ПРИМОРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА ОДЕСИ1
2
26 березня 2026 року м. Одеса
Суддя Приморського районного суду м. Одеси Русєва А.С., розглянувши справу про адміністративне правопорушення відносно:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України проживаючого за адресою:
АДРЕСА_1
за ст.122-4 Кодексу України про адміністративні правопорушення,
встановив:
Згідно протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №574509 від 24.01.2026 року, ОСОБА_1 , 24.01.2026 року близько 16:05 год. у м. Одеса, на вул. Європейська при повороті на провул. Покровський,4, керуючи транспортним засобом «ВМW X5», державні номерні знаки НОМЕР_1 , не врахував дорожньої обстановки та не дотримався безпечного інтервалу, внаслідок чого здійснив зіткнення з припаркованим транспортним засобом «Renault Logаn», державні номерні знаки НОМЕР_2 , став учасником ДТП та місце події залишив, порушивши вимоги п.2.10 а ПДР, за що передбачена відповідальність ст. 122-4 КУпАП.
В судовому засіданні захисник ОСОБА_2 , зазначила, що притягуваний вину у вчиненні зазначеного адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 122-4 КУпАП не визнає, оскільки не відчув момент зіткнення з іншим транспортним засобом, тому у нього не було умислу покидати місце ДТП.
Заслухавши захисника Краснову І.В., дослідивши матеріали справи, суд вважає, що провадження у справі підлягає закриттю на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, у зв'язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, з наступних підстав.
Відповідно до вимог ст. 254 КУпАП, завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
Згідно ч.2 ст.7 КУпАП, провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Статтею 122-4 КУпАП, яка ставиться у вину притягуваному, передбачена відповідальність за залишення водіями транспортних засобів, іншими учасниками дорожнього руху на порушення встановлених правил місця дорожньо-транспортної пригоди, до якої вони причетні.
Об'єктивною стороною адміністративного правопорушення, передбаченого ст.122-4 КУпАП є залишення місця дорожньо-транспортної пригоди особами, до якої вони причетні, а суб'єктивною стороною правопорушення визначається ставлення до наслідків і характеризується наявністю вини.
Отже, для притягнення особи до відповідальності за ст.122-4 КУпАП (залишення місця ДТП) доведенню підлягає факт ДТП, залишення місця пригоди особою, яка була її учасником, та встановлення її вини в цьому. Правоохоронні органи мають зібрати докази, які підтверджують, що водій, який залишив місце ДТП, був учасником події та навмисно залишив місце пригоди, не виконавши своїх обов'язків, передбачених ПДР.
За змістом статті 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються, у тому числі протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. При цьому, обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
У той же час процесуальне законодавство ґрунтується на доказах, які мають бути належними та допустимими, тобто мають містити інформацію щодо предмета доказування.
При цьому в процесі доказування вини, доцільно керуватись принципом «поза розумним сумнівом», зміст якого сформульований у п. 43 рішення Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ) від 14.02.2008 р. у справі «Кобець проти України» (з відсиланням на первісне визначення цього принципу у справі «Авшар проти Туреччини» (Avsar v. Turkey), п. 282.
Відтак, доказування має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість обвинуваченого доведено поза розумним сумнівом, проте будь-яких доказів того, що дії ОСОБА_1 були спрямовані на умисне залишення місця ДТП (показання свідків, іншого учасника ДТП, рапорти, відео, тощо), у матеріалах справи відсутні.
Так, в матеріалах справи наявний лише протокол про адміністративне правопорушення, який сам по собі не може бути беззаперечним доказом вини в тому чи іншому діянні, оскільки не являє собою імперативного факту доведеності вини особи, адже не узгоджується із стандартом доказування «поза розумним сумнівом», не доказує співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту.
Органом, який складав протокол та уповноважений збирати докази у справі навіть не відібрано пояснення у особи, відносно якої складено протокол та якщо мала місце відмова від надання пояснень, цей факт також не відображений в протоколі і залишився без доказів.
Протокол, що розглядається містить відомості про те, що події фіксувались на БК470956 та до протоколу додаються схема місця ДТП, пояснення учасника ДТП, інші матеріали справи, однак в матеріалах справи такі документи відсутні взагалі, ці докази не додані і на розгляд суду не представлені.
Відтак, суд позбавлений можливості перевірити та переконатись у наявності події інкримінованого притягуваному правопорушення, вчинення його саме останнім та наявності в його діях складу такого правопорушення., а також перевірити на предмет правдивості версію сторони захисту щодо неумисного залишення місця ДТП.
Вирішуючи питання щодо належності, допустимості та достатності доказів на підтвердження факту скоєння ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 122-4 КУпАП, суд враховує практику Європейського суду з прав людини, зокрема позицію суду у справах «Малофєєва проти Росії» («Malofeyevav. Russia», рішення від 30.05.2013 р., заява № 36673/04) та «Карелін проти Росії» («Karelin v. Russia», заява №926/08, рішення від 20.09.2016 р.) ЄСПЛ, серед іншого, зазначив, що «…суд не може відшукувати докази на користь обвинувачення, оскільки це становитиме порушення права на захист (особа не може належним чином підготуватися до захисту) та принципу рівності сторін процесу (оскільки особа має захищатися від обвинувачення, яке підтримується не стороною обвинувачення, а фактично судом)».
Таким чином, суд має бути неупередженим і безстороннім і не вправі самостійно змінювати на шкоду особі формулювання правопорушення, викладене у фабулі протоколу про адміністративне правопорушення. Відповідне формулювання слід вважати по суті викладенням обвинувачення у вчинення адміністративного правопорушення, винуватість у скоєнні якого має бути доведено перед судом. Суд також не має права самостійно вишукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення, оскільки, таким чином перебиратиме на себе функції обвинувача, що є порушенням ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Стаття 62 Конституції України визначає, що вина особи, яка притягується до відповідальності, має бути доведена належним чином, а не ґрунтуватися на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Аналогічного роду положення закріплено і в Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, які зводяться до того, що кожен вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у разі відсутності складу адміністративного правопорушення.
За таких обставин, суд приходить до однозначного висновку що в діях ОСОБА_1 відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 122-4 КУпАП, у зв'язку із чим ОСОБА_1 не підлягає адміністративній відповідальності за ст. 122-4 КУпАП і, відповідно до вимог п.1 ч.1 ст.247 КпАП України провадження по справі про адміністративне правопорушення підлягає закриттю у зв'язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст.122-4 КпАП України.
Керуючись ст. ст. 221, 247, 280, 283, 284 КУпАП, суд -
постановив:
Провадження по справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ст.122-4 КУпАП - закрити на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП у зв'язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст.122-4 КУпАП.
Постанова може бути оскаржена до Одеського апеляційного суду шляхом подання до Приморського районного суду м. Одеси апеляційної скарги протягом десяти днів з дня винесення постанови.
Суддя
Приморського районного суду м. Одеси А.С. Русєва
Єдиний унікальний номер справи: №522/1534/26
Номер провадження №3/522/1341/26
Головуючий суддя - Русєва А.С.