Справа № 559/4056/25
Провадження № 2/559/263/2026
заочне
27 березня 2026 року м.Дубно
Дубенський міськрайонний суд Рівненської області у складі: головуючого судді Томіліна О.М., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомленням (виклику) сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-
Представник ТОВ «Укр Кредит Фінанс» звернувся до суду з позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості. Свої вимоги мотивує тим, що 21.03.2024 між ТОВ «Укр Кредит Фінанс» та відповідачем було укладено електронний Договір про відкриття кредитної лінії №1368-1710, відповідно до умов якого відповідачу було надано кредит у розмірі 20 000 грн., строк кредитування 300 днів, знижена процентна ставка 1,20 % в день, стандартна процентна ставка 1,50 % в день, комісія за видачу кредиту -15% від суми кредиту. Позивач свої зобов'язання за Договором виконав в повному обсязі. В свою чергу відповідач свої зобов'язання за Договором не виконує належним чином, у зв'язку з чим, станом на 26.08.2025 утворилася заборгованість у розмірі 89 150,70 грн., що складається з простроченої заборгованості за кредитом в розмірі 18 790,94 грн. та заборгованості за відсотками в розмірі 70 359, 76 грн. Разом з тим, кредитодавцем застосовано до позичальника Програму лояльності, а саме часткового списання заборгованості за відсотками у розмірі 5 010,70 грн. Тому, позивач просить стягнути з позичальника не повну суму заборгованості, а лише її частину, а саме: прострочену заборгованість за кредитом у розмірі 18 790,94 грн. та прострочену заборгованість за нарахованими відсотками у розмірі 65 349,06 грн., що разом складає 84 140,00 грн., а також судові витрати у справі.
Ухвалою судді від 23.09.2025 провадження у справі відкрито за правилами спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін. Роз'яснено відповідачу право подати відзив на позов, а позивачу відповідь на відзив.
Головуючий суддя перебував у планових відпустках з 18.12.2025 по 02.01.2026, та з 19.01.2026 по 20.01.2026 включно.
Слід також звернути увагу на складну ситуацію з енергопостачання до суду у 2026 році, де у січні енергопостачання до суду здійснювалося по 2-4 години на день, що безумовно негативно вплинуло на строки розгляду справ, виготовлення судових рішень тощо.
Окрім того, головуючий суддя 20.02.2026 перебував у відрядженні у Рівненському апеляційному суді.
Представник позивача у позові просив розглянути справу в його відсутність, заперечень проти ухвалення заочного рішення не заявляв.
Відповідач про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження повідомлявся належним чином згідно з вимогами ЦПК України. При цьому з огляду на положення ч. 4 ст. 263 ЦПК України суд взяв до уваги правовий висновок, викладений у постанові Верховного Суду від 18.03.2021 у справі № 911/3142/19, відповідно до якого направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника.
До суду від відповідача не надійшло клопотання про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін, у встановлений судом строк відзив на позов до суду не подав.
За відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
Згідно з ч. 1 ст. 174 ЦПК України при розгляді справи судом у порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом, що є правом учасників справи.
Як встановлено частиною 8 статті 178 ЦПК України, у разі ненадання учасником розгляду заяви по суті справи у встановлений судом або законом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Відповідач відзив на позов до суду не надіслав, з будь-якими клопотаннями до суду не звертався, в зв'язку з чим суд вважає за можливе розглянути справу в порядку спрощеного позовного провадження на підставі доказів, які містяться в матеріалах справи.
За таких обставин, у відповідності до положень ч. 5 ст. 279 ЦПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами, оскільки клопотання про інше від сторін не надходили. Такий висновок суду, зважаючи, що відповідачем не подано відзив на позовну заяву та не повідомлено про причину невчинення нею своєчасно такої процесуальної дії, узгоджується також із положеннями частини восьмої статті 178 вказаного Кодексу. Заперечення проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження від сторін не надходили.
Враховуючи вищевикладене, у відповідності до ст. 280 ч.1 п.4 ЦПК України суд ухвалює проводити розгляд справи у заочному порядку та ухвалює заочне рішення по справі на підставі наявних у ній доказів.
