про заміну стягувача правонаступником
26 березня 2026 року Київ № 320/2148/21
Суддя Київського окружного адміністративного суду Горобцова Я.В., розглянувши у порядку письмового провадження заяву про заміну сторони виконавчого провадження в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Київській області про визнання протиправною відмову та зобов'язання вчинити певні дії,
встановив:
До Київського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Київській області про визнання протиправною відмову та зобов'язання вчинити певні дії.
Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 26.05.2021 адміністративний позов задовольнити.
Визнано протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області (ЄДРПОУ 22933548, адреса: вул. Ярославська, 40, м. Київ, 04071) щодо не нарахування та невиплати із 17.07.2018 підвищення до пенсії ОСОБА_1 (РНОКПП - НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ), як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території зони гарантованого добровільного відселення у розмірі двох мінімальних заробітних плат (згідно із законом про Державний бюджет України на відповідний рік), відповідно до ст. 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області (ЄДРПОУ 22933548, адреса: вул. Ярославська, 40, м. Київ, 04071) здійснити із 17.07.2018 нарахування та виплату підвищення до пенсії ОСОБА_1 (РНОКПП - НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ), як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території зони гарантованого добровільного відселення у розмірі двох мінімальних заробітних плат (згідно із законом про Державний бюджет України на відповідний рік), відповідно до ст. 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», з урахуванням вже виплачених сум.
Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 16.11.2021 рішення Київського окружного адміністративного суду від 26 травня 2021 року в частині задоволення позовних вимог щодо визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо не нарахування та невиплати із 17 липня 2018 року підвищення до пенсії позивачу, як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території зони гарантованого добровільного відселення у розмірі двох мінімальних заробітних плат (згідно із законом про Державний бюджет України на відповідний рік), відповідно до статті 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» за період з 17.07.2018 року по 25.08.2020 року та відповідно стягнення виплати за цей період скасувати та прийняти нову постанову, якою позовні вимоги ОСОБА_1 , в цій частині залишити без розгляду.
В іншій частині рішення Київського окружного адміністративного суду від 26 травня 2021 року залишено без змін.
ОСОБА_2 подала до суду заяву про заміну сторони виконавчого провадження, яка мотивована тим, що на виконання рішення Київського окружного адміністративного суду від 26.05.2021 ОСОБА_1 були нараховані, але не виплачені кошти у розмірі 29 772, 60 грн, оскільки ІНФОРМАЦІЯ_1 останній помер. Після смерті ОСОБА_1 спадщину прийняла - ОСОБА_2 , в тому числі і кошти за сказаним рішенням суду.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 14.10.2024 призначено судове засідання для розгляду заяви про заміну сторони виконавчого провадження.
У судове засідання, учасники, які беруть участь в розгляді заяви про заміну сторони у виконавчому провадженні, не з'явились, про дату, час та місце судового засідання були повідомлені своєчасно та належним чином.
Відповідно до частини 2 статті 264 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає питання про заміну сторони виконавчого провадження в десятиденний строк у судовому засіданні з повідомленням державного виконавця або заінтересованої особи, що звернулися з поданням (заявою), та осіб, які беруть участь у справі. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає судовому розгляду.
Враховуючи обмежені строки розгляду заяви, які передбачені частиною 2 статті 264 Кодексу адміністративного судочинства України, та недопущення їх порушення, суд не вбачає підстав для відкладення розгляду заяви.
Розглянувши заяву про заміну сторони виконавчого провадження, суд встановив таке.
Відповідно до статті 14 КАС України судове рішення, яким закінчується розгляд справи в адміністративному суді, ухвалюється іменем України. Судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їхніми посадовими та службовими особами, фізичними та юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Аналогічні положення містяться в статті 370 КАС України, відповідно до якої судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Відповідно до статті52 Кодексу адміністративного судочинства України у разі вибуття або заміни сторони чи третьої особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд допускає на будь-якій стадії адміністративного процесу заміну відповідної сторони чи третьої особи її правонаступником.
Так, рішенням Київського окружного адміністративного суду від 26.05.2021 адміністративний позов задоволено.
Визнано протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області (ЄДРПОУ 22933548, адреса: вул. Ярославська, 40, м. Київ, 04071) щодо не нарахування та невиплати із 17.07.2018 підвищення до пенсії ОСОБА_1 (РНОКПП - НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ), як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території зони гарантованого добровільного відселення у розмірі двох мінімальних заробітних плат (згідно із законом про Державний бюджет України на відповідний рік), відповідно до ст. 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області (ЄДРПОУ 22933548, адреса: вул. Ярославська, 40, м. Київ, 04071) здійснити із 17.07.2018 нарахування та виплату підвищення до пенсії ОСОБА_1 (РНОКПП - НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ), як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території зони гарантованого добровільного відселення у розмірі двох мінімальних заробітних плат (згідно із законом про Державний бюджет України на відповідний рік), відповідно до ст. 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», з урахуванням вже виплачених сум.
Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 16.11.2021 рішення Київського окружного адміністративного суду від 26 травня 2021 року в частині задоволення позовних вимог щодо визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо не нарахування та невиплати із 17 липня 2018 року підвищення до пенсії позивачу, як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території зони гарантованого добровільного відселення у розмірі двох мінімальних заробітних плат (згідно із законом про Державний бюджет України на відповідний рік), відповідно до статті 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» за період з 17.07.2018 року по 25.08.2020 року та відповідно стягнення виплати за цей період скасовано та прийнято нову постанову, якою позовні вимоги ОСОБА_1 , в цій частині залишено без розгляду.
В іншій частині рішення Київського окружного адміністративного суду від 26 травня 2021 року залишено без змін.
Тобто, рішення Київського окружного адміністративного суду від 26.10.2020 набрало законної сили 16.11.2021.
На виконання рішення суду відповідач провів нарахування підвищення до пенсії позивача та почав здійснення її виплати.
Відповідно до свідоцтва про смерть серія НОМЕР_2 , позивач - ОСОБА_1 , помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Свідоцтвом про право на спадщину за законом від 19.12.2023, яке зареєстровано в реєстрі за №1-3055 у спадковій справі №132/2022 встановлено, що спадкоємцем майна ОСОБА_1 , є його дружина - ОСОБА_2 . При цьому вказано, що спадщина на яку видане це свідоцтво складається з недоотриманої пенсії в сумі 29 772, 60 грн, згідно рішення Київського окружного адміністративного суду від 26.05.2021 у справі №320/2148/21, яке набрало законної сили 16.11.2021 на підставі постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 16.11.2021 у справі №320/2148/21, що належала померлому ОСОБА_1 на підставі повідомлення Головного управління Пенсійного фонду України від 17.10.2023.
Надаючи оцінку вказаному, суд зазначає наступне.
Відповідно до ст. 1216 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
До складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті (ст. 1218 ЦК України).
Згідно ст. 1227 ЦК України суми заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, допомог у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю, відшкодувань у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, інших соціальних виплат, які належали спадкодавцеві, але не були ним одержані за життя, передаються членам його сім'ї, а у разі їх відсутності - входять до складу спадщини.
Відповідно до ч.1 ст.91 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 р. №1788-ХІІ суми пенсії, що належали пенсіонерові і залишилися недоодержаними у зв'язку з його смертю, передаються членам його сім'ї, а в разі їх відсутності - входять до складу спадщини.
За положеннями ст. 52 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 року №1058-IV сума пенсії, що належала пенсіонерові і залишилася недоотриманою у зв'язку з його смертю, виплачується - по місяць смерті включно членам його сім'ї, які проживали разом з пенсіонером на день його смерті, у тому числі непрацездатним членам сім'ї, зазначеним у частині другій статті 36 цього Закону, які знаходилися на його утриманні, незалежно від того, проживали вони разом з померлим пенсіонером чи не проживали. Члени сім'ї, зазначені в частині першій цієї статті, повинні звернутися за виплатою суми пенсії померлого пенсіонера протягом шести місяців з дня відкриття спадщини. У разі відсутності членів сім'ї, зазначених у частині першій цієї статті, або у разі незвернення ними за виплатою вказаної суми в установлений частиною другою цієї статті строк сума пенсії, що належала пенсіонерові і залишилася недоотриманою у зв'язку з його смертю, входить до складу спадщини.
З аналізу вищевказаних норм вбачається, що спірні правовідносини допускають правонаступництво.
Приписами ст. 48 КАС України визначено, що суд першої інстанції, встановивши, що з позовом звернулася не та особа, якій належить право вимоги, може за згодою позивача та особи, якій належить право вимоги, допустити заміну первинного позивача належним позивачем, якщо це не потягне за собою зміни підсудності адміністративної справи.
Якщо позивач не згоден на його заміну іншою особою, то ця особа може вступити у справу як третя особа, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, про що суд повідомляє третю особу. Якщо позивач згоден на його заміну іншою особою, але така особа не згодна на участь у справі, суд залишає позовну заяву без розгляду, про що постановляється відповідна ухвала.
Після заміни сторони, залучення другого відповідача розгляд адміністративної справи починається спочатку.
Заміна позивача допускається до початку судового розгляду справи по суті. Заміна відповідача допускається до ухвалення рішення судом першої інстанції.
В той же час, відповідно до ч. 1 ст. 379 КАС України, у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження за поданням державного виконавця або за заявою заінтересованої особи суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, замінює сторону виконавчого провадження її правонаступником.
Також суд зазначає, що відповідно до ч. 4 ст. 379 КАС України, положення цієї статті застосовуються також у випадку необхідності заміни боржника або стягувача у виконавчому листі до відкриття виконавчого провадження.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Як передбачено положеннями ч.ч. 1, 2 ст. 15 Закону України «Про виконавче провадження», сторонами у виконавчому провадженні є стягувач і боржник. Стягувачем є фізична або юридична особа чи держава, на користь чи в інтересах яких видано виконавчий документ.
