Справа №760/29266/23 2/760/8977/26
27 березня 2026 року Солом'янський районний суд м. Києва у складі:
головуючого судді - Усатової І.А.,
за участю секретаря - Омельяненко С.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Солом'янської районної в місті Києві державної адміністрації, Комунального підприємства «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Солом'янського району м. Києва», треті особи: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , про визнання наймачем та зобов'язання укласти договір найму житлового приміщення,-
У грудні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до Солом'янського районного суду м. Києва із позовом до Солом'янської районної в місті Києві державної адміністрації, КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Солом'янського району м. Києва», в якому просив суд: визнати його наймачем квартири АДРЕСА_1 ; зобов'язати КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Солом'янського району м. Києва» укласти з ним договір найму квартири АДРЕСА_1 .
Позовні вимоги мотивував тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_5 , про що свідчать відомості у свідоцтві про смерть серії НОМЕР_1 від 23.02.2015, виданому відділом реєстрації смерті у м. Києві, актовий запис № 3604.
За життя, на підставі ордеру № 042333 серії Б, виданого 07.03.1980 виконавчим комітетом Залізничної районної ради народних депутатів міста Києва, ОСОБА_5 була надана квартира за адресою: АДРЕСА_2 .
Вказував, що 27.01.1984 ОСОБА_5 уклав шлюб з ОСОБА_6 , що підтверджується відомостями, наявними у свідоцтві про укладення шлюбу серії НОМЕР_2 від 27.01.1984. Після укладення шлюбу ОСОБА_6 змінила прізвище на « ОСОБА_6 ».
З цього часу він разом зі своєю матір'ю ОСОБА_8 та вітчимом ОСОБА_5 почав проживати у квартирі за адресою: АДРЕСА_2 .
Зазначав, що з 10.05.1984 його постійне місце проживання було зареєстровано у даній квартирі.
Водночас після народження ОСОБА_9 вона теж була зареєстрована та проживала у квартирі за адресою: АДРЕСА_2 , де проживає і досі.
ОСОБА_6 , прізвище якої після реєстрації шлюбу змінено на « ОСОБА_6 », померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , про що свідчать відомості наявні у свідоцтві про смерть серії НОМЕР_3 від 15.11.2007, виданому виконкомом Клавдієво-Тарасівської селищної ради Бородянського району Київської області.
Посилався, що після смерті ОСОБА_8 , він з сім'єю, у тому числі й ОСОБА_10 , проживали у зазначеній квартирі.
Він був зареєстрований та проживав з ОСОБА_5 однією сім'єю з 10.05.1984. Це підтверджується довідкою КП «Дирекція з управління та обслуговування житлового фонду» № 120 від 07.05.2008, рішенням Солом'янського районного суду м. Києві від 28.02.2013.
Крім цього, з 24.01.1984 до 2007 року він та ОСОБА_9 постійно проживали у квартирі з ОСОБА_5 , що було підтверджено актом, складеним депутатом Клавдієво-Тарасівської селищної ради Бородянського району Київської області від 25.11.2012.
Починаючи з вересня 2007 року він періодично був відсутній з поважних причин, але приїздив до ОСОБА_5 щомісяця, привозив харчі, прибирався в квартирі, готував йому їжу, прав речі одягу, оглядав квартиру на справний технічний стан, проводив поточні ремонти, здійснював оплату комунальних витрат по квартирі, як самостійно, так і передаючи гроші безпосередньо ОСОБА_5 , ночував у квартирі, розміщував у ній своє майно та зберігав речі.
Під час оформлення довідок для продовження дозволу на зброю у 2013 році він дізнався, що був знятий з обліку за місцем реєстрації постійного місця проживання.
З'ясовуючи обставини зняття з обліку за місцем реєстрації, він та ОСОБА_9 дізналися, що заочним рішенням Солом'янського районного суду міста Києва від 25.04.2012, ухваленим у цивільній справі № 2-1277/12, вони були визнані такими, що втратили право користування житловим приміщенням, а саме квартирою, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 .
На підставі вказаного заочного рішення суду 22.05.2012 позивачі були зняті з обліку за місцем проживання.
Ухвалою Солом'янського районного суду міста Києва від 30.08.2012 (справа № 2609/18516/12) заочне рішення від 25.04.2012 було скасоване та справа призначена до судового розгляду.
Рішенням Солом'янського районного суду міста Києва від 28.02.2013, ухваленим у цивільній справі № 2609/20978/12, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду міста Києва від 15.05.2013, в задоволенні позову ОСОБА_5 до ОСОБА_1 , ОСОБА_9 , третя особа: Комунальне підприємство «Дирекція з управління та обслуговування житлового фонду Солом'янської районної в місті Києві державної адміністрації відокремлений структурний підрозділ «Чоколівський», про визнання осіб такими, що втратили право користування житловим приміщенням, було відмовлено.
Цим же рішенням зустрічний позов ОСОБА_11 , ОСОБА_9 до ОСОБА_5 , третя особа: Комунальне підприємство «Дирекція з управління та обслуговування житлового фонду Солом'янської районної в місті Києві державної адміністрації відокремлений структурний підрозділ «Чоколівський», про вселення задоволено. Здійснено вселення його та ОСОБА_9 до квартири АДРЕСА_1
Дане рішення суду мотивоване тим, що він та ОСОБА_9 є членами сім'ї наймача ОСОБА_5 та були відсутні понад шість місяців з поважних причин.
