Ширяївський районний суд Одеської області
24.03.2026 Справа №: 518/2370/24 Провадження № 1-кп/518/34/2026
24.03.2026 селище Ширяєве
Ширяївський районний суд Одеської області у складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
за участю прокурора ОСОБА_3 ,
обвинуваченого ОСОБА_4 ,
захисника адвоката ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду клопотання, матеріали кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12024162260000547 від 05.09.2024 року, за обвинуваченням ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 185, ч. 1 ст. 357, ч. 3 ст. 357 КК України,
У провадженні Ширяївського районного суду Одеської області перебуває кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 185, ч. 1 ст. 357, ч 3 ст. 357 КК України.
24.03.2026 року прокурор звернувся до суду з письмовим клопотання про продовження строку дії обраного відносно обвинуваченого ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою в Державній установі "Одеський слідчий ізолятор" на строк 60 (шістдесят) днів із визначенням розміру застави.
В обґрунтування клопотання прокурор зазначив, що ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , мешканець АДРЕСА_1 , будучи особою, раніше судимою за вчинення корисливого злочину, вироком Ширяївського районного суду Одеської області від 18.01.2024 року за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України до покарання у вигляді 5 років позбавлення волі з іспитовим строком 2 роки. Однак ОСОБА_4 , потрібних висновків для себе не зробив, на шлях виправлення не став та вчинив нові кримінальні правопорушення за таких обставин.
Так, 10.08.2024 року о 23:30 годині ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , мешканець АДРЕСА_1 , перебуваючи напроти кафе «Корчма» по вул. Шевченка в с. Петровірівка, Березівського району, Одеської області, а саме в салоні свого автомобіля марки «ВАЗ 2106» реєстраційний номер НОМЕР_1 , виявив чоловічу чорну сумку з надписом «NewYork», яка належала мешканцю с. Петровірівка, Березівського району, Одеської області громадянину ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який залишив її на зберігання у вказаному автомобілі, про що було відомо ОСОБА_4 і в цей момент у останнього виник умисел на таємне викрадення чужого майна, яке знаходилося в середині зазначеної сумки.
Однак, ОСОБА_4 , керуючись корисливими мотивами, переслідуючи мету особистого збагачення за рахунок чужого майна в період воєнного стану, діючи повторно, шляхом вільного доступу, скориставшись відсутністю ОСОБА_6 , таємно викрав чоловічу чорну сумку «New York» вартістю 250 гривень та відразу поїхав до свого місця мешкання. Перебуваючи за власним місцем мешкання ОСОБА_4 , відкривши сумку, яка належить ОСОБА_6 , виявив у ній мобільний телефон марки «Хіаоті Redmi Note 10S» темно синього кольору вартістю 4000 гривень з сім-карткою оператора мобільного зв'язку ПрАТ «ВФ Україна» № НОМЕР_2 вартістю 150 гривень. Викраденим майном ОСОБА_4 , розпорядився на власний розсуд.
Своїми умисними діями ОСОБА_4 спричинив потерпілому ОСОБА_6 матеріальну шкоду на загальну суму4400 (чотири тисячі чотириста) гривень.
Таким чином, ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України - таємне викрадення чужого майна (крадіжка), крадіжка вчинена повторно, вчинена в умовах воєнного стану.
Також, 10.08.2024 року о 23:30 годин ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , мешканець АДРЕСА_1 , перебуваючи навпроти кафе «Корчма» по вул. Шевченка в с. Петровірівка, Березівського району, Одеської області, а саме в салоні свого автомобіля марки «ВАЗ 2106» реєстраційний номер НОМЕР_1 , виявив чоловічу чорну сумку з надписом «New York», яка належала мешканцю с. Петровірівка, Березівського району, Одеської області громадянину ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який залишив її на зберігання у вказаному автомобілі, про що було відомо ОСОБА_4 і в цей момент у останнього виник умисел на таємне викрадення чужого майна, яке знаходилося в середині зазначеної сумки.
