Справа № 530/2103/25
2/530/266/26
04.03.2026 року Зіньківський районний суд Полтавської області в складі: головуючого судді Ситник О.В., за участі секретаря судового засідання Бедюх Н.І. розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Зіньків Полтавської області в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовомОСОБА_1 , ОСОБА_2 , поданий адвокатом Омельченком М.О., до Опішнянської селищної ради Полтавського району Полтавської області про визнання права власності на нерухоме майно за набувальною давністю, -
До Зіньківського районного суду звернувся представник позивачів ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , адвокат Омельченко М.О. до Зіньківського районного суду Полтавської області з позовом до Опішнянської селищної ради Полтавського району Полтавської області про визнання права власності на нерухоме майно за набувальною давністю.
Із позову вбачається, що 25.10.1991 року ОСОБА_3 на підставі договору купівлі - продажу нотаріально посвідченого, 25.10.1991 року секретарем Опішнянської селищної ради народних депутатів Гурин Т.І. купив у радгоспі “Жовтень» Зіньківського району Полтавської області ,в особі представника за дорученням ОСОБА_4 будинок в АДРЕСА_1 . ,який зареєстрований у Полтавському міжміському бюро технічної інвентаризації 01.11.1991 року в реєстрову книгу №1 під №9 . 13.08.1993 року громадянин ОСОБА_3 1/3 частину зазначеного житлового будинку з відповідною часткою господарських будівель та споруд продав матері позивачів ОСОБА_5 . На підставі договору купівлі-продажу ,посвідченого виконкомом Опішнянської селищної ради народних депутатів 13.08.1993 року за реєстровим № 97. 21.09.1994 року рішенням виконавчого комітету Опішнянської селищної ради народних депутатів Зіньківського району Полтавської області у ОСОБА_3 була відчужена земельна ділянка площею 0,14 га в с. Карабазівка та передана зазначена земельна ділянка в користування ОСОБА_5 біля купленої нею 1/3 частини домоволодіння в с. Карабазівка. Рішенням виконавчого комітету Опішнянської селищної ради від 16.04.1997 року № 315 земельна ділянка площею 0,14 га для обслуговування ( забудови) житлового будинку і господарських приміщень в с. Карабазівка була передана безкоштовно у приватну власність ОСОБА_5 ,але остання технічну документацію із землеустрою не виготовила і своє право власності на вищевказану земельну ділянку у встановленому законом порядку не зареєструвала. Невдовзі після продажу ОСОБА_5 1/3 частини житлового будинку і господарських будівель та споруд в АДРЕСА_1 , громадянин ОСОБА_3 виїхав на постійне місце проживання до російської федерації ,громадянином цієї країни він був. За взаємною згодою з ним ОСОБА_5 і члени її сім'ї стали користуватися усім житловим будинком та господарськими будівлями і спорудами. Влітку 2011 року ОСОБА_3 ,який на той час був зареєстрований і постійно проживав за адресою: АДРЕСА_2 і ОСОБА_5 шляхом телефонного спілкування уклали усну угоду купівлі -продажу 2/3 частини вищевказаного житлового будинку . ОСОБА_3 через ряд об'єктивних причин не мав можливості приїхати для нотаріального посвідчення укладеної усно угоди купівлі-продажу, поштою направив довіреність ,посвідчену нотаріусом м. Томськ Російської федерації 14.07.2011 року, якою уповноважував ОСОБА_1 продати належну йому на праві власності 2/3 частини житлового будинку . Одночасно цим же нотаріусом посвідчена згода дружини ОСОБА_3 - ОСОБА_6 на продаж 2/3 частки вищевказаного житлового будинку з відповідними частками вуличних побудов. Довіреність ОСОБА_3 і згода його дружини були направлені поштою ОСОБА_5 з метою щоб її дочка ОСОБА_1 за довіреністю як продавець уклала договір купівлі продажу 2/3 частини житлового будинку ,але невдовзі ОСОБА_5 тяжко захворіла і цей задум не був реалізований ,а термін дії вищевказаної довіреності закінчився. В зв'зку з хворобою ОСОБА_5 усі контакти з ОСОБА_3 припинилися. ОСОБА_5 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , після її смерті спадщину прийняли діти ОСОБА_1 і ОСОБА_2 та стали вцілому володіти житловим садибним будинком за адресою: АДРЕСА_1 . Починаючи з 28 квітня 2015 року до дня смерті ОСОБА_5 позивачі стали відкрито і безперервно володіти зазначеним житловим садибним будинком. 04 серпня 2022 року приватним нотаріусом Полтавського міського нотаріального округу Ющенко В.В. ОСОБА_1 та ОСОБА_2 видано свідоцтво про право на спадщину за заповітом на 1/6 частку житлового будинку за кожним. Після нотаріального оформлення права власності на частки у вищевказаному житловому садибному будинку позивачі мали намір укласти нотаріально посвідчену цивільно-правову угоду ОСОБА_3 ,щоб узаконити інші 2/3 частини будинковолодіння ,оскільки договір купівлі продажу цієї частини будинку між ним і їхньою померлою матір'ю ОСОБА_5 був усним, але у зв'язку з запровадженням воєнного стану на території України дипломатичні відносини України з російською федерацією розірвані і реалізувати цей задум не має можливості.