Тобто, незважаючи на відсутність кровного споріднення між наймачем квартири АДРЕСА_1 ОСОБА_5 та ним і ОСОБА_9 , останні визнані судом членами його сім'ї.
На підставі рішення Солом'янського районного суду міста Києва від 28.02.2013, ухваленого у цивільній справі № 2609/20978/12, 12.09.2013 вони були зареєстровані за місцем проживання у квартирі за адресою: АДРЕСА_2 .
Крім того, під час розгляду справи у суді, у січні 2013, стало відомо, що відповідач ОСОБА_5 у 77-ми річному віці - 22.04.2011 зареєстрував шлюб з ОСОБА_12 , тоді як сам ОСОБА_5 стверджував, що він не одружений та завжди говорив, що в такому поважному віці йому не до одруження.
Вказував, що він дізнався про факт укладення шлюбу після того, коли ОСОБА_12 як представник ОСОБА_5 , надала суду копію паспорта, у якому наявний відтиск штампу з відповідним написом про укладення шлюбу з ОСОБА_5 . Відповідно до відтиску штампу шлюб зареєстровано Відділом реєстрації актів цивільного стану Солом'янського районного управління юстиції в м. Києві 22.04.2011 а/з № 445.
Також, у період, коли він та ОСОБА_9 були зняті з обліку за місцем проживання, а саме 29.05.2012, ОСОБА_12 була зареєстрована у квартирі за адресою: АДРЕСА_2 .
Зазначав, що у період, коли він та ОСОБА_9 були зняті з обліку за місцем проживання, а саме 19.06.2012, ОСОБА_12 та ОСОБА_5 звернулися до органу приватизації Солом'янської районної в м. Києві державної адміністрації із заявою про передачу квартири АДРЕСА_1 у спільну часткову власність.
Розпорядженням відділу приватизації державного житла Солом'янської районної в місті Києві державної адміністрації № 45233 від 26.06.2012 вирішено заяву задовольнити та передати вищевказану квартиру у спільну часткову власність відповідача ОСОБА_12 та ОСОБА_5 . На підставі зазначеного розпорядження 26.06.2012 на ім'я ОСОБА_12 та ОСОБА_5 було видано свідоцтво про право спільної часткової власності на квартиру АДРЕСА_1 .
Рішенням Солом'янського районного суду міста Києва від 17.12.2013 у цивільній справі № 760/13656/13-ц за позовом ОСОБА_9 , ОСОБА_1 до ОСОБА_5 , ОСОБА_12 , Реєстраційної служби Головного управління юстиції у місті Києві, Солом'янського районного в м. Києві державної адміністрації, третя особа: Департамент будівництва та житлового забезпечення Виконавчого органу Київської міської ради, про визнання недійсним розпорядження, Розпорядження Солом'янської районної в м. Києві державної адміністрації Управління комунального господарства Відділ приватизації державного житла від 26.06.2012 № 45233 про задоволення заяви ОСОБА_5 про передачу квартири АДРЕСА_1 визнано недійсним.
Дане рішення суду мотивоване наступним, що виходячи з аналізу змісту Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» та нормами статей 1, 6, 9, 61 ЖК Української РСР, ст. 29 ЦК України місцем постійного проживання особи є жиле приміщення, в якому особа постійно проживає, має передбачені ст. 64 ЖК України право користування цим приміщенням, яке за особою зберігається і при тимчасовій відсутності, а відтак і право на приватизацію разом з іншими членами сім'ї.
Оскільки рішенням Солом'янського районного суду м. Києва від 28.02.2013 встановлено, що позивачі тимчасово не проживали в спірній квартирі з поважних причин, за ними зберігається право на житло, а тому для приватизації квартири обов'язковою була їх згода.
Позивачі були повнолітніми членами сім'ї наймача ОСОБА_5 , проте заяви на приватизацію квартири не подавали, що суперечить вимогам ст. 8 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду», тому суд приходить до висновку, що відповідачами порушено право позивачів на участь у приватизації квартири.»
Тому його та ОСОБА_9 , незважаючи на відсутність кровного споріднення між ними та наймачем квартири АДРЕСА_1 ОСОБА_5 , визнано судом повнолітніми членами сім'ї останнього.
Рішення Солом'янського районного суду міста Києва від 17.12.2013 у цивільній справі № 760/13656/13-ц не оскаржувалося та набрало законної сили.
У рішенні Солом'янського районного суду міста Києва від 17.12.2013 у справі № 760/13656/13-ц суд дійшов висновку, що позивачі були зняті з реєстраційного обліку в період видачі оспорюваного Розпорядження Відділу приватизації державного житла Солом'янської районної в місті Києві державної адміністрації від 26.06.2012 безпідставно, їх право на житло в спірній квартирі підтверджено рішенням суду, що набуло законної сили (рішення Солом'янського районного суду міста Києва від 28.02.2013 у цивільній справі № 2609/20978/12), отже приватизація житла в силу наведеного без згоди цих осіб є незаконною.
