання вимог, установлених ПК України та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.
Тобто, з системного аналізу викладених норм можна зробити висновок, що необхідною та достатньою підставою для встановлення умислу в діях платника є встановлення обставин, які прямо стверджують, що платник податку не тільки усвідомлював суспільно небезпечний характер свого діяння (дії або бездіяльності), передбачав його суспільно небезпечні наслідки а й бажав їх настання. Саме бажання настання негативних наслідків є необхідною та достатньою умовою для встановлення умислу.
У свою чергу, як визначено п. 112.2 ст. 112 ПК України особа вважається винною у вчиненні правопорушення, якщо буде встановлено, що вона мала змогу для дотримання правил та норм, за порушення яких ПКУ передбачено відповідальність, проте не вжила достатніх заходів щодо їх дотримання.
Положення п. 109.3 ст. 109 ПК України містять вичерпний перелік складів податкових правопорушень, для притягнення до відповідальності за які необхідно встановити вину платника податків. Це правопорушення, передбачені пунктами 123.2-123.5 статті 123, пунктами 124.2, 124.3 статті 124, пунктами 125-1.2-125-1.4 статті 125-1 ПК України. І всі ці склади правопорушень передбачають умисел на їх вчинення.
Інші склади правопорушень, передбачених відповідними статтями ПК України, не вимагають встановлення вини для притягнення платника податків до відповідальності.
Також Верховний Суд у постановах від 16 березня 2023 року у справі № 600/747/22-а, від 03 серпня 2023 року у справі № 520/22505/21, від 22 серпня 2023 року у справі №520/18519/21, від 05 жовтня 2023 року у справі № 520/14773/21 сформулював висновки, за змістом яких обов'язковою умовою, з якою законодавець пов'язує настання відповідальності у вигляді штрафу в підвищених розмірах є доведення контролюючим органом вини платника податків у формі умислу, а саме, - що платник податків мав можливість вжити заходи щодо дотримання правил та норм ПК України, але умисно не вчиняв певні дії щодо сплати узгодженої суми грошового зобов'язання. Невиконання або неналежне виконання встановлених законодавством правил завжди є наслідком дій (бездіяльності) особи, які кваліфікуються як умисні, оскільки як невиконання так і неналежне виконання є порушенням обов'язків, закріплених за платником податків у статті 16 ПК України. Вина є характеризуючою обставиною дій (бездіяльності) особи, яка полягає у тому, що особа повинна та може дотримуватися встановлених Кодексом правил та норм. Вина в податкових правопорушеннях завжди нерозривно пов'язана з встановленням умислу. У противагу цьому слід зазначити, що умисел у діях платника податків відсутній, якщо результат його поведінки не залежить від змісту і порядку дій. Тобто у разі, коли платник, діючи своєчасно, добросовісно й з належною обачністю не зміг би уникнути негативних наслідків податкового характеру. Відтак, особа вважається такою, що умисно допустила порушення податкової дисципліни, якщо буде встановлено, що вона мала можливість для дотримання правил та норм, за порушення яких ПК України передбачена відповідальність, проте не вжила достатніх заходів щодо їх дотримання. Обов'язок доведення вини покладено на контролюючий орган, без виконання якого особу неможливо притягнути до фінансової відповідальності за податкове правопорушення, для кваліфікації якого умовою є наявність вини.
Також у постанові від 05 жовтня 2023 року у справі № 520/14773/21 Верховний Суд сформулював такі висновки. У випадку встановлення контролюючим органом на підставі сукупності відповідних даних податкових декларацій та електронних систем і реєстрів обставин, які свідчать, що платник податків удавано, цілеспрямовано створив умови, які не можуть мати іншої мети, крім як невиконання або неналежне виконання вимог податкового законодавства, він (контролюючий орган) не позбавлений можливості констатувати в діяннях платника податків винного діяння в умисній формі. Разом з тим, такі обставини з відповідним обґрунтуванням висновків про умисність діяння в обов'язковому порядку мають бути зазначені в акті камеральної перевірки, який за усталеною позицією Верховного Суду є носієм доказової інформації щодо виявленого порушення, а його висновки можуть бути спростовані шляхом подання до контролюючого органу заперечень на акт перевірки (наприклад постанова Верховного Суду від 19 червня 2020 року у справі № 140/388/19). За змістом ПК України подання заперечень на акт перевірки є правом, а не обов'язком платника податків, а тому контролюючий орган безпосередньо вже в акті перевірки має зазначити усі обставини, які у подальшому будуть предметом розгляду під час прийняття податкового повідомлення-рішення. Виконання такої вимоги забезпечує розуміння платником податків встановленого контролюючим органом складу правопорушення, за яке його може бути притягнуто до відповідальності, та забезпечує реальну можливість реалізації права, передбаченого пунктом 86.7 статті 86 ПК України, щодо надання платником податків своїх заперечень та додаткових документів і пояснень, зокрема, але не виключно, документів, що спростовують встановлені обставини та висновки щодо вини, підтверджують наявність пом'якшуючих обставин або обставин, що звільняють від фінансової відповідальності відповідно до цього Кодексу. Відсутність в акті камеральної перевірки обставин, які характеризують таку ознаку виявленого діяння як умисність, на переконання колегії суддів, вказують на необґрунтованість прийняття в подальшому податкового повідомлення-рішення на підставі пункту 124.3 статті 124 ПК України.