Однак, ОСОБА_4 , керуючись корисливими мотивами, переслідуючи мету особистого збагачення за рахунок чужого майна в період воєнного стану, шляхом вільного доступу, скориставшись відсутністю ОСОБА_6 , таємно викрав чоловічу чорну сумку «New York» вартістю 250 гривень та відразу поїхав до свого місця мешкання. Перебуваючи за власним місцем мешкання ОСОБА_4 , відкривши сумку, яка належить ОСОБА_6 , виявив в ній банківську розрахункову картку AT «Ощадбанк» № НОМЕР_3 , яка оформлена на ОСОБА_6 , та яка згідно примітки до ст. 357 Кримінального кодексу України, диспозиції ч. 1 ст. 200 КК України, ст. 1 Закону України «Про інформацію», п.1 ст. 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», є офіційним документом, тобто електронним платіжним документом, як засіб доступу до банківського рахунку, ОСОБА_4 , розуміючи протиправність своїх дій направлених на викрадення офіційного документу - розрахункової картки AT «Ощадбанк», не виразив бажання на її повернення власнику, а залишив картку собі, чим здійснив крадіжку офіційного документу.
Таким чином, ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 357 КК України - викрадення офіційних документів.
Крім цього, 10.08.2024 року о 23:30 годин ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , мешканець АДРЕСА_1 , перебуваючи навпроти кафе «Корчма» по вул. Шевченка в с. Петровірівка, Березівського району, Одеської області, а саме в салоні свого автомобіля марки «ВАЗ 2106» реєстраційний номер НОМЕР_1 , виявив чоловічу чорну сумку з надписом «New York», яка належала мешканцю с. Петровірівка, Березівського району, Одеської області громадянину ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який залишив її на зберігання у вказаному автомобілі, про що було відомо ОСОБА_4 , і в цей момент у останнього виник умисел на таємне викрадення чужого майна, яке знаходилося в середині зазначеної сумки.
Однак, ОСОБА_4 , керуючись корисливими мотивами, переслідуючи мету особистого збагачення за рахунок чужого майна в період воєнного стану, шляхом вільного доступу, скориставшись відсутністю ОСОБА_6 , таємно викрав чоловічу чорну сумку «New York» вартістю 250 гривень та відразу поїхав до свого місця мешкання. Перебуваючи за власним місцем мешкання ОСОБА_4 , відкривши сумку, яка належить ОСОБА_6 , виявив в ній паспорт громадянина України на ім'я ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , виданий 09.01.2023 року, органом 5148, номер документу 008643364, який відповідно до примітки до ст. 357 Кримінального кодексу України, є офіційним документом, ОСОБА_4 , розуміючи протиправність своїх дій направлених на викрадення офіційного документу - паспорта громадянина України, не виразив бажання на його повернення власнику, а залишив паспорт собі, чим здійснив крадіжку паспорта.
Таким чином, ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 357 КК України - незаконне заволодіння паспортом шляхом крадіжки.
Відповідно до ст. 12 КК України: кримінальне правопорушення, передбачене ч. 4 ст. 185 КК України, відноситься до категорії тяжких злочинів, за який законом передбачено покарання у вигляді позбавлення волі строк від п'яти до восьми років; кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 357 КК України, відноситься до категорії кримінальних проступків, за який законом передбачено покарання у вигляді штрафу до п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або апробаційного нагляду на строк до трьох років, або обмеження волі на той самий строк; кримінальне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 357 КК України, відноситься до категорії кримінальних проступків, за який законом передбачено покарання у вигляді штрафу до п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або пробаційного нагляду на строк до трьох років, або обмеження волі на той самий строк.
На думку прокурора, винуватість ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушень передбачених ч. 4 ст. 185, ч. 1, 3 ст. 357 КК України, у повному обсязі підтверджується зібраними в ході досудового розслідування доказами.
Прокурор зазначає, що існують ризики, передбачені п. п. 1, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме переховування обвинуваченого від суду; вчинення іншого кримінального правопорушення.
Ризик переховуватися від суду обґрунтовується тим, що обвинувачений ОСОБА_4 раніше судимий за вчинення умисного кримінального правопорушення, обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк до восьми років, а тому є підстави вважати, що знаючи про тяжкість покарання, що йому загрожує у разі визнання винуватим у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення, з метою уникнення відповідальності за вчинене кримінальне правопорушення може переховуватися від суду.