У зв'язку з розглядом справи за відсутності її учасників, відповідно до ч.13 ст.7, ч.2 ст.247 ЦПК України судове засідання не проводиться і фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
За змістом ч.ч. 4, 5 ст.268 ЦПК України у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення (повне або скорочене) без його проголошення. Датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Датою ухвалення рішення у даній справі є 27.03.2026, тобто дата складання повного тексту рішення.
Розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог, повно, всебічно та об'єктивно дослідивши та оцінивши за своїм внутрішнім переконанням надані докази як окремо, так і в їх сукупності, суд дійшов висновку про таке.
Судом встановлено, що 21.03.2024 між ТОВ «Укр Кредит Фінанс» та ОСОБА_1 було укладено Договір про відкриття кредитної лінії №1368-1710, у порядку, визначеному статтею 12 Законом України «Про електронну комерцію». Відповідно до умов вказаного Договору, відповідачу було надано кредит у розмірі 20 000 грн., строк кредитування 300 днів, базовий період - 14 днів, знижена процентна ставка 1,20 % в день, стандартна процентна ставка 1,50 % в день, комісія за видачу кредиту 15% від суми кредиту. Реальна річна процентна ставкана дату укладення договору складає 27138,17%, орієнтована загальна вартість кредиту за весь строк кредитування складає 103280,88грн. (а.с.12-16).
Вказаний Договір підписаний у порядку, визначеному статтею 12 Законом України «Про електронну комерцію».
Крім того, в матеріалах справи міститься Паспорт споживчого кредиту, який підписаний ОСОБА_1 та в якому містяться дані позичальника, основні умови кредитування, інформація щодо реальної річної процентної ставки та орієнтовної загальної вартості кредиту для споживача та інші умови (а.с.20-21).
Сторонами погоджено та підписано графік платежів за договором, згідно якого обчислено загальну вартість кредиту та реальну річну процентну ставку, погоджено дату видачі та повернення кредиту (а.с.22-23).
ОСОБА_1 отримав грошові кошти в сумі 20 000 грн., що підтверджується довідкою про перерахування суми кредиту за договором №1368-1710 та листом ТОВ "Укр кредит фінанс" про успішний переказ коштів. Видача коштів здійснювалося за допомогою системи LiqPay (а.с.24-26).
У порушення умов кредитного договору ОСОБА_1 свої зобов'язання за кредитним договором своєчасно не виконав, внаслідок чого утворилась заборгованість, яка станом на 26.08.2025 становить 89 150,70 грн., що складається з простроченої заборгованості за кредитом в розмірі 18 790,94 грн. та заборгованості за відсотками в розмірі 70 359,76 грн. Такий розмір заборгованості підтверджений наданими до суду розрахунками (а.с48-50)
Разом з тим, кредитодавцем застосовано до позичальника Програму лояльності, яка передбачена Правилами відкриття кредитної лінії, які є невід'ємною частиною Договору, а саме часткового списання заборгованості за відсотками у розмірі 5 010,70 грн. Враховуючи викладене, позивач просить стягнути з відповідача лише частину кредитної заборговнаості у розмірі 84140 грн., що складається з простроченої заборгованості за кредитом в розмірі 18 790,94 грн. та заборгованості за відсотками в розмірі 65349,06 грн. (а.с.51).
Частиною 3 ст. 10 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, надавши докази відповідно до вимог чинного законодавства.
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України, підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є договір та інші правочини.
В частині 1 статті 207 ЦК України визначено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.
Згідно зі ст. З Закону України «Про електронну комерцію»(в редакції чинній на день виникнення правовідносин) зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.
Згідно з ч.12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.
Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті ч.12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» ч.3 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію».
Як регламентовано в ч.6 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею (стаття 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Частина 5 статгі 11 Закону України «Про електронну комерцію» передбачає, що пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправления (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправления (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправления (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.
У відповідності до ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Відповідно до положень ст.509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановленихст. 11 цього Кодексу.
Зобов'язання, згідно із ст.526 ЦК України має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.
Згідно із ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Відповідно до ч. 1 ст.627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Порушення боржником умов договору є цивільним правопорушенням, оскільки стаття 629 ЦК встановлює принцип обов'язковості виконання договору.
