Справа № 158/3565/21
Провадження № 2-др/158/6/26
23 березня 2026 року м. Ківерці
Ківерцівський районний суд Волинської області в складі:
головуючого судді Костюкевича О.К.,
за участю секретаря судового засідання - Хмілевської І.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Ківерці заяву представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Усаченка Максима Олеговича про ухвалення додаткового рішення у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про встановлення факту проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу, визнання майна спільною сумісною власністю та поділ майна, -
В провадженні Ківерцівського районного суду Волинської області перебувала цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про встановлення факту проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу, визнання майна спільною сумісною власністю та поділ майна.
Рішенням Ківерцівського районного суду Волинської області від 10.03.2026 року позов задоволено частково. Встановлено факт проживання ОСОБА_1 та ОСОБА_2 однією сім'єю без реєстрації шлюбу в період із жовтня 2005 року по квітень 2019 року. Визнано об'єкт незавершеного будівництва, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 спільною сумісною власністю ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 ) та ОСОБА_2 (реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_2 ).
Визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частину об'єкта незавершеного будівництва (житлового будинку), що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , зведеного під час спільного проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу, що є сукупністю будівельних матеріалів та конструктивних елементів житлового будинку. Здійснено поділ об'єкта незавершеного будівництва.
Натомість, судом не вирішувалось питання про стягнення з відповідача ОСОБА_2 на користь позивача ОСОБА_1 судових витрат на професійну правничу допомогу.
13.03.2026 року від представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Усаченка М.О. до суду надійшла заява про ухвалення додаткового рішення у справі, в частині вирішення питання про стягнення з відповідача ОСОБА_2 на користь позивача ОСОБА_1 судових витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 25000 (двадцять п'ять тисяч) грн.
16.03.2026 року від представника відповідача ОСОБА_2 - адвоката Воробей П.О. до суду надійшло заперечення на заяву про ухвалення додаткового рішення, у якому вказує, що представником позивача ОСОБА_1 - адвокатом Усаченком М.О. до доведено вартість витрат на оплату правової допомоги в розмірі 25000 грн., а тому в задоволенні заяви про ухвалення додаткового рішення просить відмовити.
Позивач ОСОБА_1 та його представник - адвокат Усаченко М.О. в судове засідання не з'явились. До суду подано заяву про розгляд справи без їх участі; заяву про ухвалення додаткового рішення підтримують.
Відповідач ОСОБА_2 та її представник - адвокат Воробей П.О., будучи належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи в судове засідання не з'явились, про причини неявки суд не повідомили.
В силу ч. 4 ст. 270 ЦПК України, неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється. У зв'язку з цим, на підставі ст. 247 ЦПК України, суд вважає за можливе розглянути справу без фіксування судового процесу.
Дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.
Положеннями ст. 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.
Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд (ст. 13 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України)).
Згідно з ст. 15 ЦПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом. Безоплатна правнича допомога надається в порядку, встановленому законом, що регулює надання безоплатної правничої допомоги.
Суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати (п. 3 ч. 1 ст. 270 ЦПК України).
Частиною 1, 3 ст. 133 ЦПК України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, зокрема належать витрати: на професійну правничу допомогу.
Разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести в зв'язку із розглядом справи (ч. 1 ст. 134 ЦПК України).
Згідно з вимогами ч. 1, 2, 3 ст. 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
При цьому ч. 8 ст. 141 ЦПК України встановлює, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Повноваження адвоката як представника підтверджуються довіреністю або ордером, виданим відповідно до Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», про що зазначено в частині четвертій статті 62 ЦПК України.
Відповідно до ст. 19 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру.
Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).
Склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. Для підтвердження цих обставин потрібно надати суду договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, які свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних з наданням правової допомоги, і оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені (постанова ВП ВС від 27 червня 2018 року по справі № 826/1216/16). Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
За правилами ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Частиною 1 ст. 77 ЦПК України визначено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
Статтею 80 ЦПК України визначено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Згідно з ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
При цьому згідно з ч. 6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Обов'язок із доказування необхідно розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи. Важливим елементом змагальності процесу є стандарти доказування - спеціальні правила, якими суд має керуватися при вирішення справи. Ці правила дозволяють оцінити, наскільки вдало сторони виконали вимоги щодо тягаря доказування і наскільки вони змогли переконати суд у своїй позиції, що робить оцінку доказів більш алгоритмізованою та обґрунтованою (постанова Верховного Суду від 22 квітня 2021 року у справі № 904/1017/20).
Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на необхідності застосування передбачених процесуальним законом стандартів доказування та зазначала, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов'язку вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний. Тобто певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс (пункт 81 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц, провадження № 14-400цс19; пункт 9.58 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2021 року у справі № 904/2104/19, провадження № 12-57гс21).
10.03.2026 року представник позивача в судових дебатах заявив про те, що ним буде подано заяву про відшкодування судових витрат понесених позивачем за надання професійної правничої допомоги.
Заява про ухвалення додаткового рішення надіслана суду 13.03.2026 року.
Суд зауважує, що вказівка у ч. 8 ст. 141 ЦПК України на судові дебати, до закінчення яких сторона може заявити суду прохання (вимогу, клопотання) про розподіл витрат на професійну правничу допомогу, потрібно розуміти не як єдино можливу стадію розгляду справи по суті, на якій дозволяється повідомити суду про цю обставину. Це є останній етап - перед переходом суду до стадії ухвалення судового рішення за наслідками розгляду справи - для того, щоб сторона могла заявити про необхідність подати докази на підтвердження розміру понесених витрат, які підлягають розподілу за наслідками розгляду справи.
Проте підстави для розподілу судових витрат, зокрема витрат на правничу допомогу, мають існувати до того, як справа буде розглянута по суті, і з цим пов'язується ухвалення додаткового рішення в цій частині.
Передбачена процесуальними нормами можливість подати суду протягом п'яти днів докази на підтвердження витрат на правничу допомогу з метою розподілу цих витрат й ухвалення з цього питання додаткового судового рішення є не способом заявити суду про необхідність вирішення цього питання (про яке сторона не висловлювалася раніше), а механізмом довести суду факт понесення цих витрат, як умову для їх розподілу.
Необхідно відзначити, що склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі.
Судом встановлено, що представництво інтересів позивача ОСОБА_1 - адвокатом Усаченком М.О. у даній справі здійснювалось на підставі договору про надання правової допомоги та представництво від 11.06.2024 року (т.2 а.с.92-93). Пунктом 7.1 вищевказаного договору сторони погодили розмір гонорару - 30000 грн., які клієнт зобов'язується сплатити в готівковій формі до закінчення розгляду справи.
Проте, в матеріалах справи відсутні докази, які свідчать про оплату гонорару, пов'язаних з наданням правової допомоги, і оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, акт прийму-передачі наданих послуг).
За змістом ст. 12, 81, 263 ЦПК України рішення суду не може ґрунтуватися на припущеннях і має бути ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин справи, підтверджених дослідженими в судовому засіданні доказами.
Ураховуючи наведене, суд доходить висновку, що в задоволенні заяви представника позивача про ухвалення додаткового рішення про стягнення судових витрат понесених на професійну правничу допомогу стороною позивача у зв'язку з розглядом цієї цивільної справи необхідно відмовити, у зв'язку з недоведеністю позивачем належними та допустимими доказами понесених витрат на правничу допомогу.
Керуючись ст. 270, 352, 354 ЦПК України, суд -
В задоволенні заяви представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Усаченка Максима Олеговича про ухвалення додаткового рішення у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про встановлення факту проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу, визнання майна спільною сумісною власністю та поділ майна - відмовити.
Додаткове рішення може бути оскаржене до Волинського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення.
Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Додаткове рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
На виконання п. 4 ч. 5 ст. 265 ЦПК України, суд зазначає повне найменування сторін та інших учасників справи:
Позивач - ОСОБА_1 , адреса проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП - НОМЕР_1 .
Представник позивача - адвокат Усаченко Максим Олегович, адреса: АДРЕСА_3 , РНОКПП - НОМЕР_3 .
Відповідач - ОСОБА_2 , адреса проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП - НОМЕР_4 .
Представник відповідача - адвокат Воробей Петро Олексійович, адреса: АДРЕСА_4 , РНОКПП - НОМЕР_5 .
Суддя Ківерцівського районного суду О.К. Костюкевич