Житомирський апеляційний суд
Справа №276/950/25 Головуючий у 1-й інст. Семенюк А.С.
Категорія 47 Доповідач Борисюк Р. М.
24 березня 2026 року
Житомирський апеляційний суд у складі:
головуючого судді Борисюка Р.М.,
суддів Павицької Т.М., Шевчук А.М.,
з участю секретаря
судового засідання Лугини О.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Житомирі цивільну справу № 276/950/25 за матеріалами позовної заяви ОСОБА_1 до Держави Україна в особі Головного управління національної поліції в Житомирській області, третя особа - Коростишівська окружна прокуратура Житомирської області, про визнання надмірною тривалості досудового розслідування, встановлення розумних процесуальних строків та стягнення матеріальної і моральної шкоди,
за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Хорошівського районного суду Житомирської області від 09 червня 2025 року, постановлену під головуванням судді Семенюка А.С. у селищі Хорошів,
У червні 2025 року ОСОБА_1 звернувся з даним позовом, в якому просив:
- встановити про надмірну тривалість досудового розслідування кримінального провадження № 12016060140000480 від 08 вересня 2016 року;
- встановити розумні процесуальні строки для виконання необхідних процесуальних дій та прийняття рішень у кримінальному провадженні № 12016060140000480 від 08 вересня 2016 року;
- стягнути з відповідача на його користь заподіяну матеріальну шкоду в сумі 62 279,58 грн, 20 000,00 грн моральної шкоди та судові витрати.
Ухвалою Хорошівського районного суду Житомирської області від 09 червня 2025 року відмовлено у відкритті провадження у справі на підставі пункту 1 частини 1 статті 187 ЦПК України.
У поданій апеляційній скарзі, ОСОБА_1 просить її скасувати, а справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції при постановленні оскаржуваної ухвали допустив порушення норм процесуального права.
Зокрема, судом розглянуто дану справу при неповному з'ясування обставин, що мають значення для справи, недоведеності обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, що в свою чергу призвело до невідповідність висновків, викладених в ухвалі суду обставинам справи.
У відзивах представники Головного управління національної поліції в Житомирській області та окружної прокуратури просять апеляційну скаргу залишити без задоволення, а ухвалу місцевого суду як таку, що постановлена з дотриманням норм процесуального права залишити - без змін.
У судовому засіданні ОСОБА_1 підтримав апеляційну скаргу, просив її задовольнити та надав пояснення, які відповідають доводам поданої скарги.
Представник Головного управління національної поліції в Житомирській області та представник прокуратури апеляційну скаргу не визнали, просили відмовити у її задоволенні із тих підстав, які зазначені у поданих ними відзивах на скаргу.
Розглянувши справу в межах доводів, викладених в апеляційній скарзі, колегія суддів дійшла висновку, що вона підлягає задоволенню, а постановлена ухвала місцевого суду скасуванню, з огляду на наступне.
Відмовляючи у відкритті провадження, суд першої інстанції виходив з того, що Позивач у своїй заяві фактично просить у межах цивільного судочинства дати оцінку діям та бездіяльності слідчих та прокурорів у рамках кримінального провадження, встановити їх неправомірність і на цій підставі стягнути шкоду. Однак, оцінка таких дій (бездіяльності) та встановлення їх неправомірності здійснюється виключно в порядку, визначеному КПК України. Таким чином, оскільки відсутнє рішення компетентного органу (слідчого судді, суду), яке набрало законної сили і яким би було встановлено неправомірність бездіяльності органів досудового розслідування, вимога про стягнення шкоди є передчасною.
Колегія суддів в повній мірі не погоджується з висновками місцевого суду з огляду на таке.
В обґрунтування своїх вимог Позивач посилається на те, що у провадженні Хорошівського відділення поліції № 4 тривалий час здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12016060140000480, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань (далі - ЄРДР) 08 вересня 2016 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 382 КК України.
Дане кримінальне провадження було розпочато за його заявою щодо умисного невиконання службовою особою СП «Іскар» ЛТД» рішення Господарського суду Житомирської області від 18 травня 2009 року по справі № 12/82-НМ.
ОСОБА_1 стверджував, що органи досудового розслідування та прокуратури проявляють бездіяльність, що призводить до надмірної тривалості слідства. За час розслідування неодноразово змінювались слідчі, а постанови про закриття кримінального провадження в подальшому скасовувалися прокуратурою, як передчасні та необґрунтовані. Численні скарги та звернення Позивача до керівництва поліції та органів прокуратури не призвели до ефективного завершення досудового розслідування.
Така надмірна тривалість розслідування, на його думку, завдала йому матеріальної шкоди у вигляді витрат, пов'язаних із веденням справи, в розмірі 62 279,58 грн, а також моральних страждань, які він оцінив у 20 000 грн.