Зазначав, що рішенням Солом'янського районного суду міста Києва від 13.10.2015 у цивільній справі № 760/5594/15-ц за позовом ОСОБА_9 , ОСОБА_1 до Солом'янської районної у м. Києві державної адміністрації, ОСОБА_12 , третя особа: Реєстраційна служба Головного управління юстиції у м. Києві, про визнання недійсним свідоцтва про право власності, свідоцтво про право власності від 26.06.2012 на квартиру АДРЕСА_1 , видане на ім'я ОСОБА_12 та ОСОБА_5 , визнано недійсним.
Рішення Солом'янського районного суду міста Києва від 13.10.2015 у цивільній справі № 760/5594/15-ц у цій частині залишено без змін рішенням Апеляційного суду міста Києва від 04.02.2016 та ухвалою Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ від 21.12.2016.
Посилався, що підставою для задоволення позову стало те, що ОСОБА_12 та ОСОБА_5 , приватизувавши квартиру, порушили майнові права ОСОБА_9 та ОСОБА_1 на житло, в тому числі й право на приватизацію житла відповідно до Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду», як членів сім'ї наймача.
Вказував, що організацією обряду поховання, поминальний обід та інші дії, пов'язані з похованням ОСОБА_5 , здійснював він, а ОСОБА_12 дізналася про смерть ОСОБА_5 під час судового розгляду справи про визнання шлюбу недійсним.
Рішенням Солом'янського районного суду міста Києва від 14.12.2016 у цивільній справі № 760/15645/15-ц шлюб між ОСОБА_5 та ОСОБА_12 , зареєстрований 22.04.2011 Відділом реєстрації актів цивільного стану Солом'янського районного управління юстиції м. Києва, актовий запис № 445, визнаний недійсним. Це рішення залишене без змін ухвалою Апеляційного суду міста Києва від 28.03.2017 та постановою Верховного Суду від 24.06.2019.
Водночас після смерті ОСОБА_5 , ОСОБА_12 заселилася до квартири та почала в ній проживати, оскільки її місце проживання з 29.05.2012 на підставі фіктивного шлюбу було зареєстроване у цій квартирі .
Рішенням Солом'янського районного суду міста Києва від 20.09.2021, яке залишене без змін постановою Київського апеляційного суду від 31.08.2022, задоволено позов ОСОБА_1 та ОСОБА_9 , яка діяла у власних інтересах та інтересах малолітніх ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , до ОСОБА_12 , третя особа Солом'янська районна в місті Києві державна адміністрація, про виселення з житлового приміщення без надання іншого житла та виселено ОСОБА_12 з квартири АДРЕСА_1 без надання іншого жилого приміщення.
Рішення мотивоване серед іншого тим, що, виходячи з аналізу змісту Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» та норм ст.ст. 1, 6, 9, 61 ЖК України, ст. 29 ЦК України, місцем постійного проживання особи є жиле приміщення, в якому особа постійно проживає, а тому має передбачені ст. 64 ЖК України право користування цим приміщенням, а, відтак, і право на приватизацію разом з іншими членами сім'ї, то проживання відповідачки та її реєстрація за спірною адресою створює перешкоди у здійснення позивачами права на приватизацію житла.
Тому у позивачів, як квартиронаймача та членів сім'ї квартиронаймача, тобто зацікавлених осіб, виникло право, яке належить власнику житла, ставити питання за викладених обставин про усунення перешкод у здійсненні ними права користування та розпоряджання спірним майном шляхом виселення особи, що вселилась в житлове приміщення без належних правових підстав.
Відтак, суди дійшли висновку, що він та ОСОБА_9 були членами сім'ї ОСОБА_5 та проживали у квартирі за адресою: АДРЕСА_2 , як члени сім'ї наймача.
Також після народження ОСОБА_3 у 2014 році і ОСОБА_4 у 2021 році їх місце проживання як членів сім'ї теж було зареєстровано за адресою: АДРЕСА_2 .
Вказував, що на підставі розпорядження Солом'янської районної в місті Києві державної адміністрації від 06.05.2015 № 279 «Про передачу та закріплення майна, що належить до комунальної власності територіальної громади міста Києва, яке передано до сфери управління Солом'янської районної в місті Києві державної адміністрації за Комунальним підприємством «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Солом'янського району м. Києва» об'єкти житлового фонду, що належать до комунальної власності територіальної громади міста Києва, яке передано до сфери управління Солом'янської районної в місті Києві державної адміністрації, у тому числі будинок АДРЕСА_3 , закріплені з 06.05.2015 на праві господарського відання за Комунальним підприємством «Керуюча компанія обслуговування житлового фонду Солом'янського району м. Києва».
Зазначав, що він з метою визнання його наймачем після смерті ОСОБА_5 звернувся до Комунального підприємства «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Солом'янського району м. Києва», однак листом від 17.10.2023 № 108/38-38/4-501-642 Комунальне підприємство «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Солом'янського району м. Києва» повідомило, що для вирішення питання зміни договору найму необхідно надати документи, які підтверджують, що він є членом сім'ї померлого наймача ( ОСОБА_5 ).