На звернення позивачів до Приватного підприємства Полтавське бюро технічної інвентаризації "Інвентаризатор" було виготовлено технічний паспорт на будинок садибного типу за адресою АДРЕСА_1 , який складається з позначених у технічному паспорті на будинок садибного типу з господарськими будівлями та спорудами наступними літерами: житловий будинок літ. А-1, сарай літ. Б, сарай літ. б, вбиральня літ. В, колодязь літ. К, огорожа №3. З довідки ПП Полтавське БТІ “Інвнентаризатор» від 08.10.2025 року № 10961 зазначено, що станом на 25.09.2025 року житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами за вищевказаною адресою, нове будівництво, реконструкція ,капітальний ремонт ,реставрація- відсутні. Нерухоме майно може бути об'єктом набувальної давності. Позивачі постійно і безперервно володіють даним житловим будинком з 28.04.2015 року з дня смерті ОСОБА_5 і по даний час. Увесь цей час позивачі добросовісно володіли даним нерухомим майном ,підтримували його у належному стані ,робили поточні ремонти ,вони знали що 2/3 частини даного нерухомого майна їхня померла мати ОСОБА_5 влітку 2011 року купила у ОСОБА_3 і не знали ,що володіння частиною будинку є незаконним. Позивачі як незаконні володільці майном , протягом всього часу володіння ним були впевнені і що на майно не претендують інші особи ,і вони отримали це майно з підстав достатніх для того ,щоб мати право власності на нього. Враховуючи дані наявні факти, позивачі звернулися до суду із позовом про визнання права власності на житловий будинок за набувальною давністю.
Ухвалою судді від 30.10.2025 року було відкрито загальне провадження та розгляд справи призначено на 04.03.2026 року ( а.с. 44) .
В судове засідання 04.03.2026 року сторони не з'явились , від позивачів та їх представника адвоката Омельченка О.М. надійшла заява в якій він підтримує позовні вимоги та прохає їх задовольнити і розглянути справу у їх відсутності, представник відповідача Опішнянської селищної ради Полтавського району Полтавської області не з'явився , надіслав до суду заяву про розгляд справи за відсутності представника, за наявними матеріалами у справі.
В зв'язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи, на підставі ч.2 ст.247 ЦПК України, фіксування підготовчого процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Суд, вивчивши матеріали справи і давши їм належну оцінку приходить до висновку, що позов ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , поданий адвокатом Омельченком М.О., до Опішнянської селищної ради Полтавського району Полтавської області про визнання права власності на нерухоме майно за набувальною давністю - підлягає задоволенню, виходячи з таких підстав.
Відповідно до ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Згідно ст.5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (ч.1 ст.12 ЦПК України).Відповідно до ч.3 ст.12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно ст.13 ЦПК України (диспозитивність цивільного судочинства), суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. У розумінні цивільно-процесуального закону предмет позову - це матеріально-правова вимога позивача, стосовно якої він просить ухвалити рішення, у матеріальному розумінні - це певна річ (об'єкт), щодо якої виник спір.