Так, відповідно до ухвали Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 14.05.2025 ОСОБА_4 звільнено від подальшого відбування покарання умовно-достроково 4 роки 10 місяців 17 днів невідбутого строку покарання у вигляді позбавлення волі (за вироком Ширяївського районного суду Одеської області від 18 01.2024 року), для проходження військової служби за контрактом. Разом з тим, проходячи військову службу за контрактом від 22.05.2025 року, 24.05.2025 року ОСОБА_4 самовільно залишив військову частину.
Ухвалою Ширяївського районного суду Одеської області від 14.07.2025 ОСОБА_4 оголошено в розшук.
Ухвалою Ширяївського районного суду Одеської області від 03.10.2025 відносно обвинуваченого ОСОБА_4 , обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою з правом внесення застави.
У подальшому 06.10.2025 обвинуваченого ОСОБА_4 звільнено з під варти, у зв'язку з внесенням ОСОБА_7 за нього заставу, в розмірі 60560 грн.
Ухвалою Амур-Нижньодніпровського районного суду міста Дніпра від 12.11.2025 у справі № 199/13823/25 у кримінальному провадженні № 42025052210003068 від 14.08.2025 задоволено клопотання обвинуваченого ОСОБА_4 та останнього звільнено від кримінальної відповідальності за ч. 5 ст. 407 КК України, на підставі ч. 4 ст. 401 КК України, а кримінальне провадження закрито, на підставі п. 1 ч. 2 ст. 284 КПК України.
Однак при цьому, ОСОБА_4 , з метою повторного ухилення від кримінальної відповідальності, від відбування покарання, пов'язаного з позбавленням волі, а також та від проходження військової служби, 06.01.2026 знову самовільно залишив розташування військової частини та 25.01.2026 намагався на північній околиці с. Трохимівка, Роздільнянського району Одеської області, перетнути державний кордон в бік Республіки Молдова. Однак, ОСОБА_4 , 25.01.2026 був затриманий нарядом прикордонної служби, унаслідок чого щодо останнього було складено протокол про адміністративне правопорушення ПдРУ № 000755Е за ч. 2 ст. 204-1 КУпАП.
У судові засідання призначенні Ширяївським районним судом Одеської області на 06.01.2026 та 20.01.2026 обвинувачений ОСОБА_4 не з'явився.
Вказані обставини, як вважає сторона обвинувачення, свідчать про те, що обвинувачений ОСОБА_4 систематично вживає заходів щодо ухилення, як від відбування покарання, так і від суду.
Ризик вчинити інше кримінальне правопорушення обґрунтовується тим, що ОСОБА_4 раніше судимий, вироком 18.01.2024 року Ширяївським районним судом Одеської області за ч. 4 ст. 185 КК України та призначено покарання у вигляді 5 років позбавлення волі, на підставі ст. 75 КК України від відбування покарання звільнений з іспитовим строком 2 роки, ухвалою Ширяївського районного суду Одеської області від 13.03.2025 року покарання з випробуванням скасовано та направлено ОСОБА_4 в місця позбавлення волі.
Крім того, у провадженні Шевченківського районного суду м. Києва (справа № 761/42654/25) знаходиться кримінальне провадження № 12025100100002453 від 04.07.2025 за обвинуваченням ОСОБА_4 у скоєнні злочину, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, за фактом крадіжки мобільного телефону у м. Києві.
При цьому, ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 20.01.2026 року ухвалено рішення про оголошення розшуку обвинуваченого ОСОБА_4 .. Вказані обставини також є черговим підтвердженням факту ухилення обвинуваченого ОСОБА_4 від кримінальної відповідальності.
У судовому засіданні прокурор підтримав вказане клопотання, обвинувачений та захисник заперечували проти задоволення цього клопотання та заявили клопотання про застосування запобіжного заходу у виді цілодобового домашнього арешту.
Водночас, обвинувачений ОСОБА_4 подав письмове клопотання про зменшення розміру застави.