Під час розгляду звернення працівники Комунального підприємства «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Солом'янського району м. Києва» витребовували наявні у нього рішення судів, ознайомлювалися з ними, але у подальшому відмовили у визнанні його наймачем спірної квартири, оскільки відсутні докази родинного (кровного) споріднення.
Тому він звернувся за захистом свого права до суду.
11.12.2023 на підставі протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями дану справу було передано до провадження судді Усатовій І.А.
Ухвалою Солом'янського районного суду м. Києва від 18.12.2023 справу прийнято до розгляду та розгляд призначено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.
08.01.2024 представником відповідача-2 подано відзив на позовну заяву, в якому він проти позовних вимог заперечував.
Заперечення мотивував тим, що багатоквартирний житловий будинок АДРЕСА_3 належить до комунальної власності територіальної громади міста Києва та переданий до сфери управління Солом'янської районної в місті Києві державної адміністрації.
Комунальне підприємство «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Солом'янського району м. Києва» засноване на комунальній власності територіальної громади міста Києва та віднесено до сфери управління Солом'янської районної в місті Києві державної адміністрації.
Вищезазначений будинок закріплено на праві господарського відання за комунальним підприємством «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Солом'янського району м. Києва» відповідно до розпорядження Солом'янської районної в місті Києві державної адміністрації від 06.05.2015 № 279 «Про передачу та закріплення майна, що належить до комунальної власності територіальної громади міста Києва, яке передано до сфери управління Солом'янської районної в місті Києві державної адміністрації» (зі змінами від 11.11.2016 № 838).
Вказував, що Комунальне підприємство «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Солом'янського району м. Києва» діє на підставі статуту, згідно якого предметом діяльності підприємства є утримання житлового і нежитлового фонду, що належить до комунальної власності територіальної громади міста Києва та закріплено за підприємством на праві господарського відання, а також обслуговування житлового та нежитлового фонду, що не належить до комунальної власності міста Києва, на договірних засадах у встановленому порядку (надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій/управління багатоквартирним будинком тощо).
Однак відповідно до розпорядження виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 31.01.2011 № 121 «Про реалізацію районними в місті Києві державними адміністраціями окремих повноважень» на районну в місті Києві державну адміністрацію, в даному випадку Солом'янського району, покладено повноваження у галузі житлово-комунального господарства, в тому числі щодо зміни договорів найму житла.
Таким чином відповідно до статутних завдань та норм чинного законодавства Комунальне підприємство «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Солом'янського району м. Києва» не є наймодавцем житлових приміщень комунальної власності, а тому неналежний відповідач у справі.
Зазначав, що договір найму житлового приміщення зі змінами в чинному законодавстві трансформувався в договір з управлінням багатоквартирним будинком.
Посилався, що пунктом 6 рішення Конституційного Суду від 03.06.1999 № 5-рп/99 установлено, що до членів сім'ї належать особи, які постійно мешкають разом та ведуть спільне господарство. Ними можуть бути не тільки близькі родичі, а й інші особи, які не перебувають у безпосередніх родинних зв'язках. Обов'язковою умовою для визнання їх членами сім'ї є факт спільного проживання, ведення спільного господарства, наявність спільних витрат, купівлі майна для спільного користування, участі у витратах на утримання житла, його ремонт і т.п.
Квартира АДРЕСА_1 є двокімнатною, житловою площею 30,5 кв.м, не приватизованою.
Вказував, що позивач посилався на рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 28.02.2013 у справі № 2609/20978/12, яким, на його думку, встановлено, що він є членом сім'ї ОСОБА_5 .
Однак предметом у справі № 2609/20978/12 було поновлення порушеного права та вселення, а тому предметом доказування у ній не було встановлення факту родинних відносин/визнання членом сім'ї наймача/встановлення факту проживання однією сім'єю тощо, а тому факти, що встановлені у зазначених рішеннях не мають преюдиційного значення під час розгляду даної справи.
Інших доказів ведення з померлим наймачем спільного господарства, наявність спільних витрат, купівлі майна для спільного користування, участь у витратах на утримання житла, його ремонту тощо, позивачем надано не було.
Тому у задоволенні позовних вимог просив відмовити.
05.02.2024 представником відповідача-1 подано відзив на позовну заяву, в якому вона проти позовних вимог заперечувала, здебільшого покликаючись на ті ж самі обставини, що й представник відповідача-2. У задоволенні позовних вимог просила відмовити.
Відповіді на відзиви позивач не подав. Також не подали пояснення щодо позову або відзиву і треті особи.
Відповідно до ч. 5 ст. 279 ЦПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом ) сторін.
Дослідивши надані матеріали, суд, в межах заявлених позовних вимог, встановив наступне.
Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (ч. 1 ст. 16 ЦК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Згідно ч. 3 ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно з вимогами п. п. 1, 2, 3 ч. 1 ст. 264 ЦПК України, під час ухвалення рішення суд вирішує, чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин.
Частиною 1 ст. 2 ЦПК України передбачено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_5 , про що свідчать відомості у свідоцтві про смерть серії НОМЕР_1 від 23.02.2015, виданому відділом реєстрації смерті у м. Києві.
На підставі ордеру № 042333 серії Б, виданого 07.03.1980 виконавчим комітетом Залізничної районної ради народних депутатів міста Києва, ОСОБА_5 була надана квартира за адресою: АДРЕСА_2 .
27.01.1984 ОСОБА_5 уклав шлюб з ОСОБА_6 , що підтверджується відомостями, наявними у свідоцтві про укладення шлюбу серії НОМЕР_2 від 27.01.1984. Після укладення шлюбу ОСОБА_6 змінила прізвище на « ОСОБА_6 ».
ОСОБА_1 є сином ОСОБА_6 ( ОСОБА_6 ) та з 10.05.1984 його постійне місце проживання було зареєстровано у даній квартирі за адресою: АДРЕСА_2 .
Окрім цього, після народження ОСОБА_9 вона теж була зареєстрована та проживала у квартирі за адресою: АДРЕСА_2 , що підтверджується витягом із реєстру територіальної громади м. Києва.
ОСОБА_13 померла ІНФОРМАЦІЯ_2 про що свідчать відомості наявні у свідоцтві про смерть серії НОМЕР_3 від 15.11.2007, виданому виконкомом Клавдієво-Тарасівської селищної ради Бородянського району Київської області.
ОСОБА_1 та ОСОБА_14 проживали разом із ОСОБА_5 , що підтверджується довідками КП «Дирекція з управління та обслуговування житлового фонду» № 120 від 07.05.2008 та № 1168 від 11.07.2011.
Заочним рішенням Солом'янського районного суду міста Києва від 25.04.2012, ухваленим у цивільній справі № 2-1277/12, ОСОБА_1 та ОСОБА_14 були визнані такими, що втратили право користування житловим приміщенням, а саме квартирою, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 .
На підставі вказаного заочного рішення суду 22.05.2012 ОСОБА_1 та ОСОБА_14 були зняті з обліку за місцем проживання.
Водночас ухвалою Солом'янського районного суду міста Києва від 30.08.2012 (справа № 2609/18516/12) заочне рішення від 25.04.2012 було скасоване та справа призначена до судового розгляду.
Рішенням Солом'янського районного суду міста Києва від 28.02.2013, ухваленим у цивільній справі № 2609/20978/12, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду міста Києва від 15.05.2013, в задоволенні позову ОСОБА_5 до ОСОБА_1 , ОСОБА_9 , третя особа: Комунальне підприємство «Дирекція з управління та обслуговування житлового фонду Солом'янської районної в місті Києві державної адміністрації відокремлений структурний підрозділ «Чоколівський», про визнання осіб такими, що втратили право користування житловим приміщенням, було відмовлено.
Цим же рішенням зустрічний позов ОСОБА_11 , ОСОБА_9 до ОСОБА_5 , третя особа: Комунальне підприємство «Дирекція з управління та обслуговування житлового фонду Солом'янської районної в місті Києві державної адміністрації відокремлений структурний підрозділ «Чоклівський», про вселення задволено. Вселено його та ОСОБА_9 до квартири АДРЕСА_1
Тому на підставі рішення Солом'янського районного суду міста Києва від 28.02.2013, ухваленого у цивільній справі № 2609/20978/12, 12.09.2013 ОСОБА_1 та ОСОБА_14 були зареєстровані за місцем проживання у квартирі за адресою: АДРЕСА_2 .
Під час зняття з реєстрації ОСОБА_1 та ОСОБА_14 . Розпорядженням відділу приватизації державного житла Солом'янської районної в місті Києві державної адміністрації № 45233 від 26.06.2012 вирішено заяву задовольнити та передати вищевказану квартиру у спільну часткову власність відповідача ОСОБА_12 та ОСОБА_5 . На підставі зазначеного розпорядження 26.06.2012 на ім'я ОСОБА_12 та ОСОБА_5 було видано свідоцтво про право спільної часткової власності на квартиру АДРЕСА_1 .
Водночас рішенням Солом'янського районного суду міста Києва від 17.12.2013 у цивільній справі № 760/13656/13-ц за позовом ОСОБА_9 , ОСОБА_1 до ОСОБА_5 , ОСОБА_12 , Реєстраційної служби Головного управління юстиції у місті Києві, Солом'янського районного в м. Києві державної адміністрації, третя особа: Департамент будівництва та житлового забезпечення Виконавчого органу Київської міської ради, про визнання недійсним розпорядження, Розпорядження Солом'янської районної в м. Києві державної адміністрації Управління комунального господарства Відділ приватизації державного житла від 26.06.2012 № 45233 про задоволення заяви ОСОБА_5 про передачу квартири АДРЕСА_1 визнано недійсним.
Дане рішення суду мотивоване тим, що виходячи з аналізу змісту Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» та нормами статей 1, 6, 9, 61 ЖК Української РСР, ст. 29 ЦК України місцем постійного проживання особи є жиле приміщення, в якому особа постійно проживає, має передбачені ст. 64 ЖК України право користування цим приміщенням, яке за особою зберігається і при тимчасовій відсутності, а відтак і право на приватизацію разом з іншими членами сім'ї.
Оскільки рішенням Солом'янського районного суду м. Києва від 28.02.2013 встановлено, що позивачі тимчасово не проживали в спірній квартирі з поважних причин, за ними зберігається право на житло, а тому для приватизації квартири обов'язковою була їх згода.
Позивачі були повнолітніми членами сім'ї наймача ОСОБА_5 , проте заяви на приватизацію квартири не подавали, що суперечить вимогам ст. 8 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду», тому суд приходить до висновку, що відповідачами порушено право позивачів на участь у приватизації квартири.
Тобто під час розгляду справи № 760/13656/13-ц суд дійшов висновку, що ОСОБА_1 та ОСОБА_14 , незважаючи на відсутність кровного споріднення між ними та наймачем квартири АДРЕСА_1 ОСОБА_5 , є повнолітніми членами сім'ї останнього.
Рішення Солом'янського районного суду міста Києва від 17.12.2013 у цивільній справі № 760/13656/13-ц не оскаржувалося та набрало законної сили.
Також встановлено, що рішенням Солом'янського районного суду міста Києва від 13.10.2015 у цивільній справі № 760/5594/15-ц за позовом ОСОБА_9 , ОСОБА_1 до Солом'янської районної у м. Києві державної адміністрації, ОСОБА_12 , третя особа: Реєстраційна служба Головного управління юстиції у м. Києві, про визнання недійсним свідоцтва про право власності, свідоцтво про право власності від 26.06.2012 на квартиру АДРЕСА_1 , видане на ім'я ОСОБА_12 та ОСОБА_5 , визнано недійсним.
Рішення Солом'янського районного суду міста Києва від 13.10.2015 у цивільній справі № 760/5594/15-ц у цій частині залишено без змін рішенням Апеляційного суду міста Києва від 04.02.2016 та ухвалою Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ від 21.12.2016.
Підставою задоволення позову стало те, що ОСОБА_12 та ОСОБА_5 , приватизувавши квартиру, порушили майнові права ОСОБА_15 та ОСОБА_1 на житло, в тому числі й право на приватизацію житла відповідно до Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду», як членів сім'ї наймача.
Крім того, рішенням Солом'янського районного суду міста Києва від 14.12.2016 у цивільній справі № 760/15645/15-ц шлюб між ОСОБА_5 та ОСОБА_12 , зареєстрований 22.04.2011 Відділом реєстрації актів цивільного стану Солом'янського районного управління юстиції м. Києва, актовий запис № 445, визнаний недійсним. Це рішення залишене без змін ухвалою Апеляційного суду міста Києва від 28.03.2017 та постановою Верховного Суду від 24.06.2019.
Рішенням Солом'янського районного суду міста Києва від 20.09.2021, яке залишене без змін постановою Київського апеляційного суду від 31.08.2022, задоволено позов ОСОБА_1 та ОСОБА_9 , яка діяла у власних інтересах та інтересах малолітніх ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , до ОСОБА_12 , третя особа Солом'янська районна в місті Києві державна адміністрація, про виселення з житлового приміщення без надання іншого житла та виселено ОСОБА_12 з квартири АДРЕСА_1 без надання іншого жилого приміщення.
Рішення мотивоване серед іншого тим, що, виходячи з аналізу змісту Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» та норм ст.ст. 1, 6, 9, 61 ЖК України, ст. 29 ЦК України, місцем постійного проживання особи є жиле приміщення, в якому особа постійно проживає, а тому має передбачені ст. 64 ЖК України право користування цим приміщенням, а, відтак, і право на приватизацію разом з іншими членами сім'ї, то проживання відповідачки та її реєстрація за спірною адресою створює перешкоди у здійснення позивачами права на приватизацію житла.
Тому у позивачів, як квартиронаймача та членів сім'ї квартиронаймача, тобто зацікавлених осіб, виникло право, яке належить власнику житла, ставити питання за викладених обставин про усунення перешкод у здійсненні ними права користування та розпоряджання спірним майном шляхом виселення особи, що вселилась в житлове приміщення без належних правових підстав.
Відтак, суди, у вищезгаданих рішеннях, дійшли висновку, що ОСОБА_1 та ОСОБА_9 були членами сім'ї ОСОБА_5 та проживали у квартирі за адресою: АДРЕСА_2 , як члени сім'ї наймача.
Окрім цього, усі дії щодо поховання ОСОБА_5 здійснював ОСОБА_1 , що підтверджується накладною № 199 від 23.02.2015, додатком № 1 до договору-замовлення № 2.54293К від 24.02.2015, довідкою № 2.54293К від 24.02.2015.
На підставі розпорядження Солом'янської районної в місті Києві державної адміністрації від 06.05.2015 № 279 «Про передачу та закріплення майна, що належить до комунальної власності територіальної громади міста Києва, яке передано до сфери управління Солом'янської районної в місті Києві державної адміністрації за Комунальним підприємством «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Солом'янського району м. Києва» об'єкти житлового фонду, що належать до комунальної власності територіальної громади міста Києва, яке передано до сфери управління Солом'янської районної в місті Києві державної адміністрації, у тому числі будинок АДРЕСА_3 , закріплені з 06.05.2015 на праві господарського відання за Комунальним підприємством «Керуюча компанія обслуговування житлового фонду Солом'янського району м. Києва».
