25.03.2026 Справа № 756/11163/19
Справа пр. № 6/756/127/26
ун. № 756/11163/19
25 березня 2026 року Оболонський районний суд міста Києва у складі:
головуючого - судді Андрейчука Т.В.,
за участю секретаря судового засідання - Кушко М.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань в місті Києві заяву товариства з обмеженою відповідальністю “Капіталресурс» про заміну стягувача у виконавчому листі та видачу дубліката виконавчого листа, -
ТОВ “Капіталресурс» звернулося до Оболонського районного суду міста Києва з заявою про заміну стягувача у виконавчому листі № 756/11163/19, виданому 24 листопада 2020 року Оболонським районним судом міста Києва на виконання рішення цього суду від 18 травня
2020 року у справі № 756/11163/19, яким частково задоволено позов АТ КБ “ПриватБанк» та стягнуто з ОСОБА_1 на користь позивача заборгованість за кредитним договором від
12 травня 2016 року б/н у сумі 13111,50 грн та судовий збір у сумі 1263,99 грн.
Заява мотивована тим, що ТОВ “Капіталресурс» набуло право вимоги до боржника ОСОБА_1 за кредитним договором від 12 травня 2016 року б/н, укладеним між АТ КБ “ПриватБанк» та ОСОБА_1 , а тому просило суд замінити стягувача у виконавчому листі № 756/11163/19, виданому 24 листопада 2020 року Оболонським районним судом міста Києва. Також ТОВ “Капіталресурс» просило суд видати дублікат вказаного виконавчого листа.
Представник заявника в судове засідання не з'явився, заявник про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся, у заяві про заміну сторони виконавчого провадження просив суд розглядати справу за відсутності його представника.
Представник стягувача АТ КБ “ПриватБанк» в судове засідання не з'явився, стягувач про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся, про причини неявки в судове засідання свого представника суд не повідомив, заяв про розгляд справи за відсутності свого представника не подавав.
Боржник ОСОБА_1 в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся, про причини неявки в судове засідання суд не повідомив, заяву про розгляд справи за його відсутності не подав.
Зважаючи на положення ч. 3 ст. 442 ЦПК України, суд ухвалив розглянути справу за відсутності учасників справи, оскільки їхня неявка не є перешкодою для вирішення питання про заміну сторони виконавчого провадження.
Дослідивши матеріали справи, суд приходить до такого висновку.
Судом з'ясовано, що заочним рішенням Оболонського районного суду міста Києва
від 18 травня 2020 року у справі № 756/11163/19 частково задоволено позов АТ КБ “ПриватБанк» та стягнуто з ОСОБА_1 на користь позивача заборгованість за кредитним договором від 12 травня 2016 року б/н у сумі 13111,50 грн та судовий збір у сумі 1263,99 грн.
24 листопада 2020 року на виконання вказаного рішення суду Оболонським районним судом міста Києва видано виконавчий лист № 756/11163/19.
Примусове виконання заочного рішення Оболонського районного суду міста Києва від 18 травня 2020 року у справі № 756/11163/19 здійснювалось державним виконавцем Оболонського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Сакун Д.В. (виконавче провадження № 64320392). Постановою державного виконавця Сакун Д.В. від 10 листопада 2021 року на підставі п. 2 ч. 1 ст. 37 Закону України “Про виконавче провадження» № 1404-VIII виконавчий лист було повернуто стягувачеві АТ КБ “ПриватБанк» у зв'язку з тим, що у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернено стягнення, а здійснені виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними
(а. с. 110).
Ч. 1 ст. 442 ЦПК України встановлено, що у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження суд замінює таку сторону її правонаступником. Положення цієї статті застосовуються також у випадку необхідності заміни боржника або стягувача у виконавчому листі до відкриття виконавчого провадження (ч. 5 ст. 442 ЦПК України).
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Верховний Суд у постанові від 18 жовтня 2023 року у справі № 905/306/17 зазначив, що, вирішуючи питання про наявність підстав для заміни учасника справи (сторони виконавчого провадження) правонаступником за відсутності обставин, що свідчать про нікчемність договору, на підставі якого подано заяву про заміну учасника правовідносин, а також відомостей щодо оспорювання або визнання недійсним цього договору у встановленому порядку, суд має виходити з принципу правомірності цього правочину, дослідивши та надавши оцінку достатності та достовірності наданих в обґрунтування заяви про заміну сторони доказів для здійснення відповідної заміни.
За приписами ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов'язання клієнта перед фактором.
Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога). Майбутня вимога вважається переданою фактору з дня виникнення права вимоги до боржника. Якщо передання права грошової вимоги обумовлене певною подією, воно вважається переданим з моменту настання цієї події. У цих випадках додаткове оформлення відступлення права грошової вимоги не вимагається (ст. 1078 ЦК України).
