щодо розгляду заяви про забезпечення позову
26 березня 2026 року м. Київ № 320/12979/26
Суддя Київського окружного адміністративного суду Дудін С.О., розглянувши заяву про забезпечення позову в адміністративній справі за позовом Консорціуму "Агро-Магнат" до Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів про визнання протиправним та скасування рішення та зобов'язання вчинити дії,
До Київського окружного адміністративного суду звернувся Консорціум "Агро-Магнат" з позовом до Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів про визнання протиправним та скасування рішення та зобов'язання вчинити дії.
Разом з позовною заявою подано до суду заяву про забезпечення позову з проханням заборонити відповідачу оголошувати та проводити будь-які нові конкурси/торги щодо управління активом, заборонити відповідачу передавати актив у користування, управління або оренду будь-яким іншим особам, у тому числі ТОВ "Довіра 2008" до вирішення справи по суті, зупинити дію протоколу АРМА від 11.02.206 про скасування конкурсу до набрання рішенням суду законної сили, зобов'язати відповідача передати Консорціуму "Агро-Магнат" земельні ділянки площею 2432 га у тимчасове управління до ухвалення рішення суду у цій справі.
Відповідно до частини першої статті 154 Кодексу адміністративного судочинства України заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.
З урахування вищенаведеного положення КАС України, розгляд заяви представника позивача про забезпечення позову здійснюється без повідомлення сторін.
Розглядаючи заяву про вжиття заходів забезпечення позову, суд зазначає таке.
Положеннями статей 152-154 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено вимоги до змісту та форми заяви про забезпечення позову, порядок її подання та розгляду.
Згідно з частиною першою статті 152 КАС України, заява про забезпечення позову подається в письмовій формі і повинна містити:
1) найменування суду;
2) повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, ім'я та по батькові - для фізичних осіб) сторін та інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб); поштовий індекс; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України; реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності; або номер і серію паспорта для фізичних осіб - громадян України, номери засобів зв'язку, офіційну електронну адресу або адресу електронної пошти;
3) предмет позову та обґрунтування необхідності забезпечення позову;
4) захід забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності;
5) інші відомості, потрібні для забезпечення позову.
Таким чином, заява про забезпечення позову за формою та змістом має відповідати вимогам статті 152 КАС України.
Водночас, частиною десятою статті 44 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що якщо документи подаються учасниками справи до суду або надсилаються іншим учасникам справи в паперовій формі, такі документи скріплюються власноручним підписом учасника справи (його представника).
Відповідно до частини першої статті 55 КАС України сторона, третя особа в адміністративній справі, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь у судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника, крім випадку, встановленого частиною дев'ятою статті 266 цього Кодексу.
Частиною третьою статті 55 КАС України визначено, що юридична особа незалежно від порядку її створення, суб'єкт владних повноважень, який не є юридичною особою, беруть участь у справі через свого керівника, члена виконавчого органу, іншу особу, уповноважену діяти від її (його) імені відповідно до закону, статуту, положення, трудового договору (контракту) (самопредставництво юридичної особи, суб'єкта владних повноважень), або через представника.
Частиною першою статті 57 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що представником у суді може бути адвокат або законний представник.
Відповідно до частини четвертої статті 59 Кодексу адміністративного судочинства України повноваження адвоката як представника підтверджуються одним з таких документів: 1) довіреністю; 2) ордером, виданим відповідно до Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність"; 3) дорученням органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правничої допомоги, виданим відповідно до Закону України "Про безоплатну правничу допомогу".
Тобто, положеннями статті 55 КАС України передбачено дві форми участі сторін в адміністративній справі, а саме: участь через представника (представництво) і особисту участь (самопредставництво).
Велика Палата Верховного Суду в постанові від 02.07.2020 у справі № 9901/39/20 зазначила, що питання самопредставництва не закріплені в нормах Конституції України, але ці питання регламентовані положеннями відповідних кодексів, зокрема, частинами третьою та четвертою статті 55 КАС України. Також Велика Палата Верховного Суду в цій справі звернула увагу на те, що з урахуванням положень статті 55 КАС України для визнання особи такою, що діє в порядку самопредставництва, необхідно, щоб у відповідному законі, статуті, положенні чи трудовому договорі (контракті) було чітко визначене її право діяти від імені такої юридичної особи (суб'єкта владних повноважень без права юридичної особи) без додаткового уповноваження.
