Справа № 550/173/26
Провадження № 3/550/120/26
26 березня 2026 року селище Чутове
Суддя Чутівського районного суду Полтавської області Михайлюк О.І., розглянувши справу про адміністративне правопорушення, яка надійшла від СПД № 2 ВП № 3 Полтавського РУП ГУНП в Полтавській області про притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 184 КУпАП
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянки України, жительки АДРЕСА_1 , раніше протягом року до адміністративної відповідальності не притягувалася
Згідно з протоколом про адміністративне правопорушення від 11.02.2026 (серії ВАД № 397439), 11.02.2026 року близько 08:30 год., гр. ОСОБА_1 за місцем мешкання неналежно виконувала свої батьківські обов'язки відносно своєї неповнолітньої доньки ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , а саме не забезпечила виховання, поваги до прав та свобод інших людей, не піклується про духовний та моральний розвиток, внаслідок чого остання не повернулася додому, чим порушила ст. 150 Сімейного Кодексу України, тим самим вчинила правопорушення передбачене ч. 1 ст. 184 КУпАП.
ОСОБА_1 в судове засідання, призначене на 26.03.2026 не з'явилася, про час та день розгляду справи повідомлена у встановленому законом порядку, через канцелярію суду подала заяву про розгляд справи без її участі.
Розглянувши справу про адміністративне правопорушення, суддя зазначає наступне.
Статтею 9 КУпАП передбачено, що адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Відповідно до положень ст. 245 КУпАП, завданням провадження у справі про адміністративне правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне та об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Згідно ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Приписами ст. 252 КУпАП визначено, що орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Згідно ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Адміністративна відповідальність за ч. 1ст. 184 КУпАП настає за ухилення батьків або осіб, які їх замінюють, від виконання передбачених законодавством обов'язків щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання неповнолітніх дітей.
Об'єктом вказаного правопорушення є суспільні відносини у сфері охорони прав та інтересів неповнолітніх, які зокрема регламентуються законодавством, а суб'єктивна сторона характеризується наявністю вини як у формі умислу, так і у формі необережності. При цьому ухилення може полягати у різних формах бездіяльності, пов'язаної з незабезпеченням належного виховання та навчання неповнолітніх дітей.
Диспозиція даної норми закону є бланкетною, тобто відсилає до інших нормативно-правових актів, які передбачають конкретні обов'язки батьків або осіб, які їх замінюють щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання неповнолітніх дітей.
Таким чином, ухиленням від виконання батьківських обов'язків не повинна вважатися будь-яка дія, а вважатиметься невиконання обов'язків, чітко передбачених законодавством і лише тих, які стосуються забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання дітей.
Згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.1998 у справі про тлумачення терміну «законодавство» визначено, що під законодавством слід розуміти (охоплюється) закони України, чинні міжнародні договори України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а також постанови Верховної Ради України, укази Президента України, декрети і постанови Кабінету Міністрів України, прийняті в межах їх повноважень та відповідно до Конституції Україниі законів України.
Тобто, якщо вказані акти передбачають обов'язки батьків відносно дітей, які стосуються забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання останніх, то за порушення таких батьків мають притягувати до відповідальності згідно диспозицій норм ст.184 КУпАП.
Відповідно до ст.12 Закону України «Про охорону дитинства» виховання в сім'ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.
Виховання дитини має спрямовуватися на розвиток її особистості, поваги до прав, свобод людини і громадянина, мови, національних історичних і культурних цінностей українського та інших народів, підготовку дитини до свідомого життя у суспільстві в дусі взаєморозуміння, миру, милосердя, забезпечення рівноправності всіх членів суспільства, злагоди та дружби між народами, етнічними, національними, релігійними групами.
Згідно з положеннями ст. 150 Сімейного кодексу України: батьки зобов'язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім'ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини. Батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток. Батьки зобов'язані забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя. Батьки зобов'язані поважати дитину. Передача дитини на виховання іншим особам не звільняє батьків від обов'язку батьківського піклування щодо неї. Забороняються будь-які види експлуатації батьками своєї дитини. Забороняються фізичні покарання дитини батьками, а також застосування ними інших видів покарань, які принижують людську гідність дитини.
З суб'єктивної сторони за формою вини адміністративне правопорушення, передбачене ст. 184 КУпАП, може вчинятися як умисно, так і через необережність у виді недбалості.
Притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за наявності події і складу адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.
Відповідно до ст. 8 Конституції України, в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція є нормами прямої дії, а згідно ч. 2 ст. 62 Конституції України, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Суд може притягнути особу до адміністративної відповідальності лише на тих доказах, які спростовують усі розумні сумніви щодо вини особи. Докази, що викликають такі сумніви, суд має вмотивовано відхилити у своїй постанові.
Зазначене узгоджується і з судовою практикою ЄСПЛ, згідно якої «доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцію, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість особи доведено поза розумним сумнівом» (п.43 рішення від 14.02.2008 у справі «Кобець проти України» (Kobets v. Ukraine), з відсиланням на п.282 рішення у справі «Авшар проти Туреччини» (Avsar v. Turkey).
Згідно вказаної правової позиції ЄСПЛ «розумним є сумнів, який ґрунтується на певних обставинах та здоровому глузді, випливає зі справедливого та зваженого розгляду усіх належних та допустимих відомостей, визнаних доказами, або з відсутності таких відомостей і є таким, який змусив би особу втриматися від прийняття рішення у питаннях, що мають для неї найбільш важливе значення».
Стандарт доведення поза розумним сумнівом означає, що сукупність обставин справи, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розумне пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкриміноване правопорушення було вчинене і правопорушник є винним у його вчиненні. Поза розумним сумнівом має бути доведений кожний з елементів, які є важливими для правової кваліфікації діяння. Це питання має бути вирішено на підставі безстороннього та неупередженого аналізу наданих сторонами допустимих доказів, які свідчать за чи проти тієї або іншої версії подій.
Згідно вимог ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
З матеріалів справи вбачається, що на підтвердження вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 184 КУпАП до суду надано: протокол про адміністративне правопорушення від 11.02.2026 року серії ВАД №397439, пояснення ОСОБА_1 та особисті пояснення ОСОБА_2 , рапортом працівників поліції, довідкою про те, що ОСОБА_1 не притягалася до адміністративної відповідальності.
Однак згідно наявного в матеріалах справи рапорту 11.02.2026 о 09:01 надійшло повідомлення зі служби 102 про те, що 11.02.2026 о 08:45 за адресою: Полтавський район, м. Полтава, вулиця Європейська 245, 09.02.2026 о 06 годині донька ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , жителька селища Скороходове, вул. Миру 39, поїхала на навчання у м. Полтава ліцей №17. Зріст 172 см, худощава, волосся коротке, темного кольору. Одягнута у чорну куртку, голубого кольору джинси, білі кросівки. На лівій руці від долоні до ліктя татуювання ніби гілочка. Конфлікти виникали неодноразові. Донька проживала вдома і повинна повертатися за місцем проживання, але до цього часу не повернулася, місце її перебування невідоме. По телефону сказала, що вона у м. Кременчук, але точного місця перебування не вказала. Зі слів доньки була у навчальному закладі о 10 годині 09.02.2026 року. Заявник: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 .
Відповідно до пояснень ОСОБА_2 09.02.2026 року близько 06:00 год на поїзді поїхала на навчання, оскільки почалась практика навчальна, потім приїхала подруга ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , яка проживає у м. Кременчук, після спільної прогулянки разом з подругою вирішили поїхати до неї у м. Кременчук, про те, що я поїхала повідомила матері вже в поїзді рухаючись у м. Кременчук, це відбулося 10.02.2026 року. 11.02.2026 року близько 08:30 год. зателефонувала мати і сказала мені повертатися додому, та після того вона зателефонувала до працівників поліції. Напередодні виник конфлікт на підґрунті побутових відносин.
Також відповідно до пояснень ОСОБА_1 09.02.2026 року близько 06:00 год, донька ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_2 , вирушила поїздом в м. Полтава, оскільки за програмою навчання ПТУ №17 у неї призначена практика та вона повинна була знайти місце, де буде проходити практичне навчання. Близько 19:30 год. зателефонувавши до своєї доньки та поцікавившись як в неї справи, вона пояснила, що залишиться у своєї подруги ОСОБА_4 , як у нічний час транспорт вона не знайде, а приїхати вона зможе тільки зранку 10.02.2026. Зателефонувавши 10.02.2026 о 08:30 год. до доньки, вона пояснила, що випадково проспала поїзд у зв'язку з чим буде шукати інший спосіб, щоб повернутися додому. 10.02.2026 року увечері зателефонувавши до доньки, у ході розмови вона повідомила, що їде у м. Кременчук на прогулянку та повернеться 11.02.2026. Зранку 11.02.2026, зателефонувавши на спецлінію 102 та повідомила про те що моя донька перебуває в м. Кременчук та не бажає повертатися додому.
Беручи до уваги рапорт працівника поліції та надані письмові пояснення ОСОБА_2 та ОСОБА_1 у даній ситуації дії ОСОБА_1 суддя не може оцінити як ухилення від виховання дитини, оскільки остання неодноразово телефонувала донці перевіряла де вона знаходиться та коли повернеться додому та прохала повернутися додому, однак донька не захотіла повертатися додому тому ОСОБА_1 була змушена звернутися до поліції. Вказані дії можуть свідчити про турботу та належне ставлення до своїх батьківських обов'язків, а також не можуть свідчити про свідоме нехтування своїми обов'язками. Єдиний випадок, коли донька втекла з дому, не може слугувати підставою для висновку про ухилення батьків від виконання батьківських обов'язків.
Самі по собі наведені у протоколі про адміністративне правопорушення обставини, не можуть бути достатньою підставою для висновку про те, що ОСОБА_1 як мати, ухиляється чи не виконує покладені на неї обов'язки по вихованню дитини.
Судом не встановлено, що ОСОБА_1 порушила вимоги Закону України «Про охорону дитинства» в частині виховання своїх неповнолітніх дітей.
Верховний Суд в постанові від 27.06.2019 року зазначив, що висновок про наявність чи відсутність в діях особи складу адміністративного правопорушення повинен бути обґрунтований, тобто зроблений на підставі всебічного, повного і об'єктивного дослідження всіх обставин та доказів, які підтверджують факт вчинення адміністративного правопорушення. Притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за умови наявності юридичного складу адміністративного правопорушення, в тому числі, встановлення вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними та допустимими доказами.
У відповідності із статтею 7КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах та в порядку, встановленому законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у зв'язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
Аналізуючи докази у справі з точки зору їх допустимості, об'єктивності та достатності, за відсутності будь-яких суперечностей, суд дійшов висновку, що протокол і матеріали не свідчать про наявність вини такої особи, та вважає за необхідне закрити провадження у справі на підставі п. 1 ч.1 ст. 247 КУпАП за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
На підставі викладеного, керуючись ст.7,9,33-38,184,279,283,284 КУпАП, суд, -
Провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 184 КУпАП, закрити на підставі п. 1 ст. 247КУпАП за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
Постанова може бути оскаржена до Полтавського апеляційного суду протягом десяти днів з дня її винесення.
Суддя О. І. Михайлюк