Справа №760/30402/25
2/760/2913/26
23 березня 2026 року м. Київ
Солом'янський районний суд м. Києва у складі:
головуючого судді Українця В.В.
при секретарі Гуцало М.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання ОСОБА_1 , подане його представником,про зупинення провадження в справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа Служба у справах дітей та сім'ї Солом'янської районної в місті Києві державної адміністрації про визначення місця проживання дітей,
Позивач звернулась в суд з зазначеним позовом до ОСОБА_1 , третя особа Служба у справах дітей та сім'ї Солом'янської районної в місті Києві державної адміністрації про визначення місця проживання дітей.
Ухвалою Солом'янського районного суду міста Києва від 21 листопада 2025 року відкрито загальне позовне провадження у справі.
У лютому 2026 року представник відповідача направив до суду клопотання про зупинення провадження у справі (а.с. 131-132).
Посилається на те, що відповідач перебуває на військовій службі та є військовослужбовцем у період дії воєнного стану.
Представник позивача у судовому засіданні заперечувала проти задоволення клопотання сторони відповідача про зупинення провадження у справі, підтримала викладене у письмових запереченнях, що містяться в матеріалах справи (а.с. 176-182). Зазначила, що відповідач вибірково обирає, де користуватись своїм правом на зупинення провадження у справі. Крім цієї справи між сторонами у Солом'янському районному суді м. Києва знаходяться ще дві справи, а саме, про № 760/35289/25 про поділ майна подружжя та № 760/4516/26 про зміну розміру аліментів. Вказала на те, що при вирішенні спорів між батьками щодо місця проживання дитини, будь-яких інших аспектів опіки над дитиною, першочергове значення мають інтереси дитини, яким суд має надавати абсолютну перевагу над інтересами батьків. Вважає, що дії відповідача свідчать про зловживання ним своїм правом та не вбачає наявності об'єктивних обставин, що перешкоджають його участі у справі. Відповідач реалізовує своє право участі у судовому процесі через свого представника (адвоката Бородіна Д.В.) та не обмежений в участі у судових засіданнях в режимі відеоконференції.
Відповідач у судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.
Третя особа у судове засідання не з'явилась, про час та місце розгляду справи повідомлена належним чином.
Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 251 ЦПК України суд зобов'язаний зупинити провадження у справі у разі перебування сторони або третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан або залучені до проведення антитерористичної операції.
Правила, визначені п. 2 ч. 2 ст. 251 ЦПК України, мають для суду визначальний характер. Формулювання «суд зобов'язаний» не дозволяє суду діяти на власний розсуд.
З моменту введення в Україні воєнного стану і до моменту його скасування чи припинення Збройні Сили України та інші утворені відповідно до закону військові формування в цілому потрібно вважати такими, що «переведені на воєнний стан» для цілей застосування п. 2 ч. 1 ст. 251 ЦПК України та аналогічних процесуальних норм.
Упродовж дії воєнного стану в Україні та проведення загальної мобілізації для застосування судом п. 2 ч. 1 ст. 251 ЦПК України суд має отримати докази (військовий квиток, накази командира військової частини тощо), що містять інформацію про перебування сторони або третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, на військовій службі.
За нинішньої редакції п. 2 ч. 1 ст. 251 ЦПК України в суду є обов'язок, а не право зупинити провадження у справі в разі перебування сторони або третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан або залучені до проведення антитерористичної операції.
Тож норма п. 2 ч. 1 ст. 251 ЦПК України, яка встановлює обов'язок суду зупинити провадження, є спеціальною захисною гарантією для військовослужбовців, які через виконання конституційного обов'язку із захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України (стаття 65 Конституції України) об'єктивно позбавлені можливості брати активну участь у судовому процесі, захищати свої права, свободи та інтереси.
За таких умов розсуд суду є доволі обмеженим у тому, щоб не застосовувати таке обов'язкове зупинення провадження у судовій справі.
Виняток для суду з наведеного правила складає ситуація, коли дотримання приписів ст. 251 ЦПК України вступає у суперечність із загальними засадами цивільного процесуального законодавства, як-от верховенство права, елементом якого є право на доступ до суду, та, у другу чергу, диспозитивність цивільного процесу.
Водночас обов'язок суду зупинити провадження не повинен тлумачитися всупереч волі та інтересам військовослужбовця як учасника цивільного процесу. Тож застосовувати п. 2 ч. 1 ст. 251 ЦПК України не можна тоді, коли це безпосередньо суперечить інтересам військовослужбовця, який звернувся до суду як позивач та вимагає судового захисту його прав, свобод та/або інтересів, а так само військовослужбовця як відповідача чи третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, який прагне продовження розгляду справи по суті за його відсутності.
Таким чином, коли суд вирішує питання щодо зупинення провадження у справі на підставі п. 2 ч. 1 ст. 251 ЦПК України, в оцінці процесуального обов'язку щодо зупинення провадження йому потрібно враховувати особисту думку сторони або третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, яка перебуває на військовій службі у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан або залучені до проведення антитерористичної операції. Якщо військовослужбовець наполягає на розгляді справи без його участі чи за участю його представника, то в суду немає підстав для зупинення провадження у справі.
Отже, під час застосування правил п. 2 ч. 1 ст. 251 ЦПК України та аналогічних процесуальних норм права, визначених у п. 3 ч. 1 ст. 227 ГПК України та в п. 5 ч. 1 ст. 236 КАС України, судам потрібно виходити з такого:
1) з моменту введення в Україні воєнного стану і до моменту його скасування чи припинення Збройні Сили України та інші утворені відповідно до закону військові формування потрібно вважати такими, що «переведені на воєнний стан»;
2) упродовж дії воєнного стану в Україні та проведення загальної мобілізації належними для застосування судом згаданих вище норм процесуального права є докази (військовий квиток, накази командира військової частини тощо), що містять інформацію про те, що військовослужбовець (сторона або третя особа, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору) перебуває на військовій службі;
3) якщо військовослужбовець (сторона або третя особа, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору), права якого захищають положення п. 2 ч. 1 ст. 251 ЦПК України, висловлює власну волю проти зупинення провадження у справі та прагнення продовжувати розгляд справи (особисто або через представника), суд має врахувати його волевиявлення та продовжити здійснювати судочинство у відповідному провадженні.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 листопада 2025 року у справі № 754/947/22.
Клопотання про зупинення провадження у справі на підставі п. 2 ч. 1 ст. 251 ЦПК України подано до суду стороною відповідача, який перебуває на військовій службі.
У матеріалах справи міститься довідка командира військової частини НОМЕР_1 від 24 січня 2026 року, з якої вбачається, що ОСОБА_1 перебуває на військовій службі за контрактом у військовій частині НОМЕР_1 (а.с. 135).
За таких обставин, враховуючи положення п. 2 ч. 1 ст. 251 ЦПК України, провадження у справі підлягає зупиненню.
Керуючись статтями 251, 259, 268, 272 ЦПК України, суд, -
Зупинити провадження у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа Служба у справах дітей та сім'ї Солом'янської районної в місті Києві державної адміністрації про визначення місця проживання дітейдо припинення перебування відповідача ОСОБА_1 у складі Збройних Сил України.
Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом п'ятнадцяти днів з дня складення повної ухвали. Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Повна ухвала суду складена 26 березня 2026 року.
Суддя: