Справа № 559/373/26
Провадження № 1-кп/559/137/2026
"27" березня 2026 р. м.Дубно
Дубенський міськрайонний суд Рівненської області в складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
при секретарі ОСОБА_2 ,
за участю:
прокурора ОСОБА_3 ,
захисника ОСОБА_4 ,
обвинуваченого ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду в м. Дубно кримінальне провадження за обвинуваченням
ОСОБА_5 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 у м.Рівне Рівненської області, громадянина України, громадянина України, не працюючого, одруженого, із середньою освітою, не судимого, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_2 ,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст.126-1 КК України,
На розгляді Дубенського міськрайонного суду Рівненської області перебуває вказане кримінальне провадження.
У підготовчому судовому засіданні захисник заявила клопотання про повернення обвинувального акту прокурору з тих підстав, що він не відповідає вимогам ст.291 КПК України, оскільки в ньому відсутній належний опис систематичності скоєного кримінального правопорушення, що передбачено ст.126-1 КК України. У обвинувальному акті описано лише один епізод злочину - 06.11.2024, два епізоди - 17.01.2025 та 16.04.2025, за якими обвинуваченого вже було притягнуто до адміністративної відповідальності, були вчинені після внесення відомостей до ЄРДР, а тому не можуть свідчити про систематичність злочину (три і більше діяння) і свідчать про фактично подвійне притягнення до відповідальності обвинуваченого. Інші випадки не конкретизовані.
Прокурор в судовому засіданні просила призначити судовий розгляд у цьому кримінальному провадженні на підставі обвинувального акту у судовому засіданні, заперечувала проти задоволення клопотання сторони захисту. Обвинувальний акт відносно ОСОБА_5 відповідає вимогам ст. 291 КПК України, складений, затверджений та підписаний уповноваженими кримінальним процесуальним законом особами, доданий реєстр матеріалів досудового розслідування, розписки підозрюваного та його захисника про отримання ними копій обвинувального акта та реєстру матеріалів досудового розслідування. Стороною обвинувачення у обвинувальному акті викладено фактичні встановлені обставини скоєння злочину та сформовано обвинувачення ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст.126-1 КК України, наявні відомості, передбачені ст.91 КПК України тощо. Питання про відповідність викладення матеріалу в обвинувальному акті фактичним обставина справи, про їх узгодженість з формулюванням обвинувачення та з правовою кваліфікацією кримінального правопорушення не може бути предметом розгляду під час підготовчого судового провадження, оскільки на цій стадії судового провадження суд позбавлений можливості досліджувати докази у справі, які можуть бути досліджені лише під час судового розгляду. Крім того, прокурор звернула увагу на те, що попереднє притягнення особи до адміністративної відповідальності у даному випадку не свідчить про подвійне притягнення до юридичної відповідальності за одне й те саме правопорушення, а підтверджує систематичність дій винуватого.
Потерпіла надала заяву про проведення судового розгляду в її відсутність.
Вирішуючи вищевказані питання суд виходить з наступного.
Згідно положень ст. 110 КПК України обвинувальний акт є процесуальним рішенням, яким прокурор висуває обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення і яким завершується досудове розслідування. Обвинувальний акт повинен відповідати вимогам передбаченим у ст. 291 цього Кодексу.
У відповідності до положень п.3 ч.3 ст.314 КПК України, зі стадії підготовчого судового засідання, суд має право повернути обвинувальний акт прокурору у тому випадку, якщо він не відповідає вимогам ст.291 КПК України.
Зокрема, згідно з ч.ч. 2-4 ст.291 КПК України, обвинувальний акт має містити такі відомості:
1) найменування кримінального провадження та його реєстраційний номер;
2) анкетні відомості кожного обвинуваченого (прізвище, ім'я, по батькові, дата та місце народження, місце проживання, громадянство);
3) анкетні відомості кожного потерпілого (прізвище, ім'я, по батькові, дата та місце народження, місце проживання, громадянство);
3-1) анкетні відомості викривача (прізвище, ім'я, по батькові, дата та місце народження, місце проживання, громадянство);
4) прізвище, ім'я, по батькові та займана посада слідчого, прокурора;
5) виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення;
6) обставини, які обтяжують чи пом'якшують покарання;
7) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням;
7-1) підстави застосування заходів кримінально-правового характеру щодо юридичної особи, які прокурор вважає встановленими;
8) розмір витрат на залучення експерта (у разі проведення експертизи під час досудового розслідування);
8-1) розмір пропонованої винагороди викривачу;
9) дату та місце його складення та затвердження.
Обвинувальний акт підписується слідчим, дізнавачем та прокурором, який його затвердив, або лише прокурором, якщо він склав його самостійно.
