Справа № 760/8197/26
Провадження № 1-кс/760/4336/26
25 березня 2026 року м. Київ
Слідчий суддя Солом'янського районного суду м. Києва ОСОБА_1 , розглянувши клопотання адвоката ОСОБА_2 , поданого в інтересах ОСОБА_3 , про скасування арешту майна,
Адвокат ОСОБА_2 звернулася до Солом'янського районного суду міста Києва в інтересах ОСОБА_3 з клопотанням, в якому просить скасувати арешт майна у кримінальному провадженні №42025110000000368 від 23.10.2025 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.146, ч.4 ст.189 КК України, накладений ухвалою Київського апеляційного суду від 15.01.2026 року у справі №761/47057/25 в частині накладення арешту на грошові кошти у розмірі 45 000 доларів США, які належать ОСОБА_3 .
Вивчивши матеріали клопотання, слідчий суддя виходить з наступного.
Статтею 1 КПК України передбачено, що порядок кримінального провадження на території України визначається лише кримінальним процесуальним законодавством України, яке складається з відповідних положень Конституції України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, цим Кодексом та іншими законами України.
Правила підсудності ґрунтуються на основних засадах судочинства, передбачених статтею 129 Конституції України, засадах кримінального провадження, визначених у главі 2 КПК України, а також принципах побудови системи судів загальної юрисдикції. Підсудність виступає процесуальним інститутом, що має велике значення для належного відправлення правосуддя.
Відповідно до пункту 6 частини першої статті 412 КПК України судове рішення у будь-якому випадку підлягає скасуванню, якщо порушені правила підсудності. Крім того, порушення слідчим суддею правил територіальної юрисдикції розгляду справи (клопотання) в подальшому може стати підставою для визнання доказу недопустимим.
Встановлення правил підсудності має важливе значення для правильного функціонування судової системи, а також для виконання судами покладених на них завдань і визначення суду, компетентного здійснювати кримінальне провадження щодо конкретного кримінального правопорушення. Підсудність є ефективним засобом, який сприяє тому, щоб конкретна кримінальна справа розглядалася і вирішувалася судом законним, компетентним, незалежним і неупередженим, як того вимагають стаття 8 Загальної декларації прав людини та частина перша 1 статті 14 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права.
Згідно з пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (надалі - Конвенція) «кожен при встановленні обґрунтованості будь-якого кримінального обвинувачення, висунутого проти нього, має право на розгляд судом, встановленим законом». А відповідно до частини першої статті 8 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи в суді, до юрисдикції якого вона віднесена процесуальним законом.
Важливість суворого дотримання правил про підсудність доводиться і практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ). Зокрема, як порушення вимог пункту 1 статті 6 Конвенції Європейський суд з прав людини розглядає порушення правил територіальної підсудності внаслідок передання справи з одного суду до іншого без належного законного обґрунтування, незважаючи на наявність чітких підстав зміни територіальної підсудності, встановлених у КПК України (пункт 98 рішення ЄСПЛ у справі «Фельдман проти України»).
Згідно з ч.1 ст.174 КПК України підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом. Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.
Арешт майна є одним із заходів забезпечення кримінального провадження (пункт 7 частини другої статті 131 КПК України).
Згідно з пунктом 1 частини другої статті 132 КПК України клопотання про застосування заходів кримінального провадження на підставі ухвали слідчого судді подається до місцевого суду, в межах територіальної юрисдикції якого знаходиться орган досудового розслідування.
Як встановлено зі змісту клопотання та доданих до нього копій документів, органом досудового розслідування у кримінальному провадженні №42025110000000368 від 23.10.2025 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.146, ч.4 ст.189 КК України, є слідче управління ГУНП в Київській області.
Оскільки, вказаний орган досудового розслідування територіально розташований за адресою: м. Київ, вул. Дегтярівська, 15-А та належить територіально до Шевченківського району міста Києва, то слідчий суддя приходить до висновку, що клопотання надійшло до Солом'янського районного суду міста Києва із порушенням правил підсудності.
Таким чином, клопотання про скасування арешту на майно необхідно повернути адвокату, що не позбавляє останнього права на звернення до слідчого судді, в межах територіальної юрисдикції якого знаходиться орган досудового розслідування, тобто до слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва.
Керуючись статтями 1, 2, 38, 131, 132, 174, 324 КПК України, слідчий суддя
Клопотання адвоката ОСОБА_2 , подане в інтересах ОСОБА_3 , про скасування арешту майна - повернути особі, що його подала.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом 5 днів з дня її оголошення. Якщо ухвалу суду або слідчого судді було постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, то строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення.
Слідчий суддя Солом'янського районного
суду міста Києва ОСОБА_1