Номер провадження 2/754/7033/26
Справа № 754/4599/26
Іменем України
про відмову у відкритті провадження у справі
26 березня 2026 року м. Київ
Деснянський районний суд м. Києва у складі головуючої судді Коваленко І.І., перевіривши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Деснянського районного відділу державної виконавчої служби міста Києва Головного територіального управління юстиції у місті Києві про зняття арешту з майна,
20.03.2026 ОСОБА_1 (надалі - Позивачка) подала до Деснянського районного суду м. Києва позовну заяву до Деснянського районного відділу державної виконавчої служби міста Києва Головного територіального управління юстиції у місті Києві (надалі Відповідач) про зняття арешту з майна.
Позивачка просить суд зобов'язати Відповідача зняти арешт з її майна, який накладений постановою головного державного виконавця Деснянського районного відділу державної виконавчої служби м. Києва Головного територіального управління юстиції у місті Києві Бойченко Світлани Валеріївни від 20 квітня 2017 року у виконавчому провадженні № 52769601. Також Позивачка просить зобов'язати Відповідача внести відповідні відомості про зняття арешту з майна до державних реєстрів та покласти на Відповідача судові витрати.
Позивачка обґрунтовує свої вимоги тим, що на виконанні у Відповідача перебувало виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа Деснянського районного суду м. Києва № 2-493/2011 від 12.12.2011 про солідарне стягнення з неї та ОСОБА_2 заборгованості на користь Публічного акціонерного товариства "УкрСиббанк" у розмірі 996 330,88 грн. У межах цього провадження державний виконавець наклав арешт на все майно Позивачки. Згодом право вимоги за кредитним договором перейшло до Товариства з обмеженою відповідальністю "КЕЙ КОЛЕКТ". Як зазначає Позивачка, зобов'язання за кредитним договором наразі виконані в повному обсязі, заборгованість відсутня, а новий кредитор не має жодних майнових або матеріальних претензій. Проте Відповідач арешт з майна не зняв, незважаючи на повне погашення боргу. Позивачка вважає такі дії Відповідача незаконними, оскільки вони порушують її право власності та позбавляють можливості вільно розпоряджатися належним їй майном.
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 186 ЦПК України суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо заява не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
За змістом положень статті 55 Конституції України кожному гарантується захист прав і свобод у судовому порядку.
У порядку цивільного судочинства захист майнових прав здійснюється у позовному провадженні, а також у спосіб оскарження рішення, дії або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби.
Зокрема, спори про право цивільне, пов'язані з належністю майна, на яке накладено арешт, відповідно до статті 19 ЦПК України розглядаються у порядку цивільного судочинства у позовному провадженні, якщо однією зі сторін відповідного спору є фізична особа, крім випадків, коли розгляд таких справ відбувається за правилами іншого судочинства.
Відповідно до частини першої статті 59 Закону України "Про виконавче провадження" особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.
При цьому, Відповідачами в справі є боржник, особа, в інтересах якої накладено арешт на майно, а в окремих випадках - особа, якій передано майно, якщо воно було реалізоване. Як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, має бути залучено відповідний орган державної виконавчої служби, а також відповідний орган доходів і зборів, банк та іншу фінансову установу, які у випадках, передбачених законом, виконують судові рішення.
Водночас, відповідно до статті 447-1 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права.
У разі якщо опис та арешт майна проводився державним виконавцем, скарга сторони виконавчого провадження розглядається у порядку, передбаченому розділом VII ЦПК України. Інші особи, які є власниками (володільцями) майна і які вважають, що майно, на яке накладено арешт, належить їм, можуть звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту, що передбачено Законом України "Про виконавче провадження".
Такий правовий висновок висловив Верховний Суд у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 24 травня 2021 року у справі № 712/12136/18 (провадження № 61-4726сво19).
Отже, одним із засобів юридичного захисту прав сторін виконавчого провадження під час проведення виконавчих дій є судовий контроль за виконанням судових рішень у цивільних справах, який передбачає, зокрема, можливість здійснення певних процесуальних дій у виконавчому провадженні лише з дозволу суду, а також обов'язок суду розглянути скарги на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби й позови, що виникають під час примусового виконання судових рішень.
Під час виконання судових рішень сторони виконавчого провадження мають право оскаржити рішення, дії або бездіяльність органів державної виконавчої служби, їх посадових осіб, виконавців чи приватних виконавців у порядку судового контролю, оскільки виконання судового рішення є завершальною стадією судового розгляду.
Позивачка, ОСОБА_1 є стороною виконавчого провадження (боржником), в якому було накладено арешт, а тому має відповідні права сторони у виконавчому провадженні, зокрема, право подати державному виконавцю відповідну заяву про зняття арешту з майна, а в разі відмови у її задоволенні звернутися до суду із скаргою у порядку судового контролю за виконанням рішення Деснянського районного суду м. Києва, якщо вважає, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця під час виконання судового рішення порушено його права чи свободи.
Позивачка не може пред'явити позов про зняття арешту з майна, оскільки законодавством України у цьому випадку передбачений інший спосіб судового захисту, а саме, оскарження боржником дій державного виконавця в порядку, передбаченому розділом VII ЦПК України. Наведене є підставою для відмови у відкритті провадження. Суд ураховує висновок Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах (постанови від 17.02.2025 у справі № 295/6687/24, від 27 березня 2024 року у справі № 303/6292/20).
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 25, 47, 55, 186, 353-355 ЦПК України, суд
Відмовити у відкритті провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Деснянського районного відділу державної виконавчої служби міста Києва Головного територіального управління юстиції у місті Києві про зняття арешту з майна.
Роз'яснити, що відповідно до статті 447-1 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні прав.
До ухвали про відмову у відкритті провадження у справі, що надсилається заявникові, додаються позовні матеріали. Копія позовної заяви залишається в суді.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана до Київського апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її складення.
Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Суддя Інна КОВАЛЕНКО