25 березня 2026 року
м. Черкаси
Справа № 701/1297/24
Провадження № 22-ц/821/523/26
категорія: 304090000
Черкаський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючої: Карпенко О.В.
суддів: Сіренка Ю.В., Фетісової Т.Л.
за участю секретаря: Руденко А.О.
учасники справи:
позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів»
відповідач: ОСОБА_1 ,
розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Маньківського районного суду Черкаської області від 08 квітня 2025 року (ухваленого в приміщенні Маньківського районного суду Черкаської області під головуванням судді Калієвського І.Д.) у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитними договорами,-
Короткий зміст позовних вимог
У листопаді 2024 року ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» (далі по тексту - ТОВ «ФК «ЄАПБ», Товариство) звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитними договорами.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що 11.09.2023 року між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №101321881.
Кредитний договір укладено в електронній формі в особистому кабінеті позичальника, що створений в інформаційно-комунікаційній системі Товариства та доступний, зокрема, через сайт Товариства та/або відповідний мобільний додаток чи інші засоби, відповідно до п. 6 кредитного договору, порядок (технологія) укладення договору та спосіб ідентифікації, верифікації позичальника.
Підписанням кредитного договору відповідач підтвердив, що він ознайомився з наявними схемами кредитування, отримав проект цього кредитного договору разом з додатками (в електронному вигляді в особистому кабінеті), ознайомився з усіма його умовами. Приймаючи умови кредитного договору, відповідач та підтверджує, що умови договору йому зрозумілі та він підтверджує, що договір адаптовано до його потреб та фінансового стану, а інформація надана йому кредитодавцем з дотриманням вимог законодавства та забезпечує правильне розуміння позичальника суті фінансових послуг без нав'язування її придбання.
Всупереч умов договору № 101321881 від 11.09.2023 року відповідач взяті на себе зобов'язання належним чином не виконував, в результаті чого виникла заборгованість у розмірі 36103,66 грн., яка складається з 9300,00 грн. - заборгованість за основною сумою боргу, 25803,66 грн. сума заборгованості за відсотками, 1000,00 грн. - заборгованість за комісією.
29.01.2024 року між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «ФК «ЄАПБ» було укладено договір факторингу №29012024, за умовами якого ТОВ «ФК «ЄАПБ» набуло право вимоги до відповідача за кредитним договором № 101321881 в сумі 36103,66 грн. (відповідно до реєстру боржників № 2 від 29.01.2024 року).
Також, 12.09.2023 року між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 6530241 у формі електронного документа з використанням електронного підпису.
Всупереч умов договору № 6530241 від 12.09.2023 року відповідач взяті на себе зобов'язання належним чином не виконував, в результаті чого виникла заборгованість у розмірі 61679,42 грн., яка складається з 18600,00 грн. - заборгованість за основною сумою боргу, 41079,42 грн. сума заборгованості за відсотками, 2000,00 грн. - заборгованість за комісією.
29.01.2024 року між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «ФК «ЄАПБ» було укладено договір факторингу №29012024, за умовами якого ТОВ «ФК «ЄАПБ» набуло право вимоги до відповідача за кредитним договором № 6530241 в сумі 61679,42 грн. (відповідно до реєстру боржників № 1 від 29.01.2024 року).
У зв'язку з невиконанням відповідачем своїх зобов'язань, позивач просив стягнути з ОСОБА_1 заборгованість: за кредитним договором № 101321881 в розмірі 36103,66 грн.; за кредитним договором № 6530241 в розмірі 61679,42 грн. Загальний розмір заборгованості за кредитними договорами становить 97783,08 грн.
Судові витрати покласти на відповідача.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Маньківського районного суду Черкаської області від 08.04.2025 року позов задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «ЄАПБ» суму заборгованості у загальному розмірі 97783,08 грн., а саме:
- за кредитним договором № 101321881 у розмірі 36103,66 грн., яка складається із: 9300,00 грн. - сума заборгованості за основною сумою; 25803,66 грн. - сума заборгованості за відсотками; 1000,00 грн. - заборгованість за комісією;
- за кредитним договором № 6530241 в розмірі 61679,42 грн., яка складається із: 18600,00 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу; 41079,42 грн. - сума заборгованості за відсотками; 2000,00 грн. - заборгованість за комісією.
Вирішено питання про судовий збір.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що умови кредитних договорів в частині своєчасності сплати боргу відповідачем не виконано. Доведений факт невиконання вимог закону, з боку відповідача, яке тягне можливість примусового стягнення прострочених сум по кредиту.
