Справа № 127/5797/26
Провадження № 2/127/1612/26
27 березня 2026 рокум. Вінниця
Вінницький міський суд Вінницької області у складі судді Іщук Т. П., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) осіб в місті Вінниці цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» звернулося до суду з позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором про надання коштів у позику на умовах споживчого кредиту №1495205 від 12 листопада 2019 року з додатками, в розмірі 15530,00 грн. Свої вимоги мотивувало тим, що 12 листопада 2019 року між ТОВ «Авентус Україна» та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір про споживчий кредит №1495205, відповідно до умов якого відповідачу було надано грошові кошти у розмірі 5000,00 грн на умовах визначених кредитним договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит, сплатити комісію за надання кредиту та проценти за користування кредитом на умовах та в терміни, що визначений договором. ТОВ «Авентус Україна» умови кредитного договору виконало в повному обсязі, надавши відповідачу кредитні кошти. Однак, відповідачка свої зобов'язання не виконала. При цьому позивач вказує, що договір укладений в електронній формі відповідно до положень чинного законодавства, а кредитні кошти були перераховані шляхом безготівкового переказу на банківський картковий рахунок, наданий позичальником.
30 жовтня 2020 року між позивачем та ТОВ «Авентус Україна» укладено договір відступлення права вимоги №ККАУ-30102020, згідно з умовами якого ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» набуло статусу нового кредитора та отримало право грошової вимоги по відношенню до осіб, які були боржниками ТОВ «Авентус Україна», в тому числі і до ОСОБА_1 за кредитним договором №1495205 від 12 листопада 2019 року.
Заборгованість відповідачки становить 15530,00 грн, з яких: заборгованість за тілом кредиту - 5000,00 грн, заборгованість за процентами - 10530,00 грн. За таких обставин позивач просить стягнути з відповідачки на свою користь заборгованість за кредитним договором №1495205 від 12 листопада 2019 року в розмірі 15530,00 грн, 2662,40 грн судового збору та 8000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.
Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 26 лютого 2026 року було відкрите спрощене позовне провадження у справі без повідомлення (виклику) осіб, з роз'ясненням процесуальних прав учасників справи, зокрема, щодо надання у визначені строки відповідачем відзиву на позов, а позивачем письмової відповіді на такий відзив, а також витребувано додаткові докази.
Відповідачка, отримавши вказану ухвалу разом з позовною заявою 6 березня 2026 року, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення R068068399398, правом подання відзиву на позовну заяву не скористалася.
Враховуючи вищевикладене та положення ст. 178, 279 ЦПК України, суд розглядає справу за наявними у справі матеріалами.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, суд дійшов такого висновку.
Судом установлено наступні фактичні обставини справи, яким відповідають правовідносини, врегульовані нормами ст.ст. 207, 526, 527, 530, 536, 546, 549, 610-611, 625, 628, 629, 639, 1048, 1049, 1054, 1055 ЦК України.
Відповідно до ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Згідно з ч. 1 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.
Статтею 628 ЦК України передбачено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір ). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.
Відповідно до ст. 639 ЦК України якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.
Закон України «Про електронну комерцію» визначає організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-телекомунікаційних систем та визначає права і обов'язки учасників відносин у сфері електронної комерції.
Статтею 3 цього Закону визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Відповідно до ч. 7, 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
Статтею 12 зазначеного Закону встановлено, що якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис» є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису визначеним цим Законом одноразовим ідентифікатором; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ.
Норми статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис» передбачають використання як електронного підпису або електронного цифрового підпису, так і електронного підпису визначеним цим Законом одноразовим ідентифікатором. Електронний цифровий підпис як вид електронного підпису накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа і не може визнаватися недійсним лише через його електронну форму.
Відповідно до ст. 1054-1055 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. Кредитний договір укладається у письмовій формі.
Згідно ст. 526, 530 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу. Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.
Відповідно до ст. 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.
Згідно зі ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно з ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Такими обставинами (предметом доказування) у даній справі є наявність між сторонами договірних правовідносин, що випливають з кредитного договору, та належне (неналежне) виконання сторонами своїх зобов'язань відповідно до їх умов та вимог ЦК України.