В обґрунтування клопотання обвинувачений, зазначив, що відповідно до ст. 182 КПК України при визначенні розміру застави враховується майновий та сімейний стан особи, а також інші обставини, при цьому застава не повинна бути завідомо непосильною. ОСОБА_4 , вказує, що є сиротою та не має належної сімейної підтримки. Після смерті бабусі, його сім'я опинилася у складних життєвих обставинах; у нього є троє неповнолітніх сестер та один брат, які на цей час перебувають під опікою дядька. Також, обвинувачений має сім'ю - цивільну дружину та двох малолітніх дітей: старшій дитині 2,5 роки, молодшій - три місяці, свідоцтво про народження молодшої дитини перебуває в процесі оформлення. Вказує, що його сім'я перебуває у важкому матеріальному становищі, оскільки дружина отримує лише соціальну допомогу у розмірі 860 гривень на місяць. У зв'язку з наведеним, визначений розмір застави є для нього та його сім'ї непосильним та нереальним для внесення.
Крім цього, зазначає, що його підозрюють у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ст. 185 КК України, яке відноситься до нетяжких злочинів, відповідно розмір застави не повинен перевищувати 20 прожиткових мінімумів; ОСОБА_4 не має наміру ухилятися від суду та готовий виконувати всі покладені на нього обов'язки.
До клопотання обвинуваченим подані:
1)характеристика Петровірівської сільської ради Березівського району Одеської області, за змістом якої, ОСОБА_8 , не зареєстрований, але проживав у будинку бабусі за адресою: АДРЕСА_1 разом зі співмешканкою та її малолітніми дітьми; за час проживання заяв та скарг відносно ОСОБА_4 до сільської ради не надходило; претензій від сусідів не має; в громадських місцях поводить себе добре;
2)довідка про склад сім'ї від 20.03.2026 року, за змістом якої, до складу сім'ї ОСОБА_4 входять співмешканка та дві падчерки 2023 року народження та 2025 року народження;
3)копію паспорта громадянина України, виданого на ім'я ОСОБА_9 ;
4)копію виписки по картці АТКБ «ПриватБанк» ОСОБА_9 про надходження на рахунок за період з листопад 2025 року-березень 2026 року 15705 гривень;
5)копія документа, у перекладі українською мовою, про народження дитини ІНФОРМАЦІЯ_3 , де в графі батько відсутні відомості;
6)копії свідоцтв про народження ОСОБА_10 , 2011 р.н., ОСОБА_11 , 2014 р.н., ОСОБА_12 , 2008 р.н., ОСОБА_13 , 2010 р.н.
У судовому засіданні обвинувачений та його захисник підтримали клопотання та просили задовольнити. Прокурор у судовому засіданні заперечив проти задоволення клопотання.
Заслухавши учасників судового розгляду щодо вищевказаних клопотань, перевіривши матеріали кримінального провадження, суд дійшов таких висновків.
Згідно з ч. 1 та ч. 2 ст. 331 КПК України, під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати, обрати або продовжити запобіжний захід щодо обвинуваченого. Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.
Ч. 1 ст. 183 КПК України встановлено, що тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частинами шостою та восьмою статті 176 цього Кодексу.
Відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 183 КПК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад три роки.
Під час вирішення питання про продовження строку запобіжного заходу суд враховує вимоги ст. 29 Конституції України, ст. 9 Загальної Декларації прав людини, ст. 5 Європейської Конвенції про захист прав людини і основних свобод (далі Конвенція) і ст. 12 КПК України, за змістом яких обмеження права людини на свободу й особисту недоторканість можливе лише у передбачених законом випадках за встановленою процедурою.
Відповідно до орієнтирів застосування ст. 5 Конвенції, сформованих практикою Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ), ризик переховування обвинуваченого від правосуддя не може оцінюватися виключно на підставі суворості можливого покарання, а це слід робити з урахуванням низки відповідних фактів, які можуть підтверджувати існування такого ризику, або свідчити про його незначний ступінь і відсутність необхідності запобіжного ув'язнення (рішення: від 10.02.2011 року у справі «Харченко проти України», заява №40107/02, п.79; «Авраімов проти України», заява №71818/17, п.п.57, 64).
Відповідно до ст. 178 КПК України під час вирішення питання про обрання запобіжного заходу суд, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 КПК України, на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити у сукупності і всі інші обставини.
У цьому провадженні ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні, зокрема, тяжкого злочину, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, санкція якої передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк від п'яти до восьми років.
Вказана обставина вже сама по собі може бути достатньою підставою і мотивом для переховування обвинуваченого від суду.
Усвідомлення вірогідності призначення такого покарання у разі ухвалення обвинувального вироку є істотним чинником для виникнення в обвинуваченого мотиву переховуватися від суду з метою уникнення кримінальної відповідальності.