22 серпня 2025 року АТ КБ “ПриватБанк» (клієнт) та ТОВ “Капіталресурс» (фактор) укладено договір факторингу № 8-22-08/2025, за умовами якого клієнт зобов'язався передати (відступити) фактору право грошової вимоги, а фактор - прийняти право грошової вимоги, що належить клієнту, зокрема до боржнику за кредитним договором від 12 травня 2016 року б/н
(а. с. 105-106).
За умовами п. 4 договору факторингу від 22 серпня 2025 року № 8-22-08/2025 права вимоги за кредитними договорами переходять до фактора з моменту підписання сторонами акта приймання-передавання відповідного реєстру боргових зобов'язань за формою, що наведена у додатку № 2 до цього договору.
10 вересня 2025 року АТ КБ “ПриватБанк» та ТОВ “Капіталресурс» підписали акт № 5 приймання-передачі реєстру боргових зобов'язань за договором факторингу від 22 серпня
2025 року № 8-22-08/2025 (а. с. 107).
Згідно з витягом з реєстру боргових зобов'язань за договором факторингу від 22 серпня 2025 року № 8-22-08/2025 АТ КБ “ПриватБанк» відступило ТОВ “Капіталресурс» право вимоги до боржника ОСОБА_1 за кредитним договором від 12 травня 2016 року б/н у сумі
13111,50 грн (а. с. 109).
У постанові від 18 жовтня 2023 року у справі № 905/306/17 Верховний Суд дійшов висновку, що для підтвердження факту відступлення права вимоги, фінансова компанія як заінтересована сторона повинна надати до суду докази переходу права вимоги від первісного до нового кредитора на кожному етапі такої передачі. Належним доказом, який засвідчує факт набуття прав вимоги за кредитним договором, є належно оформлені та підписані договори про відступлення права вимоги, реєстр договорів, права вимоги за якими відступаються, за умови, що він містить дані за кредитним договором, а також докази на підтвердження оплати за договором (постанови Верховного Суду від 29 червня 2021 року у справі № 753/20537/18, від 21 липня 2021 року у справі № 334/6972/17, від 27 вересня 2021 року у справі № 5026/886/2012).
Зважаючи на те, що заявником ТОВ “Капіталресурс» надано суду належні та допустимі докази на підтвердження переходу до нього права вимоги за кредитним договором від
12 травня 2016 року б/н до боржника ОСОБА_1 , суд дійшов висновку про необхідність задовольнити заяву ТОВ “Капіталресурс» в частині заміни стягувача у виконавчому листі
№ 756/11163/19, виданому 24 листопада 2020 року Оболонським районним судом міста Києва.
У постанові від 08 лютого 2022 року у справі № 2-7763/10 Велика Палата Верховного Суду виснувала, що у випадку, якщо виконавчий документ був повернутий стягувачу без виконання, у його правонаступника є можливість отримати право на повторне звернення з виконавчим документом до виконання за умови дотримання строків звернення виконавчого документа до виконання. Якщо ці строки пропущені, то разом з питанням процесуального правонаступництва заявник повинен звернутися із заявою про поновлення пропущеного строку для пред'явлення виконавчого документа до виконання. За відсутності підстав для поновлення пропущеного строку для пред'явлення виконавчого документа до виконання немає і підстав для процесуального правонаступництва.
Відповідно до пп. 17.4 п.1 розділу ХІІІ “Перехідні положення» ЦПК України до дня початку функціонування Єдиного державного реєстру виконавчих документів: у разі втрати виконавчого документа, суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, незалежно від того, суд якої інстанції видав виконавчий документ, може видати його дублікат, якщо стягувач або державний виконавець, приватний виконавець звернувся із заявою про це до закінчення строку, встановленого для пред'явлення виконавчого документа до виконання.
Згідно з п. 5 розділу ХІІІ “Прикінцеві та перехідні положення» Закону України “Про виконавче провадження» № 1404-VIII виконавчі документи, видані до набрання чинності цим Законом, пред'являються до виконання у строки, встановлені цим Законом.
Тлумачення п. 5 ХІІІ “Прикінцеві та перехідні положення» Закону України “Про виконавче провадження» № 1404-VIII свідчить, що положення цього Закону застосовуються лише до виконавчих документів, строк пред'явлення до виконання за якими не сплив на час набрання чинності цим Законом. Вказаним пунктом Закону не передбачено зворотної дії в часі і можливості застосування норм цього Закону до виконавчих документів, строк пред'явлення до виконання яких сплив на час набрання ним чинності (постанова Верховного Суду від
25 червня 2025 року у справі № 756/2078/13-ц).
За положеннями ч. 1 ст. 12 Закону України “Про виконавче провадження» № 1404-VIII виконавчі документи можуть бути пред'явлені до примусового виконання протягом трьох років, крім посвідчень комісій по трудових спорах та виконавчих документів, за якими стягувачем є держава або державний орган, які можуть бути пред'явлені до примусового виконання протягом трьох місяців.