Судом установлено, що 12 листопада 2019 року між ТОВ «Авентус Україна» та відповідачем за допомогою інформаційно-телекомунікаційної системи ТОВ «Авентус Україна» було укладено договір № 1495205 про надання коштів у позику на умовах споживчого кредиту.
Згідно його умов товариство надає грошові кошти в загальній сумі 5000,00 грн на умовах строковості, зворотності, платності, з метою покриття побутових витрат відповідачки, а остання зобов'язується повернути позику та сплатити проценти за користування позикою. Позика надається строком на 30 днів. Договір діє до повного виконання клієнтом своїх зобов'язань за цим договором.
Відповідно до п. 1.3 договору сторони погодили наступну фіксовану процентну ставку за користування позикою: знижена процентна ставка становить 0,01% від суми позики за кожен день користування позикою (3,65% річних) у межах строку надання позики, зазначеного в пункті 1.2 цього договору; стандартна процента ставка становить 1,80% від суми позики за кожний день користування позикою (657,00 % річних). Стандартна процентна ставка застосовується згідно з пунктами 1.7., 3.4., 3.6.2. цього договору.
Згідно п. 1.4. договору, загальна вартість позики за зниженою ставкою складає 100,30% від суми позики (у процентному виразі) або 5015,00 грн (у грошовому виразі) та включає в себе проценти (відсотки) за користування позикою 0,30% від суми позики (у процентному виразі) або 15,00 грн (у грошовому виразі).
Позика надається шляхом перерахування товариством грошових коштів на банківський картковий рахунок, наданий клієнтом (п.1.5 договору).
Відповідно до п. 1.6 - 1.7 договору, у випадку неможливості виконання зобов'язань за договором у повному обсязі та у встановлений строк, клієнт має право ініціювати продовження строку користування позикою та зміну дати погашення позики, шляхом здійснення платежу на користь товариства у розмірі не менше суми нарахованих та несплачених на дату платежу процентів. Після отримання товариством коштів у розмірі нарахованих та несплачених процентів, заява клієнта про продовження строку користування позикою вважається поданою. Після вчинення клієнтом дій згідно з пунктом 1.6. цього договору, та у разі якщо залишок суми позики складає не менше ніж 400 гривень, товариство має право, але не обов'язок, продовжити строк користування позикою. Новий строк користування позикою обчислюється з дня, наступного за днем вчинення клієнтом дій згідно з пунктом 1.6. цього договору та дорівнює 30 днів. Нова дата повернення позики відображається у Особистому кабінеті клієнта. Протягом нового строку користування позикою проценти (відсотки) нараховуються за стандартною процентною ставкою.
Згідно п. 1.7 - 1.8 договору, позика надається без забезпечення у вигляді застави. Укладання договорів щодо додаткових та супутніх послуг третіх осіб не потребується.
Відповідно до п. 3.1 - 3.5 договору, сторони домовилися, що повернення позики та сплата процентів за користування позикою здійснюватимуться згідно Графіка платежів, який є невід'ємною частиною цього договору. Нарахування процентів за договором здійснюється за зниженою процентною ставкою на залишок фактичної заборгованості за позикою за фактичну кількість календарних днів користування позикою. Проценти за користування позикою нараховуються щоденно, починаючи з дня надання позики (відправки грошових коштів на банківський картковий рахунок) в межах строку надання позики, визначеного у пункті 1.2. цього договору, за виключенням дати повернення позики та сплати нарахованих процентів, зазначеної у Графіку платежів (Додаток 1 до цього Договору). Умови застосування зниженої процентної ставки - дотримання клієнтом терміну повного повернення позики, зазначеного у Графіку платежів, недопущення прострочення виконання зобов'язання більше 3 календарних днів. У разі недотримання умов застосування зниженої процентної ставки, нарахування процентів здійснюється на умовах пункту 3.2., але за стандартною процентною ставкою. Отримані грошові кошти від клієнта товариство направляє для погашення заборгованості за договором у наступній черговості: у першу чергу - прострочена до повернення сума позики та прострочені проценти за користування позикою; у другу чергу - сума позики та проценти за користування позикою; у третю чергу - неустойка та інші платежі відповідно до договору.