До обвинувального акта додається:
1) реєстр матеріалів досудового розслідування;
2) цивільний позов, якщо він був пред'явлений під час досудового розслідування;
3) розписка підозрюваного про отримання копії обвинувального акта, копії цивільного позову, якщо він був пред'явлений під час досудового розслідування, і реєстру матеріалів досудового розслідування (крім випадку, передбаченого частиною другою статті 297-1 цього Кодексу);
4) розписка або інший документ, що підтверджує отримання цивільним відповідачем копії цивільного позову, якщо він був пред'явлений під час досудового розслідування не до підозрюваного;
5) довідка про юридичну особу, щодо якої здійснюється провадження, у якій зазначаються: найменування юридичної особи, її юридична адреса, розрахунковий рахунок, ідентифікаційний код, дата і місце державної реєстрації.
Так, з матеріалів кримінального провадження вбачається, що 04.02.2026 прокурором ОСОБА_3 затверджено обвинувальний акт у кримінальному провадженні за обвинуваченням ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 126-1 КК України.
Потерпілою в обвинувальному акті вказано ОСОБА_6 . Із висунутого обвинувачення слідує, що ОСОБА_5 систематично вчиняв психологічне домашнє насильство щодо дружини, що призвело до психологічних страждань останньої. Слід звернути увагу, що вид домашнього насильства за епізодами 17.01.2025 та 16.04.2025 стороною обвинувачення не конкретизовано. Так, Закон України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» визначає організаційно-правові засади запобігання та протидії домашньому насильству, основні напрями реалізації державної політики у сфері запобігання та протидії домашньому насильству, спрямовані на захист прав та інтересів осіб, які постраждали від такого насильства.
Домашнє насильство має місце тоді, коли будь-які діяння фізичного, психологічного чи економічного характеру тягнуть за собою настання шкоди фізичному або психічному здоров'ю потерпілого.
У статті 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» визначено, що:
домашнє насильство - діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім'ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім'єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.
психологічне насильство - форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров'ю особи.
економічне насильство - форма домашнього насильства, що включає умисне позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна, коштів чи документів або можливості користуватися ними, залишення без догляду чи піклування, перешкоджання в отриманні необхідних послуг з лікування чи реабілітації, заборону працювати, примушування до праці, заборону навчатися та інші правопорушення економічного характеру.
У той же час прокурором зазначено, що за цими епізодами ОСОБА_5 було визнано судом винним за ч.ч.1,3 ст.173-2 КУпАП за вчинення домашнього насильства.
Статтею 126-1 КК передбачено кримінальну відповідальність за вчинення домашнього насильства, тобто умисне систематичне вчинення фізичного, психологічного або економічного насильства щодо подружжя чи колишнього подружжя або іншої особи, з якою винний перебуває (перебував) у сімейних або близьких відносинах, що призводить до фізичних або психологічних страждань, розладів здоров'я, втрати працездатності, емоційної залежності або погіршення якості життя потерпілої особи.
Ознакою об'єктивної сторони зазначеного кримінального правопорушення є систематичність, яка характеризується як кількісним критерієм, тобто багаторазовістю періодично здійснюваних дій, так і якісним, яким є взаємозв'язок, внутрішня єдність, що утворює наполегливу протиправну поведінку винуватої особи стосовно певного потерпілого чи потерпілих.
Як ознака кримінально-караного діяння систематичність означає повторюваність тотожних чи схожих дій чи бездіяльності, кожне з яких само по собі хоча й може створювати враження незначного діяння, але їх вчинення у своїй сукупності досягають того рівня якості, коли у цілому діяння набувають ознак кримінального правопорушення, призводячи до наслідків, визначених диспозицією ст. 126-1 КК (фізичні або психологічні страждання, розлади здоров'я, втрата працездатності, емоційна залежність або погіршення якості життя). При цьому, для кваліфікації дій винуватої особи систему може становити як неодноразово застосована одна із трьох форм насильства, зазначена у ст. 126-1 КК, так і різна варіативність поєднання як фізичного, так і психологічного та економічного насильства щодо однієї і тієї самої потерпілої особи чи осіб.
Кількісний критерій систематичності, як ознаки домашнього насильства полягає в учиненні трьох і більше актів насильства, про що раніше зазначав Верховний Суд.
Норми кримінального процесуального законодавства не передбачають необхідності доведення факту домашнього насильства якимось певним видом доказів. Діяння та наслідки, зазначені у ст. 126-1 КК, підлягають доказуванню і оцінці, виходячи з положень статей 84, 92, 94 КПК.
Для доказування систематичності має значення факт документування домашнього насильства, але не більше ніж інші передбачені законом докази. Систематичність домашнього насильства, яке наполегливо продовжує вчиняти винувата особа, у тому числі, але не виключно, може бути підтверджена попереднім притягненням її до адміністративної відповідальності не менше двох разів за вчинення правопорушення, передбаченого статтею 173-2 КУпАП.
При цьому, те, що особу раніше притягували до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 173-2 КУпАП, не виключає наявності в її діях складу кримінального правопорушення, якщо вона продовжує вчиняти домашнє насильство, кількість епізодів яких загалом не менше трьох і ці систематичні дії потягли наслідки, визначені ст. 126-1 КК.