Судом встановлено, що позивачами у справі є ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ( а.с.10-11) та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ( а.с.13) і їх батьками є ОСОБА_7 та ОСОБА_5 ( а.с.15,16). Відповідно до договору купівлі-продажу від 25.10.1991 року ОСОБА_4 продав, а ОСОБА_3 купив житловий будинок в АДРЕСА_1 ( а.с.17-18), який зареєстрований у Полтавському міжміському бюро технічної інвентаризації 01.11.1991 року в реєстрову книгу №1 під №9 ( а.с.19), рішенням виконавчого комітету Опішнянської селищної ади народних депутатів від 21.09.1994 року вирішено відчуджити земельну ділянку у ОСОБА_3 в розмірі 0,14 га розміщену в с. Карабазівка і приєднати до земель держземфонду ,видати ОСОБА_5 у постійне користування ділянку розміром 0,14 га біля купленого 1/3 частин домоволодіння в с. Карабазівка із земель держземфонду. Зобов'язати ОСОБА_5 використовувати наділену земельну ділянку строго за призначенням (а.с.20). Рішенням виконавчого комітету Опішнянської селищної ради від 16.04.1997 року № 315 вирішив передати ОСОБА_5 безкоштовно у приватну власність земельну ділянку площею 0,14 га, з яких 0.14 га для обслуговування (забудови) житлового будинку з господарськими приміщень в с. Карабазівка та для ведення особистого підсобного господарства . Зобов'язано ОСОБА_5 використовувати передану у приватну власність земельну ділянку по цільовому призначенню ,суворо дотримуватись вимог Земельного кодексу України ( а.с.21). Відповідно до довідки Опішнянської селищної ради від 27.12.2011 року земельна ділянка загальною площею 0,1400 га для будівництва та обслуговування житлового будинку та інших господарських приміщень і споруд ,яка розташована за адресою АДРЕСА_1 раніше була надана у користування ОСОБА_5 , земельна ділянка не приватизована , відноситься до земель комунальної власності Опішнянської селищної ради ( а.с. 22) . Відповідно до довіреності від 14.07. 2011 року посвідчену нотаріусом м. Томськ Російської федерації ОСОБА_3 уповноважував ОСОБА_1 продати належну йому на праві власності 2/3 частин житлового будинку ( а.с.23). Дружина ОСОБА_3 - ОСОБА_6 14.07.2011 року надала згоду посвідчену нотаріусом м. Томськ Російської федерації продати її чоловіку ОСОБА_3 2/3 частини житлового будинку розташованого за адресою АДРЕСА_1 ( а.с.24). ОСОБА_5 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 ,що підтверджується копією свідоцтва про смерть серія НОМЕР_1 ( а.с.25). Відповідно до витягу з державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності право власності на 1/6 частину житлового будинку за адресою АДРЕСА_1 зареєстровано за ОСОБА_1 ( а.с.28). Відповідно до витягу з державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності право власності на 1/6 частину житлового будинку за адресою АДРЕСА_1 зареєстровано за ОСОБА_2 ( а.с.31). Відповідно до довідки начальника відділу ЦНАП Опішнянської селищної ради вбачається ,що за адресою АДРЕСА_1 зареєстрованих осіб немає ( а.с.33) . З довідки ПП Полтавське БТІ “Інвентаризатор» від 08.10.2025 року № 10961 вбачається ,що станом на 25.09.2025 року житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами за вищевказаною адресою нове будівництво, реконструкція ,капітальний ремонт ,реставрація- відсутні (а.с.34). На звернення позивача до Приватного підприємства Полтавське бюро технічної інвентаризації "Інвентаризатор" було виготовлено технічний паспорт на будинок садибного типу за адресою АДРЕСА_1 , який складається з позначених у технічному паспорті на будинок садибного типу з господарськими будівлями та спорудами наступними літерами: житловий будинок літ. А-1, сарай літ. Б, сарай літ. б, вбиральня літ. В, колодязь літ. К, огорожа №3 ( а.с.35-39).
Нерухоме майно може бути об'єктом набувальної давності. Позивачі постійно і безперервно володіють даним житловим будинком з 28.04.2015 року з дня смерті ОСОБА_5 по даний час. Увесь цей час позивачі добросовісно володіли даним нерухомим майном ,підтримували його у належному стані ,робили поточні ремонти ,вони знали що 2/3 частини даного нерухомого майна їхня померла мати ОСОБА_5 влітку 2011 року купила у ОСОБА_3 і не знали ,що володіння частиною будинку є незаконним ,ніяких претензій з боку будь кого іншого до позивачів на протязі всих цих років не було , та іншого альтернативного шляху визнати за ним право власності на цей будинок немає , вони звернулися до суду із позовом про визнання права власності за набувальною давністю керується ст. 344 , 396 ЦК України , оскільки відкрито проживають, володіють і користуються цим будинком більше 10 років ( а.с. 2-6).
Доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, які мають значення для вирішення справи (ст.76 ЦПК України). Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ч.2 ст.77 ЦПК України). Частиною 1 ст.81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом . Відповідно до частин 5,6 ст.81 ЦПК України, докази подаються сторонами та іншими учасниками справи; доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Згідно з ст. 328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом. Стаття 321 ЦК України визначає, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. У Цивільному кодексі України набувальна давність розглядається як спосіб набуття права власності.
Набувальна давність поширюється на випадки фактичного безпідставного володіння чужим майном за певних умов. Згідно ст.344 ЦК України, підставами для набуття права власності на майно за набувальною давністю, є добросовісне заволодіння особою чужим майном і відкрите, безперервне володіння нерухомим майном протягом десяти років. При цьому, добросовісним заволодінням може вважатись таке, коли володілець не знав і не міг знати про те, що він володіє чужою річчю.
Відповідно до п.8 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України правила ст. 344 ЦК України про набувальну давність поширюються також на випадки, коли володіння майном почалося за три роки до набрання чинності ЦК України, тобто з 01 січня 2001 року.