У разі порушення клієнтом строків виконання зобов'язань за договором: протягом пільгового періоду з 1 (першого) по 3 (третій) день прострочення виконання зобов'язань клієнта, нарахування процентів не здійснюється; з 4 дня прострочення заборгованості товариство визнає заборгованість за позикою проблемною, розпочинає роботу по стягненню заборгованості та відновлює щоденне нарахування процентів за користування позикою за стандартною процентною ставкою, яке здійснюється не більше ніж до 90 дня прострочення (п.3.6 договору).
Відповідно до п. 4.4 - 4.5 договору, у випадку прострочення повернення суми позики, клієнт зобов'язаний сплатити товариству штраф в розмірі 60,00 грн за кожен день прострочення, починаючи з 4 дня прострочення виконання зобов'язань за договором. Штрафи за договором нараховуються у момент сплати, але в будь-якому випадку граничний розмір сукупної суми неустойки (штрафів та пені), нарахованої за порушення клієнтом зобов'язань за цим договором, не може перевищувати 50% суми, одержаної клієнтом за цим договором, і становить: 2500,00 грн.
Додаток № 1 до цього договору містить Графік платежів до договору про надання коштів у позику, на умовах споживчого кредиту №1495205 від 12 листопада 2019 року відповідно до якої сторонами визначено: дата повернення позики та сплати нарахованих процентів - 12 грудня 2019 року; сума позики - 5000,00 грн; сума нарахованих процентів - 15,00 грн; разом до оплати 5015,00 грн.
Даний договір був підписаний електронним підписом позичальника, відтвореним шляхом використання відповідачем одноразового індикатора М434224, що був надісланий на номер мобільного телефону відповідача, а саме - « НОМЕР_1 », що підтверджується довідкою про ідентифікацію ТОВ «Авентус Україна».
Відповідач в такий же спосіб також підписав і паспорт споживчого кредиту.
ТОВ «Авентус Україна» свої зобов'язання перед відповідачкою за кредитним договором виконав, надавши 12 листопада 2019 року кошти в сумі 5000,00 грн, шляхом їх зарахування на картку № НОМЕР_2 , код авторизації 342571, номер транзакції в системі «WayForPay». Вказаний переказ здійснювався за дорученням ТОВ «Авентус Україна» на підставі договору ВП-200417-1 від 20 квітня 2017 року укладеного між ТОВ ФК «ВЕЙ ФОР ПЕЙ» та ТОВ «Авентус Україна», що підтверджується довідкою ТОВ ФК «ВЕЙ ФОР ПЕЙ» №6520-ВП від 16 грудня 2025 року. ТОВ ФК «ВЕЙ ФОР ПЕЙ» надає послуги з переказу коштів в національній валюті без відкриття рахунків, підприємство внесене в державний реєстр фінансових установ (свідоцтво серія ФК № 1582 від 2 липня 2015 року) та отримало ліцензію Національного банка України № 21/1064-рк від 8 червня 2023 року.
Належність відповідачу вказаної катки та зарахування на її рахунок коштів в сумі 5000,00 грн підтверджується також інформацією АТ КБ «Приватбанк» від 05 березня 2026 року наданого на виконання ухвали суду.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою, зокрема, внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Згідно з ч. 1 ст. 513 ЦК України правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.
Відповідно до ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
30 жовтня 2020 року між ТОВ «Авентус Україна» та ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» укладено договір відступлення права вимоги №ККАУ-30102020, відповідно до умов якого ТОВ «Авентус Україна» відступило ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» свої права грошової вимоги до боржників за кредитними договорами вказаними у реєстрі боржників, у тому числі і за договором про надання коштів у позику на умовах споживчого кредиту №1495205 від 12 листопада 2019 року.
Відповідно до п.6.2.3 цього договору, право вимоги переходить до нового кредитора з моменту підписання сторонами цього договору, після чого новий кредитор стає кредитором по відношенню до боржників стосовно їх заборгованості. При цьому виконання новим кредитором та кредитором умов, що визначені цим пунктом, є необхідною та достатньою підставою для оформлення відступлення права вимоги. Додаткового оформлення відступлення права вимоги у цих випадках не вимагається.
Договір відступлення права вимоги №ККАУ-30102020 від 30 жовтня 2020 року підписаний його сторонами та скріплений печатками.