Нормою ч. 5 ст. 12 Закону України “Про виконавче провадження» № 1404-VIII передбачено, що у разі повернення виконавчого документа стягувачу у зв'язку з неможливістю в повному обсязі або частково виконати рішення строк пред'явлення такого документа до виконання після переривання встановлюється з дня його повернення, а в разі повернення виконавчого документа у зв'язку із встановленою законом забороною щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, а також проведення інших виконавчих дій стосовно боржника - з дня закінчення строку дії відповідної заборони.
У п. 102 Розділу XIII “Прикінцеві та перехідні положення» Закону України “Про виконавче провадження» № 1404-VIII, доповненого згідно із Законом України “Про внесення зміни до розділу XIII “Прикінцеві та перехідні положення» Закону України “Про виконавче провадження» від 15 березня 2022 року № 2129-IX, який набрав чинності 26 березня 2022 року, визначено, що тимчасово, на період до припинення або скасування воєнного стану на території України визначені цим Законом строки перериваються та встановлюються з дня припинення або скасування воєнного стану.
Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 “Про введення воєнного стану в Україні» було введено воєнний стан в Україні із 24 лютого 2022 року строком на 30 діб у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України. Надалі строк дії воєнного стану в Україні неодноразово продовжувався Указами Президента України, цей стан триває до теперішнього часу.
У постанові Верховного Суду від 24 вересня 2025 року у справі № 1625/2550/12 зазначено, що переривання строків пред'явлення виконавчих документів до примусового виконання згідно з п. 102 Розділу XIII “Прикінцеві та перехідні положення» Закону України “Про виконавче провадження» № 1404-VIII означає анулювання строку, який сплив до моменту запровадження воєнного стану, та до дня припинення або скасування воєнного стану зупиняється перебіг трирічного строку на пред'явлення до виконання рішення суду про стягнення заборгованості за кредитним договором, що не сплив на дату запровадження воєнного стану. Відповідно, після припинення або скасування воєнного стану перебіг цього строку починається заново.
У постановах від 15 березня 2023 року у справі № 260/2595/22, від 03 серпня 2023 року у справі № 420/10415/22 Верховний Суд зазначив, якщо закінчення строку пред'явлення виконавчого документа припало на період воєнного стану, виконавець має приймати такий виконавчий документ до виконання без звернення стягувача до суду за поновленням строку його пред'явлення.
Оскільки виконавчий лист від 24 листопада 2020 року № 756/11163/19 повернуто стягувачеві 10 листопада 2021 року у зв'язку з неможливістю виконати рішення, ураховуючи приписи п. 102 Розділу XIII “Прикінцеві та перехідні положення» Закону України “Про виконавче провадження» № 1404-VIII, строк для пред'явлення до виконання вказаного виконавчого листа не закінчився.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 листопада 2024 року в справі
№ 186/871/14-ц вказано, що аналіз пп. 17.4 п.1 розділу ХІІІ “Перехідні положення» ЦПК України дає підстави для висновку про те, що єдиною підставою для видачі судом дубліката виконавчого документа є його втрата. Дублікат - це документ, що видається замість втраченого оригіналу та має силу первісного документу. Оригінал виконавчого документа вважається втраченим, коли його загублено, украдено, знищено або істотно пошкоджено, що унеможливлює його виконання. Таким чином, дублікат виконавчого документа видається замість втраченого оригіналу лише за наявності достатніх доказів того, що виконавчий документ дійсно втрачено.
За правилами доказування, визначеними ст. ст. 12, 81 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
ТОВ “Капіталресурс» на надало суду жодного доказу на підтвердження того, виконавчий лист № 756/11163/19, виданий 24 листопада 2020 року Оболонським районним судом міста Києва, втрачено.
За таких обставин суд дійшов висновку про необхідність відмовити ТОВ “Капіталресурс» у видачі дубліката виконавчого листа.
Керуючись ст. 442 ЦПК України, суд, -
Заяву товариства з обмеженою відповідальністю “Капіталресурс» про заміну стягувача у виконавчому листі та видачу дубліката виконавчого листа - задовольнити частково.
Замінити стягувача акціонерне товариство комерційний банк “ПриватБанк» (місцезнаходження: місто Київ, вулиця Грушевського, будинок 1-Д; ідентифікаційний код в ЄДРПОУ: 14360570) у виконавчому листі № 756/11163/19, виданому
24 листопада 2020 року Оболонським районним судом міста Києва на виконання заочного рішення Оболонського районного суду міста Києва від 18 травня 2020 року у справі
№ 756/11163/19, його правонаступником товариством з обмеженою відповідальністю “Капіталресурс» (місцезнаходження: місто Київ, проспект Степана Бандери, будинок 28-А; ідентифікаційний код в ЄДРПОУ: 43513923).
У задоволенні решти вимог заяви товариства з обмеженою відповідальністю “Капіталресурс» - відмовити.
Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.
Учасники справи можуть отримати інформацію щодо справи за веб-адресою: http://court.gov.ua/.
Суддя Тарас АНДРЕЙЧУК