Провадження № 2/522/5173/26
Справа №522/1380/26-Е
27 березня 2026 року м. Одеса
Суддя Приморського районного суду міста Одеси Бондар В.Я., розглянувши заяви представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 про відвід судді Бондаря Вячеслава Яковича у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Одеській області, Одеської обласної прокуратури, за участі третіх осіб: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 про відшкодування моральної шкоди,
У провадженні Приморського районного суду м.Одеси перебуває цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Одеській області, Одеської обласної прокуратури, за участі третіх осіб: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 про відшкодування моральної шкоди.
До суду 27.03.2026 надійшла заява вхідний №21614/26 представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 про відвід судді Бондаря В.Я.
На обґрунтування заяви вхідний №21614/26 зазначено, що протокол судового засідання №6133342 від 24.03.2026 фіксує 91 процесуальну дію, а їх аналіз доводить, що суддя Бондар В.Я. ухвалював рішення, керуючись не нормами ЦПК, а позицією відповідачів, послідовно знищуючи доказову базу позивачки: 9 клопотань позивачки - 9 відмов або повернень без розгляду. Водночас єдине клопотання відповідачів щодо поновлення строків задоволено негайно і без правового обґрунтування. Суддею було заблоковано ключовий доказ: повідомлення про знищення парому, який спочатку був взятий до уваги, а після заперечень представника прокуратури суддя вказав, що такий доказ не стосується предмету спору, тому відмовив у задоволенні клопотання. Суддя поновив строк та прийняв відзив прокуратури, посилаючись на неспроможний аргумент про неотримання позовної заяви. Суд закрив підготовче провадження в умовах цілковитої «стерилізації» доказової бази позивачки. Таке рішення заблокувало подальше долучення доказів, що завершує загальну картину упередженості судді. Не прийняття доказів позивачки та прийняття доказів відповідача є механізмом «правового замовчування», що означає, що рішення у цій справі, яке буде постановлено під головуванням судді Бондаря В.Я. набуде значення легітимізації підроблених документів: суд маючи неповну доказову базу відмовить у задоволенні позову, тим самим підтвердивши «правомірність» поведінки відповідача.
Разом з тим, 27.03.2026 надійшла друга заява вхідний №21629/26 представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 про відвід судді Бондаря В.Я., яку представник позивача просить визнати як самостійну підставу відводу.
Заява вхідний №21629/26 мотивована тим, що відеозапис судового засідання 24.03.2026 є пошкоджений, адже файл відеозапису відтворюється з критичними технічними дефектами, звук є нерозбірливим, аудіодоріжка відеозапису характеризується настільки низькою якістю, що зрозуміти зміст усних виступів суді та учасників засідання неможливо. Суддя Бондар В.Я. заборонив здійснювати власну відеозйомку судового засідання, що виключало будь-яку можливість альтернативної фіксації процесуальних дій суду. Пошкодження запису на думку заявника свідчить про упередженість судді, оскільки справа особливо чутлива до корупційних ризиків, протокол містить лаконічні формування без обґрунтування судді, яке неможливо почути. Неупереджений спостерігач, обізнаний про встановлену в ухвалах численних судів схему підроблення документів, пряму зацікавленість відповідачів у відхиленні позову, стовідсоткову відмову у задоволенні клопотань позивача при одночасному задоволенні прохань відповідачів, передчасне закриття підготовчого провадження після «стерилізації» доказової бази, - дійде висновку, що поєднання всіх обставин із неможливістю верифікації усних мотивувань судді через пошкоджений відеозапис породжує обґрунтований сумнів у безсторонності суду.
Згідно ч. 7 та ч.8 ст. 40 ЦПК України питання про відвід вирішується невідкладно. Суд вирішує питання про відвід судді без повідомлення учасників справи.
Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що заявлений відвід є не обґрунтованим та немає об'єктивного підґрунтя для його задоволення.
Відповідно до ч.1 ст.36 ЦПК України, суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо:1) він є членом сім'ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім'ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу;2) він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання або надавав стороні чи іншим учасникам справи правничу допомогу в цій чи іншій справі;3) він прямо чи побічно заінтересований у результаті розгляду справи;4) було порушено порядок визначення судді для розгляду справи;5) є інші обставини, що викликають сумнів в неупередженості або об'єктивності судді.
Також підставами відводу (самовідводу) законодавець визначив недопустимість повторної участі судді в розгляді справи (ст. 37 ЦПК України), та неможливість входження до складу суду осіб, які є членами сім'ї, родичами між собою чи родичами подружжя (п.3 ст. 46 ЦПК України).
Як зазначено Великою Палатою Верховного Суду у ухвалі 10.02.2021 у справі №9901/224/20 головною метою відводу є гарантування безсторонності суду, зокрема, щоб запобігти упередженості судді (суддів) під час розгляду справи, а мета самовідводу - запобігання будь-яким сумнівам щодо безсторонності судді. ЄСПЛ зазначає, що «у кожній окремій справі слід вирішувати, чи мають стосунки, що розглядаються, таку природу й такий ступінь, що свідчать про небезсторонність суду». Стосовно відводу (як права сторони його ініціювати) вказано, що «особиста безсторонність суду презюмується, поки не надано доказів протилежного».