Відповідно до витягу з реєстру боржників до договору відступлення права вимоги №ККАУ-30102020 від 30 жовтня 2020 року ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» набуло права грошової вимоги до відповідачки ОСОБА_1 за договором про надання коштів у позику на умовах споживчого кредиту №1495205 від 12 листопада 2019 року, загальна сума заборгованості 15530,00 грн.
Тобто, ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» є новим кредитором та належним позивачем у спірних правовідносинах.
13 лютого 2026 року ТОВ «Кредит-Капітал» на адресу відповідача направило досудову вимогу з повідомленням про відступлення права грошової вимоги та про порядок погашення заборгованості. Наразі відомостей про її отримання відповідачкою матеріали справи не містять.
Разом з тим, неповідомлення боржника про заміну кредитора не тягне за собою відмову у позові новому кредитору, а може впливати на визначення розміру боргу перед новим кредитором у випадку проведення виконання попередньому або ж свідчити про прострочення кредитора. Тобто факт неповідомлення боржника про уступку права вимоги новому кредитору за умови невиконання боржником грошового зобов'язання не є підставою для звільнення боржника від виконання зобов'язань.
Такого висновку дійшов Верховний Суд в своїй постанові від 6 лютого 2019 року в справі №361/2105/16-ц.
Доказів, що відповідачка виконала свої зобов'язання за договором матеріали справи не містять.
Відповідно до розрахунку ТОВ «Авентус Україна», заборгованість відповідачки за договором про надання коштів у позику на умовах споживчого кредиту №1495205 від 12 листопада 2019 року становить 15530,00 грн, з яких: 5000,00 грн - тіло кредиту, 10530,00 грн - нараховані відсотки.
Суд погоджується із визначеним позивачем розміром заборгованості за наданим кредитом (тілом кредиту). Дана сума заборгованості встановлена судом на підставі наданих доказів, а тому сума заборгованості по тілу кредиту підлягає стягненню.
Що стосується розміру заборгованості по процентам, то слід звернути увагу, що проценти в розмірі 10530,00 грн нараховані за період 12 листопада 2019 року по 11 грудня 2019 року за зниженою процентною ставкою в розмірі 0,50 грн в день, а з 13 грудня 2019 року по 6 липня 2020 року за стандартною процентною ставкою у розмірі 90,00 грн в день.
В той же час, слід також зазначити, що відповідно до умов договору позика видається строком на 30 днів.
Відповідно до п. 1.6 - 1.7 договору, у випадку неможливості виконання зобов'язань за договором у повному обсязі та у встановлений строк, клієнт має право ініціювати продовження строку користування позикою та зміну дати погашення позики, шляхом здійснення платежу на користь товариства у розмірі не менше суми нарахованих та несплачених на дату платежу процентів. Після отримання товариством коштів у розмірі нарахованих та несплачених процентів, заява клієнта про продовження строку користування позикою вважається поданою. Після вчинення клієнтом дій згідно з пунктом 1.6. цього договору, та у разі якщо залишок суми позики складає не менше ніж 400 гривень, товариство має право, але не обов'язок, продовжити строк користування позикою. Новий строк користування позикою обчислюється з дня, наступного за днем вчинення клієнтом дій згідно з пунктом 1.6. цього договору та дорівнює 30 днів. Нова дата повернення позики відображається у Особистому кабінеті клієнта. Протягом нового строку користування позикою проценти (відсотки) нараховуються за стандартною процентною ставкою.
Відповідачкою на виконання вимог п. 1.6 - 1.7 договору було ініційовано продовження строку користування позикою шляхом здійснення платежів в розмірі нарахованих відсотків чим змінено дати погашення позики, а саме 12 грудня 2019 року в сумі 15,00 грн, 10 січня 2020 року в сумі 2610,00 грн, 8 лютого 2020 року в сумі 2610,00 грн та 8 березня 2020 року в сумі 2610,00 грн.
Отже, нова дата повернення позики є 7 квітня 2020 року.
При цьому слід звернути увагу, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування.
