Справа № 761/43050/25
Провадження № 1-кп/761/874/2026
13 березня 2026 року Шевченківський районний суд м. Києва у складі
головуючого судді ОСОБА_1 ,
за участі:
секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3 ,
обвинуваченого ОСОБА_4 ,
захисника ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі Шевченківського районного суду м. Києва кримінальне провадження № 420 241 000 000 003 31 від 19.11.2024, у якому
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець м. Балта Одеської області, громадянин України, українець, з вищою освітою, адвокат, перебуває у зареєстрованому шлюбі, має трьох неповнолітніх дітей, одна з яких є особою з інвалідністю з дитинства, зареєстрований за адресою - АДРЕСА_1 , не судимий,
обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 15 ч. 5 ст. 190, ч. 4 ст. 27, ч. 2 ст. 15 ч. 3 ст. 369 КК України,
Шевченківським районним судом м. Києва здійснюється судовий розгляд кримінального провадження за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 15 ч. 5 ст. 190, ч. 4 ст. 27, ч. 2 ст. 15 ч. 3 ст. 369 КК України.
Рішенням суду від 28.01.2026 строк застосованого до обвинуваченого ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою продовжено до 28.03.2026 включно. Однак у зв'язку з тим, що завершити судовий розгляд цього кримінального провадження до зазначеної дати не виявляється можливим, прокурор просила продовжити строк дії застосованого до ОСОБА_4 запобіжного заходу з огляду на актуальність ризиків непроцесуальної поведінки обвинуваченого, оскільки останній може вчинити дії, спрямовані на переховування від суду, незаконний вплив на свідків, перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином, а також вчинення іншого кримінального правопорушення.
Захисник вважала доводи прокурора необґрунтованими, зазначені ризики надуманими, просила змінити запобіжний захід на більш м'який.
Обвинувачений підтримав позицію захисника.
Суд, заслухавши думки учасників, дослідивши наявні у суду матеріали провадження, дійшов висновку про таке.
Відповідно до ст. 9 КПК України під час кримінального провадження суд зобов'язаний неухильно додержуватись вимог КПК, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України та керуватись у своїй діяльності рішеннями Європейського Суду з прав людини (далі - ЄСПЛ).
Наведене положення закріплене у статті 8 КПК, а також у практиці ЄСПЛ, який неодноразово наголошував, що стаття 5 Європейської Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (далі - Конвенція) гарантує основоположне право на свободу та недоторканість, яке є найважливішим у «демократичному суспільстві» у розумінні Конвенції.
Так, у справі «Маккей проти Об'єднаного Королівства» ЄСПЛ зазначив, що основна мета статті 5 Конвенції полягає у запобіганні свавільного або безпідставного позбавлення волі особи.
З наведеного випливає, що рішення суду про тримання особи під вартою має бути обґрунтованим, а саме у силу позиції ЄСПЛ у справі «Плесо проти Угорщини» має відповідати не лише вимогам внутрішнього національного законодавства, але й постановлене з урахуванням положень Конвенції та рішень Європейського суду.
У рішенні «Вікс проти Сполученого королівства» ЄСПЛ зазначив, що особа може бути позбавлена права на свободу та недоторканість лише при дотриманні пункту 1 статті 5 Конвенції, а саме відповідно до процедури, встановленої законом, та якщо обґрунтовано вважається необхідним запобігти вчиненню нею правопорушення чи її втечі після його вчинення (п.п. «с» п. 1 ст. 5 Конвенції).
Європейський Суд з прав людини у справі «Лабіта проти Італії» зазначив, що продовжуване утримання особи під вартою може бути виправдане у тій чи іншій справі лише за наявності специфічних ознак того, що цього вимагають істинні вимоги публічного інтересу, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають правило поваги до особистої свободи.
Наведене свідчить, що при позбавленні особи волі та продовженні такого заходу забезпечення, суд повинен враховувати особливості конкретної справи, у якій необхідне тривале утримання особи під вартою у зв'язку з привалюванням суспільного інтересу та безпеки суспільства над правилом поваги до особистої свободи особи.
У зв'язку з цим, Європейський суд у справі «Ладент проти Польщі» звернув увагу, що тримання під вартою у відповідності до підпункту (с) пункту 1 статті 5 Конвенції має задовольнити вимогу пропорційності.
Згідно з рішенням Конституційного Суду України від 19.10.2009 № 26-рп/2009 принцип пропорційності передбачає встановлення обмежень прав і свобод людини і громадянина за умови, що таке обмеження є суспільно необхідним.
На основі вищезазначеного, принцип пропорційності, діючи у сфері застосування дії запобіжного заходу, вимагає, щоб застосований до особи захід забезпечував збалансованість приватних інтересів особи та публічних інтересів, тобто за конкретних обставин справи був необхідним важелем забезпечення належної процесуальної поведінки особи та суспільної безпеки.
Отже, суд, розглядаючи питання щодо доцільності подальшого утримання особи під вартою, має встановити існування ризиків неправомірної процесуальної поведінки цієї особи, а також, чи виправдовує подальше обмеження прав особи справжній інтерес суспільства.
Таким чином, вирішуючи питання щодо реальності зазначених стороною обвинувачення ризиків непроцесуальної поведінки ОСОБА_4 , суд має оцінити, зокрема, ймовірність неприбуття обвинуваченого до суду, тобто прийняття останнім заходів, спрямованих на переховування від суду з метою уникнення покарання, що загрожує йому у разі визнання його винуватим у вчиненні інкримінованих дій.
Статтею 178 КПК передбачено, що суворість покарання, яке загрожує обвинуваченому у разі доведення його винуватості у вчиненні інкримінованого злочину, є обов'язковою для оцінки судом під час вирішення питання про продовження строку дії запобіжного заходу.
Таким чином, оцінюючи реальність існування ризику переховування обвинуваченого, суд має врахувати суворість покарання, що загрожує обвинуваченому та взяти до уваги складність обставин справи.
Отже, з огляду на викладене, врахуванню підлягають характер обвинуваченого, його моральні принципи та наявність інших чинників, що зможуть стримати останнього від позапроцесуальної поведінки: наявність місця мешкання, роботи, сімейних зв'язків та будь-яких інших зв'язків з країною, у якій ведеться його переслідування.
З огляду на суспільну небезпечність злочинних діянь, що інкриміновані обвинуваченому, суд вважає не безпідставним висновок про критичну оцінку моральних якостей обвинуваченого та високу ймовірність вчинення ОСОБА_4 позапроцесуальних дій з метою переховування від суду.
Зокрема, обвинувачений ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні злочину, за який передбачається максимальне покарання у вигляді дванадцяти років позбавлення волі з конфіскацією майна, що свідчить про наявність обґрунтованого ризику вчинення обвинуваченим дій, спрямованих на ухилення від суду.
Наявність в обвинуваченого сімейних зв'язків, відсутність судимостей не знижує вищевикладені ризики до такого ступеня, який би давав підстави вважати їх повністю усунутими.
Отже, відсутність в обвинуваченого стримуючих факторів свідчить про реальне існування наведеного вище ризику позапроцесуальної поведінки ОСОБА_4 .
Також, суд не може залишити поза увагою актуальність ризику незаконного впливу на свідків у кримінальному провадженні та/або перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином.
Згідно з рішенням ЄСПЛ у справі «Клоот проти Бельгії» серйозність звинувачень може примусити судові органи помістити обвинуваченого під варту з метою попередження спроб подальших правопорушень.
Таким чином, на теперішній час будь-які обставини, які б спростували попередні висновки суду під час застосування та продовження строку тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_4 , не встановлені.
Отже, надаючи оцінку доводам прокурора щодо наявності ризиків, суд вважає доведеними ризики неналежної процесуальної поведінки обвинуваченого, а саме: можливість переховування обвинуваченого від суду, здійснення незаконного впливу на свідків, перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином, вчинення іншого кримінального правопорушення.
За результатами встановлених у судовому засіданні обставин, з урахуванням доводів сторін, суд дійшов висновку про відсутність підстав для застосування до обвинуваченого більш м'якого запобіжного заходу та наявність факторів, які передбачені ч. 1 ст. 194 КПК, що свідчать про обґрунтованість продовження тримання обвинуваченого під вартою.
Також, з огляду на наведене, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення клопотання захисника ОСОБА_5 про зміну застосованого до ОСОБА_4 запобіжного заходу на більш м'який.
Визначаючи розмір застави відповідно до вимог ч. 4 ст. 183 КПК України, суд виходить з того, що застава у визначеному розмірі є достатньою для забезпечення належної процесуальної поведінки обвинуваченого.
Враховуючи викладене, керуючись ст. 177, 178, 183, 194, 331 КПК України, суд
Клопотання прокурора ОСОБА_3 задовольнити.
Продовжити дію застосованого до обвинуваченого ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою по 11 травня 2026 року включно.
Визначити ОСОБА_4 заставу у сумі 300 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 998 400 (дев'ятсот дев'яносто вісім тисяч чотириста) грн. 00 коп.
Застава може бути внесена обвинуваченим, іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на розрахунковий рахунок ТУ ДСАУ в м. Києві (код ЄДРПОУ - 26268059, МФО: 820172, Банк: Державна казначейська служба України в м. Києві, розрахунковий рахунок № UA 128201720355259002001012089, призначення платежу - застава за (ПІБ, дата народження особи за яку вноситься застава), згідно ухвали (назва суду) від (дата ухвали) по справі №…, внесені (П.І.Б. особи, що вносить заставу).
У разі внесення застави у визначеному судом розмірі вважається, що до обвинуваченого обрано запобіжний захід у виді застави.
У випадку внесення застави покласти на обвинуваченого такі обов'язки:
- прибувати до суду за першою вимогою;
- не відлучатися з міста Одеси без дозволу суду;
- повідомляти суд про зміну свого місця перебування;
- здати на зберігання свій паспорт для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України та в'їзд в Україну;
- утримуватися від спілкування із свідками у цьому кримінальному провадженні;
- носити електронний засіб контролю.
У разі невиконання обов'язків заставодавцем, а також якщо обвинувачений, будучи належним чином повідомлений, не з'явиться за викликом до суду без поважних причин, чи не повідомить про причини своєї неявки, або якщо порушить інші покладені на нього при застосуванні запобіжного заходу обов'язки, застава звертається в дохід держави.
Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду упродовж п'яти днів з дня її оголошення.
Головуючий суддя ОСОБА_1