Стандарт безсторонності ґрунтується, насамперед, на тому, що судді мають розглядати справи на основі фактів та згідно з законом, без жодних обмежень, неналежного впливу, спонукання, тиску, погроз чи утручань, прямих чи непрямих, з будь-чийого боку або з будь-якої причини. Також неупередженість стосується способу мислення або ставлення суду до питань і сторін у конкретній справі. Тож слово «неупереджений» передбачає виключення (усунення) розумних та обґрунтованих сумнівів щодо упередженості судді, як реальної, так і суб'єктивної.
Варто зауважити, що жодна норма національного права не визначає зміст нормативної конструкції «неупередженість» («безсторонність») судді», а тому під час з'ясування основних критеріїв неупередженості суд вважає за потрібне керуватися джерелами міжнародного права, зокрема принципами, сформульованими у практиці Європейського суду з прав людини.
Водночас суд підкреслює, що не може бути підставою для відводу судді заява, яка містить тільки припущення про існування відповідних обставин, не підтверджених належними, достатніми, достовірними і допустимими доказами. Тому відвід має бути вмотивований, тобто в ньому неодмінно мають бути наведені аргументи, а до самої заяви долучені відповідні докази, які підтверджують наявність підстав для відводу.
Частина 1 статті 6 Конвенції містить вимоги щодо неупередженості суду. Так, Європейський суд з прав людини розрізняє чи в конкретній справі існує яке-небудь переконання або особиста зацікавленість даного судді та вимоги, чи суддя забезпечує достатню гарантію, щоб виключити підозру в цьому. Крім того, згідно принципу, який є стабільним, суд має бути неупередженим і безстороннім.
З огляду на це, навіть зовнішні прояви можуть мати певну важливість або, іншими словами, "правосуддя повинно не тільки чинитися, повинно бути також видно, що воно чиниться" (рішення у справі "Де Куббер проти Бельгії" ("De. Belgium"), від 26 жовтня 1984 року, п.26).
У справі "П'єрсак проти Бельгії" Європейський суд з прав людини висловив позицію, згідно з якою, незважаючи на той факт, що безсторонність зазвичай означає відсутність упередженості, або, навпаки, її наявність може бути перевірено різноманітними способами провів розмежування між суб'єктивним підходом, який відображає особисте переконання громадянина в конкретній справі, та об'єктивним підходом, який визначає, чи були достатні гарантії, щоб виключити будь-які сумніви з цього приводу. Таким чином, на основі вищезазначеного, слід зробити висновок, що при оцінці безсторонності суду слід розмежовувати суб'єктивний та об'єктивний аспект.
Щодо суб'єктивної складової даного поняття, то у справі "Хаушильд проти Данії" зазначається, що Європейському суду з прав людини не потрібні докази фактичної наявності упередженості судді для відсторонення його від справи. Суддя вважається безстороннім, якщо тільки не з'являються докази протилежного.
Відтак, ухвалою Приморського районного суду м.Одеси від 10.02.2026 відкрито провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Одеській області, Одеської обласної прокуратури, за участі третіх осіб: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_8 , про відшкодування моральної шкоди. Розгляд справи призначено проводить в порядку загального позовного провадження з призначенням підготовчого засідання на 24.03.2026.
Ухвалою від 23.03.2026 задоволено клопотання представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 про проведення підготовчого засідання в режимі відеоконференції.
У підготовче засідання 24.03.2026 представник позивача ОСОБА_2 не з'явився, на запрошення учасника до участі у відеоконфереції наявне повідомлення в протоколі судового засідання про те, що ОСОБА_2 - офлайн.
Згідно ч.2 ст.83 ЦПК України позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви.
Позовна заява ОСОБА_1 зареєстрована судом 02.02.2026 містить 23 додатки до позову.
Після реєстрації позову до ухвали судді Павлик І.А. від 05.02.2026 якою відмовлено у задоволенні заяви ОСОБА_1 про відвід судді та взято самовідвід від розгляду справи №522/1380/26-Е, від ОСОБА_1 надійшло 9 вхідних документів.
З моменту повторного авторозподілу судової справи, який відбувся 05.02.2026 і до відкриття провадження у справі 10.02.2026 від ОСОБА_1 надійшло 20 вхідних документів.
Після відкриття провадження у справі від ОСОБА_1 надійшло 17 вхідних документів.
Частина вхідних документів ОСОБА_1 надіслані до суду для відома, адже містять вимоги до органів державної влади у кримінальному провадженні, направлені електронною поштовою та адресовані великій кількості органів державної влади.
Відтак, у підготовчому засіданні 24.03.2026 на яке з'явилися представник Приморської окружної прокуратури - Балабан В.В. та представник Головного управління Національної поліції в Одеській області - Дмитрієнко К.В. судом розглянуто заяви ОСОБА_1 , які надійшли до суду через систему «Електронний суд». Заяви про долучення доказів подані з пропуском процесуальних строків та не містили клопотання про поновлення строку на подання доказів. Відповідно до усталеної практики Верховного Суду суд не може за власної ініціативи поновити процесуальні строки. Тому, заяви були повернуті без розгляду на підставі ст.126 ЦПК України, адже позивач зобов'язаний подати докази разом з позовною заявою.
Зазначені представником позивача підстави відводу головуючого по справі, а саме: відмова у задоволенні клопотань позивачки, поновлення процесуального строку та прийняття відзиву представника прокуратури, є предметом процесуального рішення.
Отже, судом послідовно розглянуто заяви позивачки.
Після проведеного підготовчого засідання судом не встановлено підстав для відкладення підготовчого засідання чи оголошення перерви у зв'язку з чим закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті.
Доводи представника позивача про закриття підготовчого провадження в умовах «стерилізації» доказової бази позивачки є неспроможними, адже позивач подає докази разом з позовом. Докази, що подаються після подання позову мають містити вимоги про поновлення процесуального строку з зазначенням поважних причин пропуску такого строку.
Отже, заява вхідний №21614/26 представника позивача Ягунова Д.В. про відвід містить непогодження сторони з процесуальними рішеннями головуючого судді, що не є підставою для відводу.
Щодо заяви вхідний №21629/26 представника позивача Ягунова Д.В. про відвід, яка ґрунтується на якості фіксації підготовчого засідання, то суд зазначає наступне.
Згідно ч.1 ст.247 ЦПК України суд під час судового розгляду справи здійснює повне фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу в порядку, передбаченому Положенням про Єдину судову інформаційно-комунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів). За заявою будь-кого з учасників справи або за ініціативою суду повне фіксування судового засідання здійснюється за допомогою відеозаписувального технічного засобу (за наявності в суді технічної можливості та за відсутності заперечень з боку будь-кого з учасників судового процесу).
Підготовче засідання проведено за допомогою підсистеми відеоконференцзв'язку з фіксуванням судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу, заяви про фіксацію засідання за допомогою відеозаписувального технічного засобу до суду не надходило.
Представник позивача вказує, що суддя Бондар В.Я. заборонив здійснювати власну відеозйомку судового засідання, однак такі доводи не підтверджуються матеріалами справи. Крім того, у матеріалах справи також відсутні вимоги з боку позивача чи її представника щодо проведення зйомки підготовчого засідання. У підготовче засідання, яке призначено судом на вимогу адвоката Ягунова Д.В. в режимі відеоконференції, адвокат не з'явився, тобто усних клопотань про фіксацію засідання за допомогою відеозаписувального технічного засобу також не надав, як і не просив проводити власну зйомку засідання.
Якість звуку на звукозаписі підготовчого засідання ніяк не залежить від головуючого судді.
Отже, суд не вбачає підстав для відводу судді Бондаря В.Я., визначених ст. 36 ЦПК України, оскільки заявником не доведені обставини, що викликають сумніви в неупередженості або об'єктивності головуючого по справі судді.
Доказів сумніватися в неупередженості та об'єктивності представлено не було, а доводи представника позивача зводяться до не погодження з процесуальними діями головуючого у даній справі.
Враховуючи вищевикладене, а також практику Європейського суду з прав людини, який неодноразово зазначав, що презумпція особистої неупередженості судді діє до тих пір, поки не доведено інше, суд вважає, що зазначені в заяві обставини, не викликають сумнів в об'єктивності та неупередженості судді Бондаря В.Я. при вирішенні даної цивільної справи.
Згідно ч.3 ст. 40 ЦПК України якщо суд доходить висновку про необґрунтованість заявленого відводу і заява про такий відвід надійшла до суду за три робочі дні (або раніше) до наступного засідання, вирішення питання про відвід здійснюється суддею, який не входить до складу суду, що розглядає справу, і визначається у порядку, встановленому частиною першою статті 33 цього Кодексу. Такому судді не може бути заявлений відвід. Якщо заява про відвід судді надійшла до суду пізніше ніж за три робочі дні до наступного засідання, така заява не підлягає передачі на розгляд іншому судді, а питання про відвід судді вирішується судом, що розглядає справу.
Заяви про відвід надійшли 27.03.2026, тоді як судове засідання призначено на 30.04.2026, тому такі заяви підлягають передачі для розгляду іншим складом суду.
Керуючись ст.ст. 33, 36, 40, 258, 260 ЦПК України,
Відмовити у задоволенні заяв вхідний №21614/26 та вхідний №21629/26 представника ОСОБА_1 - Ягунов Дмитра Вікторовича про відвід судді Бондаря Вячеслава Яковича у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Одеській області, Одеської обласної прокуратури, за участі третіх осіб: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 про відшкодування моральної шкоди.
Заяву про відвід передати до канцелярії Приморського районного суду м. Одеси для визначення в порядку ч. 1 ст. 33 ЦПК України судді, який буде вирішувати питання про відвід судді Приморського районного суду м. Одеси Бондар В.Я.
Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення
Ухвала оскарженню не підлягає.
Повний текст ухвали суду буде складено 27 березня 2026 року.
Суддя В.Я. Бондар