26 березня 2026 року
м. Черкаси
Справа № 695/4843/25
Провадження № 22-ц/821/442/26
Категорія: 310020000
Черкаський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого - Василенко Л. І.,
суддів: Новікова О. М., Фетісової Т. Л.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - ОСОБА_2 ,
розглянувши в порядку письмового провадження в м. Черкаси апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 12 грудня 2025 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів,
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У жовтні 2025 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення аліментів.
Позов обґрунтовано тим, що в період з березня 2018 року по червень 2025 року сторони перебували у фактичних шлюбних відносинах.
У період даних стосунків у сторін народилися діти: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Вказувала, що діти проживають з нею, що підтверджується довідкою про склад сім'ї.
На утримання малолітніх дітей вона від відповідача допомогу в повній мірі не отримує, а добровільно надавати допомогу відповідач не бажає.
Також зазначала, що на даний час позивачка знаходиться у відпустці по догляду за дитиною та отримує державну щомісячну допомогу в розмірі 860,00 грн. Більше ніяких видів доходу вона немає, тому змушена звернутися до суду про отримання матеріальної допомоги від відповідача на своє утримання.
Вказувала, що відповідач офіційно працює старшим солдатом у в/ч НОМЕР_1 та має постійну заробітну плату, про її розмір їй не говорить.
Просила стягнути на її користь з ОСОБА_2 аліменти на утримання малолітніх дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в розмірі 1/3 частини з усіх доходів відповідача, але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно.
Крім того, просила стягнути з відповідача на свою користь аліменти на її утримання до досягнення сином ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , трьох років, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_3 , в розмірі 1/4 частини з усіх доходів відповідача, щомісячно.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 12.12.2025 позов ОСОБА_1 задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 на утримання малолітніх дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , аліменти в розмірі 1/3 частини від його заробітку (доходу), але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з дня подання позову до суду, тобто з 27.10.2025 і до досягнення дітьми повноліття.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на її утримання в розмірі 1/6 частини від його заробітку (доходу), щомісячно, починаючи з дня подання позову до суду, тобто з 27.10.2025 і до досягнення дитиною ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , трирічного віку, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір в сумі 2422,40 грн.
У задоволенні решти вимог відмовлено.
Рішення в частині стягнення аліментів за один місяць допущено до негайного виконання.
Рішення суду мотивоване тим, що діти проживають та перебувають на утриманні позивачки і потребують матеріальної допомоги.
При цьому доказів того, що відповідач не в змозі надавати передбачену СК України допомогу на утримання своїх малолітніх дітей, останній суду не вказав та не надав.
В рішенні суд вказав, що незалежно від працевлаштування, наявності постійного заробітку чи розміру доходу, чоловік зобов'язаний утримувати дружину, з якою проживає дитина до досягнення дитиною трьох років.
Судом встановлено, що діти виховуються позивачкою і остання потребує матеріальної допомоги, оскільки доглядає дитину віком до 3 років, а відповідач працездатний, у зв'язку з чим може надавати таку матеріальну допомогу.
Суд взяв до уваги, що матеріали справи не містять достатньо доказів належного доходу ОСОБА_2 , який буде достатній для сплати аліментів як на утримання дітей, так і на утримання їх матері, і при цьому його заробітку буде достатньо для забезпечення власної нормальної життєдіяльності та матеріального стану.
За таких обставин вимоги позивачки про стягнення із відповідача аліментів на утримання ОСОБА_1 у розмірі 1/4 частини всіх видів його заробітку, на думку суду, є завищеними та, враховуючи наявність інших аліментних зобов'язань у відповідача, підлягали зменшенню.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги
Доводи особи, яка подала апеляційну скаргу
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, 29.12.2025 ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 12.12.2025 в частині стягнення аліментів на утримання ОСОБА_1 та змінити рішення суду в частині визначення розміру аліментів на дітей, та визначити аліменти у твердій грошовій сумі по 3000, 00 грн щомісячно на кожну дитину до досягнення ними повноліття. Визначити дату початку сплати аліментів з дня ухвалення остаточного судового рішення.
Апеляційна скарга мотивована тим, що відповідач є діючим військовослужбовцем Збройних Сил України. У липні 2024 року добровільно вступив до лав ЗСУ, проходив службу у зоні бойових дій та брав у них безпосередню участь. Під час участі у бойових діях отримав низку поранень.
