Справа № 569/2075/26
1-кп/569/1097/26
26 березня 2026 року м. Рівне
Рівненський міський суд Рівненської області в складі:
головуючого судді - ОСОБА_1 ,
за участю секретаря судового засідання - ОСОБА_2 ,
прокурора - ОСОБА_3 ,
обвинуваченого - ОСОБА_4 ,
обвинуваченої - ОСОБА_5 ,
захисника - адвокат ОСОБА_6 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження №22026180000000007 від 19.01.2026 про обвинувачення ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 368-3, ч. 1 ст. 114-1 КК України та ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27, ч. 4 ст. 368-3 КК України,
До Рівненського міського суду надійшов обвинувальний акт з реєстром матеріалів досудового розслідування у кримінальному провадженні №22026180000000007 від 19.01.2026 про обвинувачення ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 368-3, ч. 1 ст. 114-1 КК України та ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27, ч. 4 ст. 368-3 КК України.
В судовому засіданні прокурор подав клопотання про продовження строку запобіжного заходу у виді тримання під вартою щодо обвинуваченого ОСОБА_4 , без визначення розміру застави. В обґрунтування клопотання прокурор вказує, що ризики, які стали підставою для обрання такого запобіжного заходу, не відпали і наразі продовжують існувати, а саме: без застосування дієвого запобіжного заходу обвинувачений зможе переховуватися від суду, незаконного впливати на свідків, перешкоджати провадженню іншим чином. Крім того, прокурор подав клопотання про продовження обвинуваченій ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту, оскільки існує наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, а саме: можливість переховуватись від органів досудового розслідування та суду, незаконно впливати на свідків, вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому вона обвинувачується. Застосування більш м'яких запобіжних заходів не зможе забезпечити належної процесуальної поведінки обвинувачених.
Обвинувачений ОСОБА_4 та його захисник - адвокат ОСОБА_6 заперечили проти клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та вказали, що клопотання не обґрунтоване.
Захисник обвинуваченого ОСОБА_4 - адвокат ОСОБА_6 подав до суду клопотання про зміну запобіжного заходу з тримання під вартою на цілодобовий домашній арешт. В обргунтування клопотання вказує, що обвинувачений ОСОБА_4 не має наміру переховуватись від органу досудового розслідування та суду, має постійне місце проживання та міцні соціальні зв'язки. Ризики незаконного впливу обвинуваченим на свідків чи перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином нічим не підтверджені та є лише припущенням сторони обвинувачення. Крім того, вказав на незадовільний стан здоров'я обвинуваченого ОСОБА_4 . Просить змінити запобіжний захід на цілодобовий домашній арешт.
Щодо клопотання про продовження обвинуваченій ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту сторона захисту заперечили проти клопотання. Просили змінити запобіжний захід у вигляді домашнього арешту на особисте зобов'язання.
Заслухавши думку учасників судового провадження, суд приходить до наступного висновку.
Щодо клопотання прокурора про продовження обвинуваченому ОСОБА_4 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, суд зазначає наступне.
Згідно з ч. 3 ст. 331 КПК України, за наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування. За результатами розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. Копія ухвали вручається обвинуваченому, прокурору та надсилається уповноваженій службовій особі до місця ув'язнення.
Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.
Згідно з вимогами ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків. Застосування таких заходів пов'язане із необхідністю запобігання ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.
Згідно ч. 2 ст. 8 КПК України принцип верховенства права у кримінальному провадженні застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.
Вирішуючи питання про продовження ОСОБА_4 запобіжного заходу тримання під вартою, суд враховує вимоги п. п. 3, 4 ст. 5 Конвенції про захист прав людини та практику Європейського суду з прав людини, зокрема, справу «Харченко проти України» від 10 лютого 2011 року, справу «Комарова проти України» від 16 травня 2013 року, в яких Європейським судом з прав людини викладено принципи, що їх дотримується Суд у вирішенні питань щодо застосування тримання під вартою, а саме:
- тримання під вартою до вирішення питання про винність особи не має бути «загальним правилом» і слід виходити з презумпції залишення обвинуваченого на свободі;
- у кожному випадку, коли вирішується питання щодо тримання під вартою або звільнення, діє презумпція на користь звільнення.
Відповідно до ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченого покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам, зокрема, переховуватися від суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується особа.
Таким чином, під час вирішення питання про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, з врахуванням правил, передбачених розділом ІІ КПК України, ч. 1 ст. 331, суд повинен дослідити заявлені прокурором обставини, які підтверджують, що надані сторонами кримінального провадження докази свідчать про те, що ризики, які стали підставою для обрання обвинуваченому запобіжного заходу, не зменшилися, обставини, які свідчать, що завершити судовий розгляд даного кримінального провадження до закінчення попередньої ухвали не є можливим.
Обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою, однак в кожному випадку суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів; забезпечення таких стандартів вимагає від національного суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства, право людини на свободу є основоположним, але не абсолютним та може бути обмежено з огляду на суспільний інтерес (рішення ЄСПЛ у справі «Летельє проти Франції»).
У даному кримінальному провадженні суд здійснює належну оцінку фактів, які стосуються питання необхідності подальшого застосування (продовження) до ОСОБА_4 саме такого запобіжного заходу, як тримання його під вартою за обставин, які склалися на відповідній стадії провадження, а також розглянути можливість застосування до нього інших (альтернативних) запобіжних заходів замість найсуворішого запобіжного заходу у виді тримання під вартою, оцінивши особисте становище обвинуваченого на предмет зменшення ризику вчинення повторного правопорушення чи втечі.
Суд зазначає, що дійсно, врахування тяжкості обвинувачення має свій раціональний зміст, оскільки свідчить про ступінь суспільної небезпечності ОСОБА_4 та дозволяє спрогнозувати з достатньо високим ступенем імовірності його поведінку, беручи до уваги, що майбутнє покарання за вчинене кримінальне правопорушення підвищує ризик того, що він може ухилитися від суду, так як «небезпека ризику переховування від суду може вимірюватися суворістю можливого покарання в сукупності з інформацією про матеріальний, соціальний стан особи та ін.», а «серйозність покарання є ревалентною обставиною в оцінці ризику того, що обвинувачений може втекти» (рішення ЄСПЛ у справах «Ідалов проти Росії», «Гарицьки проти Польщі», «Храїді проти Німеччини»), «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів» (рішення ЄСПЛ від 26.07.2001 у справі «Ілійков проти Болгарії» (заява № 33977/96).
Так, Європейський суд неодноразово у своїх рішеннях зазначив, що суворість покарання хоча і є однією із обставин, яка має враховуватись при оцінці ризику переховування, ризик втечі не може бути встановлений лише на основі суворості можливого вироку. Оцінка такого доказу повинна проводитись з посиланням на ряд інших факторів, які можуть підтвердити існування ризику втечі або вказати, що вона маловірогідна, і необхідність в утриманні під вартою відсутня. У справі «Летельє проти Франції», п. 4 суд зазначив, що сама по собі тяжкість покарання, що може бути застосоване до особи за умови визнання її винуватості, не є самостійною і достатньою підставою для встановлення ризику втечі.
При вирішенні клопотання щодо продовження запобіжного заходу, суд враховує тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченому ОСОБА_4 у разі визнання його вини у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він обвинувачується, наявність у останнього постійного місця проживання, міцність соціальних зв'язків.
Згідно практики Європейського суду з прав людини, ризик того, що обвинувачений буде перешкоджати належному відправленню судочинства, не може оцінюватись абстрактно, факт такого перешкоджання має бути підтверджено доказами («Бекчиєв проти Молдови»).
На переконання суду, з урахуванням даних особи обвинуваченого, вірогідність ухилення його від процесуальних обов'язків не є надто високим, у зв'язку із чим стосовно ОСОБА_4 доцільним є застосування іншого, більш м'якого виду запобіжного заходу, не пов'язаного з тримання під вартою. Таке рішення буде відповідати вимогам ст. 5 Конвенції про захист прав людини та практику Європейського суду, згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.
Таким чином, у відповідності до ч. 4 ст. 194 КПК України, суд вважає за доцільне застосувати щодо обвинуваченого ОСОБА_4 запобіжний захід у виді цілодобового домашнього арешту та покласти обов'язки визначені у ч. 5 ст. 194 КПК України, так як саме цей запобіжний захід забезпечить виконання ним процесуальних обов'язків та попередить вчинення ним дій, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України.
Щодо клопотання прокурора про продовження обвинуваченій ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту в нічний період доби, суд зазначає наступне.
Згідно ч. ч. 1, 2 ст. 181 КПК України, домашній арешт полягає в забороні підозрюваному, обвинуваченому залишати житло цілодобово або у певний період доби. Домашній арешт може бути застосовано до особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за вчинення якого законом передбачено покарання у виді позбавлення волі.
ОСОБА_5 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 5 ст. 27, ч. 4 ст. 368-3 КК України, яке згідно зі ст. 12 КК України, віднесено до тяжких злочинів, що може спонукати обвинувачену до переховування від суду з метою уникнення відповідальності, та здійснення впливу на свідків, вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Отже, на переконання суду, наразі продовжують існувати ризики, передбачені п.п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Враховуючи викладене, з метою забезпечення виконання обвинуваченою ОСОБА_5 покладених на неї процесуальних обов'язків, уникнення вищевказаних ризиків, а також що строк дії застосованого запобіжного заходу стосовно обвинуваченої закінчується, слід продовжити строк перебування обвинуваченої ОСОБА_5 під домашнім арештом, та продовжити строк дії обов'язків передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України, що на думку суду не є надміру обтяжливими щодо обвинуваченої, та в достатній мірі забезпечуватимуть належну процесуальну поведінку та виконання нею процесуальних обов'язків.
