Справа № 159/1681/26
Провадження № 1-кс/159/393/26
26 березня 2026 року м. Ковель
Слідчий суддя Ковельського районного суду Волинської області ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , представника ОСОБА_4 - ОСОБА_5 , представника потерпілого ОСОБА_6 - ОСОБА_7 розглянувши клопотання прокурора про арешт майна у кримінальному провадженні №12026030550000203
Прокурор звернувся із клопотанням про арешт автомобіля «Peugeot Partner» д.н.з. НОМЕР_1 заборонивши відчуження, розпорядження та користування з метою запобігання знищення, пошкодження та відчуження як предмету кримінального правопорушення, який визнаний речовим доказом.
В судовому засіданні прокурор підтримав клопотання, просив його задовольнити.
Представник потерпілого ОСОБА_7 суду вказав, що заперечує проти накладення арешту на майно, оскільки вважає потерпілого ОСОБА_6 власником.
Представник ОСОБА_4 - ОСОБА_5 вказав, що звертався в рамках цього кримінального провадження із заявою про визнання його потерпілим. У нього на руках наявні оригінали первинних документів, бріф, митна декларація, договір купівлі автомобіля.
Згідно ч.1 ст.131 КПК України заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження.
Відповідно до ч.3 ст.132 КПК України застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, дізнавач, прокурор не доведе, що: 1) існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження; 2) потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, дізнавача, прокурора; 3) може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, дізнавач, прокурор звертається із клопотанням.
В судовому засіданні прокурор повідомив, що на телефон 102, звернувся ОСОБА_6 про вчинення стосовно нього шахрайських дій. Після чого на місце перебування спірного автомобіля виїхав слідчий та до внесення відомостей в ЄРДР здійснив за дозволом власниці подвір'я ОСОБА_8 де ОСОБА_4 розмістив спірний автомобіль. Слідчий здійснив огляд автомобіля та вилучив його розмістивши на майданчику зберігання речових доказів. Після чого, було внесені відомості про кримінальне правопорушення за заявою ОСОБА_6 в ЄРДР.
З наданих слідчому судді копій доказів та процесуальних документів вбачається таке.
Рапортом №7317 від 18.03.2026р зафіксовано повідомлення на телефонну лінію 102 від ОСОБА_6 , який повідомив, що за адресою АДРЕСА_1 де він перебуває виявив своє авто, яке було викрадене приблизно 1 місяц тому з СТО в м.Ковель, вул. Варшавська 7а, про крадіжку раніше не повідомляв. За словами заявника крадіжку вчинив ОСОБА_9 , який проживає за вказаною адресою.
Потерпілий ОСОБА_6 в поясненнях слідчому від 18.03.2026р. вказує, що особа на ім'я ОСОБА_10 мав для нього придбати автомобіль. В кінці січня 2026р він приїхав в Ковель, щоб оглянути запропонований ОСОБА_11 автомобіль на сервіс СТО по вул Варшавська. Оглянувши авто, він віддав ОСОБА_11 8000 дол. США під умовою, що авто залишиться в Ковелі оскільки треба було відремонтувати автомобіль. 16.03.2026. йому зателефонував ОСОБА_11 для укладення договору купівлі-продажу автомобіля. По приїзду в ОСОБА_12 18.03.2026р. він дізнався від ОСОБА_11 , що автомобіль був переданий останнім в користування знайомому. Після чого ОСОБА_11 запропонував укласти договір купівлі-продажу автомобіля після чого буде розшукано перебування автомобіля. Вони разом поїхали на фірму ОСОБА_11 де був укладений зазначений договір, після чого йому були видані документи на автомобіль для реєстрації в СЦ. Автомобіль йому ОСОБА_11 не був переданий проте на прикінці дня він дізнався, що автомобіль перебуває в с. Любитів на подвір'ї ОСОБА_13 . Який в свою чергу повідомив, що автомобіль на подвір'ї залишив його знайомий. По приїзду цієї особи він дізнався, що цей чоловік придбав автомобіль у ОСОБА_11 .