Згідно із частиною 1 статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
На підставі статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
За змістом частини 5 статті 12 ЦПК України, на суд покладається обов'язок щодо сприяння всебічному і повному з'ясуванню обставин справи шляхом роз'яснення особам, які беруть участь у справі, їх прав та обов'язків, попередження про наслідки вчинення або не вчинення процесуальних дій і сприяння здійсненню їхніх прав у випадках, встановлених законом.
Судові процедури повинні бути справедливими, тому особа безпідставно не може бути позбавлена права на розгляд своєї справи у суді, оскільки це буде порушенням права, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, на справедливий судовий розгляд.
Цивільне судочинство здійснюється за правилами, передбаченими ЦПК України, у порядку: наказного провадження, позовного провадження (загального або спрощеного), окремого провадження (частина 2 статті 19 ЦПК України).
Порядок здійснення кримінального провадження на території України визначається виключно Кримінальним процесуальним кодексом України (далі - КПК України).
Статтею 28 КПК України встановлено, що під час кримінального провадження кожна процесуальна дія або процесуальне рішення повинні бути виконані або прийняті в розумні строки.
Контроль за дотриманням розумних строків на стадії досудового розслідування здійснюється слідчим суддею.
Частиною 1 статті 303 КПК України передбачено перелік рішень, дій чи бездіяльності слідчого або прокурора, які можуть бути оскаржені під час досудового розслідування. Зокрема, пунктом 1 цієї статті передбачає можливість оскарження бездіяльності, яка полягає у недотриманні розумних строків.
Відповідно до статті 307 КПК України, за результатами розгляду скарг на рішення, дії чи бездіяльність слідчого чи прокурора слідчий суддя може, зокрема, зобов'язати вчинити певну дію.
Таким чином, висновки місцевого суду, що розгляд скарг на недотримання розумних строків досудового розслідування та встановлення строків для вчинення процесуальних дій належить до компетенції слідчого судді та здійснюється в порядку кримінального, а не цивільного судочинства є правильними та відповідають вимогам закону.
Проте, питання, які стосуються відшкодування матеріальної та моральної шкоди, внаслідок неправомірної діяльності (бездіяльності) органів досудового слідства чи прокуратури не регулюються положеннями кримінального процесуального законодавства.
Згідно зі статтею 3 Конституції України людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканість і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.
За своєю правовою природою вимога про відшкодування матеріальної та моральної шкоди завданої надмірною тривалістю досудового розслідування є деліктною, оскільки спрямована на захист порушеного особистого немайнового та майнового права особи шляхом відшкодування шкоди, завданої неправомірними діями (бездіяльністю) органів державної влади.
Відповідно до статей 15, 16 Цивільного кодексу України, кожна особа має право на судовий захист свого цивільного права, зокрема шляхом відшкодування матеріальної та моральної шкоди.
Право на відшкодування матеріальної та моральної шкоди за рахунок держави закріплено в статтях 56, 62 Конституції України, у Законі України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» та в статтях 1167, 1176 ЦК України.
Відповідно до статті 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.
За змістом частини першої статті 1173, статті 1174 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів. Шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи.
Згідно із вимогами статті 23 ЦК України визначено, що особа має право
на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом. Моральна шкода полягає у душевних стражданням, яких фізична особа зазнала у зв'язку із протиправною поведінкою щодо неї самої та у зв'язку із приниженням її честі, гідності а також ділової репутації; моральна шкода відшкодовується грішми, а розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом з урахуванням вимог розумності і справедливості.
Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди визначається залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо), та, з урахуванням інших обставин, зокрема тяжкості вимушених змін у життєвих стосунках, ступеню зниження престижу і ділової репутації позивача. При цьому, виходити слід із засад розумності, виваженості та справедливості.
Таким чином, КПК України не передбачає процесуального механізму вирішення вимог про відшкодування шкоди, завданої саме тривалістю досудового розслідування.
Усталена судова практика виходить із того, що вимоги про відшкодування шкоди, завданої порушенням права на розгляд справи у розумний строк (у тому числі на стадії досудового розслідування), не пов'язані безпосередньо з вирішенням кримінального провадження по суті, а тому мають самостійний характер і розглядаються в порядку цивільного судочинства, як спори про відповідальність держави.
Таким чином, вимога про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої надмірною тривалістю досудового розслідування, є вимогою про цивільно-правову відповідальність держави за шкоду, заподіяну її органами, і підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
У зв'язку з наведеним суд першої інстанції дійшов передчасного висновку про відмову у відкритті провадження у даній справі.
Згідно з вимогами статті 379 ЦПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є, зокрема, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.
З урахуванням викладеного, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а оскаржувана ухвала - скасуванню, із направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Керуючись ст. ст. 258, 259, 367, 368, 374, 379, 381-384, 389-391 ЦПК України суд,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Ухвалу Хорошівського районного суду Житомирської області від 09 червня 2025 року скасувати і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий Судді
Повний текст постанови складений: 27 березня 2026 року.