Керуючись ст.ст. 177, 178, 181, 194, 331 КПК України, суд, -
В задоволенні клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_4 - відмовити.
Клопотання захисника обвинуваченого ОСОБА_4 - адвоката ОСОБА_6 - задовольнити.
Змінити обвинуваченому ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованому за адресою: АДРЕСА_1 та фактично проживаючому за адресою: АДРЕСА_2 , запобіжний захід у виді тримання під вартою на цілодобовий домашній арешт терміном 60 днів, з 26.03.2026 року до 24.05.2026 року включно.
Відповідно до ст. 194 КПК України покласти на обвинуваченого ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обов'язки, а саме:
1) прибувати до за кожною вимогою до суду;
2) не залишати житло за місцем проживання за адресою: АДРЕСА_2 , цілодобово, за виключенням необхідності отримання медичної допомоги та необхідності забезпечення особистої безпеки у період дії воєнного стану, шляхом перебування у захисних спорудах, бомбосховищах на випадок оголошення повітряної тривоги;
3) повідомляти суд про зміну свого місця проживання;
4) утримуватися від спілкування із свідками у даному кримінальному провадженні;
5) здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну;
6) носити електронний засіб контролю.
Строк дії процесуальних обов'язків визначити до 24.05.2026 року включно.
Роз'яснити обвинуваченому ОСОБА_4 наслідки невиконання покладених на нього обов'язків, а саме: у разі, якщо він, будучи належним чином повідомленим не з'явиться без поважних причин за викликом до суду, не повідомить про причину своєї неявки, або якщо порушить інші покладені на нього при застосуванні запобіжного заходу обов'язки, запобіжний захід відносно нього може бути змінено на більш суворий.
Роз'яснити обвинуваченому ОСОБА_4 , що відповідно до ч. 5 ст. 181 КПК України працівники органу національної поліції з метою контролю за його поведінкою мають право з'являтися в житло, під арештом в якому він перебуває, вимагати надання усних чи письмових пояснень з питань, пов'язаних із виконанням покладених на нього обов'язків.
ОСОБА_4 , на підставі ст. 202 ч. 3 п. 2 КПК України, негайно звільнити з-під варти в залі суду, та зобов'язати невідкладно прибути до місця свого проживання, так як згідно з умовами обраного запобіжного заходу йому заборонено залишати житло цілодобово.
Ухвалу про застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту передати на виконання до органу Національної поліції в Рівненькій області за місцем проживання обвинуваченого.
Контроль за виконанням даної ухвали покласти на прокурора Рівненської обласної прокуратури ОСОБА_3 .
Копію ухвали для відома направити начальнику ДУ «Рівненський слідчий ізолятор».
Клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у виді домашнього арешту щодо ОСОБА_5 - задовольнити.
Продовжити обвинуваченій ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , запобіжний захід у виді домашнього арешту із забороною залишати місце проживання у нічний час доби строком на 60 днів, тобто до 24 травня 2026 року включно.
Покласти на обвинувачену ОСОБА_5 обов'язки:
- не залишати житло за місцем проживання за адресою: АДРЕСА_3 в період часу з 22 год. 00 хв. до 06 год. 00 хв. без дозволу прокурора чи суду, за виключенням необхідності отримання медичної допомоги та необхідності забезпечення особистої безпеки у період дії воєнного стану, шляхом перебування у захисних спорудах, бомбосховищах на випадок оголошення повітряної тривоги;
- прибувати за кожною вимогою до прокурора чи суду;
- повідомляти прокурора чи суд про зміну свого місця проживання;
- не відлучатися із населеного пункту, в якому вона проживає (перебуває), без дозволу прокурора чи суду;
- утримуватися від спілкування зі свідками у даному кримінальному провадженні.
Термін дії обов'язків, покладених судом, визначити до 24 травня 2026 року (включно).
Ухвалу про продовження запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту передати на виконання до органу Національної поліції в Рівненькій області за місцем проживання обвинуваченої.
Ухвала суду підлягає негайному виконанню після її оголошення.
Ухвала оскарженню в апеляційному порядку не підлягає. Заперечення на ухвалу можуть бути подано під час подачі апеляційної скарги на судове рішення.
Суддя Рівненського міського суду ОСОБА_1