Тобто попереднє притягнення особи до адміністративної відповідальності за вчинення домашнього насильства за умови подальшої повторюваності вчинення протиправних дій щодо певної потерпілої особи чи осіб і настання конкретних наслідків, які визначені законодавцем як більш тяжкі, ніж ті, що зазначені в законодавстві України про адміністративні правопорушення, не свідчить про подвійне притягнення до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення, а підтверджує систематичність дій винуватої особи.
У той же час обставини вчинення інкримінованого злочину, правильність та обґрунтованість правової кваліфікації кримінального правопорушення, наявність чи відсутність його складу вирішується судом після розгляду справи по суті у відкритому судовому засіданні.
Кримінальне провадження за фактом вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ст. 126-1 КК України, здійснюється у формі приватного обвинувачення та може бути розпочате лише на підставі заяви потерпілого. З наданих стороною обвинувачення відомостей (які також вказані у реєстрі), зокрема, постанови Дубенського міськрайонного суду Рівненської області від 26.11.2024, постанови про закриття кримінального провадження від 14.12.2024 вбачається, що відомості до ЄРДР первісно внесені на підставі ухвали суду про направлення матеріалів до органу досудового розслідування. У той же час прокурор в судовому засіданні пояснила, що потерпіла особисто писала (подавала) заяву, на підставі якої, у тому числі, були первісно внесені відомості до ЄРДР, а провадження було закрито у зв'язку з відсутністю ознак систематичності діяння. В подальшому така постанова була скасована, що підтверджується постановою прокурора від 29.12.2025.
У той же час, з'ясування таких обставин, як дотримання принципів приватного обвинувачення, вивчення заяви потерпілої, обставин закриття, а у подальшому і відновлення кримінального провадження, обґрунтованості такого рішення тощо, може бути здійснено лише під час судового розгляду справи по суті, дослідження доказів, допиту потерпілої тощо.
Таким чином, судом встановлено, що кримінальне провадження підсудне Дубенському міськрайонному суду Рівненської області, підстав для його закриття чи зупинення немає.
Ознайомившись з обвинувальним актом та проаналізувавши його зміст у контексті підстав для його повернення прокурору, суд дійшов висновку про те, що в обвинувальному акті викладено фактичні обставини вчинення кримінального правопорушення, формулювання обвинувачення, яке полягає у стислому викладені всіх ознак складу кримінально правопорушення, передбаченого ст. 126-1 КК України. При цьому суд частково погоджується з доводами сторони захисту щодо формулювання обвинувачення в контексті систематичності діяння, його обсягу тощо, проте, як вказано вище, такі доводи мають бути перевірені у сукупності з іншими обставинами кримінального провадження, що викладені вище, під час судового розгляду по суті. А прокурор, за погодженням з керівником, не позбавлений можливості і в подальшому під час судового розгляду вточнити обвинувачення, змінити обвинувачення тощо.
Таким чином, суд вважає, що підстави для повернення обвинувального акту прокурору відсутні.
Розгляд даного кримінального провадження слід проводити у відкритому судовому засіданні.
За таких обставин, суд вважає за необхідне призначити судовий розгляд у зазначеному кримінальному провадженні у відкритому судовому засіданні.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 3141 КПК України з метою забезпечення суду інформацією, що характеризує обвинуваченого, а також прийняття судового рішення про міру покарання представник уповноваженого органу з питань пробації складає досудову доповідь за ухвалою суду. Досудова доповідь складається щодо особи, обвинуваченої у вчиненні нетяжкого або тяжкого злочину, нижня межа санкції якого не перевищує п'яти років позбавлення волі.
Так, суд вважає за необхідне доручити складання досудової доповіді у зазначеному кримінальному провадженні стосовно обвинуваченого представнику персоналу органу пробації за місцем проживання обвинуваченого.
Керуючись ст. ст. 27, 291, 314-316, 369-372 КПК України, суд
В задоволенні клопотання сторони захисту про повернення обвинувального акту прокурору - відмовити.
Призначити судовий розгляд на підставі обвинувального акту у кримінальному провадженні за обвинуваченням ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст.126-1 КК України, враховуючи за планову відпустку головуючого судді та робоче навантаження, на 05.05.2026 року на 15:30 год.
Судовий розгляд здійснювати у відкритому судовому засіданні одноособово суддею за участю прокурора, потерпілої, обвинуваченого та захисника.
Доручити представнику персоналу органу пробації за місцем проживання обвинуваченого (Дубенський районний відділ філії Державної установи «Центр пробації» у Рівненській області) скласти та подати до суду у строк до 05.05.2026 досудову доповідь стосовно обвинуваченого ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_2 .
Копію цієї ухвали надіслати Дубенському районному відділу філії Державної установи «Центр пробації» у Рівненській області для виконання.
Ухвала окремому оскарженню не підлягає. Заперечення проти ухвали можуть бути включені до апеляційної скарги на судове рішення, передбачене ч.1 ст.392 КПК України.
Суддя ОСОБА_1