Справа № 544/2700/25
пров. № 2/544/541/2026
Номер рядка звіту 38
24 березня 2026 року м. Пирятин
Пирятинський районний суд Полтавської області
в складі: головуючої судді Малицької О. Л.
секретаря судового засідання Ралець О. С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Пирятин в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЕЙС» до ОСОБА_1 , про стягнення заборгованості,
Позивач звернувся до суду з позовною заявою до відповідача - ОСОБА_1 , в якому просить стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за Договором кредитної лінії №00-9639578 від 22.02.2024 в сумі 54 464,00 грн. В обґрунтування позовних вимог покликається на те, що 22.02.2024 між ТОВ «МАКС КРЕДИТ» та ОСОБА_1 було укладено Договір кредитної лінії №00-9639578 у формі електронного документу. Договір кредитної лінії №00-9639578 від 22.02.2024 був підписаний відповідачем за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором. Відповідно до умов кредитного договору первісний кредитор надав відповідачу у тимчасове платне користування грошові кошти в сумі 7040,00 грн (6 400,00 грн кредиту + 640,00 грн комісії) строком на 360 днів. Тип процентної ставки - фіксована. Стандартна процента ставка складає 2,47 % від суми кредиту за кожний день користування кредитом. За надання кредиту, позичальник зобов'язаний сплатити кредитодавцю одноразово комісію у розмірі 10,00% від суми кредиту, що складає: 640,00 грн. Денна процентна ставка за договором при застосуванні стандартної процентної ставки та комісії дорівнює 2,5%.
Первісний кредитор свої зобов'язання за кредитним договором виконав в повному обсязі, а саме надав відповідачу кредит у розмірі, встановленому кредитним договором.
17.12.2024 між ТОВ «МАКС КРЕДИТ» та ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» було укладено Договір факторингу №17122024-МК/Онлайн, відповідно до умов якого, а також відповідно до Реєстру прав вимоги №б/н від 17.12.2024 року, до ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» перейшло право грошової вимоги до відповідача за Договором кредитної лінії №00-9639578 від 22.02.2024.
02.06.2025 між ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» та ТОВ «ФК «ЕЙС» було укладено Договір факторингу № 02/06/25-Е, відповідно до умов якого, а також відповідно до Реєстру прав вимоги №б/н від 02.06.2025 року, до ТОВ «ФК «ЕЙС» перейшло право грошової вимоги до відповідача за Договором кредитної лінії №00-9639578 від 22.02.2024.
Відповідач не виконав свої зобов'язання, грошові кошти не повернув, проценти за користування коштами не сплатив. Загальний розмір заборгованості по поверненню кредитних коштів та сплаті процентів за користування кредитом, що підлягає стягненню з позичальника за Договором кредитної лінії №00-9639578 від 22.02.2024 року відповідно до Виписки з особового рахунку становить 54 464,00 грн, з яких: заборгованість по тілу кредиту - 7 040,00 грн; заборгованість по несплачених відсотках за користування кредитом - 47 424,00 грн.
З врахуванням вищенаведеного, позивач просить стягнути з відповідача заборгованість в сумі 54 464,00 грн, судові витрати, які поніс позивач у зв'язку з пред'явленням даного позову та розгляду справи, які складаються із судового збору в сумі 2 422,40 грн за подання даного позову та витрат на професійну правничу допомогу в сумі 7 000,00 грн.
Позовна заява містить клопотання представника позивача про розгляд справи у його відсутність, на позовних вимогах наполягає.
Відповідач у судове засідання не з'явився, 23 березня 2026 року до суду надійшла від ОСОБА_1 заява про розгляд справи без його участі.
Окрім цього, 23 березня 2026 року від ОСОБА_1 надійшло клопотання про витребування від позивача деталізованого розрахунку заборгованості.
Розглянувши вказане клопотання, суд вважає його необґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню, оскільки матеріали справи вже містять деталізований розрахунок заборгованості з відображенням щоденних нарахувань процентів за користування кредитом.