Крім того, 4.2 ст. 1050 ЦК України встановлено, що, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами, то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
Згідно з ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.
Згідно з ч. 2 ст. 1056-1 ЦК України розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.
Згідно зі ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень.
Суд робить висновок, що 21.03.2024 між ТОВ «Укр Кредит Фінанс» та відповідачем виникли договірні відносини у зв'язку з укладенням Договору про відкриття кредитної лінії. ОСОБА_1 , будучи вільним в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, будучи обізнаним з умовами кредитування, в тому числі з нарахуванням відсотків за користування кредитними коштами, підписав електронним одноразовим ідентифікатором кредитні документи, таким чином погодивши умови договору. Даний договір був укладений в електронній формі у порядку, визначеному статтею 12 Законом України «Про електронну комерцію», що повністю підтверджується матеріалами справи. ОСОБА_1 отримав кредитні кошти і у нього виникло зобов'язання повернути їх, у розмірах та у строки, зазначеними в кредитному договорі. Отож, суд вважає підтвердженою суму заборгованості за тілом кредиту у розмірі 20000 грн.
Щодо стягнення нарахованих відсотків за даним кредитним договором, то суд зазначає наступне.
Суд зауважує, що оскільки між сторонами укладено споживчий договір, тому під час вирішення цього спору суд має, серед іншого, врахувати вимоги Законів України «Про захист прав споживачів», «Про споживче кредитування».
В даному випадку, при вирішення питання стягнення відсотків суд застосовує висновок Верховного Суду, викладений в постанові від 12 лютого 2025 року у справі № 679/1103/23, де зазначено наступне.
Відповідно до пункту 5 частини третьої статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» несправедливими є, зокрема, умови договору про встановлення вимоги щодо сплати споживачем непропорційно великої суми компенсації (понад п'ятдесят відсотків вартості продукції) у разі невиконання ним зобов'язань за договором.
Під час стягнення заявленої позивачем заборгованості необхідно керуватись чітко обумовленими між контрагентами кредитного договору умовами, а не іншими умовами, які дають змогу кредитодавцю вийти за межі узгодженого строку та нарахувати непропорційно велику суму компенсації, оскільки така непропорційно велика сума компенсації не відповідає засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права.
На переконання суду, в даних кредитних правовідносинах, вимога про нарахування та сплату відсотків, які є явно завищеними, не відповідає передбаченим у частині третій статті 509, частинах першій, другій статті 627 ЦК України засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права.
Наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми відсотків спотворює їх дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне грошове зобов'язання проценти перетворюється на несправедливо непомірний тягар для споживача та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором.
Позивач, як фінансова установа, скориставшись необізнаністю позичальника, діючи із порушенням звичаїв ділового обороту та порушуючи при цьому норми і вимоги чинного законодавства, спонукав у такий спосіб позичальника на укладення договору позики на вкрай невигідних для нього умовах, які відповідач не міг оцінити належно.
Необхідно зазначити, що з огляду на приписи частини четвертої статті 42 Конституції України участь у договорі споживача як слабкої сторони, яка підлягає особливому правовому захисту у відповідних правовідносинах, звужує дію принципу рівності учасників цивільно-правових відносин та свободи договору, зокрема у договорах про надання споживчого кредиту щодо сплати споживачем непропорційно великих відсотків за прострочення повернення кредиту.
Вказане узгоджується із положеннями Резолюції Генеральної Асамблеї ООН від 09 квітня 1985 року № 39/248 «Керівні принципи для захисту інтересів споживачів», в якій зазначено, що, визнаючи, що споживачі нерідко перебувають у нерівному становищі з точки зору економічних умов, рівня освіти та купівельної спроможності, принципи захисту інтересів споживачів мають, зокрема, за мету сприяти країнам у боротьбі зі шкідливою діловою практикою усіх підприємств на національному та міжнародному рівнях, яка негативно позначається на споживачах.
