печерський районний суд міста києва
Справа № 757/13282/26-к
25 березня 2026 року м. Київ
Слідчий суддя Печерського районного суду м. Києва ОСОБА_1 ,
за участю секретаря ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду клопотання адвоката ОСОБА_3 , подане в інтересах ОСОБА_4 , про скасування арешту майна, накладеного ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 27.01.2026 року у справі № 757/1315/26-к, у кримінальному провадженні № 12025000000002136, -
До провадження слідчого судді Печерського районного суду м. Києва ОСОБА_1 надійшло клопотання адвоката ОСОБА_3 , подане в інтересах ОСОБА_4 , про скасування арешту майна, накладеного ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 27.01.2026 року у справі № 757/1315/26-к.
Просить скасувати арешт накладений ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 27.01.2026 року у справі № 757/1315/26-к, на MacBook Air M2 та мобільний телефон iPhone 13 Pro Max, що належать ОСОБА_4 .
В обґрунтування поданого клопотання зазначає, що зазначене майно було вилучене 13.01.2026 року під час проведення обшуку за адресою проживання ОСОБА_5 та її доньки. ОСОБА_6 не є власником вказаного житла, не є фігурантом кримінального провадження, не має статусу підозрюваного, обвинуваченого або будь-якого іншого учасника кримінального процесу, окрім як особи, майно якої було вилучено. Таким чином, арешт накладено на майно третьої особи.
Станом на момент подання цього клопотання ОСОБА_7 не повідомлено про підозру; він не зазначений у витягу з ЄРДР; він не згадується у фабулі кримінального провадження; стороною обвинувачення не наведено жодного доказу його причетності до інкримінованих подій. Єдиною обставиною його перебування за адресою обшуку є особисті стосунки з дочкою власниці житла.
Представник власника майна - адвокат ОСОБА_3 подав заяву про розгляд справи у його відсутність, клопотання підтримав із зазначених у ньому підстав.
Прокурор у судове засідання не з'явився, про дату та час розгляду був повідомлений належним чином, причини неявки суду не повідомив.
За таких обставин, слідчий суддя розглянув клопотання у відсутність учасників судового провадження на підставі ст. 26 КПК України.
Згідно норми ч. 4 ст. 107 КПК України фіксація за допомогою технічних засобів під час розгляду клопотання слідчим суддею не здійснювалась.
Слідчий суддя, дослідивши матеріали клопотання, приходить до наступних висновків.
Слідчим суддею встановлено, що прокурорами Офісу Генерального прокурора здійснюється процесуальний нагляд у кримінальному провадженні № 12025000000002136 від 04.08.2025 року.
Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 27 січня 2026 року у справі № 757/1315/26-к задоволено клопотання прокурора та накладено арешт, зокрема, на MacBook Air M2 та мобільний телефон iPhone 13 Pro Max, що належать ОСОБА_4 .
Накладаючи арешт на майно, слідчий суддя виходив з того, що є достатні підстави вважати, що майно, на яке просить накласти арешт прокурор, відповідає критеріям визначеним ст. 98 КПК України, а тому є підстави для накладення арешту на майно з метою збереження речових доказів.
Як визначено ч. 1 ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.
Відповідно до ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав і основоположних свобод, який ратифікований Верховною Радою України 17 липня 1997 року, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Європейський суд з прав людини через призму своїх рішень неодноразово акцентував увагу на тому, що володіння майном повинно бути законним (див. рішення у справі «Іатрідіс проти Греції» [ВП], заява №31107/96, п. 58, ECHR 1999-II). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (див. рішення у справі «Антріш проти Франції», від 22 вересня 1994 року, Series А №296-А, п. 42, та «Кушоглу проти Болгарії», заява №48191/99, пп. 49 - 62, від 10 травня 2007 року). Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (див., серед інших джерел, рішення від 23 вересня 1982 року у справі «Спорронг та Льонрот проти Швеції», пп. 69 і 73, Series A №52). Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (див., наприклад, рішення від 21 лютого 1986 року у справі «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства», n. 50, Series A №98).
При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадженні слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК України та судовою процедурою, гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб; умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.
Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.
Згідно з ч. 1 та ч. 3 ст. 93 КПК України збирання доказів здійснюється сторонами кримінального провадження, потерпілим, представником юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, у порядку, передбаченому цим Кодексом. Сторона захисту, потерпілий, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, здійснює збирання доказів шляхом витребування та отримання від органів державної влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, службових та фізичних осіб речей, копій документів, відомостей, висновків експертів, висновків ревізій, актів перевірок; ініціювання проведення слідчих (розшукових) дій, негласних слідчих (розшукових) дій та інших процесуальних дій, а також шляхом здійснення інших дій, які здатні забезпечити подання суду належних і допустимих доказів.
Обов'язок доказування обставин, на які посилається заявник, покладається саме на нього.
Заявник у клопотанні посилається на те, що власником майна є ОСОБА_4 , який, як зазначено, немає відношення до вчинення даного кримінального провадження, на підтвердження чого додає до ухвалу слідчого судді про арешт майна, отриману заявником з Єдиного державного реєстру судових рішень.
Разом з тим, надана ухвала, яка міститься в матеріалах клопотання має зашифровані дані, а, отже, слідчий суддя не може встановити, хто був власником майна на етапі винесення слідчим суддею ухвали про арешт майна і чи має ця особа відношення до кримінального провадження.
За таких обставин слідчий суддя вважає, що в задоволенні клопотання слід відмовити.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 174, 303, 305-307 309 КПК України, слідчий суддя, -
У задоволенні клопотання - відмовити.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Слідчий суддя ОСОБА_8