ОСОБА_1 , з метою визнання його наймачем після смерті ОСОБА_5 , звернувся до Комунального підприємства «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Солом'янського району м. Києва», однак листом від 17.10.2023 № 108/38-38/4-501-642 Комунальне підприємство «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Солом'янського району м. Києва» повідомило, що для вирішення питання зміни договору найму необхідно надати документи, які підтверджують, що він є членом сім'ї померлого наймача ( ОСОБА_5 ).
Квартира АДРЕСА_1 є двокімнатною, житловою площею 30,5 кв.м, не приватизованою.
Згідно із частиною першою статті 4 ЦПК України кожна особа має право у порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до частин 1, 3 ст. 47 Конституції України кожен має право на житло. Держава створює умови, за яких кожний громадянин матиме змогу побудувати житло, придбати його у власність або взяти в оренду. Ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду.
Частиною 4 ст. 9 ЖК України визначено, що ніхто не може бути виселений із займаного жилого приміщення або обмежений у праві користування жилим приміщенням інакше як з підстав і в порядку, передбачених законом.
Частинами 1, 2 ст. 61 ЖК України закріплено, що користування жилим приміщенням у будинках державного і громадського житлового фонду здійснюється відповідно до договору найму жилого приміщення. Договір найму жилого приміщення в будинках державного і громадського житлового фонду укладається в письмовій формі на підставі ордера на жиле приміщення між наймодавцем - житлово-експлуатаційною організацією (а в разі її відсутності - відповідним підприємством, установою, організацією) і наймачем - громадянином, на ім'я якого видано ордер.
Відповідно до статті 64 ЖК України члени сім'ї наймача, які проживають разом з ним, користуються нарівні з наймачем усіма правами і несуть усі обов'язки, що випливають з договору найму жилого приміщення. Повнолітні члени сім'ї несуть солідарну з наймачем майнову відповідальність за зобов'язаннями, що випливають із зазначеного договору. До членів сім'ї наймача належать дружина наймача, їх діти і батьки. Членами сім'ї наймача може бути визнано й інших осіб, якщо вони постійно проживають разом з наймачем і ведуть з ним спільне господарство. Якщо особи, зазначені в частині другій цієї статті, перестали бути членами сім'ї наймача, але продовжують проживати в займаному жилому приміщенні, вони мають такі ж права і обов'язки, як наймач та члени його сім'ї.
Згідно з положеннями ст. 65 ЖК України наймач вправі в установленому порядку за письмовою згодою всіх членів сім'ї, які проживають разом з ним, вселити в займане ним жиле приміщення свою дружину, дітей, батьків, а також інших осіб. На вселення до батьків їх неповнолітніх дітей зазначеної згоди не потрібно. Особи, що вселилися в жиле приміщення як члени сім'ї наймача, набувають рівного з іншими членами сім'ї права користування жилим приміщенням, якщо при вселенні між цими особами, наймачем та членами його сім'ї, які проживають з ним, не було іншої угоди про порядок користування жилим приміщенням.
Відповідно до частин 1, 2 ст. 106 ЖК України повнолітній член сім'ї наймача вправі за згодою наймача та інших членів сім'ї, які проживають разом з ним, вимагати визнання його наймачем за раніше укладеним договором найму жилого приміщення замість попереднього наймача.
Таке ж право у разі смерті наймача або втрати ним права на жиле приміщення належить будь-якому членові сім'ї наймача. У разі відмови наймодавця у визнанні члена сім'ї наймачем за договором найму спір може бути вирішено в судовому порядку.
У пункті 9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 12 квітня 1985 року № 2 «Про деякі питання, що виникли в практиці застосування судами Житлового кодексу України» судам роз'яснено, що вирішуючи спори про право користування жилим приміщенням осіб, які вселилися до наймача, суд повинен з'ясувати, чи дотриманий встановлений порядок при їх вселенні, зокрема: чи була письмова згода на це всіх членів сім'ї наймача, чи прописані вони в даному жилому приміщенні, чи було це приміщення постійним місцем їх проживання, чи вели вони з наймачем спільне господарство, тривалість часу їх проживання, чи не обумовлювався угодою між цими особами, наймачем і членами сім'ї, що проживають з ним, певний порядок користування жилим приміщенням.
Відповідно до правового висновку, викладеного у постанові Верховного Суду України від 11 липня 2012 року у справі № 6-60цс12, у осіб, які вселилися до наймача, виникають усі права й обов'язки за договором найму жилого приміщення, якщо особи постійно проживали разом із наймачем і вели з ним спільне господарство та були визнані членами сім'ї наймача (частини перша та друга статті 64 ЖК України). Крім того, особи, що вселилися в жиле приміщення як члени сім'ї наймача, набувають рівного з іншими членами сім'ї права користування жилим приміщенням, якщо при вселенні між цими особами, наймачем та членами його сім'ї, які проживають з ним, не було іншої угоди про порядок користування жилим приміщенням (частина друга статті 65 ЖК України).
Оскільки відповідно до вимог закону вселення та проживання в квартирі може бути здійснено лише у встановленому порядку, членом сім'ї наймача, у розумінні частини другої статті 64 ЖК України, може бути визнано лише осіб, які вселилися у встановленому порядку та на відповідній правовій підставі постійно проживають у квартирі разом з наймачем.
При цьому на вселення до батьків їхніх неповнолітніх дітей не потрібно письмової згоди всіх членів сім'ї, які проживають разом з наймачем.
Під час вирішення спору про право користування жилим приміщенням осіб, які вселилися до наймача, суд повинен з'ясувати, крім обставин щодо реєстрації цих осіб у спірному приміщенні, дотримання встановленого порядку при їх вселенні, й інші обставини справи, що мають значення для справи, зокрема, чи було це приміщення постійним місцем проживання цих осіб, чи вели вони з наймачем спільне господарство, тривалість часу їх проживання.
Частиною другою статті 107 ЖК України визначено, що у разі вибуття наймача та членів його сім'ї, договір найму жилого приміщення вважається розірваним з дня вибуття. Якщо із жилого приміщення вибуває не вся сім'я, то договір найму жилого приміщення не розривається, а член сім'ї, який вибув, втрачає право користування цим жилим приміщенням з дня вибуття. У зв'язку зі смертю основного наймача, договір найму на квартиру підлягає оформленню на ім'я члена сім'ї, який має право користуватися квартирою.
Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (частина перша статті 12 ЦПК України).
Відповідно до статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Статтею 76 ЦПК України визначено, що доказами, є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Звертаючись до суду з позовом, позивач просив суд визнати його наймачамем квартири АДРЕСА_1 та зобов'язати КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Солом'янського району м. Києва» укласти із ним договір найму цієї квартири.
Судом було установлено, що позивач був вселений до спірної квартири як член сім'ї колишнього наймача за його згодою. До теперішнього часу відомості про місце реєстраційного обліку позивача не змінювалися.
За змістом статті 106 ЖК України у разі відмови наймодавця у визнанні члена сім'ї наймачем за договором найму спір може бути вирішено в судовому порядку.
Користування жилим приміщенням у будинках державного і громадського житлового фонду здійснюється відповідно до договору найму жилого приміщення, який укладається в письмовій формі на підставі ордера на жиле приміщення між наймодавцем - житлово-експлуатаційною організацією (а у разі її відсутності - відповідним підприємством, установою організацією) і наймачем (статті 61 ЖК України).
Стаття 15 ЦК України визначає об'єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов'язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи.
Таким чином, порушення, невизнання або оспорювання суб'єктивного права є підставою для звернення особи до суду за захистом цього права із застосуванням відповідного способу захисту.
Верховний Суд у постанові від 05.04.2023 (справа № 127/6749/22) дійшов висновку про те, що звернення членів сім'ї наймача квартири до суду з вимогою про визнання їх законними наймачами житлового приміщення та зобов'язання укласти типовий договір про надання послуг з управління багатоквартирним будинком з метою зміни раніше укладеного наймачем договору найму жилого приміщення є неефективним способом захисту їхніх житлових прав. Таким способом є визнання права користування житловим приміщенням, зміна договору найму житлового приміщення тощо.
Норми ЖК України, на які посилається позивач, визначають ефективним способом захисту визнання права користування житловим приміщенням, зміну договору найму житлового приміщення тощо. Проте таких вимог позивач не заявляв, а право визначати предмет і підставу позову надано виключно позивачам, а не суду (статті 4, 12, 13, 43, 175 ЦПК України).
Також суд звертає увагу, що позивач не звертався до відповідачів із заявою про заміну наймача відповідно до ст. 824 ЦК України, а не визнання його наймачем, тобто у цьому випадку позивачем також не використано досудовий спосіб захисту своїх прав.
Крім цього, у разі, якщо метою цього позову було подальше звернення позивача із заявою про здійснення приватизації спірної квартири, то останній не позбавлений права на таке звернення до відповідного органу із заявою без судового рішення про визнання його наймачем спірної квартири.
У постанові від 06.11.2023 (справа № 296/8558/21) Верховний Суд у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду зазначив, що визнання відповідного суб'єктивного права (права на приватизацію) та зобов'язання вчинити дії щодо розгляду заяви про оформлення передачі квартири у приватну власність є належним та ефективним способом захисту порушених прав.
Тому у разі звернення позивача із заявою про приватизацію та подальшої відмови йому у приватизації спірної квартири, останній має здійснити захист такого права у належний спосіб - шляхом визнання відповідного суб'єктивного права (права на приватизацію) та зобов'язання вчинити дії щодо розгляду заяви про оформлення передачі квартири у приватну власність, який є належним та ефективним способом захисту порушених прав за таких обставин.
Водночас визначений у позовній заяві спосіб захисту порушеного права не є ефективним, оскільки не призведе до поновлення таких прав позивача, з огляду на що, у задоволенні позовних вимог слід відмовити.
На підставі викладеного та керуючись ст. 41 Конституції України, Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод, ст. ст. 1, 4, 15, 16, 824 ЦК України, ст. ст. 61, 64, 65, 104-107 ЖК України, ст.ст. 2, 4, 5, 10, 12, 13, 76 -81, 89, 133, 141, 259, 263, 264-265, 273, 274, 354 ЦПК України, суд, -
У задоволенні позову відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Київського апеляційного суду.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Суддя І.А. Усатова