Окрім того, у рішенні від 11 липня 2013 року № 7-рп/2013 Конституційний Суд України дійшов висновку, що умови договору споживчого кредиту, його укладання та виконання повинні підпорядковуватися таким засадам, згідно з якими особа споживача вважається слабкою стороною у договорі та підлягає особливому правовому захисту з урахуванням принципів справедливості, добросовісності і розумності. Виконання державою конституційно-правового обов'язку щодо захисту прав споживачів вимагає від неї спеціального законодавчого врегулювання питань, пов'язаних із забезпеченням дії зазначених принципів у відносинах споживчого кредитування, зокрема, щодо встановлення справедливого розміру неустойки за прострочення виконання грошових зобов'язань позичальниками - фізичними особами.
Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Верховного Суду від 07 жовтня 2020 року у справі № 132/1006/19.
Відповідно до постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 902/417/18, якщо відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов'язку щодо своєчасного розрахунку не обмежена жодними межами, а залежить виключно від встановлених договором процентів (штрафу, пені, річних відсотків), то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення. Також у цій постанові зазначено, що з огляду на наведені мотиви про компенсаційний характер заходів відповідальності у цивільному праві, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що, керуючись принципами розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити загальний розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних, як відповідальності за прострочення грошового зобов'язання.
За умовами кредитного договору №1368-1710 від 21.03.2024 сторонами погоджено, що сума кредиту складає 20000 грн., строк кредитування складає 300 днів; знижена процентна ставка - 1,20 % на день; стандартна процентна ставка - 1,50 % на день. Згідно п.4.10 Договору реальна річна процентна ставка складає 27138,17%. Згідно розрахунку заборгованості, наданого позивачем (із врахуванням програми лояльності) заборгованість на нарахованими відсотками за кредитним договором становить 65349,06 грн.
Враховуючи попередньо викладені доводи та вимоги чинного законодавства, суд вважає, що встановлені у кредитному договорі умови кредитування про нарахування та сплату відсотків, які дозволяють кредитодавцю нараховувати непропорційно значні платежі, не відповідають передбаченим у ч.3 ст. 509, ч.ч. 1, 2 ст. 627 ЦК України засадам справедливості, добросовісності, розумності, як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права. Отож, суд вважає, що до даних спірних правовідносин підлягає застосуванню норма п.5 ч.3 ст. 18 Закону України "Про захист прав споживачів", яка передбачає можливість зменшення нарахованої заборгованості за процентами (понад п'ятдесят відсотків вартості продукції) у разі невиконання позичальником зобов'язань за договором.
Враховуючи викладене вище суд вважає, що з відповідача на користь позивача підлягає стягнення 50 % від суми нарахованих процентів, згідно розрахунку заборгованості позивача, що становить 65349,06:2=32674,53. Відтак, вимогу в частині стягнення заборгованості за відсотками суд задовольняє частково.
В підсумку, суд позовні вимоги задовольняє частково, у розмірі 51465,47 грн., що складається з простроченої заборгованості за кредитом в розмірі 18 790,94 грн. та заборгованості за відсотками в розмірі 32674,53 грн..
Відповідно до положень ч.1 ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Позивачем при зверненні до суду з позовом був сплачений судовий збір в розмірі 2422,40 грн., який підлягає відшкодуванню за рахунок відповідача у розмірі пропорційно до задоволених позовних вимог.
Отож, відповідно до ст. 141 ЦПК України з відповідача підлягає стягненню сума судового збору пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, що становить 1481,69 грн. (51465,47*2422,40/84140 грн.).
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 5, 10-13, 76-82, 89, 133, 141, 258, 259, 263-265, 279, 280-282 ЦПК України, суд
Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» заборгованість за кредитним договором № 1368-1710 від 21.03.2024 у розмірі 51465 (п'ятдесят одна тисяча чотириста шістдесят п'ять) гривень 47 копійок.
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» 1481 (одну тисячу чотириста вісімдесят одну) гривню 69 копійок на відшкодування судових витрат.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Рішення суду може бути оскаржене позивачем безпосередньо до Рівненського апеляційного суду або через Дубенський міськрайонний суд Рівненської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30 днів.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду складено 27.03.2026.
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс», місцезнаходження бульвар Лесі Українки, 26 офіс 407, м. Київ, код ЄДРПОУ38548598, електронна адреса esud@creditkasa.ua.
Представник позивача: Підлетейчук Мирослав Миколайович, НОМЕР_1 , електронна адреса ІНФОРМАЦІЯ_1
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 .
Суддя О.М.Томілін