У контексті наведеного суд звертає увагу, що відповідно до практики ЄСПЛ тяжкість обвинувачення хоча і не є самостійною підставою для тримання особи під вартою, проте у сукупності з іншими обставинами істотно підвищує ризик її втечі. Як зазначив ЄСПЛ у рішенні від 26.07.2001року у справі «Ілійков проти Болгарії» (заява №33977/96, п.80) «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».
Водночас тяжкість обвинувачення, що збільшує ризик переховування ОСОБА_4 від правосуддя, суд оцінює у сукупності з іншими чинниками, які підлягають урахуванню під час вирішення питання про продовження строку запобіжного заходу.
Судом враховано, що ОСОБА_4 намагався перетнути державний кордон без дотримання встановлено порядку такого перетину, відсутність в обвинуваченого постійного місця роботи, міцних соціальних зв'язків, відсутність поважних причин щодо неприбуття у судові засідання Ширяївського районного суду Одеської області.
За усталеною практикою ЄСПЛ стандарт обґрунтованості підозри (обвинувачення) для цілей застосування запобіжного заходу, пов'язаного з обмеженням особистої свободи людини, є нижчим порівняно зі стандартом доведення обвинувачення. На цьому міжнародна судова установа акцентувала увагу,зокрема, у рішенні у справі «Мюррей проти Сполученого Королівства» №14310/88 від 23.10.1994 року. Тобто факти на підтвердження обґрунтованості підозри для прийняття зазначеного вище рішення не повинні бути настільки ж переконливими, як для ухвалення обвинувального вироку. Натомість достатньо об'єктивних даних про вчинення кримінального правопорушення і ймовірну причетність до цього обвинуваченого з точки зору поінформованого та розсудливого стороннього спостерігача.
Про ризик вчинити обвинуваченим інше кримінальне правопорушення свідчить систематичність його протиправної поведінки.
Суд звертає увагу, що на те, що ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати судовому розгляду або ж створить загрозу суспільству. При цьому КПК України не вимагає доказів того, що обвинувачений обов'язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.
З огляду на наведені обставини у своїй сукупності суд вважає доведеним, що ризики, передбачені п. п. 1, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України є дійсними, існують, запобігти їм і забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого неможливо шляхом застосування більш м'яких запобіжних заходів, не пов'язаних з триманням під вартою. Доводів і аргументів на підтвердження протилежного сторона захисту у судовому засіданні не навела.
Під час розгляду клопотання судом вивчалась можливість застосування до обвинуваченого більш м'якого запобіжного заходу для запобігання вищезазначених ризиків.
Стороною захисту, не наведено обставин та не подано доказів, які б свідчили про стійкі соціальні зв'язки, та/або будь-які інші зв'язки обвинуваченого з місцем проживання, з країною, які б свідчили на користь зменшення розглядуваних ризиків.
Однак, враховуючи існування ризиків, особу обвинуваченого, тяжкість покарання, що загрожує йому в разі визнання винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, що інкримінується, застосування більш м'яких запобіжних заходів не видається можливим.
Відтак, підстави для задоволення клопотань обвинуваченого ОСОБА_4 та захисника ОСОБА_5 про застосування запобіжного заходу у виді цілодобового домашнього арешту відсутні.
Приймаючи до уваги вищевикладене, суд вважає за необхідне задовольнити клопотання прокурора та продовжити стосовно обвинуваченого запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
За змістом ч. 3 ст. 183 КПК України суд, задовольняючи клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов'язків, передбачених цим Кодексом.
У відповідності до положень ст. 182 КПК України, розмір застави визначається у таких межах: щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину, - від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Відповідно до рішень ЄСПЛ у справі «В. проти Швейцарії» (W. V. Switzerland), 14379/88, 26 січня 1993 року, у справі «Мангурас проти Іспанії» (Mangouras v. Spain), 12050/04, 8 січня 2009 року розмір застави повинен бути належною гарантією того, що заявник вирішить не зникати через побоювання втратити цю заставу, при визначенні розміру застави виправданим є врахування серйозності обставин справи.