Прийнявши до уваги, що фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку позивачу не повернуті, а також врахувавши вимоги ч. 2 ст. 530 ЦК України за змістом якої, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час, що свідчить про порушення його прав, суд вважав за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог ТОВ «ЄАПБ» про стягнення заборгованості в повному обсязі.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала апеляційну скаргу
Апеляційна скарга, зокрема, мотивована тим, що позивачем не було доведено належними і допустимими доказами факту надання грошових коштів, оскільки матеріали справи не містять первинних бухгалтерських документів, які б свідчили про передачу грошових коштів позичальнику та користування ними.
Також матеріали справи не містять належного розрахунку заборгованості на підставі якого позивач обґрунтовує свої вимоги.
Відповідач посилається й на те, що позовні вимоги про стягнення відсотків за кредитним договором задоволенню не підлягали, оскільки він призваний на військову службу в період мобілізації за контрактом - 01.10.2022 року та проходив військову службу у військовій частині Ахххх по 06.11.2024 року. Далі в період з 26.07.2025 року по 28.07.2025 року проходив військову службу у військовій частині АДРЕСА_1 , а з 31.07.2025 року по теперішній час проходе військову службу у військовій частині Ахххх (відповідні докази було надано), згідно із частиною п'ятнадцятою статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» звільняється від сплати процентів, пені та/або комісії за кредитними договорами.
Відзив на апеляційну скаргу.
23.02.2026 року від представника ТОВ «ФК «ЄАПБ» - Канак М.С. надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому остання просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення Маньківського районного суду Черкаської області від 08.04.2025 року - залишити без змін.
Відзив обґрунтований тим, що відповідач не був позбавлений можливості надати докази, які підтверджують або спростовують отримання ОСОБА_1 кредитних коштів.
На підтвердження заявлених позовних вимог, ТОВ «ФК «ЄАПБ» надано копії відповідних договорів, договорів факторингу із відповідними додаткам, довідки про перерахування коштів та розрахунки заборгованості за договорами, які апелянт належними доказами не спростував.
Крім того, у разі непогодження щодо здійснення відповідної операції з грошовими коштами, апелянт міг надати виписки по своєму рахунку для спростування перерахунків (надання кредитних коштів). Однак, будь-яких належних доказів для спростування позовних вимог ТОВ «ФК «ЄАПБ», апелянтом не надано.
Щодо пільг при нарахуванні відсотків, зазначає, що обов'язковою вимогою для не нарахування відсотків та застосування пільг, визначених ч. 15 ст. 15 ЗУ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» є перебування безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку із збройною агресією російської федерації проти України.
У наданих відповідачем доказах, відсутня інформація щодо перебування безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів. Статус військовослужбовця не є підставою для отримання пільг щодо нарахування відсотків. Інших доказів не надано.
Позиція Черкаського апеляційного суду
Відповідно до ст. 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є забезпечення апеляційного оскарження рішення суду, а відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод таке конституційне право повинно бути забезпечене судовими процедурами, які повинні бути справедливими.
Згідно ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.
Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Враховуючи вищезазначене, розгляд даної справи з ознаками малозначності згідно із ч. ч. 4, 6 ст. 19, ч. 1 ст. 369 ЦПК України, здійснюється в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.
Суд апеляційної інстанції створив учасникам процесу належні умови для ознайомлення з рухом справи шляхом надсилання процесуальних документів та апеляційної скарги, а також надав сторонам строк для подачі відзиву.
Крім того, кожен з учасників справи має право безпосередньо знайомитися з її матеріалами, зокрема з аргументами іншої сторони, та реагувати на ці аргументи відповідно до вимог ЦПК України.
Переглянувши справу за наявними в ній доказами, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла наступних висновків.
Мотиви, з яких виходить Апеляційний суд, та застосовані норми права
Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї (ч. 1 та ч. 2 ст. 367 ЦПК України).
Згідно зі ст. 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Частина 3 ст. 3 ЦПК України передбачає, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно з ч. ч. 1, 2 та 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
В повній мірі зазначеним вимогам закону рішення суду першої інстанції не відповідає.
З матеріалів справи вбачається, що 11.09.2023 року ОСОБА_1 уклав договір про споживчий кредит з ТОВ «Мілоан» № 101321881, за умовами якого товариство надало відповідачу грошові кошти у розмірі 10000 грн., стоком на 105 днів, з 11.09.2023 року і складається із пільгового (15днів) та поточного (90 днів) періодів. (а.с. 8-13).
Орієнтовна загальна вартість кредиту для позичальника (за весь строк кредитування) складає 39875,00 грн.
Комісія за надання кредиту 1000 грн., яка нараховується за ставкою 10.00% від суми кредиту одноразово в момент видачі кредиту.
Проценти за користування кредитом: 1875,00 грн., які нараховуються за ставкою 1.25 % від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом протягом пільгового періоду.
Стандартна (базова) процентна ставка за користування кредитом становить 3.00 % від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом.
За умовами п. 2.1 кредитні кошти надаються позичальнику безготівково на рахунок з використанням карти 414949*20.
Розділом 4 вище указаного договору передбачено відповідальність сторін, зокрема виконання зобов'язання позичальником з повернення кредиту та/або сплати відсотків за його користування та здійснення інших платежів відповідно до умов договору.
За умовами п. 6.1 договору, указаний договір укладено в електронній формі в особистому кабінеті позичальника, що створений в інформаційно-телекомунікаційній системі Товариства та доступний через його сайт та відповідний мобільний додаток чи інші засоби.
Відповідно до п. 6.3 договору, позичальник, приймаючи умови Товариства про укладання даного договору, також погоджується з усіма додатками та невід'ємними частинами договору, графіком платежів та паспортом споживчого кредиту.
12.09.2023 року ОСОБА_1 уклав договір про споживчий кредит з ТОВ «Мілоан» № 6530241, за умовами якого товариство надало відповідачу грошові кошти у розмірі 20000 грн., стоком на 100 днів, з 12.09.2023 року до 22.09.2023 року (а.с. 22-26).
Орієнтовна загальна вартість кредиту для позичальника (за весь строк кредитування) складає 78500,00 грн.
Комісія за надання кредиту 2000 грн., яка нараховується за ставкою 10.00% від суми кредиту одноразово в момент видачі кредиту.
Проценти за користування кредитом: 2500,00 грн., які нараховуються за ставкою 1.25 % від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом протягом пільгового періоду.
Стандартна (базова) процентна ставка за користування кредитом становить 3.00 % від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом.
За умовами п. 2.1 кредитні кошти надаються позичальнику безготівково на рахунок з використанням карти 414949*84.
За умовами п. 6.1 договору, указаний договір укладено в електронній формі в особистому кабінеті позичальника, що створений в інформаційно-телекомунікаційній системі Товариства та доступний через його сайт та відповідний мобільний додаток чи інші засоби.
29.01.2024 року між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «ФК «ЄАПБ» укладено договір факторингу № 29012024, у відповідності до умов якого ТОВ «Мілоан» передає (відступає) ТОВ «ФК «ЄАПБ» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «ФК «ЄАПБ» приймає належні ТОВ «Мілоан» права вимоги до боржників, вказаними у Реєстрі боржників (а.с. 17-18).
Відповідно до Реєстру боржників № 2 від 29.01.2024 року до договору факторингу № 29012024 від 29.01.2024 року ТОВ «ФК «ЄАПБ» набуло право вимоги до відповідача за кредитним договором № 101321881 від 11.09.2023 року в розмірі 36103,66 грн., з яких: 9300,00 грн. - сума заборгованості за основною сумою; 25803,66 грн. - сума заборгованості за відсотками; 1000,00 грн. - заборгованість за комісією (а.с. 20).
Відповідно до Реєстру боржників № 1 від 29.01.2024 року до договору факторингу № 29012024 від 29.01.2024 року ТОВ «ФК «ЄАПБ» набуло право вимоги до відповідача за кредитним договором № 6530241 від 12.09.2023 року в розмірі 61679,42 грн., з яких: 18600,00 грн. - сума заборгованості за основною сумою; 41079,42 грн. - сума заборгованості за відсотками; 2000,00 грн. - заборгованість за комісією (а.с. 31).
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач порушив умови взятих на себе зобов'язань за кредитними договорами, у зв'язку з чим позивач, який набув право вимоги за цими договорами, вправі задовольнити свої вимоги шляхом стягнення непогашених сум заборгованості, загальний розмір яких відповідно до наданих позивачем розрахунків заборгованості становить 97783,08 грн.
Проте, колегія суддів не може погодитися з такими висновками суду першої інстанції з огляду на таке.
Згідно ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до принципу диспозитивності цивільного судочинства (ст. 13 ЦПК України), суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Враховуючи вимоги статей 12, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.
Загальними вимогами процесуального права, закріпленими у статтях 76-78, 81, 83, 84, 87, 89, 228, 235, 263-265 ЦПК України, визначено обов'язковість встановлення судом під час вирішення спору обставин, що мають значення для справи, надання їм юридичної оцінки, а також оцінки всіх доказів, з яких суд виходив при вирішенні позову (дослідження обґрунтованості, наявності доказів, що їх підтверджують).
Відповідно до ст. 202, ч. 1 ст. 626 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договором є домовленість двох або більше сторін на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (частина друга статті 639 ЦК України).
Абзац другий частини другої статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін, вважається укладеним в письмовій формі.
Відповідно до висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 07 жовтня 2020 року № 127/33824/19, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статі 205, 207 ЦК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит і сплатити проценти.
Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України (положення якої застосовуються до спірних правовідносин на виконання ч. 2 ст. 1054 ЦК України) позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.
Згідно зі ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
У статтях 526, 530, 610, 612 ЦК України передбачено, що зобов'язання повинні виконуватись належним чином, у встановлений термін, відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Згідно зі ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
У постанові Верховного Суду від 30 листопада 2022 року у справі № 334/3056/15 зазначено, що у справах про стягнення кредитної заборгованості кредитор повинен довести виконання ним своїх обов'язків за кредитним договором, а саме надання грошових коштів (кредиту) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник - повернення грошових коштів у розмірі та на умовах, визначених договором.
Як зазначив Верховний Суд у постанові від 23 вересня 2019 року у справі № 910/10254/18, банківські виписки з рахунків позичальника є належними та допустимими доказами у справі, що підтверджують рух коштів по конкретному банківському рахунку, вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій, а тому можуть підтверджувати факт передачі кредитних коштів позичальнику та заборгованість за кредитним договором.
Отже, виписка по рахунку є належним доказом щодо заборгованості відповідача, який повинен досліджуватися судом у сукупності з іншими доказами, зокрема, розрахунком заборгованості, що узгоджується з правовими позиціями, викладеними в постановах Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 204/2217/16-ц та від 16 вересня 2020 року у справі № 200/5647/18.
Відповідно до правових висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у постанові від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц (пункт 81 зазначеної постанови): «Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас, цей принцип не створює для суду обов'язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний (див. постанови Верховного Суду від 02 жовтня 2018 року у справі № 910/18036/17, від 23 жовтня 2019 року у справі № 917/1307/18 (пункт 41)). Тобто, певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс (див. пункт 43 постанови Верховного Суду від 23 жовтня 2019 року у справі № 917/1307/18)».
В силу вимог ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Отже, сторона, яка посилається на ті чи інші обставини, зобов'язана їх довести, надавши суду докази, на основі яких суд може отримати достовірні відомості про такі обставини. В іншому разі, за умови недоведеності тих чи інших обставин, суд вправі винести рішення по справі на користь протилежної сторони. Таким чином, доказування є юридичним обов'язком сторін і інших осіб, які беруть участь у справі.
Оскільки розмір заборгованості входить до предмета доказування, саме на позивача покладався обов'язок надати належні, допустимі і достатні докази на доведення цих обставин.
За змістом статті 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести і обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи.
У відповідності до частин другої, четвертої статті 83 ЦПК України позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви. Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об'єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу.
Відповідно до норми частини десятої статті 84 ЦПК України у разі неподання учасником справи з неповажних причин або без повідомлення причин доказів, витребуваних судом, суд залежно від того, яка особа ухиляється від їх подання, а також яке значення мають ці докази, може визнати обставину, для з'ясування якої витребовувався доказ, або відмовити у його визнанні, або може здійснити розгляд справи за наявними в ній доказами, або, у разі неподання таких доказів позивачем, - також залишити позовну заяву без розгляду.
Звертаючись до суду з цим позовом, представник позивача посилалася на те, що у відповідача перед ТОВ «ФК «ЄАПБ» виникла заборгованість у загальному розмірі 97783,08 грн, проте до позовної заяви не додано доказів, які б підтверджували, за який період виникла заборгованість і з чого вона складається як по кредитному договору № 101321881 від 11.09.2023 року, так і по кредитному договору № 6530241 від 12.09.2023 року.
Позивач ТОВ «ФК «ЄАПБ», звертаючись з даним позовом, не надав доказів щодо розміру заборгованості ОСОБА_1 за кредитними договорами № 101321881 від 11.09.2023 року та № 6530241 від 12.09.2023 року, не повідомив про причини неподання такої інформації, з клопотанням до суду про витребування таких доказів не звертався, тому у колегії суддів відсутні достатні підстави констатувати, що нараховані відповідачу суми заборгованості, які складаються із сум заборгованості за кредитом, відсотками та комісіями, відповідають умовам укладених договорів та вимогам закону.
Колегія суддів зазначає, що сам по собі додаток до договору факторингу у вигляді витягу з реєстру боржників без банківської виписки з особового рахунку позичальника жодним чином не підтверджує, яку суму коштів фактично отримав відповідач за укладеним договором, яка частина тіла кредиту та відсотків за його користування була сплачена ним, а яка частина не була сплачена стосовно кожного щомісячного платежу у межах строку кредитування.
Так, доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Згідно з указаними положенням закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі.
Згідно правової позиції, яка була висловлена у постанові Верховного Суду від 30 січня 2018 у справі № 161/16891-15 (провадження № 61-517св18) про стягнення заборгованості за кредитним договором, банк зобов'язаний доводити отримання позичальником грошових коштів у розмірі та на умовах, встановлених договором, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір за допомогою первинних документів, оформлених відповідно до ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність».
Відповідно до пункту 62 Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 04 липня 2018 року № 75, виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.
Аналіз зазначених норм дає підстави для висновку, що банківські виписки з рахунків позичальника є належними та допустимими доказами у справі, що підтверджують рух коштів по конкретному банківському рахунку, вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій. Тобто виписки за картковими рахунками можуть бути належними доказами щодо заборгованості за кредитним договором.
Виписки з рахунків позичальника можуть бути належними доказами щодо заборгованості за кредитним договором, проте вони суду надані не були, у зв'язку з чим суд позбавлений можливості перевірити наявність підстав для стягнення заборгованості з відповідача в заявленому позивачем чи будь-якому іншому розмірі.
Крім того, колегія суддів звертає увагу на те, що в матеріалах справи відсутні докази про перерахунок кредитних коштів, відповідно до п. 2.1. кредитних договорів, на рахунок відповідача з використанням карток 414949*84 та 414949*20.
Відтак, жодних належних доказів тих обставин, про які заявляє позивач у позовній заяві, матеріали справи не містять.
Довідки-розрахунки заборгованості (а.с. 16,29), на які посилався позивач у позові і які досліджувалася судом першої інстанції, не є первинними документами, які підтверджують отримання кредитів, користування ними, укладення договорів на умовах, які вказані в позовній заяві, а отже не є належними доказами наявності заборгованості за кожним кредитним договором.
Вказані довідки із зазначенням тільки конкретного розміру боргу по кожному виду складових загальної суми заборгованості станом на 31.10.2024 року є документами, що створені банком перед відступленням права вимоги позивачу, а інформація, яка зазначена в них, за умови відсутності первинних документів, на підставі яких вони були складені, не може бути доказом наявності заборгованості по кредитних договорах № 101321881 та № 6530241, на стягненні якої наполягав позивач.
Колегія суддів вважає, що розглядаючи зазначений позов нового кредитора про стягнення з боржника заборгованості за кредитними договорами, суд першої інстанції неповно визначився з характером спірних правовідносин, належним чином не дослідив наявні у справі докази та не надав їм належну оцінку, в результаті чого ухвалив рішення, яке не відповідає вимогам матеріального та процесуального права.
Згідно із пунктом 2 частини першої статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.
Відповідно до частини першої статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
За таких обставин рішення суду першої інстанції про задоволення позовних вимог та стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за кредитними договорами у загальному розмірі 97783,08 грн. не відповідає матеріалам справи, ухвалене за недоведеності обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, та з порушенням норм матеріального і процесуального права, а відтак відповідно до вимог ст. 376 ЦПК України підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про відмову у задоволенні позову ТОВ «ФК «ЄАПБ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитними договорами.
За змістом статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Оскільки апеляційний суд дійшов висновку про необхідність скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нової постанови про відмову в задоволенні позовних вимог, з позивача на користь відповідача підлягає стягненню судовий збір, сплачений за подачу апеляційної скарги в розмірі 4542,00 грн.
Керуючись ст.ст. 141, 258, 374, 376, 381- 384 ЦПК України, апеляційний суд ,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.
Рішення Маньківського районного суду Черкаської області від 08 квітня 2025 року скасувати та ухвалити нову постанову.
В задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитними договорами - відмовити.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 4542,00 грн.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення, в порядку та за умов, визначених ЦПК України.
Головуюча О.В. Карпенко
Судді Ю.В. Сіренко
Т.Л. Фетісова