Окрім цього, 23 березня 2026 року від ОСОБА_1 надійшло заперечення проти позову в якому відповідач вказав, що не заперечує факту укладення договору та отримання кредитних коштів, але вважає розмір заборгованості явно неспівмірним із сумою отриманого кредиту. Відсоткова ставка за договором призводить до надмірного та непропорційного фінансового навантаження, що порушує принцип справедливості, розумності та добросовісності. Наданий позивачем розрахунок не містить належної деталізації, що унеможливлює перевірку його правильності. Позивач повинен довести правомірність нарахованих відсотків та підтвердити перехід права вимоги. Враховуючи викладене, відповідач просив відмовити у задоволенні позову в частині нарахованих процентів та інших платежів, а також просив зменшити розмір заборгованості до розумного рівня, співмірного з отриманою сумою кредиту.
24 березня 2026 року від представника позивача надійшли додаткові пояснення у справі, в яких зазначено, що під час укладення кредитного договору сторонами було погоджено всі істотні умови (суму кредиту, строк дії, відсоткову ставку комісію та інше). Матеріали справи містять детальний розрахунок заборгованості. Враховуючи викладене, представник позивача просив задовольнити позов у повному обсязі.
Згідно ч. 2ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок наявних у справі доказів у їх сукупності, суд приходить до наступного висновку.
Судом встановлено, що 22.02.2024 між ТОВ «МАКС КРЕДИТ» та ОСОБА_1 було укладено Договір кредитної лінії №00-9639578 у формі електронного документу. Договір кредитної лінії №00-9639578 від 22.02.2024 був підписаний відповідачем за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором. Відповідно до умов кредитного договору первісний кредитор надав відповідачу у тимчасове платне користування грошові кошти в сумі 7040,00 грн (6 400,00 грн кредиту + 640,00 грн комісії) строком на 360 днів. Тип процентної ставки - фіксована. Стандартна процента ставка складає 2,47 % від суми кредиту за кожний день користування кредитом. За надання кредиту, позичальник зобов'язаний сплатити кредитодавцю одноразово комісію у розмірі 10,00% від суми кредиту, що складає: 640,00 грн. Денна процентна ставка за договором при застосуванні стандартної процентної ставки та комісії дорівнює 2,5%.
Договір кредитної лінії №00-9639578 від 22.02.2024 був підписаний відповідачем за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором, одноразовий персональний ідентифікатор 19236 було направлено позичальнику 22.02.2024 22:38:16 на номер мобільного телефону, вказаний ним в заявці на отримання грошових коштів - НОМЕР_1 , одноразовий персональний ідентифікатор було введено позичальником у відповідне поле в інформаційно-телекомунікаційній системі 22.02.2024 22:38:22.
Також ОСОБА_1 підписав одноразовим ідентифікатором Паспорт споживчого кредиту.
Позичальником ОСОБА_1 під час укладення Договір кредитної лінії №00-9639578 від 22.02.2024 пройдено ідентифікацію шляхом використання Системи BankID Національного банку.
ТОВ «МАКС КРЕДИТ» свої зобов'язання за договором виконало належним чином, перерахувавши грошові кошти у розмірі 6 400,00 грн відповідачу, що підтверджується довідкою ТОВ «ПЛАТЕЖІ ОНЛАЙН» № 1401/12 від 23.12.2024, а також Довідкою АТ КБ «ПриватБанк» №20.1.0.0.0/7-251029/97505-БТ від 03 листопада 2025 року та Випискою по рахунку № НОМЕР_2 , що належить ОСОБА_1 (а.с. 136-138).
Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Згідно ч. 2 ст. 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа.
Згідно ч. 4, 6 ст. 11 цього Закону пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
Згідно ч. 8 ст. 11 цього Закону, у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.
Статтею 12 цього Закону передбачено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Отже, судом встановлено, та доказів іншого відповідачкою не надано, кредитний договір між відповідачем та Первісним кредитором було укладено відповідно до приписів указаних вище норм закону, в Інформаційно-телекомунікаційній системі первісного кредитора в електронній формі.
Відповідно до частин 1, 3, 4, 7, 12 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі її прийняття. Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-комунікаційних системах. Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
У силу частини першої статті 638 ЦК України договір вважається укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.
Договір, укладений між сторонами в електронній формі, має силу договору, який укладений в письмовій формі та підписаний сторонами які узгодили всі умови, так як без проходження реєстрації та отримання Одноразового ідентифікатора (коду, що відповідно до домовленості є електронним підписом позичальника, який використовується ним як аналог власноручного підпису), без здійснення входу відповідачем на веб-сайт за допомогою Логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету кредитний договір між відповідачем та Первісним Кредитором (Позикодавцем) не було б укладено.