За висновками, викладеними Верховним Судом у постановах від 3 вересня 2019 року (справа №806/2049/18), від 26 грудня 2018 року (справа № 2а/0370/3780/11), від 23 жовтня 2018 року (справа №808/3458/16), від 21 травня 2020 року (справ №824/257/18-а), враховуючи, що суми грошових зобов'язань, штрафних (фінансових) санкцій, боргу (недоїмки), яких стосуються позовні вимоги, визначені позивачу за конкретними окремими підставами, які відображені в акті перевірки, а при вирішенні відповідного спору суд не позбавлений можливості скасувати рішення суб'єкта владних повноважень у частині та, за встановлення у судовому процесі об'єкту оподаткування та його вартісне вираження, не позбавлений можливості виділити із загального обсягу грошових зобов'язань суму, яка збільшена правомірно. Такі дії суду не є підміною повноважень контролюючого органу, а є способом відновлення порушених прав та інтересів та справедливості в цілому, що відповідає повноваженням адміністративного суду.
Дослідивши зміст Акту перевірки в цій частині, суд зазначає, що в ньому жодних обґрунтувань, що позивач вчинив діяння, передбачені п. 123.2 ст. 123 ПК України, саме у формі умислу не наведено, окрім формального зазначення у висновку про умисний характер його вчинення, оскільки таке порушення мало місце у зв'язку із тим, що контролюючим органом не встановлено пом'якшуючих обставин або обставин, що звільняють від фінансової відповідальності.
Відтак, суд вважає помилковим висновок контролюючого органу, що спірне податкове повідомлення-рішення в частині нарахування штрафних санкцій у повному обсязі відповідає вимогам податкового законодавства України, оскільки відповідачем не доведено саме наявність умислу в діях платника податків, у зв'язку з чим у податкового органу були відсутні підстави для застосування в межах цих правовідносин штрафних санкцій у розмірі 25 %, а мали бути застосовані штрафні санкції у розмірі, встановленому п. 123.1. ст. 123 ПК України.
Відповідно до п. 123.1. ст. 123 ПК України вчинення платником податків діянь, що зумовили визначення контролюючим органом суми податкового зобов'язання та/або іншого зобов'язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2 (крім випадків зменшення суми податку на доходи фізичних осіб, задекларованої до повернення з бюджету у зв'язку із використанням права на податкову знижку), 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, - тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 10 відсотків суми визначеного податкового зобов'язання та/або іншого зобов'язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи, завищеної суми бюджетного відшкодування.
Натомість, у даному випадку підлягає застосуванню штраф в розмірі 10 відсотків суми визначеного податкового зобов'язання та/або іншого зобов'язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи, завищеної суми бюджетного відшкодування, а саме 43 806,30грн. (438 063*10%).
Вказана правова позиція також викладена в постанові Верховного Суду від 30 червня 2025 року у справі № 520/22016/21.
У зв'язку із викладеним вище, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, а саме визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення від 06.02.2023 №00000898/Ж10/24-13-07-08 на суму застосованих штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 65 709,70грн. (109 516грн. - 43 806,30грн.).
Відповідно до положень ч. ч. 1 та 2 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Згідно положень ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Частинами 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Оцінюючи подані сторонами докази, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, з урахуванням обставин зазначених вище, суд прийшов до переконання про часткове задоволення позовних вимог.
Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Позивач сплатив судовий збір у розмірі 8213,69грн. (квитанція від 05.05.2023 №8350256), тому при частковому задоволенні позовних вимог судові витрати присуджуються на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Чернівецькій області у розмірі 2684,00грн.
Керуючись ст. ст. 241-246, 255, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, Київський окружний адміністративний суд, -
Адміністративний позов задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення від 06.02.2023 №00000898/Ж10/24-13-07-08 в частині застосованих штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 65 709,70грн. (шістдесят п'ять тисяч сімсот дев'ять гривень, 70 копійок).
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма Оршівська» сплачений судовий збір у розмірі 2684 (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири) грн. 00 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС Чернівецькій області.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Лапій С.М.