Суд також звертає увагу на позицію Великої Палати Верховного Суду, висловлену в ухвалі від 08.06.2022 у справі № 303/4297/20 (провадження № 14-105цс21), у якій Велика Палата Верховного Суду аналізувала положення Цивільного процесуального кодексу України, які є аналогічними статтям 55, 59 КАС України, та вказала, що «з 29 грудня 2019 року самопредставництво юридичної особи, органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування (в адміністративному судочинстві - також суб'єкта владних повноважень, який не є юридичною особою) у цивільному, господарському й адміністративному судочинствах можуть здійснювати будь-які фізичні особи, уповноважені на це саме відповідно до закону, статуту, положення, трудового договору (контракту). У разі, якщо такого договору (контракту) у письмовій формі немає чи у ньому зафіксований неповний перелік трудових (посадових) обов'язків працівника (наприклад, є посилання на посадову інструкцію), то поряд із підтвердженням наявності трудових відносин, такий працівник подає відповідний документ юридичної особи (зокрема, посадову інструкцію), у якому визначений його обов'язок представляти інтереси цієї особи в суді (діяти за правилами її самопредставництва), а за наявності - також обмеження відповідних повноважень. Наявність або відсутність у ЄДР даних про такого працівника, який поряд із керівником має право вчиняти дії від імені юридичної особи, не впливає на обов'язок останньої підтвердити повноваження цього працівника діяти у судовому процесі на підставі закону, статуту, положення, трудового договору (контракту), зокрема обсяг цих повноважень».
Водночас, суд зазначає, що до заяви не додано жодних доказів, які б підтверджували особу підписанта та наявність у нього відповідних повноважень.
Відсутність доказів, які б підтверджували особу підписанта, а також наявність у нього відповідних повноважень унеможливлює дослідження судом обставин наявності адміністративної процесуальної дієздатності, права на підпис заяви про забезпечення позову.
Пунктом 3 частини четвертої статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що позовна заява повертається позивачеві, якщо, зокрема, позов подано особою, яка не має адміністративної процесуальної дієздатності, не підписано або підписано особою, яка не має права її підписувати, або особою, посадове становище якої не вказано.
Відповідно до частини шостої статті 7 Кодексу адміністративного судочинства України у разі відсутності закону, що регулює відповідні правовідносини, суд застосовує закон, що регулює подібні правовідносини (аналогія закону), а за відсутності такого закону суд виходить із конституційних принципів і загальних засад права (аналогія права). Аналогія закону та аналогія права не застосовується для визначення підстав, меж повноважень та способу дій органів державної влади та місцевого самоврядування.
Враховуючи, що положеннями статей 152-154 Кодексу адміністративного судочинства України не передбачено правових наслідків подання до суду заяви, до якої не долучено доказів, які б підтверджували особу підписанта, а також наявність у нього відповідних повноважень, суд вважає за необхідне застосувати відповідно до частини шостої статті 7 КАС України аналогію закону, що має наслідком наявність підстав для застосування визначених статтею 169 КАС України процесуально-правових наслідків подання до суду позовної заяви, підписаної особою без надання доказів, які б підтверджували наявність у неї відповідних повноважень, шляхом її повернення.
Відтак, оскільки подана у порядку статті 150 КАС України заява підписана особою без надання доказів, які б підтверджували наявність у неї відповідних повноважень, з урахуванням приписів частини шостої статті 7, статей 169, 152-154 КАС України означену заяву необхідно повернути заявнику без розгляду та роз'яснити, що її повернення не позбавляє права повторного звернення до суду із заявою у порядку, встановленому законом.
Керуючись статтями 7, 150 - 154, 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Повернути без розгляду заяву про забезпечення позову.
Роз'яснити заявнику, що повернення без розгляду заяви про забезпечення позову не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.
Копію ухвали суду надіслати (вручити, надати) заявнику (його представнику).
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання.
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня складення повного тексту ухвали.
Суддя Дудін С.О.