Відтак, в ході розгляду справи судом встановлено факт укладання Договором кредитної лінії №00-9639578 від 22.02.2024 між ТОВ «МАКС КРЕДИТ» та ОСОБА_1
17.12.2024 між ТОВ «МАКС КРЕДИТ» та ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» було укладено Договір факторингу №17122024-МК/Онлайн, відповідно до умов якого, а також відповідно до Реєстру прав вимоги №б/н від 17.12.2024 року, до ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» перейшло право грошової вимоги до відповідача за Договором кредитної лінії №00-9639578 від 22.02.2024.
02.06.2025 між ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» та ТОВ «ФК «ЕЙС» було укладено Договір факторингу № 02/06/25-Е, відповідно до умов якого, а також відповідно до Реєстру прав вимоги №б/н від 02.06.2025 року, до ТОВ «ФК «ЕЙС» перейшло право грошової вимоги до відповідача за Договором кредитної лінії №00-9639578 від 22.02.2024.
Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 512 ЦК України передбачено, що кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Кредитор у зобов'язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.
Згідно вимог ч. 1 ст. 513 ЦК України правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.
Статтею 514 ЦК України передбачено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно ч. 1 ст. 517 ЦК України первісний кредитор у зобов'язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення.
Перехід права вимоги підтверджено належними та допустимими доказами, що містяться в матеріалах справи.
Таким чином, ТОВ «ФК «ЕЙС» набуло права грошової вимоги до відповідача за Договором кредитної лінії №00-9639578 від 22.02.2024, в сумі 54 464,00 грн, з яких: заборгованість по тілу кредиту - 7040,00 грн; заборгованість по несплачених відсотках за користування кредитом - 47424,00 грн.
Згідно ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.
Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
На підставі ст. 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншими актами цивільного законодавства.
Згідно ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема відшкодування збитків.
Статтею 627 ЦК України передбачено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч. 1 ст. 628 ЦК України).
Статтею 1050 ЦК України передбачено, що якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів.
Згідно з ч. 2 ст. 1056-1 ЦК України розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.
Під час судового розгляду цієї справи позивачем були надані належні, допустимі, достовірні та достатні докази на підтвердження своїх позовних вимог, на підставі яких судом встановлені обставини та факти, що обґрунтовують вказані вимоги.
Доводи ОСОБА_1 про ненадання позивачем детального та зрозумілого розрахунку заборгованості, спростовуються Детальним розрахунком заборгованості по кредитному договору Договором кредитної лінії №00-9639578 від 22.02.2024р. укладеному з позичальником ОСОБА_1 , що міститься в матеріалах справи, який суд бере до уваги як належний, допустимий, достовірний і достатній доказ наявної заборгованості.
Однак, щодо розміру заявлених до стягнення з відповідача відсотків, суд зазначає наступне.
Відповідно до пункту 5 частини 3 статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» несправедливими є, зокрема, умови договору про встановлення вимоги щодо сплати споживачем непропорційно великої суми компенсації (понад п'ятдесят відсотків вартості продукції) у разі невиконання ним зобов'язань за договором.
Вимога про нарахування та сплату відсотків, які є явно завищені, не відповідає передбаченим у частині 3 статті 509 та частинах 1, 2 статті 627 ЦК України засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права. Наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми відсотків спотворює їх дійсне правове призначення, перетворюється на несправедливо непомірний тягар для споживача та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором.
Позивач, як фінансова установа, скориставшись необізнаністю позичальника, діючи з порушенням звичаїв ділового обороту та порушуючи при цьому норми і вимоги діючого законодавства, спонукав у такий спосіб позичальника на укладення договору позики на вкрай невигідних для нього умовах, які відповідач не міг оцінити належно.
Крім того, з огляду на приписи частини 4 статті 42 Конституції України, участь у договорі споживача як слабкої сторони, яка підлягає особливому правовому захисту у відповідних правовідносинах, звужує дію принципу рівності учасників цивільно-правових відносин та свободи договору, зокрема у договорах про надання споживчого кредиту щодо сплати споживачем непропорційно великих відсотків за прострочення повернення кредиту.