Очікування кредитодавця, що позичальник повинен сплачувати проценти за «користування кредитом» поза межами строку, на який надається такий кредит (тобто поза межами існування для позичальника можливості правомірно не сплачувати кредитору борг), виходять за межі взаємних прав та обов'язків сторін, що виникають на підставі кредитного договору, а отже, такі очікування не можуть вважатись легітимними.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 05 квітня 2023 року у справі №910/4518/16 вказала, що зазначене благо виникає у позичальника саме внаслідок укладення кредитного договору. Невиконання зобов'язання з повернення кредиту не може бути підставою для отримання позичальником можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу, а отже - і для виникнення зобов'язання зі сплати процентів відповідно до статті 1048 ЦК України.
Як зазначено вище позика надавалася відповідачу строком з 12 листопада 2019 року до 7 квітня 2020 року, сума позики не повернута, а тому сума заборгованості по процентам з урахуванням здійснених платежів та враховуючи умови незастосування зниженої процентної ставки (п3.3,3.4 договору) становить 5475,00 грн (13320 - 15,00 грн- 2610,00 грн - 2610,00 грн - 2610,00 грн).
Суд не вбачає підстав для нарахування вказаних процентів в період після 7 квітня 2020 року.
Щодо нарахування відсотків «в разі порушення строків виконання зобов'язань», то суд враховує правову позицію Великої Палати Верховного Суду, висловлену в постанові від 05 квітня 2023 року в справі №910/4518/16. Так, Велика Палата Верховного Суду зауважує, що «сторони можуть домовитися про те, що в разі прострочення повернення кредиту позичальник сплачує кредитору проценти саме як міру відповідальності, зокрема в тому ж розмірі, в якому він сплачував проценти як плату за наданий кредит, або в іншому розмірі. Водночас така домовленість за правовою природою є домовленістю про сплату процентів річних у визначеному договором розмірі на підставі статті 625 ЦК України, і цей розмір може зменшити суд (пункт 107 цієї постанови). Тобто твердження скаржників про те, що проценти за "користування кредитом" нараховуються не лише в межах строку кредитування, а й після спливу такого строку, тобто до моменту повного фактичного повернення кредитних коштів, свідчать про помилкове розуміння скаржниками правової природи процентів, які сплачуються позичальником у випадку прострочення грошового зобов'язання. Проценти, які можуть бути нараховані поза межами строку кредитування (чи після вимоги про дострокове погашення кредиту), є мірою цивільно-правової відповідальності та сплачуються відповідно до положень статті 625 ЦК України.
Велика Палата Верховного Суду зауважує, що надання кредитору можливості одночасного стягнення як процентів за "користування кредитом", так і процентів як міри відповідальності, може призводити до незацікавленості кредитора як у вчиненні активних дій щодо повернення боргу, так і у якнайшвидшому виконанні боржником зобов'язань за кредитним договором, оскільки після спливу строку кредитування грошове зобов'язання боржника перед кредитором зростає навіть швидше, ніж зростало протягом строку кредитування. Тобто фактично кредитор продовжує строк кредитування на власний розсуд на ще вигідніших для себе умовах, маючи при цьому можливість в будь-який момент вчинити дії, спрямовані на стягнення боргу з боржника (наприклад, звернути стягнення на заставне майно боржника або стягнути борг з поручителя).
Несправедливість цього підходу стає особливо очевидною у випадках, коли ринковий розмір процентів за "користування кредитом" за час після укладення кредитного договору істотно знизився. У таких випадках кредитор стає навіть більше зацікавлений у невиконанні договору, ніж у задоволенні своїх вимог. За такого підходу кредитор може продовжувати нарахування процентів за "користування кредитом" (який при цьому навіть не надавався на новий строк) у розмірі, якого вже не існує на ринку. Цим самим створюються штучні передумови для банкрутства підприємств та збільшення кількості фізичних осіб, які не мають надії повернутися до нормального життя інакше, як через банкрутство, що негативно відбивається на економіці та підвищує соціальну напруженість.
Такий підхід вочевидь не відповідає балансу інтересів сторін кредитного договору та призводить до того, що кредитор не використовує ефективні способи захисту своїх прав (звернення стягнення на заставне майно боржника, стягнення боргу з поручителя тощо) одразу після порушення боржником умов договору».