Таким чином, інститут набувальної давності за своєю правовою природою покликаний усунути юридичну невизначеність поняття фактичного володіння майном, ввести до цивільного обороту вибулі з нього нерухомі речі, чим забезпечити стабільність цивільних правовідносин. Набувальна давність є одним із первинних способів виникнення права власності, тобто такий спосіб, відповідно до якого право власності на річ виникає вперше або незалежно від права попереднього власника на цю річ, тобто не базується на попередній власності та відносинах правонаступництва, а базується на сукупності обставин, зазначених у ч.1 ст.344 ЦК України, а саме: наявність законного об'єкту володіння, добросовісності, відкритості, безперервності, визначених законом строків володіння. Відсутність однієї із них виключає можливість для позитивного вирішення справи. При цьому, дана стаття визначає ознаки володіння, які є необхідними для набуття права власності на річ за набувальною давністю.
Зокрема, володіння має бути добросовісним, тобто володілець не знав і не міг знати про те, що він володіє чужою річчю, інакше кажучи, обставини, у зв'язку з якими виникло володіння чужою річчю, не давали найменшого сумніву стосовно правомірності набуття майна. Крім того, володіння має бути відкритим, очевидним для всіх третіх осіб, які повинні мати можливість спостерігати за ним, та безперервним протягом визначених законом строків (для нерухомого майна протягом 10 років, а для рухомого майна - 5 років).
Законний об'єкт володіння означає, що річ, якою володіє особа (особи), не виключений з цивільного обороту та не обмежений в цьому.
В обґрунтуванні заявленого позову позивачі зазначили про те, що вони безперервно володіють житловим будинком за адресою АДРЕСА_1 з дня смерті їх матері ,тобто більше 10 років інші особи які б претендували на дане майно відсутні до позивачів з питаннями та вимогами стосовно чи виселення чи якихось вимог про усунення перешкод у володінні майном ніхто не звертався, тобто вони є добросовісними набувачами . Як вбачається з пояснень свідків ОСОБА_8 , ОСОБА_9 вони підтвердили той факт що з дня смерті ОСОБА_5 в 2015 році її діти ОСОБА_1 та ОСОБА_2 безперервно і відкрито володіють вищевказаним будинком з господарськими будівлями, роблять поточні ремонти ,користуються земельною ділянкою.
Статтею 55 Конституції України установлено, що права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань. Аналогічні положення містяться у ч.1 ст.15 ЦК України та ст.3 ЦПК України.
Суд, здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України (ст.4 ЦПК).
Проаналізувавши відповідне законодавство, що регулює сферу суспільних відносин в частині виниклих наявних правовідносин, з урахуванням наявних доказів по справі та подальшого належного виконання судового рішення, враховуючи визнання відповідачами у справі заявлених позовних вимог, а також роз'яснення, що викладені в Постанові Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №5 від 07 лютого 2014 року «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових справ», суд приходить до висновку, що позивачами у справі належними і допустимими доказами доведені визначені законом підстави, які є необхідними для визнання права власності на майно за набувальною давністю (добросовісне заволодіння особою чужим майном, відкрите, безперервне володіння нерухомим майном протягом десяти років), Опішнянська селищна рада Полтавської області не заперечує проти позовних вимог, тому, в сукупності вищевикладених обставин, вбачаються підстави для задоволення позову ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , поданий адвокатом Омельченком М.О., до Опішнянської селищної ради Полтавського району Полтавської області про визнання права власності на нерухоме майно за набувальною давністю , в межах доводів позовної заяви та заявлених позовних вимог.
Керуючись статтями 76, 81, 258, 259, 263, 264, 265, 268 ЦПК України та ст.ст.16, 328, 344 ЦК, суд,
Позовні вимоги ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , поданий адвокатом Омельченком М.О., до Опішнянської селищної ради Полтавського району Полтавської області про визнання права власності на нерухоме майно за набувальною давністю - задовольнити.
Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 право власності за набувальною давністю на 1/3 частку нерухомого майна ,яке знаходиться в будинковолодінні за адресою: АДРЕСА_1 , який в цілому складається з житлового будинку садибного типу : житловий будинок літ. А-1, сарай літ. Б, сарай літ. б, вбиральня літ. В, колодязь літ. К, огорожа №3.
Визнати за ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_3 право власності за набувальною давністю на 1/3 частку нерухомого майна ,яке знаходиться в будинковолодінні за адресою: АДРЕСА_1 , який в цілому складається з житлового будинку садибного типу : житловий будинок літ. А-1, сарай літ. Б, сарай літ. б, вбиральня літ. В, колодязь літ. К, огорожа №3.
Рішення може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги протягом 30 днів з дня проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Полтавського апеляційного суду.
Суддя Зіньківського
районного суду Полтавської області О.В. Ситник