01.06.2025 ОСОБА_2 отримав тяжке бойове поранення, унаслідок чого: переніс ампутацію верхньої лівої кінцівки; три оперативні втручання; проходить тривалу реабілітацію та потребує протезування.
Зазначає, що відповідач не ухиляється від утримання дітей та з початку служби у лавах ЗСУ фактично, щомісяця, здійснював грошові перекази на їх користь.
Крім цього, фізична платіжна картка відповідача фактично знаходилась у позивачки і вона мала можливість знімати кошти та розраховуватись з її допомогою на власний розсуд.
З березня 2025 року стосунки позивачки та відповідача зіпсувалися та фактичні шлюбні відносини було припинено. Натомість, відповідач продовжував у добровільному порядку перераховувати кошти позивачці на утримання їх спільних неповнолітніх дітей.
Наразі на утриманні позивачки, окрім дітей відповідача, знаходяться двоє неповнолітніх дітей від першого шлюбу, аліменти на утримання яких позивачка не отримує. Разом з позивачкою та її дітьми проживають її безробітний співмешканець та його безробітна матір. Таким чином, на думку відповідача, позивачка має на меті стягнути з відповідача кошти на утримання не лише його власних дітей, а й інших зазначених осіб.
З моменту припинення фактичних шлюбних відносин, позивачка забороняє скаржнику брати рівноцінну участь у вихованні дітей, ігнорує прохання про зустрічі з ними, що свідчить про дисбаланс у поведінці сторін та зловживання позивачки своїми правами, а також порушує права батька відповідно до ст. ст. 141, 153 СК України.
Проте, не зважаючи на заборону позивачки бачитися з дітьми, відповідач продовжує здійснювати посильну матеріальну допомогу, купуючи дітям необхідні речі та іграшки.
На думку скаржника, судом першої інстанції не було враховано, що відповідач позбавлений можливості брати участь у вихованні дітей у зв'язку з систематичним перешкоджанням з боку позивачки, що свідчить про неповне з'ясування обставин справи.
Крім цього, на думку відповідача, суд першої інстанції формально застосував положення ст. 84 СК України, не надавши належної оцінки реальній здатності відповідача надавати матеріальну допомогу.
На сьогодні: відповідач частково втратив працездатність, єдиний дохід - це базове грошове забезпечення військовослужбовця у розмірі близько 25000,00 грн.
Відповідач несе значні витрати, пов'язані з лікуванням, реабілітацією та майбутнім протезуванням.
Позивачка була обізнана з цими обставинами, оскільки періодично перебувала з відповідачем на зв'язку, однак свідомо приховала ці факти та, незважаючи на ситуацію, наполягає на власному утриманні, що суперечить принципам розумності та справедливості, закріпленим у ч. 9 ст. 7 СК України.
Разом з цим, з огляду на нестабільний та обмежений дохід відповідача, необхідність лікування, відсутність додаткових джерел заробітку, визначення аліментів у частці від доходу, на думку скаржника, є несправедливим і таким, що не забезпечує балансу інтересів сторін.
Вказує, що суд першої інстанції визначив дату початку стягнення аліментів з дня подання позову, не врахувавши поважні причини неможливості відповідача реалізувати право на захист. З урахуванням принципу справедливості та реальних обставин справи, оскільки відповідач фактично брав матеріальну участь у забезпеченні дітей, аліменти можуть нараховуватися з дня ухвалення остаточного судового рішення.
Відзив на апеляційну скаргу на адресу Черкаського апеляційного суду не надходив.
Фактичні обставини справи, встановлені судом першої інстанції та апеляційним судом
Відповідно до копії повторного Свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 , вбачається, що батьками ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , про що Шевченківським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у м. Києві ЦМУ МЮ (м. Київ) 19.11.2020 складено відповідний актовий запис № 1475 (а.с. 6).
Згідно копії Свідоцтва про народження серії НОМЕР_3 , батьками ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 є ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , про що Золотоніським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Золотоніському районі Черкаської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) 25.10.2023 складено відповідний актовий запис № 263 (а.с. 7).
Відповідно до довідки голови квартального комітету м. Золотоноша № 21 від 22.10.2025 № 53 ОСОБА_1 та її діти: ОСОБА_5 , 2011 року народження, ОСОБА_6 , 2014 року народження, ОСОБА_3 , 2020 року народження, ОСОБА_4 , 2023 року народження, фактично проживають по АДРЕСА_1 без реєстрації (а.с. 8).
Мотивувальна частина
Позиція Черкаського апеляційного суду
Відповідно зі ст. 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є забезпечення апеляційного оскарження рішення суду, а відповідно до ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод таке конституційне право повинно бути забезпечене судовими процедурами, які повинні бути справедливими.
Згідно ч. 13 ст.7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Виходячи з положень ч. 13 ст. 7, ч. ч. 4, 6 ст. 19, ч. 1 ст. 369 ЦПК України, враховуючи, що справа стосується стягнення аліментів на неповнолітню дитину, суд проводить розгляд справи без повідомлення учасників справи.
Крім того, практика Європейського суду з прав людини з питань гарантій публічного характеру провадження у судових органах в контексті п. 1ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, свідчить про те, що публічний розгляд справи може бути виправданим не у кожному випадку (рішення від 08 грудня 1983 року у справі «Axen v. Germany», заява №8273/78, рішення від 25 квітня 2002 року «Varela Assalino contre le Portugal», заява № 64336/01).
Так, у випадках, коли мають бути вирішені тільки питання права, то розгляд письмових заяв, на думку ЄСПЛ, є доцільнішим, ніж усні слухання, і розгляд справи на основі письмових доказів є достатнім. В одній із зазначених справ заявник не надав переконливих доказів на користь того, що для забезпечення справедливого судового розгляду після обміну письмовими заявами необхідно було провести також усні слухання. Зрештою, у певних випадках влада має право брати до уваги міркування ефективності й економії. Зокрема, коли фактичні обставини не є предметом спору, а питання права не становлять особливої складності, та обставина, що відкритий розгляд не проводився, не є порушенням вимоги п. 1 ст. 6 Конвенції про проведення публічного розгляду справи.
Суд апеляційної інстанції створив учасникам процесу належні умови для ознайомлення з рухом справи шляхом надсилання процесуальних документів та апеляційної скарги, а також надав сторонам строк для подачі відзиву.
Крім того, кожен з учасників справи має право безпосередньо знайомитися з її матеріалами, зокрема з аргументами іншої сторони та реагувати на ці аргументи відповідно до вимог ЦПК України.
Вивчивши матеріали справи за наявними в ній доказами, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла наступних висновків.
Мотиви, з яких виходить Черкаський апеляційний суд, та застосовані норми права
Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї (ч. 1 та ч. 2 ст. 367 ЦПК України).
Згідно зі ст. 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Частина 3 ст. 3 ЦПК України передбачає, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно з ч. ч. 1, 2 та 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним вимогам закону рішення суду першої інстанції в повній мірі відповідає з огляду на наступне.
В усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Держави-учасниці зобов'язуються забезпечити дитині такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов'язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом, і з цією метою вживають всіх відповідних законодавчих і адміністративних заходів (ч. ч. 1, 2 ст. 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789-XII).
Згідно зі ст. 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини.
Відповідно до ст. ст. 150, 180 СК України батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, матеріально утримувати дитину до повноліття.
Способи виконання батьками обов'язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними.
За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі.
За відсутності домовленості між батьками про сплату аліментів на дитину той із них, з ким вона проживає, вправі звернутися до суду з відповідним позовом (пункт 17 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів»).
Як вбачається із матеріалів справи, сторони не дійшли згоди щодо сплати коштів на утримання спільних дітей.
Положеннями ч. 3 ст. 181 СК України визначено, що за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.
Одним із основних прав дитини є право на утримання, яке кореспондується з конституційним обов'язком батьків утримувати дітей до їх повноліття та знайшло своє закріплення у СК України.
Стягнення аліментів на утримання дитини є одним із способів захисту інтересів дитини, забезпечення одержання нею коштів, необхідних для її життєдіяльності.
Положеннями ст. 27 Конвенції ООН про права дитини визначено, що кожна дитина має право на рівень життя, необхідний для її фізичного, розумового та духовного розвитку. Сюди входить належне харчування, житло, одяг. Батьки несуть відповідальність за забезпечення належного життєвого рівня дитини. Держава має вживати необхідних заходів щодо надання допомоги батькам у здійсненні цього права.
Статтею 182 СК України передбачено, що при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров'я та матеріальне становище дитини; стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення.
Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.
Частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом (ч. 1 ст. 183 СК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 191 СК України, аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред'явлення позову.
Аналіз указаних норм права дає підстави для висновку, що батьки мають рівні права та обов'язки щодо матеріального утримання дитини. Сплата аліментів за рішенням суду є одним із способів виконання обов'язку утримувати дитину тим з батьків, хто проживає окремо від дитини.
Отже, право на звернення до суду із заявою про стягнення аліментів і, відповідно, право на отримання аліментів має той з батьків, з ким проживає дитина.
Обов'язок утримувати дитину є рівною мірою обов'язком як матері, так і батька дитини. Виконання передбачених ст. 150 СК України обов'язків батьків щодо виховання та розвитку дитини пов'язане з належним утриманням дитини, від якого залежить забезпечення умов для розвитку дитини здоровою як фізично так і духовно. Тому, визначений на законодавчому рівні прожитковий мінімум для дитини певного віку має забезпечуватись насамперед батьками дитини.
Положення ч. ч. 1, 2 ст. 27 Конвенції ООН про права дитини, ст. ст. 181, 182 СК України дають підстави для висновку про те, що суд при визначенні розміру коштів, що стягуються як аліменти, прагне не до зрівняння матеріального становища платника й одержувача аліментів, а до того, щоб одержувач аліментів у разі їх сплати перестав бути таким, що потребує матеріальної допомоги. Окрім того, розмір призначених аліментів має бути виправданий дійсними потребами та з урахуванням матеріального становища сторін, має виходити з фактичних обставин справи та мети зобов'язання щодо утримання.
Колегія суддів відхиляє доводи скаржника про те, що відповідач позбавлений можливості брати участь у вихованні дітей у зв'язку із систематичним перешкоджанням з боку позивачки, оскільки вони не стосуються предмету доказування у даній справі.
Посилання скаржника на те, що він добровільно продовжує здійснювати посильну матеріальну допомогу, купуючи дітям необхідні речі та іграшки, не заслуговують на увагу суду, оскільки не є підставою для відмови у задоволенні позову, оскільки у матеріалах справи відсутні докази того, що сторони добровільно домовились щодо порядку сплати та розміру аліментів, натомість позивачка стверджує, що відповідач коштів на утримання дітей у повній мірі не надає, що свідчить про існування спору між позивачкою та відповідачем.
При цьому, факт добровільного перерахування ОСОБА_2 коштів дітям або дружині не свідчить про виконання ним свого обов'язку по сплаті аліментів на постійній регулярній основі. Ця обставина не звільняє батька від обов'язку по утриманню дітей.
У свою чергу, у даній категорії справ суд зобов'язаний враховувати інтереси дитини та ухвалювати судові рішення, спрямовані на їх захист шляхом стабільного забезпечення утримання дитини тим з батьків, який не проживає з нею, до досягнення останньою повноліття.
Визначений судом розмір аліментів на утримання дітей, на думку колегії суддів, відповідає вимогам виваженості, розумності, справедливості, інтересам дітей та мінімально гарантованому розміру аліментів, встановленому ч. 2 ст. 182 СК України.
Щодо доводів апеляційної скарги в частині стягнення аліментів на утримання ОСОБА_1 до досягнення дитиною трьох років, то суд апеляційної інстанції виходить з наступного.
Згідно ч. ч. 1, 4 ст. 75 СК України дружина, чоловік повинні матеріально підтримувати один одного. Право на утримання (аліменти) має той із подружжя, який є непрацездатним, потребує матеріальної допомоги за умови, що другий із подружжя може надавати матеріальну допомогу. Один із подружжя є таким, що потребує матеріальної допомоги, якщо заробітна плата, пенсія, доходи від використання його майна, інші доходи не забезпечують йому прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Відповідно до ч. ч. 2, 4 ст. 84 СК України дружина, з якою проживає дитина, має право на утримання від чоловіка - батька дитини до досягнення дитиною трьох років. Право на утримання вагітна дружина, а також дружина, з якою проживає дитина, має незалежно від того, чи вона працює, та незалежно від її матеріального становища, за умови, що чоловік може надавати матеріальну допомогу.
Право дружини на утримання у разі проживання з нею дитини, є особливим видом права подружжя на утримання. Його особливість полягає у строковості дії, незалежності надання утримання від доходу дружини та наявністю лише однієї підстави, яка унеможливлює надання такого утримання, неможливості чоловіка надавати таке утримання.
Виходячи з положень, які містяться в Постанові Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів», при вирішенні питання щодо стягнення аліментів на утримання дружини до досягнення дитиною трьох років, суд бере до уваги стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; стан здоров'я та матеріальне становище отримувача аліментів, відсутність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних дружини, батьків, повнолітніх дітей; сімейний стан платника аліментів, наявність у платника аліментів зобов'язань зі сплати аліментів на дитину за рішенням суду, наявність нерегулярного, мінливого, невизначеного доходу.
Суд апеляційної інстанції враховує, що відповідач перебуває на військовій службі, отримав низку травм та поранень, пов'язаних з захистом Батьківщини, що підтверджується довідками військової частини НОМЕР_1 про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) від 04.10.2024 № 31527, від 09.01.2025 № 1789 та від 27.03.2025 № 8884.
Також, згідно довідки «Обласна клінічна лікарня» Комунального некомерційного підприємства Харківської обласної ради від 11.06.2025 № 01/Б-589-305 ОСОБА_2 знаходиться на лікуванні у відділенні серцево-судинної хірургії з 03.06.2025 з діагнозом «Ізольоване вогнепальне одиночне осколкове наскрізне поранення лівого передпліччя з ушкодженням ліктьової та променевої артерій, переломом ліктьової кістки від 01.06.2025. Стан після (01.06.2025): фасціотомія лівого передпліччя, лікування променевої артерії, шунтування тимчасовим шунтом ліктьової артерії; (02.06.2025) ревізія м'язів передпліччя та тимчасового шунта, гемостаз, перев'язка плечової артерії лівої в/к; (02.06.25) ампутація лівої верхньої кінцівки на рівні в/3 передпліччя (а.с. 33).
Судом першої інстанції цих обставин при вирішенні питання про можливість відповідачем сплачувати аліменти на утримання дружини не було враховано. Відтак суд апеляційної інстанції приймає до уваги подані докази відповідачем та оцінює їх в сукупності.
Відповідно до ч. 1 ст. 80 СК України аліменти присуджуються одному із подружжя у частці від заробітку (доходу) другого з подружжя або у твердій грошовій сумі.
Виходячи з принципу справедливості, розумності та з урахуванням можливостей відповідача щодо надання утримання дружині, суд апеляційної інстанції не погоджується з висновком суду першої інстанції, що з відповідача на користь позивачки підлягають стягненню аліменти на її утримання в розмірі 1/6 частини від заробітку (доходу) відповідача і вважає, що в цій частині рішення суду слід змінити та стягнути з відповідача на користь позивачки 1/10 частини заробітку (доходу).
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.
Відповідно до приписів ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
З урахуванням наведеного, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга ОСОБА_2 підлягає частковому задоволенню, а рішення суду першої інстанції зміні в частині стягнення аліментів з відповідача на утримання позивачки з вищенаведених підстав.
Відповідачем за подачу апеляційної скарги в цій справі сплачено 1300,00 грн судового збору.
Ухвалою Черкаського апеляційного суду від 12.01.2026 про відкриття апеляційного провадження відстрочено ОСОБА_2 сплату судового збору до прийняття апеляційним судом рішення по суті.
Відтак, з скаржника на користь держави слід стягнути 1606,88 грн судового збору за подачу апеляційної скарги, враховуючи сплачений ним судовий збір у розмірі 1300,00 грн.
Керуючись ст. ст. 368, 374, 376, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - задовольнити частково.
Рішення Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 12 грудня 2025 рокузмінити в частині розміру аліментів стягнутих з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , на утримання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , зменшивши з 1/6 частини до 1/10 частини.
В іншій частині рішення суду - залишити без змін.
Стягнути із ОСОБА_2 на користь держави 1606,88 грн судового збору за подання апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення, в порядку та за умов визначених ЦПК України.
Головуючий Л. І. Василенко
Судді: О. М. Новіков
Т. Л. Фетісова