При цьому Велика Палата Верховного Суду звертає увагу, що «для вирішення подібних спорів важливим є тлумачення умов відповідних договорів та дійти висновку, чи мали на увазі сторони встановити нарахування процентів як міри відповідальності у певному розмірі за період після закінчення строку кредитування або після пред'явлення вимоги про дострокове погашення кредиту, чи у відповідному розділі договору передбачили тільки проценти за правомірну поведінку позичальника (за "користування кредитом"). У разі сумніву слід застосовувати принцип contra proferentem (лат. verba chartarum fortius accipiuntur contra proferentem, тобто слова договору тлумачаться проти того, хто їх написав)».
У контексті цієї цивільної справи суд зазначає, що умови договору, на які позивач посилається як на підставу для стягнення процентів, хоча й містяться у розділі, що регулює правомірну поведінку сторін (п. 3.6 договору), фактично є мірою відповідальності у розумінні статті 625 ЦК України. Це зумовлено тим, що зазначений пункт спрямований на врегулювання правовідносин сторін у разі прострочення виконання грошового зобов'язання.
Водночас договір містить окремий розділ, присвячений відповідальності позичальника («Відповідальність сторін»), однак позивач не обґрунтовує свої вимоги положеннями цього розділу.
Крім того, як слідує з наданих розрахунків, проценти за період поза межами строку кредитування позивач нараховує саме як проценти за користування кредитом, а не як міру відповідальності відповідно до статті 625 ЦК України. Водночас із вимогами про стягнення коштів на підставі статті 625 ЦК України позивач до суду не звертався. До того ж слід врахувати, що в період воєнного стану позичальник звільняється від відповідальності, визначеною ст.625 ЦК України.
Отже, з відповідачки на користь позивача підлягає стягненню заборгованість за договором про надання коштів у позику на умовах споживчого кредиту №1495205 від 12 листопада 2019 року, що становить 10475,00 грн, з яких: 5000,00 грн тіло кредиту, 5475,00 грн - грн нараховані відсотки.
Питання судових витрат суд вирішує відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України. Оскільки суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог, з відповідачки слід стягнути на користь позивача 1795,80 грн судового збору (пропорційно задоволеним вимогам).
Щодо витрат на професійну правничу допомогу, то відповідно до положень статті 265 ЦПК України, суд під час ухвалення судового рішення вирішує питання про судові витрати склад та розмір яких входить до предмета доказування в справі.
Відповідно до положень частини першої, пункту 1 частини третьої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору. Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правничої допомоги клієнту.
Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата ), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються у договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»). Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися у ці правовідносини.
Разом з тим законом визначено критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на професійну правничу допомогу.
Згідно зіст.137ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат враховується: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, у тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
За змістом ст.137, 141 ЦПК України витрати на правничу допомогу мають бути дійсними (реальними), необхідними, а їх розмір розумним з огляду на складність справи.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини наведеної, зокрема, у пункті 95 рішення від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України», пункті 80 рішення від 12.10.2006 у справі «Двойних проти України», пункті 88 рішення від 30 березня 2004 року в справі «Меріт проти України» заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим. При цьому, зважаючи на практику Європейського суду з прав людини (рішення від 23 січня 2014 року у справі «East|West Aliance Limited» проти України», заява № 19336/04), обґрунтованим слід вважати розмір витрат, що є співмірним до складності справи, виконаних адвокатом робіт (наданих послуг) та часом, витраченим на виконання таких робіт (надання послуг), обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, а також з ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
З огляду на правову позицію Верховного Суду, наведену у додатковій постанові від 05 вересня 2019 року у справі № 826/841/17 (провадження № К/9901/5157/19), суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою. Суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої постановлено рішення, всі її витрати на правничу допомогу, якщо, керуючись принципом справедливості як одним з основних елементів верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, зважаючи на складність справи, якість та кількість підготовлених документів, витрачений адвокатом час тощо, є неспівмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
У додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі №755/9215/15-ц (провадження №14-382цс19) зазначено, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.
Суд повинен оцінити витрати сторони у справі на оплату правничої допомоги у сукупності з критеріями, на які звертає увагу Європейський суд з прав людини, ураховуючи реальні обставини їх понесення та необхідності таких трат. Витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (п.1 ч.2 ст.137та ч.8 ст.141 ЦПК України). Аналогічна позиція висловлена Об'єднаною палатою Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду у постановах від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19, від 22 січня 2021 року в справі №925/1137/19, постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 02 грудня 2020 року в справі № 317/1209/19, від 03 лютого 2021 року в справі № 554/2586/ 16-ц.