Разом з цим, в рішенні від 13.01.2022 року у справі «Істоміна проти України» Європейський суд з прав людини зазначив, що застава має на меті не забезпечення відшкодування шкоди, завданої у справі, а передусім забезпечення явки особи на судове засідання. Тому розмір застави повинен оцінюватись залежно від особи, про яку йде мова, із урахуванням її матеріального стану та інших релевантних критеріїв, що свідчать на користь чи проти явки особи до суду. Сума шкоди у справі може бути одним із факторів, що виправдовує вищу суму застави, але лише у поєднанні з іншими критеріями - серйозністю вчиненого злочину, ризику втечі та інше.
Оцінюючи доводи щодо майнового стану, викладені обвинуваченим у клопотанні про зменшення розміру застави, суд зауважує, що в клопотанні йдеться про матеріальний стан інших осіб, водночас обвинувачений не наводить жодних обставин власного майнового стану та матеріального утримання безпосередньо обвинуваченим будь яких осіб.
На думку суд застава в розмірі вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб буде достатнім стримуючим засобом, щоб запобігти ризикам, передбаченим ч. 1 ст. 177 КПК України.
З огляду на викладене, суд доходить висновку про необґрунтованість клопотання обвинуваченого про зменшення розміру застави та відсутність підстав для задоволення клопотання.
Окрім цього, суд переконаний у необхідності відповідно до норм ч. 3 ст. 183 та ч. 5 ст. 194 КПК України у разі внесення застави покласти на обвинуваченого такі обов'язки: прибувати за кожною вимогою до суду; не відлучатись із населеного пункту, в якому проживає - с. Петровірівка Березівського району Одеської області, без дозволу суду; повідомляти суд про зміну свого місця проживання, реєстрації.
Керуючись ст. ст. 183, 372, 376 КПК України, суд
Клопотання прокурора про продовження строку дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою задовольнити.
Застосований відносно обвинуваченого ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у виді тримання під вартою у Державній установі «Одеський слідчий ізолятор» продовжити строком на 60 діб до 22.05.2026 року включно.
Одночасно визначити розмір застави у межах 80 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (станом на 1 січня 2026 року) в сумі 266240 гривень у національній грошовій одиниці, яка може бути внесена як самим обвинуваченим так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на депозитний рахунок Територіального управління Державної судової адміністрації України в Одеській області.
Обвинувачений або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу.
Обвинувачений звільняється з-під варти після внесення застави.
Покласти на обвинуваченого ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у разі внесення застави такі обов'язки:
- прибувати за кожною вимогою до суду;
- не відлучатись із населеного пункту, в якому проживає - с. Петровірівка Березівського району Одеської області, без дозволу суду;
- повідомляти суд про зміну свого місця проживання, реєстрації.
Визначити строк дії обов'язків у разі внесення застави до 22.05.2026 року (включно).
Роз'яснити обвинуваченому, що у разі внесення застави у визначеному розмірі, оригінал документу з відміткою банку, який підтверджує внесення на депозитний рахунок має бути наданий уповноваженій особі ДУ «Одеський слідчий ізолятор».
У разі внесення застави та з моменту звільнення обвинуваченого з-під варти внаслідок внесення застави, визначеної у даній ухвалі, обвинувачений зобов'язаний виконувати покладені на нього обов'язки, пов'язані із застосуванням запобіжного заходу у вигляді застави.
Роз'яснити, що у разі невиконання обов'язків заставодавцем, а також, якщо обвинувачений, будучи належним чином повідомлений, не з'явився за викликом до суду без поважних причин чи не повідомив про причини своєї неявки, або якщо порушив інші покладені на нього при застосуванні запобіжного заходу обов'язки, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору.
З моменту звільнення з-під варти у зв'язку з внесенням застави обвинувачений ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави.
У задоволенні клопотань обвинуваченого ОСОБА_4 та захисника ОСОБА_5 про застосування запобіжного заходу у виді цілодобового домашнього арешту відмовити.
У задоволенні клопотання обвинуваченого про зменшення розміру застави відмовити.
Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення.
Ухвала щодо продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою підлягає негайному виконанню після її оголошення.
Ухвала може бути оскаржена протягом п'яти днів з дня її оголошення до Одеського апеляційного суду.
Повний текст ухвали складено та підписано 27.03.2026 року.
Суддя ОСОБА_1