Це узгоджується з положеннями Резолюції Генеральної Асамблеї ООН від 09 квітня 1985 року №39/248 «Керівні принципи для захисту інтересів споживачів», в якій зазначено наступне: визнаючи, що споживачі нерідко перебувають у нерівному становищі з точки зору економічних умов, рівня освіти та купівельної спроможності, принципи захисту інтересів споживачів мають, зокрема, за мету сприяти країнам у боротьбі зі шкідливою діловою практикою усіх підприємств на національному та міжнародному рівнях, яка негативно позначається на споживачах.
У наведених Керівних принципах для захисту інтересів споживачів визначено, що споживачі мають бути захищені від таких зловживань, як односторонні типові контракти, виключення основних прав у контрактах та незаконні умови кредитування продавцями.
Пунктом 1.2 вищезазначеної Резолюції Генеральної Асамблеї ООН, Хартією захисту споживачів, схваленою Резолюцією Консультативної ради Європи від 17 травня 1973 року №543, Директивою 2005/29/ЄС Європейського Парламенту та Ради від 11 травня 2005 року (пункти 9, 13, 14 преамбули), Директивою 2008/48/ЄС Європейського Парламенту та Ради від 23 квітня 2008 року про кредитні угоди для споживачів передбачається, що надання товарів чи послуг, у тому числі у фінансовій галузі, не має здійснюватися за допомогою прямого чи опосередкованого обману споживача, а відповідні права споживачів регламентуються як на доконтрактній стадії, так і на стадії виконання кредитної угоди.
Директива 2005/29/ЄС Європейського Парламенту та Ради Європи від 11 травня 2005 року розділяє комерційну діяльність, що вводить в оману на дію і бездіяльність та застосовується до правовідносин до і після укладення угоди, фінансові послуги через їх складність та властиві їм серйозні ризики потребують встановлення детальних вимог, включаючи позитивні зобов'язання торговця. Оманливі види торговельної практики утримують споживача від поміркованого і таким чином ефективного вибору.
Відповідно до положень Резолюції Генеральної Асамблеї ООН «Керівні принципи для захисту інтересів споживачів» споживачі мають бути захищені від таких зловживань, як односторонні типові контракти, виключення основних прав у контрактах та незаконні умови кредитування продавцями.
Межі дії принципу свободи договору визначаються законодавством з урахуванням критеріїв справедливості, добросовісності, пропорційності і розумності. При цьому держава має підтримувати на засадах пропорційності розумний баланс між публічним інтересом ефективного перерозподілу грошових накопичень, комерційними інтересами банків щодо отримання справедливого прибутку від кредитування і правами та охоронюваними законом інтересами споживачів їх кредитних послуг (абзац 3 підпункту 3.2 пункту 3 мотивувальної частинирішення Конституційного Суду України від 10 листопада 2011 року №15-рп/2011 у справі про захист прав споживачів кредитних послуг).
Окрім цього, як зазначено в рішенні Конституційного суду України від 11 липня 2013 року, №7-рп/2013, у випадку нарахування неустойки, яка є явно завищеною, не відповідає передбаченим у пункті 6 статті 3, частині 3 статті 509 та частинах 1-2 статті 627 ЦК України засадам справедливості, добросовісності, розумності, як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права, суд має право її зменшити.
Застосовуючи дану норму, суд зобов'язаний встановити баланс між застосованим до порушника заходом відповідальності у вигляді неустойки й оцінкою дійсного, а не покладеного розміру збитків, заподіяних у результаті конкретного правопорушення.
У цьому рішенні Конституційний Суд України дійшов висновку, що умови договору споживчого кредиту, його укладання та виконання повинні підпорядковуватися таким засадам, згідно з якими особа споживача вважається слабкою стороною у договорі та підлягає особливому правовому захисту з урахуванням принципів справедливості, добросовісності і розумності. Виконання державою конституційно-правового обов'язку щодо захисту прав споживачів вимагає від неї спеціального законодавчого врегулювання питань, пов'язаних із забезпеченням дії зазначених принципів у відносинах споживчого кредитування, зокрема, щодо встановлення справедливого розміру неустойки за прострочення виконання грошових зобов'язань позичальниками - фізичними особами.
Такого ж самого правового висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 07 жовтня 2020 року у справі №132/1006/19 провадження №61-1602св20.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі №902/417/18 викладено, що якщо відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов'язку щодо своєчасного розрахунку не обмежена жодними межами, а залежить виключно від встановлених договором процентів (штрафу, пені, річних відсотків), то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення.
У пункті 8.38 зазначеної постанови з огляду на наведені мотиви про компенсаційний характер заходів відповідальності у цивільному праві, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що виходячи з принципі розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити загальний розмір як неустойки, штрафу так і процентів річних як відповідальності за прострочення грошового зобов'язання.
Саме таку правову позицію висловив Верховний Суд у постанові від 12.02.2025 справі № 679/1103/23, вважаючи зокрема, що за певних обставин суми, нараховані за договором, можуть бути зменшені судом з огляду на принципи справедливості, розумності та пропорційності.
Загальний розмір заборгованості відповідача за кредитним договором становить 54 464,00 грн, з яких: заборгованість по тілу кредиту - 7 040,00 грн; заборгованість по несплачених відсотках за користування кредитом - 47 424,00 грн.
З огляду на очевидну неспівмірність заявлених до стягнення відсотків за користування кредитними коштами, та враховуючи, що не є справедливим, коли наслідки невиконання боржником зобов'язання вочевидь більш вигідні для кредитора, ніж належне виконання такого зобов'язання, суд вважає за можливе зменшити заявлений позивачем до стягнення розмір відсотків за користування кредитними коштами до розміру основного боргу та стягнути з відповідача на користь позивача відсотки у розмірі 14 080,00 грн, а всього заборгованість у розмірі 21 120,00 грн.
Інше не відповідало б принципам справедливості, розумності і пропорційності.
Таким чином заявлені позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
Щодо розподілу судових витрат слід зазначити наступне.
Згідно положень ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Оскільки позовні вимоги щодо стягнення заборгованості задоволено частково то відповідно до ст. 141 ЦПК України, з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЕЙС» слід стягнути сплачений за подання позовної заяви судовий збір пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а саме в сумі 939,35 грн з розрахунку: 21 120,00 грн х 2 422,40 грн / 54 464,00 грн = 939,35 грн.
Стороною позивача заявлено до відшкодування 7 000,00 грн. витрат на професійну правову допомогу.
Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Згідно з ч. 2, 3 ст. 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Відповідно до ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Статтею 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» передбачено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація та досвід адвоката, фінансовий стан клієнта й інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним і враховувати витрачений адвокатом час.
Суд встановив, що відповідно до Договору про надання правничої допомоги № 20/08/25-01 від 20.08.2025 року ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЕЙС» та АБ «СОЛОМКО ТА ПАРТНЕРИ »домовились, що в порядку та на умовах, визначених договором, адвокатське бюро надає ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЕЙС» юридичну допомогу.
Позивач поніс витрати на професійну правничу допомогу у сумі 7 000,00 грн, що підтверджується Додатковою угодою № 25771173685 від 11.09.2025, Актом прийому - передачі наданих послуг від 01.10.2025.
Таким чином витрати позивача на правову допомогу у сумі 7 000,00 грн. є підтвердженими.
Враховуючи, що позовні вимоги задоволено частково, то відповіднодо ст. 141 ЦПК України, з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЕЙС» слід стягнути витрати за надання правової допомоги пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а саме в сумі 2 714,45 грн з розрахунку: 21 120,00 грн х 7 000,00 грн / 54 464,00 грн = 2 714,45 грн.
На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 12, 81, 128, 141, 259, 263-265, 352 ЦПК України, суд
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЕЙС» до ОСОБА_1 , про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЕЙС» (02090 м. Київ, вул. Алматинська, 8, офіс 310а, код ЄДРПОУ 42986956) заборгованість за кредитним договором №203437601 від 14.08.2021, яка становить 21 120 (двадцять одна тисяча сто двадцять) гривень.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЕЙС» (02090 м. Київ, вул. Алматинська, 8, офіс 310а, код ЄДРПОУ 42986956) 939,35 грн судового збору.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЕЙС» (02090 м. Київ, вул. Алматинська, 8, офіс 310а, код ЄДРПОУ 42986956) 2 714,45 грн витрат на правничу допомогу.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЕЙС», місце знаходження: 02090 м. Київ, вул. Алматинська, 8, офіс 310а, код ЄДРПОУ 42986956.
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .
Суддя О.Л.Малицька