Позивачем заявлено про стягнення витрат на правничу допомогу та в їх підтвердження надано: договір про надання правової (правничої) допомоги № 0107 від 01 липня 2025 року, акт наданих послуг №191 від 13 лютого 2026 року, детальний опис наданих послуг до акту №191 за даним договором, копію ордеру на надання правничої допомоги №1381377 від 02 липня 2025 року.
Відповідно до п.1.1 договору клієнт замовляє, приймає та оплачує, а виконавець надає послуги правової (правничої) допомоги, адвокатського захисту, представництва клієнта в усіх судах загальною юрисдикції, а також у відносинах з юридичними особами незалежно від форми власності та надає інші послуги, необхідні для забезпечення належного захисту прав і законних інтересів клієнта.
Згідно п.2.3, 2.4 договору вартість наданих послуг за одну справу складає 8000, 00 грн, детальна інформація про справу, обсяг послуг, ціну послуг вказується в Акті наданих послуг.
Відповідно до п.1 акту №191 наданих послуг від 13 лютого 2026 року, підписанням цього акту сторони підтверджують факт надання адвокатським об'єднанням та прийняття клієнтом послуг відповідно до положень договору про надання правової (правничої) допомоги №0107 від 01 липня 2025 року. Сума наданих послуг складає 8000,00 грн. Сторони не мають жодних претензій, скарг та зауважень одна до одної стосовно виконання ними умов договору. Опис роботи вказаний у детальному описі до даного акту (п.4, 5 акту).
З детального опису наданих послуг до Акту №191 наданих послуг від 13 лютого 2026 року слідує, що по справі про стягнення заборгованості за кредитним договором №1495205 щодо боржника ОСОБА_1 надано такі послуги: усна консультація щодо перспектив та порядку стягнення заборгованості (30 хв.); ознайомлення з матеріалами кредитної справи (2 год.); погодження правової позиції клієнта у справі (30 хв); складання позовної заяви з урахуванням правової позиції клієнта (3 год. 30 хв.), подання заяви до суду від імені клієнта. Всього витрачено часу 6 год. 30 хв.
Визначаючись з розподілом витрат на правничу допомогу та надаючи оцінку вищезазначеним доказам, суд зважає, що предметом позову є стягнення заборгованості за кредитним договором, справа є малозначною в силу вимог закону та не є складною, розглядалася в порядку спрощеного позовного провадження без виклику осіб, в даній категорії спірних правовідносин наявна усталена судова практика, обсяг наданих доказів є невеликим, а формування позиції та підготовка матеріалів не вимагали значного обсягу юридичної і технічної роботи. Водночас звертає увагу, що розмір витрат на правничу допомогу становить майже половину ціни позову, що не відповідає критеріям розумності та виправданості та є неспівмірною. Тому, враховуючи результат розгляду справи, складність справи та виконані роботи, принципи співмірності та розумності судових витрат, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача 5000,00 грн витрат на правничу допомогу. Саме такий розмір витрат, на переконання суду, є об'єктивним, співмірним зі складністю справи та виконаною адвокатом роботою у ній.
На підставі викладеного, керуючись ст. 526, 527, 530, 536, 610-611, 625, 628, 629, 634, 638, 639, 642, 1048, 1049, 1054, 1055 ЦК України, Законами України «Про електронну комерцію», «Про електронні документи та електронний документообіг», ст. 81, 141, 263-265, 279, 354 ЦПК України, суд
Позов задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» (ЄДРПОУ 35234236, 79018, м. Львів, вул. Смаль-Стоцького, буд. 1, корпус 28) заборгованість за договором про надання коштів у позику на умовах споживчого кредиту №1495205 від 12 листопада 2019 року в розмірі 10475,00 грн, з яких: 5000,00 грн тіло кредиту, 5475,00 грн - грн нараховані відсотки, а також 1795,80 грн судового збору та 5000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.
В решті вимог - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його складення. Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження , якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Учасники справи:
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал», код ЄДРПОУ 35234236, місцезнаходження: 79018, м. Львів, вул. Смаль-Стоцького, буд. 1, корпус 28,
Відповідач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .
Суддя: