Справа № 554/11993/25
Провадження № 2/550/327/26
27 березня 2026 року селище Чутове
Суддя Чутівського районного суду Полтавської області Литвин В.В.,
розглянувши матеріали позовної заяви Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області
до ОСОБА_1 ,
про відшкодування надмірно виплаченої пенсії,
Позивач у серпні 2025 року звернувся до суду з позовною заявою про відшкодування надмірно виплаченої пенсії в сумі 62 511,72 грн.
На розгляд Чутівського районного суду Полтавської області матеріали позовної заяви надійшли за підсудністю у березні 2026 року.
Суддя, розглянувши матеріали позовної заяви, виходить з наступного.
Згідно з ч. 4 ст. 177 ЦПК України до позовної заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Відповідно до положень пп. 1 п. 1 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» ставка судового збору за подання до суду позовної заяви майнового характеру, яка подана юридичною особою, становить 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Відповідно до ч. 1 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» судовий збір справляється у розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» установлено з 01 січня 2025 року прожитковий мінімум для працездатних осіб у розмірі 3 028,00 грн.
З урахуванням наведеного, позивач звернувся до суду з позовом майнового характеру, ставка судового збору за який становить 3028,00 грн.
Отже, позивач, звертаючись до суду з таким позовом, повинен був сплатити судовий збір, однак доказів сплати судового збору не надав.
Разом з тим, позивач Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області у позовній заяві просить відстрочити сплату судового збору до винесення рішення, посилаючись на відсутність коштів.
Дослідивши дане клопотання позивача, суддя вважає, що його необхідно залишити без задоволення з таких підстав.
Положеннями ст. 133 ЦПК України визначено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Ст. 136 ЦПК України передбачає, що суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на визначений строк у порядку, передбаченому законом, але не більше як до ухвалення судового рішення у справі. Якщо у встановлений судом строк судові витрати не будуть сплачені, заява відповідно до статті 257 цього Кодексу залишається без розгляду, або витрати стягуються за судовим рішенням у справі, коли сплата судових витрат була відстрочена або розстрочена до ухвалення цього рішення. З підстав, зазначених у частині першій цієї статті, суд у порядку, передбаченому законом, може зменшити розмір належних до сплати судових витрат, пов'язаних з розглядом справи, або звільнити від їх сплати.
Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 8 Закону України «Про судовий збір», враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі.
У розумінні приписів ст. 8 Закону України «Про судовий збір» відстрочення або розстрочення сплати судового збору може мати місце за наявності виключних обставин.
Статтею 5 Закону України «Про судовий збір» визначено вичерпний перелік суб'єктів, які мають пільги та звільняються від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях, однак позивач не відноситься до жодної з пільгових категорій та повинен сплачувати судовий збір за подачу позовної заяви до суду.
Обмежене фінансування суб'єкта владних повноважень не є підставою для звільнення від сплати судового збору.
Крім зазначеного, невмотивоване звільнення від оплати повністю або частково, відстрочення або розстрочення сплати судових витрат утворить дискримінаційне становище по відношенню до інших суб'єктів звернення за судовим захистом.
Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод, Рекомендація щодо заходів, які полегшують доступ до правосуддя № R (81) 7, прийнята Комітетом міністрів Ради Європи 14 травня 1981 року, та практика Європейського суду з прав людини під час застосування цієї Конвенції не визнають необхідність сплати судових витрат обмеженням права доступу до суду.
Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини від 19 червня 2001 року справа Креуз проти Польщі, право на суд не є абсолютним, воно може обмежуватися державою різноманітними засобами, в тому числі фінансовими. Особа, яка утримується за рахунок Державного бюджету України, має право в межах бюджетних асигнувань здійснити розподіл коштів, якими можна було б забезпечити сплату судового збору.
У зв'язку із цим при здійсненні правосуддя в цивільних справах суди повинні вирішувати питання, пов'язані з судовими витратами (зокрема, щодо відстрочення та розстрочення судових витрат, зменшення їх розміру або звільнення від їх сплати), у чіткій відповідності з нормами статей 133, 136 ЦПК України, Закону України «Про судовий збір», а також інших нормативно-правових актів України, забезпечуючи при цьому належний баланс між інтересами держави у стягненні судового збору за розгляд справ, з одного боку, та інтересами позивача (заявника) щодо можливості звернення до суду з другого боку.
Таким чином, обставини, пов'язані з фінансуванням установ чи організацій з Державного бюджету України та відсутністю в ньому коштів, призначених для сплати судового збору суб'єктами владних повноважень, не є такими, що не залежать від волі особи та дають право на звільнення від сплати судового збору.
З урахуванням викладеного, у клопотанні позивача про відстрочення сплати судового збору до ухвалення рішення належить відмовити.
Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 185 ЦПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити).
Вказані в даній ухвалі недоліки позовної заяви можливо усунути шляхом надання суду документів, що підтверджують сплату судового збору за подання позовної заяви в розмірі 3 028,00 грн. (на момент подання позовної заяви до суду).
За таких обставин суд вважає доцільним залишити позовну заяву без руху, а позивачу надати строк для виправлення недоліків позовної заяви, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 133, 136, ч. 4 ст. 177, ч.ч. 1, 2 ст. 185, 260 ЦПК України, суддя
У задоволенні клопотання Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про відстрочення сплати судового збору відмовити повністю.
Позовну заяву Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області до ОСОБА_1 про відшкодування надмірно виплаченої пенсії залишити без руху.
Надати позивачеві строк для усунення вказаних у даній ухвалі недоліків позовної заяви протягом десяти днів з дня вручення копії цієї ухвали, роз'яснивши при цьому, що в разі неусунення у визначений строк недоліків, позовна заява буде вважатися неподаною і повернута позивачеві.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та оскарженню не підлягає.
Суддя В.В. Литвин