В протоколі огляду від 18.03.2026р. вбачається, що в період з 20:20 по 20:45 год за адресом АДРЕСА_1 за участю ОСОБА_8 було на території домоволодіння оглянуто та вилучено автомобіль, що може бути предметом правопорушення.
Огляд домоволодіння на якому розташовувався автомобіль було проведено на підставі згоди ОСОБА_8 від 18.03.2026р.
З витягу з ЄРДР вбачається, що відомості внесені 19.03.2026р. о 16:25 год. із кваліфікацією ст.190 ч.3 КК України з обставнинами, що у січні 2026р. ОСОБА_14 в умовах воєнного стану, перебуваючи в м. Ковелі, під приводом продажу автомобіля «Peugeot Partner» д.н.з. НОМЕР_1 шляхом обману заволодів грошима ОСОБА_6 у сумі 8000 дол США. Підстава внесення відомостей в ЄРДР заява потерпілого ОСОБА_6 .
Слідчому судді не було надано прокурором заяви потерпілого ОСОБА_6 , щодо вчинення стосовно нього шахрайських дій. В свою чергу прокурор посилався як на підставу початку кримінального правопорушення на заяву потерпіло на телефонну лінію 102.
З якої вбачається, як наведено вище, ОСОБА_6 не повідомляв орган досудового розслідування про шахрайськи дії стосовно нього з боку ОСОБА_14 , а повідомляв про викрадення автомобіля з СТО ОСОБА_15 , що в свою чергу є складом іншого кримінального правопорушення передбаченого ст.185 або 289 КК України. Огляд та вилучення автомобіля слідчий здійснив в межах повідомлення на лінію 102, тобто за повідомленням про викрадення автомобіля.
В судовому засіданні також з'ясовано, що ОСОБА_6 надавав слідчому первинні документи на ввезений із закордону автомобіль лише в копіях. Натомість ОСОБА_4 такі документи пред'явив слідчому в оригіналі.
З пояснень потерпілого ОСОБА_6 слідує, що ОСОБА_14 йому автомобіль після передачі 8000 дол США не передавав і договорів купівлі-продажу автомобіля не укладав. Після передачі грошей ОСОБА_6 мав наміри у майбутньому здійснити укладення договору купівлі продажу спірного автомобіля.
Отже наведені обставини свідчать, що предметом кримінального правопорушення, яке здійснюється органом досудового розслідування є 8000 дол США, які за версією органу досудового розслідування ст.190 ч.3 КК України шляхом шахрайства заволодів ОСОБА_14 .
Тобто автомобіль який вилучався, як предмет кримінального правопорушення за повідомленням про його викрадення, не є речовим доказом в сенсі предмета доказування за ст.190 ч.3 КК України за яким здійснюється досудове розслідування. Притому слідчий суддя зауважує, що в матеріалах кримінального провадження на час розгляду клопотання відсутня заява ОСОБА_6 про притягнення ОСОБА_14 до кримінальної відповідальності за заволодіння грошовими коштами в сумі 8000 дол США.
В ч.3 ст.170 КПК України зазначено, що у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті (з метою збереження речових доказів), арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу. Притому як вказано в ч.2 ст. 173 КПК України при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати зокрема: 1) правову підставу для арешту майна; 2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу).
Згідно ст.98 КПК України речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Крім того, прокурором не зазначено, для досягнення якої мети в сенсі предмета доказування злочинних дій передбачених ст.190 ч.3 КК України необхідно накласти арешт на автомобіль, оскільки під час судового засідання, основною метою для зберігання автомобіля під арештом прокурор зазначав саме про спір між ОСОБА_6 та ОСОБА_4 із приводу хто є власником автомобіля, що виходить за межі доказування у зареєстрованому кримінальному провадженні.
Відповідно до ч.1 ст. 173 КПК України слідчий суддя, суд відмовляють у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту, а також наявність ризиків, передбачених абзацом другим частини першої статті 170 цього Кодексу.
Керуючись ст.ст. 172, 173 КПК України слідчий суддя
В задоволенні клопотання про арешт майна відмовити
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Волинського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Слідчий суддя ОСОБА_1