Згідно із ч. 5 ст. 15 Закону України Про виконавче провадження у разі вибуття однієї із сторін виконавець за заявою сторони, а також заінтересована особа мають право звернутися до суду із заявою про заміну сторони її правонаступником. Для правонаступника усі дії, вчинені до його вступу у виконавче провадження, є обов'язковими тією мірою, якою вони були б обов'язковими для сторони, яку правонаступник замінив.
З аналізу наведених положень вбачається, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження представляє собою процес, який починається з моменту набрання судовим рішенням законної сили і завершується настанням відповідних обставин, передбачених статтею 39 цього Закону.
При цьому, виконавче провадження здійснюється з дотриманням засад верховенства права, за якого кожен з учасників має можливість реалізувати обсяг вимог наданих йому судовим рішенням.
Цей Закон не пов'язує початок реалізації цих прав з ухваленням державним виконавцем рішення про початок примусового виконання рішення на підставі виконавчого документа, а навпаки, прямо передбачає можливість виправлення невідповідності виконавчого документа вимогам, передбаченим цією статтею, судом за заявою стягувача, що визначено приписами абз.2 ч. 4 ст.4 Закону України Про виконавче провадження.
У рішенні Європейського суду з прав людини «Матківська проти України» від 12.03.2009 р. зазначено про те, що судовий розгляд і виконавче провадження - це перша та друга стадії загального провадження, які стосуються тривалості провадження; виконання рішення є другим етапом судового провадження, а також що реалізоване право знаходить свою ефективну реалізацію саме у момент виконання.
Отже, заміна сторони чи третьої особи у відносинах, щодо яких виник спір, (процесуальне правонаступництво) можливе на будь-якій стадії адміністративного процесу, як на стадії розгляду справи так і на стадії виконання судового рішення, яке набрало законної, зокрема, і до видання виконавчого листа, і відбувається виключно за відповідним рішенням суду, а не державного виконавця (що стосується заміни сторони виконавчого провадження), незалежно від того виданий судом виконавчий лист на момент звернення із заявою про правонаступництво та чи пред'явлений він (виконавчий лист) до примусового виконання.
У рішенні Європейського Суду з прав людини від 29.06.2004 року у справі «Півень до України» визначено, що право на судовий розгляд, гарантоване ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, також захищає і виконання остаточних та обов'язкових судових рішень, які у країні, яка поважає верховенство права, не можуть залишаться невиконаними, завдаючи шкоди одній стороні.
Таким чином, виконання судового рішення є складовою частиною судового розгляду та завершальною стадією судового провадження, а неможливість виконати рішення суду призведе до порушення прав, гарантованих ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Під час розгляду заяви встановлено, що заявник станом на час смерті позивача перебули у шлюбі.
Суд зазначає, що право позивача у справі на перерахунок його пенсії та виплату за результатами такого перерахунку відповідних сум встановлено судовим рішенням у даній справі, яке набуло законної сили. При цьому, такі суми пенсії на виконання судового рішення було нараховані відповідачем по справі, проте не виплачені позивача до його смерті.
Відповідно до ст. 52 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» сума пенсії, що належала пенсіонерові і залишилася недоотриманою у зв'язку з його смертю, виплачується - по місяць смерті включно членам його сім'ї, які проживали разом з пенсіонером на день його смерті, у тому числі непрацездатним членам сім'ї, зазначеним у частині другій статті 36 цього Закону, які знаходилися на його утриманні, незалежно від того, проживали вони разом з померлим пенсіонером чи не проживали.
Згідно ст.1227 ЦК України, суми заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, допомоги у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю, відшкодувань у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, інших соціальних виплат, які належали спадкодавцеві, але не були ним одержані за життя, передаються членам його сім'ї, а у разі їх відсутності - входять до складу спадщини.
З аналізу вищевикладених норм вбачається, що суми пенсій, які були нараховані, проте не виплачені особі за життя, передаються членам його сім'ї.
При цьому, отримання вказаних коштів законодавець не ставить у залежність від отримання свідоцтва про спадщину.
Таким чином, суд приходить до висновку про те, що оскільки заявник ОСОБА_2 є дружиною померлого ОСОБА_1 , яка у відповідності до статті 52 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», набула права на отримання сум пенсії, нарахованих ОСОБА_1 на виконання рішення суду у даній справі, проте не виплачених за життя.
При розгляді даної заяви судом було враховано висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 22.12.2020 року по справі №2-а-3938/11.
Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення заяви та необхідність заміни сторони стягувача ОСОБА_1 на його правонаступника ОСОБА_2 .
Керуючись ст. 255, 295, 297, 379 КАС України, суд, -
ухвалив:
Заяву ОСОБА_2 про заміну сторони виконавчого провадження по справі №320/2148/21 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити.
«Замінити сторону у виконавчому провадженні - ОСОБА_1 , по виконанню рішення Київського окружного адміністративного суду від 26.05.2021 по справі №320/2148/21 на його правонаступника ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_3 ; адреса: АДРЕСА_1 ).
Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, під час розгляду справи в письмовому провадженні, набирає законної сили з моменту її підписання суддею (суддями).
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Шостого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя Я.В. Горобцова